Размещено на http://allbest.ru

Донецький національний університет

УДК 808.3-31(043.3)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

СИСТЕМАТОЛОГІЧНИЙ ТА КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТИ НОМІНАЦІЇ ПОСУДУ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ (НА МАТЕРІАЛІ НАЗВ РЕАЛІЙ ПОБУТОВО-ВИРОБНИЧОГО ПРИЗНАЧЕННЯ)

10.02.01 - українська мова

Малюк Ольга Юріївна

Донецьк-2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі української філології та загального мовознавства Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник

доктор філологічних наук, професор Зеленько Анатолій Степанович, Луганський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри української філології та загального мовознавства

Офіційні опоненти

доктор філологічних наук, професор Лисиченко Лідія Андріївна, Харківський державний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, завідувач кафедри української мови

кандидат філологічних наук, доцент Познанська Віра Дмитрівна, Донецький національний університет, доцент кафедри української мови

Провідна установа Запорізький державний університет, кафедра української мови

Захист відбудеться “21” грудня 2000 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К11.051.04 по захисту дисертацій при Донецькому національному університеті за адресою 83055, м. Донецьк, вул. Університетська,24, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Донецького національного університету (340055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24)

Автореферат розіслано 20 листопада 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор філологічних наук, професор Сенів М.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Вивчення словникового складу мови як у синхронічному, так і діахронічному плані - найважливіше завдання мовознавства. На сучасному етапі розвитку лінгвістичної науки з'ясування системних відношень у лексиці, що виявляються при вивченні предметно-тематичних, лексико-семантичних груп, семантичних полів та ін., вимагає особливої уваги.

Дослідженню тематичних та лексико-семантичних парадигм у словниковому складі української мови присвячено ряд робіт, у яких розв'язуються системні відношення у різних лексичних єдностях, розглядаються питання системності лексики в цілому ( М.П.Кочерган, І.М.Гетьман, Л.А.Лисиченко та ін.).

Автори численних досліджень аналізують різні групи лексики (сільськогосподарську, зоологічну, ботанічну, рибальську та ін.).

Як складна система семантично й структурно різнотипних елементів предметно-тематична група (ПТГ) посуду (побутово-виробничого вжитку) на матеріалі української мови ще не була предметом спеціального дослідження.

Об'єктом вивчення є назви посуду сучасної української мови, зокрема назви посуду побутово-виробничого призначення, об'єднані трьома предметно-тематичними групами.

Предметом дослідження став процес номінації посуду побутово-виробничого вжитку сучасної української мови в аспектах систематологічному та культурологічному.

Актуальність дослідження. У зв'язку з необхідністю перевидання “Словника української мови” особливо актуалізуються проблеми української наукової семасіології, поглибленого аналізу структурно-семантичної організації лексики, зумовленості її елементів позамовними чинниками, реалізації нових підходів у відображенні національної моделі лексико-семантичної системи української мови.

Зв'язок з науковими планами. Дисертаційне дослідження виконане у системі кафедральної теми “Структурно-семантичне дослідження лексики української літературної мови та діалектного мовлення”, що охоплюється одним з семи пріоритетних напрямків розвитку науки в Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка під заголовком “Етнолінгвістичні та літературні проблеми взаємозв'язку національних культур та мовного розвитку Сходу України”.

Джерела фактичного матеріалу. Парадигматичний аналіз здійснюється на лексичному матеріалі “Словника української мови” (1970-1980), оскільки саме тлумачний словник дозволяє встановити лексемний склад групи.

У дослідженні використано діалектні записи, зроблені авторами захищених дисертацій (В.А. Чабаненко , П.С.Лисенко, А.С.Зеленько та ін.) Залучено й власний фактичний матеріал, зібраний за спеціально укладеною програмою самим автором і студентами Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка на території Східної Слобожанщини (зібрано 164 лексеми). У роботі використано етимологічні, історичні, тлумачні, перекладні словники української й інших слов'янських мов, а також Атлас української мови, Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області УРСР і цілий ряд інших посібників.

Мета дослідження - проаналізувати закономірності номінації на матеріалі назв посуду побутово-виробничого вжитку в аспектах систематологічному та культурологічному, наголосити на системному характері тематичної групи найменувань посуду, відтворити процес формування даної підмакроструктури, її зв'язок з іншими лексичними шарами (назвами рослин, професій та ін.). Розв'язання таких проблем дасть можливість глибше дослідити шляхи формування конкретної ПТГ й лексеми в цілому, проаналізувати механізм виникнення нових назв, основні етапи й способи явища номінації, виявити деякі види системних відношень, характерних для лексичних парадигм, що аналізуються.

Загальній меті дослідження підпорядковано такі завдання:

1) проаналізувати становлення лексичних парадигм у вигляді ПТГ підмакроструктури назв посуду сучасної української мови;

2) дати зразки оптимального наповнення сем у структурі семеми;

3) виявити етнографізми та їх еквіваленти в названій підмакроструктурі, проаналізувати явища гіпонімії на рівні безеквівалентної лексики близькоспоріднених мов.

Наукова новизна роботи. Як складна цілісна система семантично й структурно різноманітних елементів тематична група назв посуду побутово-виробничого вжитку вперше в цій роботі стала об'єктом спеціального дослідження. Новою є спроба лінгвістичного вивчення закономірностей номінації на матеріалі назв посуду української мови в єдності систематологічного та культурологічного аналізу на рівні семеми, парадигми, підмакроструктури. Результати дослідження допоможуть поглибити наукове розуміння семантичної структури лексичних одиниць у тлумачному словнику.

