Роль параметричних прикметників із просторовою семантикою у формуванні лінгвального образу світу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ

УДК 811.161.1 ' 37

РОЛЬ ПАРАМЕТРИЧНИХ ПРИКМЕТНИКІВ ІЗ ПРОСТОРОВОЮ СЕМАНТИКОЮ У ФОРМУВАННІ ЛІНГВАЛЬНОГО ОБРАЗУ СВІТУ

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Щебликіна Таміла Анатоліївна

Харків 2001

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі української мови Харківського державного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор ЛисиченкоЛідія Андріївна, Харківський державний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, завідувач кафедри української мови.

Офіційні опоненти доктор філологічних наук, професор Мойсієнко Анатолій Кирилович, Київський національний університет імені Т.Г. Шевченка, завідувач кафедри сучасної української мови;

кандидат філологічних наук, доцент Сімонок Валентина Петрівна, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри іноземних мов.

Провідна установа Інститут української мови Національної академії наук України, відділ стилістики та культури мови.

Захист відбудеться “ 13 ” грудня 2001р. о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.03 у Харківському державному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди Міністерства освіти і науки України (61168, м. Харків, вул. Блюхера,2) в залі засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди Міністерства освіти і науки України (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2).

Автореферат розіслано “9” листопада 2001 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.А. Олексенко

Загальна характеристика роботи

Характерною ознакою сучасного мовознавства є активне дослідження семантики мовних одиниць усіх рівнів. В останнє десятиріччя, зокрема, окреслено напрямки вивчення семантичної структури слова, виявлено основні закономірності семантичного розвитку, створено концепцію системного аналізу мовних явищ. У роботах сучасних мовознавців Ю.Д. Апресяна, Н.Д. Арутюнової, В.Г. Гака, А.П. Грищенка, Л.А. Лисиченко, В.М. Русанівського, Й.А. Стерніна, О.О. Тараненка, А.А. Уфімцевої, Д.М. Шмельова та інших аналіз окремих мовних явищ проводиться не ізольовано, а з урахуванням системних зв'язків та семантичних механізмів мови. За об'єкт дослідження правлять не окремі слова, а лексико-семантичні групи, семантичні поля. Специфіка сучасних досліджень - у їх багатоаспектності, що дозволяє враховувати взаємозв'язок різних мовних фактів, взаємодію екстралінгвальних та лінгвальних чинників, співвідношення концептуальної та мовної картин світу (МКС). У зв'язку з вивченням мовної картини світу постає завдання всебічного опису й розкриття ролі певних мовних засобів у відтворенні фрагментів МКС. Для вивчення обрано мовний образ простору, який є одним з основних складників мовної картини світу в цілому.

Об'єкт дослідження становлять прикметники, що виражають простір в українській мові.

Предметом дослідження є параметричні прикметники з просторовою семантикою, які становлять складну за своєю структурою лексико-семантичну групу з розгалуженою системою значень та семантичних зв'язків у сучасній українській літературній мові.

Актуальність дослідження зумовлена потребою всебічного вивчення національної мовної картини світу, виявлення лінгвальної специфіки відображення об'єктивної та концептуальної картин світу, встановлення складних відношень між словом, референтом і людиною-мовцем, потребою поширення сучасних методів структурно-семантичного, когнітивного аналізу на різні лексичні групи, що визначають моделювання фрагментів МКС.

Мета роботи полягає у виявленні системних зв'язків внутрішньої лексико-семантичної структури прикметників на позначення простору в сучасній українській літературній мові та окресленні їх ролі у вираженні інших складників МКС.

Для досягнення поставленої мети передбачено розв'язати такі завдання:

1) визначити обраний для дослідження корпус прикметників на позначення простору в сучасній українській мові;

2) здійснити семантичний аналіз параметричних прикметників;

3) встановити ієрархію компонентів семантичної структури досліджуваних прикметників;

4) визначити роль параметричних прикметників із просторовою семантикою в мовному моделюванні часових понять;

5) проаналізувати шляхи об'єктивації і мовного моделювання внутрішнього світу людини параметричними прикметниками.

Методи дослідження. Питання про мовний образ світу і роль у його моделюванні окремих підсистем і мікросистем мови складне, тому для визначення ролі лексико-семантичної групи параметричних прикметників із просторовими семами в МКС обрано комплексний підхід, який ураховує структурно-семантичний та ономасіологічний аспекти проблеми. Відповідно до такого підходу в роботі використано методи компонентного аналізу окремих значень і структурного аналізу семантичної структури кожної лексеми. Оскільки досліджувані лексичні одиниці розглядаються не ізольовано, а як мікросистема в МКС, використано прийоми зіставного семантичного аналізу. Загалом у дисертації для виявлення ролі прикметників із просторовим значенням у мовному моделюванні МКС застосовано методи лінгвістичного моделювання і екстраполяції мовної моделі простору на інші частини МКС (час, людина в різних параметрах - психічному, соціальному, інтелектуальному).

Підґрунтям для застосування названих дослідницьких методів слугував описовий метод, спостереження, систематизація й узагальнення добутих матеріалів.

