Прикметники оцінок у сучасній німецькій мові

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Лінгвістику останніх десятиліть відзначає все зростаючий інтерес до семантичної сторони мови. Застосування у семасіології формальних методів дослідження, зокрема, різноманітних експериментальних та статистичних прийомів опису мовних одиниць, виявилось надзвичайно ефективним. Результати цих досліджень спростували повторюване багатьма лінгвістами положення про те, що явища семантики є “фактами, що не спостерігаються”, а галузь семасіології взагалі не піддається формалізації.

Перед семасіологічною наукою відкрились нові перспективи, насамперед, у зв`язку з проблемою дослідження системності лексичних явищ. Вивчення системних зв`язків окремих лексико-семантичних груп видається надзвичайно актуальним. Словниковий склад мови, що являє собою складну лексико-семантичну систему, може бути наочно представлений у системному вигляді лише в результаті попередніх досліджень її лексичних угрупувань. Актуальність цієї проблеми зумовлена також нагальною потребою лексикографічної практики.

Дана дисертація присвячена дослідженню прикметників оцінки сучасної німецької мови.

Хоча оцінка і вивчалась як елемент семантики різноманітних лексичних угрупувань, недостатньо ще розробленими залишаються принципи організації оціночної лексики та особливості її функціонування. Подальшого удосконалення потребують також методи її дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Робота виконана в руслі наукового дослідження кафедри німецької мови та загального мовознавcтва Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича “Теоретичні та прикладні аспекти лексикології та лексикографії”, номер державної реєстрації 01910034123.

Основна мета даної роботи полягає у комплексному семасіологічному дослідженні групи оціночних прикметників шляхом аналізу їх лексичної сполучуваності.

Згідно з метою дослідження основними завданнями роботи є:

- описати частотні характеристики лексико-семантичної групи, до складу якої входять прикметники оцінки;

- дати загальну характеристику сполучуваності прикметників з іменниками на рівні семантичного підкласу та окремого слова та встановити синтагматичні зв`язки досліджуваних прикметників;

- з`ясувати парадигматичні відношення між прикметниками оцінки та визначити ступінь їх “синонімічності” / “антонімічності”;

- дослідити смислову структуру прикметників оцінки за допомогою контекстологічного аналізу;

- визначити головне значення та встановити статус кожного із значень у смисловій структурі полісемантичного прикметника.

Матеріал, об`єкт та методи дослідження. Матеріалом дослідження послужили твори сучасних німецькомовних письменників (художня проза) загальним обсягом близько 4 млн. слововживань. Обсяг вибірки склав 3960 мікроконтекстів. Відносна похибка вибірки - близько 3 %.

Об`єктом дослідження є група прикметників, що складається з 30 слів: gut, schn, angenehm, anstдndig, ntzlich, fein, vortrefflich, vorzglich, ausgezeichnet, gnstig, gtig, wunderschn, glnzend, herrlich, prchtig, schlecht, bse, bel, elend, minderwertig, unangenehm, schlimm, klglich, kmmerlich, ungut, miserabel, ungnstig, erbrmlich, jmmerlich, schbig.

Мета та завдання дисертації визначили вибір методів дослідження: дистрибутивно-статистичний метод (критерій хі-квадрат, коефіцієнт спряженості, кореляційний аналіз), контекстологічний аналіз, компонентний аналіз словникових дефініцій.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній вперше на матеріалі сучасної німецької мови за допомогою точних методів вивчаються прикметники оцінки. Семасіологічне дослідження оціночних прикметників є комплексним. На відміну від попередніх робіт подібного роду, де аналізувались головним чином зв`язки між лексичними одиницями, в даній дисертації досліджуються також зв`язки між семантичними сегментами (ЛСВ), що покриваються значеннями цих лексичних одиниць. В дисертації запропонований більш простий процедурний варіант методики дослідження смислової структури багатозначного слова, що дозволив отримати кількісні дані про семантичний статус кожного із значень, які входять до складу смислової структури того чи іншого слова.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що вона вносить певний внесок у подальшу розробку проблеми дослідження системності лексичних явищ. Використання “традиційних” методів лінгвістики, а також всебічний статистичний аналіз демонструє можливість комплексного вивчення семантики слова. Отримані результати сприяють поглибленню знань про принципи організації оціночної лексики, про взаємозв`язок лексичного значення, сполучуваності та парадигматичних відношень слів.

Практичне застосування результати дослідження можуть знайти у лексикографічній практиці при укладанні одномовних словників, в лекційних курсах та семінарських заняттях з лексикології в розділах: “Синтагматичні та парадигматичні відношення в лексиці”, “Синоніми та антоніми”, в спецкурсах з фразеології та семасіології.

