Когнітивна лінгвістика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Багато процесів глобалізації, які відбуваються у різних сферах життя впливають на наукові тенденції, стратегії, методичні орієнтири. У перекладознавстві це зазнає помітніших змін щодо концептуальних тлумачень та дослідницьких перспектив. Це також призвело до активізації когнітивної лінгвістики як провідної наукової галузі перекладознавчої науки, яка найглибше орієнтована на пізнання різних життєвих сфер і категорій. Дослідження та аналіз концепту (формулювання загального поняття, думки), те що дає глибше вивчити когнітивну лінгвістику та в результаті цього розширити спрямованість вивчення різноманітних лінгвокультур. Перш за все когнітивна лінгвістика- це наука, яка досліджує когнітивні процеси у свідомості людини, завдяки яким сприймає, пізнає та зв'ясовує навколишній світ. Когнітивна лінгвістика міцно зайняла місце у парадигмі концепцій сучасного світового мовознавства. Когнітивні досліджувані отримали покликання у Росії, як підкреслює Кубрякова, тому, що вони звертаються "до тем, завжди хвилюючих вітчизняне мовознавство: мові та мисленню, головним мовним функціям, ролі людини у мові і ролі мови для людини." Кожна лінгвокультура своєрідна в сприйнятті того чи іншого концепту. Недостатність розкриття цієї проблеми є причиною для поданого дослідження.



1. Когнітивна лінгвістика

Хоча мовознавство має більш ніж двадцятивікову традицію, однак найінтенсивніший його розвиток припадає на XX ст. За це століття змінилося три наукові парадигми: порівняльно-історична (генетична), системно-структурна (таксономічна) й комунікативно-функціональна ¹. Така швидка зміна наукових поглядів на мову дала підставу російському мовознавцеві П.Б. Паршину кваліфікувати ситуацію в мовознавстві XX ст. як перманентні, тобто постійні, безперервні методологічні перевороти. Однак, незважаючи на зміни наукових парадигм, надбані у попередні періоди знання про мову не заперечуються, а лише набувають нової оцінки. Різні парадигми ніби накладаються од-на на одну і навіть співіснують, то ігноруючи одна одну, то зближуючись.

Отже, різні течії і напрями сучасного мовознавства перебувають у доповнювальних відношеннях. науки про людину після "довгої холодної зими об'єктивізму" [Bruner 1990: 1]. Таким чином,,, лінгвістика ніби повернулася назад, до тих парадигми які розглядали мову як явище суспільне, явище, тісно пов'язане з історією народу, його культурою. Іншими словами, на сучасному етапі відбувається гуманізація мовознавства. Когнітивна лінгвістика виникла в 70-ті роки XX ст. (у 1975 р. в назві статті американських мовознавців Дж. Лакоффа та X. Томпсона з'явився термін когнітивна граматика). Деякі вчені часом виникнення когнітивної лінгвістики вважають організований у 1989 р. Р. Дірвеном у Луйсбурзькому університеті (Німеччина-на) симпозіум, на якому було засновано журнал "Когнітивна лінгвістика".

На зміну системно-структурній парадигмі (структуралізму), де мова інтерпретувалася як своєрідна суворо організована система, в якій кожне явище має свою цінність залежно від місця в цій системі, і де було проведено чіткі межі між мовною синхронією і діахронією, мовою і мовленням, звуком і фонемою, морфом і морфемою, словом і лексемою, значенням і смислом, висловленням і реченням тощо, прийшла когнітивна лінгвістика, котра розглядає мову не як "систему в самій собі і для самої себе", а у зв'язку з людиною, без якої виникнення й функціонування цієї системи було б неможливим.

Когнітивна лінгвістика (від англ. cognition "знання, пізнання", "пізнавальна здатність") - мовознавчий напрям, який функціонування мови розглядає як різновид когнітивної, тобто пізнавальної, діяльності, а когнітивні механізми та структури людської свідомості досліджує через мовні явища.

Когнітивна лінгвістика є складовою частиною когнітології - інтегральної науки про когнітивні процеси у свідомості людини, що забезпечують оперативне мислення та пізнання світу. Когнітологія досліджує моделі свідомості, пов'язані з процесами пізнання, з на-буттям, виробленням, зберіганням, використанням, передаванням людиною знань, з репрезентацією знань і обробленням інформації, яка надходить до людини різними каналами, з переробленням знань, з прийняттям рішень, розумінням людської мови, логічним ви-веденням, аргументацією та з іншими видами пізнавальної діяльності. Досліджуючи розум і розумові системи, когнітивна наука розумну поведінку розглядає як певне обчислення. Існує навіть думка, що когнітивна парадигма може перерости в креативну, тобто творчу парадигму, яка використовуватиме когнітивні структури для вироблення нових знань.

Когнітологія є комплексною наукою. Як зауважив К. Стеннінг, "складіть разом логіку, лінгвістику, психологію і комп'ютерну науку - і ви отримаєте когнітивну науку". Значення мови для когнітології є над-звичайно великим, бо саме через мову можна об'єктивізувати розумову (ментальну, мисленнєву) діяльність, тобто вербалізувати ("ословити") її. З іншого боку, вивчення мови - це опосередкований шлях дослідження пізнання, бо когнітивні й мовні структури перебувають у певних співвідношеннях. Саме тому когнітивна лінгвістика стала провідною науковою дисципліною в межах когнітології. Вона досліджує, як пов'язані мовні форми зі структурами людських знань, а також те, як вони представлені в голові людини. Зокрема, предметом когнітивної лінгвістики є проблема ролі мови у процесах пізнання й осмислення світу, в проведенні процесів його концептуалізації й категоризації (підведення явища, об'єкту, процесу тощо під певну рубрику, категорію; утворення і виділення самих категорій, тобто членування зовнішнього і внутрішнього світу людини й упорядковане подання різноманітних явищ через зведення їх до меншого числа розрядів і об'єднань), проблема співвідношення концептуальних систем із мовними, наукової та звичайної (буденної) картин світу з мовною.