Новизна роботи полягає в тому, що вперше зроблено спробу описати фрагмент мовної картини світу засобами структурно-семантичного аналізу прикметників лексико-семантичної групи “простір” в українській мові. Уперше проаналізовано семантичну структуру відповідних лексем, здійснено розмежування лексичних значень. Новим є окреслення моделі простору в МКС у цілому.

Теоретичне значення дослідження полягає в поглибленні розуміння МКС як сукупності певних моделей, серед яких відзначено конструктивну роль параметричних прикметників із прямими просторовими семами. Запропонований у дисертації підхід сприятиме розвиткові теорії МКС, встановленню співвідношення між ономасіологічним та лексико-семантичним аспектами вивчення мовних одиниць.

Результати дослідження можуть знайти практичне застосування у викладанні української мови, в спецкурсах і спецсемінарах з лексикології та семасіології сучасної української мови у вищій школі, а також у викладанні української мови та в позакласній роботі в середній школі. Окремі спостереження можуть бути використані в лексикографічній практиці.

Для аналізу використано матеріали суцільної вибірки прикметників на позначення простору із “Словника української мови” в одинадцяти томах /СУМ/ та ряду інших словників, а також дібрані з художніх текстів відповідні контексти (понад 6000 карток). Тексти дібрано з різних видів і жанрів художнього (поезія, проза), публіцистичного та наукового стилів.

Апробація роботи і її результатів. Основні положення та результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри української мови Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди, на науковому семінарі молодих викладачів при кафедрі зазначеного закладу, на Міжвузівській науковій конференції молодих учених та спеціалістів “Актуальные проблемы изучения текста и его единиц” (Харків, 2000) та на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (Луганськ, 2001). Матеріали дослідження знайшли відображення в п'яти публікаціях у фахових наукових виданнях.

Структура роботи визначена поставленими у ній дослідницькими завданнями: дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел.

прикметник семантика параметричний мовний

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його теоретичне значення, мотивовано вибір об'єкта та предмета дослідження, сформульовано мету та завдання роботи, розкрито наукову новизну, схарактеризовано можливості практичного використання отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретичні засади дослідження” на основі вивчення та аналізу наукової літератури висвітлено теорію досліджуваного питання, конкретизовано поняття семантичної структури мови, системності вивчення лексики, розглянуто різні підходи до вивчення значення слова, поняття про семантичні макрокомпоненти в структурі лексичного значення, явище багатозначності, а також термінів ЛСВ, лексема, сема. Викладено розуміння особливостей відображення концептуальної картини світу в мові, що зумовлює розкриття понять об'єктивної картини світу, концептуальної картини світу і мовної картини світу, визначення поняття просторової картини світу. Висвітлено філософське та лінгвістичне розуміння поняття “простір”.

У другому розділі “Роль параметричних прикметників у формуванні мовної картини простору” подається аналіз семантичної структури прикметників, що виражають параметри простору.

Слова з просторовим значенням часто використовуються в мові і є важливим складником образу світу в концептуальному та мовному планах. Мова передає просторові поняття через різні просторові орієнтири, через речі, розміщені в просторі, тому в мові простір не передує речам, які його заповнюють, а навпаки, констатується ними. Так, прикметники, наприклад, близький, далекий, означають простір, який окреслює мовець, тобто той, хто говорить. Інші прикметники є характеристиками простору зовнішнього щодо того, хто говорить, або простору об'єктів (“простору речей” за В.М.Топоровим). Відомо, що простір характеризується певними вимірами. Відповідно до трьох його вимірів у роботі визначаються параметри і мовні засоби їх вираження. У просторових вимірах до основних параметрів належать поняття горизонталі та вертикалі. Ці концепти у мовній картині виражаються групою системно пов'язаних слів.

Значення проаналізованих прикметників залежно від точки відліку можна поділити на геоцентричні і антропоцентричні. Слова, що характеризують простір вертикальний, є геоцентричними, оскільки поняття, співвідносні зі словами високий-низький, глибокий-мілкий, пов'язані з вимірами щодо поверхні землі. Значення прикметників на позначення простору горизонтального визначаються стосовно особи, що ніби стоїть у центрі простору і сприймає його. Сучасний рівень теоретичного осмислення ролі людського фактора в мові дозволяє пов'язати суб'єктивний чинник з пізнавальною діяльністю людини і тим, як особливості цієї діяльності відображаються в структурі мови. Нового змісту набуває поняття психологічного суб'єкта, який об'єднує в собі дві основи в людині, що пізнає дійсність: це суб'єкт сприйняття (споглядач) та суб'єкт мовлення (той, хто говорить). Введення в систему аналізу цих двох взаємопов'язаних факторів подає дослідникові своєрідну координатну шкалу, від якої має відштовхуватися лінгвістична теорія в інтерпретації мови як знакової системи.

Значення параметричних прикметників є відносними і вимірюються стосовно еталонів, прийнятих у певній культурі для певного класу явищ. Горизонтальний простір характеризується з позиції особи, яка сприймає його, і може бути спрямований у різні сторони в межах 360^о. Точкою відліку є особа, стосовно до якої визначаються орієнтири. Основними словами для вираження горизонтального простору є прикметники далекий - близький. Більш конкретними для вираження простору по горизонталі є прикметники широкий-вузький, довгий-короткий. Вертикаль має односпрямований характер, тому виміри її містяться на одній лінії. Мовну основу для номінації вертикального виміру простору становлять прикметники високий-низький, глибокий-мілкий.

