Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський національний університет

УДК 669: 801. 316. 4 (477)

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

філологічних наук

Українська термінологія металургійної промисловості

Ктитарова Неонела Кіндратівна

Дніпропетровськ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Дисертація виконана в Дніпропетровському національному університеті.

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Левун Ніна Віталіївна, кафедра української мови Дніпропетровського національного університету.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Чабаненко Віктор Антонович, Запорізький державний університет, завідувач кафедри загального та слов'янського мовознавства;

кандидат філологічних наук, доцент Віняр Ганна Миколаївна, Криворізький державний педагогічний університет, доцент кафедри української мови.

Провідна установа - Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди, кафедра української мови, Міністерство освіти і науки України, м. Харків

Захист відбудеться "23" лютого 2001 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.05 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49025, м. Дніпропетровськ, пр-т Гагаріна, 72, філологічний факультет, ауд. 804.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49025, м. Дніпропетровськ, пров. Науковий, 13.

Автореферат розісланий "23" січня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат філологічних наук, доцент Ковальчук М.С.

Анотації

Ктитарова Н.К. Українська термінологія металургійної промисловості. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Дніпропетровський державний університет, Дніпропетровськ, 2000.

У дисертації висвітлюється процес становлення і розвитку української металургійної термінології, подається характеристика різних джерел її поповнення, досліджується словотвірна структура української металургійної термінології та встановлюються основні способи термінотворення. Системні відношення в досліджуваній термінолексиці проявляються на рівні парадигматики та синтагматики і належать до найскладніших аспектів синхронного дослідження термінів. Металургійна термінологія потребує уніфікації та стандартизації з урахуванням як національних, так і міжнародних компонентів, тісного зв'язку досліджуваної термінології з відповідною галуззю. Результати дисертації використовуються в навчальному процесі при викладанні теми "Термінологічна лексика" курсів "Ділова українська мова", "Сучасна українська мова", металургійних дисциплін українською мовою, при укладанні методичних посібників в Дніпродзержинському технічному університеті.

Ключові слова: термін, терміносистема, системні відношення, деривація, словотвір, способи словотвору, термінологічні сполуки, синонімія, антонімія.

Ктитарова Н.К. Украинская терминология металлургической промышленности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Днепропетровский государственный университет, Днепропетровск, 2000.

Прогресс науки и техники активизирует развитие лексики современного украинского языка. Анализ процессов формирования и развития отдельных терминологических подсистем национальных языков, особенностей их функционирования представляет значительный теоретический и практический интерес для лингвистической науки.

В диссертации на результатах проведенного исследования раскрывается процесс становления украинской металлургической терминологии в ее историческом развитии, а объектом исследования являются названия производственных процессов, устройств, оборудования, сырья, инструментов, изделий и т.д. металлургической промышленности.

Металлургическая терминология как естественно сформировавшаяся система, развиваясь, постоянно расширяла свой функциональный статус, пополнялась новыми понятиями, отвечала запросам общества.

В диссертации рассматриваются ономассиологические аспекты украинской металлургической терминолексики, анализируются основные способы терминообразования. Украинская металлургическая терминология характеризуется четырьма основными факторами, которые берут участие в образовании термина: 1) использование старого, существующего в языке названия для обозначения определенного понятия; 2) использование заимствованных из других языков слов для наименования новых понятий; 3) использование существующих в языке словообразовательных моделей для обозначения новых названий; 4) использование словосочетаний для наименования научных и технических понятий.

Большое значение в формировании технических терминосистем имеют заимствования из других языков, являющиеся одним из источников пополнения металлургической терминологии (в подавляющем большинстве это заимствования из латинского и немецкого языков), которые подвергаются воздействию грамматических, словообразовательных и фонетических законов украинского языка.

В результате исследования были установлены разновидности аффиксального способа терминообразования (префиксация, суффиксация, префиксально-суффиксальный способ).

Материал исследования позволяет сделать вывод, что между металлургической терминологией и общеупотребительной лексикой происходит постоянное взаимодействие. Установлено, что для металлургических терминов свойственны качества, отражающие динамику процессов перехода от общеупотребительного слова к термину (лексико-семантический способ терминообразования).

Наиболее продуктивным способом образования металлургических терминов является синтаксический, представленный различными по своему характеру и структуре моделями.

Исследуемый материал показал, что синонимия в металлургической терминологии - вполне естественное явление и ее избежать невозможно. Синонимические ряды многочисленны и разнообразны, появление их вызвано стремлением более точно выразить сущность определенного понятия.

Антонимия - явление необходимое и неизбежное в постоянно развивающейся терминологии. Она находит свое выражение в смысловом содержании слова и не препятствует термину выполнять его функции.

Несмотря на то, что в основном украинская металлургическая терминология сформирована, она требует унификации и стандартизации с учетом национальных и международных компонентов, конечным результатом чего должно быть создание новых украинских ГОСТов.

Основные результаты диссертации используются при изучении раздела "Терминологическая лексика" курсов "Деловой украинский язык" и "Современный украинский язык", в процессе преподавания металлургических дисциплин на украинском языке, при составлении методических пособий в Днепродзержинском техническом университете.

Ключевые слова: термин, терминосистема, системные отношения, деривация, словообразование, способы словообразования, терминологические словосочетания, синонимия, антонимия.

Ktitarova N.K. Ukrainian terminology of metallurgical industry/ - Manuscript.

The thesis was done for the submission of a candidate's degree of philology on speciality 10.02.01 - Ukrainian language. - Dniepropetrovsk State University, Dniepropetrovsk, 2000.

