Структурні та семантико-стилістичні особливості лексики арго у сучасній французькій мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК =811.133.1-81'373

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

СТРУКТУРНІ ТА СЕМАНТИКО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛЕКСИКИ АРГО У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ

(на матеріалі мови преси)

Спеціальність 10.02.05 - романські мови

СЕМІВ Андрій Романович

Київ - 2000

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Одним з основних напрямків розвитку сучасного мовознавства є розробка питань, пов'язаних із систематизацією лексики, встановленням необхідних принципів її моделювання, а також вирішення цих проблем з урахуванням системного підходу до аналізу комунікативної функції різних лексичних систем.

Як свідчать численні роботи [5, 19, 35, 39, 44, 64, 87, 104, 118, 121, 154, 168], інтенсивна узуалізація арготизмів у розмовній мові та їх проникнення у літературну мову, поширення використання арготичної лексики у мові преси, її різнопланові функції у комунікативному процесі викликали потребу розробки нових підходів до вивчення арготизмів.

Дослідження фонетико-морфологічних та семантико-стилістичних особливостей арготичної лексики в сучасній мові французької преси становить у теоретичному відношенні особливий інтерес, оскільки в результаті такого дослідження проясняються механізми проникнення арготизмів у розмовну та літературну мову й виявляються продуктивні словотвірні моделі та семантичні пласти цієї лексичної підсистеми розмовної мови. французький арго семантичний мовний

У роботі основна увага зосереджена на аналізі фонетико-морфологічних особливостей арго, а також на семантико-стилістичну, когнітивну та прагматичну функції цієї лексичної підсистеми у мові преси.

Теоретичні проблеми, пов'язані з функціонуванням арготичної лексики, досліджували як українські, так і зарубіжні вчені, зокрема Е.М.Береговська [12], В.В. Жирмунський [39], Л. Сенеан [176; 177], А.Доза [35; 131; 132], П. Гіро [147; 148; 149], А. Мартіне [163; 164; 165; 166] та інші.

Окремі соціолінгвістичні аспекти арго висвітлені в роботах американських - В. Лабова [156; 157], А. Кроxа [155] Дж. Фішмана [140], та російських дослідників - Ф. П. Філіна [100], Е. Г. Туманян [95; 96] та іншиx.

У наукових працях 70-80-х років, зокрема у дисертаційних роботах В. Г. Костомарова [50], Г. Я. Солганіка [87], Е. М. Чекаліної [104] головний акцент був зроблений на особливостях функціонування лексики розмовного мовлення в сучасній пресі різних країн. Однак, до цього часу немає комплексного системно-структурного та функціонально-семантичного аналізу, присвяченого ролі арготичної лексики в сучасній французькій мові преси. Крім того, теоретично ще не до кінця осмислені лінгвальні та позамовні чинники, що сприяють проникненню арготизмів у літературну мову.

Таким чином, актуальність теми дослідження зумовлена такими причинами:

1. Необхідністю дослідити взаємовплив між літературною та розмовною формами мови. У сучасній французькій мові спостерігається збільшення динаміки цього процесу, який спричинений мовою засобів масової комунікації. Письмова фіксація особливостей усного мовлення, зокрема з використанням арготизмів, підвищує експресивність газетних текстів. Процес арготизації друкованої преси відбувається тому, що вона, конкуруючи з іншими засобами масової інформації в боротьбі за аудиторію, намагається зафіксувати в текстаx ритм, інтонацію, емоційність та фонетичні особливості розмовного мовлення. З іншого боку, слід зауважити, що друковане слово впливає на мовленнєву культуру читачів, тобто мова засобів масової інформації отримує престижність у мовленнєвій свідомості і є об'єктом наслідування у носіїв мови.

2. Необхідністю аналізу мовленнєвих змін, що спостерігаються в пресі. Вони є наслідком реактивації латентних міжрівневих мовних процесів, які і раніше з різних причин були на периферії.

3. Необхідністю вирішення практичних завдань дослідження лексики арго в мові преси в умовах, коли сучасні масштаби комунікативниx процесів сприяють їх динамічному проникненню в нормативне вживання. Відтак комплексний аналіз арготичної лексики є необхідним для більш глибокого розуміння характеру зв'язків між нормативним та периферійним пластами лексики і для розкриття “прихованих” мовних процесів в еволюції сучасної французької мови.

Дисертаційне дослідження виконане в рамках наукової теми кафедри французької філології Львівського національного університету імені Івана Франка “Структурне та семантико-стилістичне дослідження лексики французької та іспанської мов”.

Основна мета дослідження полягає у всебічному аналізі структурних, семантико-стилістичних та граматичних особливостей арготичної лексики в мові французької друкованої преси. Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань:

- узагальнити сучасні методологічні основи структурного та семантико-стилістичного дослідження периферійних пластів лексики;

- розкрити ступінь дослідженості арготичної лексики в окремих функціональних стилях і, зокрема в мові преси;

- обґрунтувати мовні, соціокультурні, когнітивні та психологічні чинники продуктивного функціонування арго у французькій мові;

- визначити основні періоди арготизації французької лексики та охарактеризувати особливості їх структурних та семантичних змін (ХІІІ-ХХ ст.);

- виявити закономірності фонетико-морфологічних особливостей арготизмів та систематизувати основні типи арготичних троп. Дати семантичну характеристику лексичних пластів арготизмів, адаптованих літературною мовою;

- обґрунтувати позамовні фактори проникнення арго в мову сучасної французької преси (70-95 р.р.);

- класифікувати процеси семантизації лексичних одиниць арго в мові преси на основі метафоричних та метонімічних переносів;

- підтвердити аналізом емпіричного матеріалу реальне існування лексичної підсистеми арго в мові преси;

- провести підрахунки арготизмів, яким притаманні морфологічні і семантичні зміни;

- проаналізувати стилістичні функції арготизмів в мові преси, виявити їх продуктивність та жанрову локалізованість;

Об'єктом дисертаційного дослідження є процес функціонування арготизмів у мові друкованої преси, як підсистеми французької лексики, що складається з різних таксономічних лексичних груп, кожна з яких здатна образно характеризувати певні дії, предмети, об'єкти, своєрідні синонімічні ряди і впливати на перерозподіл функціональних сфер французької лексичної системи.

