Розвиток українського розмовного мовлення студентів національних груп нефілологічних факультетів вищих навчальних закладів південного регіону України

На основі якісних та кількісних показників констатуючого етапу дослідження було детерміновано чотири рівні розвитку українського розмовного мовлення студентів національних груп: нульовий, низький, середній, достатній. Здійснена градація мовлення студентів за означеними рівнями засвідчила, що нульовий рівень характерний для переважної більшості студентів, загальна кількість яких складала 60 % в обох групах, на низькому - перебувало 32 % студентів ЕГ та 28 % КГ, середній засвідчили 8 % студентів ЕГ та 12 % КГ і достатнього рівня на початку дослідного навчання не продемонстрував жоден учасник експерименту.

На формуючому етапі дослідження було розроблено методику розвитку українського розмовного мовлення студентів національних груп нефілологічних факультетів вузів півдня України. Експериментальне навчання обіймало два взаємопов'язані етапи: фонетично-увідний і базовий. Перший - мав на меті становлення правильної артикуляційної бази та розвиток умінь сприймати, розуміти українське мовлення зі слуху (аудіювання). Другий етап передбачав більш поглиблене ознайомлення з українським словотворенням, морфологією, синтаксисом. Стрижневим компонентом означеного етапу виступила упорядкована система вправ з розвитку розмовно-діалогічного й розмовно-монологічного мовлення.

За результатами прикінцевого контрольного зрізу, на нульовому рівні не було виявлено жодного студента; значно зменшилася кількість студентів, які перебували на низькому рівні: в ЕГ не було виявлено жодного студента, тоді як у контрольній таких осіб залишалося 2(8%). В ЕГ зросла кількість студентів середнього рівня (з 8 % до 20 %), у КГ цей показник був дещо меншим (з 12 % до 24 %). Переважна більшість студентів ЕГ (80 %) та КГ (68 %) спромоглася досягти достатнього рівня навченості.

Під час дослідження було встановлено деякі закономірності процесу початкового засвоєння української мови студентами національних груп. З-поміж них: оволодіння українською мовою особливо позитивно позначається на рівні рецептивному (вміння сприймати і розуміти мовлення) та репродуктивному (вміння відтворювати почуте / побачене / прочитане), оскільки має місце транспозиція; на рівні продуктивному (вміння самостійно породжувати тексти українською мовою) виникають певні утруднення, спричинені впливом російської мови; формування того чи іншого типу білінгвізму в умовах вузівського навчання досягається відповідними методичними прийомами, зокрема на рівні рецептивного білінгвізму найбільш дієвим є роз'яснення, мета якого полягає у накопиченні знань, необхідних для розуміння другої мови, на рівні репродуктивному - пояснення у вигляді невимушених правил-інструкцій, правил-настанов, правил-застережень, що полегшує студентам відтворити почутий / побачений / прочитаний український текст, на рівні продуктивному - активна мовленнєва практика; на якість і ефективність навчання впливає ціла низка екстралінгвістичних факторів (індивідуальна лінгвістична здібність кожного студента до вивчення мов, інтенсивність самостійної підготовки до занять, ступінь володіння ще якоюсь мовою на момент вивчення української).

Дослідження дозволило простежити окремі тенденції розвитку українського розмовного мовлення студентів: створення позитивної мотивації до мовленнєвої діяльності нерідною мовою стає можливим при усвідомленні студентами-першокурсниками реальної потреби у вивченні української мови, як при подальшому навчанні у вузі (навчальний мотив), так і для проживання в Україні (соціальний мотив); створення навчально-мовленнєвої ситуації як головного стимулу до говоріння безпосередньо залежить від того, наскільки реально означені ситуації відбивають те, що має місце в повсякденному житті першокурсників; фонетична і граматична інтерференція виявляють тенденцію до послаблення із збільшенням часу тренування, підступність лексичної інтерференції полягає в тому, що вона важко передбачувана або надзвичайно стійка в мовленні російськомовних студентів національних груп.

