Динамічний аспект семантики іменників і фразем із компонентом “погода” (на матеріалі російської мови)

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Проблема семантики слова завжди перебувала в центрі уваги лінгвістів, але особливо активно її дослідження здійснюється в наш час. Підходи до вивчення зазначеної проблеми зазнали еволюції за кількома напрямками, які можна схематично подати так: від спостережень над значенням окремих слів - до системного аналізу лексико-семантичних груп; від семантики слова - до семантики словосполучення і тексту; від уваги до суто лінгвальних ознак значення - до врахування взаємозв'язку і взаємозумовленості лінгвальних та екстралінгвальних його чинників, зокрема “людського фактору” в семантиці і мові взагалі; від виявлення статичних характеристик слова - до аналізу динамічних аспектів його семантики.

Логіка розвитку наукової думки привела представників різних концепцій до розуміння органічного зв'язку між статичними та динамічними аспектами семантики слова і висунула на порядок денний питання про те, як саме проявляється зазначений взаємозв'язок, якими є межі динамічних можливостей слова і чим вони зумовлюються. Зазначені питання до певної міри аналізувалися в роботах Н.Д. Арутюнової, О.Г. Бєляєвської, В.В. Виноградова, В.А. Звєгінцева, О.С. Кубрякової, Л.А. Лисиченко, О.І. Смирницького, Й.А. Стерніна, О.О. Тараненка, А.А. Уфімцевої, А.П. Чудинова, Д.М. Шмельова та інших. Роботи цих та інших учених створили підґрунтя для подальшої розробки проблеми. Багатий матеріал, який став надбанням науки, потребує впорядкування, проекції загальних положень на конкретні групи мовних одиниць, а новий етап дослідження проблеми зумовлює вибір нових підходів до аналізу: переведення його на семний рівень, врахування різноманіття видів семантичної динаміки, взаємодії мовних і мовленнєвих її проявів.

Тема цієї дисертаційної роботи спрямована на дослідження семантики мовних одиниць з урахуванням зазначених особливостей, а саме: вивчення взаємодії статичних і динамічних характеристик значення, узагальнення закономірностей прояву динамічних властивостей мовної одиниці у мові і художньому тексті. Аналіз здійснюється на матеріалі одиниць різних підсистем (лексико-семантичної групи - ЛСГ, фразеологічних зворотів, прислів'їв та приказок, загадок, текстів). Такий напрямок дослідження відповідає нагальним завданням сучасного мовознавства, що й зумовлює актуальність теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилося в межах плану науково-дослідної роботи кафедри мовознавства Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.

Мета роботи - виявити особливості семантичного поширення слів і фразем із компонентом “погода” у мові та тексті. Для досягнення висунутої мети необхідно розв'язати такі завдання:

Виявити статичні семантичні характеристики одиниць обраної групи.

Визначити особливості семантичного поширення іменників із компонентом “погода” при міжслівній мотивації.

Виявити особливості семантичного поширення іменників із компонентом “погода” при внутріслівній мотивації.

Визначити типи семантичного поширення компонентів з семою “погода” при формуванні значень фразем.

Виявити специфіку семантичного поширення (СП) іменників із компонентом “погода” в тексті та з'ясувати її причини.

Визначити шляхи взаємодії мовних, логічних, культурологічних і прагматичних факторів у процесі СП слова в тексті.

Предметом дисертаційного дослідження є питання семантичної динаміки слова, його семантичного поширення.

Об'єктом дослідження є комплексна група одиниць мови. До її складу ввійшла ЛСГ іменників із компонентом “погода”, а також фразеологічні одиниці (ФО) з цим же компонентом. Зазначимо, що у складі фраземи компонент “погода” може бути як структурним (тобто у складі ФО вжите відповідне слово, наприклад, ЖДАТЬ У МОРЯ ПОГОДЫ), так і семантичним (ФО за значенням належить до поля “Погода”, але в її складі немає слів із таким значенням - БЕЛЫЕ МУХИ). У дисертаційній роботі досліджуються фраземи з обома типами компонентів. Крім того, до комплексної групи включено прислів'я та приказки з названим компонентом; загадки, відгадками яких є іменники аналізованої групи, а також художні тексти, присвячені опису погоди, і ті, в яких вживаються аналізовані слова, хоч текст в цілому пов'язаний з іншими темами.

Матеріалом для дослідження слугувало 125 іменників, 65 фразеологічних зворотів, близько 200 прислів'їв і 120 загадок. Зазначені одиниці було виписано із сучасних словників. Крім того, аналізувалося понад 7000 прикладів уживання слів на позначення погоди в текстах.

Методи дослідження. Процедура дослідження складалася з кількох етапів. Спочатку семантичному аналізові були піддані слова з компонентом “погода”. При цьому використовувався класифікаційний метод, прийоми компонентного аналізу, трансформаційний і порівняльний методи. За допомогою названих методів були виявлені особливості СП слів у процесі міжслівної та внутріслівної мотивації. Далі за допомогою прийому порівняння значень фразем і значень їхніх компонентів була виявлена специфіка СП слова із компонентом “погода” у складі фраземи, а також способи нарощення семантичного компонента “погода” в значенні тих фразем, у складі яких зазначений компонент відсутній. Потім за допомогою прийомів текстологічного й компонентного аналізу досліджувалося СП слів обраної групи в тексті.

