Міжпредметні зв’язки в процесі вивчення фразеології української мови в 5-7 класах середньої школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

УДК 372: 808. 3

МІЖПРЕДМЕТНІ ЗВ'ЯЗКИ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ

ФРАЗЕОЛОГІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В 5-7 КЛАСАХ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

13. 00. 02 - Теорія і методика навчання

української мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ТЕСЛЕНКО Оксана Валеріївна

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна

Науковий керівник: кандидат філологічних наук ФІЛОН Микола Іванович, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, доцент кафедри української мови, м. Харків.

Офіційні опоненти: член-кореспондент АПН України, доктор педагогічних наук, професор БІЛЯЄВ Олександр Михайлович, Інститут педагогіки АПН України, головний науковий співробітник лабораторії методики української мови, м. Київ.

Кандидат педагогічних наук, доцент БОНДАРЧУК Людмила Іванівна, Житомирський державний педагогічний університет ім. І. Франка, завідувач кафедри мови і методики викладання, м. Житомир.

Провідна установа: Черкаський державний університет ім. Богдана Хмельницького, кафедра методики викладання і культури української мови, Міністерство освіти України, м. Черкаси.

Захист відбудеться “22” березня 2000 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.02 в Інституті педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-Д).

Із дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту педагогіки АПН України.

Автореферат розіслано “22” лютого 2000 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.В. БОНДАРЕНКО

Тесленко О.В. Міжпредметні зв'язки в процесі вивчення фразеології української мови в 5-7 класах середньої школи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13. 00. 02 - теорія і методика навчання української мови. - Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2000.

Дослідження присвячено проблемі застосування міжпредметних зв'язків під час вивчення фразеології в середніх класах загальноосвітньої школи. В дисертації розроблено теоретико-методичну модель системи вивчення фразеології на міжпредметній основі. Встановлено, що використання міжпредметних зв'язків з усіма дисциплінами шкільного циклу підвищує ефективність викладання і засвоєння фразеології учнями середніх класів. Запропоновано різноманітні форми робіт з міжпредметними фразеологізмами, висока результативність яких обґрунтована теоретично і підтверджена практично.

Ключові слова: фразеологія, фразеологізм, фразема, фразеологічний словник, словниковий запас, уміння і навички, розвиток мовлення, міжпредметні зв'язки.

Тесленко О.В. Межпредметные связи в процессе изучения фразеологии украинского языка в 5-7 классах средней школы. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13. 00. 02 - теория и методика обучения украинского языка. - Институт педагогики АПН Украины, Киев, 2000.

Исследование посвящено проблеме использования межпредметных связей в процессе изучения фразеологии в средних классах общеобразовательной школы. В диссертации разработана теоретико-методическая модель системы работы по изучению фразеологии на межпредметной основе. Установлено, что использование межпредметных связей повышает эффективность преподавания и усвоения фразеологии учащимися средних классов. Предлагаются различные формы работы с межпредметными фразеологизмами, высокая результативность которых обоснована теоретически и подтверждена практически.

Повышению эффективности изучения фразеологии на межпредметной основе в средних классах способствовало оптимальное сочетание различных методов и приемов обучения, системный характер тренировочных упражнений (аналитических, конструктивных, творческих). В экспериментальной методике использован текстовой материал учебников истории, литературы, математики, географии, русского, английского языков, физики. міжпредметний фразеологія пізнавальний мовлення

Разработанная в диссертации экспериментальная система, базирующаяся на эффективных методических приемах активизации познавательной деятельности, способствует развитию речи и обогащению словарного запаса учащихся, формирует исследовательские навыки, стимулирует творческое мышление.

Экспериментальная методика изучения фразеологии на межпредметной основе содействует повышению эффективности учебно-воспитательного процесса в общеобразовательной школе, решению современных научных и производственных задач, требующих всесторонних синтезированных знаний и речевых навыков.

Материалы исследования могут быть использованы в пособиях для учителей, учтены в программах общеобразовательной школы и реальном учебно-воспитательном процессе.

Ключевые слова: фразеология, фразеологизм, фразема, фразеологический словарь, словарный запас, умения и навыки, развитие речи, межпредметные связи.

Teslenko O.V. Intersubject connections in the process of studying the phraseology of the Ukrainian language in the 5-7^th forms of secondary school. - Manuscript.