Ідея антропоцентричності мови вважається загальновизнаною: для багатьох мовних значень уявлення про людину виступає як зрозуміла точка відліку. Одним із наслідків антропоцентричності є суб'єктивний чинник щодо багатьох мовних категорій. Щодо параметричних прикметників із просторовою семантикою антропоцентричність означає “присвоєння суб'єктом простору” (Ю.Д. Апресян), тобто йдеться про відносність просторових характеристик.

Відповідно до названих параметрів аналізуються прикметники, які виражають мовну модель простору: 1. Вертикаль: високий-низький, глибокий-мілкий; 2. Горизонталь: далекий-близький, широкий-вузький, довгий-короткий. Оскільки названі слова передають у мовній картині світу різні виміри одного явища дійсності - простору, то вони перебувають у залежності і взаємодії, що відбивається в полісемії цих лексем. Досліджувані лексеми становлять один із типологічних різновидів полісемії - радіальну багатозначність, за якої усі вторинні за семантичною функцією ЛСВ, передусім, безпосередньо пов'язані з прямим ЛСВ, тобто усі похідні значення безпосередньо пов'язані з прямим за однією ознакою, трансформуючи її. У тлумаченні всіх вторинних значень наявна загальна асоціативна ознака, яка збігається із прямим значенням.

Здійснюючи компонентний аналіз прикметників на позначення простору, ми виявили особливості внутрішньої залежності між прямим значенням та похідними вторинними значеннями, внутрішній змістовий зв'язок прямих і вторинних значень. Виділено інтегральні та диференційні семи. На основі аналізу сполучуваності різних ЛСВ як експлікація семантичних відмінностей встановлено ієрархію сем просторових прикметників.

Наприклад, вертикальний простір угору від нульового рівня виражається прикметниками високий та низький. Основними семами прямих значень є “відстань вгору”, “великий”, “малий”. Названі прикметники вживаються для: 1. Характеристики складових частин довкілля: Високий берег, оповитий туманом, мрів удалечині, неначе поетичний міраж у прозорому синьому небі (І. Нечуй-Левицький); То хмара, чорна і низька, пустила із себе першу стрілу-блискавицю (Гр. Тютюнник); 2. Позначення висоти дерев, рослин: Хата ховається в густому садку, де старі дерева - високі черешні, густі сливи - зовсім закривають її своїм гіллям (І. Нечуй-Левицький); Він сам діткнувся душею вишневого і бузинового цвіту, й трави низької (Ю. Мушкетик); 3. Опису будівель, споруд, їх огорож: Удовина хата була висока, світла і дзвінка (М. Стельмах); Невеличка Джерина пасіка була огороджена низьким тином і обставлена од півночі очеретом (І. Нечуй-Левицький); 4. Характеристики людини за зростом, особливостями статури: …це простий собі сивий дідусь, одягнений не пишно, а навіть бідно, не надто високий, сухий (І. Франко); Перед ним як родився з асфальту - професор Глинський, низький, засмоктаний і тонкий… (Б. Харчук).

У роботі зафіксовано наявність просторових сем у похідних ЛСВ і особливості трансформації ядерних сем у межах однієї лексеми (“протяжність”, “локація”). Група ядерних сем утворює ядро семантичного поля “простір”.

Параметричні прикметники глибокий-мілкий служать засобом вираження відстані вниз від нульового рівня і вживаються для характеристики вертикального простору. Основними семами в цих словах є семи прямих значень “відстань вниз”, “великий”, “малий”. У прямому просторовому значенні вони сполучаються зі словами, які містять у своїй семантиці сему "заглиблення на рівній поверхні": яр, яма, канава, рів, долина, річка, море: З одного боку стежечки глибокий рів, а з другого - висока та крута гора (М. Коцюбинський); Особливий склад мілких річок стає насиченим різними токсичними речовинами (З жур. “Визв. шлях”). Значення вказаних слів виявляються відносно поверхні, однак залежать також від особливостей предмета чи явища, яке вимірюється.

Параметричні прикметники далекий-близький, довгий-короткий, широкий-вузький виражають горизонтальні виміри простору. Так, лексема далекий є вираженням просторовості переважно по горизонталі, бо її виявлення лежить на шкалі, яка спрямована горизонтально. Основними семами є семи прямого значення “відстань”, “великий”. Досліджений нами матеріал дозволяє виявити декілька груп сполучуваності даної лексеми, а саме: 1. Із словами на позначення відстані (дорога, шлях, мандрівка): Народжувалася дитина - йшла за хлібом, виряджали сина в далеку дорогу - і мати ув'язувала у рушник житній окраєць...(В.Скуратівський); 2. Із лексемами на позначення земельних просторів, які не мають меж (степ, луг, поле, край, острів): З далекого степу горнуло густим духом скошеного жита…(Гр. Тютюнник); 3. Із словами на позначення водойм (море, річка, ставок, озеро): Не сплять тільки зорі в далекому морі (Панас Мирний). У роботі відзначено типи використання лексеми далекий із своєрідним значенням. Так, сема “відстань угору”, яку не фіксують словники в жодному із значень лексеми далекий, виявляється у текстах, що виражають розташування та відстань неба, небесних світил чи явищ (небо, сонце, зорі, хмари): …і страшенно далекі від нього зорі тремтять на темному небі (О.Донченко). Лексема далекий вживається для вираження звукових явищ, які ледь чутні: Вони летять нижче розпатланих хмар і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів (М. Стельмах).