The process of formation of Ukrainian metallurgical terminology in its historical development, its extension owing to derivatives and borrowings from European languages are revealed in the thesis as a result of a detailed research. Bisides, word-building structure of Ukrainian metallurgical terminology and specific features of derivative processes are analyzed here.

The system relations in the terminology that is investigated are revealed on the paradigm level and belong to the most complicated aspects of the synchronous research of terms. Metallurgical terminology has to be standardized and unified with regard both for national and international components and should be closely connected with corresponding sphere of application.

The results of the thesis are used in studying the topic "Terminological vocabulary", in teaching such disciplines as "Business Ukrainian" and "Modern Ukrainian" and help to work out the training appliances at the metallurgical choirs of Dnieprodzerzhinsk State Technical University, ensuring further regulation of modern Ukrainian metallurgical terminology.

Key-words: term, term system, system relations, derivation, world-building, ways of world building, terminological word combinations, synonymy, antonymy

Загальна характеристика роботи

Термінологія з погляду її адекватності суті номінативних понять, з'ясування активних моделей термінотворення, встановлення наявних між термінами парадигматичних зв'язків з урахуванням власних надбань і запозичень, а також питань, передбачених уніфікацією системи значень через удосконалення словникових дефініцій була предметом посиленої уваги мовознавців, зокрема О.О. Реформатського, Д.С. Лотте, В.П. Даниленко, Т.Л. Канделакі, А.В. Лагутіної, Е.Н. Толікіної, Т.Р. Кияк,, Т.І.Панько, І.І.Ковалика та ін. український металургійний словотвірний

Актуальність теми зумовлює з'ясування аналізу шляхів формування металургійної термінології, встановлення способів творення термінів, дослідження їх складу з погляду походження, системної організації на рівні парадигматики, що сприятиме упорядкуванню всієї терміносистеми, її уніфікації, дозволить прогнозувати тенденції подальшого розвитку, відкриє перспективу дослідження інших терміносистем.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є одним із напрямків опрацювання теми "Розвиток і формування української термінології" кафедри філології та перекладу Дніпродзержинського державного технічного університету.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є всебічний лінгвістичний аналіз української металургійної термінології в загальній системі української мови. Досягнення поставленої мети передбачає реалізацію таких завдань:

1) описати історію формування української металургійної термінолексики;

2) дослідити склад металургійної термінології з погляду її походження;

3) визначити закономірності функціонування системи українських металургійних термінів;

4) охарактеризувати словотвірну структуру металургійних термінологічних одиниць, їх продуктивність, способи творення;

5) виявити системні відношення в досліджуваній термінології.

Об'єктом дослідження обрано найбільш уживані в галузі металургії назви процесів, явищ, предметів. Вибір об'єкта дослідження зумовлений також недостатньою кількістю грунтовних праць, присвячених металургійній терміносистемі.

Предметом дослідження слугують близько 3000 металургійних термінів, зафіксованих у перекладних, тлумачних загальномовних і галузевих словниках, енциклопедіях, фаховій періодиці.

Методи дослідження. Аналіз досліджуваного матеріалу здійснювався в синхронічно-діахронічному аспекті за допомогою методів якісного, кількісного та компонентного аналізу, спостереження, зіставлення.

Наукова новизна полягає в тому, що в українському мовознавстві вперше здійснена спроба комплексного дослідження металургійної термінолексики з притаманною їй структурою словотвірної семантики, способів словотвору та номінації, спрогнозовані тенденції подальшого розвитку, запропоновані шляхи її унормування, уніфікації та стандартизації.

Практичне значення роботи полягає в тому, що викладені в ній спостереження і висновки сприятимуть упорядкуванню сучасної металургійної термінології, її стандартизації та уніфікації, поглибленню відомостей про її формування та функціонування. Матеріали і результати дослідження можуть бути використані в навчальному процесі при опрацюванні спецкурсів, спецсемінарів з термінознавства для студентів спеціального і неспеціального профілів. Теоретичні положення можуть слугувати основою для аналогічних спостережень над терміносистемами інших галузей знань та подальшого дослідження металургійної термінології.

Матеріали дослідження застосовуються в навчальній практиці при викладанні розділу "Термінологічна лексика" курсів "Ділова українська мова", "Сучасна українська мова" в Дніпродзержинському технічному університеті.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення дисертації та результати дослідження обговорювалися на Другій міжнародній конференції (Київ -- Дніпропетровськ - Луганськ - Черкаси - Дніпродзержинськ, 15-30 січня 1999 р.), на Всеукраїнській науковій конференції "Україна в XXI столітті: перспективи розвитку гуманітарних наук та освіти" (Дніпропетровськ, 18-19 травня 2000 р.), на 6-й Міжнародній науковій конференції "Проблеми української термінології Слово Світ 2000" (Львів, 19-21 вересня 2000 р.), на методичних семінарах та конференціях професорсько-викладацького складу Дніпродзержинського технічного університету (1977-2000 рр.).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел 170 сторінок, список використаних джерел 15 сторінок (168 найменувань).

Основний зміст дисертації

У вступі обгрунтовується вибір теми, актуальність дослідження, визначається його мета й завдання, основні методи аналізу, розкривається наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи, формулюються основні положення, які виносяться на захист.

Перший розділ "Особливості формування української металургійної термінології та джерела її поповнення" складається з двох параграфів.

У першому параграфі "Становлення металургійної термінолексики" висвітлюються витоки української металургійної термінології, генетичний шар якої сягає праслов'янської доби. З того часу вона пройшла періоди становлення, впорядкування, стабілізації, нормалізації, ставши сформованою системою.

