Складні конструкції з сурядністю і підрядністю в сучасній українській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

СКЛАДНІ КОНСТРУКЦІЇ З СУРЯДНІСТЮ І ПІДРЯДНІСТЮ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Спеціальність 10.02.01- українська мова

ДАВНЮК Світлана Володимирівна

Київ-2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі української мови Рівненського державного гуманітарного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - академік Академії Вищої школи

України, доктор філологічних наук, професор

Шульжук Каленик Федорович,

Рівненський державний гуманітарний університет,

завідувач кафедри української мови.

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор

Кадомцева Лариса Олександрівна, Київський національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова, кафедра стилістики.

Кандидат філологічних наук, доцент Масицька Тетяна Євгеніївна,

Волинський державний університет ім. Лесі Українки, кафедра української мови.

Провідна установа - Вінницький державний педагогічний, університет ім. М. Коцюбинського, кафедра української мови, Міністерство освіти і науки України, м. Вінниця.

Захист відбудеться “7” грудня 2001 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.19 в Київському національному університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, бульвар Шевченка, 14, к. 63).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Володимирська, 58, 10).

Автореферат розіслано “5” листопада 2001 року.

Учений секретар

Спеціалізованої вченої ради,

Кандидат філологічних наук, доцент Л.О. Медвєдєва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

сурядність підрядність речення синтаксичний

Актуальність дослідження. Комплексне дослідження речення як багатоаспектної одиниці є пріоритетним у сучасному українському мовознавстві. Особливо це стосується складних, зокрема багатокомпонентних, речень, що широко функціонують у книжно-писемних стилях сучасної української літературної мови. Об'єктом дослідження у дисертації стали складні конструкції з сурядністю і підрядністю (СКСП), які є однією з центральних моделей складних багатокомпонентних речень (СБР) і характеризуються рядом специфічних ознак, не властивих іншим cинтаксичним одиницям. СКСП були предметом дослідження у різних слов'янських мовах -- російській, чеській, словацькій, польській, болгарській (Г.Ф. Гаврилова, Г.Ф.Калашникова, М. Холодов, Л. Двонч, Ф. Кочиш, Є. Махачкова, З. Клеменсевич, К.Попов). В українській лінгвістиці окремі аспекти СКСП (переважно формально-граматичний) досліджувалися у працях А.П. Грищенка, І.К. Кучеренка, М.В. Симулика, К.Ф. Шульжука. Однак складні конструкції з сурядністю і підрядністю ще не були до цього часу предметом спеціального вивчення й монографічного опису в українському мовознавстві.

З урахуванням результатів попередніх досліджень СКСП у дисертації вперше здійснено спробу комплексного аналізу складних конструкцій з сурядністю і підрядністю як однієї з центральних моделей складних багатокомпонентних речень, що характеризуються специфічними формально-граматичними і семантичними ознаками.

Актуальність дослідження зумовлюється насамперед тим, що з'ясування статусу складних конструкцій з сурядністю і підрядністю продовжує залишатися у сучасному українському мовознавстві адекватно не розв'язаним, не висвітлені всебічно формально-синтаксичні параметри цих структур, майже не досліджувалася їх семантико-синтаксична структура. Крім того, у мовознавчих працях увага здебільшого зверталася на мінімальні різновиди цієї моделі -- трикомпонентні речення, тим часом як більш об'ємні структури (з чотирьох і більше предикативних компонентів) залишалися поза увагою вчених. У даній же моделі надзвичайно важливим є поглиблений аналіз кожного з різновидів складних конструкцій з сурядністю і підрядністю, особливо тих, у яких наявні більш складні поєднання сурядного і підрядного зв'язків, зокрема однорідної і неоднорідної супідрядності, послідовної підрядності тощо.

Системний опис складних конструкцій з сурядністю і підрядністю як однієї з центральних моделей складних багатокомпонентних речень зумовлюється також намаганням глибше проникнути в механізм функціонування синтаксичного рівня мови, що, звичайно, сприятиме подальшому розвитку синтаксичних досліджень складних неелементарних речень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в руслі наукової проблематики кафедри української мови Рівненського державного гуманітарного університету -- комплексної наукової теми “Функціональна типологія складного речення в українській мові”.