Апробація роботи. Результати дослідження доповідались та обговорювались на наукових конференціях викладачів факультету іноземних мов Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського (1995, 1996, 1997, 1998), на засіданні кафедри німецької мови та загального мовознавства Чернівецького державного університету ім. Ю. Федьковича, на Четвертій конференції асоціації германістів України (Донецьк, 1996).

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження відображені у п'ятьох публікаціях, які виконані автором одноосібно.

Основні положення, що виносяться на захист:

1) ЛСГ прикметників оцінки представляє собою мікросистему особливого типу, що складається з двох синонімічних рядів, домінанти яких знаходяться між собою в антонімічних відношеннях.

2) Сполучувальні характеристики прикметників оцінки є передумовою для реалізації системних зв`язків в межах досліджуваної ЛСГ на синтагматичному та парадигматичному рівні.

3) Всі елементи ЛСГ характеризуються неоднаковою широтою сполучуваності на рівні підкласу та окремого слова. Між частотою вживання лексичної одиниці та кількістю стандартних синтагматичних зв`язків існує прямо пропорційна залежність. Між числом встановлених синтагматичних зв`язків та інтенсивністю зв`язків спостерігається зворотна залежність.

4) Кількість парадигматичних відношень слова залежить від складного переплетіння декількох чинників: семантичного об`єму, широти сполучуваності слова, частоти його вживання, а також від кількості спільних семантичних перетинів слів.

5) Антонімічні групи прикметників мають низку відмінних особливостей кількісного та якісного характеру.

6) Смислова структура багатозначного слова являє собою сукупність ієрархічно організованих значень, які знаходяться на різній відстані від семантичного стрижня слова. Головним чинником, що обумовлює ступінь віддаленості ЛСВ від інваріантного значення слова, є ступінь співпадіння їх дистрибутивних формул.

1. Теоретичні та методологічні передумови дослідження прикметників оцінки

В дисертації відзначається, що в процесі формування лексичного значення беруть участь та знаходять відображення три взаємозв'язаних фактори: навколишня дійсність, мислення та система мови. Невичерпність та складність цих категорій призводять до того, що сформулювати загальноприйняте визначення значення неможливо. Для його об'єктивного пізнання слід враховувати різні підходи. Сутність лексичного значення найкраще розкривається через його структуру і включає в себе:

1) сукупність відбитих у свідомості та структурованих у мові об'єктів та явищ дійсності (семантика);

2) сукупність семантичних співзначень, за допомогою яких здійснюється ставлення людини до предмета номінації та умов комунікації (прагматика);

3) сукупність синтагматичних та парадигматичних відношень слова (синтактика).

Основним питанням щодо структурної організації полісемантичного слова є питання про ієрархічний принцип відношень між його значеннями (ЛСВ). В даній роботі віддається перевага традиційній точці зору, згідно з якою поділ значень на первинні та вторинні, прямі та переносні адекватно відображає їх нерівноправний статус у семантичній структурі багатозначного слова.

Найважливішим зовнішнім виявленням семантики слова є його сполучуваність. Дослідження сполучуваності слів є найбільш ефективним та економним шляхом проникнення у смислову структуру цих слів. Воно проводиться з метою з'ясування особливостей семантики кожного окремого члена певної лексичної мікросистеми, а також з метою встановлення загальних для всіх членів цієї мікросистеми семантичних та функціональних особливостей у мові та мовленні.

Системні відношення у лексиці, зокрема проблемі полевого структурування лексичних одиниць та типології лексичних мікросистем. Серед різних типів лексичних мікросистем слід виділити лексико-семантичне поле (ЛСП), лексико-семантичну групу (ЛСГ), синонімічний ряд, антонімічну пару, тематичну групу, асоціативне поле. Об'єктом нашого дослідження є лексико-семантична група прикметників оцінки. Елементи ЛСГ об'єднуються спільністю внутрішньомовних зв'язків, основними типами відношень є синонімічні та антонімічні відношення.

Сутність оцінки як феномена свідомості, її співвідношення з аксіологічною категорією оцінки, яка є відображенням результату пізнання людиною цінності явищ навколишнього світу. Мовним аспектом даної аксіологічної категорії є категорія оціночності - вираження в словесній формі за допомогою різнорівневих мовних засобів ставлення мовця (схвалення / несхвалення) до предметів та явищ навколишньої дійсності. Мовна оцінка характеризується особливою структурою, її головними компонентами є суб'єкт та об'єкт оцінки, оціночний предикат, шкала оцінок зі стереотипами, аспект оцінки та підстава.

