Образні значення, які характеризують людину, у статичному та динамічному аспектах (на матеріалі відсубстантивних прикметників російської мови)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. Г. СКОВОРОДИ

УДК 808.2:003

ОБРАЗНІ ЗНАЧЕННЯ,ЯКІ ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ЛЮДИНУ, У СТАТИЧНОМУ ТА ДИНАМІЧНОМУ АСПЕКТАХ (на матеріалі відсубстантивних прикметників російської мови)

10. 02.02. -- РОСІЙСЬКА МОВА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

СУБОТА ЛАРИСА АНДРІЇВНА

Харків 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі мовознавства Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор філологічних наук, професор ПЕЛЕПЕЙЧЕНКО Людмила Миколаївна, завідувач кафедри методики початкового навчання Харківського Державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор ОЗЕРОВА Ніна Григорівна, завідувач відділу російської мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України

кандидат філологічних наук, доцент ШЕВЕЛЕВ Валерій Матвійович, завідувач кафедри російської мови Харківського Національного університету ім. В.Н. Каразіна

Провідна організація:Дніпропетровський державний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра російської мови

Захист відбудеться “17 ” лютого 2000 р. о 13⁰⁰ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.03 у Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди (61168 м. Харків, вул. Блюхера, 2) в аудиторії № 205 б.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди Міністерства освіти і науки України (61168 м. Харків, вул. Блюхера, 2).

Автореферат розісланий “ 14 ” січня 2000 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої радиО. А. ОЛЕКСЕНКО

прикметник відсубстантивний статичний динамічний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Характерною рисою сучасного мовознавства є активне дослідження семантики мовних одиниць усіх рівнів. За останні десятиріччя зроблено багато для вивчення цієї проблеми: виявлені особливості семантичної структури слова, словосполучення, речення, основні закономірності семантичного розвитку, створена концепція системного аналізу мовних явищ. У напрямках досліджень, що відповідають різним етапам, чітко простежуються відмінності. Якщо спочатку основна увага приділялася спостереженню за окремими фактами, а потім осмисленню загальних закономірностей та зв'язків, то для нашої доби характерною є стійка тенденція до упорядкування та систематизації теоретичної інформації. У роботах сучасних мовознавців Ю.Д. Апресяна, Н.Д. Арутюнової, В.Г. Гака, І.А. Стерніна, О.О. Тараненка, А.А. Уфімцевої, Д.М. Шмельова та інших аналіз окремих мовних явищ проводиться уже не ізольовано, а з урахуванням системних зв'язків та семантичних механізмів мови, статичних та динамічних аспектів семантики. Об'єктом дослідження обираються не окремі слова, а лексико-семантичні парадигми. Специфіка сучасних досліджень -- і в їх багатоаспектності, яка дозволяє врахувати взаємозв'язок різних мовних фактів, взаємодію екстралінгвістичних та суто лінгвістичних чинників, роль, “людського фактора” у мові, співвідношення концептуальної та мовної картин світу. У зв'язку з розробкою зазначених проблем виникла нагальна необхідність знайти відповідь на ряд питань, до яких належить і питання про те, як саме проявляється дія “людського фактора” у мові, в яких формах мовного буття зафіксоване суспільне та індивідуальне, яким чином відбувається відображення в мові сфер реального світу: предметної, моральної, раціональної, емоційної. Розв'язання цих питань є необхідним не тільки для теоретичного осмислення мовної системи, а й для виконання практичних завдань, перш за все, пошуку засобів удосконалення лексикографічних описів, розробки ефективних методик викладання мови, рідної та іноземної. На вирішення зазначених питань спрямована і дисертаційна робота, що реферується, у якій комплексному семантичному аналізу підлягає одна з лексико-семантичних груп, що свідчить про актуальність теми та обраного напрямку дослідження.

Теоретична значущість дослідження визначається тим, що в ньому на матеріалі групи образних значень розкрито взаємодію статичних та динамічних аспектів слова, виявлено особливості дії “людського фактора” у мові, засоби представлення прагматичної інформації у значенні слова, функціональне навантаження образних значень у тексті та особливості їх сприйняття.

Предмет дослідження -- взаємодія суто лінгвістичних та екстралінгвістичних чинників у семантиці слова.

Об'єктом дослідження обрано образні значення, спрямовані на характеристику людини, які притаманні відсубстантивним прикметникам російської мови. Вибір вказаного об'єкта дослідження не є випадковим. Семантика прикметників неодноразово аналізувалася в лінгвістичній літературі. Аналіз був спрямований на пошуки критеріїв для класифікації прикметників (А.Н. Шрамм ), на виявлення їх місця в мовній картині світу (Ж.П. Соколовська), на дослідження специфіки відносних прикметників у порівнянні з якісними (К.Д. Арбатська, Д.І. Арбатський та інші) образні значення відсубстантивних прикметників ще не були об'єктом комплексного аналізу, спрямованого на виявлення їх системних особливостей, специфіки градуальності, відображення дії “людського фактора” у мові. Це призвело до того, що така виразна і досить поширена у художніх текстах група значень взагалі не представлена у словниках синонімів, залишилась поза увагою вчених при розробці класифікацій прикметників, вивченні мовної моделі світу, а також при підготовці довідників на допомогу перекладачам. Дискусія з питань розвитку якісних значень у відносних прикметників могла б бути більш плідною, якби вчені спиралися на результати дослідження специфіки градуальності значень відносних за формальними ознаками прикметників. З урахуванням викладеного було сформульовано мету та завдання дисертаційного дослідження.