Довгий час до утворення й поширення наукових знань у металургійній термінологічній лексиці були терміни, що з'явилися у результаті використання наявних мовних одиниць, які позначали конкретні побутові предмети, процеси і які поступово наповнювалися певним специфічним значенням, відбиваючи формування нових понять.

Через мовні відмінності в основних виробничих регіонах країни характерним явищем для термінології металургії була територіальна варіантність її одиниць (Донецький басейн, Наддніпрянщина, Прикарпаття), що виникли на діалектно-просторічній основі і які поступово зникають, а ті, що залишаються, стають повноправними складниками досліджуваної термінології.

Майже до початку XX ст. металургійна термінолексика відчувала на собі вплив і проникнення термінофонду гірничої справи, що пояснювалося, як зазначає А.І. Курдюмова, економічним розвитком металургії у складі гірничої справи.

Наприкінці XIX ст. в українській металургійній термінології з'являється багато запозичень з інших мов, одночасно з якими постають терміни, що виникли на власній національній основі і які приходять на зміну іншомовним словам, наприклад: реторта - кривогорлий горщик, гармахерська піч - чистоплавильна піч.

Успіхи наукової думки на межі XIX-XX століть активізують потенційні засоби української мови для розвитку, збагачення й стабілізації металургійної термінології, внаслідок чого досліджувана термінолексика поповнюється новими назвами. Цей період також характеризується широким вживанням термінів, утворених від власних імен винахідників. Як пише В.П. Даниленко, у металургійній лексиці власна назва із терміна процесу негайно поширювалася на термін різних тематичних груп. Нами з'ясовано, що після засвоєння терміна процесу бесемерівський спосіб, з'явилися термінологічні сполучення: бесемерівський (чавун, газ, продукт, шлак); бесемерівська (сталь, болванка, шина); бесемерівське (відділення, залізо).

Російська мова, функціональні особливості якої вже давно склалися, якоюсь мірою, як зазначають Т.І. Панько, І.М. Кочан, Г.П. Мацюк, визначила принцип розбудови української термінології, яка, розвиваючись, весь час самостійно розширювала свій функціональний статус, поповнювалася новими назвами, відповідала запитам національного життя.

У другому параграфі "Джерела поповнення української металургійної термінології" подається характеристика різних джерел, завдяки яким поповнювалася металургійна термінологічна система, яка, будучи національною за своїми витоками, формувалася в європейському контексті, поступово пробиваючись крізь рамки бездержавності своєї нації.

Як свідчить аналіз, основним джерелом формування досліджуваної термінології є загальнонародна мова. Загальновживані слова з предметним значенням, поступово пристосовуючись і набуваючи дещо іншого семантичного навантаження під впливом екстралінгвістичних факторів, поповнювали металургійну термінолексику.

Формування термінології нерозривно пов'язане з проблемою відбору її складових одиниць. Якщо діалектні слова-терміни наявні на ранніх етапах розвитку терміносистем, то вже у XIX ст. їх стає все менше, а на сьогодні їх роль у виникненні термінів ще більше зменшилася.

Запозичення з різних національних мов були і залишаються одним із важливих джерел поповнення загального словникового складу та термінології. Нами зафіксовано 1200 іншомовних термінів (близько 40% від загальної кількості).

Найбільша кількість запозичень у термінолексиці припадає на долю латинської та німецької мов: апарат, інструмент, конверсія, конвертор, кран, муфта тощо.

Менше запозичень увійшло в українську металургійну термінолексику з англійської та французької мов: блюмінг, міксер, кокіль, скрап, шамот та ін.

На основі запозичень у досліджуваній терміносистемі формуються гнізда похідних слів, а також словосполучень: система - системний, системність, систематизація, систематизований, система комбінована, система ливникова комбінована та ін.

Засвоєння запозичених термінів являє собою складний процес. Перейшовши до лексико-семантичної системи української мови, іншомовне слово підлягає фонетичним, морфологічним і семантичним змінам.

Металургійна термінологія не може обійтися без термінологічних одиниць, які функціонували у багатьох галузях знань та які були і є активно й постійно діючим джерелом її поповнення. Тому вона поповнюється значною кількістю загальнотехнічних термінів, що пояснювалося взаємопроникненням галузей науки і техніки: апарат, прес, стан, клапан тощо.

Дослідження металургійних термінів дозволяє нам виділити два їх генетичні різновиди:

1) терміни, що з'явилися у результаті використання наявних мовних одиниць (загальнолітературні, діалектні та просторічні слова, що вживаються як терміни; загальнонаукові, загальнотехнічні терміни; одиниці інших терміносистем; терміни-запозичення); 2) терміни (слова і словосполучення), що виникли за допомогою засобів словотвору.

Другий розділ "Ономасіологічні аспекти української металургійної термінолексики" присвячений аналізу шляхів термінологічної номінації в досліджуваній термінології. Питанням словотвірної структури слова присвятили свої праці такі вчені, як В.В. Виноградов, В.П. Даниленко, Д.С. Лотте, І.І. Ковалик, О.С. Кубрякова, Т.Л. Канделакі, Т.І. Панько, І.М. Кочан та ін.

Висвітлення процесу становлення системи термінів неможливе без виявлення основних способів побудови її інгридієнтів. Такі дослідники, як Т.І. Панько, І.М. Кочан, Г.П. Мацюк, вважають, що нові терміни творяться за загальними законами словотвору. На їх думку, українська металургійна термінологія характеризуються чотирма основними факторами: 1) використанням старої, існуючої у мові назви для позначення певного наукового поняття; 2) використанням іншомовних слів для найменування нових понять; 3) використанням існуючих у мові моделей для творення нових назв; 4) використанням словосполучень для найменування нових понять.