Варте уваги й загальне спрямування когнітивістів на дослідження мови у зв'язку з людиною, яка думає і пізнає: "Переваги когнітивної лінгвістики й когнітивного підходу до мови [...] в тому, що вони відкривають широкі перспективи бачення мови в усіх її різноманітних зв'язках із людиною, з її інтелектом і розумом, з усіма мисленнєвими й пізнавальними процесами, нею здійснюваними, і, нарешті, з тими механізмами та структурами, які лежать у їх основі" [Кубрякова 1999: 3].

Кожен новий напрям у мовознавстві пов'язаний із новим методом дослідження мови. Щодо методу когнітивної лінгвістики однозначної думки немає. Більше того, невизначеність методу дослідження стала причиною заперечення когнітивної лінгвістики як окремої парадигми в мовознавстві. Зокрема, В. Касевич стверджує, що "хоча внесок когнітивістів у сферу, наприклад, семантики виразно позитивний, вони тим не менше не створюють ні нового обєкта (точніше, предмета) дослідження, ні навіть мовного методу" [Касевич 1998: 20]. О. Кубрякова вважає, що когнітивна лінгвістика опрацювала свій метод, який передбачає "постійне співвіднесення мовних даних із іншими досвідними сенсомоторними даними [...]на широкому культурологічному, соціологічному, біологічному і - особливо - психологічному тлі", і що "метод когнітивної науки полягає передусім у спробі поєднати дані різних наук, гармонізувати ці дані й знайти смисл в їх кореляціях та співвідношеннях" [Кубрякова 1999: 5-6].

Когнітивна лінгвістика є поліпарадигмальною наукою. Вона успадкувала набутки всіх попередніх мовознавчих парадигм і розвиває успадковані від лінгвістики, а також від філософії, психології класичні проблеми зв'язків між мовою та мисленням, однак розглядає їх у дещо іншому плані, а саме в таких категоріях: знання, його мовні різновиди, мовні способи репрезентації знань, мовні процедури оперування знаннями, ментальні структури та процеси у свідомості (пам'ять, сприйняття, розуміння, пізнання, аргументація, прийняття рішення тощо). Головна ідея когнітивної лінгвістики як нового напряму: мовна здатність людини є частиною її когнітивної здатності.

2. Етапи становлення когнітивної лінгвістики

Когнітивна лінгвістика складається в останні 20 століття, але її предмет- особливості засвоєння та обробки інформації, способи ментальної репрезентації знань за допомогою мови - був намічений вже у перших працях з мовознавства у 19 столітті.

1.Когнітивна лінгвістика базується на положенні про те, що поведінка і діяльність людини визначаються у значному ступені його знаннями, а мовна поведінка - мовними знаннями. І це положення з різних боків вивчається усіма переліченими витоками наук.

1. Можна виділити наступні етапи формування когнітивної лінгвістики: у США, де зародився цей напрям, його частіше називають "когнітивною граматикою", що пояснюється поширеним розумінням терміну "граматика" в англомовній лінгвістиці. У Росії нерідко використовується термін "когнітивної семантики", що вказує на один з джерел даного досліджуваного напряму.

2. Термін "когнітивна граматика" вперше з'явилися в 1975 р. у статі Дж. Лакоффа і Г. Томпсона "Уявляємо когнітивну граматику". В 1987 г. були опубліковано перший том "Основ когнітивної граматики" Р. Лангакера (другий - в 1991 г.), а також книги "Женщины, огонь и опасные предметы" Дж. Лакоффа и "Тело в мышлении" (англ. "The Body in the Mind") М. Джонсона.

3. Етапними у розвитку когнітивної граматики були статі Л. Талмі 1980-х, Ч. Філмора и У. Чейфа. И хоча когнітивна лінгвістика зародилась і більш активно розвивалась в США, у Європі також склався власний напрям досліджень. Це перш за все німецька і австрійська школи когнітивної лінгвістики, представники яких більш активно займаються проблемою обробки інформації у час породження та сприйняття речі. Однією з головних в них стала проблема розуміння та вилучення інформації з текста, а також проблеми ментального лексикона (знання про слова), когнітивна семантика, прототипічна семантика і фреймова семантика. Фрейми визначені як мовні категорії представниками структурної лінгвістики і поки що когнітивістами не було усвідомлено констатовано визначуваного нами їх статусу і співвідношення з концептом у моделі світу. Фрейм - це синтагматична (а не просто синтаксична, як у тексті звукової мови) одиниця-категорія, що репрезентує стереотипні типізовані ситуації у свідомості людини у комплексі звукової мови та позавербальних засобів й призначена для ідентифікації нової ситуації, яка базується на такому ж ситуативному принципі. Поняття фрейму запроваджено М. Мінським у 1974 році. Фрейм не є закритою структурою. Він може доповнюватися шляхом поглиблення інформації про ситуацію образного уявлення про неї. Ідея фреймів реалізувалася у процесі застосування в дослідженні механізмів розуміння природної мови. Р. Шенк застосовує фреймовий аналіз для витлумачення розуміння смислу зв'язного тексту. Він розрізняє фрейми- сценарії та фрейми-плани. Сценарії відтворюють стандартні, типові ситуації у розвитку. До сценаріїв входить назва його, імена учасників ситуації, причин виникнення, набір дій. Плани дають змогу визначити причинно-наслідкові зв'язки між сценаріями. Виявлення зв'язку сценаріїв дає змогу визначити мету ситуації.