Мета дослідження полягає у виявленні специфіки статичних та динамічних властивостей образних значень, які характеризують людину, з орієнтацією на їхнє представлення у словниках.

Досягнення сформульованої мети передбачає розв'язання таких завдань:

1. Встановити місце образних значень відсубстантивних прикметників у мовній картині світу.

2. Визначити парадигматичні особливості одиниць обраної групи.

3. Виявити специфіку референції одиниць обраної групи.

4. Визначити особливості представлення прагматичної інформації у структурі образних значень.

5. Встановити специфіку дериваційних особливостей образних значень, обраних для аналізу.

6. Визначити синтагматичні особливості одиниць обраної групи, а також текстові орієнтири, що забезпечують рецепцію актуалізованих значень.

Характер поставлених завдань, специфіка об'єкта та предмета дослідження зумовлюють вибір методів та засобів лінгвістичного аналізу. В процесі роботи використовувалися засоби компонентного аналізу, який базується на виділенні семантичних компонентів у значенні слів; описовий метод, який передбачає спостереження, аналіз і класифікацію розглянутих одиниць; контекстний метод, що дозволяє враховувати текстові модифікації образних значень.

Матеріалом дослідження послужило 296 лексико-семантичних варіантів (ЛСВ), які були виписані із “Словаря русского языка” в 4-х томах (МАС) з застосуванням метода суцільної вибірки, а також авторська картотека, в якій зібрано понад 1000 прикладів вживання образних значень, що характеризують людину, у художніх текстах.

Наукова новизна дисертаційної праці полягає у тому, що в ній вперше виявляється взаємодія статичних та динамічних характеристик образних значень відсубстантивних прикметників.

У дослідженні вперше обгрунтована специфіка референції образних прикметникових значень, яка полягає в можливості її протиставлення за однорідністю/різнорідністю при наявності стереотипу, а також можливості виділення окремих ознак стереотипу в цілому нестереотипної референції. Доведено, що для образних прикметникових значень, які характеризують людину, притаманні якісно нові типи синонімічних зв'язків: односемна синонімія, а також односпрямована або різноспрямована.

Доведено, що причиною відсутності синонімів у деяких із ЛСВ, що аналізуються, є комплексний характер ознаки, яку називає прикметник. Вперше виявлено та обгрунтовано причини лексико-граматичної перехідності прикметникових образних значень.

Вперше виявлено типи та ступені модифікації аналізованих значень у тексті і доведено, що повнота їх рецепції залежить від ступеня та типу модифікації.

Матеріали та результати роботи можуть знайти практичне застосування в лексикографічній практиці; у викладанні російської мови у вузах, при розробці та проведенні спецкурсів, спецсемінарів з семантики і словотворення російської мови; при підготовці навчальних посібників для викладання російської мови, в тому числі як іноземної; при підготовці довідників для перекладачів.

Апробація роботи та її результатів. Головні засади дисертаційної праці було викладено на Міжнародних наукових конференціях у Києві (1998 р., 1999 р.), Харкові (1999 р.), наукових конференціях у Харкові (1996 р., 1997 р., 1998 р., 1999 р.). Окремі розділи дисертації були обговорені на засіданнях кафедри російської мови № 1 Української національної фармацевтичної академії та кафедри мовознавства Харківського державного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. Матеріали дослідження знайшли відображення в семи публікаціях.

Структура роботи зумовлена метою та завданням дослідження. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, реєстру літератури та джерел і додатку. Загальний обсяг роботи становить 217 сторінок, бібіліографії 19 сторінок, додатку 25 сторінок. До додатку входять чотири таблиці. Список використаної літератури складає 224 найменування.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його теоретичну значущість, викладено мотивацію вибору предмета та об'єкта дослідження, сформульовано його основну мету та завдання, розкрито наукову новизну, схарактеризовано можливості практичного використання отриманих результатів.

У першому розділі “Образні значення, які характеризують людину, у статиці (на матеріалі відсубстативних прикметників російської мови)” на основі вивчення та аналізу лінгвістичної літератури з'ясовано теоретичне підгрунтя дослідження, виявлені різні підходи до проблем, які розглядаються у дисертації, конкретизовано місце групи образних значень,які характеризують людину, у мовній картині світу та специфіку їх відображення у словниках. У дисертаційній роботі образне значення інтерпретується як вторинне мотивоване значення, дериваційну основу якого складає образ первинного денотата, що забезпечує наочно-чуттєве та асоціативне сприйняття вторинного денотата. Образне значення характеризується особливостями, які відрізняють його, з одного боку, від експресивних немотивованих значень, з другого,-- від вторинних безoбразних.

Від експресивних немотивованих значень образні відрізняються наявністю дериваційних зв'язків. Від вторинних безобразних -- семантичними ознаками: посиленням наочно-образних, чуттєво-образних чи асоціативних сем.