В дисертації порушується питання класифікації оціночних значень. В залежності від критерію, що береться за основу, розрізняються такі види оцінок: 1) позитивна/негативна/нейтральна; 2) загальна/приватна; 3) об'єктивна/суб'єктивна; 4) емоціональна /раціональна/ емоціонально-раціональна. Загальнооціночні прикметники, які є об'єктом нашого дослідження, представлені прикметниками gut i schlecht та їх стилістичними синонімами - емоційно забарвленими прикметниками, що позначають “високу позитивну оцінку” - wunderschn, herrlich, prchtig, ausgezeichnet, а також знижену пейоративну оцінку: bse, schlimm, klglich, bel, miserabel та інші. Ці прикметники розглядаються як лінгвістичне вираження прагматичної категорії оцінки, що ґрунтується на протиставленні ознак “добрий, гарний” - “поганий” і виражають оцінку в найбільш загальній формі.

Категорія оціночності тісно пов'язана з категоріями експресивності та емоційності. Разом вони утворюють конотативний аспект значення мовної одиниці і поряд з предметно-понятійним аспектом складають семантику слова. Розмежування категорій оціночності, емоційності та експресивності та з'ясування відношень між ними є особливо важливим для аналізу смислової структури слова та адекватного її представлення у словниках.

2. Синтагматичні зв'язки прикметників загальної оцінки

Найпершим (але чи не найважливішим) етапом дослідження ЛСГ є її виділення, тобто інвентаризація. Вона проводиться з метою визначення меж даної лексичної мікросистеми для подальшого аналізу смислових зв'язків між її елементами. У даній роботі відмежування ЛСГ загально оціночних прикметників відбувається за допомогою інтуїтивно-логічного методу з опорою на частотність. Вибір інтуїтивно-логічного методу інвентаризації зумовлений двома основними чинниками: по-перше, великим смисловим об'ємом прикметників оцінки і, по-друге, складністю їх семантичного структурування. Все це виражається у різнобої тлумачення даної лексико-семантичної спільності різними лексикографічними джерелами і фактично унеможливлює інвентаризацію досліджуваної ЛСГ шляхом суто формальної процедури. Вичленення ЛСГ прикметників оцінки було здійснене за такою схемою:

1) складення початкового списку слів, за допомогою яких розкривається зміст слів-ідентифікаторів у словниках (початковий список налічував 160 прикметників);

2) стратифікація списку за критерієм частотності: слова, що зустрілись у половині і більше словниках були беззастережно віднесені до складу ЛСГ;

3) подальше уточнення складу ЛСГ на основі частотних характеристик досліджуваних слів у текстах.

Сформована за допомогою інтуїтивно-логічного методу з опорою на частотність ЛСГ включає 30 прикметників:

- прикметники позитивної оцінки: gut, schn, angenehm, anstndig, nьtzlich, fein, vorfrefflich, vorzglich, ausgezcichnet, gtig, gnstig, wunderschцn, glnzend, herrlich, prchtig;

- прикметники негативної оцінки: schlecht, bse, bel, elend, minderwertig, unangenehm, schlimm, klglich, kmmerlich, ungut, miserabel, ungnstig, erbrmlich, jmmerlich, schbig.

На основі аналізу матеріалів вибірки з 40 художніх творів німецькомовних письменників отримані статистичні характеристики прикметників оцінки, які несуть значущу інформацію про функціонування досліджуваних лексичних одиниць у мовленні. Критерій частотності в даній роботі виступає основним критерієм визначення місця лексичної одиниці в лексико - семантичній групі. В ЛСГ прикметників оцінки виділяються ядро та периферія. Статистичний аналіз текстів показав, що ядро ЛСГ складають найбільш високочастотні прикметники з узагальненим значенням: gut, schn, schlecht, bse, schlimm. Інші досліджуванні прикметники, частотність яких не перевищує середньої частоти вживання елементів ЛСГ, були віднесені до периферії.

Сполучуваність слів зумовлюється двома основними факторами: 1) індивідуальною семантикою слова, яка є відбиттєвим представленням предметно-логічних відношень, що існують у навколишньому світі між предметами та явищами; 2) приналежністю слова до певного граматичного класу та особливостями синтаксичних правил конкретної мови. У зв'язку з цим розрізняють два аспекти сполучуваності: лексичну (у широкому смислі) та синтаксичну. У даній роботі досліджується лексична сполучуваність прикметників, тому що вона якнайкраще розкриває семантику прикметника, який виступає в реченні головним чином в ролі означення. Вивчення лексичної сполучуваності відбувається на двох рівнях: на рівні окремого слова (модель “слово + слово”) та на рівні семантичного підкласа слів (модель “слово + підклас”).