5. До початку 1990-х зарубіжна когнітивна лінгвістика уявляла собі сукупність індивідуальних дослідницьких програм, слабо пов'язаних чи зовсім незв'язаних між собою. Це дослідницькі програми Дж. Лакоффа, Р. Лэнакера (Лангакера), Т. ван Дейка (Нідерланди), Дж. Хэймана (Канада) та ін.

6. У середині 1990-х у Європі вже випустили перші підручники з когнітивної лінгвістики: Ф. Унгерер и Х.-Й. Шмідт "Вступ до когнітивної лінгвістики" (1996) і Б. Хайне "Когнітивні основи граматики" (1997).

7. У 1985 р. когнітивна граматика була представлена вітчизняному читачу в огляді В.І. Герасимова [Герасимов, 1985]. Він визначив важливу роль у становленні науки таких напрямів і програм дослідження, як психосемантика У. Чейфа, процедурна семантика Т. Винограда, когнітивна теорія вживання мови Т. ван Дейка та ін.

3. Ці дослідження дали поштовх розвитку вітчизняної когнітивної лінгвістики. Для її формування важливу роль зіграли наступні роботи з моделювання розуміння природної мови: переклади книг Т. Винограда.

"Програма, розуміюча природну мову " (1976, оригінал 1972) і Р. Шенка з колегами "Обробка концептуальної інформації" [1980, оригінал 1975), а також XXIII том "Новий у зарубіжній лінгвістиці", призначений когнітивним мовним аспектам. В 1995 р. Був видан збірник перекладів "Мова та інтелект".

4. У Росії передумови формування когнітивної лінгвістики існували ще у 20-ті р. минулого сторіччя: перш за все це проблеми співвідношення мови та мислення, традиції в вивченні психології речі. Значний вклад в розвиток вітчизняної когнітивної лінгвістики внесли також роботи представників ономасіологічного напряму (В.Г. Гак, Є.С. Кубрякова, А.А. Уфімцева, Г.В. Колшанський), а також роботи з мовних картин світу і проблемам категоризації світу (Б.А. Серебреніков, Ю.С. Степанов, Є.С. Кубрякова, В.І. Постовалова, В.Н. Телія, Н.Д. Арутюнова, А.А. Уфімцева, Є.С. Яковлева и др.).

5. З'явились прекрасні огляди:

1) Ченки А. Сучасні когнітивні підходи до семантики схожості та розрізнення у теоріях і цілях // ВЯ. 1996. № 2;

2) Рахилина О.В. Когнітивна семантика: Історія. Персоналії. Ідеї. Результати // Семіотика і інформатика. М., 1998;

3) Рахилина О.В. Про тенденції у розвитку когнітивної лінгвістики // Вісті АНРАН. Сер. Літератури і мови. 2000. Т. 59. № 3.

6. И, нарешті, вийшла хрестоматія у значній мірі полегшуюча знайомство з когнітивною лінгвістикою: Піщальникова В. А, Лукашевич Є.В. Когнітивізм як нова методологія семантичних досліджувань // Когнітивні дослідження у мовознавстві і зарубіжній психології (Барнаул, 2001).

7. Вагомий внесок у розвиток вітчизняної когнітивістики внесли роботи таких вчених, як Н.Д. Арутюнова, Є.С. Кубрякова, Ю.С. Степанов, І.А. Стернін, В.Н. Телія та ін., котрі постійно підкреслювали значення "чинника людини" в мові, а також тісний зв'язок лінгвістики з філософії і психології. Але все ще на всьому пострадянському простору значення терміна "когнітивний" коливається від приписування усієї сучасної наукової парадигми назви "когнітивної" до оголошення цього терміна "розмитим і майже порожнім" [Фрумкіна, 1996: 55].

8. Особливу роль для розвитку когнітивної лінгвістики зіграла робота Ю.С. Степанова "Константи: словник російської культури", яку видали у 1997 р. Це перший досвід систематизації російської культури, які закладені концептах, константах культури. Тут описані такі константи, як "Правда", "Закон", "Любов", "Слово", "Душа", "Гріх", "Наука", "Інтелігенция", "Вогонь", "Вода", "Хліб", "Писемність", "Число", "Час", "Рідна земля", "Дім", "Мова" та ін.

9. Узагальнювальною працею у вітчизняній когнітивній лінгвістиці вийшов в 1996 р. під редакцією Е.С. Кубряковой "Короткий словник когнітивних термінів", в якому зібрані і систематизовані ключові поняття загальної когнитології і когнітивної лінгвістики.

10. С 1998 г. проводять міжнародні конференції з когнітивної лінгвістики у Тамбові; в 2000 г. пройшла міжнародна конференція "Когнітивне моделювання" в МГУ; у рамках різних міжнародних конференцій і симпозіумів виділяють секції з когнітивної лінгвістики, яка стала насправді "основною крапкою роста сучасної лінгвістики" [Кибрик, 1995: 100].

11. Тим не менш А.Н. Баранов і Д.О. Добровольський вважають, що к кінцю ХХ віку ні в російській, ні в зарубіжній лінгвістиці не виявилося робіт, "котрі б складалися в експліцитному виді з комплексу методологічних основ когнітивного підходу до мови" [Баранов, Добровольський. Хрестоматія, 2001: 95].

Аналіз приведених робіт дозволяє поділити думку Є.С. Кубрякової, яка вважає, що можна говорити про становлення у Росії власної версії когнітивізму.