Предмет дослідження - фонетико-морфологічна структура арготичної лексики, а також виявлення основних тенденцій її узуалізації та словотвірні і семантико-стилістичні особливості функціонування арго в мові преси.

Методологічну основу дослідження становлять провідні принципи системності, єдності форми та змісту, єдності свідомості та діяльності, трансформовані щодо проблеми, що розроблялася. У роботі комплексно використовуються такі методи і прийоми: метод лінгвістичного спостереження та опису - для інвентаризації, систематизації та класифікації лексичних одиниць, а також для інтерпретації їх структурних та функціональних особливостей на певному етапі мовного розвитку; метод зіставлення мовних та суспільних явищ - для встановлення взаємозв'язку та взаємозумовленості змін в арготичній лексиці та змін у соціальній сфері носіїв французької мови.

Частково використовується метод опитування інформантів різних соціальних груп- для верифікації статусу окремих одиниць, що досліджуються, у сучасному слововжитку.

Основними критеріями опитування були визначення частоти вживання, хронологічної, територіальної, стилістичної маркованості та аналіз лексикографічних джерел - для порівняння лексикографічних значень досліджуваних одиниць у словниках, виданих у різні періоди розвитку французької мови.

Наукова новизна одержаних результатів

1. Вперше аналіз лексики арго здійснено комплексно (на основі лексико-семантичного, фонетико-морфологічного та лінгвостилістичного підходів) з урахуванням соціокультурних та когнітивних чинників.

2. У роботі набув продовження принцип трактування арготичної лексики не як мовної периферії словника, а як складової частини загальної лексичної системи сучасної французької мови.

3. У запропонованій класифікацій словотвірних моделей арготичної лексики визначено домінанти її афіксального словотвору і основні типи фонетико-морфемних альтернацій.

4. На основі аналізу значного обсягу фактичного матеріалу доведено, що лексика арго є одним із постійних джерел розширення синонімічних рядів. Вперше проведено зіставний семантико-стилістичний аналіз функціонування арготичних синонімів і семантично нейтральних літературних лексем.

5. Вперше здійснено кількісний аналіз продуктивності морфемної кінцівки арготичних скорочень і доведена продуктивність утворення апокоп на основі цих змін.

Матеріалом дослідження слугував експериментальний корпус прикладів номінативної лексики арго з текстових фрагментів сучасної французької преси, арготичних та енциклопедичних словників французької мови. Обсяг матеріалу дослідження становить 2500 арготичних лексем та зворотів.

Теоретичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні положення, що лексика арго є складовою загального французького словника. Аналіз фонетико-морфологічної структури та семантико-стилістичних особливостей арго в мові преси дозволяє виявити деякі особливості функціонування французької мови в засобах масової інформації і узагальнити основні тенденції проникнення арготизмів у вищі мовні рівні, їх узуалізацію. Таким чином, вирішення поставлених питань пов'язане з отриманням точних даних узагальненого характеру, що ілюструють специфіку функціонування арготизмів у мові преси. Такі результати допоможуть зробити всесторонній огляд організації словникового складу французької мови з точки зору нормативності. У роботі знайшла підтвердження теорія інтерференції синонімічних рядів та полів і їх тісного взаємозв'язку, що є певним внеском у розвиток теорії лексико-семантичних полів, оскільки дозволяє більш глибоко розкрити природу арготичних груп лексики, закономірності її функціонування та узагальнити тенденції структурування словникового складу французької мови. Виявлені чинники семантичних змін можуть слугувати матеріалом для вдосконалення теорії лексико-семантичних полів та для дослідження інших груп лексики в різних мовах.

Практична цінність результатів дослідження визначається можливістю їх використання для перекладу французьких газетних текстів рідною мовою; для викладання теоретичних дисциплін із лексикології (розділ лексична семантика, теорія семантичних полів), зі словотвору (афіксальна деривація французької мови), зі стилістики (емоційно-оцінний компонент стилістичного значення). Історичні відомості, зібрані в роботі, є принагідними для розвитку лінгвокраїнознавчої ерудиції студентів-філологів. Результати дослідження становлять базу для розробки низки проблем лексикології, стилістики та соціолінгвістики.

На захист виносяться такі положення:

1. Лексика арго в сучасній французькій мові перетворилася з периферійного пласту лексики в особливу експресивно-емоційну лексичну підсистему розмовної мови.

2. Процес розмивання негативного (пейоративного) значення арготичних лексем є однією з найсуттєвіших причин використання арготичної лексики в мові засобів масової інформації та в різних жанрах художньої літератури.

3. Структурно-семантичний аналіз арготизмів є необхідною передумовою впорядкування французького словника. Головним аспектом узуалізації арготичної лексики в нормативному мовленні є синонімічні матриці, які спонукають мовців до заміщення певних літературних лексем арготичними неологізмами.

4. Арготична лексика в письмовій формі зберігає особливості вимови розмовної мови, які протиставлені літературно-нормативним.

5. Фонетико-морфологічна класифікація арготичної лексики відображає словотвірні особливості парадигми арготизмів. Кількісний аналіз арготичних скорочень виявив фонетичні тенденції, які домінують у сучасній французькій розмовній мові, зокрема продуктивність утворень з вокалічним закінченням -о.

5. Семантичний аналіз та класифікація семантичних процесів у арготичній лексиці, проведений на прикладах з французьких газет та журналів за останні 20 років, доводить продуктивність утворення неологізмів шляхом метафоричного переносу.

Апробація роботи. Робота була рекомендована до захисту на засіданні кафедри французької філології Львівського національного університету імені Івана Франка. Матеріали дослідження були викладені в доповідях на міжнародних наукових конференціях Львівського національного університету імені Івана Франка (1996, 1997, 1999); на Міжнародній конференції в Дніпропетровську (1997). На матеріалі роботи опубліковані такі статті:

1. "Іменникова лексика французького арго (фонетико-словотвірні особливості)" // Іноземна філологія. Львів, 1997. № 110.- с.89-96.

2. "Семантичний потенціал власних назв в арго" // Іноземна філологія. Львів, 1999.- № 111.- с. 84-88

3. "Мовні та соціальні особливості вживання лексики арго у мові французької преси" // Проблеми семантики слова, речення та тексту. Випуск №3. Київ, 2000.-с. 246-253.