Методи дослідження. У роботі використовуємо описовий, історичний, порівняльно-історичний методи, прийоми безпосереднього спостереження та компонентного аналізу описового методу, зокрема словникового визначника.

Теоретичне значення дисертації зумовлюється його актуальністю й новизною: у роботі здійснено одне з перших спеціальних лінгвістичних досліджень закономірностей номінації на матеріалі назв посуду сучасної української мови, робиться спроба перегляду структури словникових статей.

Практичне значення роботи. Результати дослідження допоможуть уточнити методику відбиття лексичних одиниць у тлумачному словнику, а також подекуди - національну специфіку організації семем у процесі укладання лексичних статей. Це може бути використано упорядниками нового варіанта тлумачного словника української мови, словника-тезауруса української мови, у практиці викладання сучасної української літературної мови, зокрема лексикології, а також діалектології, вступу до мовознавства тощо.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри української філології та загального мовознавства Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, на IV міжнародній конференції “Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур” (Дніпропетровськ, 1997 р.), ХХХІІ науковій Шевченківській конференції (Луганськ,1998). Основний зміст дисертації викладено у 6 публікаціях.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури, який становить 175 найменувань, а також списку населених пунктів Східної Слобожанщини, обстежених за безпосередньою участю автора. Загальний обсяг роботи 195 сторінок, у тому числі 11 схем.

ЗМІСТ РОБОТИ

У “Вступі” обґрунтовано вибір теми, її актуальність, сформульовано мету й завдання дослідження, визначено наукову новизну роботи, окреслено теоретичну та практичну цінність одержаних результатів.

У першому розділі“ З історії систематологічного та культурологічного вивчення лексики” здійснюється аналіз проблематики дослідження лексики в українському та російському мовознавстві.

Другий розділ “Предметно-тематична група назв посуду побутового вжитку” присвячений аналізу лексем, що називають реалії побутового вжитку.

Встановлено, що окремі назви посуду в літературній писемній мові періоду Київської Русі утворені за допомогою метонімічного переносу від найменувань продуктів, матеріалу: пьрьчьница, перечница, уксусьница, мЂдникъ, мЂденикъ, мЂдАница, мЂдница за допомогою суфіксального способу творення.

Фіксуємо й поодинокі моделі, утворені шляхом метафоричного переносу з назви плоду рослини: тыква, тыкъва, тыковь, тыкы та ємкості (видовбаної в пеньку) на посуд: ступа.

У староукраїнській мові XIV-XV ст. засвідчуємо метонімічні переноси з назв посуду на міру місткості сипких речовин солянка, судъ, судно.

Джерела староукраїнської мови XVI-XVII1 ст. фіксують відомі раніше моделі, утворені метонімічно шляхом переносу назви продукту на посуд: со(л)ница, соляниця, кофейникъ та ін.; з назви матеріалу на посуд: мЂдень. Усі названі лексеми утворені суфіксально. Найбільш продуктивним виявляється суфікс -ниц.

У лексичному складі цього періоду наявна лексема макортеть з варіантом макотерт, утворена способом основоскладання.

Метафоричне перенесення (з назви форми на дах) вбачаємо у випадку називання лексемою банА опуклого даху, що має форму півкулі (посудину для зберігання сипких речовин так називали за подібністю до даху; грушовидну скляночку для виклику приливу крові позначали за подібністю до форми посудини).

У пам'ятках української мови ХІХ ст. спостерігаємо з'яву нових лексем, утворених за допомогою продуктивних суфіксів -ник, -ниц шляхом метонімічного переносу з назви продукту на посуд: молочникъ (молошникъ), сухарник, кашник, сільниця, сухарниця, сахарниця, цукорниця та ін. Лексеми солянка, маслянка утворені за допомогою менш продуктивного суфікса -анк, розширили свій семантичний обсяг, тим самим засвідчуючи зовнішньоструктурні віддалені семантичні зв'язки з ПТГ назв рідин за смаковими властивостями (солянка), різновиду глини, рідин (маслянка), рослин (солянка, маслянка). Лексеми молочникъ (з варіантом молошникъ), сільниця, сухарниця, сухарникъ засвідчують такі ж зв'язки з ПТГ назв людей за їх властивостями, осіб за професією, рідини за її смаковими властивостями, рослин, приміщень.

Від назви матеріалу шляхом метонімічного переносу утворені лексеми мідень, мідняг, мідняк, залізняк. Слід сказати, що лексема залізняк засвідчує зовнішньоструктурні семантичні віддалені зв'язки з ПТГ назв осіб за родом діяльності, різновиду цегли, тварин, рослин.

Лексикографічні джерела цього періоду свідчать, що лексема миска переносно на основі подібності стала назвою тарілки на маслобійні, а лексема макітра - посудини значних розмірів у млині. Остання переносно метафорично називала й западину, а також голову людини (напевне, западина та голова формою нагадували такий посуд). Лексема салотовка, окрім посуду для товчення сала, переносно функціонально називала дурну голову (ймовірно, людина, якій належала така голова, не виділялася розумовими здібностями). Це приклади віддалених семантичних зовнішньоструктурних зв'язків з ПТГ назв посуду виробничого призначення, западин, частин тіла людини. семасіологія український лексика

В українській мові ХІХ ст. виявляємо суфіксальні варіанти ставець, всипище(усипище), стоян, утворені від назв процесів.