Гіперсемами всіх значень лексеми близький є “відстань” і “малий”, які пов'язують пряме значення цього слова з просторовою лексикою. Диференційні семи співвідносні з вираженням понять, належних до інших, непросторових явищ, - "почуття", "спорідненість", "час", "якість".

Лексема довгий належить до прикметників на позначення простору, виміри якої можуть міститися і на горизонтальній, і на вертикальній шкалі. Основні семи “відстань” та “великий” виявляються у вживанні даного прикметника для позначення відстані шляхів, доріг: Короваєм благославляли в довгу дорогу…(В. Яворівський). Основні виміри лексеми короткий містяться на горизонтальній шкалі.

До лексико-семантичної групи прикметників на позначення простору належить і слово широкий. Семи “великий” та “протяжність” є основними семами у структурі його значень. Лексема широкий вживається для: 1. Характеристики просторових реалій: Шовковий спів степів широких, Дніпра між ними левій рев…(О. Олесь); 2. Опису доріг, магістралей, алей, площ: Минаю я дві недавно насаджені широкі алеї попід самою високою білою стіною монастиря… (І. Нечуй-Левицький); 3. Позначення рослин, їх складників, що надає словам відтінку значущості, плодючості: …а я, підсукавши холоші, біг на кінець городу, щоб наламати широких капустяних листків (В. Скуратівський); 4. Характеристики людини: Бовдюг - дядько в кості широкий, вуса жовті…(Гр. Тютюнник); 5. Позначення водної поверхні землі: Широкий, повноводий Дунай…(І. Пільгук). Прикметник вузький теж виражає виміри на горизонтальній шкалі. Основні семи прямого значення “малий”, “протяжність” реалізуються і в похідних значеннях для характеристики дорожніх магістралей, земельних ділянок: Вулиця наша вузька та покарлюжена (М. Стельмах).

У концептуальній картині світу важливе місце посідає простір, у якому містяться численні пов'язані з ним явища. Саме поняття простору і його характеристик відбивається в МКС, де простір виражається одиницями лексичного рівня. Мова безпосередньо бере участь у двох процесах, пов'язаних із картиною світу. По-перше, в ній формується МКС, яка є одним із найбільш характерних виявів людського осмислення світу. По-друге, сама мова виражає та експлікує інші картини світу людини, які через спеціальну лексику входять у мову, відбиваючи в її засобах сприймання людини, її культуру.

Отже, завдяки наявності параметричних прикметників із просторовою семантикою створюється мовна модель простору з її різними параметрами (вертикаллю та горизонталлю). Аналіз прикметників, що характеризують простір по горизонталі та вертикалі засвідчує антонімічність відповідних прикметників. Розглянуті параметричні прикметники з просторовою семантикою у прямих значеннях становлять жорсткий каркас мовної моделі простору, який служить основою для виникнення переносних значень. Семантика параметричних прикметників із просторовими семами встановлюється на основі лексичної сполучуваності.

У третьому розділі “Мовні просторові орієнтири як засіб вираження часу та об'єктивації внутрішнього світу людини” досліджується роль просторових прикметників у моделюванні інших, крім просторових, фрагментів мовної картини світу. Фізичний простір у свідомості людини асоціюється з іншими сторонами її буття, тому просторова семантика і відповідні слова та їх похідні використовуються для мовного вираження духовного світу людини та інших явищ. Прикметники з просторовим значенням не тільки формують мовну модель простору, але й виступають важливим чинником у формуванні засобів вираження мовного образу світу. Через систему похідних значень лексеми цієї групи служать засобом об'єктивації характерних рис багатьох абстрактних понять, що не піддаються конкретному сприйняттю.

Відомо, що категорія простору тісно пов'язана з категорією часу. Це знаходить відбиття і в мовній картині світу, зокрема в похідних значеннях прикметників із просторовою семантикою, які використовуються для позначення часових понять. Такі ЛСВ інтегруються в лексико-семантичне поле темпоральності. У межах цього поля виявляємо компоненти, генетично пов'язані з лексико-семантичною групою “простір”, до складу якої входять своїми похідними значеннями і проаналізовані нами прикметники: глибокий зі значенням “віддалений у часі, дуже давній”: Корисна дія міді була відома ще в глибоку давнину (З жур.); довгий “який займає великий відрізок часу”: Це важливо насамперед тому, що довгий час наші дослідники не були ознайомлені з працями колег із Заходу (З жур.); короткий “який триває недовго”: У нашій практиці короткий час монопольно панував перший підхід (З жур.); близький “який незабаром настане, наблизиться, здійсниться”: І ось іспити були такими близькими - залишалося два дні (З жур.); далекий “віддалений великим проміжком часу, дуже давній”, “віддалений у часі”: З далеких часів батьки привчали дітей своїх до традицій берегти хліб (В.Скуратівський). Лексеми високий, низький, мілкий, широкий, вузький не містять у лексико-семантичній структурі семи “час”, а для позначення часових понять вживаються опосередковано через сполучення з іншими словами (вузький проміжок часу, широкі часові рамки).