Для аналізу сполучуваності у моделі “слово + підклас” усі іменники, які зафіксовано у словосполученнях з досліджуваними прикметниками, було поділено на 25 семантичних підкласів, у яких, на нашу думку, лексема-прикметник реалізує кожен з своїх відтінків значень. Виділення порівняно великого числа семантичних підкласів іменників зумовлено насамперед екстралінгвістичними факторами, а саме: універсальною здатністю прикметників оцінки характеризувати навколишній світ, тому що “ціннісною предметністю володіє буквально все, що стає компонентом практичної діяльності людини”. Отже, усі іменники були розподілені на такі підкласи: 1) люди за професією, званням; 2) люди (нейтральні назви); 3) групи людей; 4) власні імена; 5) частини тіла; 6) фізичний стан людини; 7) внутрішній світ людини; 8) поняття мистецтва; 9) неживі речі; 10) їжа, речовина; 11) погода, природа, флора; 12) фауна; 13) відрізки часу; 14) будівлі, заклади; 15) географічні об'єкти; 16) явища суспільно-політичного життя; 17) дії, вчинки, процеси; 18) робота; 19) стан, положення об'єктів; 20) форма, структура; 21) якість, властивість; 22) кількість, вартість; 23) абстракції; 24) мова, розумова діяльність; 25) дорога, відстань.

При описі синтагматичних зв'язків прикметників використана низка кількісних параметрів, що характеризують сполучуваність, зокрема: частота, обсяг та уживаність підкласу, широта та інтенсивність сполучуваності. Проведений аналіз показав, що уживаність підкласу прикметників позитивної оцінки перевищує відповідний параметр прикметників негативної оцінки у 2,7 рази. Найбільш уживаними підкласами іменників, що сполучаються з досліджуваними прикметниками виявилися підкласи: люди (нейтральні найменування); відрізки часу; групи людей. Широта сполучуваності - це параметр, який показує, наскільки різноманітним є коло сполучувальних зв'язків слів. Досліджувані прикметники характеризуються різною широтою сполучуваності: найбільшу широту сполучуваності мають ядерні прикметники gut, schn, schlecht, bse, найменшу - прикметники ntzlich, ungnstig, miserabel.

Під інтенсивністю сполучуваності розуміється сила синтагматичного зв'язку між двома словами чи підкласами слів. Помилково вважається, що елементи, які найбільш часто вживаються разом, зв'язані найбільш тісними синтагматичними зв'язками. Проведений дистрибутивно-статистичний аналіз прикметників дозволяє стверджувати, що підвищена частота спільної зустріваності двох слів може бути зумовлена двома факторами: а) частотними властивостями цих слів; б) особливими відношеннями, що надають деяким сполученням статус, близький до стійкості. Встановити наявність таких особливих відношень між синтагматичними партнерами можна, використовуючи спеціальні статистичні методи: критерій Хі-квадрат та коефіцієнт спряженості (К). Статистично значущими будуть зв'язки між словами, емпіричні частоти спільної зустріваності яких істотно перевищують теоретично очікувані величини. Якщо ж емпірична частотність словосполучення майже збігається з теоретично можливою, то між досліджуваними ознаками не існує зв'язку.

За допомогою критерію Хі-квадрат, який виступає як показник наявності статистично значущого зв'язку та коефіцієнта спряженості, що є показником інтенсивності цього зв'язку, були встановлені випадки значного відхилення емпіричних величин від тих, що теоретично очікуються, та встановлені статистично значущі - “стандартні” (за термінологією Л.В. Бистрової) зв'язки досліджуваних прикметників, що дало змогу уявити повну та чітку картину особливостей синтагматичних зв'язків прикметників оцінки.

Так, найбільшу кількість статистично значущих зв'язків у кожній з підгруп встановлюють ядерні прикметники gut, schn, schlecht, що мають також найбільшу широту сполучуваності та є найбільш частотними. Периферійні прикметники характеризуються обмеженою кількістю стандартних зв'язків. Отже, найбільш частотні прикметники є найбільш “активними” у синтагматичному аспекті.

Інтенсивність сполучуваності, як показав аналіз, знаходиться у зворотній залежності від кількості встановлених прикметником значущих синтагматичних зв'язків. Найбільшу інтенсивність мають зв'язки anstndig + назви людей, gtig + частини людського тіла, schlimm + відрізки часу, schbig + найменування будівель, schbig + неживі речі, jmmerlich + жива природа.