Мета і завдання. Мета дослідження -- системний формально-граматичний і семантико-синтаксичний аналіз складних конструкцій з сурядністю і підрядністю в сучасній українській мові.

Для реалізації цієї мети ставляться такі завдання:

з'ясувати місце складних конструкцій з сурядністю і підрядністю в системі складних багатокомпонентних речень, простежити взаємозв'язок з іншими синтаксичними одиницями;

визначити конструктивні ознаки складних конструкцій з сурядністю і підрядністю як однієї з центральних моделей складних багатокомпонентних речень;

дослідити формально-синтаксичні особливості різновидів моделі складних конструкцій з сурядністю і підрядністю, визначити їх центральні та периферійні варіанти;

проаналізувати характер сполучних засобів зв'язку і простежити особливості їх функціонування в складних конструкціях з сурядністю і підрядністю;

виявити закономірності сполучуваності частин і компонентів на зовнішньому та внутрішньому рівнях членування в складних конструкціях з сурядністю і підрядністю;

охарактеризувати внутрішню структуру предикативних одиниць СКСП, виявити особливості функціонування досліджуваної моделі в різних стилях сучасної української мови;

описати особливості семантичної (власне-семантичної і семантико-синтаксичної) структури складних конструкцій з сурядністю і підрядністю, визначаючи при цьому зовнішні і внутрішні власне-семантичні та центральні і периферійні семантико-синтаксичні відношення, взаємодію формально-граматичної і семантико-синтаксичної структур.

З метою розв'язання поставлених завдань окреслено джерельну базу, методологію і методику дослідження.

Методологічною основою дослідження є діалектичний підхід до мови як до цілісної системи, що перебуває у постійній динаміці, розуміння мови як суспільного явища.

Методика дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження інтерпретація матеріалу здійснюється на основі лінгвістичного опису з використанням прийомів синтаксичного моделювання, компонентного аналізу, трансформації, класифікації і систематики. У дисертаційній роботі також широко використовуються статистичні прийоми, що дозволяють більш об'єктивно проаналізувати якісні та кількісні параметри досліджуваних конструкцій.

Матеріалом дослідження послугувала картотека складних конструкцій з сурядністю і підрядністю сучасної української мови загальною кількістю п'ять тисяч речень, укладена шляхом суцільної вибірки з творів художньої прози О.Гончара, Є. Гуцала, О. Іваненко, П. Загребельного, Ю. Мушкетика, В.Підмогильного, М. Стельмаха, М. Трублаїні та інших українських письменників; поезії М. Адаменка, Н. Забіли, А. Малишка, О. Олеся, Д.Павличка, М. Рильського, В. Симоненка, Лесі Українки; публіцистики О.Гончара, І. Драча, Б. Олійника, М. Слабошпицького та інших, наукових праць, офіційно-ділових паперів, сучасної періодичної газетно-журнальної преси.

Наукова новизна одержаних результатів роботи полягає в тому, що в українському мовознавстві вперше здійснено комплексне дослідження складних конструкцій з сурядністю і підрядністю у функціональному аспекті, з урахуванням формально-синтаксичної та семантико-синтаксичної їх організації. Визначається місце і статус складних конструкцій з сурядністю і підрядністю в системі складного речення, виявляються конструктивні ознаки даних структур, простежуються формально-синтаксичні особливості різновидів моделі складних конструкцій з сурядністю і підрядністю, встановлюються їх центральні і периферійні варіанти, аналізується характер сполучних засобів зв'язку в цих моделях. Уперше описується взаємодія формально-синтаксичної та семантико-синтаксичної структур у межах складних конструкцій з сурядністю і підрядністю, встановлюються центральні і периферійні види підрядних частин, їх сполучуваність у різновидах моделі, що складаються з чотирьох і більше компонентів. Системно досліджується семантична структура складних конструкцій з сурядністю і підрядністю з погляду власне-семантичної і семантико-синтаксичної їх організації.