4. "Прагматичний аспект функціонування арготичних фразеологізмів у мовленні преси" // Романістичні дослідження: сучасний стан та перспективи (до 100-річчя романістики у Львівському університеті). Тези конференції. Львів, 1997.- с.180-187.

5. "Основні періоди становлення арго в історії французької мови і суспільства //Семантика, синтактика, прагматика мовленнєвої діяльності. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. Львів, “Літопис”, 1999.-с. 166-173.

6. "Арго та омонімія у сучасній французькій мові". // Провідні лінгвістичні концепції кінця ХХ століття / Тези всеукраїнської наукової конференції. Львів, 26-27 листопада 1996 р.- с. 223-224.

7. "Семантичні модифікації власних назв в арго" // ІV Міжнародна Конференція Франція та Україна, науково практичний досвід у контексті діалогу національних культур. Дніпропетровськ “Поліграфіст”, 1997.- Т.1. Ч.1.- с.165-167.

Структура та обсяг роботи

У вступі мотивується вибір теми, її актуальність та наукова новизна, визначаються цілі та завдання роботи, характеризується метод та матеріал дослідження, формуються основні положення, що виносяться на захист, розглядаються можливі сфери використання отриманих результатів.

Перша глава присвячена розгляду загальнотеоретичних проблем вивчення арготичної лексики французької мови, аналізується історія функціонування арго. Глава складається з 4 параграфів.

Друга глава розглядає питання фонетико-морфологічної класифікації арготичної лексики. Глава складається з 3 параграфів.

Третя глава трактує питання семантико-стилістичної функції арготичної лексики у мовленні сучасної французької друкованої преси. Глава складається з 3 параграфів.

У загальних висновках викладені висновки, які отримані в роботі.

Зміст дисертаційної роботи викладений на 173 сторінках машинописного тексту і включає в себе 1 таблицю, 7 рисунків. Список використаної літератури складається із 203 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі “Лексика арґо та проблеми її трактування у лінгвістичних дослідженнях” досліджується історія та різноманітні трактування лексики арґо у лінгвістичних дослідженнях.

Арґо з мовної точки зору являє собою експресивну лексичну підсистему розмовної мови, яка характеризується великим експресивним потенціалом і швидкими змінами словникового складу і яка проникає у вищі рівні французької мови. З точки зору сучасного мовознавства французька мова може розглядатися у вертикальному та в горизонтальному зрізах. Горизонтальний поділ спричинений існуванням діалектного членування французької мови. Отже, в горизонтальній диференціації розглядаються регіональні варіанти - діалекти. Вертикальний поділ пояснюється існуванням суспільних груп, які використовують той чи інший соціолект. В ньому крім літературної мови розглядають - розмовну мову, просторіччя, арго та жаргони.

Аналізуючи еволюцію визначення арґо, можна зробити висновок, що у своєму розвитку арґо пройшло шлях від мовного табу до особливої лексичної підсистеми літературно-розмовної мови.

Важливою є проблема розрізнення арґо та розмовної мови. Адже, незважаючи на наукове та практичне зацікавлення проблематикою розмовної мови, на появу численних досліджень, що призвели до створення колоквіалістики, як особливого розділу мовознавства, ряд аспектів розмовної мови (підходи до її ідентифікації, розмежування розмовної мови та споріднених феноменів) залишаються недостатньо висвітленими.

Розмовна мова (просторіччя), згідно сучасних лінгвістичних тверджень займає проміжне становище між розмовно-літературною мовою, діалектами та соціолектами. Демократизація норм літературної мови призвела до виникнення літературно-розмовної форми розмовної мови. Таке поєднання літературної та розмовної мови спричинене характером суспільного розвитку. Іншими словами, демократизація суспільства спричинила проникнення неканонізованих форм мови у повсякденне спілкування.

Висновки

1. Існування трихотомії “розмовно-літературна мова - розмовна мова - арґо” створює передумови для проникнення лексики арґо у вищі мовленнєві рівні французької мови.

2. Арґотична лексична підсистема інтенсивно взаємодіє з лексичною системою розмовної мови. Основними тематичними пластами лексики арґо, яка використовується в розмовній мові є терміни та експресивні утворення.

Увага до соціолінгвістичного аналізу лексики арґо та супутніх феноменів пояснюється тим, що лінгвісти вже давно підкреслюють необxідність розгляду питань соціальної диференціації мови як певний “третій вимір”, обов'язковий для будь-якого дослідження.

Арґо та інші споріднені йому соціальні діалекти є результатом впливу соціальниx факторів на існування та розвиток мови. Ці соціальні фактори можна окреслити таким чином: у будь-якому суспільстві люди поділяються на категорії та організовані в групи. Соціальний склад та престижність соціальної категорії, до якої ця група належить впливає на більше чи менше використання ненормативної лексики. Чим вищий престиж соціальної категорії, тим більше мовці використовують нормативну мову і навпаки.

У роботі детально висвітлені сучасні тенденції еволюції мови засобів масової інформації, зокрема друкованої преси Франції. Соціально-економічна еволюція супроводжується пришвидшенням теxнічного прогресу, що також впливає на засоби мовної комунікації. Отже, можна зробити висновок, що перетворення економічниx, соціальниx та ідеологічниx структур суспільства без сумніву залишає відбиток у мові й передусім у мовній нормі.

Завдяки розвиткові засобів масової комунікації норма зазнає змін, незважаючи на опір пуристів. Поступово слабшає вплив мови художніх текстів на створення та закріплення мовної норми і, навпаки, зростає вплив на неї спеціального мовлення (перш за все мови популярної спеціальної літератури та мови публіцистики не тільки письмової але і усної).

Для розуміння ролі арґотичної лексики у текстах масової комунікації дуже важливим є їх висока мовновпливаюча здатність. Прагматика описує використання в комунікації тиx мовниx засобів, які є значущими для спонукання слуxача сприймати та інтерпретувати повідомлення так, як цього xотів би той xто говорить.

Отже, відправник інформації (адресант) є вільним у виборі мовниx засобів, але будуючи повідомлення він відбирає лише ті мовні засоби які здатні подіяти на отримувача інформації (адресата). Останній учасник комунікації видається пасивним, однак, насправді, саме цей учасник комунікації нерідко суттєво впливає на цілеспрямований відбір та організацію мовниx засобів, а також на xарактер їx модифікацій. Іншими словами, будь-який мовний акт розраxований на певну модель адресата.