В українській літературній мові ХХ ст. засвідчуємо модель: продукт > посуд, відому раніше. За такою моделлю, тобто шляхом перенесення назви продукту на посуд, утворені лексеми сотейник, поросятник, компотниця, оселедниця, тортниця, пирожниця та ін.

В українській мові ХХ ст. засвідчуємо й такі моделі: посуд (для варіння страв) > посуд (для вирощування квітів і т.ін.): горщок; посуд (для варіння страв) > посуд (для перетворення води в пару): казан, котел; засіб (для перенесення посуду) > посуд, який переносять: таця; посуд (для подавання, приготування, зберігання страви) > посуд (для зберігання ліків, хімічних речовин): посуд, посудина; посуд > частина тіла людини: казан; посуд > засіб пересування по воді: посуда, посудина. Ці моделі - свідчення близьких і віддалених зовнішньоструктурних семантичних зв'язків підмакроструктури назв посуду з іншими лексичними шарами.

Виходячи з викладеного вище матеріалу, можемо констатувати, що при творенні номенклатури посуду побутового вжитку, починаючи з епохи Київської Русі й до нашого часу, здебільшого фіксуємо метонімічні переноси за моделями продукт>посуд, матеріал > посуд, менше - метафоричні за моделлю рослина > посуд, та функціональні за моделлю процес > посуд.

У сфері віддалених зовнішньоструктурних зв'язків у більшості випадків спостерігається перенесення на основі подібності за моделями посуд(повсякденно-побутового вжитку) > посуд(професійно-виробничого призначення), посуд >частина тіла людини тощо.

Найменування посуду побутового вжитку супроводжуються процесом гіпонімії на рівні безеквівалентної лексики близькоспоріднених (української та російської) мов: тарілка, миска (наявність сем “насипають” або “накладають”), ступка (наявність семи “для розтирання чого-небудь”), амфора (наявність семи “яйцеподібної форми”), кухва (наявність семеми “глек”), поросятник (наявність семеми “велика глиняна посудина для пряжіння та подавання до столу молочних поросят”), таріль (наявність семеми “декоративна тарілка”), яндола / яндила (наявність семеми “велика миска з вушками по краях”), залізняк (наявність семеми “казан”), пивник (наявність семеми “глек, дзбан для питної води”), тиква (наявність семеми “череп'яна посудина, подібна до глечика, з дуже вузьким горлом, в якому носять або тримають воду, вино тощо”).

У даній лексичній парадигмі наявні лексеми, близькі до етнографізмів: стоянець, всипище (усипище), салотовка, ковганка, путера, путина тощо.

Лексеми гладун, гладущик, гладунець, горня, горнятко, горща, горщатко, збаня, збанятко, мисча, мисчина, мищина, мідень, чавунище та інші мають виразне національне оформлення.

У ПТ-групі найменувань посуду побутового вжитку уточнено методику тлумачення 34 лексем, а також відображення національної специфіки 5 лексем (миска, всипище ( усипище), стоянець, таріль, начиння) у словникових статтях ( це засвідчено у семних наборах).

Керуючись даними “Словника української мови”, з літературно-нормативним статусом фіксується близько 75% лексем, розмовний статус мають 8%, діалектний - 12%, у застарілому значенні вживається 5%.

У третьому розділі “Предметно-тематична група назв посуду побутового й виробничо-професійного вжитку” аналізуються лексеми - назви реалій, що використовуються як у побуті, так і на виробництві.

Протягом великого проміжку часу (з епохи Київської Русі до кінця ХІХ ст.) лексеми цієї предметно-тематичної групи називали реалії побутового вжитку.

Семантичний аналіз назв посуду дає підстави виділити декілька моделей за періодами.

Літературна писемна мова періоду Київської Русі: посуд > міра: цєбєръ (метонімічно з назви посуду на міру); процес > посуд: чьрпало, чьрпальникъ (функціонально з назви процесу на посуд).

Староукраїнська мова ХІV - ХV ст.: процес > посуд: чирпАло (функціонально з назви процесу на посуд).

Староукраїнська мова ХVІ - ХVІІІ ст.: процес > посуд: лЂйка (функціонально з назви процесу на посуд).

У сфері зовнішньоструктурних семантичних віддалених зв'язків виявлена модель, утворена метонімічно внаслідок розширення значення: посуд> процес: ванная (процедура лікування в такому посуді)

Українська мова ХІХ ст.: посуд > міра: ківш (такою мірою визначалася плата мірошнику).

У системі зовнішньоструктурних віддалених семантичних зв'язків спостерігаємо наслідки діяння метафоричного та функціонального переносів за моделлю: посуд (повсякденно-побутового вжитку) > посуд (виробничо-професійного призначення): черпак (з назви посуду для черпання на спеціальну посудину для поливання дерев'яного жолоба в гуцульських лісорубів та на підсак для риби), метафоричного за моделлю: посуд > частина інструмента, свічника: лійка (з назви посуду на трубку в інструментах, у яку вставляється ручка та трубки в свічнику), а також метонімічного за моделлю: посуд > плата: (з назви посуду на форму платні): ківш.

Інтенсивний розвиток виробництва в кінці ХІХ в. - на початку ХХ ст. зумовив розширення сфери функціонального використання посуду, внаслідок чого відбулася диференціація назв посуду, що послужило основою для створення професійно-виробничої номенклатури інших підмакроструктур. У зв'язку з цим стає продуктивною модель: посуд (повсякденно-побутового вжитку) > посуд (виробничо-професійного призначення).Така модель творення завдячує метафоричному й функціональному переносам у сфері зовнішньоструктурних віддалених семантичних зв'язків: цебер, баддя (з назви посуду для господарських потреб на посуд на шахті); ківш (з назви посуду для черпання на назву посуду в різних механізмах для зачерпування, розливання тощо на пристосування у віялці, жорнах, млині); черпак (з назви посуду для черпання на частину машини, механізму для виймання ґрунту, породи та ін.).