Образні значення відносних прикметників відтворюють фрагменти дійсності специфічно: одні з них позначають окремі якості людини: особливості голосу (горловой-2, гортанный-3), погляду (голубиный-2, газелий), обличчя (восковое, меловое-2), волосся (каштановые-2, льняные-2), інші позначають відразу комплекс якостей: і очі, і погляд, і манери (ледяной, сонный, свинский). Одне і те ж образне значення відсубстантивного прикметника може позначати декілька різнородних властивостей предмета (кошачий: легкий, бесшумный -- о походке; любящий ласку -- о поведении; злой, напряженный -- о взгляде; хорошо видящий в темноте -- о глазах).

Враховуючи комплексний характер ознаки, яка позначається прикметниками, та їхній прагматичний потенціал, можна виділити три групи прикметників:

1. Прикметники, які позначають ознаки, що сприймаються органами чуттів та мають помірний прагматичний потенціал.

1.1. Прикметники з нейтральною емоційною оцінкою і акцентуацією образності: бронзовый-2, горловой-2, гортанный-3 та інші.

1.2. Прикметники з неяскравою емоційною оцінкою і акцентуацією образності: восковой, меловой, свекольный-2 та інші.

2. Прикметники, які позначають ознаки, що сприймаються органами чуттів та емоційно і мають значний прагматичний потенціал: мочальный, поросячий, ястребиный-3 та інші.

3. Прикметники, які позначають ознаки, що сприймаються емоційно та раціонально.

3.1. З більш вираженим емоційним сприйняттям та значним прагматичним потенціалом: звериный-2, сатанинский-2, телячий-2 та інші.

3.2. З більш вираженим раціональним сприйняттям та помірним прагматичним потенціалом: кукольный, нервный, сонный-2 та інші.

Комплексний характер представленої ознаки зумовлює одну з парадигматичних особливостей значень прикметників, які аналізуються, а саме: тип референції та її залежність від типу ознаки. Цю залежність можна відбити в таких відповідностях:

1. Якщо ознака, яка позначена прикметником, доступна наочно-чуттєвому сприйняттю та представлена ядерною семою мотивуючого іменника, то референція образного значення є стереотипною і частіше вузькою (лягушечий -- глаза, рот; свиной -- глаза, нос).

2. Якщо ознака, яка позначена відносним прикметником, доступна зоровому чи слуховому сприйняттю, але представлена периферійною семою у значенні мотивуючого іменника, то референція образного значення прикметника є нестереотипною (ледяной -- тон; медовый -- взгляд).

3. Якщо відносним прикметником позначена емпірійна ознака, що сприймається не органами чуття, а раціонально чи емоційно, при цьому вона часто не є характерною для денотата мотивуючого, а лише приписується йому мовним колективом, образному значенню відповідає нестереотипна референція (заячий -- о характере).

Особливістю референції багатьох значень, що аналізуються, є її різнорідність, інших -- своєрідна взаємодія стереотипних та нестереотипних елементів. Специфіка референції виявляється у тому, що одне і те ж значення співвідноситься з різними стереотипами: рысий -- легкий (походка), злой (взгляд), зоркий (глаза). Кожен із стереотипів зумовлений образом первинного денотата, наявність декількох стереотипів -- кількістю суттєвих ознак, котрі властиві первинному денотату.

Взаємодія стереотипних та нестереотипних елементів проявляється у тому, що референція значення виявляється в цілому нестереотипною, але окремі ознаки стереотипу все ж таки присутні. Це можуть бути оцінні ознаки (собачий холод), генетичні (тепличные условия), оцінно-генетичні (волчий нрав) або параметричні (лошадиное лицо).

Семантика одиниць, що аналізуються, репрезентує механіку розвитку якісних значень у відсубстантивних прикметників, що за формальними ознаками є відносними. Показниками розвитку якісних значень вважають передусім посилення градуальних ознак. Серед значень, що аналізуються, виділяється група таких, котрі не допускають градації. Відсутність градуальної семи в їхніх значеннях пояснюється декількома причинами. По-перше, багато з них позначають найвищий ступінь прояву ознаки: звериный (жестокий, свирепый; чрезмерно, невероятно сильный), собачий (очень тяжелый, невыносимый, очень сильный в своем проявлении), варварский (грубый, примитивный, крайне неискусный, жестокий, бесчеловечный) та інші. По-друге, у значеннях багатьох прикметників посилені семи образності, які апелюють до денотата, що відповідає мотивуючому значенню. Денотат мотивуючого і конкретизує ступінь ознаки. Наприклад, прикметник короткий називає ознаку, яка є градуальною (менее короткий -- более короткий). ЛСВ-2 відсубстантивного прикметника воробьиный (короткий -- о шаге) називає таку ж ознаку, як прикметник, схарактеризований вище, але градації не допускає. Це пояснюється тим, що образ первинного денотата конкретизує ступінь ознаки: воробьиный (шаг) -- короткий; примерно такой, как у воробья. Мотивуючий іменник може у таких випадках називати особу за родом її діяльності, способом життя чи за іншими ознаками, предмет за його характерними особливостями: шутовской -- шут, марионеточный -- марионетка, русалочий -- русалка. Денотат мотивуючого значення не допускає градації (не можна бути блазнем, маріонеткою, русалкою у більшій чи меншій мірі) -- відсутня градуальна сема і у мотивованому значенні.