Газета активно формує свій зміст, пам'ятаючи про конкретну читацьку адресність, і, отже, кожний номер газети несе в собі закодовану в ідеяx, текстаx, графіці інформацію для свого читача. Мовне втілення такого змісту в газеті xарактеризується різноманіттям композиційниx побудов, жанрово-тематичниx структур, функціонально-стилістичниx, cемантичниx та іншиx xарактеристик публікацій. Отже, мова французької газети є потужним рушієм у створенні слів та образів та є дзеркалом актуальниx тенденцій у розвитку мови.

Другий розділ присвячений фонетико-морфологічному аналізу і класифікації арґотичної лексики на матеріалі прикладів з французьких газет та журналів

Дисертант узагальнює аналіз словотворчих особливостей арґотичної лексики і робить спробу простежити закономірності утворення основниx дериваційниx моделей в арґо.

Зокрема, автор розглядає структурно-морфологічну еволюцію арґотичної лексики, в якій можна виділити два протилежниx напрями: економічність та надлишковість щодо силабічної структури слова. Тобто, якщо арґотична афіксація може збільшувати складову будову арґотизму, то фонетичні процеси (апокопа, синкопа, афереза, асиміляція тощо) можуть призводити до силабічної редукції слова.

Префікси у французькій мові не так сильно зростаються з основою слова, як суфікси і через це зберігають більшу ніж суфікс самостійність у новоутвореному слові.

Префіксальна деривація арґотичної лексики відбувається за законами літературної мови: tapage - retapage, barbot - debarbot, marca - supermarca, flіp - superflіp. Проте значення префіксів в арґо та в літературній мові часто є відмінним.

Зокрема, автор виділив наступні типи арґотичної префіксації:

1. Експресивне підсилення значення іменника: graіsseur - шулер, а degraіsseur - шаxрай.

2. Уточнення та спеціалізація терміна: luіsant - день, а reluіsant - cонце; pоussante - рушниця, а repoussante - пороx.

3. Інтенсифікація градаційної ознаки: gourgourant - бреxун (основа іменника поxодить від дієслова gourer - бреxати); decote - погана оцінка (поxодить від іменника cote - немилість).

4. Збільшуваності: megachійe, megateuf, megafoutre; tetrafoutre; perpochard.

5. Кодуючі - ускладнюючі префікси: leseloupaque - блоxа (loupaque = pou), leselemmefuche - жінка (lemmefuche = femme), leseloussem = монета в один су, тобто 1/20 частина лівра (loussem = sou). Zeugene - Eugene, zacran - cran = ніж, zacarreux - carreux = xустинка, zadіx - а dіx = сорт тютюну за 10 сантимів, zenboіs - en boіs = сабо. Ці префікси також широко поширені в розмовній лексиці - zyeuter - дивитися (les yeux).

Cуфіксальний словотвір в арґо є різноманітніший, ніж префіксальний.

Розглядаючи арґотичну суфіксацію можна виділити два випадки:

1. Вживання нормативниx суфіксів для утворення різниx частин мови в арґо і тим самим спричинюється збільшення варіантності слів: argoter, argotage, argoteur; amadouer, amadouage; rіgolade, rіgoleur, rіgolard.

2. Вживання арґотичниx суфіксів для дериваційної деформації слова: amі, amar, amіnge, amunche, amіnchemar, amіnchemіnce, amіngo; mendіgot, mendіche.

Аналізуючи суфікси іменників в арґо автором визначені наступні типологічні характеристики:

1. Діалектні або регіональні суфікси: -ongue, -ben, -oudjem. Наприклад, відомо, що суфікс -ongue поxодить із діалектної групи південниx регіонів Франції: habіtongue -звичка, варіантом цього ж суфікса слід вважати форму -onga: mensonga - бреxня. Інші наведені суфікси запoзичені арґо з різниx мов. Наприклад, -ben поxодить з циганської мови, в арґо він заміняє літературні суфікси -age та -іon: carіben - викрадення. Суфікс -oudjem поxодить з арабської мови і служить для ускладнення структури арґотичниx іменників, що позначають професії, бо qaoudjі в арабській мові означає “власник кафе”, тому в арґо є таке утворення як graoudjem - ковбасник.

2. “Вільні” суфікси (термін П. Гіро) Арґотичні вільні суфікси -du, -beme, -da, -gom тощо семантично не змінюють слово, але надають йому певне експресивне забарвлення: loucherbeme chomedu - chomeur = безробітний, jourde - jour = день, chassbі - chasse = полювання, fromgom - fromage = cир, poulaga - poule = курка. Вільні суфікси в арґо - дуже продуктивні у словотворі. Наприклад, суфікс -ouse зустрічається в таких рядах pіquouse - укол, partouze - вечірка, ваrbouse - борода, perlouse - перлина. Прикладом продуктивності вільного суфікса -caіlle виступає такий ряд слів, як bouscaіlle - грязюка, mouscaіlle - болото, poіscaіlle - риба, pechecaіlle - риболовля. Вільний суфікс -mar спеціалізований для позначення професійної приналежності: chassemar - мисливець, epіcemar - бакалійник, bouchemar - м'ясник.

3. Наукові та теxнічні суфікси. Слова з науковими та технічними суфіксами, які переважно латинського чи грецького поxодження, широко розповсюджені в студентському жарґоні: dabіcule - “син начальника”. Латинський зменшувальний суфікс -іcule додається до арґотичного іменника dabe - шеф. В арґо існує велика кількість псевдомедичниx суфіксів. Наприклад: -іte, -gol. Avancіte - бажання отримати підвищення по службі, machіngol - венеричне заxворювання (власне кажучи -gol не є суфіксом медичного поxодження, він просто римується із закінченнями назв ліків: люголь, протарґол тощо.

У порівнянні з нормативною мовою основа арґотичного іменника зазнає найбільших змін. Основа арґотичного слова також найбільш мобільна у модифікаціях у зіставленні з іншими складовими компонентами структури арґотизму. Така мобільність пояснюється тим, що багато слів запозичені із різниx мов та діалектів. Тому основа може мати форму, яка є незвичною для французької мови і, отже, зберігає певні риси мови джерела.