Когнітивна лінгвістика (від англ. cognition "знання, пізнання", "пізнавальна здатність") - мовознавчий напрям, який розглядає функціонування мови як різновид когнітивної, тобто пізнавальної, діяльності, а когнітивні механізми та структури людської свідомості досліджує через мовні явища. Початок когнітивної лінгвістики пов'язують із симпозіумом у Німеччині в Луйсбурзькому університеті, організованим Р. Дірвеном у 1989 р. Когнітивна лінгвістика є частиною когнітивної науки. Датою народження когнітивної науки вважають 1956 рік, її засновником називають Дж. Міллера, а базовою гіпотезою - гіпотезу про те, що мислиннєві процеси можна трактувати як процеси оброблення та перетворення ментальних репрезентацій. Метою когнітивних досліджень є побудова інтегральної картини процесів мовлення, мислення та інтелектуальної поведінки людини. Когнітивній лінгвістиці відводиться пріоритетна роль у когнітивній науці, тому що когнітивний підхід ототожнюється саме з пізнанням через мову, в центрі дослідження стоїть людина, а мовна здатність є частиною людської когнітивної діяльності.

Когнітивна лінгвістика- лінгвістичний напрям, який активно розвивається, у багатьох випадках визначальна особа сучасної світової лінгвістичної науки.

Когнітивна лінгвістика - напрям мовознавства де мова розглядається як засіб отримання, зберігання, обробки, переробки й використання знань, спрямований на дослідження засобів концептуалізації й категоризації певною інтеріоризованої дійсності та внутрішнього рефлексивного досвіду.

Цей напрям визначає потребу у роботах, що розкриває на базі досвіду практичного лінгвокультурного мовного опису, теоретичні та методологічні основи когнітивної науки. Він більш молодий, новий, і в ньому є багато дискусійних ідей, як у теоретичних питаннях, так само у дослідницькій практиці, у методах дослідження.

Ми розглядаємо співвідношення когнітивної лінгвістичної лінгвістики з іншими науками, коротко характеризують сучасні напрями у вітчизняній когнітивній лінгвістиці, схожості і відмінності лінгвокогнітивних напрямів; у світлі розвиваємої нами семантико-когнітивної концепції уточняється категоріально-термінологічний апарат дослідження, представлені деякі результати вивчення концептів, а також детально описують конкретні методи і прийоми лінгво-когнітивних досліджень.

Парадигма - недостатньо чітко визначений загальний науковий термін, приблизно рівний вислову "методологія наукового дослідження".

Сучасна когнітивна лінгвістика належить до числа наук, досліджуючи своїми специфічними методами один спільний предмет - когніцію. Також когнітивну лінгвістику розуміють, як одне із напрямів міждисциплінарної когнітивної науки. За визначенням Кубрякової когнітивна наука-міждисциплінарна та уявляє собою термін для цілого ряду нак- когнітивної психології, когнітивної лінгвістики, філософської теорії когніції, логічного мовного аналізу, теорії штучного інтелекту, нейрофізіології. "Вже склались такі дисципліни, як когнітивна антропологія, когнітивна соціологія та навіть когнітивне літературознавство; тобто майже в кожній гуманітарній науці виділили спеціальну галузь, пов'язану із застосуванням когнітивного підходу та аналізу до відповідних об'єктів поданої науки".

Початок цьому поклали нейрофізіологи, лікарі, психологи (П. Брока, К. Верніке, І.М. Сеченов, В.М. Бехтерев, І.П. Павлов). На її базі виникла нейролінгвістика (Л.С. Виготський, А.Р. Лукерія).

Ще більш очевидний предмет когнітивної лінгвістики за висловленням І.А. Бодуена де Куртене: "З мовного мислення можна виявити ціле своєрідне мовне знання всіх галузей буття і небуття, всіх світових прояв, як матеріальних, так само й індивідуально-психологічного та соціального (громадського)". когнітивна лінгвістика концепт категоризація

Таким чином, когнітивна лінгвістика, як самостійна галузь сучасної лінгвістичної науки, виділилась з когнітивної науки. Кінцевим завданням є "отриманням поданих про розумову діяльність". При цьому дослідження зізнання складає спільний предмет когнітивної науки та лінгвістики.

3. Поняття концепту

Основою поняттєво-термінологічного апарату для лінгвокультурології є поняття концепту, який здавна є відомим філософській, психологічній, лінгвістичній і літературознавчій парадигмам. Проте справедливим буде відзначити, що за останні 10-11 років це поняття переживає період актуалізації, повернення з пасивного запасу наукової терміносистеми та - паралельно - проходить процес переосмислення. Це особливо помітно в сучасних лінгвістичних працях.

Термін "концепт" уже досить давно використовується вченими, філософами, логістами та психологами, які працюють в руслі когнітивної лінгвістики (А. Вежбицька, Р. Лангакер, Ю.С. Степанов, І.А. Мельчук). Але до цього часу немає єдиного визначення цього терміну. Термін "концепт" широко використовується у різних галузях лінгвістичної науки. Він увійшов в апарат понять не тільки лінгвокультурології але й когнітивістики, й семантики. Період утвердження терміну в науці пов'язаний з використанням, розмитістю границь, змішанням з близькими за значенням чи за мовною формою термінами. Наприклад, в дослідженнях часто відбувається змішання понять "когнітивний концепт" та "лінгвокультурний концепт".

Окремі питання, в яких розглядаються ті чи інші лінгвокультурні концепти, піднімалися в роботах В.Н. Телії, Н.Д. Арутюнової, А. Вежбицької, Г.Г. Слишкіна, В.І. Карасика. Одним із перших в світовій лінгвістиці звернувся до дослідження концептів російський філолог С. А. Аскольдов. Він вважав, що найбільш суттєвою функцією концептів як пізнавальних засобів є функція заміни. Він рахував концепт "мисленнєвим утворенням, яке замінює нам в процесі думки необмежену кількість предметів одного й того ж роду". Далі він говорить, що не варто думати, що концепт є завжди замінник реальних предметів, але може бути замінником різного роду функцій мислення [22; с. 67-69].

Д. Лихачов, продовживши міркування С. А. Аскольдова, запропонував вважати концепт "алгебраїчним вираженням значення, яким носії мови оперують в усному й письмовому мовленні" [2; с. 281]. Таким чином, у руслі досліджень С. Аскольдова і Д. Лихачова процес утворення концептів можна представити як процес спрощення сприйманої різноманітної дійсності. Однак до тепер немає єдиного визначення цього терміну.