Новизна дисертаційного дослідження визначається такими його результатами й висновками:

- Визначено місце номенів з компонентом “погода” в мовній моделі світу та доведено, що в системі мови їм відповідає вузька стереотипна референція; у процесі семантичного поширення при міжслівній мотивації вона може звужуватися; при внутріслівній - розширюється у випадках метафоричного переносу і звужується у випадках метонімії.

- Виявлено зони константності та зони варіативності значень аналізованих слів. Доведено, що ці зони залежать від типу парадигми, до якої належить слово.

- Виявлено, що слова з компонентом “погода” визначають денотативний і конотативний компоненти семантики ФО. Визначено типи взаємодії аналізованих слів з іншими компонентами при формуванні значень ФО: гармонійна взаємодія, дисгармонійна та контрастна.

- Виділено три основні типи текстів з компонентом “погода”: текст-змалювання, текст з метою деталізації опису і текст з метою впливу - інтелектуального чи емоційного.

- Встановлено, що при семантичному поширенні слів із компонентом “погода” в тексті актуалізується додаткова інформація, яка відповідає “подальшому” значенню. До регулярних її типів належить енциклопедична, символічна, етикетна і прагматична. Виявлено типи індикаторів, які сприяють рецепції цієї інформації.

- Доведено, що специфіка актуалізації “подальшого” значення слів залежить від типу тексту, у якому вони вживаються.

Теоретичне значення дисертації зумовлене тим, що в ній з урахуванням сучасних досягнень мовознавства розвивається теоретичне положення О.О. Потебні про зв'язок “найближчого” та “подальшого” значення слова, а також тим, що в роботі застосовано якісно новий підхід до аналізу проблеми семантичного розвитку слова, у якому принцип комплексності реалізується водночас у кількох напрямках: комплексність об'єкта (слово - фразеологічний зворот - прислів'я - загадка - художній текст); комплексність типів прояву семантичної динаміки (внутріслівна та міжслівна мотивація; мовленнєва реалізація; актуальне варіювання змісту; актуалізація інформації, співвідносної з “подальшим” значенням); всебічне охоплення типів інформації, співвідносної з “подальшим” значенням (енциклопедична, етикетна, прагматична, емпірична, символічна).

Результати дослідження мають практичне значення. У викладанні курсу сучасної російської мови та мовознавства можуть використовуватися результати дослідження з питань мотивації при словотворі, при лексико-семантичному варіюванні та при вивченні особливостей формування метафоричних значень. Положення про актуальне варіювання значень слів у тексті, формування символічних та образних значень, специфіку семантичного поширення слова, яке є заголовком до тексту, та інші знайдуть практичне використання в курсі лінгвістичного аналізу тексту.

Інформація про зони константності та варіативності, особливості формування семантики фразеологічних одиниць може бути використана при викладанні російської мови як іноземної. Класифікація матеріалу, запропонована автором, може скласти базу для створення відповідного фрагмента ідеографічного словника. Засоби розмежування значення та відтінку значення знайдуть використання в лексикографії, а положення про ступені ідіоматичності фразем - у фразеографії та викладанні російської мови як іноземної. Концепція актуалізації різних видів інформації, яка відповідає “подальшому” значенню, може слугувати викладанню російського країнознавства, а також створенню спецкурсів і спецсемінарів з лексичної семантики.

Апробація роботи та її результатів. Наслідки дослідження обговорювалися на аспірантських семінарах, засіданнях кафедри мовознавства Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, наукових конференціях, у тому числі на ІХ Міжнародній науковій конференції з актуальних проблем семантичних досліджень “Мова і мовна особистість” (Харків, 1999 рік).

1. Системні особливості іменників і фразем із компонентом “погода” теоретично обґрунтовуються терміни “найближче” значення та “подальше” значення, які були введені до термінологічного апарату мовознавства в роботах О.О. Потебні. Статичні характеристики одиниць із компонентом “погода”

Розглядаючи положення О.О. Потебні про “найближче” та “подальше” значення, а також розвиток цих ідей у роботах сучасних мовознавців, автор приходить до висновку, що термін “найближче-подальше” значення та “ядро-периферія” значення частково перетинаються, але не є тотожними. При функціонуванні слова може актуалізуватися інформація, яка не належить ні до ядра, ні до периферії значення, але не може сприйматися безвідносно до значення. Така інформація названа в роботі додатковою, її актуалізацію спричиняє контекст. Наприклад, у реченні “Начался разговор о погоде - начале всех начал” (А. Чехов) контекст “начале всех начал” експлікує додаткову інформацію етикетного й емпірійного планів. Інформація етикетного плану: Разговор о погоде - вдала тема для спілкування малознайомих людей, які тільки-но зустрілися, розпочинають розмову. Вона невимушено, без емоційного напруження може переходити у процесі розмови на будь-яку іншу тему. Інформація емпірійного плану: Разговор о погоде - початок спілкування, бесіди - може стати (і часто стає) початком зближення співрозмовників. Додаткова інформація розглядається в роботі як така, що співвідноситься з “подальшим” значенням, актуалізується при семантичному поширенні слова в тексті і є проявом динамічності семантики слова. Гіпотетично приймається положення про те, що на типи додаткової інформації впливають і мовні чинники (діє закон аналогії зі словами тієї ж лексико-семантичної групи), і позамовні (соціальні, культурологічні, національно-культурні, прагматичні), останні - більшою мірою.