Найбільший набір стандартних синтагматичних зв`язків у моделі “слово-підклас” мають прикметники позитивної оцінки у порівнянні з прикметниками негативної оцінки.

Аналіз сполучуваності на рівні слова виявив підвищену частоту зустріваності прикметників з окремими іменниками. Інакше кажучи, деякі прикметники оцінки сполучаються переважно з певними іменниками. Очевидно, вони входять до складу стандартних елементів контекстуального набору цих прикметників і утворюють одиниці, що наближаються за стійкістю до фразеологічних.

Порівняння результатів дистрибутивно-статистичного аналізу та даних про найбільш типові словосполучення, отриманих із тлумачних словників німецької мови, засвідчило певні співпадіння. Крім того, нами встановлені додаткові стандартні зв'язки, які не фіксуються словниками. Отже, перевага застосованого нами методу полягає у тому, що, по-перше, зв'язки, які мають стійкий характер, фіксуються об'єктивними методами, по-друге, ці зв'язки отримують точне числове вираження.

3. Парадигматичні відношення між прикметниками загальної оцінки

Парадигматичні відношення, що існують у мові, та синтагматичні зв'язки, що реалізуються у мовленні, разом найбільш повно розкривають семантику слова. Досвід вивчення парадигматичних відношень показує, що слова, сполучувальні властивості яких співпадають, виявляються найбільш тісно зв'язаними семантично. Таким чином, визначення кількості спільних перетинів семантичних сегментів пари слів дозволяє встановити ступінь їх семантичної зв'язаності. Врахувати усю сукупність подібностей та відмінностей у сполучуваності одночасно можна, лише використовуючи спеціальні статистичні методи, зокрема кореляційний аналіз.

Ступінь парадигматичної зв'язаності виражається величиною коефіцієнта кореляції R, який може коливатись у межах від 0 до 1. Коефіцієнт, що наближається до 0, вказує на відсутність кореляційного відношення, коефіцієнт, близький до 1, вказує на те, що слова, які порівнюються, близькі за значенням. Статистично значущими у нашій роботі вважаються відношення з коефіцієнтом кореляції, більшим ніж 0,42 (це відповідає вірогідності р=95 %). Зв'язки слів з коефіцієнтом нижче 0,42 ми інтерпретуємо як слабкі, від 0,42 до 0,65 - як середні, зверх 0,65 - як сильні.

Проведений аналіз парадигматичних відношень між прикметниками оцінки дозволив з'ясувати внутрішню структурну організацію досліджуваної ЛСГ та за допомогою числових величин виміряти силу синонімічного та антонімічного зв'язку між прикметниками. Було встановлено, що підсистеми “загальна позитивна оцінка” та “загальна негативна оцінка” характеризуються стійкими та інтенсивними відношеннями (відповідно 25 та 31 відношення). Домінанти gut та schlecht вступають у парадигматичні відношення з усіма прикметниками як по лінії синонімії, так і по лінії антонімії. Вони, однак, за невеликим винятком виявилися малоінтенсивними. Цей результат відповідає встановленій у лінгвістиці закономірності, згідно з якою слова з широкою семантикою та високою частотністю мають обмежену кількість значущих парадигматичних відношень. Периферійні прикметники, навпаки, характеризуються більш стійкими та інтенсивними, проте нечисленними парадигматичними відношеннями.

Найбільшу кількість статистично значущих парадигматичних відношень по лінії синонімії зафіксовано у прикметників schn, fein, anstndig, unangenehm, kmmerlich, klglich, miserabel. Найбільш сильні синонімічні зв'язки встановлюють такі пари слів: vortrefflich - ausgezeichnet (0,88), prchtig - ausgezeichnet (0,75), fein - gtig (0,75), klglich - erbrmlich (0,74), miserabel - ungut (0,72).

Найбільшою кількістю антонімічних відношень характеризуються прикметники fein, schn, gtig, vorzglich, miserabel, bse. Особливо сильні семантичні зв'язки виявлені між такими антонімічними парами: gtig - bse (0,88), gtig - ungut (0,81), fein - ungut (0,78), angenehm - unangenehm (0,74), gtig - miserabel (0,73).

Усередині ЛСГ прикметників позитивної та негативної оцінки виділяються стійкі семантичні комплекси, на долю яких припадає більше 70 % усіх статистично значущих відношень. У підгрупі прикметників позитивної оцінки - це прикметники schn, ausgezeichnet , prchtig, vortrefflich, anstndig, fein, у підгрупі прикметників негативної оцінки - bse, bel, klglich, miserabel, erbrmlich, ungut, kmmerlich.