Теоретичне значення. Результати дослідження доповнюють теорію складного багатокомпонентного речення положеннями, які відображають сучасні погляди на проблеми функціональної типології складного речення. Вони можуть бути використані при підготовці теоретичних праць із синтаксису української мови і типологічно подібних до неї мов.

Практичне застосування результатів дисертації. Результати дослідження можуть бути використані у підручниках і посібниках із синтаксису сучасної української мови, у вузівських лекційних курсах, на практичних заняттях із синтаксису, у спецкурсах та спецсемінарах, при написанні курсових та дипломних робіт студентами-філологами, а також у середніх спеціальних освітніх закладах, школах з поглибленим вивченням української мови.

Апробація дисертації. Результати дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри української мови Рівненського державного гуманітарного університету, а також на кафедрі слов'янських мов Рівненського інституту слов'янознавства Київського інституту “Слов'янський університет”. Основні положення дисертації неодноразово висвітлювалися на наукових конференціях з питань теорії та практики сучасної української мови, з проблем удосконалення викладання української мови у вузах та середніх навчальних закладах: “Актуальні проблеми вивчення теоретико-літературних і мовознавчих дисциплін у вищих навчальних закладах” -- Рівне, 1995 р.; “Гуманітарна освіта і проблеми виховання молоді” -- Херсон, 1995 р.; “Структурно-семантичні особливості одиниць різних мовних рівнів” -- Харків, 2001 р., на щорічних звітних конференціях викладачів Рівненського державного гуманітарного університету у 1995-2001 рр., на звітних наукових конференціях викладачів рівненського інституту слов'янознавства у 1998-2001 рр. З теми дисертації опубліковано дев'ять наукових праць, з них шість -- статті у наукових збірниках.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури, що нараховує 228 найменувань, списку використаних джерел фактичного матеріалу (66 одиниць). Повний обсяг тексту дисертації становить 197 сторінок, обсяг наукового дослідження без списку літератури і джерел -- 174 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У “Вступі” обґрунтовується вибір теми, її актуальність, з'ясовується мета й завдання дослідження, його наукова новизна, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, визначено об'єкт, методологію та методи дослідження.

У першому розділі “Складні конструкції з сурядністю і підрядністю в системі складного речення” розглянуто загальні проблеми теорії складного речення, аспекти його дослідження, проблеми типології, конструктивні ознаки складних багатокомпонентних речень, підсистемою яких є складні конструкції з сурядністю і підрядністю, аналізуються зв'язки і семантико-синтаксичні відношення в складному багатокомпонентному реченні, встановлюються центральні (серед них складні конструкції з сурядністю і підрядністю) і периферійні моделі цих речень.

Пріоритетними в функціональному синтаксисі є питання семантики складного речення, поглибленого аналізу його формально-граматичної будови і взаємозв'язку власне-синтаксичної і семантичної структур. У розв'язанні цих проблем найперспективнішим є комплексний підхід, який передбачає формально-граматичний і семантико-синтаксичний аспекти дослідження речення, висвітлення їх співвідношення.

Актуальною продовжує залишатися і проблема типології складного речення, про що свідчать наукові дослідження В.Г. Адмоні, С.П. Бевзенка, І.Р. Вихованця, М.С. Поспєлова, С.І. Дорошенка, В.А.Бєлошапкової, М.В. Симулика, К.Ф. Шульжука.

Найпоширенішою є класифікація складних речень, яка базується на врахуванні формально-синтаксичної структури і семантики складного речення. Визначальними при цьому є формально-синтаксичні ознаки, з урахуванням яких встановлюються сполучникові (елементарні і багатокомпонентні), безсполучникові (елементарні і багатокомпонентні), сполучниково-безсполучникові (багатокомпонентні) речення.

Проблема вивчення і дослідження неелементарних речень, або, як прийнято за східнослов'янською традицією, складних речень ускладненого типу, багатокомпонентних складних речень, багаточленних складних речень, складних синтаксичних конструкцій, набуває все більшої ваги. І це не випадково, оскільки невпинно розвиваються і удосконалюються способи передачі думок, що оформлюються у найрізноманітніші види речень.