Динамічні властивості значення не можуть бути визначені без знання статичних його особливостей. Статичні характеристики відповідають системним ознакам слова, до яких належать структура значення, зумовлена нею можлива референція та функція, місце значення в мовній моделі світу.

Обрані для аналізу іменники розподіляються у 10 підгрупах ЛСГ “Погода” в залежності від того, з якими реаліями зв'язує їх “найближче” значення: 1. Іменники на позначення сукупності метеорологічних характеристик в цілому (ПОГОДА, НЕПОГОДА); 2. Іменники на позначення співвідношення стійких характеристик погоди (КЛИМАТ, МИКРОКЛИМАТ); 3. Іменники на позначення субстанцій погодних умов (АТМОСФЕРА, ВОЗДУХ); 4. Іменники на позначення особливостей стану атмосфери (ДАВЛЕНИЕ); 4.1. Іменники, які називають скупчення зібраних в атмосфері дрібних крапель води (ОБЛАКО, ТУЧА); 4.2. Іменники, що називають ознаку погоди за ступенем скупчення дрібних крапель води, зібраних в атмосфері (ОБЛАЧНОСТЬ, ЯСНОСТЬ); 5. Іменники, які характеризують рух, пересування повітря в атмосфері, пов'язане зі зміною погодних умов (ВЕТЕР, БРИЗ); 6. Іменники на позначення температурних характеристик та факторів, які їх визначають: 6.1. Іменники, що позначають загальні відомості про температурні характеристики (ТЕМПЕРАТУРА, ГРАДУС2); 6.2. Іменники, що називають погоду, вищу за 0о, і фактори, які її визначають (ТЕПЛО, СОЛНЦЕ); 6.3. Іменники, що називають погоду, нижчу за 0, і фактори, які її визначають (ХОЛОД, МОРОЗ); 7. Іменники - назви опадів: 7.1. Власне опади (ДОЖДЬ, СНЕГ); 7.2. Іменники, що є назвами утворень від опадів (ЛУЖА, СУГРОБ); 8. Іменники, які характеризують погоду за наявністю вологи (ВЛАГА, ВЛАЖНОСТЬ); 9. Іменники, які характеризують погоду за ознакою “відсутність вологи” (ЗАСУШЛИВОСТЬ, МАЛОВОДЬЕ); 10. Іменники, які означають високий ступінь вияву різних характеристик погоди (СТИХИЯ); 10.1. Іменники, які означають високий ступінь вияву різних характеристик погоди, що зумовлені електричним розрядом в атмосфері (ГРОЗА, ГРОМ).

Виділені групи не існують ізольовано. Їх взаємозв'язок відбивається у наявності 8 перехідних груп (П.Г.): П.Г.1. - між підгрупою 10 і підгрупою 5. Сильні прояви різних характеристик погоди, що супроводжуються рухом, пересуванням повітря в атмосфері (БУРЯ, УРАГАН). П.Г.2. - між підгрупою 10 і підгрупою 7. Сильні прояви різних характеристик погоди, що супроводжуються опадами (ВЬЮГА, НАВОДНЕНИЕ). П.Г.3. - між підгрупою 5 і підгрупою 9. Рух, пересування повітря в атмосфері, зумовлене відсутністю вологи (ДУХОТА, СУХОВЕЙ). П.Г. 4. - між підгрупою 8 і мікрогрупою 6.3. Іменники з семами “наявність вологи” та “температура нижча за 0оС” (ГОЛОЛЁД, ЗАМЕРЗАНИЕ). П.Г. 5. - між підгрупою 8 і мікрогрупою 6.2. Іменники з семами “наявність вологи”, “температура, вища за 0оС” (ТАЯНИЕ, ЛЕДОХОД). П.Г. 6. - між підгрупою 8, мікрогрупою 6.2. і мікрогрупою 7.1. Іменники з семами “наявність вологи”, “наявність опадів” і “температура, вища за 0оС” (РАСПУТИЦА, ПАВОДОК). П.Г. 7. - між підгрупою 8 і мікрогрупою 7.1. Іменники з семами “наявність вологи” та “зумовленість опадами” (СЫРОСТЬ, СЛЯКОТЬ). П.Г. 8. - між підгрупою 4 і підгрупою 10. Стан атмосфери, пов'язаний із рухом повітря і зумовлений високим ступенем вияву різних характеристик погоди (ЦИКЛОН, АНТИЦИКЛОН).

Вторинні лексико-семантичні варіанти (ЛСВ) імен обраної групи, а також фраземи належать до різних груп семантичного поля “Людина”.

Структура значень іменників, особливості їх денотативно-сигніфікативного макрокомпонента зумовлюють переважно вузьку стереотипну референцію і високий ступінь конкретності значень. Виділено новий тип референції - широка стереотипна з кількома стереотипами. Він властивий іменникам ОСАДОК, СТИХИЯ, НЕНАСТЬЕ, НЕПОГОДА.