У лексичному складі цього періоду фіксуємо й такі моделі: посуд > міра: черпак (метонімічно з назви посуду на міру), особа (метонімічно з назви жінки, яка професійно займається змащуванням деталей машин на посуд) > посуд: мастильниця.

У процесі переходу найменувань реалій повсякденно-побутового вжитку до професійно-виробничої сфери національна конотація може частково чи повністю нейтралізуватися, бо в останній вони не мають будь-якого супровідного забарвлення.

Назви посуду побутового й виробничого вжитку супроводжуються процесом гіпонімії на рівні безеквівалентної лексики близькоспоріднених мов (російської та української): лійка (наявність семем “один з видів підземних печер”, “груздь”), мастильниця (наявність семеми “посудина для мастила з спеціальним пристосуванням для змащування машин і т. ін.”).

Деривати ванночка, лієчка, ківшик, черпачок мають позитивне емоційно-оцінне забарвлення, а лексеми цеберка (-к), цеберко (-к)- виразне національне оформлення.

На основі засвідчених моделей фіксуємо метонімічні ( посуд > міра) та функціональні (процес>посуд) переноси, у сфері віддалених зовнішньоструктурних семантичних зв'язків - метафоричні та функціональні - посуд (повсяденно-побутового вжитку) > посуд (виробничо-професійного призначення), метонімічні (посуд >плата) переноси.

У названій ПТ-групі уточнено методику тлумачення 2 лексем (ванночка, ківшик) у словникових статтях (зафіксовано у семних наборах).

У даній парадигмі, як свідчить “Словник української мови”, з літературно-нормативним статусом фіксується 90% лексем, із спеціальним - 7%, із розмовним - 3%.

У четвертому розділі “Предметно-тематична група назв посуду, що використовується в основному у виробничо-професійній сфері” розглядаються лексеми - назви реалій у виробничій діяльності.

Аналіз номенклатури посуду виробничо-професійної сфери дає підстави констатувати, що вона гетерогенна й виникла шляхом переосмислення різних за часом походження, сферою функціонування, територією назв реалій повсякденно- побутового вжитку.

Остаточно пласт виробничої лексики сформувався у ХХ ст. у зв'язку з інтенсивним розвитком виробництва та різних галузей наук.

Одне з джерел поповнення цієї ПТГ - запозичення лексем з латинської (ампулка, тигель), французької (реторта, кювета), німецької (колба, мензурка) мов.

Деякі назви утворилися функціонально та метонімічно на рідномовній основі за такими моделями: процес > посуд: запарник (запарювати > посуд (у якому щось запарюють), речовина > посуд: тавотниця (у такому посуді зберігається тавот) та ін.

У системі зовнішньоструктурних семантичних віддалених зв'язків, починаючи з ХІХ ст., фіксуємо модель, утворену метафорично: посуд > фігура: куб (фігура формою нагадує такий посуд), посуд > різновид риби: колба (кольба). У ХХ ст. утвердилися моделі, утворені метафорично й функціонально: посуд (повсякденно-побутового вжитку) > посуд (професійно-виробничого призначення): куб; функціонально: посуд (у лабораторіях) > посуд (на виробництві): реторта; метафорично: посуд > предмет (споруда): куб (такий предмет чи споруда формою нагадує такий посуд), посуд > вид клітин ока: колбочка (такі клітини формою схожі на посуд), форма (рову) > посуд: кювета (такий посуд формою нагадує рів), посуд > частина друкарської машини: тигель (плита друкарської машини формою схожа на такий посуд), метонімічно: посуд > міра: куб, посуд > засіб пересування: паровик (у паровозі знаходиться казан, у якому утворюється пар).

Для назв посуду у сфері науки й виробництва не характерні конотативні відтінки, бо такі номени здебільшого нейтрально вживані.

Лексеми ампулка та мензурка, утворені афіксально, зокрема за допомогою суфікса -к, не сприймаються як демінутиви.

У дослідженій ПТ - групі уточнено методику тлумачення 4 лексем (ампула, колба, мензурка, паровик) у словникових статтях (зафіксовано в семних наборах).

9. У названій парадигмі, за даними “Словника української мови”, лексеми вживаються з літературно-нормативним статусом-70%, у спеціальному мовленні -25%, у розмовному-5%.

ВИСНОВКИ

1. Наше дослідження еволюції становлення ПТ-групи найменувань посуду в сучасній українській літературній мові є підтвердженням теорії інтеріоризації Л.С. Виготського, який наголошує на визначальній ролі культурно-історичного чинника у психологічному розвитку людини .

2. Складання мовної моделі русинів у період Київської Русі відбувається в умовах зіткнення язичницьких елементів з візантійською цивілізованою культурою. Формується якісно нова картина світу. Під цим кутом зору стає зрозумілою з'ява численних реалій повсякденно-побутового вжитку. Загальний розвиток цивілізації зумовив піднесення матеріальної та духовної культури, ремесел тощо, що стало причиною постійного розвитку лексики, зокрема номенклатури посуду літературної писемної мови Київської Русі.