Сучасна українська мова надзвичайно багата на різноманітні конструкції складних речень з різними відношеннями підрядності і сурядності.

У результаті сполучуваності об'єднаних компонентів виникає інша синтаксична конструкція -- багатокомпонентне складне речення, яке відмінне від елементарного складного речення не тільки більшим обсягом, а й більшою семантичною ємністю.

Досліджуючи специфічні особливості складних речень ускладненого типу, учені неодноразово звертали увагу на конструкції, в яких частини з'єднані між собою як способом сурядності, так і способом підрядності. Такі сурядно-підрядні конструкції викликали інтерес і російських мовознавців. Як окремий тип складних багатокомпонентних речень їх розглядають Г.Ф. Гаврилова, А.Н.Гвоздєв, І.О. Василенко, Г.Ф. Калашникова, М.М. Холодов та інші. З'ясуванню конструктивних особливостей складних багато-компонентних речень, в тому числі сурядно-підрядних ускладнених речень, дослідженню різноманітності їх структури присвячено ряд праць польських, болгарських, словацьких та чеських учених (З. Клеменсевича, К. Попова, Я. Бауера, Ф. Кочиша, Л. Двонча, Л. Махачкової).

В українському мовознавстві окремі аспекти СКСП досліджували О.Є.Вержбицький, І.Г. Чередниченко, І.К. Кучеренко, М.В. Симулик, І.Р.Вихованець, К.Ф. Шульжук. Однак поза увагою дослідників залишилася семантична структура цих конструкцій. Монографічне дослідження складних конструкцій з сурядністю і підрядністю не велося.

Вивчення складних багатокомпонентних речень дало можливість уточнити значення терміна “складні конструкції з сурядністю і підрядністю” і визначити основні особливості їх структури. Ми вважаємо, що складні конструкції з сурядністю і підрядністю -- це окрема модель складних багатокомпонентних речень, що належить до полізв'язкових ускладнених конструкцій з провідним сурядним і допоміжним підрядним зв'язком, який виявляється в ряді варіантів.

У системі синтаксичних одиниць СКСП, як усі моделі СБР, перебувають на значно вищому ступені порівняно з іншими синтаксичними одиницями мовної системи -- елементарними складними реченнями, простими реченнями, словосполученнями і, нарешті, словом як компонентом речення, його мінімальною семантико-синтаксичною одиницею, тісно взаємодіє з ними, а тому розглядати їх окремо, ізольовано від інших синтаксичних одиниць, звичайно, неможливо.

Така їх співвідносність зумовлюється тим, що СКСП можуть бути трансформовані в елементарні складні, прості ускладнені речення, можуть також співвідноситися з іншими моделями СБР. Наприклад: Туристи йшли швидко, і все-таки вони запізнилися, бо йшов дощ -- складна сурядно-підрядна конструкція. Туристи йшли швидко, і все-таки вони запізнилися через дощ - елементарне складне речення. Туристи йшли швидко і все-таки запізнилися через дощ -- просте ускладнене речення. Хоча туристи йшли швидко, вони запізнилися, бо йшов дощ -- складне багатокомпонентне речення з неоднорідною супідрядністю.

За характером синтаксичного зв'язку СКСП може також співвідноситися із словосполученнями:

1)

Сурядний зв'язок

Молоді студенти і досвідчені викладачі

Підрядний зв'язок Підрядний зв'язок

2)

Сурядний зв'язок

Молоді студенти і викладачі

Підрядний зв'язок

3)

Сурядний зв'язок

Студенти і досвідчені викладачі

Підрядний зв'язок

У другому розділі “Формально-синтаксична будова складних конструкцій з сурядністю і підрядністю” досліджено синтаксичну структуру СКСП: визначено конструктивні ознаки складних конструкцій з сурядністю і підрядністю, розглянуто центральні і периферійні різновиди моделі, з'ясовано особливості використання засобів зв'язку та сполучуваність компонентів, специфіку внутрішньої структури предикативних одиниць, виявлено закономірності функціонування СКСП у різних стилях сучасної української мови.