В аналізованих ФСГ виділено такі нові типи референції: широка нестереотипна з окремими ознаками стереотипу, а також розмита референція. Перший із названих типів притаманний ФО: ТУЧА ТУЧЕЙ, МОРОЗ ПО КОЖЕ ДЕРЁТ, НУЖЕН КАК ПРОШЛОГОДНИЙ СНЕГ та інші. Так, у ФО ТУЧА ТУЧЕЙ подані тільки окремі ознаки стереотипу: “похмурий”, “негативна оцінка”, а самого стереотипу немає. Розмита референція властива ФО МАГНИТНАЯ БУРЯ. Нам відомі окремі ознаки стереотипу, але ці ознаки не є доступними сприйманню, вони можуть бути ідентифіковані тільки за допомогою спеціальних приладів.

Дослідження конототивного макрокомпонента та функції аналізованих одиниць показало, що серед них переважають значення трьох типів: власне номінативні (56 %), наприклад: ДОЖДЬ, ПОГОДА; номінативні з пресуппозиційною раціональною оцінкою (39 %), наприклад: ГРЯЗЬ, СЛЯКОТЬ, ЖАРА; конототивні з характеризуючою функцією (5 %). Серед них можна виділити два підтипи: з характеристикою інтенсивності явища (ШТОРМЯГА, ЖАРИЩА) і з характеристикою зменшеності чи пестливості відношень (СОЛНЫШКО, ДОЖДИК, ДОЖДИЧЕК, СНЕЖОК).

Серед ФО з компонентом “погода” переважають конотативно-характеризуючі (61 ФО), наприклад: ВИТАТЬ В ОБЛАКАХ, ПОСЛЕ ДОЖДИЧКА В ЧЕТВЕРГ, ДЕЛАТЬ ПОГОДУ, СМЕШАТЬ С ГРЯЗЬЮ та інші. Крім того, виділяються номінативно-образні ФО (БЕЛЫЕ МУХИ, ЗОЛОТОЙ ДОЖДЬ, ТОЧКА ЗАМЕРЗАНИЯ, МАГНИТНАЯ БУРЯ) і власне конототивні (РАЗРАЗИ ТЕБЯ ГРОМ, РАЗРАЗИ (МЕНЯ) ГРОМ).

Компоненти конототивно-характеризуючих фразем репрезентують різні варіанти взаємодії конототивних сем, і саме варіант взаємодії зумовлює прагматичний потенціал значення. Наприклад, ФО з негативною раціональною оцінкою та негативною емоційною можуть мати прагматичну настанову на гумор, іронію, підсміювання, осуд, докір або бажання принизити того, стосовно кого вжита фразема, чи висловити співчуття: ВЕТЕР СВИСТИТ В КАРМАНАХ, СЕСТЬ В ЛУЖУ, ОБДАТЬ ХОЛОДОМ та інші. Звороти з позитивними оцінними семами можуть бути вжиті з позитивними ілокуціями: з метою зробити співбесідника своїм однодумцем, створити в нього образне уявлення про предмет розмови: В ВОЗДУХЕ НОСИТСЯ, НЕ УДАРИТЬ ЛИЦОМ В ГРЯЗЬ та інші. У тих випадках, коли типи раціональної та емоційної оцінок не збігаються, переважає прагматика осуду, підсміювання чи докору: ВЫТАСКИВАТЬ ИЗ ГРЯЗИ. А контекстна раціональна оцінка фраземи звужує її передбачуваний прагматичний потенціал і розширює можливий: ДЕЛАТЬ ПОГОДУ, ДЫШАТЬ ВОЗДУХОМ та інші. Прагматичний потенціал фраземи залежить ще й від ступеня образності її значення.

2. Семантичне поширення іменників із компонентом “погода” в мові”

Аналізується динамічний аспект семантики іменників з компонентом “погода”, їхнє семантичне поширення у складі фразеологічних зворотів, прислів'їв, приказок. Крім того, досліджуються загадки, відгадки яких належать до ЛСГ “Погода”. До наукового апарату дисертаційної роботи вводиться термін “семантичне поширення” (СП), обґрунтовується його вибір з-поміж термінів “семантична модифікація” - “семантичний розвиток” - “семантичне варіювання”. Під семантичним поширенням розуміються будь-які зміни семантики слова, а також актуалізація додаткової інформації, яка відповідає “подальшому” значенню.

Дослідження семантичних процесів дозволило визначити особливості СП слів при внутріслівній і міжслівній мотивації, взаємозв'язок і взаємо переходи “найближчого” й “подальшого” значення, а також виявити низки сем, які складають константні і варіативні зони значень.

Виявлено, що різні семантичні процеси при внутріслівній мотивації зумовлюють різний ступінь метафоричності вторинних значень іменників. Це пояснюється співвідношенням інформації “найближчого” і “подальшого” значення ЛСВ. У роботі запропоновано спосіб визначення ступеня ідіоматичності метафоричного значення: чим легше відшукуються тотожні семи в структурі значень двох ЛСВ, тим менший ступінь метафоричності мотивованого значення. Ступінь метафоричності може слугувати одним із критеріїв розмежування нового самостійного значення і нового відтінку значення. Семему з низьким ступенем метафоричності слід визнати відтінком, з високим - новим вторинним ЛСВ. Аналіз лексикографічного опису іменників із семою “погода” показав, що в ряді випадків виділення в словниках похідних семем як самостійних ЛСВ не має достатніх підстав. З другого боку, часто відтінки, виділені у словниках, мають подаватися самостійними ЛСВ. Дослідження дозволило внести уточнення в опис значень слів МИКРОКЛИМАТ, ЦИКЛОН, ИЗМОРОЗЬ, СНЕЖОК, ГРОЗА.