Dissertation for the degree of candidate of pedagogical sciences in speciality 13. 00. 02 - theory and methods of studying the Ukrainian language - Institute of Pedagogics, the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine - Kyiv, 2000.

The dissertation is dedicated to the problem of using intersubject connections in the process of studying phraseology in intermediate forms of secondary school. In the dissertation a theoretical and methodical model of the system of studying phraseology on the intersubject base has been developed. It has been determined that using the intersubject connections increases the effectiveness of teaching and mastering phraseology by pupils of intermediate forms. The author offers various forms of work with intersubject phraseologisms, the high efficiency of which is theoretically grounded and practically corroborated.

Key words: phraseology, phraseologism, phrasema, phraseological dictionary, vocabulary, skills and habits, developing of speech, intersubject connections.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

- вивчити практику роботи над фразеологією в 5-7 класах загальноосвітньої школи за діючою системою навчання;

- виявити рівень застосування в цьому процесі міжпредметних зв'язків;

- з'ясувати причини низького рівня оволодіння учнями міжпредметною фразеологією українською мови;

- виявити лінгвістичні, психолого-педагогічні і методичні умови, визначити принципи та прийоми вивчення фразеології на міжпредметній основі;

-розробити теоретичну модель системи вивчення фразеології в 5-7 класах на міжпредметній основі, перевірити її ефективність.

Методологічною основою дослідження є положення діалектики про суспільну природу мови та її зв'язки з розумовою діяльністю людини, теорія пізнання, базові складники концепції мовної освіти на етапі відродження національної самосвідомості народу.

У процесі роботи використано такі методи дослідження: вивчення лінгвістичної, психолого-педагогічної і методичної літератури, теоретичне осмислення передового досвіду роботи вчителів; аналіз шкільних програм, підручників і навчальних посібників; аналіз письмових робіт і усних висловлювань учнів 5-7 класів; констатуючі зрізи і дослідне навчання; цілеспрямовані методичні спостереження за динамікою формування знань, умінь і навичок учнів; теоретичний аналіз процесу вивчення фразеології за розробленою нами методичною системою; статистична обробка експериментальних даних з відповідними методичними коментарями і висновками.

Наукова новизна дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні системи вивчення фразеології в 5-7 класах на міжпредметній основі, яка узагальнено відображає зміст, методи викладання, форми педагогічного впливу на учнів і ступінь результативності їх навчання; визначенні критеріїв ефективного впровадження пропонованої системи в шкільну практику; розробці науково-методичних рекомендацій для вчителів-словесників.

Теоретичне значення полягає у з'ясуванні лінгвометодичних засад вивчення фразеології в середніх класах на міжпредметній основі; цілісному, системному підході до роботи над фразеологією; розширенні теоретичних уявлень про міжпредметні зв'язки як дидактичну умову вивчення фразеології; обґрунтуванні їх актуальності і методичної доцільності; експериментальній перевірці можливостей міжпредметних зв'язків у процесі навчання фразеології в школі.

Практичне значення визначається можливістю використання результатів дисертаційного дослідження в роботі вчителів загальноосвітньої школи, у програмах та навчальних посібниках. Його основні положення і висновки можуть застосовуватись у викладанні курсу "Методика вивчення української мови" в педагогічних освітніх закладах.

Особистий внесок автора полягає в побудові й експериментальній апробації теоретико-практичної моделі системи вивчення фразеології на міжпредметній основі в середній ланці освіти; особистій участі в проведенні констатуючих зрізів і формуючого експерименту; в наукових публікаціях матеріалів дослідження.

Вірогідність результатів дослідження забезпечувалася методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних позицій; раціональним застосуванням методів дослідження, адекватних його завданням; послідовною експериментально-дослідною роботою впродовж п'яти років; кількісним і якісним аналізом здобутих результатів, перевіркою їх у процесі впровадження у практику.

На захист виносяться:

- теоретичне обґрунтування завдань і можливостей міжпредметних зв'язків у підвищенні ефективності фразеології в школі;

теоретико-методична модель системи вивчення фразеології на міжпредметній основі, методи і прийоми її реалізації.