У параграфах другого розділу матеріал досліджуваної термінології розглядається через призму названих факторів.

При використанні наявних у мові номінативних засобів у новій для них функції розрізняють два основних види вторинної номінації метафору і метонімію. Д.С. Лотте, визначаючи способи словотворення термінів, надавав перевагу зміні значення слова, сутність якого полягає в переосмислюванні старих слів, у конкретизації їх лексичних значень.

Підставою для метафоричного переносу може бути подібність зовнішнього вигляду об'єкта номінації (кромка, сітка тощо), функціональна подібність (головка, коліно, ключ, катушка тощо), функціональна та зовнішня схожість (жила, шов тощо).

Певна кількість термінів у металургійній термінології утворюється на основі метонімічного переносу "процес предмет" (притиск, прокладка, вхід, насадка тощо); "процес результат" (обмотка, згин, розрив, вимір тощо).

Як бачимо, вторинна номінація може відбуватися не лише на основі загальновживаних слів, а й на основі зміни значень існуючих термінів інших терміносистем.

Запозичення з інших мов та шляхи входження їх у досліджувану термінологію аналізуємо з позицій їх структури та семантики як засобу найменування наукових понять. Більшість запозичених слів-термінів твориться за допомогою афіксальних морфем, серед яких значною продуктивністю відзначаються словотвірні інтернаціональні типи з суфіксом - тор із загальним значенням предмет-носій процесуальної ознаки: рекуператор, конвертор, амортизатор, регулятор та ін.; із суфіксом - ість для вираження ознаки абстрагованості від предмета, властивості чого-небудь: індуктивність, дискретність, мобільність та ін.

Запозичення розглядаємо як об'єктивний і неминучий фактор еволюції металургійної терміносистеми. Інтернаціональний запозичений термін "пристосовується" до законів української фонетики, орфографії, орфоепії, акцентуації, зазнає граматичних змін, у результаті яких включається в національну парадигму відмінювання.

Термінотворення, як зазначають учені, підпорядковане загальним законам словотвору сучасної української мови, в якому важливе місце посідає деривація. Металургійна термінологія користується певним арсеналом словотвірних афіксів (префіксів, суфіксів, префіксів і суфіксів одночасно) та різних моделей.

Продуктивними префіксами в досліджуваній термінології є ви-, за-, на-, пере- роз-, за допомогою яких творяться терміни від дієслів недоконаного виду. Префікс ви- вказує на протилежний напрямок руху чи звільнення від чогось: вилити, виділити, випалити, виплавити та ін.

Префікс за- вказує на функціональне значення або техніко-процесуальну ознаку термінів: завантажити, загнути, залити, загартувати та ін.

Префікс на- використовується на позначення додатковості чогось, наприклад: накидати, наплавити, насипати, нагріти, насадити та ін.

Префіксом пере- передається повторюваність дії або явища, позначених мотивуючим словом: переобладнати, переплавити, перегріти тощо.

Префікс роз- позначає різні виробничі процеси, наприклад: розлити, розплавити, розрізати, роз'єднати та ін.

До малопродуктивних префіксів можна віднести іменникові морфеми над-, під-, наприклад: надгенератор, надставка, надсистема, підпрограма та ін.

Більшість українських девербативних металургійних термінів можна розглядати за трьома групами: 1) терміни, що позначають абстрактні поняття (назви процесів, стану, дії, якостей тощо); 2) терміни на позначення конкретних предметів; 3) терміни агентивні назви.

Найбільш продуктивними у словотворі віддієслівних термінів є суфікси -нн(я), -енн(я): кипіння, томління, плавлення та ін. Особливо часто зустрічаються терміни, похідні від префіксальних дієслів: роздрібнення, розкислення, відновлення та ін. Серед них особливою продуктивністю відзначаються деривати з суфіксом основи -ува-, наприклад: загартування, втискування, охолоджування, врубування та ін.

На думку Г.О. Винокура, абстрактні іменники на -нн(я) є ідеальними термінами на позначення різних процесів. До цієї групи також належать словотвірні типи, утворені від прикметникових основ з суфіксом -ість, що означають якості, властивості речовин, сировини тощо, наприклад: зольність, в'язкість, крихкість, ковкість тощо.

У металургійній термінології спостерігається варіантність термінів (суфікси -к(а), -нн(я)). Нами зафіксовані такі паралелі: футеровка - футерування, насадка - насаджування, врубка - врубування та ін.

Терміни-іменники на позначення конкретних предметів (назви інструментів, деталей тощо) утворюються від префіксальних і безпрефіксальних дієслівних основ за допомогою суфікса -к(а), який продуктивністю не відзначається: забивачка, засувка, втулка, викружка, черпалка.

До продуктивних відносимо деривати словотвірного типу на -ач, -увач, утворені від префіксальних дієслівних основ недоконаного виду, які означають назви предметів, приладів, що мають конкретне значення: видувач, випалювач, нагрівач, виштовхувач, випалювач та ін.

До непродуктивних словотвірних типів належать віддієслівні утворення з суфіксами -ок, -ець, -тель, -ик, -ниц(я), -чик, -арк(а): виливок, різець, гаситель, виливниця, мітчик, сушарка.

Продуктивними серед агентивно-професійних назв є відіменникові суфіксальні словотвірні типи чоловічого роду на -ник, -льник, від яких корелятивними утвореннями є назви професій жіночого роду на -ниц(я): вагранник - вагранниця, інструментальник - інструментальниця, лекальник лекальниця тощо. Виявлені також паралельні відіменникові утворення з суфіксами -щик -щиц(я), -ник -ниц(я): крановщик - крановщиця, кранівник - кранівниця. Малопродуктивними у цій групі термінів виявилися суфікси -ар, -яр, -ець, -ов, -ист, -іст, -ік, -ург: токар, машиніст, механік, горновий, мартенівець, металург, моторист та ін.