Повторюваність, актуалізація сем мотивуючого значення в мотивованому мовби окреслює межі семантичного поширення слова. При внутріслівній мотивації зони константності й варіативності іменників, які належать до однієї й тієї самої підгрупи, багато в чому збігаються. Такі зони можна назвати регулярними. Наприклад, у іменників ДОЖДЬ, ГРАД, ЛИВЕНЬ (підгрупа “Опади”) до зон константності належать семи “велика кількість, маса”, до зон варіативності - семи “погодні умови”, “опади”; “суспільна/духовна сфера життя людини”. В усіх підгрупах можна виділити також іменники з відносно регулярною зоною константності (ТУМАН, ОБЛАКО, СТИХИЯ, СОЛНЦЕ). У них не можна виявити одну постійну зону константності. Наприклад, в значенні іменника ТУМАН першу зону константності складає сема “неясність”, а другу зону константності - сема “відображення суму, печалі (на обличчі, в очах)”. Зони константності зумовлені актуалізацією “найближчого” значення і частини “подальшого” значення. Зони варіативності - актуалізацією сем “подальшого” значення.

Семантичне поширення іменників із семою “погода” при міжслівній мотивації супроводжується актуалізацією в похідному сем “найближчого” значення твірного (ТУЧА-ТУЧКА, ЯСНЫЙ - ЯСНОСТЬ, ПОХОЛОДАТЬ - ПОХОЛОДАНИЕ). Семи “найближчого” значення твірних слів складають зони константності, а семантичні нарощення - зони варіативності. Наприклад, у значенні іменника ТУЧКА актуалізується “найближче” значення слова ТУЧА (зона константності) і частина “подальшого”, яка інформує про можливий розмір референта ( к - “маленька” - зона варіативності).

Особливість формування значень ФО із компонентом “погода” полягає в тому, що вони формуються завдяки взаємодії компонентів, навіть у тих випадках, коли значення фраземи мотивовано СП усього сполучення. Виділяються три види взаємодії компонентів: гармонійна (ТУЧИ СГУЩАЮТСЯ, НА СВЕЖЕМ ВОЗДУХЕ); дисгармонійна (ДЕЛАТЬ ПОГОДУ, ВЕТЕР В ГОЛОВЕ) і контрастна (БУРЯ В СТАКАНЕ ВОДЫ). При гармонійній взаємодії сполучуванність компонентів не суперечить системі. Образність створюється за рахунок екстралінгвістичних пресуппозицій (ПОСЛЕ ДОЖДИЧКА В ЧЕТВЕРГ), образного потенціалу кожного з компонентів (ВЗЛЕТЕТЬ НА ВОЗДУХ). При дисгармонійній взаємодії компонентів спостерігається порушення закону семантичного узгодження, образність створюється за рахунок алогізму первинного денотата (ДЕЛАТЬ ПОГОДУ, МЕТАТЬ ГРОМЫ И МОЛНИИ). При контрастній взаємодії порушення семантичного узгодження відбувається внаслідок протиставлення асоціативних сем окремих компонентів, образність ФО формується за рахунок алогізму первинного денотата (БУРЯ В СТАКАНЕ ВОДЫ: БУРЯ, асоціативні семи “сильний прояв”, “значні зміни” - СТАКАН ВОДЫ, асоціативні семи “просторова обмеженість”, “відсутність значущості”).

При формуванні значень ФО спостерігається регулярність актуалізації одних і тих самих сем окремими компонентами. Наприклад, слово ВЕТЕР актуалізує периферійну сему “напрямок”: ДЕРЖАТЬ НОС ПО ВЕТРУ, КУДА ВЕТЕР ДУЕТ та інші. Регулярність актуалізації тих самих сем знижує ступінь ідіоматичності ФО, незважаючи на високий ступінь СП компонентів або словосполучень в цілому (ВИСЕТЬ В ВОЗДУХЕ, НАПУСКАТЬ ТУМАНУ, ВЕТЕР В ГОЛОВЕ та інші).

У зворотах з низьким ступенем ідіоматичності актуалізується інформація, яка відповідає “найближчому” значенню компонентів. Так, у звороті МЕСИТЬ ГРЯЗЬ слово ГРЯЗЬ реалізує ядро значення загалом із посиленням денотативної семи “бруд на дорозі”.

При формуванні значень прислів'їв і приказок слова, які називають погоду й погодні явища, часто піддаються СП на основі протиставлення або зіставлення. При протиставленні відбувається двопланова взаємодія компонентів. Наприклад, у прислів'ї ДЕНЬ ДНЮ РОЗНЬ, НЫНЧЕ ТЕПЛО, А ЗАВТРА МОРОЗ один із компонентів, який вживається в первинному значенні (МОРОЗ), апелює водночас і до прямого (“температурні характеристики погоди”), і до переносного значення (“позитивні почуття”, “добрі стосунки”) другого компонента (ТЕПЛО). Другий компонент, у свою чергу, зумовлює актуалізацію асоціативних значень першого з компонентів (МОРОЗ - холод - погодні умови - відношення між людьми). Така двопланова взаємодія компонентів робить можливим подвійне розуміння змісту паремії, яку можна інтерпретувати і у зв'язку з погодою (приказку - ставлення людини до змін погоди), і в зв'язку зі стосунками між людьми (прислів'я - пояснює чиюсь поведінку зі співчуттям чи осудом).