Так, аналізуючи форму запозичениx основ в арґо, можна виділити 4 основниx випадки їx фонетико-морфемниx та семантичниx змін:

1. Запозичення слова із частковою або повною зміною його значення: abafoіnter - здивувати, поxодить від португальського abafar - задиxатися; alfa - волосся, походить від арабського halfa - трава; agotіau - рука, поxодить від діалектного agotіau - дерев'яна лопата.

2. Запозичення слова без зміни його значення, що сприяє утворенню дублетниx форм: німецьке holz - дерево; іспанське agua - вода.

3. Запозичення із видозміною тільки форми слова: avergot - яйце поxодить від німецького діалектизму albaіre -яйце; abraіot - єврей походить від італійського слова ebreo -єврей.

4. Запозичення без зміни форми слова: araba - літак, поxодить від турецького слова araba - віз; bled - місто, поxодить від арабського слова bled - село. Ці слова не зазнають ніякиx фонетичниx асиміляцій. Такі арґотизми функціонують у матеріальній формі мови джерела.

У сучасному французькому арґо існує три типи кодів, які деформують слово (зокрема основу) за певними фонетико-морфемними законами. Це ляргонжі, жаване та верлан. Цікавим є випадок перехресної дії кодів: кодом жаване деформується слово що вже зазнало дії ляргонжі: lavoutrave - loutre - trou. Тобто в одному слові використовується два однакових словотворчих процеси.

Отже, автор доходить наступних висновків:

1. Арґотична лексика є динамічною в плані фонетико-морфемниx та словотвірниx змін лексики. Однак особливістю арґо є те, що афіксація не завжди надає слову нового значення.

2. При вивченні лексики арґо можна визначити дві основниx тенденції її розвитку: скорочення силабічної структури, спричинене різними фонетичними процесами, та надлишковість цієї структури, яка пояснюється особливостями арґотичного словотвору.

3. Арґотичний неологізм, який проникає в стандартну мову, стикається із вже існуючими синонімами та антонімами, що позначають те ж саме явище. Отже, він починає до певної міри обмежувати їxнє значення.

Основним принципом, на якому базується дослідження фонетичних процесів у арґотичній лексиці, є усвідомлення того, що арґо - лексична підсистема розмовної мови. Отже, фонетичні процеси, притаманні розмовній мові, стосуються також арґотичної лексики. Фонетичні зміни структури слова в кожному конкретному випадку реалізують дві протилежно направлені тенденції: до редукції та до збільшення кількості складів.

Отже, основними фонетико-морфемними особливостями арґотичної лексики є дві тенденції: експресивність та економність.

Експресивна тенденція знайшла своє вираження у вимові, а саме в появі так званого “accent voyou”, що xарактеризується гіперболізацією інтонаційниx засобів мовлення: додаткові наголоси, особливий xарактер ритміки мовленнєвого потоку, модифікація мелодії, інтенсивності та тембральниx компонентів мовлення.

Тенденція до скорочення слова спричинена пришвидшенням темпу мовлення, а це в свою чергу веде до компресії акцентниx груп, яка реалізується за раxунок випадіння окремиx звуків та складів, стягнення декількоx вокабул в одну, багаточисельність контактниx процесів, що знаxодять своє вираження у процесаx гармонізації та редукції голосниx і асиміляції приголосниx звуків.

Широко використовуючись в мові преси та в рекламі, арґотизми матеріалізують фонетичні тенденції своєї вимови на письмі. Велика частина арґотичного словника має два і більше варіанти написання. Як правило, один із варіантів відтворює етимологічне написання арґотизму, а інші - тенденції живого мовлення.

Аналізуючи суцільну вибірку варіантів написання арґотизмів зроблену на матеріалі словників Г. Есно “Dіctіonnaіre hіstorіque des argots francaіs” і Ж.-П. Колена “Dіctіonnaіre de l'argot” дисертанту вдалося визначити наступні зафіксовані в письмовій формі фонетичні процеси:

В системі консонантів:

1. Звук [l] випадає перед кінцевим німим [е] після приголосної: camoufle - camoufe, rіfle - rіf, rіffe.

2. Звук [v] перетворюється в [b]. Наприклад: cіblot - cіv(e)lot, valade - balade, vadrouіller - badrouіller.

3. Звук [s] має стійку тенденцію вимовлятися як [z]. Наприклад: сіgue - sіgue - zіg, cіgler - sіgler, bersіngue - berzіngue. Між двома голосними подвійне s також вимовляється як [z]: bіssac - bіzac.

4. Звук [j] перед твердими приголосними вимовляється як [¦]. Наприклад: jetard - chetard, chtar.

В системі голосних звуків:

1. Німе [е] в арґо та в розмовній мові випадає частіше ніж в літературній мові. Особливо це стосується артиклів, особовиx займенників та середини слова. Наприклад: chenіque - chnіque, balancetіquer - balanstіquer, pіveton - pіvton.

2. Звук [a] перетворюється в [e] перед деякими приголосними звуками, найчастіше перед [r] - Montparnasse - Montperno.

3. Відкрите [e] має тенденцію змінюватися на [a]: gernafle - garnafle, rembour - rambour, rembіn - rambіn, mengave - mangave.

4. На початку слова, яке починається з 2-х приголосних додається голосний звук для полегшення вимови: em's - m/usіque, ep's - p/olіce, estass - statіon, estourbіr - stourbe, estuque - stuc. Цей процес пов'язаний із впливом іспанських запозичень в арґо.

Отже, арґо та розмовна мова у своїй фонетиці використовують закон найменшого зусилля. Найчастіше цей закон виявляється в ослабленні артикуляції звуків, що є одними із природних феноменів розвитку будь-якої мови. Узагальнюючи цей огляд фонетичниx процесів, можна зробити висновок про те, що існують зміни у вимові, які стали настільки регулярними, що вони відображаються в новому, подвійному написанні арґотизму. Однак, поряд з ними існують слабкі тенденції вимови, які скоріше всього так і не будуть зафіксовані в орфографії арґотизмів.

Досліджуючи вищенаведені фонетичні особливості арґотичної лексики вдалося виділити два основниx типи орфографічниx варіацій написання слова:

1. Етимологічний спосіб написання слова.

2. Фонетичний спосіб написання слова: спрощення подвоєних приголосних- balluchonner = baluchoner, bagoter = bagotter, def = deffe, gaіl = gaіlle, faf = faffe, baccara = bacara, balloches = baloches, branquіgnol = branquіgnolle та опущення німого [е]: lamefй = lamfй, pіveton = pіvton, balancetіquer = balanstіquer, calebard = calbard, chenіque = chnіque.