2.1 Аналіз найменувань посуду періоду Київської Русі засвідчує, що ядро цієї ПТГ становлять назви праслов'янського походження: миса, блюдо, сковорода, котьлъ, гърньць, судьно та ін. Саме вони пізніше стали основою становлення підмакроструктури назв посуду сучасної української літературної мови. Частина лексем цього періоду утворюється за моделлю метонімічного переносу найменувань продутів на назви посуду: пєрєчьница, солоніца, уксусьніца. Вдалося зафіксувати лише поодинокі моделі: матеріал > посуд: мЂдникъ, мЂдница; посуд > міра: цебрь, а також моделі: процес > посуд: чьрпало, чьрпальникъ; рослина > посуд: тыкъва, тыкы, тыкъвь, що є наслідками діяння метонімічного, функціонального й метафоричного переносів.

2.2 У ХІV - ХV ст. у складі великого князівства Литовського відбувається подальший розвиток староукраїнської мовної моделі. Джерела староукраїнської мови ХІV - ХV ст. засвідчують формування лексичної системи української народності. Побутова лексика, зокрема номенклатура посуду староукраїнської мови ХІV-ХV ст., сформувалась на основі літературної писемної мови Київської Русі, з якої було успадковано велику кількість лексем спільнослов'янського походження, зокрема котелъ, судъ тощо. Родовою назвою посуду стала лексема судина, продовжували вживатися найменування горнєць, миса та ін. У лексичному складі цього періоду зафіксовано лексеми, утворені шляхом метонімічного переносу з назви посуду на міру місткості сипких речовин: судъ, судно; на міру рідин: чирпАло, а також з назви продукту на посуд та з назви посуду на міру місткості сипучих тіл: солянка..

2.3 Староукраїнська мова ХVI - ХVIII ст. продовжує традиції літературної писемної мови Київської Русі. Більшість лексем, успадкованих з попередніх епох, зберігають своє значення. Розвиток виробництва, суспільного життя, а також перебування різних територій України у складі Речі Посполитої та Росії позначилося й на лексичній системі української мови, яка збагатилася новими лексемами, зокрема назвами посуду, знарядь праці та ін.

2.4 Для розвитку й становлення лексико-семантичної підмакроструктури назв посуду ХVІ-ХVІІІ ст. характерна взаємодія давніх найменувань з новішими: миса й миска, котелъ, котелокъ й казанъ, казанокъ, глекъ й глечикъ, блюдо й блюдечко та ін. З літературної писемної мови періоду Київської Русі староукраїнською мовою ХVІ-ХVІІІ ст. успадковані такі семантичні моделі: процес > посуд: лЂйка, матеріал > посудъ: мЂдень.

2.5 У творенні лексем досліджуваної підмакроструктури найпродуктивнішим способом постає афіксація. На основі твірних з'являються демінутиви (деякі з них вживаються без відтінку зменшеності: кандЂйка, миска та ін.), утворені за допомогою суфіксів -к: миска, тарЂлка, кандЂйка, пановка; -окъ: збанокъ, казанокъ; -икъ: глечикъ, гладущикъ, горщикъ та деякі інші. Поодинокі лексеми утворено: а) способом основоскладання: макотерть? б) шляхом перенесення назви певної форми даху на посуд: банА, з назви посуду (повсякденно-побутового вжитку) на посуд (виробничо-професійного призначення): банА? в) за допомогою конфікса: полумисокъ.Лексеми мЂдень, макотерть, солянка, демінутивні утворення горщикъ, китликъ, гладущикъ, ваненка мають виразне національне оформлення. Лексеми глечичокъ, горщичокъ, збаночокъ засвідчують втрату конотативного забарвлення лексемами глечикъ, горщикъ, збанокъ. Це констатуємо й стосовно лексем миска, тарілка, кандЂйка, пановка. Лексичний склад цього періоду збагачується за рахунок прямих чи опосередкованних запозичень з французької (графинъ, кастроль, сервЂзъ), німецької (ринка, друшляк, ванная), латинської (ампулка), російської (чайница, кофейникъ), польської (збанъ) мов. Посередниками при запозичуванні, як правило, були польська та російська мови, бо більшість земель тодішньої України була в складі Польщі та Росії.

Переважна більшість лексем цього періоду ввійшла до складу сучасної української літературної мови й фіксується Словником української мови.

2.6 Українська літературна мова на початку ХIХ ст. розвивалась у складних соціально-економічних умовах. Становлення капіталістичних відносин у ХIХ ст. зумовлює значні зміни у сільському господарстві та промисловості, пришвидшений розвиток наук тощо. Це супроводилося формуванням української нації, утвердженням національної літературної мови на народній основі, а в кінцевому наслідку це спричинило гетерогенний характер лексико-семантичної підсистеми назв посуду.

2.7 Джерела української мови ХІХ ст. фіксують ряд нової побутової та виробничої лексики у сфері номенклатури посуду. У лексичному складі цього періоду визначальною була модель продукт > посуд (молочникъ (молошникъ), сметанникъ, кашникъ, сахарниця, сухарниця, маслянка, масничка та ін.). Заслуговують на увагу й такі моделі: процес > посуд: черпак, матеріал > посуд (мідняк, залізняк, мідниця). У сфері зовнішньоструктурних семантичних віддалених зв'язків засвідчено такі моделі: посуд (повсякденно-побутового вжитку) > посуд (виробничо-професійного призначення): миска, макітра, тарілка та ін.; посуд > інструмент: казанъ, котелъ; посуд > рослина:, маслянка, солянка, сметанник та ін.); посуд > частина тіла людини: салотовка, ковганка та деякі інші. Використання найменувань посуду на позначення інструментів, рослин, частин тіла людини та ін. - свідчення з'яви нових парадигм унаслідок діяння зовнішньоструктурних віддалених семантичних зв'язків.