Слова, що утворюють групу “темпоральність”, вказують на протяжність (обмежену чи необмежену) дії у часі, на її тривалість (велику/малу) - довгий, короткий та на близькість чи віддаленість події - близький, глибокий.

Аналіз прикметників на позначення простору, що виражають часову протяжність, виявив узагальнене вираження значення часу. Своїм власним значенням вони не вказують на відносно часові орієнтири.

Тісний зв'язок часу та простору в об'єктивному світі дозволяє розглядати часові відрізки через уявлення про просторову протяжність. Це становить механізм породження базових понять простору та часу, що утворюють концептуальну основу МКС.

Розгляд семантичної структури прикметників, що виражають мовну модель простору, виявляє, що в їх системі значне місце посідають ЛСВ із значеннями, які виражають внутрішні властивості, стан і соціальне становище людини. У виникненні подібних значень велику роль відіграє асоціативний механізм оцінки в мові. Цей механізм впливає на рівень сприйняття, на відбиття в мовних засобах, отже, в МКС. Явище позитивної чи негативної оцінки вказує на усталені в мові відмінні стереотипи, на специфіку оцінок, зумовлених різним сприйняттям навколишнього світу. Аналізуючи похідні значення, ми враховували еталони оцінки, характерні для українського народу і його мови. Слово в прямому значенні в дифузній формі містить образи-уявлення від фізіологічних відчуттів організму, сприймання навколишньої дійсності. Ці уявлення спричиняють виникнення переносного значення. У роботі використано трьохаспектний аналіз просторових прикметників, що характеризують людину: психічний, інтелектуальний та соціальний.

Так, прикметник високий, сполучаючись з абстрактними іменниками на позначення позитивних емоційних станів (радість, утіха, відрада, кохання, насолода, краса тощо), виявляє додаткове значення “прекрасний”: Зрозумів, що мірою життя є міра високої любові, без якої тебе цурається світ (З жур.). Проте зазначена лексема не сполучається з іменниками, що називають негативні почуття (сум, смуток, журба, горе, ненависть, біль тощо). Підсиленню негативної оцінки почуття служить просторовий прикметник глибокий (глибокий сум, глибоке горе, глибоке почуття тощо). Прикметник високий у сполученні з абстрактними іменниками, що позначають позитивні почуття, вказують на емоційну сферу, стан, спрямованість, задоволення, емоції людини, виражає оцінку емоційно-вольової сфери людини і несе позитивне емоційне забарвлення, викликаючи позитивну оцінку психічного стану людини. Так само просторовий прикметник низький у похідному значенні виражає психічний стан людини, але з негативною оцінкою. Отже, прикметники високий та низький у сполученні з абстрактними іменниками - назвами почуттів, виражають оцінку емоційно-вольової сфери людини, позитивну чи негативну оцінку її психічного стану.

Для мовного моделювання психічного світу людини використано також похідні значення слів близький та далекий. Просторовий прикметник близький вживається для характеристики психічних властивостей людини, пов'язаних із міжособистісними стосунками. Його семантична структура містить переважно позитивну емоційну оцінку: Глибоко людяні, близькі стосунки - першооснова взаєморозуміння, позитивного емоційного самопочуття (З жур.). Похідні значення лексеми далекий, як випливає з аналізу, свідчить про те, що ці значення пов'язані з вираженням психічного світу не безпосередньо, а опосередковано. Характеризуючи психічний стан людини, антонімічні прикметники близький і далекий мають співвідносні ЛСВ; їм властиве однакове лексичне оточення.

Прикметники довгий та короткий, уживаючись на означення "психічної діяльності, що триває великий (малий) проміжок часу”, вказують, крім того, на силу вияву ознаки, її інтенсивність: Не буду переповідати тої довгої розмови, гадаю, ми ще побачимо його письмові зауваги на цю тему (З жур.).

Функціонування параметричних прикметників високий-низький, широкий-вузький, глибокий, близький у похідних значеннях пов'язане також з оцінкою інтелектуальних здібностей людини. Так, прикметник високий має обмежену сполучуваність із абстрактними іменниками, якщо характеризує: 1. Розумову сферу діяльності людини взагалі (інтелект, показники, оцінку, успіх тощо): Пройшовши повний курс підготовки, він отримає високий бал на вступних іспитах до вищого навчального закладу (З жур.); 2. Набуті результати пізнавальної діяльності людини в процесі життя (знання, розумовий розвиток): Перший підхід наочно демонструє цінність високих учнівських знань (З жур.); 3. Якість розумового стану (ефективність роботи, точність думок, рівень готовності): То ж не дивно, що нині висока ефективність роботи на 80% визначається якістю управлінської діяльності (З жур.); 4. Професійну сферу людини (майстерність, професіоналізм, компетентність, потенціал): Робота М.П. Ґудзика відзначається високою компетентністю, професіоналізмом, повагою до педагогів і учнів (З жур.); 5. Зацікавленість людини в розумовій діяльності (інтерес, стимул, зацікавленість):...оскільки більшість людей не наділені високими інтелектуальними інтересами, то школа повинна вчити дітей розв'язувати завдання реального життя (З жур.). Названим сполученням властивий конотативний оцінний компонент, що виражає оцінку розумових здібностей, сфери інтелектуальної діяльності людини. Просторовий прикметник низький, уживаючись у конструкціях на позначення інтелектуальної діяльності людини, виявляє семантичний паралелізм до прикметника високий як у структурі значення, так і в характері сполучуваності. Похідні значення лексеми низький супроводжуються негативною оцінкою, вказуючи на низький рівень інтелектуального стану людини: Зокрема до моїх низьких знань її предмета ставилась співчутливо (З жур.).