А. Вежбицька дає декілька визначень концепту [6; с. 549]. Вона описує концепт як об'єкт ідеального світу, який має ім'я, що визначається в наслідок набору семантичних примітивів, які відображають специфічні культурно-обумовлені уявлення людини про дійсність.

Н. Арутюнова трактує концепт як поняття повсякденної філософії, що є результатом взаємодії ряду факторів, таких, як національна традиція, фольклор, релігія, ідеологія, життєвий досвід, образи мистецтва, відчуття й система цінностей. Концепти утворюють "свого роду культурний шар, що є посередником між людиною й світом" [1; с. 3].

Як лінгвістичне поняття, концепт дає можливість розглянути ідеальні ментальні сутності [27; с. 88], тобто ті одиниці, за допомогою яких ми мислимо про світ, ментальні утворення, що становлять категоріальну основу мови [3; с. 16]і що створюють узагальнений образ слова, об'єктивуючи модель свідомості [25; с. 21]. О.С. Кубрякова пропонує визначення концепту, як "одиниці ментальних чи психологічних ресурсів нашої свідомості і тієї інформаційної структури, яка відображає знання і досвід людини: оперативна змістовна одиниця пам'яті, ментального лексикону, концептуальної системи і мови розуму, всієї картини світу" [12; с. 90-92].

4. Концепт як основна одиниця дослідження в когнітивній лінгвістиці

Концепт- одиниця культурного знання, яка має мовне вираження та позначена етнокультурною специфікою.

Існують й інші версії визначення концепту. Наприклад:

· концепт - це абстрактне наукове поняття, яке вироблене на основі конкретного життєвого поняття [19; с. 246].

· концепт - це сутність поняття, виявлена у своїх змістовних формах в образі, понятті та в символі [18; с. 19-20].

· концепт - це пізнавальна психологічна структура, організація якої забезпечує можливість відображення дійсності в єдності різноякісних аспектів [24; с. 23].

А.А. Залевська визначає концепт як об'єктивно існуюче в свідомості людини перцептивно-когнітивно-аффективне утворення динамічного характеру що відрізняється від поняття і значення як продуктів наукового опису (конструктів) [10; с. 39]. З психолінгвічної точки зору А.А. Залевська підкреслює індивідуальну природу концепту. "Концепт - це досягнення індивіда", пише вона.

С.Г. Воркачов визначає концепт як "операційну одиницю думки", як "одиницю колективного знання (яка направляє до вищої духовної сутності), яка має мовленнєве вираження і відзначена етнокультурною специфікою [7; с. 43-52].

М.В. Піменова визначає концепт, як "деяке уявлення про фрагменти світу чи частини такого фрагменту який має складну структуру, яка виражена різними групами ознак, які реалізуються різними мовними способами". Концепт відображає категорійні ціннісні характеристики знань по деякі фрагменти світу" [20; с. 8].

Ю.С. Степанов визначає поняття концепту наступним чином: "Концепт - це як би згусток культури в свідомості людини; тобто те, у вигляді чого культура входить до ментального світу людини. І, з іншого боку, концепт - це те, за допомогою чого людина - рядова, звичайна людина, не "творець культурних цінностей" - сама входить в культуру, а в деяких випадках і впливає на неї. Він вказує, що концепти - це стійкі поняття культури, до яких відносяться не усі поняття [29; с. 40].

В.А. Маслова співвідносить культурні концепти з іменами абстрактних понять, в яких культурна інформація прикріплюється до ядра понять. [29; с. 7].

Г.Г. Слишкін і В.І. Карасик розуміють концепт культури як "багатомірну ментальну одиницю з домінуючим ціннісним елементом" [12; с. 76-77].

Упорядкована сукупність концептів у свідомості людини утворює його концептосферу, яка носить достатньо упорядкований характер. Концепти, які утворюють її, за окремими своїми ознаками вступають в системні відношення подібності, розбіжності і ієрархії з другими концептами. Загальний принцип системності розповсюджується на національну концептосферу, оскільки мислення передбачає категоризацію предметів мислення думки, а категоризація передбачає упорядкування її об'єктах. Таким чином концептосфера це "інформаційна база мислення" [25; с. 24].

На сьогоднішній день в лінгвокультурології склалося декілька підходів в тлумаченні концепту:

1. Під концептом розуміють будь-яку лексичну одиницю, в значенні якої переглядається спосіб семантичного представлення ментального змісту;

2. До концептів відносяться тільки ті семантичні утворення, які відзначені лінгвокультурною специфікою і тим чи іншим чином характеризують носіїв певної етнокультури;

3. Концептами культури називають кінцевий набір констант, на яких базується національний менталітет.

Деякі вчені вважають, що концепт - це все те, що ми знаємо про об'єкт [3; с. 97]. На думку інших, концепт - це об'єкт із світу "ідеальне", що має ім'я й відбиває певні культурно-обумовлені знання людини про світ "дійсність" [6; с. 23]. В усіх концептах складаються ідеї, які виникали в різний час і в різні епохи. На відміну від понять, концепти мислять й переживають. Концепти - це предмет емоцій, симпатій і антипатій, а іноді й зіткнень. Концепт можна розглядати як модель або конструкт, що заміняє об'єкт дослідження та створений з метою його вивчення. Опис поєднання концептів сприяє моделюванню системи цінностей.

З вищесказаного можна узагальнити що:

- концепт - це ментальна репрезентація, що визначає взаємозв'язок речей між собою;

- концепти - це ідеальні образи;

- концепт позначається словом [3; с. 9-11].