Своєрідність складних конструкцій з сурядністю і підрядністю як однієї з центральних моделей складних багатокомпонентних речень відбивають саме формально-синтаксичні ознаки. Це насамперед характер синтаксичного зв'язку між частинами і компонентами СКСП, засоби зв'язку, кількість компонентів, поліваріантність будови, можливість предикативного ускладнення, багатомірність конструкції.

СКСП як модель СБР характеризується специфічними структурними відмінностями, що дозволяють відрізнити її від інших моделей СБР. Основна структурна ознака СКСП -- поєднання в межах однієї конструкції сурядного і підрядного зв'язків, їх ієрархія: на зовнішньому рівні членування ведучим виступає сурядний синтаксичний зв'язок, на внутрішньому (внутрішніх) -- підрядний зв'язок (його різновиди); значно рідше на внутрішньому рівні функціонує і сурядний зв'язок.

Сурядний сполучник на зовнішньому рівні членування здебільшого поєднує такі частини, в яких принаймні одна становить складнопідрядне речення. Підрядні сполучники і сполучні слова внутрішнього рівня членування поєднують частини складнопідрядного речення.

У СКСП внутрішніх рівнів може бути декілька, отже, виділяються в таких структурах і декілька засобів підрядного зв'язку (зокрема в складних конструкціях з сурядністю та послідовною підрядністю, з сурядністю і неоднорідною супідрядністю тощо). У таких конструкціях легше простежити ієрархію зв'язкових засобів, тому що кількість їх здебільшого зумовлена кількістю частин і компонентів, що складають дану конструкцію.

Щодо кількісного критерію в СКСП, то він не є основним у визначенні даної моделі СБР, однак має прямий стосунок до встановлення різновидів СКСП.

Для СКСП первинною формою реалізації є конструкція з сурядністю і звичайною підрядністю, яка складається з трьох компонентів, наприклад: Традиція Шевченкова виявилась напрочуд живучою і багатоплідною, і сам він ніби продовжував себе в новій українській літературі, що так бурхливо розів'ється після нього (О. Гончар). Мені теж хотілося полетіти за лебедями, і тому я піднімаю руки, наче крила (М. Стельмах).

Однією з характерних формальних особливостей СКСП є можливість предикативного ускладнення як на зовнішньому, так і на внутрішньому рівнях членування. На зовнішньому рівні членування можливість розширення складу частин значно обмежена, що пов'язано з ознакою закритості / відкритості структури в цілому.

На внутрішніх рівнях членування за допомогою нових предикативних одиниць можна розширити будь-яке складне речення. Значно більші можливості в цьому плані мають структури контаміновані за рахунок будови підрядної частини. На внутрішніх рівнях членування ускладнення структури СКСП пов'язане не лише зі зміною кількості предикативних одиниць, а й з приєднанням ще одного виду зв'язку (сурядного чи підрядного), що веде до виникнення різних варіантів у межах однієї моделі.

СКСП є моделлю поліваріантною, тобто виявляється в ряді структурних різновидів, що зумовлене будовою підрядної частини. На окремі різновиди СКСП звертали увагу Г.Ф. Калашникова, М.М. Холодов, М.В. Симулик, найдокладнішою є класифікація СКСП у наукових працях К.Ф. Шульжука.

За характером засобів зв'язку між частинами і компонентами складних конструкцій з сурядністю і підрядністю встановлені дев'ять різновидів.

Джерельна база свідчить, що в сучасній українській мові продуктивними є вони усі, але дослідження особливостей кожного різновиду доводить, що вони по-різному реалізуються у функціональних стилях мови. Виділяємо центральні і периферійні різновиди СКСП. Центральними є такі варіанти цієї моделі, у яких на внутрішньому рівні членування виявляється підрядний звязок одного різновиду. До них належать конструкції з сурядністю і звичайною підрядністю, з сурядністю і однорідною супідрядністю, з сурядністю і неоднорідною супідрядністю, з сурядністю і послідовною підрядністю.