Апробація пропонованої методичної системи здійснювалась під час експериментального навчання в 5-7 класах ЗОШ № 104, 105, 119 м. Харкова, ЗОШ № 3 м. Богодухова Харківської області, ЗОШ № 2 м. Харцизька Донецької області, Болотницькій, Талалаївській ЗОШ Чернігівської області; на обласних курсах підвищення кваліфікації вчителів при Харківському обласному інституті вдосконалення вчителів; особистої участі автора в експериментальній роботі впродовж шести років; у виступах на Міжнародній конференції “М. Рильський і світова культура з погляду сучасності” (Київ, 1995), І Міжнародній науково-практичній конференції “Високі технології виховання” (Харків, 1995), Міжнародній науковій конференції “Творчість В. Сосюри і сучасність” (Донецьк, 1998), міжвузівських конференціях (Харків 1995-1999 р.), на конкурсі “Учитель року - 98”.

СТРУКТУРА І ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку основної використаної літератури. Обсяг дисертації становить 179 сторінок (у тому числі 8 таблиць). Список використаних джерел нараховує 174 найменування.

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми дослідження, визначаються об'єкт, предмет, мета, гіпотеза, завдання і методика роботи; з'ясовується наукова новизна, теоретична і практична значущість одержаних результатів, їх вірогідність; формулюються положення, які виносяться на захист.

У першому розділі - “Лінгвометодичні засади вивчення фразеології в середній школі на міжпредметній основі” - розглядаються основні аспекти вивчення фразеології; визначається її місце в системі науки про мову; з'ясовується семантична структура фразеологізмів, принципи їх класифікації та основні диференційні ознаки; розкриваються зв'язки слова і фраземи, омонімічні відношення, характеристика фразем за походженням і стильовим забарвленням.

Теоретичні засади дослідження спонукали розглянути наявні в мовознавстві прагматичні цінності концепцій і обґрунтувати позицію щодо розуміння диференційних ознак фразеологізмів. Ці ознаки виводяться шляхом послідовного зіставлення фразем з одиницями інших структурних рівнів мовної системи - словами і словосполученнями. Услід за Л.А. Булаховським, В.В. Виноградовим, Ф.П. Медведєвим, Г.П. Їжакевич ми розглядаємо фразеологізм як окрему самостійну одиницю мови, що характеризується фразеологічним значенням, компонентним складом, граматичними категоріями, відтворюваністю. Сукупність мовних одиниць, яким властиві ці риси, становить обсяг фразеології сучасної української мови.

У дослідженні виділяються дві основні граматико-структурні групи стійких сполук: а) фраземи-словосполучення, семантико-структурною особливістю яких є співвіднесеність з окремим словом і функціонування в ролі члена речення, так звані “лексичні ідіоми”; б) фраземи-речення, зі структурою простих або складних речень. Серед них розрізняють також: а) фразеологізми, значення яких не залежить від значень компонентів; б) фраземи, значення яких безпосередньо випливають із значень компонентів. До них відносимо і крилаті вислови, прислів'я, приказки, фраземи-терміни, оскільки вони наділені усіма формально-змістовими і функціональними фразеологічними ознаками.

Згідно з концепцією Л.А. Булаховського, Ф.П. Медвєдєва, Л.Г. Скрипник, М.М. Шанського, фразеологізми - стійкі, відтворювані в готовому вигляді сполуки, що складаються з двох і більше нарізно оформлених компонентів, граматично організованих за моделями словосполучень і речень. Залежно від цього фразеологізм виконує функції номінативно-характерологічні (словосполучення) і комунікативні (речення).

Оскільки заняття з фразеології повинні дати учням певне уявлення про фраземи як форми відображення елементів духовної і матеріальної культури народу, загальнолюдських моральних цінностей, як джерело народознавчих відомостей, у дослідженні розкриваються семантико-тематичні групи фрaзем, подається характеристика їх за походженням та функціонально-стильовою належністю; з'ясовуються принципи відбору фразеологізмів для вивчення у школі на основі міжпредметних зв'язків.

Досліджуючи міжпредметні зв'язки як педагогічну проблему, виходимо з праць М.Т. Баранова, І.Д. Звєрєва, Я.А. Коменського, В.В. Маткіна, Е.І. Моносзона, М.М. Скаткіна, А.В. Усова, В.М. Федорова та ін., в яких обгрунтовується педагогічна доцільність взаємозв'язків між навчальними предметами для забезпечення системності знань. При цьому обов'язковим є врахування загальноосвітніх навчально-виховних завдань: формування наукового світогляду; ідейно-політичне, моральне, трудове, патріотичне виховання учнів на основі сформованих програмових умінь і навичок; політехнічна підготовка учнів; формування загальнопредметних умінь у видах діяльності, спільних для різних дисциплін (пізнавальної, навчальної, мислительної, практичної, мовленнєвої).