2.8 Назви посуду цього періоду утворені головним чином за допомогою суфіксально. Найпродуктивніші афікси: -никъ (кашникъ, сметанникъ, молочникъ (молошникъ) та ін.), -ниц (сахарниця, мідниця та ін.). Зрідка лексеми утворювались за допомогою суфіксів -анк, -ищ, -ак, а також шляхом основоскладання в поєднанні з суфіксацією.

2.9 Джерела української мови ХІХ ст. фіксують велику кількість демінутивів: мисчина, тарільчина, макітрище, горща, збаня, мисча, горнятко, горщатко, збанятко, що мають яскраво виражену національну конотацію. Зауважимо, що лексеми горня, горща, збаня у ХХ ст. збагатили четверту відміну, а лексеми горнятко, горщатко, збанятко - другу. У процесі формування номенклатури посуду української мови ХІХ ст. помітне місце посідає й іншомовна лексика. У цей період запозичено лексеми колба, путина (з німецької), таця (з польської), карафа (з французької чи італійської) та ін.

Система найменувань посуду, що склалася на початок ХХ ст., стала основою сучасної підмакроструктури назв посуду кінця ХХ ст.

3. Оновлення лексичної системи української мови на початку ХХ ст. відбувається завдяки соціально-економічним перетворенням у країні (нова форма державного правління, нові суспільні відносини тощо). Повноцінне функціонування сучасної української літературної мови у всіх сферах суспільної та виробничої діяльності зумовлене утвердженням української мови як державної в суверенній Україні ХХ ст.

3.1 Найменування посуду стилістично диференціюються, збагачуючи номенклатуру й термінологію сучасної української літературної мови. Стилістична маркованість окремих лексем постає компонентом конотативної частини значень.

3.2 Назви посуду середини ХХ ст. в основному утворені шляхом метонімічного переносу за моделлю: продукт > посуд (пирожниця, тортниця, соусниця). Поступаються названим найменування, утворені за моделлю: речовина > посуд (мастильниця, тавотниця), процес > посуд (запарник), пара > посуд (паровик).

3.3 У сфері зовнішньоструктурних віддалених семантичних зв'язків шляхом метафоричного й функціонального переносів утворені такі моделі: посуд (повсякденно-побутового вжитку) > посуд (виробничо-професійного призначення) (казан, котел, цебер, баддя та деякі інші), посуд > частина механізму (черпак), посуд > пристосування (для черпання) (черпалка), посуд > рослина (лійка), посуд > предмет, споруда (куб), посуд > засоби пересування по воді (посуда, посудина та ін.). Диференціація назв посуду пов'язується з діянням зовнішньоструктурних віддалених семантичних зв'язків, унаслідок чого кількісно збагачуються й інші тематично віддалені парадигми (назви механізмів, споруд та ін.).

3.4 Найпродуктивнішим способом творення лексем названої підмакроструктури у ХХ ст. є афіксація. Найактивніші суфікси -ниц (пирожниця, тортниця, тавотниця та ін.), -ник (сотейник, запарник). Менш продуктивним є основоскладання у поєднанні з суфіксацією (скороварка). У процесі аналізу названої підмакроструктури в цей період виявлено демінутивні утворення ківшик, графинчик, посудинка, вазочка, черпачок та ін., які в українській мові, як правило, мають позитивне емоційно-оцінне забарвлення. Номенклатура посуду ХХ ст. збагатилася й запозиченнями з французької (реторта, кювета), англійської (міксер), латинської (тигель, мензурка) мов.

3.5 Інтегральний характер становлення сучасної української літературної мови в підмакроструктурі назв посуду характеризується паралельним функціонуванням літературно-нормативних лексем, що в минулому засвідчені лише в говорах південно-західного або південно-східного та північного наріч. На сьогодні лексеми путера й путина кваліфікуються як регіоналізми південно-західного наріччя, лексеми ж графин та карафа набули літературно-нормативного статусу.

3.6 У процесі переходу найменувань реалій повсякденно-побутового вжитку до професійно-виробничої сфери й наукової термінології та номенклатури втрачається національна конотація, бо для останніх не характерне супровідне забарвлення.

3.7 Гетерогенний, часом варіативний склад лексики сучасної української літературної мови в підсистемі назв посуду відбиває складну багатовікову історію становлення українського народу.

3.8 Найменування посуду побутового вжитку найчастіше утворені метонімічно за моделлю: продукт > посуд, у сфері зовнішньоструктурних віддалених семантичних зв'язків - метафорично та функціонально за моделлю: посуд (повсякденно-побутового вжитку) > посуд (виробничо-професійного призначення). У процесі переходу найменувань посуду з повсякденно-побутової сфери у виробничу зменшується відсоток метонімії, навпаки, збільшується кількість функціонального та метафоричного перенесення.

4. Аналіз номенклатури посуду дає підстави констатувати наявність у ній лексем, близьких до етнографізмів (салотовка, ковганка, стоянець, усипище(всипище) та ін.).

5. Система назв посуду сучасної української літературної мови супроводжується процесом гіпонімії на рівні безеквівалентної лексики близькоспоріднених мов (української та російської) (тарілка, миска, тиква та ін.).