За наявністю та характером вираження оцінки виділяється три групи образних значень:

1. Значення, котрі не мають оцінних ознак (каштановый, горловой, гортанный, морковный, ультрамариновый та інші.).

2. Значення, котрі мають фіксовану оцінку (позитивну чи негативну). За нашими спостереженнями, прикметників з фіксованою позитивною оцінкою менше, ніж із фіксованою негативною оцінкою (богатырский, сказочный, звериный, бараний, желчный).

3. Значення із ситуативною оцінкою (железный, стальной, петушиный, медвежий та інші).

Значення, у яких актуалізовано комплекс конотативних сем -- асоціативно-образні, емоційно-оцінні, раціонально-оцінні, емотивні, -- мають більший прагматичний потенціал у порівнянні зі значеннями, у яких будь-який із названих типів сем не представлений. Прагматичні настанови, виражені значеннями, що аналізуються, досить різноманітні: осуд, схвалення, зневага, ненависть, заздрість, посміх, захоплення, жарт, іронія.

Всі ЛСВ, що аналізувалися, за характером синонімічних зв'язків можна поділити на три групи: ЛСВ, що не мають синонімів у мовній системі; ЛСВ, що мають синонімічні зв'язки відомих типів (семантичні, стилістичні, семантико-стилістичні); ЛСВ, що мають синонімічні зв'язки нестандартного типу. Не мають синонімів ті ЛСВ відносних прикметників, які називають комплекс ознак, котрий важко піддається визначенню -- він стає доступним розумінню завдяки образу первинного денотата. Наприклад, стрекозиный -- такой, как у стрекозы, крысиный -- такой, как у крысы та інше. Невизначеність ознаки і стає перешкодою до установлення синонімічних відношень.

Слова, які мають синонімічні зв'язки відомих типів, проілюструємо на прикладі ЛСВ, що характеризують очі, волосся за кольором: изумрудные -- ярко-зеленые, сапфировые -- синие; каштановые -- коричневые, пшеничные -- светло-желтые, смоляные -- черные. У цих синонімічних об'єднаннях образні значення прикметників є експресивними синонімами, що належать або до стилістичних (сапфировые -- синие), або до семантико-стилістичних (изумрудные -- ярко-зеленые), виконують або експресивну функцію, або уточнюючу, або дві водночас. Ці ЛСВ належать до периферійної частини відповідних семантичних полів.

Специфіка синонімічних зв'язків багатьох з ЛСВ, що аналізуються, полягає у наявності односемної синонімії та різноспрямованої синонімії. При односемній синонімії слово вступає у синонімічні зв'язки не значенням в цілому, а однією з сем значення. Наявність синонімічних зв'язків нестандартного типу пояснюється посиленим зв'язком образного значення з первинним денотатом. Наприклад, образне значення прикметника мышиный (заячий, птичий, рысий и др.) тлумачиться як “такой, как у мыши” (зайца, птицы, рыси и др.). У синонімічному ряді серый -- мышиный реалізується лише одна сема прикметника мышиный. Із багатьох сем образного значення прикметника газелий у синонімічному ряді пугливый -- газелий реалізується лише одна сема “такой, как у газели -- пугливый”. Семний характер синонімічних зв'язків може проявитися у тому, що одне і те ж саме значення стає конституєнтом відразу декількох синонімічних рядів. Так, значення прикметника соколий -- “такой, как у сокола”, входить у три синонімічні ряди: соколий -- гордый, соколий -- смелый, соколий -- красивый. Це явище кваліфіковано у дисертації як явище різноспрямованої синонімії.

Аналіз існуючих словників дозволив виявити недоліки опису образних відсубстантивних прикметників, а також запропонувати засоби вдосконалення словникових дефініцій. Недоліками словникових статей є такі: нечітке формулювання визначення; непослідовна кваліфікація статусу значень; відсутність позначок, які відображають прагматичну інформацію.

Відсутність чіткості тлумачення проявляється у тому, що семеми “свойственный (кому, чему)” та “такой, как у ...; похожий на...” часто ототожнюються. Але ці семеми відображають різні ознаки. І навіть у текстах з навмисне переплутаними парадигмами вони не сприймаються як ідентичні. Наприклад, у реченні “Дама с птичьим лицом клевала конфеты, держа коробку под носом у себя”
(М. Горький) йдеться про те, що ніс був схожий на пташиний, а не запозиченим у птаха. То ж зазначені вище семеми є різними і мають подаватися у словниках окремо. Щодо кваліфікації їх статусу як самостійних ЛСВ на відміну від відтінків у роботі пропонується спиратися на визначення ступеня семантичного поширення первинного ЛСВ, яке свідчить про правомірність закріплення за семемами “такой, как у...; похожий на...” статусу самостійних ЛСВ. Позначки, які відображають прагматичну інформацію, мають бути представлені у словниках.

У другому розділі “Динамічний аспект образних значень, які характеризують людину”, досліджено дериваційні зв'язки мовних одиниць, їх синтагматику, актуальне варіювання смислу та рецепцію значень у тексті.

Оскільки значення твірних іменників відіграють визначальну роль у формуванні семантики прикметників, що аналізуються, представимо групи мотивуючих.

1. Зоологізми.