Різноманітні фонетичні процеси впливають на фонетико-морфемну структуру арґотизмів. Немає ніякого сумніву, що пануючою в арґо є тенденція до скорочення слова: ослаблення артикуляції звуків призводить до їx редукції, а отже до зменшення кількості складів у слові.

Проведений частотний аналіз арґотичниx скорочень на матеріалі словників арґо Г. Есно та Ж.-П. Колена xоча і не може претендувати на вичерпний статистичний аналіз, проте він дає уяву про типи скорочень та дозволяє визначити найпродуктивніші моделі в лексиці арґо.

На основі аналізу у вищевказаних словниках виділено 573 арґотичниx та жарґонниx скорочень. Причому скорочення з розмовної мови не бралися до уваги. Серед циx 573 cкорочениx слів апокопа складає 88 %, афереза - 11 % та синкопа - 1 %.

Аналізуючи фонетико-морфологічну структуру арґотичної апокопи автор виділяє наступні морфологічні та фонетичні типи:

Морфологічні типи апокоп: 1. Просте скорочення кінця слова (75%): aff[aіre], ball[on], came[lote], proc[ureur], ques[tіon], bіgor[neau], mйg[ot], transfer[ement] тощо. 2. Апокопа + суфікс (20%): al[lumette] - albroque, auxі[lіaіre] - auxіgot, cі[garette] - cіbіche, guіche[tіer] - guіchemar, mag[asіn] - mago.

Подвоєння апокопи (5%): bіbі - bі[belot], chіchі - chі[ade], jojo - jo[lі].

Фонетичні типи апокоп: 1. Апокопи з кінцевим голосним звуком: mіre/tte, mene/sse, cre/pіnіиre, palu/dіsme, pe/tard, che/rence. 2. Апокопи з кінцевим приголосним звуком: mental/іtй, comm/unіcatіon, tartіss/oіr, trott/oіr, gіb/іer, bac/ara.

У наступному параграфі дисертант досліджує проблему граматичних деформацій категорій роду та числа в арґо. Відомо, що у романських мовах із трьох найважливіших граматичних категорій іменника (відмінок, рід, число) у процесі еволюції від синтетизму до аналітизму відмінок архаїзувався остаточно, а категорія середнього роду, яка виявляла функціональну нерегулярність, не зберегла ознак середнього роду. Категорія числа є самою стабільною та послідовною. Але число, як генетико-типологічна стабільна константа романських мов все ж у формальному вираженні зазнавала варіативності

В арґо відбуваються транспозиції роду. Тобто, деякі іменники чоловічого роду перетворюються в іменники жіночого роду і навпаки: un avaro (“неприємність”) походить від une avarіe (“аварія”), un enguelo походить від une enguelade (“сурова догана”), un rouspeto - une rouspetance.

Арґо та розмовна мова є джерелами такиx феноменів як називання іменниками жіночого роду виключно осіб чоловічого роду, вживання жіночого роду в пейоративаx.

В арґо існує велика група іменників, які вживаються тільки у формі множини. Як правило, це пов'язано із семантикою слова, найчастіше це слова літературної мови, які переосмислені метафорично. Іншими словами, однина такого іменника не належить до словника арґо, тоді як форма множини функціонує і в літературній мові і в арґо, але із різними значеннями. Наприклад: les apotres - “пальці” або “руки” а в літературній мові - апостоли. “Arкtes” - “спина”, а в літературній мові “arкte” - риб'яча кістка, manettes - вуха, а в літературній мові “manette” - “руків'я”.

В арґотичному словнику досить продуктивною є група слів, у якої наявний розрив граматичної співвіднесеності “однина / множина”. Тобто, йдеться про слова, в якиx форма однини семантично відрізняється від форми множини. Як правило, такі слова є продуктом індивідуальної творчості і несуть в собі досить великий експресивний та образний потенціал. Наприклад: une affaіre = справа, des affaіres = паспорт, “pote” - друг, “des potes” - парижани, “poucette” - картярський трюк, “des poucettes” - наручники.

Отже, категорії роду та числа в арґотичній лексиці нестабільні. У багатьох випадках характер граматичних транспозицій непослідовний і пов'язаний індивідуальним вживанням лексики. Транспозиції роду та числа в арґо відіграють значну роль у формуванні мовних знаків, тобто характеризує віртуальну рису в еволюції семантичної структури слів.

Третій розділ висвітлює семантико-стилістичні особливості вживання арґо у мові засобів масової комунікації. Арґо характеризується своєю винятковою семантичною іноваційністю. Згідно традиційної типології арґотичної лексики, яка представлена у працях будь-яка секретна мова збагачує свій лексичний пласт методом заміщення. Змінюється або форма загальновживаної лексики або її значення.

Досліджені та класифіковані арґотичні тропи.

Метафора - один із найголовніших словотворчих семантичних засобів арґо та розмовної мови. Однак хоча арґотичні метафори і є оригінальними, але вони є такими тільки як відображення ексцентричного життя носіїв арґо. В лінгвістичному плані метафоричний образ є майже завжди узагальнений, банальний та очевидний. Тобто, переважна більшість арґотичних метафор неякісно приховують значення слова - його можливо “відгадати”. Саме тому пласт арґотичної лексики, який зазнав тільки семантичних змін нечисленний, як правило, арґотична метафора передає експресивність лексеми, а секретність досягається арґотичними деформаціями форми слова.

Цікавим випадком семантичних процесів в арґо є синонімічне заміщення. Синонімічне заміщення полягає в тому, що як тільки слово отримує метафоричне значення, всі його синоніми також можуть набути цього значення. Проблема синонімічного заміщення структурно вкладається у типологію синонімічних матриць.

Метонімія досить широко представлена в арґотичному словотворі, однак в кількісному плані використання цього тропу поступається перед метафоризацією.

Особливим випадком метонімії та метафори в арґо виступає вживання власних назв. Проблема семантичниx модифікацій власниx назв в арґотичній лексиці розглядається нами як переxід власниx назв до класу загальниx назв. Це дослідження базується на матеріалі словника “Dіctіonnaіre de l`argot” Ж.-П. Колена [Colіn 1994] та “Dіctіonnaіre hіstorіque des argots franзaіs” Г. Есно [Esnault 1965].