Конструкції з комбінаціями підрядних звязків на внутрішньому рівні становлять моделі периферійні: з сурядністю і подвійною супідрядністю, з сурядністю, однорідною супідрядністю і послідовною підрядністю, з сурядністю, неоднорідною супідрядністю і послідовною підрядністю, з сурядністю, подвійною супідрядністю і послідовною підрядністю.

Дослідження показує, що кожний різновид найчастіше реалізується в мінімальних структурах.

Складні конструкції з підрядністю та сурядністю є самостійною моделлю складних багатокомпонентних речень, характерною особливістю якої є функціонування підрядного зв'язку як основного, ведучого на зовнішньому рівні членування, а сурядного зв'язку як допоміжного зв'язку внутрішнього рівня.

Особливості використання засобів зв'язку в СКСП зумовлені головною конструктивною ознакою цих речень -- одночасністю функціонування в межах однієї конструкції сурядного зв'язку на зовнішньому рівні членування і підрядного зв'язку на внутрішньому (внутрішніх) рівні членування. Найпоширенішими є сурядні сполучники і, а, але та підрядні сполучники і сполучні слова що, як, який. Характерною особливістю СКСП є наявність комплексних сполучникових поєднань на зразок: і коли, і якщо, і тому, а коли тощо.

Функціонування компонентів у СКСП підпорядковується певним умовам сполучуваності, головним критерієм якої є відповідність між формою і змістом. Джерельна база свідчить, що в складних конструкціях з сурядністю і підрядністю найуживанішими є підрядні з'ясувальні і означальні, тому їх характеризуємо як центральні види підрядних.

Аналіз внутрішньої структури предикативних одиниць у складних конструкціях з сурядністю і підрядністю засвідчує одночасне функціонування повних і неповних, поширених і непоширених, ускладнених і неускладнених речень. Серед ускладнюючих засобів у СКСП найпоширенішими є однорідні члени речення: Десь пізніше людину будуть гартувати і суспільні стосунки, і труд, і боротьба, але ті пісні, що співала мати над колискою малій дитині, ніколи в житті не забуваються (А. Малишко); Дядько стояв на пагорбі, і вся його постать була оторочена назусібіч жовтуватим світлом обрамлення, і, може, через те, коли всміхався той дядечко, щось таке чудне робилося, сміялися і зморшки біля очей, і очі, і вуса, і все його кругле обличчя (В.Шевчук).

Поглиблений аналіз функціонування СКСП у різних стилях сучасної української літературної мови, проведений нами, дає підстави зробити висновок, що досліджувані багатокомпонентні конструкції регулярно вживаються у художньому і публіцистичному стилях, рідше -- у науковому, офіційно-діловому та розмовному.

Аналіз текстів різних функціональних стилів сучасної української мови з погляду частоти використання СКСП, їх довжини дав неоднакові результати. Більшість таких конструкцій зафіксовано нами у художній літературі (60% від загальної кількості дібраних речень). Значну частку вони складають у текстах публіцистичного стилю (24%), набагато менше їх зустрічається в науковому (7%) та розмовному (6%) стилях, майже не вживаються вони в офіційно-ділових текстах (3%). Найчастіше в усіх стилях сучасної української мови функціонують три-, чотирикомпонентні складні конструкції з сурядністю і підрядністю. Регулярними в усіх стилях є також чотирикомпонентні і п'ятикомпонентні складні конструкції з сурядністю і однорідною супідрядністю, з сурядністю і неоднорідною супідрядністю, з сурядністю і послідовною підрядністю.