Лексема глибокий у похідних значеннях, пов'язаних із характеристикою інтелектуальних можливостей людини, містить позитивний оцінний компонент: Відбувається інтеграція глибоких естетичних знань учнів через вивчення курсу “Людина серед людей” (З жур.).

В антонімічній парі прикметників високий - низький, що використовуються для опису людського інтелекту, спостерігаємо властивий прямим значенням паралелізм і антонімічність. Натомість у парі глибокий - мілкий подібний паралелізм відсутній: лексема мілкий майже не використовується для вираження інтелектуальної характеристики людини. В українській мові це значення передається словом дрібний (дрібні інтереси), дріб'язковий тощо. Отже, у структурі й системних зв'язках слів глибокий-мілкий щодо мовного образу інтелектуальних здібностей людини наявна семантична асиметрія.

Аналогічні процеси властиві й похідним значенням прикметників далекий-близький, широкий-вузький, що функціонують як одиниці ЛСГ, пов'язаної з характеристикою інтелектуального світу людини.

Прикметники з прямим просторовим значенням високий - низький у непрямих значеннях відіграють важливу роль у вираженні соціального статусу людини. Прикметник високий сполучається з іменниками на позначення місця в ієрархічній структурі влади (чин, пост). Суспільне становище людини оцінюється в двох аспектах: соціальний стан людини і діяльність людини, вплив її на суспільство. Якщо розглядати ЛСВ лексеми високий в аспекті “місце в суспільстві”, то конотативний оцінний компонент виражає позитивну оцінку (пор. (мати) високий чин, (обіймати) високу посаду - тобто бути на високому щаблі в суспільній ієрархії): Високий чин російського парламенту зізнався мені... (З жур.). Але якщо мати на увазі аспект “вплив людини на суспільство”, то це значення не обов'язково несе в собі позитивне емоційне забарвлення: інколи воно передає негативну оцінку, тобто вислови (займати) високу посаду, високе місце (у суспільстві) можуть означати негативний вплив людини на суспільство.

Аналіз ролі параметричних прикметників із просторовими семами у мовному вираженні внутрішнього світу людини, а також темпоральних понять виявив семантичні зміни, наслідком яких стало виникнення похідних значень слів. Похідні значення прикметників досліджуваної групи виникають переважно внаслідок метафоричних процесів. Метафора тяжіє до функції об'єднання якісно різних картин світу в цілісний образ реальності: антропоморфність проймає навколишню природу, тварин, предмети. Психічний, невидимий світ людини порівняно з матеріальним стає видимим, фізичним, предметним. Синестезична метафора лежить в основі лексичної семантики, слів на позначення внутрішнього світу людини.

У вираженні оцінки метафора має певні особливості: по-перше, вона притаманна тільки людині як характеристика внутрішнього світу; по-друге, одне слово здатне сполучатися з цілим колом назв різнотипних понять, що позначають внутрішній світ (інтелектуальну природу, розумову діяльність, психічні стани, соціальний стан людини); по-третє, незважаючи на те, що концептуальна метафора не називає об'єктивну властивість суб'єкта, а передає ставлення до нього, оцінку того, хто говорить, значення метафори пов'язане з основним значенням вихідної форми: у ньому відображаються асоціативні або репрезентативні ознаки, так чи інакше співвідносні з семантикою даних слів.

Отже, аналіз функціонування похідних ЛСВ прикметників із просторовим значенням для вираження психічних властивостей чи станів людини виявляє зміни семантичних зв'язків слів, протиставлених на вертикальній осі, - високий, глибокий. Значення похідних ЛСВ прикметників цієї групи мають лексичну, а подекуди й ситуативну обмеженість, що виявляється в контексті. У мовному моделюванні психічного світу людини досліджувані прикметники набувають оцінного значення. Нерідко в певних значеннях відбувається взаємодія психічних і фізичних (напр., широка хода) або психічних і часових (напр., довга розмова) аспектів. Прикметники високий-низький, глибокий-мілкий, довгий-короткий, далекий-близький, широкий-вузький мають важливе значення для вираження інтелектуального образу людини. Здебільшого наявний оцінний компонент реалізується в антонімічних ЛСВ. Виняток становить пара слів глибокий-мілкий, семантична структура яких не симетрична. Для характеристики суспільного статусу людини використовуються прикметники високий і низький. У названій семантичній підгрупі вказані слова не містять вираженого оцінного компонента.

Висновки

У мовному моделюванні простору важливу роль відіграють параметричні прикметники, пов'язані з вираженням просторових понять - високий-низький, глибокий-мілкий; далекий-близький, довгий-короткий, широкий-вузький.