1.1 Назви ссавців:

1.1.1 диких: слон, заяц, лиса, соболь, медведь, газель, рысь, волк, лев;

1.1.2 свійських: осел, свинья, поросенок, коза, лошадь, собака, вол, теленок, бык, овца, баран, кошка.

1.2 Назви птахів:

1.2.1 диких: голубь, орел, лебедь, сова, сокол, журавль, ястреб, воробей;

1.2.2 свійських: гусь, утка, петух, цыпленок.

1.3 Назви земноводних, плазунів та риб: черепаха, змея, рак, лягушка.

1.4 Назви комах: муравей, стрекоза, таракан.

1.5 Назви гризунів: мышь, крыса. Узагальнені назви людей та тварин: человек, зверь, скот, птица, рыба.

2. Рослини.

2.1 Назви дерев та виробів з них: каштан, миндаль, оливка, мочало.

2.2 Назви трав різних родин: лен, пшеница, соломина, морковь, свекла.

3. Явища природи та небесних світил.

3.1 Назви атмосферних явищ: туман, гром, стихия.

3.2 Назви зірок: солнце.

3.3 Назви сторін світу: юг, север.

4. Назви, пов'язані з життям та діяльністю людини.

4.1 Назви осіб за службовим статусом та соціальними відмінностями: лакей, обыватель, мещанин, раб, хозяин, начальник, командир.

4.2 Професія та інша діяльність: разбойник, учитель, скоморох, клоун, шут, ученик, колдун, дипломат, министр, купец, наставник, профессор.

4.3 Назви захоплень, видів діяльності людини: спорт.

4.4 Назви, пов'язані з релігією: ангел, монах, инквизитор, иезуит, пророк, пуританин, патриарх, рай.

4.5 Назви міфічних істот, казкових героїв: русалка, демон, бес, черт, дьявол, сатана, богатырь, молодец, мистика, хам.

4.6 Назви осіб за віком та статевими відмінностями: дети, ребенок, мальчишка, юноша, младенец, старик, мужчина, женщина.

4.7 Назви осіб за родинними зв'язками: мать, отец, сестра, брат.

4.8 Назви психічного та фізіологічного стану, хвороб, зовнішнього вигляду: неврастения, истерика, патология, золотуха, припадок, идиопатия, гипноз, тошнота, сон, инстинкт, нервы, карлик.

4.9 Назви осіб за способом життя та поведінкою: каннибал, варвар, рыцарь, марионетка, шельма, плут, стоик, оригинал, вор.

4.10 Назви частин тіла, органів, тканин: мозг, глаз, желчь, сердце, гортань, горло, кровь.

4.11 Назви осіб за національністю: цыган, монгол.

4.12 Назви ритуалів та пов'язаних з ними понять: похороны, могила.

4.13 Оцінні назви умов життя та роботи: каторга.

5. Світ неживої природи.

5.1 Назви матеріалів, речовин, продуктів харчування: сахар, конфеты, мед, сало, патока, шоколад, пепел, кирпич, воск, фарфор, пергамент, мел, камень, металл, лед, хрусталь, вата, стекло, жемчуг.

5.2 Мінерали, метали, дорогоцінні камені: чугун, свинец, железо, сталь, серебро, олово, золото, медь, бронза, ультрамарин, смола, кремень, сапфир, янтарь, мрамор, изумруд, бисер.

6. Духовне життя людини.

6.1 Назви жанрів, напрямків і видів літератури та мистецтва: романтизм, трагедия, оперетта, опера, идиллия, театр, картина, элегия, миниатюра, лирика, сатира, эпос, драма, карикатура, сказка, музыка, миф, поэтика, риторика.

6.2 Назви ставлення до світу; погляду на нього: скептицизм, меркантилизм.

6.3 Назви процесу: творчество.

6.4 Назви емоційних станів: страдание, мука.

6.5 Назви музичних термінів: минор, мажор.

Дослідження виявило, що більшість аналізованих значень розглядаються як деривати з подвїйною мотивацією. З одного боку, вони мотивовані іменниками, тобто міжслівно, але з другого, не можна заперечувати і їхню внутріслівну мотивованість. Наприклад, значення прикметника жемчужный можна тлумачити як “напоминающий жемчуг своим видом, блеском, оттенком” і як “похожий на жемчуг (у 1-у значенні)”. Зв'язок з іменником завжди є більш помітним.

Мотивуючими для аналізованих значень є іменники, які називають поняття оточуючого світу, діяльності людини; тварин; рослини; речовини; явища природи; людей за їхньою статтю, віком, родинними зв'язками, соціальним станом, сферою діяльності.

За особливостями співвідносності семантики мотивованих на мотивуючих виділено чотири типи:

1. Образне значення прикметника мотивоване прямим значенням іменника (таракан -- тараканий (такой, как у таракана);

2. Образне значення прикметника мотивоване образним значенням іменника (гусь (ЛСВ-1 -- домашняя птица; ЛСВ-2 -- о ловком, хитром человеке) -- гусиный (ЛСВ-2 -- такой, как у гуся);

3. Образне значення прикметника мотивоване і прямим, і образним значеннями іменника (козлиный-2, медвежий-2, богатырский-2; козел-2 о глупом, упрямом человеке; медведь-2 о неуклюжем, неповоротливом человеке; богатырь-2 о сильном, здоровом человеке;

4. Образне значення прикметника сформувалось у результаті розвитку полісемії (розовый -- ЛСВ-3 -- ничем не омраченный, заключающий в себе только светлое; стеклянный -- неподвижный, безжизненный).