Здійснення міжпредметних зв'язків на практиці викликає у вчителів немало труднощів: як організувати пізнавальну діяльність учнів, щоб вони уміли встановлювати зв'язки між різними навчальними предметами; як викликати у них інтерес до світоглядних питань науки; яким чином об'єднати зусилля учителів різних предметів у досягненні виховного ефекту навчання.

Спираючись на педагогічні досягнення і передовий досвід, ми намагались розкрити шляхи вдосконалення процесу навчання та оволодіння фразеологією рідної мови за допомогою міжпредметних зв'язків, користуючись при цьому їх класифікацією, запропонованою В.М. Максимовою. Дослідниця виділяє три основні підходи до вирішення проблеми міжпредметних зв'язків: змістовно-методичний, виховно-педагогічний, семіотичний. Частково було враховано також класифікації: М.М. Ушакова, який розрізнює генетичні, функціональні, порівняльні і практичні міжпредметні зв'язки; М.Т. Баранова, за якою міжпредметні зв'язки розмежовуються на понятійно-термінологічні, комунікативно-мовленнєві і навчально-дидактичні; синхронні і несинхронні.

Ефективність міжпредметних зв'язків на уроках української мови забезпечується, по-перше, загальним предметом навчальної діяльності учнів - засвоєнням основ наук; по-друге, комплексною реалізацією навчально-виховних завдань і змістом шкільних дисциплін; по-третє, системою активізації пізнавальної діяльності учнів. Міжпредметні зв'язки української мови з іншими навчальними предметами розрізняються: 1) за контактами з іншими дисциплінами (генетичні, зіставні, функціональні); 2) за змістом (фактичні, понятійні, теоретичні); 3) за метою використання (доповнюючі і поглиблюючі, порівняльні, вступні, узагальнюючі); 4) за часом і формами реалізації: на уроці (розповідь, бесіда, самостійні завдання, міжпредметні уроки), у домашній роботі (завдання і твори міжпредметного характеру), у позакласній роботі (міжпредметні гуртки, факультативи, олімпіади, комплексні екскурсії).

Зв'язки рідної мови з іншими предметами виступають дидактичною умовою засвоєння фразеології, яка неодмінно вживається в усіх сферах людської діяльності. Завдяки своїм характерним рисам - цілісності, нерозкладності, стійкості та відтворюваності - фразеологізми можуть виступати в ролі термінів і наукових понять. Вони краще запам'ятовуються, швидше відтворюються в пам'яті, стають доступними поколінням людей. Як переконує досвід, вправи, побудовані на текстах з різних шкільних наук, викликають інтерес у школярів, активізують їхню увагу, вносять елементи новизни й цікавості, посилюючи увагу і до того предмета, звідки вони взяті. Значну частину фразеологічних одиниць сучасної української мови становлять переосмислені професіоналізми, які виникли з вільних словосполучень у результаті метафоризації: закручувати гайки, сходити зі сцени, піднімати завісу, хід конем, взяти старт, ланцюгова реакція, абсолютний нуль, космічна швидкість, розв'язати задачу, підвести до спільного знаменника.

Засвоєння функціонально-стильових можливостей фразеологізмів ґрунтується на знанні їх емоційно-експресивних ознак, аналізі їх специфічного використання, а також закріпленості фразеологічних одиниць за відповідними стилями мови. Власне стилістична належність фразем розуміється як закріпленість їх уживання в певній сфері мовлення з урахуванням жанрової специфіки та оцінно-експресивних особливостей, яких вони набувають унаслідок використання в певних галузях спілкування. І хоч стилістична диференціація фразеологізмів проявляється не завжди послідовно, оскільки функціонально-стильове забарвлення переплітається з емоційно-експресивним і ситуативно-стилістичним, проте вони тісно пов'язані між собою, постійно взаємодіють, зумовлюють одне одного. Зрозуміти цю взаємозалежність допоможуть міжпредметні зв'язки фразеології з іншими науками. У дослідженні це положення розкривається на прикладі зв'язків з українською літературою, де вони виявляються найповніше, історією, біологією, математикою, фізикою та іншими предметами шкільного циклу.