Аналіз чинників, що впливають на вживання того чи іншого просторового прикметника в описах різних вимірів, виявив залежність функціонування певного прикметника не лише від напрямку, виміру чи від того, який з вимірів є найближчим або найвіддаленішим, а й від властивостей описуваного предмета, зокрема від кількості наявних параметрів і виділення відповідно площинних та об'ємних предметів, форми предмета (наприклад, предмети округлої форми не описуються щодо їх ширини, висоти), позиції предмета щодо землі (має він точку дотику з нею чи ні), характеру вертикального чи горизонтального напрямку (чи є ця позиція властивою від природи, як наприклад, у гори, чи вона є узвичаєною, наприклад, у людини, чи прийнятою, наприклад, висота шафи залишається висотою незалежно від позиції, яку б ми їй не надали).

Відношення просторовості виражається через векторні прикметники (високий-низький, глибокий-мілкий, довгий-короткий, широкий-вузький, близький-далекий) у їх прямому значенні.

Мовну картину простору прикметники характеризують через позицію в ній людини. Зв'язок із цією позицією у досліджуваних прикметниках не однаковий, що є підставою для розрізнення антропоцентричних та геоцентричних прикметників. Антропоцентричні прикметники визначають просторові орієнтири стосовно особи-спостерігача, який є ніби центром простору. До цієї групи належать переважно прикметники, що виражають горизонтальний простір (далекий-близький, довгий-короткий). У прикметниках геоцентричної групи просторові параметри визначаються щодо рівня землі, який є ніби нульовим, від якого вимірюється височина і глибина простору (високий-низький, глибокий-мілкий).

Семантичний аналіз досліджуваних прикметників засвідчує їх багатозначність: крім просторових вони містять похідні непросторові значення. У складній семантичній структурі названих прикметників на позначення різних аспектів простору виявляється по кілька значень. Системні зв'язки аналізованих прикметників характеризуються чіткою антонімічною співвіднесеністю. Параметричні прикметники визначають модель простору за різними ознаками, формуючи рівні простору: вертикаль та горизонталь. Прикметникам, що позначають відповідні просторові поняття, властиві, як правило, симетричні значення. Вони відіграють важливу роль у моделюванні інших компонентів мовної картини світу.

Мовна модель простору, репрезентована розглянутими прикметниками, має важливе значення для побудови мовного образу світу взагалі, оскільки модель видимого світу є засобом об'єктивації тих явищ, які не сприймаються безпосередньо.

Оскільки простір пов'язаний із часом, то просторова модель впливає і на формування мовної моделі часу, зокрема виміри просторової послідовності переносяться на орієнтири часові.

Просторова модель світу використовується для вираження внутрішнього стану людини (інтелектуального, психічного, соціального). При цьому важливе значення відіграє оцінний компонент, який стає основою лексичного значення. Використання мовної моделі простору для вербалізації внутрішнього світу унаочнює явища, що є концептами абстрактними, не сприйманими органами чуття.

В основі внутрішньої залежності між прямим і вторинним значенням лежить або звуження значення за рахунок обмеження лексичної сполучуваності й уточнення похідного значення, результатом чого є похідні ЛСВ із просторовою семантикою, але з додатковими семами, або утворення синестезичної метафори, що є основою для реалізації значень, пов'язаних із відображенням внутрішнього світу людини.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Щебликіна Т.А. Міжрівневі зв'язки прикметників високий і низький в українській мові // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць. Вип.2. Харків: ХДПУ, 1999. С. 83-92.

2. Щебликіна Т.А. Лексико-семантичне поле “простору” в українській мові // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць. Вип. 4. Харків: ХДПУ, 2000. С. 61-66.

3. Щеблыкина Т.А. Категория пространства и ее выражение в языке // Русская филология. Украинский вестник. Харьков, 2000. №3-4 [17]. С. 138-139.

4. Щебликіна Т.А. Роль просторової лексики у вираженні психічного та розумового станів людини (параметричний прикметник глибокий) // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць. Вип. 5 Харків: ХДПУ, 2000. С. 110-115.

5. Щебликіна Т.А. Метафоричне використання прикметників на позначення простору для характеристики абстрактних понять // Вісник Луганського держ.пед.ун-ту. Луганськ, 2001. №3 (35), березень. С. 140-145.

Анотація

Щебликіна Т.А. Роль параметричних прикметників із просторовою семантикою у формуванні лінгвального образу світу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Харківський державний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди.- Харків, 2001. - 169 с.

Дисертацію присвячено дослідженню семантичної структури параметричних прикметників із прямими просторовими значеннями: високий-низький, далекий-близький, глибокий-мілкий, широкий-вузький, довгий-короткий, що виражають просторові поняття. У роботі визначено місце цих прикметників у мовній картині світу, зокрема у формуванні мовної моделі простору, схарактеризовано їх системні ознаки. Виявлено роль проаналізованих прикметників у формуванні фрагментів мовного образу світу, які безпосередньо органами чуття не сприймаються. Параметричні прикметники використовуються для позначення часових орієнтирів та для об'єктивації внутрішнього світу людини. Для ідентифікації значень групи прикметників суттєвою є лексична сполучуваність. Прикметники на позначення параметрів простору вносять оцінний компонент у значення словосполучення.