У процесі дослідження було виявлено педагогічні умови, що сприяють ефективному розвитку розмовного мовлення студентів національних груп: необхідність ретельного ознайомлення із складом групи, доцільність проведення попереднього пошукового зрізу з метою виявлення вихідного рівня володіння українською мовою; організація лексико-граматичного матеріалу, що забезпечує одночасний розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності в їх тісному взаємозв'язку; функціонально-комунікативна спрямованість навчання; урахування необхідності дотримання принципу опори на рідну (домінантну) мову на початку навчання та правомірності поступового виключення російської мови наприкінці.

Перспективу подальшого дослідження проблеми вбачаємо у пошуку шляхів розвитку українського мовлення студентів національних груп російськомовного регіону України на просунутій стадії навчання.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях автора

1. Психолінгвістичний аспект навчання дорослих української мови як другої (нерідної) в умовах близькоспорідненого білінгвізму // Наука і освіта. - Одеса, 1999. - № 3-4-. - С.98-100.

2. Соціолінгвістичний аспект мовної ситуації півдня України // Наука і освіта. - Одеса, 1999. - № 5-6-. - С.83-85.

3. Змістова лінія практичного курсу української мови для початківців // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського: Зб.наукових праць. - Одеса, 1999. - Вип.6-7. - С.51-54.

4. "Національно-місткі" технології мовленнєвого розвитку студентів засобами художніх творів // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського: Зб.наукових праць. - Одеса, 1999. - Вип.10. - С.47-51.

5. Характеристика етапів початкового курсу навчання української мови студентів національних спільнот // Збірник наукових праць: Педагогічні науки. - Вип. Х. - Херсонський державний педагогічний університет: Айлант, 1999. - С.195-203.

6. До питання дефініції "рідна мова" в аспекті мовної ситуації у південному регіоні України // Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного інституту. - Вип. 8. - 2000. - С.35-38.

7. Психолінгвістичний аспект навчання українського розмовного мовлення студентів педвузів півдня України // Актуальні проблеми менталінгвістики: Науковий збірник. - Київ-Черкаси: Брама, 1999. - С.195-198.

8. Співвідношення мовного і немовного компонентів при початковому вивченні української мови // Філологічні студії: Науковий часопис Волинського державного університету ім. Л.Українки. - 2000. - № 1. - С.62-65.

9. Принципи побудови початкового курсу української мови у національних групах педагогічних внзів півдня України // Українська мова: навчально-методичні та виховні аспекти: Зб.матеріалів Всеукраїнської наукової конференції "Українська мова в освіті" / Ред-упор. В.Грищук. - Івано-Франківськ: Плай, 2000. - С.129-132.

10. Використання діяльнісного підходу при оволодінні студентами нерідної мови // Образование в современном обществе: проблема, теория, практика: Доклады и сообщения Международной научно-практической конференции. - Одесса, 1996. - С.175-177.

11. Гуманітарна освіта і комплексний підхід до вивчення української мови // Гуманітарна освіта і проблеми виховання молоді: Матеріали і методичні рекомендації Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Херсон, 1995. - Вип. II. - С.119.

12. Викладання української мови в російськомовному оточенні // Шляхи реалізації закону про мови в південно-східному регіоні України: Матеріали науково-практичної конференції. - Херсон, 1994. - С.52-53.

13. Про особливості викладання практичного курсу української мови на неспеціальних факультетах // Шляхи посилення ефективності практичного курсу української мови та виховання читацької майстерності: Матеріали обласної міжвузівської науково-методичної конференції. - Одеса, 1992. - ч. II. - С.22.

14. Development of oral speech culture: today and tomorrow (Розвиток розмовного мовлення: сьогодні й перспективи) ||IATEFL Ukraine Third International Conference. - Odessa, 1996. - 26-28 April. - p.44

Размещено на Allbest.ru