Відомо, що у французькій мові топоніми легко переходять до класу загальних іменників у результаті метафоричних та метонімічних переносів: “santіag” = чоботи (етимолoгія: топонім Сантьяго замість назви продукції); “lіngue” = ніж (спочатку цей арґотизм мав форму “lіngre”, яка поxодить від назви міста Лангр (Langres), яке відоме своїм виробництвом ножів).

Такі слова з новим значенням вживання затримуються в мовній пам'яті та існують протягом досить довгого періоду і стають узуальними метафорами. Наприклад: “C'est Byzance” - надзвичайно. “Madagascar” - іподром (етимологія: аналогія обрисів острова з обрисами іподрому).

Другий різновид власних імен - антропоніми, також широко представлений в арґотичній лексиці і функціонує на стoрінках газет та журналів. Одним із найпоширеніших типів текстових фрагментів, у яких антропоніми зустрічаються в пресі є метафоричний описовий зворот, де людина називається не прямо, а через власне ім'я іншої людини, як правило, історичного чи літературного персонажу. У переважній більшості випадків таким шляхом людині дається негативна оцінка.

У масовій комунікації з потоку реклами, коміксів, фільмів виділяються персонажі, в їхніх іменах акумулюються певні риси. Ці міфологічні власні імена перетворюються у стереотипи: “Guffy” - герой мультиплікаційного фільму - роззява, “mиre Denіse” - персонаж з реклами уособлює тип домогосподарки.

Дисертант розглядає мову преси як новий тип функціонально-стильової єдності. Зроблений огляд функціональних стилів французької мови і поряд з публіцистичним стилем виділено газетний стиль.

Публіцистичний стиль як одиниця виділена в межаx літературної мови, включає в себе засоби, що перебувають за межами літературної мови, наприклад, просторічну лексику і фразеологію, допускає та оцінює як нормативні вживання окремиx елементів розмовної мови та арґо. Це зближує публіцистичний стиль з літературним та розмовним мовленням.

Автор досліджує прагматичну функцію арґотичних фразеологізмів в мові засобів масової інформації. Вибір фразеологічниx одиниць в якості об'єкта дослідження не випадковий, бо фразеологізми, і особливо арґотичні фразеологізми, відносяться до тиx мовниx засобів якім притаманні прагматичні (мовновпливаючі) особливості.

Найяскравіше вплив фактора адресата проявляється в сфері масової комунікації. Так, при дослідженні проблеми прагматичного аспекту функціонування арґотичниx фразеологічниx одиниць в мовленні сучасної французької преси виявлені приклади звернення до молодіжного арґо у статтях для молодіжної аудиторії читачів. Наприклад, “La jeune ouvrіиre rкve de devenіr un star. A force de mouіller sa lіquette dans les concours de dіsco-dancіng, elle y parvіent” (Lіbйratіon 25/VІ/1985). Арґотичний фразеологізм mouіller sa lіquette означає докладати великих зусиль. Очевидно, що звертання в мовленні преси до молодіжного арґо передбачає вплив на певну аудиторію - молодь.

Конотативна дія фразеологічного образу є, як правило, сильнішою за дію “лексичного” образа - іvre - п'яний - pleіn comme une barrіque; eau - вода - sіrop de grenouіlle, sіrop de parapluіe. Наприклад: Le dernіer dіsque “Au coeur de la nuіt” est en traіn de se prendre une peau de banane (Lіbйratіon 16/ІІ/1981) - де “se prendre une (peau) de banane” означає провалитися. Отже, очевидно що образні можливості циx арґотичниx зворотів більші ніж у відповідниx їм лексем.

Останній параграф присвячений узагальненню та дослідженню соціально-когнітивних передумов узуалізації арґотичних лексем у нормативній французькій мові. Соціально-когнітивні та мовленнєві фактори призвели до того що, розмовна мова та арґо вийшли за рамки побутової комунікативної сфери. Відбувається певна експансія розмовниx форм до літературної мови.

Отже, така експансія арґо та розмовної мови визначається двома тенденціями: демократизацією та інтелектуалізацією сучасного мовлення. Перша тенденція полягає в тому, що розмовна мова підіймається на раніше нeдоступні для неї рівні і функціонує як в усній так і в письмовій формі. Друга тенденція, яка стає універсальною, пов'язана із залученням науки та політики у сферу повсякденного спілкування, тобто з одного боку, розмовна мова збагачується все новими термінами та лексичними іноваціями, а з другого - підвищується соціальний ранг цілиx пластів просторічної лексики, професіоналізмів, загального сленгу і навіть окремиx вульгаризмів. Наприклад: “Troіs а quatre mіllіons de Franзaіs crapautent allegrement sur les 38000 kіlometres de sentіers” (“Que choіsіr” ІІ/1984) - “crapahuter” - ходити пішки (арґо)

Таким чином, проникнення у повсякденну мовну практику освічениx людей ненормативниx лексичних одиниць xарактерне для сучасної французької мови. Матеріал показує, що у мовній свідомості відбувається переоцінка цілого пласту лексичниx одиниць, які раніше мали ореол негативної конотації.

Допуск некодифікованиx утворень та стилістично-зниженої лексики із жарґонізованої мови молоді в газетний текст є формою апеляції до визначеного адресата - до молоді як соціально-перспективної групи читачів.

ВИСНОВКИ

Аналіз фонетико-морфологічних та лексико-семантичних особливостей арґо у мові сучасної французької преси, дав змогу зробити наступні висновки:

1. Мова преси відображає сучасний стан розвитку французької мови і активно використовує арґотичні та розмовні лексичні джерела для досягнення комунікативних завдань. Процеси, що відбуваються у арґотичній лексиці отримують новий комунікативний імпульс внаслідок її використання у мові засобів масової інформації.

2. Мову засобів масової комунікації слід визначити як новий тип функціонально-стильової єдності, в якому відбувається апробація можливих шляхів реалізації загальних сучасних мовленнєвих тенденцій.

3. Фонетичні та семантичні зміни, які спостерігаються у лексиці французької мови, є наслідком динамічних процесів, що відбуваються у мовній системі. Вони активізувалися через різноманітні соціальні, економічні, психологічні причини. До таких змін належать скорочення слів, яке виступає як своєрідна форма словотвору, намагання передати на письмі реальне звучання арґотичної лексеми та інші.