У другому розділі - “Стан теорії і практики вивчення фразеології в середній школі на основі міжпредметних зв'язків” - розглядається стан досліджуваної проблеми в педагогічній практиці на основі аналізу програм з української мови, підручників, навчальних і методичних посібників, повсякденної мовної ситуації. Детально розглянуто праці М.Т. Демського, Г.Р. Передрій і Г.М. Смолянінової, А.О. Свашенко, В.Д. Ужченка та інших методистів з точки зору орієнтації на міжпредметні зв'язки у викладанні фразеології в середніх класах.

Ми припускали, що одержати об'єктивні дані про рівень знань, умінь і навичок учнів з досліджуваної проблеми можна шляхом констатуючих зрізів, які було проведено в 1994-1995 роках. Метою їх було: 1) виявити ступінь засвоєння фразеології на міжпредметній основі; 2) з'ясувати рівень знань і вмінь учнів шляхом кількісного і якісного аналізу допущених помилок; 3) виявити типи труднощів, з якими учні зіткнулись у процесі засвоєння фразеологізмів; 4) створити базу для теоретичного узагальнення одержаних результатів з метою наступної методичної реалізації.

У ролі експериментальних виступали питання, що вимагали викладу теоретичних відомостей, практичних навичок, а також завдання пошукового характеру. Завдання з метою перевірки знань мали на меті виявити ступінь усвідомлення учнями поняття фразеологізму і фразеології, уміння пояснювати значення фразем, визначати їх синтаксичну роль; розкривати джерела походження стійких сполук і сферу їх використання. Завдання з метою перевірки вмінь повинні були виявити уміння конструктивного характеру: визначати стилістичну належність фразеологізмів та їх функціональні особливості; добирати фраземи зі змісту інших шкільних дисциплін, вводити їх у текст, добирати лексичні і фразеологічні синоніми.

Пропоновані варіанти завдань мали різний ступінь складності, диференціювались за трьома рівнями, що в кожному конкретному випадку вимагало певних знань: рецептивних, репродуктивних, творчих. Відповіді співвідносились з еталоном, складеним на основі прийнятого в лінгвістичній і педагогічній науках визначення теоретичних понять і практичних умінь і навичок.

Статистична обробка даних констатуючих зрізів показала, що загальний рівень володіння учнями 5-7 класів фразеологічними поняттями та відповідними уміннями і навичками виявився низьким. У цілому з 600 учнів, що брали участь в експерименті, впорались із завданням 180 (що складає 30%), не впорались зовсім 279 (46,5%), не дали відповіді 121 (20,1%). Завдання другого рівня виявились посильними лише для 12% школярів, а третього - для 3% від загального контингенту.

Якісний аналіз результатів виконання учнями завдань дозволив зробити висновки про: а) недостатнє усвідомлення поняття про фразеологізми учнями 5-7 класів; б) невміння розпізнавати фразеологічні одиниці, їх контамінацію; б) збідненість фразеологічного словника учнів, відсутність у ньому міжпредметних фразем; г) недостатню роль міжпредметних зв'язків у процесі вивчення фразеології в середніх класах.

Експеримент показав, що міжпредметні зв'язки у практиці вивчення фразеології в 5-7 класах майже не використовуються. Саме тому завдання міжпредметного характеру мали нульові показники. Учні не зуміли пояснити жодної фраземи типу: питома вага, підвести до спільного знаменника, ланцюгова реакція, абсолютний нуль, увести їх у речення, замінити синонімом. В основному діти оперують фраземами, взятими з художніх творів, однак, у дуже обмеженій кількості. У більшості випадків вищі результати показали шестикласники, які згідно з програмою порівняно недавно вивчали фразеологізми; показники учнів п'ятих і сьомих класів були низькими, що пояснюється відсутністю цілеспрямованої систематичної роботи над фразеологією в середніх класах та чіткої системи вправ, побудованої на міжпредметній основі, і, безперечно, загальномовною ситуацією в регіоні.

Отже, констатуючий етап експерименту засвідчив відсутність системного підходу до вивчення фразеології на міжпредметній основі та органічного взаємозв'язку між викладанням фразеології і мовленнєвою практикою учнів.

У третьому розділі - “Ефективність застосування міжпредметних зв'язків у процесі роботи з фразеологізмами на уроках української мови в 5-7 класах” - розкрито завдання, основні принципи і зміст методичної системи роботи над фразеологією, побудованої на міжпредметній основі; охарактеризовано методи і прийоми її впровадження; розглянуто типи і види фразеологічних вправ і завдань; визначено обсяг і критерії добору дидактичного матеріалу; проаналізовано ефективність пропонованої системи.