Концепти існують і в індивідуальній свідомості особистості, і в колективній свідомості групи. Концепти є одиницями свідомості й інформаційної структури, що відбиває людський досвід [25; с. 29].

Таким чином, концепт - це "одиниця, покликана пов'язувати наукові дослідження в області культури, свідомості й мови, тому що він належить свідомості, детермінується культурою в мові" [25; с. 9].

Отже, слова та інші мовні одиниці в системі мови існують для тих концептів, які мають комунікативну релевантність, тобто є необхідними для спілкування, часто використовуються в інформаційному об'ємі. Дуже багато концептів не мають системних мовних засобів вираження, так як обслуговують сферу індивідуального мислення і не призначенні для обслуговування [28; с. 16]. В загальному значенні лінгвокультурний концепт - це одиниця колективного та індивідуального знання, культурно маркована і має мовне вираження. Характеристикою лінгвокультурного концепту є наявність в його змісті аксіологічного компоненту.

Узагальнення точок зору відносно концепту та його визначення в лінгвістиці дозволяє прийти до наступного висновку: лінгвокультурні концепти займають важливе місце в індивідуальній та колективній мовній свідомості, чим і обумовлюється надзвичайна актуальність їх дослідження.

Отже, дослідження концепту почалося ще на початку ХХ сторіччя. Концепт формується у свідомості за допомогою чуттєвого пізнання дійсності, операцій людини з речами та розумових операцій з існуючими концептами, мовного спілкування та самостійного пізнання значень слів або за допомогою кількох з цих засобів одночасно. Концепт може мати вираження у мові (номінований концепт), а може не мати його (неномінований). Номіновані концепти виражаються у мові поодинокими словами та фразеологізмами, вільними словосполученнями, структурними та позиційними схемами речень та текстами чи сукупностями текстів.

Отже, концепт розглядається як одиниця культурної репрезентації, яка включає всі рівні пізнання дійсності, починаючи від чуттєвого сприйняття і закінчуючи абстрактними логічними висновками, що значно розширює предметне поле класичної гносеології. Концепт уявляє собою конституйований елемент культури. Це когнітивна одиниця, завдяки якій продукується, акумулюється, транслюється культурний досвід.

Концептосфера- сукупність концептів нації, яка утворилась всіма потенціями концептів носіїв мови.

5. Диференціація когнітивної лінгвістики

Для когнітивної лінгвістики характерні такі загальні принципові настанови, як експансіонізм (виходи в інші науки), антропоцентризм (вивчення мови з метою пізнання її носія), функціоналізм (вивчення всього різноманіття функцій мови), експланаторність (пояснення мовних явищ). Якщо лінгвістику XX ст. можна представити як "як-лінгвістику" (як побудована мова), то когнітивну лінгвістику як "для чого/чому-лінгвістику", в основі якої буде примат пояснення [Кибрик 1995: 91].

Не всі структури репрезентації знань мають лінгвальний характер. Диференціація різних структур знань, визначення загальних принципів їх формування, виявлення ролі мови в їх репрезентації, розумінні та інтерпретації становить предмет когнітивної семантики - найбільш важливого і найбільш опрацьованого розділу когнітивної лінгвістики.

Представниками когнітивного підходу в семантиці є переважно американські вчені Дж. Лакофф, Р. Ланга-кер, Р. Джекендофф, Ч. Філлмор, Л. Талмі, А. Гольдберг, Дж. Тейлор, Ж. Фоконьє, Б. Рудзка-Остін, А. Ченкі та ін. Відомою є праця Р. Джекендоффа "Семантика і когнітивна діяльність" (1983), в якій обґрунтовано зв'язок семантики з психологією. Зокрема у ній доводиться, що при сприйнятті мовлення людина користується тими самими механізмами, що й при сприйнятті загалом (зоровому, музики тощо).

Представники когнітивної семантики вважають, що їх головне завдання - виявити і пояснити, як організоване знання про світ у свідомості людини і як формуються та фіксуються поняття про світ. Тому вони розглядають семантику і мовні проблеми загалом через призму пов'язаних із лінгвістикою наук - герменевтикою (від грец. herme~neutik6s "пояснювальний"; мистецтво тлумачення текстів, учення про принципи їх інтерпретації); Гештальтпсихологією (одна з основних шкіл зарубіжної, переважно німецької, психології першої половини XX ст., яка висунула принцип цілісності (ґештальт) як основу в дослідженні складних психічних явищ), когнітивною психологією (один із напрямів переважно американської психології, що розглядає всі психічні процеси як опосередковані пізнавальними (когнітивними) чинниками) та ін. Такий симбіоз різних наук у дослідженні мовних явищ, з одного боку, сприяє всебічному їх вивченню, а з іншого - приводить до втрати автономності лінгвістики як науки.

Когнітивісти висунули кілька теорій і ввели в науковий обіг нові поняття і, відповідно, терміни.

Новою є когнітивна теорія категоризацій - теорія систематизації значень слів у мовній свідомості людини, яка здійснюється у межах сформованої в її свідомості наївної картини світу /В її основу покладено ідею Б. Уорфа про членування світу на категорії за допомогою мови/ Виділення такої категорії можливе лише то-ді, коли Для її назви у мові є відповідне слово. Когнітивний погляд на категоризацію ґрунтується на припущенні, що здатність людини до категоризації пов'язана з її досвідом та уявою, особливостями сприйняття, культурою, а також зі здатністю створювати образи, метафори, метонімії тощо. На думку Е. Рош, категоризація є одним із найважливіших складників механізму пізнання і полягає в тому, що для кожного слова окреслюється семантичне коло споріднених слів за "принципом родинної подібності" та встановлюється узагальнюваний репрезентант (прототип). Метою категоризації є пояснення нового через уже відоме та структурування картин світу за допомогою узагальнень. Категорія - когнітивна структура, концептуальний клас, що складається з елементів - членів категорії, об'єднаних "родинною подібністю". Об'єкти - члени категорії не є рівноправними: всередині кожної категорії одні об'єкти є психологічно більш значущими, ніж інші. Людина сприймає будь-яку семантичну категорію як таку, що має центр і периферію і, відповідно, "більш прототипічних" і "менш прототипічних" представників. Наприклад, прототипічним птахом для європейців є горобець, а страус і курка є периферією; яблуко - прототипічний фрукт, а банан - периферія; прототипом стільця є стілець для стола, а не крісло в перукарні чи стілець для фортепіано. Правда, в різних етносів прототипи можуть не збігатися. Так, для аме-риканців прототипом птаха є малинівка (вільшанка), а прототипом фрукта - апельсин. Отже, прототип - це такий центральний член категорії, який є її найкращим, найяскравішим представником, головним репрезентантом. Навколо такого прототипу в свідомості індивіда об'єднуються всі інші об'єкти, що входять до категорії [Rosen 1977].