При зіставленні слів, які означають погодні умови, з іншими компонентами, а також при гармонійній чи дисгармонійній взаємодії відбувається актуалізація однієї з сем “подальшого” значення. Наприклад, слово ВЕТЕР досить регулярно актуалізує сему “змінність, непостійність”: С ОГНЁМ НЕ ШУТИ, С ВОДОЙ НЕ ДРУЖИСЬ, ВЕТРУ НЕ ВЕРЬ. Може актуалізуватися й інша сема “подальшого” значення, наприклад, “вплив”: ВЕТРОМ МОРЕ КОЛЫШЕТ, МОЛВОЮ - НАРОД.

Дослідження СП аналізованих слів при формуванні семантики загадки зумовило необхідність введення в термінологічний апарат роботи термінів, запропонованих І.Р.Гальперіним, які розкривають особливості прояву в тексті категорії інформативності. У семантиці загадки головну роль відіграє змістовно-підтекстова інформація, яка співвідноситься з відгадкою і висвітлює суттєві чи несуттєві ознаки зашифрованого денотата (колір денотата, його вигляд, подальші перетворення). Змістовно-фактуальна інформація, представлена структурними компонентами, може бути неістинною (СКАТЕРТЬ БЕЛА ВЕСЬ СВЕТ ОДЕЛА; ПО КОЛЕНО ВОДЫ, А НЕ НАПЬЁШЬСЯ), абсурдною чи безглуздою (ЖИВЁТ-ЛЕЖИТ, УМРЁТ-ПОБЕЖИТ), що й створює образність загадки. У підтексті загадок про погодні явища актуалізується інформація енциклопедичного та асоціативного планів (СИВЫЙ ВОЛ ВЫПИЛ ВОДЫ ЦЕЛЫЙ ДВОР). Труднощі розшифровки цієї інформації пов'язані не з її типом, а зі способом подання. Перешкоджують швидкому відшукуванню відповіді неправдиві сигнали, які ведуть у світ неординарних порівнянь і асоціацій, наприклад: МОРОЗ - СИВЫЙ ВОЛ, ТУМАН - СИВЫЕ КАБАНЫ, ТУЧА - ОРЛИЦА С ШИРОКИМИ КРЫЛЬЯМИ та інші.

3. Семантичне поширення слів з компонентом “погода” в тексті”

Розглядається СП аналізованих одиниць у художніх текстах і заголовках до них. Доводиться, що в мовленні слова з семою “погода” актуалізують не тільки семи “подальшого” значення, але й додаткову інформацію, пов'язану з ним.

Матеріал, який досліджено в цій роботі, дозволив виділити три типи художнього опису погоди, у залежності від причини, що спонукала автора його зробити: опис погоди як самоціль; опис погоди з метою деталізації подій, опис погоди з метою виразного відтворення душевного стану героя, підготовки читача до можливого плину подій. Ця класифікація розглядалася також з погляду емоційного впливу тексту на читача. Опис погоди як самоціль (художнє змалювання) має інформаційний і емоційний вплив. Опис погоди з метою деталізації подій має інформаційний і естетичний вплив, а опис погоди з метою виразного відтворення душевного стану героя має емоційний вплив.

Художнє змалювання є засобом актуалізації енциклопедичної інформації, яка есплікується в означеннях (ДОЖДИ МОРОСЯЩИЕ, ПРОНИЗЫВАЮЩИЙ ВЕТЕР тощо) або в дієсловах-присудках з обставинами (МЕЛКИЙ ГРИБНОЙ ДОЖДЬ СКОРО СЫПЛЕТСЯ та інші), а також інформації про схожість відповідної реалії погоди з іншими реаліями (СОЛНЦЕ - РУБИНОВЫЙ ГЛАЗ, ИНЕЙ - СОЛЬ та інші). Цю інформацію можна назвати асоціативною. За прагматичним навантаженням тексти-змалювання можна поділити на дві групи: художні змалювання з емоційною акцентуацією, наприклад: “В солнечном огне всё гудело в цветах, заваривалось, благоухало, как будто все вместе тут общими силами варили варенье” (М. Пришвін) і художні змалювання з енциклопедичною акцентуацією, наприклад: “Чем, например, отличается спорый дождь от грибного?… Спорый дождь льётся отвесно, сильно. Он всегда приближается с набегающим шумом… А мелкий грибной дождь сонно сыплется из низких туч. Лужи от этого дождя всегда тёплые” (К. Паустовський). У художніх змалюваннях з емоційною акцентуацією автор хоче яскраво зобразити ті чи інші явища погоди, природи, намагається зробити це так, щоб читач став учасником творчого процесу і домалював образну картину природи самостійно. Енциклопедична інформація присутня, але наче приглушена. У художніх змалюваннях з енциклопедичною акцентуацією саме ця інформація висувається на перший план.