Вивчення стану опрацювання фразеології в школі, наукових основ засвоєння учнями фразеологізмів та місця застосування в цьому процесі міжпредметних зв'язків дозволили сформулювати основні принципи, на базі яких може бути побудована оптимальна методично забезпечена і впроваджена в практику система вивчення фразеології на міжпредметній основі. Дидактичну базу пропонованої системи становили пріоритети, покладені в основу сучасної концепції мовної освіти і загальнодидактичні принципи навчання. Серед застосовуваних у методиці викладання мови принципів на перший план поставлено принципи комунікативно-діяльнісного підходу; системного характеру мови і комплексного підходу до оволодіння всіма рівнями мовної системи; врахування вікових і пізнавальних можливостей учнів; єдності розвитку мовлення і мислення.

Ці принципи реалізуються в системі розроблених у процесі дослідження тренувальних вправ та завдань для учнів, які базувались на таких засадах: 1) пояснення значень фразеологічних одиниць та зв'язків між ними за допомогою знань з інших предметів; 2) уведення нових понять з опорою на явища і факти, вивчені на уроках з інших навчальних предметів; 3) конкретизація відомих фразем, поширення сфери їх вжитку шляхом застосування в різних науках; 4) узагальнення знань з різних предметів у систему, об'єднану спільною проблемою чи об'єктом вивчення (термін і фраземна термінологія); 5) застосування знань з різних навчальних дисциплін для засвоєння різновидів фразем, виявлення джерел їх походження; 6) практичне застосування знань з інших предметів у процесі виконання різноманітних вправ з фразеологізмами.

Таблиця 1 - Система роботи над фразеологією в середніх класах загальноосвітньої школи

Пропонуючи теоретичну модель системи вивчення фразеології на міжпредметній основі, ми враховували також взаємозалежність її компонентів, концентризм в єдності мети, завдання і змісту, критерії сформованості умінь і навичок школярів. Пропонована система включає оволодіння теоретичними знаннями з фразеології і на цій основі формування умінь застосовувати їх у мовленні, спілкуванні, спираючись при цьому на міжпредметні зв'язки.

У процесі розробки цієї системи використано дослідження вчених про психологічні особливості навчання мови, перспективність та системність у засвоєнні матеріалу (П.Я. Гальперін, В.В. Давидов, О.М. Леонтьєв, В.М. Максимова, Л.П. Рожило); визначено міжпредметний фразеологічний мінімум для 5-7 класів (близько тисячі фразем); розроблено основні групи і види фразеологічних завдань міжпредметного характеру; визначено принципи відбору фразем як носіїв ментальності народу; враховано їх наявність в арсеналі шкільних дисциплін, виховну функцію, випереджаючий розвиток усного мовлення щодо писемного тощо.

У ході навчаючого експерименту п'ятикласникам пропонувались: серії завдань на знаходження образних висловів у реченні й тексті; пояснення їх значень; порівняння (зіставлення) фраземи зі словом; побудова речень із фразеологізмами; запис фразем-термінів на уроках історії, математики, російської та української літератур; усний переказ за поданими фраземами; укладання фразеологічних словничків; робота з фразеологічними малюнками, прислів'ями і приказками. У шостому класі підвищувався теоретичний рівень засвоєння фразеології й ускладнювався ступінь практичного застосування. Пропонувались вправи на переклад фразеологізмів; зіставлення міжмовних фразем; пояснення розходжень у значеннях; групування за синонімічними рядами; добір фразем-антонімів і синонімів; укладання словничків фразем на уроках історії, математики, музики, фізкультури, трудового навчання.

Семикласники поглиблено засвоювали фраземи і паремії, з'ясовували їх роль у мовленні, функції в сфері точних наук. Практичні вміння та навички вдосконалювались за рахунок вправ, які передбачали: складання речень з фразеологічними синонімами, термінами; добір до дієслівно-іменникового словотворення близьких за значенням фразеологізмів; укладання фраземно-термінологічних словничків на матеріалі усіх навчальних предметів; добір міжпредметних фразем для опису зовнішності і характеристики людини; визначення джерела походження та сфери вживання стійких сполук; добір фразем за стрижневими словами.