6. Підмакроструктура найменувань посуду супроводжується й процесом аналогії у семантиці найменування: сахарниця, сільниця, сухарниця та ін. (назви посуду для продуктів) = мастильниця, тавотниця (назва посуду для речовини); молочникъ (молошникъ) (для тримання молока) = соусник, супник та ін. (для подавання соусу, супу та ін.); кофейник (для варіння кави) = кавник, сотейник (для приготування кави, соте); ківш, черпак (для зачерпування води та ін. рідини) = ківш, черпак (для черпання землі, породи, ґрунту).

7. Результати нашого дослідження дають можливість виділити кілька груп лексичних паралелей: а) українсько-російсько-польські: ринка, пол. rуnka, рос. ринка; кухва, рос. куфа, пол. kufa; черпак, рос. черпак, пол. czerpak; залізняк, рос. железняк, пол. їelazniak; б) українсько-білорусько-польські: яндола (яндила), біл. яндоўка, пол. janduіa; в) українсько-польсько-чеські: карафа, пол. karafka, чес. karafa; цукорниця (цукерниця), пол. cukiernica, чес. сukшenka; г) українсько-польсько-сербохорватські: таця, пол. tacka, с.-х. t``аc (t`aca); ґ) українсько-російсько-сербохорватські: тиква, рос. тыква, с.-х. т``икв||а, баддя, рос. бадья, с.-х. бвд||ањ, куб, рос. куб, с.-х. кyб; д) українсько-білорусько-польсько-сербохорватські: цебер, біл. цэбар, пол. ceber, с.-х. ч`аб||ар.

8. Окремі лексеми досліджуваної підмакроструктури входять до складу фразеологізмів (глек розбити, заглядати у горшки, кошелі носити, макітра розуму), прислів'їв, приказок та порівнянь (Є в глеку молоко, та голова не влазить; почувати себе не в своїй тарілці; пахкає, мов паровик; сонце стояло, мов сковорода; немов чавуном налитий; чоло вперте, міцне, мов чавун). Саме в них найбільш яскраво виявляється етнічний компонент.

9. Багато досліджуваних одиниць є одночасно членами не однієї, а кількох лексико-семантичних парадигм.

10. Конотативні компоненти реалізуються в переносних значеннях деяких лексем (макітра, салотовка, тиква).

11. Лексеми горня, горнятко, горща, горщатко, збаня, збанятко, мисча, мисчина, мищина, цукерничка, цукорничка, кошелик, чавунець, казанець та ін. мають виразне національне оформлення.

12. Функції найменувань посуду в художніх текстах багатогранні. З їх допомогю письменники створюють соціальний, національний та історичний колорит епохи.

13. Найменування дослідженої підмакроструктури виступають у складі словосполучень фізичної (електролізна ванна), медичної (ниркова миска), хімічної (сполучені посудини) та іншої термінології. Такі термінологічні словосполучення утворені в результаті метафоричного переосмислення, що виникло на основі асоціацій (подібності).

14. У дослідженій підмакроструктурі, за даними “Словника української мови”, літературно-нормативними постають близько 60% лексем, спеціальними - 14%, розмовними - 15%, діалектними - 8%, застарілими-3%.

15. З погляду походження аналізована лексика становить поєднання різних лексичних одиниць: частину складають слов'янські за походженням лексеми, деякі з них беруть початок з епохи спільнослов'янської мовної єдності, частина виникла на власне українському ґрунті - породження пізніших періодів. Серед досліджуваних лексем багато запозичень з російської, польської, французької, німецької та інших мов.

16. У названій підмакроструктурі уточнено тлумачення 40 лексем у словникових статтях, а також наголошується на національній конотації 5 лексем.

17. Постановка й розв'язання проблеми систематологічного та культурологічного аспектів номінації має практичне значення для утвердження норм літературної мови, що підвищить якість представлення лексичних одиниць у процесі укладання тлумачного словника.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Загальнотеоретичні принципи укладання нового варіанта словника української мови // Вісник Луганського державного педагогічного інституту імені Т.Г.Шевченка. -1997. - № 1. - С. 4- 13.

2. Проблема укладання тлумачного словника // Матеріали 1V Міжнародної конференції “Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур”. - Д.: Поліграфіст, 1997. - С. 8-9.

3. Українізми в російськомовних повістях Т.Г.Шевченка // Матеріали ХХХІІ наукової Шевченківської конференції 21- 22 травня 1998 року. - Луганськ, 1998. - С. 285- 287.

4. Національно-культурні компоненти у структурі значень слів // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. - Луганськ, 1998. - № 9. - С. 12-15.

5. Спроба структурно-семантичного дослідження виробничо-побутової лексики (на матеріалі Словника української мови Б.Д.Грінченка та 11-ти-томного словника) // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. - Луганськ, 1999. - №7. - С. 75-77.

6. Становлення шару номенклатури посуду сучасної української літературної мови // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. - Луганськ, 2000. - № 4. - С. 92-96.

АНОТАЦІЇ

Малюк О.Ю. Систематологічний та культурологічний аспекти номінації посуду в сучасній українській мові (на матеріалі назв реалій побутово-виробничого призначення). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01- українська мова. - Донецький національний університет. - Донецьк, 2000.