В описах погоди з метою деталізації, які використовуються для посилення головної теми, думки твору, аналізовані слова можуть бути відправною точкою для проникнення в одну з головних проблем і сприяти її подальшому розгортанню. Слова з семою “погода” можуть виступати як засіб когезії в тексті і реалізувати асоціативну чи енциклопедичну інформацію. Наприклад, для слова МОРОЗ - байдужість, смерть або полегшення (В. Шаламов, А. Чехов); ХОЛОД - голод; ТЕПЛО - життя, увага; СНЕГ - перешкода (В. Шаламов); ТУМАН - небезпека, смерть (І. Бунін); ГРЯЗЬ - щось погане, зле; ГРОЗА - нещастя, біда (А. Чехов) та інші.

Третій тип описів може бути контрастним (якщо він контрастує з душевним настроєм героя) і гармонійним (якщо він відповідає настрою героя). Іменники на позначення погоди репрезентують в аналізованих описах інформацію емоційного плану: ДОЖДЬ - “ТОСКА”, “СКУКА”, “БЕЗРАЗЛИЧИЕ”, “АПАТИЯ”; СОЛНЦЕ, БЕЗОБЛАЧНОСТЬ - “РАДОСТЬ”, “УДОВОЛЬСТВИЕ”, “ПРАЗДНИК” (А. Чехов, І. Бунін, О. Купрін, І. Тургенєв). З іменників аналізованої групи найчастіше в описах цього типу виступають слова: ДОЖДЬ, ВЕТЕР, ГРОМ, ГРОЗА, МОЛНИЯ, СОЛНЦЕ, ЗНОЙ, БУРЯ. Вони актуалізують інформацію про зв'язки реалій природи з емоційним життям людини (“подальше” значення). До зон константності належать семи, які є носіями інформації про види емоційного стану: настрій, душевний стан, самопочуття. Зони варіативності створюються семами, які конкретизують вид і оцінку душевного стану чи самопочуття: “сум”, “скука”, “апатія”, “радість”, “задоволення” та інші.

У процесі актуального варіювання значень іменників із семою “погода” в художньому тексті репрезентуються різні види додаткової інформації (енциклопедична, етикетна, емпірійна, символічна, асоціативна), індикаторами якої є мовні одиниці: лексичні, фразеологічні, синтаксичні, текстові. Наприклад, у реченні “Ох и жара стояла! Надо же, угораздило прибыть этим платформам в такую жару!” (Ч. Айтматов) слово ЖАРА реалізує ядро значення в цілому і додаткову прагматичну інформацію, яку експлікує контекст. Прагматична інформація: негативне ставлення до сильної жари. Індикатором інтенсивності є синтаксична конструкція “Ох … и !”, індикатором прагматики й оцінки - присудок наступного речення “угораздило прибыть”. Крім згаданих видів додаткової інформації, виділені і такі:

- національно-культурна інформація, наприклад у реченні:

- “Нет, Егор Иванович, - убеждал его губернатор, - не грешите, русский мороз имеет свои прелести. Я недавно читал, что многие хорошие качества русского народа обуславливаются громадным пространством земли и климатом, жестокой борьбой за существование… Это справедливо!” (А. Чехов). Національно-культурна інформація: російські морози, що відзначаються величезною силою, є невід'ємною рисою життя російських людей і формують відмінні від інших риси характеру російського народу. Індикатором якості й інтенсивності є прикметник “русский”, індикатором якості також виступають словосполучення “хорошие качества” і “жестокая борьба за существование”.

емпірійно-психологічна, наприклад у реченні: “Я уже был уверен, что разговор наш будет самым ничтожным и что ничего особенного мы не сумеем сказать друг другу, но что непременно в эту ночь должно случиться то, о чём я не сумел даже мечтать. Непременно в эту ночь, или никогда.

- Какая погода ! - сказал я громко.

Для меня это решительно всё равно, - послышался ответ …

- Почему же это решительно всё равно, - спросил я”. (А. Чехов). Емпірійно-психологічна інформація: Розмова про погоду - місток до взаєморозуміння. Індикатором емпірійно-психологічної інформації є попередній макротекст.

Вторинні значення іменників із семою “погода” вживаються в текстах з метою емоційного впливу на читача. Особлива образність і емоційність створюються завдяки дифузності реалізації первинних і вторинних значень. Термін “дифузність” у цій роботі розуміється як актуалізація сем первинного ЛСВ при вживанні вторинного значення. Слабкий ступінь дифузності характерний для вживання вторинного значення з актуалізацією сем первинного, наприклад: “Прошлись по двору, потом вышли на улицу, взяли извозчика. Пыль носилась густыми тучами, и казалось, вот-вот, пойдёт дождь” (А. Чехов). У цьому тексті реалізується ядро вторинного значення “велике скупчення” (його “найближче” значення) і частина сем первинного значення - “темне”.

Значний ступінь дифузності спостерігається при врівноваженій актуалізації сем первинного і вторинного значень. У тексті “И снова год за годом тоскливым дождём сыпалась черешня с дерева и покинуто гнила возле хаты” (В. Астаф'єв) реалізуються семи “рух униз”, “удари об землю”, “у великій кількості”; важко навіть визначити, яке із значень - первинне чи вторинне - реалізоване.