На кожному рівні експериментального навчання вплив міжпредметних зв'язків посилювався. Вправи на засвоєння і оволодіння фразеологічним матеріалом на міжпредметній основі проводились поетапно: І етап - закріплення теоретичних відомостей з фразеології; ІІ етап - оволодіння уміннями і навичками роботи з фразеологізмами на всіх уроках; ІІІ етап - застосування на практиці здобутих знань, сформованих умінь і навичок. Експериментальним навчанням охоплено 13 загальноосвітніх шкіл України з участю близько 1000 учнів середніх класів. Експеримент проводився в звичних умовах разом з учителями-словесниками зі стажем роботи не менше 10 років і за особистою участю дисертанта.

На етапі експериментального навчання проаналізовано підручники і посібники з історії України, географії, історії, біології, математики та інших наук з точки зору наявності в них фразем. Результати спостережень перевірялись у ході виконання підсумкових завдань міжпредметного характеру: виписати прислів'я і приказки з підручників української і російської літератур; виписати фраземи-терміни з підручників математики, пояснити їх будову і правопис; зробити повідомлення з історії України, вживаючи фраземи-архаїзми; виписати фраземи-терміни з підручників географії, біології, російської та іноземної мов, дібрати до них українські відповідники, порівняти звучання і правопис; визначити, які фразеологізми запозичено з інших мов.

Пропонована система вправ на завершальному етапі навчання включала: пояснення змісту фразем, їх призначення і ролі в текстах (відшукування, підкреслювання, виписування); практичне оволодіння і закріплення в активному словнику учнів (складання речень, повідомлень, використання у творчих роботах); збагачення фразеологічного складу мовлення учнів (добір за аналогією, за контрастом, добір синонімів та антонімів). Залучались також вправи пошуково-дослідницького характеру: найпростіші види класифікації ідіом; укладання фразеологічних словничків на базі усіх навчальних дисциплін; власної картотеки стійких висловів; вправи на контрольні перифрази зворотів; з вибірковими диктантами - записом стійких сполук, сприйнятих на слух на уроках історії, географії, біології.

У дослідженні сформульовано критерії відповідей учнів на завершальному етапі експериментального навчання, диференційовані за трьома рівнями пізнавальної активності: високим, середнім, низьким. Вони узгоджувались із загальними критеріями ефективності навчального процесу, стимулювали пізнавальну діяльність учнів, сприяли об'єктивній оцінці знань та вмінь.

З допомогою контрольних завдань перевірявся ступінь оволодіння вміннями, які розвивались у процесі експерименту і наприкінці його, а також віддалений (через три місяці) результат у наступному навчальному році з метою визначення міцності та стійкості сформованих умінь і навичок, що дозволило зробити об'єктивні висновки про ефективність експериментального навчання.

Зіставлення результатів констатуючого зрізу і навчаючого експерименту свідчить, що засвоєння фразеології на міжпредметній основі позитивно впливає на успішність учнів. Школярі, які навчались за експериментальною методикою, виявили більш стійкі вміння у визначенні понять та ілюструванні їх прикладами на рівні міжпредметних зв'язків. Результати контрольної роботи показали також зростання рівня знань учнів від п'ятого до сьомого класів, що пояснюється тим, що початкові відомості про фразеологізми поступово ускладнювались і закріплювались на кожному наступному етапі завдяки розширенню кола міжпредметних зв'язків. Контрольні завдання виявились посильними для 80,2% п'ятикласників, 80,6% шестикласників, 90% семикласників.

Порівняння результатів констатуючого і навчаючого експериментів засвідчує переваги експериментальної методики, яка забезпечує засвоєння життєво необхідних фразеологічних одиниць, використання їх у процесі вивчення усіх предметів, розширення, поглиблення і поповнення знань з фразеології засобами міжпредметних зв'язків. Педагогічний експеримент переконав також у тому, що застосування міжпредметних зв'язків у процесі вивчення рідної мови є важливою методичною проблемою, яка потребує спеціального вивчення і розв'язання.

Підсумкові зрізи та аналіз результатів виконання всіх пропонованих видів робіт підтвердили достовірність висунутої гіпотези: ефективність засвоєння учнями 5-7 класів фразеологізмів значно зросте за умови використання міжпредметних зв'язків з усіма навчальними дисциплінами і формування на їх основі мовних та мовленнєвих умінь і навичок.