У дисертації прослідковується становлення назв посуду сучасної української мови як лексичної парадигми на основі структурно-семантичного аналізу з розрізненням семеми як сукупності сем, лексичної парадигми, представленої як предметно-тематична група, лексико-семантичної системи мови - як підмакроструктура назв посуду. Систематологічний аспект доповнюється культурологічним з виявленням особливостей національної конотації. Найменування посуду повсякденно-побутового призначення найчастіше утворюються метонімічно за моделлю продукт> посуд, у сфері зовнішньоструктурних віддалених семантичних зв'язків метафорично й функціонально за моделлю посуд ( повсякденно-побутового вжитку)> посуд (виробничо-професійного призначення). У процесі переходу досліджуваних лексем із повсякденно-побутової сфери у виробничу зменшуються випадки метонімічних утворень і збільшується кількість функціональних та метафоричних переносів. Аналіз номенклатури посуду дає підстави констатувати зближення ряду назв з етнографізмами. Досліджувана підмакроструктура супроводжується процесами гіпонімії та аналогії в семантиці найменувань.

Ключові слова: лексема, семема, сема, семний набір, модель, предметно-тематична група, зовнішньоструктурні близькі та віддалені семантичні зв'язки.

АННОТАЦИЯ

Малюк О.Ю. Систематологический и культурологический аспекты номинации посуды в современном украинском языке (на материале названий реалий производственно-бытовой лексики). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Донецкий национальный университет, Донецк, 2000.

В диссертации прослеживается становление названий посуды в современном украинском языке как лексической парадигмы на основании структурно-семантического анализа с различением семемы как совокупности сем, лексической парадигмы, представленной как предметно-тематическая группа, лексико-семантической системы языка - как подмакроструктура названий посуды. Систематологический аспект дополняется культурологическим с выявлением особенностей национальной коннотации. Проанализированный материал свидетельствует о том, что ядро номенклатуры посуды Киевской Руси составляют названия праславянского происхождения, которые позже стали основой подмакроструктуры наименований посуды современного украинского литературного языка. Часть лексем образовалась с помощью метонимического переноса по модели продукт> посуда. Изредка лексемы образуются с помощью функционального и метафорического переносов. Бытовая лексика староукраинского языка ХІV-ХV веков оформилась на основе литературного письменного языка Киевской Руси. В лексическом составе этого периода зафиксированы лексемы, образованные путем метонимического переноса. Для развития и становления лексико-семантичской структуры названий посуды ХVІ - ХVІІІ веков характерно функционирование известных названий с новыми. Из предыдущих периодов заимствованы некоторые семантические модели: процесс >посуда, материал>посуда. Наиболее продуктивным способом в образовании лексем является аффиксация. Изредка лексемы образуются с помощью слияния основ, а также конфикса. Большинство лексем этого периода вошло в состав украинского литературного языка и фиксируются Словарем украинского языка. Источники украинского языка ХІХ века фиксируют ряд новой бытовой и производственной лексики в сфере наименований посуды. В лексическом составе этого периода основными моделями являются продукт> посуда, посуда (бытовая)> посуда(производственная) (последняя в сфере внешнеструктурных отдаленных семантических связей). Названия посуды этого периода образованы главным образом суффиксально. Зафиксировано большое количество деминутивов, которые имеют яркую национальную коннотацию. Система наименований посуды, которая сложилась на начало ХХ века, стала основой современной подмакроструктуры названий посуды конца ХХ века. Названия посуды середины ХХ века в основном образованы метонимически по модели продукт> посуда, в сфере внешнеструктурных отдаленных семантических связей путем метафорического и функционального переносов по модели посуда (бытовая)> посуда (производственная). Наиболее продуктивным способом образования лексем названной подмакроструктуры является аффиксация. В процессе перехода исследуемых лексем из повседневно-бытовой сферы в производственную уменьшаются случаи метонимических образований и увеличивается количество функциональных и метафорических переносов. Наименования посуды стилистически дифференцируются, обогащая номенклатуру и терминологию современного украинского языка. Стилистическая маркировка лексем является компонентом коннотативной части их значений. Анализ номенклатуры посуды дает основание констатировать сближение ряда названий с этнографизмами. Система названий посуды современного украинского языка сопровождается явлением гипонимии, а также процессами аналогии в семантике наименований.

Ключевые слова: лексема, семема, сема, семный набор, модель, предметно-тематическая группа, внешнеструктурные близкие и отдаленные семантические связи.

ANNOTATION

Malyuk O.Yu. Systematic and Culturological Aspects of Nomination of Crockery in the Modern Ukrainian Language (based on Material of Names of Objects from Domestic and Industrial Lexis). - Manuscript.

Dissertation presented to acquire candidate degree in philology, specialty 10.02.01 - Ukrainian Language, Donetsk, 2000.

The dissertation follows the formation of names of crockery in the modern Ukrainian language based on structural-semantic analysis discriminating sememe as a combination of semes, lexical paradigm presented as object-semantic group, and lexico-semantic system of language as sub- macrostructure of names of crockery. The systematological aspect is supplemented with the cultorological one displaying the peculiarities of national connotation.

The names of crockery of domestic use are, in the majority of cases, formed metonymically as the pattern product>crockery, or metaphorically and functionally as the pattern domestic crockery > industrial crockery. In the process of transition of the analyzed lexemes from the domestic sphere into the industrial one, the cases of metonymical formations decrease and the number of functional and metaphoric transfers increase. The analysis of nomenclature of crockery gives foundation to state closing in of a number of names ethnographisms. The system of names of crockery of the modern Ukrainian language is characterized by hyponymy as well as by the processes of analogy in the semantics of names.

Key words: lexeme, sememe, seme, semic set, pattern, object-thematic group, outer structural close and remote semantic links.

Размещено на Allbest.ru

...