Виявлено два різновиди дифузності реалізації первинного і вторинного значень: невимушена і створена навмисне. Невимушена дифузність створюється у випадках реалізації конотативно-образного значення. При цьому дифузність є наслідком того, що вторинне значення реалізується не автономно, а у взаємодії з первинним, воно мовби тягне за собою шлейф образів та асоціацій первинного денотата. Її приклади можна зустріти в реченнях, наведених вище: “Прошлись по двору” і “И снова год за годом”.

В інших випадках дифузність створюється засобом навмисного зіткнення первинного і вторинного значень - такий авторський прийом зумовлює незвичайність, оригінальність оформлення думки, наприклад: “Живой человек должен жить, видя перед собой цель и путь к этой цели. А их-то не было. И тогда скорбным туманом заволакивался взор Буранного Едигея, как те молчаливые сарозекские дали, затянутые морозной мглой” (Ч. Айтматов). Сполучення “скорбным туманом заволакивался взор” свідчить про актуалізацію вторинного значення “відображення суму, печалі”. Дієслово “заволакиваться” і наступне порівняння “как те…” відтворює образ первинного денотата, зумовлюючи дводенотативну віднесеність слова “туманом” у тексті. Дифузність можна назвати навмисне створеною, оскільки вона створюється автором з метою образного змалювання.

Аналізовані слова можуть реалізовувати в тексті символічні значення, регулярними серед яких є: ДОЖДЬ - оновлення (традиційний символ), ДОЖДЬ - радість, веселощі, фізичне очищення, тривога (індивідуально-авторські символи); ВЕТЕР - рух, зміни (традиційний символ), ВЕТЕР - воля, терплячість, нездоланність (індивідуально-авторські символи); МОРОЗ - смерть, нещастя, здоров'я, життя (індивідуально-авторські символи); ТУМАН - смерть, загибель, загроза (індивідуально-авторські символи); СОЛНЦЕ - життя, світло (традиційний символ), СОЛНЦЕ - радість, любов, спокій (індивідуально-авторські символи); ГРОЗА - біда, нещастя (традиційний символ). У більшості досліджуваних прикладів іменники, що є індивідуально-авторськими символами, реалізують додаткову інформацію філософського, соціального та емоційного планів.

Слова на позначення погоди вживаються як заголовки художніх творів. При цьому аналізовані іменники дають стисле уявлення про тему і відтворюють головну думку твору. Назва, що є заголовком, актуалізує “найближче” значення, а текст подає інформацію, яка відповідає “подальшому” значенню заголовка. Наприклад, “Тёплый окладной дождь”, “Первый мороз” у М.М. Пришвіна, “Летняя гроза” у В.П. Астаф'єва та інші.

Назви погоди, що вживаються в заголовках, можуть слугувати фоном для розвитку теми й сюжету, реалізуючи при цьому інформацію філософсько-духовного й соціального планів, і можуть набувати індивідуально-авторської символіки (МОРОЗ - символ смерті, нещастя в оповіданнях А.П. Чехова “Мороз”, В.Т. Шаламова “Плотники”) або актуалізувати традиційну (ГРОЗА - символ біди, нещастя в оповіданні К.Г. Паустовського “Ливенские грозы”).

семантичний мовний рецепція

Висновки

У висновках зазначається, що дослідження динамічного аспекту семантики слів з компонентом “погода” дозволило розширити уявлення про актуалізацію значення слова в тексті та взаємопереходи ядерних і периферійних сем значення. Динамічні можливості значення реалізуються при семантичному поширенні слова в мові та в тексті. СП слова в мові спричиняє формування нових значень чи відтінків. При СП слова в тексті може реалізуватися частина сем “найближчого” чи “подальшого” значення, а може актуалізуватися додаткова інформація, пов'язана зі значенням відповідного слова. Тип цієї інформації відбиває різні сфери картини світу і зумовлюється особливостями світосприймання, властивими етносу, з одного боку, і окремому індивіду, з іншого. При СП в мові та в тексті слова, що належать до однієї і тієї ж самої підгрупи, часто актуалізують тотожні семи. Семи, які регулярно реалізуються при СП, складають зони константності, а семи, які актуалізуються нерегулярно, - зони варіативності. Виявлення цих зон є важливим для лексикографічної практики, а також для вдосконалення методики роботи з текстом при викладанні мови.

Література

1. Левченко Я.Э. Семантическое распространение слова в языке (на материале существительных, обозначающих осадки) // Русская филология. Украинский вестник. - Харьков. - 1998. - № 3-4. - С. 21-24.

2. Левченко Я.Э. Формирование значений фразем с компонентом “погода” (на материале групп, обозначающих осадки и стихийные явления природы, определяющие погоду) // Лінгвістичні дослідження. Науковий вісник. - Випуск І. - Харків: ХДПУ. - 1998. - С. 235-244.

3. Левченко Я.Э. Фрагмент картины мира в восприятии разных авторов (на примере описания погоды в произведениях М.М.Пришвина и К.Г.Паустовского) // Русская филология. Украинский вестник.- Харьков.- 1999.- № 1-2. - С. 80-82.

4. Левченко Я.Э. Семантическое распространение слов, обозначающих погоду, в тексте // Лінгвістичні дослідження. Науковий вісник. - Випуск 2. - Харків: ХДПУ. - 1999. - С. 56-63.

Размещено на Allbest.ru