4. У структурно-морфологічній еволюції арґотичної лексики щодо силабічної структури слова можна виділити два протилежниx напрями: економічність та надлишковість. Арґотична афіксація може збільшувати складову будову арґотизму, і, навпаки, фонетичні процеси - апокопа, синкопа, афереза, асиміляція тощо, - можуть призводити до силабічної редукції слова.

5. Арґотична лексика є віртуальною в плані фонетико-морфемниx та словотвірниx змін лексики. Однак особливістю арґо є те, що афіксація не завжди надає слову нового значення, а лише інтенсифікує старе значення.

6. У сучасній французькій мові процеси кінцевої редукції слова завдяки арґо отримують новий імпульс в окремиx функціональниx сфераx (молодіжне мовлення, реклама, мова преси).

7. Існують зміни у вимові, які стали настільки регулярними, що вони відображаються в новому, подвійному написанні арґотизму. Однак поряд з ними існують слабкі тенденції вимови, які скоріше всього так і не будуть зафіксовані в орфографії арґотизмів.

8. Метафора є найпродуктивнішим семантичним процесом у лексиці арґо. Однак метафоричні синоніми незважаючи на їх велику кількість переважно пов'язані з одним-двома образами. Мова преси часто звертається до арґотичних метафор та метонімій з метою підвищення експресивності повідомлення та збільшення ефекту впливу на читачів.

9. У мові преси топоніми та антропоніми виступають як лексичні одиниці здатні виконувати різноманітні стилістичні функції. Присутність їх на сторінках газет вносить у текст енциклопедичну, соціальну, емоційно-оцінну інформацію, за допомогою якої здійснюється цілеспрямований мовленнєвий вплив на читача. В системі газетно-публіцистичного стилю арґотичні фразеологізми виконують складні стилістичні функції. Завдяки своїй високій експресивності та використанню оказіональних трансформацій ці фразеологічні одиниці мають великий прагматичний потенціал.

10. Соціально-психологічні та мовленнєві фактори сприяли тому, що лексика арґо вийшла за межі побутової комунікативної сфери. Арґо починає вживатися в тиx областяx та на тиx рівняx, які раніше традиційно відводились для кодифікованиx форм.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ

1. Семів А. Р. Іменникова лексика французького арґо (фонетико-словотвірні особливості) // Іноземна філологія.-Львів, 1997.- № 110.-С.89-96.

2. Семів А. Р. Семантичний потенціал власних назв в арґо // Іноземна філологія.-Львів, 1999.- № 111.-С. 84-88

3. Семів А. Р. Мовні та соціальні особливості вживання лексики арго у мові французької преси // Проблеми семантики слова, речення та тексту. Випуск №3.-Київ, 2000.-С.246-253.

4. Семів А. Р. Прагматичний аспект функціонування арґотичних фразеологізмів в мовленні преси. // Романістичні дослідження: сучасний стан та перспективи (до 100-річчя романістики у Львівському університеті). Тези конференції.-Львів, 1997.-С.180-187

5. Семів А. Р. Основні періоди становлення арґо в історії французької мови і суспільства. //Семантика, синтактика, прагматика мовленнєвої діяльності. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції.-Львів, “Літопис”, 1999.-С. 166-173

6. Семів А. Р. Арґо та омонімія у сучасній французькій мові. // Провідні лінгвістичні концепції кінця ХХ століття / Тези всеукраїнської наукової конференції.-Львів, 26-27 листопада 1996 р.- С. 223-224

7. Семів А. Р. Семантичні модифікації власних назв в арґо // ІV Міжнародна Конференція Франція та Україна, науково практичний досвід у контексті діалогу національних культур. Дніпропетровськ “Поліграфіст”, 1997.- Т.1. Ч.1.-С.165-167

АНОТАЦІЯ

Семів А. Р. Структурні та семантико-стилістичні особливості лексики арго у сучасній французькій мові (на матеріалі мови преси). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.05. - романські мови. - Київський державний лінгвістичний університет, Київ 2000

Дисертацію присвячено питанням структурнро-семантичних та фонетико-морфологічних особливостей арґотичної лексики у друкованих засобах масової інформації. Проведене дослідження показало, що лексику арґо можна вважати особливою лексичною підсисистемою розмовної мови, яка характеризується стійкою тенденцією ло проникнення у вищі мовні рівні, завдяки своїм фонетико-морфологічним та семантичним особливостям. Проведена систематизація фонетичних та семантичних процесів в арґотичному словнику

Ключові слова: арґо, семантика, фонетика, морфологія, засоби масової інформації, французька мова.

Семив А. Р. Структурные и семантико-стилистические особенности лексики арго в современном французском языке (на материале языка прессы).-Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.05. - романские языки. - Киевский госсударственный лингвистический университет. Киев 2000.

Диссертация посвящена проблемам структурно-семантических и фонетико-морфологических особенностей арготической лексики в печатных средствах массовой информации. Проведенное исследование показало, что лекику арґо можно считать особенной подсистемой разговорного языка, которая характеризируется постоянной тенденцией к проникновению в литературный язык из-за своих фонетико-морфологических и семантико-стилистических особенностей. Сделана систематизация фонетических и семантических процессов в аргтическом словаре. Язык массовой информации активно использует арго для достижения прагматического эффекта, для воздействия на молодежную аудиторию. Исследование доказало, что использование аргтических лексем в языке массовой информации повышает языковый статус этих лексических едениц от пейоративной лексики до разговорно-литературной.

Ключевые слова: арго, семантика, фонетика, морфология, средства массовой информации, французский язык

Semіv A. R. Structural, semantіc and stylіstіc partіcularіtіes of argot' vocabulary іn modern French language (based on the language of the press).-Manuscrіpt.

The thesіs for the award of a scіentіfіc degree of PhD іn Phіlology іn specіalіty 10.02.05. - Roman languages.-Kyіv State Lіnguіstіcs Unіversіty. Kyіv 2000

The thesіs іs dedіcated to the problems of phonetіcs, structure, morphology and stylіstіcs of French argot іn the mass-medіa language. The new tendencіes of the evolutіon of thіs vocabulary have been analysed. The results of phіlologіcal research prove that French argot іs the expressіve and partіcular subsystem of popular French language. The argot words penetrate to the standard French language. The systematіsatіon and classіfіcatіons of these phenomena have been made.

...