Ступінь ідіоматичності образного значення прикметника є низьким, якщо мотивація виконується на базі ядерної семи значення мотивуючого, який представляє інформацію про суттєву ознаку первинного денотата або інформацію про одну із суттєвих ознак. Наприклад, гром -- грохот, сопровождающий молнию во время грозы. Сема “сильный звук” є суттєвою у значенні цього слова, тому значення мотивованого прикметника громовой (о голосе) має низький ступінь ідіоматичності: приховану сему “очень громкий” можна експлікувати у тлумаченні значення мотивуючого (гром -- сильный звук). Дериваційні зв'язки в даному випадку визначають і лексичну синтагматику мотивованого значення: грім сприймається на слух, прикметник громовой повинен характеризувати об'єкт, який теж сприймається на слух, тобто голос, звук.

Ступінь ідіоматичності мотивованих значень при периферійній мотивації є високим. Образне значення у таких випадках формується на базі периферійної семи мотивуючого: хрустальный (чистый, звонкий -- о звуках), металлический (звонкий и резкий -- о голосе, смехе), могильный (низкий, глухой и мрачный -- о голосе), медный (звонкий и резкий, напоминающий звук удара по меди -- о голосе). Ступінь ідіоматичності похідних є високим, бо приховані семи експлікуються не на першому, а на наступних кроках логічних перетворень.

Емоційно-оцінні ознаки мотивованого і мотивуючого значень можуть збігатися повністю, збігатися частково, не збігатися та бути протилежними. Повний збіг відмічається у тих випадках, коли образне значення прикметника мотивоване образним значенням іменника або і прямим, і образним. Емоційно-оцінні ознаки не збігаються, якщо значення прикметника мотивоване прямим значенням іменника при відсутності у його структурі образного значення, що характеризує людину (конфетный, сахарный). Емоційно-оцінні семи можуть частково збігатися або бути протилежними при мотивації прямими значеннями іменників, у структурі яких є і образні значення, що характеризують людину, але у мотивації вони не беруть участі (козел -- козлиный); (кукла --кукольный).

Синсемантичність аналізованих значень у комунікативних актах знімається завдяки мікроконтекстним, макроконтекстним зв'язкам та комунікативній функції. Наприклад, у словосполученні кошачьим шагом може реалізовуватись безобразне (первинне) значення -- “шаг, свойственный кошке”, і образне -- “такой, как у кошки”. Спільність конструкцій та мікроконтексту створює синсемантичність значення, котра знімається за допомогою далеких контекстних зв'язків. У реченні “Гулеско беззвучным, кошачьим шагом приблизился к Вертинскому, поднимая на плечо скрипку, и с голосом певца зазвучал и ее нежный голос” (А. Каплер) індикатором реалізованого значення є власне ім'я Гулеско.

Індикаторами, які знімають синсемантичність прикметникових образних значень, що характеризують людину, можуть бути іменники, експресивно забарвлені дієслова, граматичні форми слів, комунікативні функції.

За лексичним сполученням образні значення, що характеризують одну ознаку, можуть бути відносно вільними (изумрудные глаза; пепельные волосы, лицо; жемчужные зубы) або лексично обмеженими (бархатный голос -- приятный на слух, нежный; бархатные брови -- пушистые, мягкие; черепаший шаг -- медленый). Значення, що характеризують комплекс ознак, є парадигматично обмеженими або парадигматично зв'язаними. Наприклад, прикметник цыплячий може сполучатися зі всіма словами, які позначають зовнішні риси людини, що сприймаються органами чуттів (обличчя, очі, погляд, голос, зріст, поставу та інші), але, за звичай, названий прикметник сполучається тільки зі словами голос, хода, фігура, реалізуючи значення “тоненький”, “неуверенный”, “маленький”. “Они толкуют что-то между собой своими цыплячьими голосами” (Гл. Успенский).

Образні значення відносних прикметників у процесі функціонування можуть зазнавати текстових модифікацій. Виділяються такі її типи:

-- чітка модифікація, при якій відбувається зміна значення у межах актуального варіювання смислу. Чіткої модифікації з посиленням оцінки частіше зазнають прикметники, що позначають одну ознаку та мають стереотипну референцію: медная борода; кирпичные щеки, стальные волосы -- “Разведка, должно, низким голосом сказал старик, смахнув с медной своей бороды капли дождя” (А. Фадеев);

-- не зовсім чітка модифікація з альтернативною або синкретичною актуалізацією значень: железный палец, оловянные глаза: -- “Начальник гарнизона взвился на постели и, выпучив оловянные глаза на стоящих перед ним с ночником и обнаженной шашкой и занесенной плетью незнакомых людей, обиженно хрюкнул” (А. Фадеев).