Невелика кількість металургійних термінів утворюється суфіксальним способом, де префікс пере- вказує на повторюваність дії, вияв дії, більшої за норму ознаки: перетискання, перезволоження, перешліфовка тощо, а префікс без- відсутність того, на що вказує твірна основа (слово): беззольний, безводний, безмасляний, безмазутний і т.д.

Нерідко засобами творення термінологічної назви є іншомовна суфіксація. Для вираження різноманітних процесів у досліджуваній термінології використовується інтернаціональний словотвірний тип з суфіксом - ці(я), - аці(я): графітація, десульфація, агломерація, гідратація та ін. Твірними для таких дериватів з погляду синхронної системи словотвору є дієслівні основи на -ува-, наприклад: агломерувати, десульфувати, графітувати тощо. Другим продуктивним інтернаціональним словотвірним типом є віддієслівний словотвірний тип з суфіксами -тор, -атор: амальгатор, вібратор, модулятор, регулятор, фіксатор та ін.

Велику групу термінологічних одиниць складають слова, що мають у своїй структурі декілька твірних основ. Деривати з такими основами об'єднують кілька класів структурних одиниць. Традиційно в українській дериватології ця група способів творення об'єднує основоскладання (композицію) та словоскладання (юкстапозицію).

Г.О. Винокур вказував, що поява термінів цієї структурної будови пояснюється потребою виразити дві ідеї в одному слові. Терміни-композити в металургійній термінології посідають значне місце і відзначаються продуктивністю.

Творення українських металургійних термінів відбувається як за допомогою сполучних морфем -о-, -е-, так і без них. Терміни, що складаються з двох іменникових основ, поділяємо на дві групи: 1) утворені на основі складання слів, незалежних одне від одного: планшайба, світлокопіювання, світлокопія і под.; 2) утворені на основі інтерфіксного складання залежних одна від одної основ: шлакозбирач, пиловибивач, тепловипромінювач, вогнезахист, водопровідник, колесопрокатник і под.

Окремою групою серед складних термінів виділяються слова з міжнародними компонентами-блоками (афіксоїдами), що виникли внаслідок делексикалізації та афіксалізації першого або другого компонентів авто-, макро-, мікро-, радіо-, фото-, -метр, -граф, електро-, термо-, гідро-, моно-. Міжнародні терміноелементи вносять у досліджувану термінологію певну спеціалізацію. Постпозитивні виконують систематизуючу функцію: газометр, вібратор, віброграф та ін., препозитивні мають загальнішу орієнтацію: автоблокіровка, макрошліф, мікроліквація, радіометал та ін.

Аналіз металургійних термінів-композитів свідчить, що вони утворюються переважно з двох основ. Однак є незначна кількість таких, які мають і більше основ: гідроенергонагрівач, термоелектрогенератор, автогазопровідник, автогазовипалювач тощо.

Порівняно з основоскладанням юкстапозитна модель менш продуктивна при творенні металургійних термінів, які за своїми структурно-морфологічними ознаками та способом і характером сполучення основ творяться шляхом поєднання двох іменників, семантично і синтаксично рівноправних: автомат-стан, блокінг-генератор, вакуум-насос, ложка-ківш та ін.

Дослідження показує, що реально існуючу термінологію не можна обмежувати однослівними термінами. Як свідчить вивчення терміносистем, понад 70% спеціальних понять становлять різного типу словосполучення. Поява термінів-словосполучень пов'язана з синтаксичним способом творення термінів, сутність якого полягає в об'єднанні двох або більше зв'язаних у граматичному і смисловому відношенні слів, що становлять собою складне позначення явища чи предмета. Як зазначає В.П. Даниленко, термінам-словосполученням віддається перевага тому, що вони здатні з найбільшою повнотою відобразити необхідні відмітні риси поняття, яке називається. Терміни-словосполучення творяться за законами синтаксису української мови і класифікуються відповідно до типу їх структури. До найбільш типових для металургійної термінології відносимо дво-, три- та багатокомпонентні термінологічні сполуки.

Двокомпонентні складені терміни дуже поширені в досліджуваній термінології, становлять у ній близько 20% і творяться за двома моделями: 1) іменник + прикметник; 2) іменник + іменник. Модель іменник + прикметник в свою чергу поділяється на: а) терміносполучення, в яких обидва слова мають термінологічний характер: залізо швелерне, піч мартенівська, сталь нікелева і т.д.; б) терміносполучення, до складу яких входять прикметники не термінологічного характеру: грунт піскуватий, горизонт нижній, вапняк глинистий і под.

У наведених термінологічних сполученнях визначальним елементом виступають відносні прикметники і зрідка якісні, якщо означають фізичні якості (залізо в'язке, кування гаряче, метал рідкий, розчин твердий та ін.); зовнішню форму (рівчак овальний, залізо кругле, прес гвинтовий, брус кривий та ін.); технологічні якості (маса вогнетривка, пісок напівжирний, матеріал мастильний та ін.).

Д.С. Лотте зазначає, що в термінології словосполучення прикметник з іменником зручніше, ніж сполучення двох іменників. Матеріал досліджень дозволяє зробити висновок, що двокомпонентні моделі дуже продуктивні в металургійній термінології, особливо ті, в яких обидва слова за своїм характером термінологічного походження.

Серед моделей іменник + іменник виділяються такі, в яких другий іменник вживається в різних відмінкових формах з прийменником і без нього: час спікання, подача шихти, обробка тиском, виплавка в ковші та ін.