Перераховані лексичні одиниці мають великий семантичний об'єм, тобто вони здатні у найбільшому ступені уособлювати властивості тих лексичних мікросистем, до яких вони входять. Таким чином, чим більшим є семантичний об'єм прикметника, тим ближче його значення наближається до загального значення всієї групи: “гарний, добрий” або “поганий”. Семантичний об'єм слова може бути обчислений шляхом підрахунку коефіцієнта кореляції між сполучувальними властивостями цього слова та всієї групи.

Деякі оціночні прикметники, зокрема gnstig, herrlich, ntzlich, schbig, ungnstig у своїх зв'язках з більшістю прикметників досліджуваної ЛСГ виявляють кореляцію із знаком “мінус”. Це означає, що в сполучувальних властивостях цих прикметників порівняно з іншими прикметниками більше відмінностей, ніж подібності.

З'ясування сукупності чинників, що впливають на кількість парадигматичних відношень дало такі результати: спостерігається пряма залежність кількості парадигматичних відношень слова від його семантичного об'єму. Взагалі, складне переплетіння декількох чинників: семантичного об'єму, широти сполучуваності, частоти вживання слова та кількості встановлених синтагматичних зв'язків є причиною, що впливає на кількість парадигматичних відношень слова.

4. Семантичний аналіз прикметників загальної оцінки

Метод дослідження смислової структури слова, що застосовується у даній роботі, базується на положенні про нерівноправний статус семантичних компонентів (ЛСВ) у смисловій структурі слова, а також на ідеї про можливість використання “загального (інваріантного) значення” як певної мовної абстракції для з'ясування відношень між ЛСВ слова. На цих двох положеннях ґрунтується припущення, яке було згодом підтверджене результатами дослідження: семантичний зв'язок кожного із значень полісемантичного слова з іншими значеннями в сумі (тобто з інваріантом) неоднаковий. Найтісніший зв'язок з усіма іншими значеннями має головне значення. У похідних значеннях величина сили такого зв'язку є прямо пропорційною місцю, яке займає кожне з них у семантичній структурі слова. Величина сили цього зв'язку, названою умовно “ієрархічним індексом” залежить від того, наскільки семантика даного ЛСВ, що зовні проявляється через його дистрибуцію, наближається до семантики (дистрибутивної формули) інваріанта.

Найважливішим мовним показником, необхідним та достатнім для розмежування значень полісемантичного слова виступає сполучуваність ЛСВ, тобто властивості контексту, в якому конкретне значення (ЛСВ) функціонує у мовленні.

Отже, першим етапом семантичного аналізу було встановлення та опис кожного із значень полісемантичного слова - прикметника за допомогою контекстологічного аналізу. З метою зменшення долі суб`єктивізму у підході до вибору контекстів, в якому слово реалізує свої значення, ми аналізували його в усіх зафіксованих контекстах, а також відмовились на початковому етапі від користування тлумачними словниками. Для змістового визначення значень полісемантичного слова брався до уваги контекст, "вказівний мінімум" якого був достатнім для ідентифікації цих значень.

Проведений аналіз показав, що більшість прикметників позитивної оцінки є однозначними, меншість - полісемантичними. У прикметників негативної оцінки спостерігається протилежне співвідношення: відповідно 3 та 11. Найбільшу кількість значень мають прикметники gut, schn, schlecht, bse, fein. Як і очікувалось, усі досліджувані прикметники позитивної оцінки містять у своїх смислових структурах значення "такий, що відповідає певним вимогам" або відсилку до цього значення. Деякі багатозначні прикметники, зокрема, fein та glnzend, мають окрім оціночного значення також неоціночне, тобто таке, що означає власні якості предмета. У смислових структурах найбільш частотних прикметників gut, schn та anstndig була виявлена так звана "квантитативна" сема, яка проявляється при характеристиці прикметником предметів, що мають кількісні характеристики чи показники сили або інтенсивності.

Найбільш актуалізованим значенням для прикметників негативної оцінки виявилось значення "незадовільний за якістю, такий, що не відповідає очікуванням". Це значення або значення, що мають відсилку до нього, має кожен з досліджуваних прикметників. Так, значення “жалюгідний, злиденний, плачевний”, що міститься у смислових структурах прикметників erbrmlich, jmmerlich, elend, kmmerlich, klglich, schbig, не збігається повністю із вищеназваним значенням, але його змістова експлікація приводить зрештою до нього. Воно має експресивний характер і є стилістично обмеженим. Прикметники schlecht, bse, schlimm, bel, ungut містять у смислових структурах значення “недобрий, злий, такий, що не заслуговує схвалення з боку моралі”, що служить для оцінки людини та її поведінки і співвідносить їх з певними моральними та етичними нормами. Значення “підлий, нікчемний”, що мають прикметники miserabel, schbig, elend, erbrmlich, jmmerlich, також характеризує людину, її поведінку та спосіб думок, але, на відміну від попереднього, воно містить відтінок зневаги і тому є стилістично обмеженим.