Результати дослідження дозволяють зробити такі загальні висновки:

завдяки міжпредметним зв'язкам значно активізується пізнавальна діяльність учнів, оскільки вони використовують знання з інших наук для вирішення мовних завдань і оволодіння нормами літературної мови;

у процесі вивчення фразеології на міжпредметній основі має бути забезпечена висока активність й інтерес учнів до залучення знань з інших предметів;

важливо ширше застосовувати такі методичні прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів: бесіду, яка розкриває можливості інших предметів у збагаченні фразеологічного складу української мови; створення проблемних ситуацій, які вимагають знань з інших дисциплін; поєднання індивідуальних і групових завдань з колективною навчальною роботою; опору на позакласну роботу, що сприяє узагальненню знань учнів з різних предметів; міжпредметні конкурси, брейн-ринги, тести, контрольні роботи;

система в організації ефективного застосування міжпредметних зв'язків під час вивчення фразеології є вкрай необхідною і повинна включати: уведення їх у тематичні і поурочні плани; погодженість з учителями інших предметів у доборі матеріалу і прийомів роботи; вивчення програм і підручників з інших дисциплін; одиничні, системні чи бінарні уроки на міжпредметній основі;

експериментальна перевірка ефективності пропонованої методики в розробленій системі показала, що її реалізація вимагає дослідницьких навичок, аргументованості, доказовості, дозволяє вести учнів від простих до найскладніших видів навчальної діяльності, що відповідає психологічним особливостям розумового розвитку дітей середнього шкільного віку;

основними умовами ефективного залучення міжпредметних зв'язків до вивчення фразеології в школі є: знання теоретичних питань фразеології; наявність відповідного матеріалу в програмах і підручниках; взаємозв'язок і погодженість у роботі всіх учителів; творче поєднання методів і прийомів на уроках; нетрадиційні форми роботи з учнями;

вивчення фразеології на міжпредметній основі доцільно проводити в комплексі з іншими навчальними завданнями: збагачення словникового запасу учнів, робота над розвитком і культурою мовлення, формування моральних якостей школярів;

вивчення фразеології матиме позитивні результати, якщо навчання буде послідовним і систематичним; формування мовних і мовленнєвих умінь буде ґрунтуватися на засвоєнні лексико-граматичної суті стійких виразів та їх міжпредметних функціональних властивостей.

Дослідження сприяло виявленню перспективних проблем, лінгводидактики, до яких належать: розробка системи роботи над вивченням фразеології на міжпредметній основі в старших класах; вивчення лексикології та стилістики на базі міжпредметних зв'язків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Міжпредметні зв'язки в системі шкільної освіти // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Збірник наукових праць. Випуск 8-9. - Харків: ХДПУ, 1998. - С. 78-81.

Викладання рідної мови на міжпредметній основі // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Збірник наукових праць. Випуск 8-9. - Харків: ХДПУ, 1998. - С. 182-184.

Міжпредметні зв'язки як педагогічна проблема // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Збірник наукових праць. Випуск 8-9. - Харків: ХДПУ, 1998. - С. 197-200.

Робота над засвоєнням фразеологізмів української мови на міжпредметній основі // Укр. мова і літ. в школі. - 1999. - № 3. - С. 23-24.

Міжпредметні зв'язки як дидактична умова підвищення рівня знань учнів з фразеології // Дивослово. - 2000. - № 1. - С. 37-39.

Міжпредметні зв'язки у викладанні української мови // Преподавание языков в вузе на современном этапе. Межпредметные связи: Научные исследования, опыт, поиск: Харьковский сборник научных трудов. Выпуск І. - Харьков, 1997. - С. 28-30.

Фразеологія в національному вихованні учнів // Високі технології виховання. Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції. Частина ІІ. - Харків, 1995. - С. 113-115.

Фразеологія в народних думах про Богдана Хмельницького // Визвольна боротьба українського народу під керівництвом Богдана Хмельницького за українську державність. Матеріали наукової конференції 25-27 жовтня 1995 р. - Харків, 1995. - С. 85.

Фразеологія в школі як фактор духовного розвитку учнів // Українська духовна культура в системі національної освіти: Тези доповідей та повідомлень наукової конференції. - Харків, 1995. - С. 50-51.

Вивчення фразеології української мови на уроках народознавства // Тенденції розвитку української літератури та літературної критики нових часів: Тези доповідей та повідомлень міжвузівської науково-практичної конференції. - Харків, 1996. - С. 111.

Засоби образності у віршах М. Рильського про Україну як вияв національної самобутності поезії // М. Рильський і світова культура з погляду сучасності: Тези доповідей і повідомлень міжнародної конференції. Київ, 1995. - С. 70.

Размещено на Allbest.ru