На основі бінарних словосполучень утворюються трикомпонентні терміни, які також дуже поширені в досліджуваній термінології і складають 15% терміносполук. Такими є моделі іменник + прикметник + іменник: барда сульфатного лугу, батарея коксових печей, якість листової сталі, барабан підйомної машини тощо. У поданих моделей є слова як термінологічного, так і нетермінологічного характеру, причому носієм основного термінологічного значення є переважно іменник у формі Р.в.

Модель іменник + прикметник +прикметник характеризується тим, що в ній другий прикметник виконує уточнюючу функцію, а приєднаний до нього ще один прикметник диференціює даний вираз за певними ознаками: лінії унікальні калібровані, печі прохідні роликові, прокат сортовий гаряческатаний та ін.

Модель іменник + іменник + іменник складається із слів, що мають термінологічне значення: дегазація металів продувкою, обробка металів валками, грануляція марки сталі та ін.

Незначну частину становлять терміни, які в своїй граматичній структурі мають прийменники: обробка сталі в конверторі, деформація металу в клітях, калібрування профілей для стану, окалина прокату в прутках тощо.

У металургійній термінології спостерігається тенденція до широкого використання багатокомпонентних моделей, що пояснюється прагненням виразити нові диференційні ознаки і надати терміну більшої семантичної точності. Чотирикомпонентні терміни становлять близько 15% термінологічних сполучень, які творяться за різними моделями: 1) іменник + іменник + прикметник + іменник: грануляція зерна литої сталі, відновлення деталей калібрувальних ліній, тиск газу на вигинальні валки; 2) прикметник + іменник + прикметник + іменник: серійне виробництво станочного устаткування, сортовий прокат кінцевої точності, мідні холодильники для доменної печі; 3) прикметник + іменник + іменник + іменник: прохідні печі для випалу металу, правильне відділення для вилучення окалини, прокатний стан для виготовленої продукції; 4) іменник + іменник + іменник + іменник: прокат слябів шляхом охолодження, відновлення деталей методом наплавки.

Серед металургійних термінів наявні п'яти- і шестикомпонентні моделі, близько 14% терміносполучень. Як показав аналіз, ці моделі утворилися шляхом ускладнення термінів більш простої структури, і вони відзначаються певною продуктивністю: циклон для очищення сухого доменного газу, позапічна обробка сталі в конверторному виробництві, прискорена розливка чавуну у доменній печі, використання холоднотягнутої сортової сталі круглого профілю та ін.

Малопродуктивними є семикомпонентні моделі (близько 6%), які подібно до п'яти- і шестикомпонентних утворюються шляхом ускладнення термінів простої конструкції: промислове виробництво чавуну в камерах шихтоплавильних доменних печей, двокомпонентні сопла для машини безперервного лиття тонких слябів, монтаж системи вимірювання площини на стані гарячої прокатки та ін.

Таким чином, велика кількість складених термінів свідчить про високий ступінь продуктивності синтаксичного способу термінотворення, а терміносполучення виступають як один з найбільш поширених структурних типів термінологічних утворень.

Третій розділ "Системні відношення в металургійній термінології та деякі питання нормативності та стандартизації" складається з семи параграфів.

Основні відношення в металургійній терміносистемі проявляються на рівні парадигматики та синтагматики і належать до найскладніших і найменш вивчених аспектів синхронного дослідження термінів.

На сьогодні не існує загальноприйнятого визначення терміна, хоча загальновизнаним серед науковців (Р.А. Будагов, В.П. Даниленко, Т.І. Панько, О.О. Реформатський, Н.З. Котелова, Л.А. Капанадзе, Я.А. Климовицький) вважається, що термін повинен бути однозначним і відповідати певному поняттю будь-якої галузі знань.

Явище полісемії в термінології, як стверджує Д.С. Лотте, створює неточність системи, тому особливу увагу слід звертати на усунення всіх багатозначних термінів або залишати біля терміна лише одне значення. Твердження про непридатність полісемічних термінів у металургійній термінології вимагає спеціальних досліджень, які б могли довести правдивість такого твердження, тому що однією з причин багатозначності терміна є сама полісемічна природа слова.

Металургійній термінології притаманні риси парадигматичних відношень, в основу яких покладена подібність лексичних одиниць певними компонентами своєї структури. Синонімічні і антонімічні кореляції становлять основу складної рухомої та еволюційної системи, яка є однією з видів внутрішніх парадигматичних зв'язків терміна.

Як засвідчує практика, синонімія для термінології є природним явищем. Проте, визначаючи позитивну роль синонімії на початковому етапі формування терміносистеми як результату входження в термінологію загальновживаних слів, в уже сформованій галузевій системі вона є небажаною.

Поява синонімії зумовлена лінгвістичними та екстралінгвістичними факторами і мотивується паралельним вживанням власне українських та іншомовних термінів, підбором відповідників до запозичених з іншої мови термінів. Терміни-синоніми стосуються одного денотата, але відрізняються своєю будовою, етимологією, семантичною особливістю елементів, що дозволило в досліджуваній термінолексиці виділити такі синонімічні групи:

1. Лексичні синоніми: а) запозичений термін і термін-відовідник: міксер-змішувач, гратзалив, шихтазавалка, кокільхолодильник; б) обидва терміни іншомовного походження: ліквідація сегрегація, каркас арматура.

2. Морфологічні синоніми диференціюють характеристику позначуваного ними поняття (процесу) щодо тривалості: відливка виливання, плавка плавлення, подутість роздуття та ін.