Другим етапом дослідження було встановлення головного значення слова, а також визначення статусу кожного із значень (ЛСВ) полісемантичного слова шляхом вимірювання відстані цього ЛСВ від інваріантного значення слова. Цей метод базується на статистичному аналізі сполучуваності виділених ЛСВ з семантичними підкласами іменників. Для кожного багатозначного прикметника було складено таблицю, в яку були зведені дані про сполучуваність ЛСВ цього слова. Далі частоти в стовпцях таблиці ми прийняли за певні числові вираження, що представляють різні значення полісемантичного слова, а сумарні частоти в останньому стовпці - за числове вираження його загального, інваріантного значення. Було здійснено кореляційний аналіз відповідних частот. Його результати інтерпретувались наступним чином: чим ближче коефіцієнт кореляції R наближається до 1, тим у більшій мірі співпадають сполучувальні властивості досліджуваного ЛСВ та інваріанта, тим більше вони зв'язані семантично. ЛСВ, що отримав найвищий коефіцієнт кореляції і виявив тим самим тісний семантичний зв`язок з інваріантним значенням, вважається головним значенням, ЛСВ з низькими коефіцієнтами R описують другорядні значення полісеманта.

Таким чином, за допомогою точних та об'єктивних методів ми з'ясували внутрішньолексемні відношення досліджуваних прикметників. Цей аналіз показав, що більшість ЛСВ прикметників позитивної та негативної оцінки виявили високий ступінь семантичного зв`язку з загальним, інваріантним значенням слова.

Семантична структура прикметників anstndig, prchtig, schn, bse, schlimm, schbig, klglich має такий вигляд: головне значення слова проявляє максимальну близькість до інваріанта (коефіцієнт кореляції наближається до 1), усі інші значення є набагато віддаленішими від інваріантного, а, отже, і від головного значення прикметника. Прикметники fein, bel, jmmerlich, elend, kmmerlich характеризуються відношеннями іншого типу між ЛСВ своїх семантичних структур. Їх особливість полягає у тому, що у цих прикметників на статус головного значення претендують одночасно два значення: за результатами кореляційного аналізу вони отримали майже однакові коефіцієнти R. У такому випадку, слід, напевне, говорити про рівнозначну (або майже рівнозначну) актуальність таких ЛСВ у семантичних структурах цих слів.

Порівняння отриманих за допомогою контекстологічного та дистрибутивно-статистичного методу даних про будову смислових структур прикметників з даними, що містяться у тлумачних словниках сучасної німецької мови засвідчило розбіжності як у кількості значень, так і у порядку їх розташування. Крім цього, слід відзначити неоднозначність представлення семантичних структур прикметників різними лексикографічними джерелами. Основною причиною таких розходжень є, насамперед, нерозробленість багатьох проблем теоретичної та прикладної лексикографії, зокрема визначення вченими - упорядниками словників ступеня семантичної зв'язаності за допомогою “мовного чуття”. У зв'язку з цим видається надзвичайно актуальним впровадження у лексикографічну практику точних методів дослідження.

Третім етапом семантичного аналізу було встановлення набору лексико-семантичних варіантів, що виявилися найбільш частотними, а отже, найбільш актуалізованими для групи оціночних прикметників.

У результаті проведеного аналізу з'ясувалось, що семантичне поле “позитивна оцінка” описується найчастіше такими ЛСВ: 1) ”такий, що відповідає певним вимогам, задовільний за своїми якостями та властивостями”; 2) “такий, що заслуговує високої моральної оцінки, порядний”; 3) “прихильний, сприятливий, добрий”; 4) “достатній, солідний, такий, що є у великій кількості”; 5) “такий, що приносить естетичне задоволення, гарний, чарівний”; 6) “приємний, благотворний, такий, що радує”; 7) “сердечний, дружній, доброзичливий”; 8) “розкішний, пишний”; 9) “відмінний, чудовий, надзвичайний, такий, що у найвищій ступені відповідає певному ідеалу”; 10) метафоричне значення, що вживається з метою іронічного підсилення і містить засуджувальну сему.