Ключові слова: мовна картина світу, мовна модель простору, семантична структура слова, параметричні прикметники, сполучуваність, оцінний компонент.

Summary

Sheblukina T.A. The Importance of Parametric Adjectives with Space Semantic in Forming of Linguistic Image of the World. - Manuscript.The dissertation is presented in Candidacy for the Degree of Candidate of Philology (subject 10.02.01 - the Ukrainian language). - Scovoroda Kharkiv State Pedagogical University. Kharkiv, 2001. - 169 p.

The parametric adjectives (high-low, deep-shallow, long-short, far-close, wide-narrow) with literal space meaning are researched in the dissertation. The place of these analyzed adjectives in the language world picture, their system properties are determined. The influence of parametric adjectives on forming of language world image is manifested. Complex linguistic analysis has proved that the parametric adjectives are used for reproducing different parts of language world picture such as: time, person's psychological state, person's intellectual world, person's social position. The lexical word combination is significant to identify the meanings of the adjectives. The adjectives which have the meaning of space parameters put a valuing component into the meaning of word combination.

Key words: the language world picture, a language model of space, semantic structure of the word, the parametric adjectives, a word combination, a valuing component.

Аннотация

Щеблыкина Т.А. Роль параметрических прилагательных с пространственной семантикой в формировании лингвального образа мира. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Харьковский государственный педагогический университет имени Г.С.Сковороды. - Харьков, 2001. - 169 с.

В диссертации исследуются параметрические прилагательные с прямым пространственным значением: выявляются их системные признаки и особенности реализации. Устанавливается роль этих слов в языковом моделировании пространства. Проанализированы прилагательные высокий - низкий, глубокий - мелкий, далекий - близкий, длинный - короткий, широкий - узкий, выражающие пространственные понятия.

Языковую картину пространства прилагательные отражают относительно позиции в ней человека. Эта связь проявляется в прилагательных по разному. Различаются прилагательные антропоцентричные и геоцентричные. Антропоцентричные прилагательные обозначают пространственные ориентиры относительно человека, находящегося как бы в центре пространства. К этой группе относим прилагательные, выражающие горизонтальное пространство (далекий-близкий, длинный-короткий). В прилагательных геоцентричной группы пространственные параметры выражаются по отношению к нулевому уровню земли, относительно которого измеряется высота и глубина пространства.

Вертикальные и горизонтальные измерения пространства в объективном мире тесно связаны, поскольку представляют две стороны одного явления. В языковой картине мира это проявляется в использовании прилагательных, обозначающих вертикальные измерения, для обозначения расстояния по горизонтали (глубокий тыл, глубокая провинция), а обозначение горизонтали - для выражения вертикали (высокое небо, высокие звезды). Характеристика пространственных параметров в языке соотносится с принятым в данной культуре для определенных явлений стереотипом.

Структурно-семантический анализ прилагательных подтверждает многозначность исследуемых лексем, в структуре которых есть производные значения с пространственной семантикой и ЛСВ, характеризующие реалии других составляющих концептуальной картины мира. В основе внутренней зависимости между прямым и производным значениями лежит или сужение значения за счет ограничения лексической сочетаемости, уточняющей производное значение, вследствие чего возникают производные ЛСВ с пространственной семантикой, но с добавочными семами, или вследствие синестезической метафоры, являющейся основой для значений, связанных с выражением внутреннего мира человека.

В системе проанализированных прилагательных выявляется четкое антонимическое противопоставление семантической структуры не только прямых, но и производных значений попарно.

Проанализированная в работе ЛСГ прилагательных, характеризующих языковой образ пространства, является фрагментом в языковой картине мира, однако она выполняет важную ономасиологическую функцию как способ номинации в других частях языковой картины мира. Языковая модель пространства, которая связана с характеристикой явлений, подлежащих непосредственному наблюдению, является определенным клише для выражения концептуальной модели тех частей картины мира, которые непосредственно органами чувств не выявляются. Среди производных значений прилагательных, характеризующих пространство, выделяются самостоятельные группы ЛСВ, которые употребляются для характеристики: 1) времени; 2) психического состояния человека; 3) интеллектуального мира человека; 4) социального статуса человека.

Параметрические прилагательные с пространственным значением участвуют в формировании языкового образа времени. Языковая модель временных отношений структурируется по пространственной схеме, поскольку это позволяет рассматривать временные отрезки как временную протяженность.

В языковой модели внутреннего мира человека параметрические прилагательные подлежат определенным структурно-семантическим изменениям, которые выявляются, например, в нарушении антонимических и синонимических связей. В формировании языковой модели внутреннего мира человека параметрические прилагательные взаимодействуют со словами других ЛСГ, связанных с выражением других частей концептуальной картины мира. Такое взаимодействие происходит, как правило, на уровне производных ЛСВ.

Таким образом, модель пространства, а именно выраженная параметрическими прилагательными с пространственными семами, играет важную роль в формировании языковой картине мира в целом.

Ключевые слова: языковая картина мира, языковая модель пространства, семантическая структура слова, параметрические прилагательные, сочетаемость, оценочный компонент.

Размещено на Allbest.ru