3. Морфолого-синтаксичні або структурні синоніми: а) два або декілька однослівних синонімів: мішалка змішувач, окалина перепал, вилам вибоїна, відколок; б) термніни-словосполучення: задування печі пуск печі, дроблення чушок розбивка чушок; в) термін-слово і термін-словосполучення: флокен білі плями, тигель плавильний горщик; г) функціонування дублетних термінів: інвертор перетворювач, під доменної печі нижня частина горна доменної печі; д) застосування термінів за прізвищем винахідника і без нього: сталь Альто томасівська сталь, ефект Едісона термоелектронна емісія, крива Гауса крива нормального розподілу; ж) наявність загально технічних полісемічних термінів: апарат агрегат прилад устрій установка.

Поява термінів-синонімів може бути результатом "синхронного співіснування" двох варіантів найменувань повного і короткого. Короткий варіант утворюється за допомогою заміни словосполучення однослівним найменуванням (складноскороченим, складним або похідним словом). Таке явище є типовим для синонімів у термінолексиці. Внаслідок цього виділяємо такі пари синонімів: а) термін-словосполучення і термін-слово, утворене скороченням цього словосполучення: шамотна цегла шамот, сушильні плити сушильня. вогнетривкі матеріали вогнетриви; б) словесне найменування і слово-символ: вакуум плівкове формування Y-формування, альфа дендрит -дендрит, сіре олово альфа-олово -олово; в) повний термін і абревіатура: чавун з вертикальним графітом ЧВГ, графітаційно-пресове формування - ГПФ, міжкристалізаційна корозія - МКК, лиття по виплавлених моделях ЛВМ; г) повний термін і часткове текстуальне скорочення термінологічного найменування: високочастотні генератори ВЧ-генератори, високочастотні трансформатори ВЧ-трансформатори; д) повний термін-словосполучення і словосполучення з опусканням терміноелемента: опуклість зварного шва опуклість шва, зона сплавлення при зварюванні зона сплавлення, стикове зварювання опором зварювання опором.

У досліджуваній термінології спостерігаються варіантні ряди, які можна поділити на групи: 1) лексичні варіанти: тепловий стан тепловий режим, припуск на осадку величина осадки, наплавка на крайки "обслуговування" крайок тощо; 2) морфологічні варіанти, які в основному позначають тотожні поняття або мають певні видозміни на рівні афіксації: шлаківня шлаківниця, нагрів нагрівання, очистка зачистка, дача подача, вливка заливка тощо; 3) структурні варіанти, що відрізняються синтаксичним відношенням між компонентами, коли іменники в називному відмінку в залежності від синтаксичної позиції замінюються прикметниками: контроль ультразвуком ультразвуковий контроль, отвір під заклепку заклепувальний отвір тощо.

Для металургійної термінології характерні еквіполентні опозиції, які виникають між термінами, що одночасно мають спільні і специфічні компоненти. Виявом таких еквіполентних відношень є антоніми.

В.П. Даниленко вважає, що науковій лексиці антонімія властива не менше, ніж загальнолітературній.

Як відомо, науці властивий бінарний принцип опису явищ - принцип, заснований на твердженні, що більшість явищ піддається двом протиставленням, виходячи з наявності чи відсутності однієї і тієї ж ознаки, максимального чи мінімального прояву.

Антонімічні пари у термінології поділяємо на дві групи:

1) лексичні, представлені різнокореневими антонімами, в яких протилежність виражається різними основами: разові ливарні форми постійні ливарні форми, відливка зверху відливка знизу, товсте покриття тонке покриття;

2) словотвірні, представлені однокореневими антонімами, де антонімічність передається або за допомогою протилежних за смислом префіксів, приєднаних до одного і того ж слова, або шляхом додавання префікса, що надає слову протилежного значення: металеве включення неметалеве включення, стержнева відливка безстержнева відливка, безперервне зварювання перервне зварювання. Здатність виражати відношення протилежності мають запозичені терміноелементи: макроліквація мікроліквація, модуляція демодуляція, полярність аполярність.

Л.О. Новиков серед семантичних типів антонімів виділяє контративи та комплементативи. Перші виражають якісну протилежність і реалізовують контрарну протилежність. Їм характерні градуальні (ступенчасті) опозиції. Повну антонімію виражають крайні симетричні члени такого протиставлення, середні ж вказують на збільшення або зменшення ступеня якості: сира форма підсушена форма суха форма. Антоніми другого типу виражають комплементарність (додатковість). Комплементарна протилежність на відміну від контрарної характеризується тим, що між членами, які протиставляються і які виступають за своєю природою межовими, немає ніякої проміжної ділянки, яка, заперечуючи одну з них, дає значення іншій: відкрита ливарна форма закрита ливарна форма, рознімна модель нерознімна модель, рознімна ливарна форма нерознімна ливарна форма.

Наведені приклади свідчать про регламентований, модельований характер вираження антонімічних відношень у системі української металургійної термінології. Антонімія, активно підтримуючи системність термінології, не протидіє терміну виконувати його функції.

Терміни як спеціально створені номінативні одиниці покликані не тільки виражати суть поняття, а й передавати зв'язки між ними - родовидові, частини й цілого, суміжностей у просторі або часі. Звідси наявність гіпонімічної парадигми як однієї з найважливіших категорій, яка формує термінологічні сполуки.

У металургійній термінології гіпонімія базується на понятті класифікаційного ряду, під яким розуміється класифікація за однією чи кількома основами поділу. Наприклад, термін суміш, який означає сукупність матеріалів для виготовлення форм або стержнів, у вигляді гіпероніма має такі гіпонімічні зв'язки (гіперонім означає родове поняття, гіпонім - видове): суміш>стержнева суміш, формувальна суміш>формувальна єдина суміш, формувальна наповнювальна суміш, формувальна облицювальна суміш.