Дещо іншу концепцію прототипів запропонувала австралійська дослідниця польського походження А. Вежбицька. Прототипами, на її думку, є не самі об'єкти, а їх ідеалізовані, еталонні образи, ментальні утворення, які не належать до об'єктів, що піддаються спостереженню, але які концептуально відображають суттєві властивості нашого уявлення про об'єкт (типова чашка, типове вікно, типовий велосипед, типова школа тощо). Так, на-приклад, до прототипу "велосипед" не належать такі предмети, як фари і дзвінок. Деякі дослідники (Р. Фрумкіна) вважають, що назване Вежбицькою прототипом правильніше йменувати стереотипом і говорити, відповідно, про стереотипний образ певного об'єкту.

Із теорією катетеризації пов'язане поняття ментальних репрезентацій, під якими розуміють умовні функціонально визначені структури свідомості та мислення людини, що відтворюють реальний світ у свідомості, втілюють знання про нього і почуття, які він викли-кає, відображають стани свідомості та процеси мислення [Штерн 1998: 214-215]. Процеси свідомості й мислення розглядаються як оперування ментальними репрезентаціями. На думку американського мовознавця А. Пайвіо, ментальні процеси у свідомості опосередковані не тільки мовою (словесними формами), а й уявою (образа-ми). Порівняльний аналіз мови й уяви як засобів репрезентації показує, що хоча вони в багатьох випадках виконують різні функції, однак гармонійно доповнюють одна одну. За Дж. Фодором, ментальна репрезентація є специфічною мовою мислення. Відчуття, які виникають у людини в процесі взаємодії з довкіллям, спричинені інформацією, що надходить до неї сенсорними канала-ми (зоровим, слуховим, тактильним). Сенсорні механізми перетворюють ці матеріальні стимули на символічні утворення, які і є ментальними репрезентаціями.

Список використаних джерел

1. Арутюнова Н.Д. Метафора і дискурс // Теорія метафори / Ред. Н.Д. Арутюнова. - М.: Прогресс, 1990. - С. 5-32.

2. Аскольдов С.А. Концепт і слово. Російська словесність. Від теорії словесності до структури тексту. Антологія. Под ред. проф. В.П. Нерознака. - М.: Academia, 1997. - 432.

3. Бабушкин А.П. Типи концептів у лексико-фразеологічній мовній семантиці. - Вороніж, 1996. - 540 с.

4. Баранцев К.Т. Англійські прислів'я та приказки. - К.: Радянська школа, 1973. - 176 с.

5. Великий тлумачний словник. Пер. с англ. - М. Вече, АСТ, 2000. - 1350 с.

6. Вежбицька С.Г. Мова. Культура. Пізнання - М. 1996. - 436 с.

7. Воркачьов С.Г. Порівняльна етносемантика телеономних концептів. Російсько-англійські паралелі. Монографія. - Волгоград: Перерва, 2003. - 285с.

8. Воркачев С.Г. Любов як лінгвокультурний концепт. Монографія - М.: Гнозис, 2007. - 118 с.

9. Жуков В.П. Лінгвістичний енциклопедичний словник. - М., 1990

10. Залевська А.А. Психолінгвістичний підхід до проблеми концепту // Методологічні проблеми когнітивної лінгвістики: Сб. науч. тр. Під ред. І.А. Стерніна. - Вороніж: ВГУ, 2001. - 314с.

11. Карасік В.І. Мовне коло: особистість, концепти, дискурс. - Волгоград: Перерва, 2002. - 432с.

12. Карасік В.І., Слишкін Г.Г. Лингвокультурний концепт як одиниця дослідження. Методологічні проблеми когнітивної лінгвістики: Сб. науч. тр. Під ред. И.А. Стернина. - Воронеж: ВГУ, 2001. - 231с.

13. Красних В.В., Гудков Д.Б., Захаренко І.В., Багаєва Д.В. Когнітивна база та прецедентні феномени у системі інших одиниць і у коммунікації // Вісник Московського університету. - Серія 9. - Філологія, 1997. - №3.

14. Кубрякова Є.С., Дем'янков В.З., Панкрац Ю.Г., Лузіна Л.Г. Короткий словник когнітивних термінів. - М., ІПО 'Лев Толстий',1996. - 245 с.

15. Кузнецова Л.Е. Любов. // Антологія концептів / Під ред. В.І. Карасіка, І.А. Стерніна. - Т. 3. - Волгоград: Парадигма, 2006. - 296 с.

16. Ляпін С.Х. Концептологія: до становлення підходу. Концепти. Вид. I. Архангельск, 1997. - 398 с.

17. Маслова В.А. Лингвокультурологія. - М.: Академія, 2001. - 85 с.

18. Можейко М.А. Любов. Новітній філософський словник. - Мінськ, 1999. - 694 с.