-- нечітка модифікація з домисленням образу різних типів: на основі зорових сприймань, емпірійного та емоційного досвіду, асоціацій (цей тип модифікацій притаманний прикметникам, що позначають комплекс ознак). Нечіткість модифікації, можливість домислення образу яскраво виявляються в тих випадках, коли слову відповідає нестереотипна референція, особливо якщо вона є ще і різнорідною: бараньи глаза, волчий шаг, лошадиное лицо -- “Слегка нагнув голову и искоса поглядывая на разведенные носки, подтянутые животы и вздернутые головы вытянувшихся в шеренгах солдат, Ланговой быстрым волчьим шагом пошел вдоль строя” (А. Фадеев);

- оцінна модифікація, при якій денотативні семи редукуються, а актуальною у комунікативному акті стає оцінка: шутовской вид, фатоватый вид, профессорский тон -- “-- И потом, каким он тоном позволяет себе говорить в нашем обществе! -- продолжал кипятиться Сабашников. -- Какой-то ампломб,снисходительность, профессорский тон...” (А. Куприн).

Оцінної модифікації частіше зазнають прикметники, що позначають вчинки, поведінку людей. Денотативні семи слабшають, актуальними стають оцінні: “Темно-русые волосы примятые над лбом шапкой, торчат с боков жесткими густыми вихрами -- какой шутовской вид” (Ю. Трифонов).

Значення з нечіткими типами модифікації можуть складати труднощі при сприйманні тексту та перекладі на інші мови.

У складі фразеологічних одиниць (ФО) відсубстантивні прикметники вживаються у значеннях трьох типів: прямих (короче воробьиного носа); образних мовних, які зафіксовані у словниках (золотые руки); образних оказіональних, не зафіксованих у словниках (змеиная мудрость).

Прикметники, які вживаються у прямих значеннях, при формуванні значень ФО актуалізують периферійні семи, ілюструючи динаміку появи образності. Прикметники, які вживаються в образних мовних значеннях, підсилюють у складі ФО оцінні семи і семи інтенсивності, пояснюючи динаміку розвитку посилення образності. Прикметники, які вживаються в оказіональних образних значеннях, актуалізують периферійні семи і, взаємодіючи з іншими компонентами ФО, ілюструють динаміку розвитку фразеологічної образності: передбаченість та незвичайність актуалізованої семи, взаємодія семантики двох слів -- образність, яка зумовлює семантичне розузгодження -- семантичне узгодження якісно нового типу.

У висновках узагальнюються результати дослідження. Відзначається, що в системі відсубстантивних прикметників російської мови образні значення, які характеризують людину, репрезентують розвиток якісності.

Значення, які досліджені в роботі, посідають важливе місце у мовній картині світу. Вони є засобом не тільки акумуляції знань про реальний світ, установлення зв'язків між його складовими, але й виявлення дії людського фактора у мові: вираження почуттів людини, узагальнення її емоційного досвіду, її бажання показати своє ставлення до предмета мови і вплинути на співбесідника. Специфіка мовного статусу значень, що аналізуються, пов'язана з типом ознаки яку вони позначають та об'ємом понять, котрий їм відповідає. Образні значення відсубстантивних прикметників можуть відображати одну ознаку (колір, розмір, частоту, тембр та інші) і комплекс ознак, які сприймаються органами чуттів, емоційно, раціонально або у різних варіантах сприйняття вказаних типів. Функцію образних значень відсубстантивних прикметників можна визначити як образне подання ознаки з супровідною або акцентованою емоційною оцінкою.



ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Субота Л. А. Образные значения относительных прилагательных, мотивированных зоосемизмами // Материалы VII международной научной конференции: Язык и культура. -- Киев, 1998. -- С. 134-138.

2. Субота Л. А. Синонимические связи образных значений относительных прилагательных, ориентированных на характеристику человека // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць. Вип. 1. -- Харків: ХДПУ, 1998. -- С. 213-218.

3. Субота Л. А. Образные значения относительных прилагательных в аспекте системных связей // Русская филология. Украинский вестник: -- Харків, 1998. -- № 3-4. -- С. 24-27.

4. Субота Л. А. Текстовые модификации образных значений относительных прилагательных в произведениях А. С. Пушкина // Вісник Харківського університету. Пушкін наприкінці XX століття. -- Харків: ХДУ, 1999. -- № 449. -- Серія “Філологія”. -- С. 233-237.

5. Субота Л. А. Коннотативный макрокомпонент образных значений относительных прилагательных, характеризующих человека // Русская филология. Украинский вестник. -- Харків, 1999. -- № 1-2. -- С. 42.

6. Субота Л. А. Похідні значення відносних прикметників, що характеризують людину // Педагогічна майстерність викладачів фармацевтичного вузу в сучасних умовах: Збірник наукових праць. -- Харків: Укр. ФА, 1998. -- С. 46.

7. Субота Л. А. Образные значения относительных прилагательных в толковом словаре русского языка // Досягнення сучасної фармації та перспективи її розвитку у новому тисячолітті: Матеріали V національного з'їзду фармацевтів України. -- Харків: Укр. ФА, 1999. -- С. 49-50.



АНОТАЦІЇ

Субота Л.А. Образні значення, які характеризують людину, у статичному та динамічному аспектах (на матеріалі відсубстантивних прикметників російської мови). -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.02 -- російська мова -- Харківський державний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Харків, 2000.