Фактичний матеріал дозволив нам виділити формально-семантичні зв'язки, у яких і семеми, і лексеми мають спільні елементи: опока - опока рознімна - опока знімна. Часто гіпоніми виступають у вигляді складних найменувань: заливка - заливка під тиском - заливка під низьким тиском - заливка під високим тиском. Власне семантичні зв'язки - це такі, в яких гіпонімічні відношення виявляються тільки на рівні семем і не мають у собі спільних елементів: багаторазові ливарні форми: мульда, кокіль, виливниця.

Оскільки зв'язок між термінами гіперонім - гіпонім відбиває взаємозалежність між родовим і видовим поняттям, в яких акумульований увесь теоретичний досвід, набутий конкретною наукою, можемо вважати гіперо-гіпонімічні відношення термінів універсальним засобом системної організації конкретної термінології.

Внутрішня форма властива усім термінам, оскільки термінотворення свідомий процес. Т.І. Панько вважає, що термінологічні системи передусім характеризуються свідомим термінотворенням. Звідси відсутність у термінологічних системах поняття немотивованого терміна. Внутрішня форма слова характеризується єдністю морфемного складу і мотивацією значення слова. Мотиваційне значення слова виражається за допомогою морфемного складу і відрізняється від словотворчого і граматичного значення тим, що є індивідуальним значенням певного слова, як і значення лексичне, від якого разом з тим відрізняється деякою узагальненістю.

Внутрішня форма терміна це ознака, покладена в основу назви. Вивчення зв'язку між значенням і внутрішньою формою визначається мотивованістю, тобто мотивованість уявляється як співвідношення внутрішньої форми та значення терміна.

Відомості про внутрішню форму терміна сприятимуть удосконаленню металургійної терміносистеми, братимуться до уваги при виробленні стандартів.

Говорячи про важливість упорядкування термінології, стає зрозумілим, що для її стандартизації необхідна складна і багатоаспектна робота, кінцевим результатом якої повинно бути затвердження ДЕСТу.

Висновки

У висновках узагальнюються основні результати проведеного дослідження.

Українська металургійна термінологія починає формуватися з середини XIX століття і, розвиваючись, весь час розширює свій функціональний статус, поповнюється новими поняттями, відповідаючи запитам національного життя. Характеристика джерел формування металургійної термінолексики дозволяє виділити два її генетичних різновиди: 1) терміни, що з'явилися в результаті використання наявних мовних одиниць; 2) терміни (слова і словосполучення), що виникли за допомогою засобів словотвору.

Творення термінів у досліджуваній термінології базується на словотворчій системі української мови. На ранніх етапах розвитку металургійної терміносистеми продуктивністю відзначався лексико-семантичний спосіб термінотворення, двопланові одиниці якого означали найменування нових реалій.

Велика кількість металургійних термінів твориться афіксальним способом за допомогою префіксів, суфіксів, префіксів і суфіксів одночасно, цей спосіб відзначається продуктивністю і представлений різноманітними словотвірними типами. Відбувається адаптація запозичених суфіксів до системи українського словотвору.

Найбільш продуктивним для термінології металургії є синтаксичний спосіб термінотворення, який представлений різними за своїм характером і структурою моделями. Терміни-композити творяться за моделями, які історично склалися відповідно до внутрішніх закономірностей української мови. Складні слова точніше і повніше виражають суттєві поняття науки, техніки, виробництва. Терміни-юкстапозити є мало поширеними словотвірними типами в досліджуваній термінології. Як засвідчує практика, понад 70% металургійних термінів складають словосполучення, серед яких найбільш продуктивними є дво-, три- та чотирикомпонентні моделі.

Значне місце в досліджуваній термінології займають запозичення з грецької, латинської, німецької, англійської, французької мов. У системі української металургійної термінолексиці вони посідають близько 40%. Інтернаціональні терміни підпадають під дію граматичних, словотворчих та фонетичних законів української мови.

Системні відношення в конкретній термінолексиці проявляються на рівні парадигматики та синтагматики і належать до найскладніших аспектів синхронного дослідження термінів.

Публікації

1. Ктитарова Н.К. Основні лексико-семантичні процеси в українській металургійній термінології // Дослідження з лексикології і граматики української мови. Збірник наукових праць. -Дніпропетровськ: Навчальна книга, 1999. - т.1. - С. 73-77.

2. Ктитарова Н.К. Вторинна номінація в українській металургійній термінолексиці та її види // Ономастика і апелятиви. Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: ДДУ, 2000. - Вип.11. С. 89-94.

3. Ктитарова Н.К. Формування і розвиток металургійної термінології в Україні // Дослідження з лексикології і граматики української мови. Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: Навчальна книга, 2000. - т.2. - С. 71-83.

4. Ктитарова Н.К. Термінотворення у сфері української металургійної терміносистеми // Вісник Дніпропетровського університету. Мовознавство. - Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського університету, 2000. - Вип.5. - С. 57-60.

5. Ктитарова Н.К. Становлення української металургійної термінології, її агентивно-професійних назв в історії та розвитку //Сборник научных трудов Днепродзержинского государственного технического университета (общеэкономические и гуманитарные науки). Юбилейный выпуск, 1999-2000 гг. - Днепродзержинск, 2000 - С. 132-137.

6. Ктитарова Н.К. Загальні тенденції розвитку української металургійної термінології // Тези доповідей Другої міжнародної конференції (Київ - Дніпропетровськ - Луганськ - Черкаси - Дніпродзержинськ, 15-30 січня 1999 р.). - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 1999. - т.7. - С.27-28.

...