19. Нерознак В.П. Від концепту до слова: до проблеми філологічного концептуалізму. Питання філології і методики викладання іноземних мов. Омськ, 1998. - 216 с.

20. Піменова М.В. Вступ до когнітивної лінгвістики: - Кемерово: ІПК "Графіка", 2004. - 453с.

21. Попова З.Д., Стернін И.А. Очерки з когнітивної лінгвістики. - Вороніж Вид-во ВГУ, 2001. - 280 с.

22. Попова З.Д., Стернин І.А. Поняття "Концепт" у лінгвістичних дослідженнях. - Вороніж, 1999. - 430с.

23. Савенкова Л.Б. Руська пареміологія: семантичний і лінгвокультурологічний концепти. - Ростов-н/Д.:Вид-во Рост Ун-та, 2002.

24. Слишкін Г.Г. Від тексту до символу: лингвокультурні концепти прецедентних текстів у зізнанні і дискурсі. - М.: Academia, 2000. - 218 с.

25. Слишкін Г.Г. Лінгвокультурний концепт як системна освіта // Вісник ВГУ. Лінгвістика та міжкультурна комунікація, 2004. - 364 с.

26. Стернін І.А. Концепти і невербальність мислення. Філологія і культура. - Тамбов: ТГУ, 1999. - 489 с.

27. Стернін І.А. Концепт і мовна семантика. Філологія і культура. - Тамбов: ТГУ, 1999. - 640 с.

28. Стернін І.А. Методика дослідження структури концепту. Методологічні проблеми когнітивної лінгвістики: Наукове видання / Під ред. І.А. Стерніна. - Вороніж: ВГУ, 2001. - 389 с.

29. Степанов Ю.С. Константи. Словник російської культури. Досвід дослідження. - М.: Школа "Мови російської культури", 2001. - 343, с. 128.

30. Табачковський В.Г.; Булатов М.О.; Хамітов Н.В. Курс лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Київ "Либідь" 2003. - 430 с.

31. Active Study Dictionary of English. - L.: Longman, 1983

32. Apperson G.L. The Wordsworth Dictionary of Proverbs. - Wordsworth Edition Ltd.,1993

33. The Concise Oxford Dictionary of Proverbs. - Oxford, New York: Oxford University Press. Third edition, 1998.

34. Fergusson R. The Penguin Dictionary of Proverbs. Over 6000 proverbs. - London: Claremont Books, 1995.

35. The American Heritage Dictionary of the English Language. - Houghton Mifflin Company, 1992. - Electronic version

36. Oxford Advanced Learner's Dictionary of Current English. - In 2v. - V1. - Oxford UP, 1980

37. The World Book Encyclopedia Dictionary / Ed. Clarence L. Barnhart. - Chicago etc., 1966

38. Мещерякова Ю.В. Концепт "випробування" в англомовній і україномовній культурах// Мовна особистість: проблеми лінгвокультурології і функціональної семантики: Сб. науч. тр. / ВГПУ. - Волгоград: Перерва, 1999.

39. Мещерякова Ю.В. Про лінгвокультурний концепт "випробування" в англійській мові // Мовна особистість: проблеми міжкультурного спілкування: Тез. науч. конф., посвящ. 50-річчю фак. іноз. мов. Волгоград, 3-4 февр. 2000 г. / ВГПУ. - Волгоград: Перерва, 2000.

40. Мещерякова Ю.В. Мова і культура - сутність взаємозв'язку і взаємного впливу // Мовна особистість: проблеми когніції і комунікації: Зб. наук. тр. / Під ред. Красавського. - Волгоград: Коледж, 2001.

41. Мещерякова Ю.В. Естетичні цінності у мовній картині світу // Проблеми лінгвокультурології і теорії дискурсу: Зб. наук.тр. / Під ред. Карасика, Красавского. - Волгоград: Перерва, 2003.

42. Мова і наука кінця 20 віку. - М., 1995.

43. Лінгвістичні дослідження в кінці XX в. - М., 2000.

44. Кубрякова Є.С. Початкові етапи становлення когнітивізму: лінгвістика -психологія -когнітивна наука // Питання мовознавства. - 1994. - № 4.

45. Касевіч В.Б. Про когнітивну лінгвістику // Загальне мовознавство і теорія граматики. -СПб., 1998.

46. І. Кочерган М.П. Загальне мовознавство: підручник / М.П. Кочерган. // К.: Видавничий центр "Академія", 2OO3. - 464 с.

47. Дем'янков В.З. Когнітивна лінгвістика як різновид інтерпретуючого підходу/ В.З. Дем'янков // Питання мовознавства. - 1994. - № 4. 4. Зеленько А.С. Загальне мовознавство. Історія лінгвістичних вчень. Аспекти, методи, прийоми, процедури дослідження мови.

48. 48.Антологія концептів / під. ред. І. Карасіка, І.А. Стерніна. - Т. 3. - Волгоград: Парадигма, 2006. - 381 с.

49. Антологія концептів / під. ред. В.І. Карасіка, І.А. Стерніна. - М.: Гнозіс, 2007. - 512 с.

50. Психологічна енциклопедія / [автор-упорядник О.М. Степанов]. - К.: "Академвидав", 2006. - 424, с. 12.

51. Карпенко О.Ю. Проблематика когнітивної ономастики: монографія / О.Ю. Карпенко. // Одеса: "Астра Принт", 2006. - 328 с.

52. Язык и наука конца 20 века. - М., 1995.

53. Лингвистические исследования в конце XX в. - М., 2000.

54. Кубрякова Е.С. Начальные этапы становления когнитивизма: лингвистика - психология - когнитивная наука // Вопр. языкознания. - 1994. - № 4.

55. Касевич В.Б. О когнитивной лингвистике // Общее языкознание и теория грамматики. - СПб., 1998.

Размещено на Allbest.ru

...