Дисертацію присвячено дослідженню образних значень, які характеризують людину, у статичному та динамічному аспектах (на матеріалі відсубстантивних прикметників російської мови). У роботі визначено їх місце у мовній картині світу, схарактеризовано системні ознаки. Виявлено специфіку референції аналізованих значень, їхні прагматичні можливості, сфери прояву людського фактора, механізм розвитку якісності у формально відносних прикметників. Доведена неординарність синонімічних зв'язків образних прикметникових значень та пояснено її причини. Встановлено типи текстових модифікацій, притаманних образним значенням, що характеризують людину, визначено причини ускладнення їх рецепції.

Ключові слова: образне значення, прикметник, референція, текстова модифікація.

Subota L. A. Metaphoric Meanings Characterizing the Person in Static and Dynamic Aspects (the Substantive-derived Adjectives of the Russian Language). -- Manuscript.

Thesis on competition of the scientific degree Candidate of Philological Sciences. Specialization 10.02.02 -- the Russian Language -- Kharkiv State Pedagogical University named after G. Skovoroda, Kharkiv, 2000.

The metaphoric meanings characterising the person are researched on the basic of Russian substantive-derived adjectives. The position of the analysed meaning in language world picture, their system properties are determined, their pragmatic potential is manifested. The non-standard synonymy connections of the adjective metaphoric meanings are provided and the reasons of that phenomenon are specified. The influence of the derivation parameters upon the adjectives semantic has been researched. The types of the texts modifications referring to the metaphoric meanings characterising the person are determined as well as the reasons which lead to the complication of their reception.

Key words: metaphoric meaning, adjective, reference, text modification.

Суббота Л. А. Образные значения, характеризующие человека, в статическом и динамическом аспектах (на материале отсубстантивных прилагательных русского языка). -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02 -- русский язык -- Харьковский государственный педагогический университет имени Г. С. Сковороды, Харьков, 2000.

В диссертации исследуются образные значения отсубстантивных прилагательных, характеризующие человека: выявляются их системные признаки и особенности речевой реализации. Доказывается, что системные и функциональные характеристики анализируемых значений, их место в языковой модели мира определяются двумя специфическими чертами: комплексным характером представляемого ими признака (одно и то же образное значение отсубстантивного прилагательного может представлять несколько разнородных особенностей: кошачий -- легкий, бесшумный (о походке), любящий ласку (о поведении), злой, напряженный (о взгляде)) и усиленной связью с мотивирующим (мотивирующее значение не только определяет денотативные и коннотативные признаки деривата, его прагматический потенциал, но и является необходимым условием, обеспечивающим понимание актуализированного смысла).

Первая из названных особенностей обусловливает разнородность референции анализируемых значений (одно и то же значение соотносится с разными стереотипами), а также взаимодействие стереотипных и нестереотипных элементов (референция в целом может быть нестереотипной, но иметь отдельные признаки стереотипа -- оценочные, генетические, оценочно-генетические или параметрические). Комплексный характер представляемого признака является причиной отсутствия синонимов у одних единиц и причиной нестандартности синонимических отношений у других. Специфика синонимических связей многих значений состоит в наличии односемной синонимии и разнонаправленной синонимии. При односемной синонимии слово вступает в синонимические отношения не значением в целом, а одной из сем значения (пугливый -- газелий, серый -- мышиный). Семный характер синонимических связей может проявиться и в том, что одно и то же значение становится конституентом сразу нескольких синонимических рядов (гордый -- соколий; смелый -- соколий; красивый -- соколий). Данное явление квалифицировано в работе как явление разнонаправленной синонимии.

Комплексный характер представляемого признака и связь с мотивирующим определяют прагматический потенциал анализируемых значений, наличие и тип оценки, а также градуальные особенности. Выделяются значения с умеренным прагматическим потенциалом и значения с широким прагматическим потенциалом. Анализируемые значения могут не иметь оценочных признаков (каштановый, гортанный), иметь фиксированную оценку (сказочный, звериный) или ситуативную (железный, собачий, волчий). В работе объясняются причины низких градуальных возможностей анализируемых прилагательных. Во-первых, многие из них обозначают наивысшую степень проявления признака (собачья жизнь). Во-вторых, значения анализируемых единиц представляют признак через апелляцию к денотату мотивирующих. Денотат мотивирующего или конкретизирует степень признака (воробьиный шаг -- короткий: примерно такой, как у воробья), или акцентирует внимание на образе, делая неактуальным вопрос о степени признака (ледяной -- лед: нельзя быть льдом в большей или меньшей степени; не представлена градуальная сема и в значении прилагательного).

Исследование позволило предложить способы усовершенствования словарных дефиниций анализируемых единиц.

В работе доказано, что образные значения отсубстантивных прилагательных, характеризующие человека, в процессе функционирования могут подвергаться текстовым модификациям следующих типов: четкой (в рамках актуального варьирования смысла), не вполне четкой с альтернативной или синкретичной актуализацией смыслов, нечеткой с домысливанием образа, а также оценочной. Значения с нечеткими типами модификаций могут представлять трудности при восприятии текста и переводе на другие языки.

В составе фразеологических оборотов отсубстантивные прилагательные употребляются в прямых значениях (короче воробьиного носа), образных языковых (золотые руки), образных окказиональных (змеиная мудрость). Указанные типы значений иллюстрируют динамику формирования и развития образности слова и фразеологической единицы.

Ключевые слова: образное значение, прилагательное, референция, текстовая модификация.

Размещено на Allbest.ru

...