Семантичне поле “негативна оцінка” описується такими ЛСВ: 1) “незадовільний за якістю, такий, що не відповідає очікуванням”; 2) “неприємний, нерадісний, такий, що не схвалюється”; 3) “несприятливий, прикрий, такий, що має незадовільні наслідки”; 4) “недобрий, злий, такий, що не заслуговує схвалення у моральному аспекті”; 5)“недостатній, такий, що є у обмеженій кількості”; 6) “жалюгідний, злиденний, плачевний”; 7)“підлий, нікчемний”.

Висновки

При описі лексичних одиниць, об`єднаних у ЛСГ, актуальними є три основні проблеми:

а) проблема лексичної сполучуваності (міжлексемні синтагматичні відношення);

б) проблема “семантичного поля” (міжлексемні парадигматичні відношення);

в) проблема смислової структури слова (внутришньолексемні парадигматичні відношення).

Для опису синтагматичних зв`язків прикметників доцільно використати низку статистичних параметрів: частоту, обсяг та уживаність підкласу, широту та інтенсивність сполучуваності.

Всі елементи ЛСГ характеризуються неоднаковою широтою та інтенсивністю сполучуваності на рівні підкласу та окремого слова. Так, домінанти ЛСГ встановлюють велику кількість статистично значущих синтагматичних зв`язків з відносно невеликою їх інтенсивністю. Периферійні прикметники, навпаки, характеризуються нечисленними, але досить інтенсивними синтагматичними зв`язками. Між параметрами “число встановлених синтагматичних зв`язків” та “інтенсивність зв`язків” спостерігається зворотна залежність.

Між параметрами “частота вживання досліджуваних лексичних одиниць” та “кількість стандартних синтагматичних зв`язків” існує прямо пропорційна залежність. Найбільш частотні прикметники є найбільш “активними” у синтагматичному аспекті.

Кількість парадигматичних відношень слова залежить від складного переплетіння декількох чинників: семантичного об`єму, широти сполучуваності слова, частоти його вживання, а також від кількості спільних семантичних перетинів слів. Домінанти ЛСГ характеризуються обмеженою кількістю парадигматичних відношень як по лінії синонімії, так і по лінії антонімії.

Антонімічні групи оціночних прикметників мають низку відмінних особливостей як кількісного, так і якісного характеру. Вони відрізняються: а) частотою вживання у тексті; б) уживаністю; в) рівномірністю розподілення елементів ЛСГ між ядром і периферією та окремими зонами периферії; г) числом встановлених синтагматичних зв`язків; д) інтенсивністю синтагматичних зв`язків; е) особливістю смислової структури слів (однозначність/багатозначність).

Смислова структура багатозначного слова являє собою сукупність ієрархічно організованих значень, які знаходяться на різній відстані від семантичного стрижня слова. Головним фактором, що обумовлює ступінь віддаленості певного ЛСВ від інваріантного значення слова, є ступінь співпадіння їх дистрибутивних формул. Найбільш ефективним та об`єктивним методом дослідження смислової структури багатозначного слова є поєднання контекстологічного та дистрибутивно-статистичного аналізу.

Отримані дані про синтагматичні та парадигматичні зв`язки досліджуваних прикметників та їх смислову структуру можуть бути використані при укладанні тлумачних і синонімічних словників, а також словників сполучуваності. Проведення подібних досліджень на матеріалі інших угрупувань дасть змогу об'єктивно описати лексико-семантичну систему мови.

семантичний прикметник лексичний

Література

1. Вишивана Н.В. Вивчення лексичної сполучуваності за допомогою дистрибутивно - статистичного аналізу // Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія: Зб. наук. пр. - Чернівці: ЧДУ, 1996. - Вип. 1. - С. 54-64.

2. Вишивана Н.В. Структура семантичного поля прикметників загальної оцінки // Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія: Зб. наук. пр. - Чернівці: ЧДУ, 1997. - Вип. 12. - С. 60-63.

3. Вишивана Н.В. Дослідження смислової структури полісемантичних слів (на прикладі німецького прикметника gut) // Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія: Зб. наук. пр. - Чернівці: ЧДУ, 1997. - Вип. 27. - С. 57-61.

4. Вишивана Н.В. До питання про синтагматичні та парадигматичні відношення у лексико - семантичних групах прикметників із значенням оцінки у сучасній німецькій мові // Актуальні проблеми лінгвістики та методики викладання іноземних мов у вузі та школі: Матеріали наукової конференції викладачів факультету іноземних мов. - Вінниця: ВДПІ, 1995. - С. 13-17.

Размещено на Allbest.ru