Надзвичайно активними є СКСП у мові художніх творів, як у прозі, так і в поезії. Основні різновиди моделі СКСП використовують різні автори. Спостереження за синтаксисом художніх творів О. Гончара, Є. Гуцала, О.Іваненко, П. Загребельного, Ю. Мушкетика, М. Стельмаха, Г. Тютюнника, М.Трублаїні та інших дає підстави стверджувати, що саме СКСП є однією з найуживаніших синтаксичних конструкцій серед усіх СБР. Однак аналіз текстів творів письменників свідчить, що вони по-різному використовують СКСП. Це, очевидно, можна пояснити своєрідною авторською манерою у застосуванні тих чи інших синтаксичних засобів. Письменники часто використовують різні варіанти моделі СКСП в авторській мові, в мові дійових осіб, для змалювання картин природи, задля створення певних експресивно-емоційних впливів на читача, для створення комічного ефекту. Наприклад: Вона дивиться на нього і жмуриться, усміхається йому, і її очі вбирають стільки того світла, що самі проміняться і яскряться (Г. Тютюнник); А із землі вилазило зелене зіллячко, і перші проліски відкривали свої блакитні очиці, щоб подивитися на журавлів, які з весною поверталися додому (О.Іваненко).

Наші спостереження над синтаксисом драматичних творів В. Канівця, О.Коломійця, О. Левади, М. Стельмаха та інших письменників свідчать про порівняно нечасте використання складних багатокомпонентних речень взагалі, в тому числі СКСП.

Здебільшого трапляються три-, чотирикомпонентні складні конструкції з сурядністю і звичайною підрядністю, з сурядністю і однорідною супідрядністю. Помітною особливістю внутрішньої структури таких СКСП є неповнота предикативних одиниць.

У поетичному мовленні виникає необхідність певного “пристосування” СКСП до умов функціонування у межах вірша. Складні конструкції з сурядністю і підрядністю так розміщуються, що їх сурядні і підрядні частини часто збігаються з окремими рядками, при цьому не порушується структура конструкції:

Він вирве у зими холодне, гостре жало,

Весняний милий день в звитяжному бою,

І встане буйство трав, де мертве листя впало,

Щоб юності віддать енергію свою. (В. Сосюра)

Серед різновидів СКСП у поетичних творах часто вживаються трикомпонентні і чотирикомпонентні складні конструкції з сурядністю і звичайною підрядністю.

Однак найпоширенішими в поезії є складні конструкції з сурядністю і однорідною супідрядністю. Будова таких речень, де усі підрядні виконують однакову функцію і розміщені поряд, сприяє мелодійності віршованого тексту:

І марили айстри в розкішнім півсні

Про трави шовкові, про сонячні дні,

І в мріях ввижалась їм казка ясна,

Де квіти не в'януть, де вічна весна. (О. Олесь)

Дослідження використання СКСП у публіцистичному стилі свідчить, що ці конструкції займають одне з центральних місць серед усіх багатокомпонентних речень. Аналізуючи мову публіцистики О. Гончара, І. Драча, П. Загребельного, Б.Олійника, С. Плачинди, М. Слабошпицького, В. Яворівського та інших, ми переконалися, що в цілому автори охоче використовують СКСП, хоча для публіцистики важливу роль відіграє індивідуальна манера використання речень різних конструкцій окремими авторами.

У текстах літературно-критичної публіцистики регулярними є СКСП більш складної будови, з великою кількістю предикативних. У мові газетно-журнальних статей, у текстах інформативного значення помітна тенденція уникати складних за будовою конструкцій, здебільшого використовуються три-, чотирикомпонентні речення.

Щодо функціонування СКСП у науковому стилі, то здебільшого вони трапляються у гуманітарних текстах лінгвістичного, історичного, філософського спрямування. Як правило, це малокількісні трикомпонентні і чотирикомпонентні складні конструкції з сурядністю і звичайною підрядністю. Частіше спостерігаються СКСП у науково-популярних та науково-публіцистичних текстах.

СКСП майже не використовуються в офіційно-діловому стилі, нами зафіксовані поодинокі СКСП здебільшого мінімальної трикомпонентної структури, характерною ознакою внутрішньої будови предикативних одиниць у зазначених конструкціях є неповнота і непоширеність. Здебільшого СКСП трапляються у таких офіційно-ділових паперах, як розгорнута характеристика, вмотивована заява, пояснювальна записка, автобіографія.

Щодо багатокомпонентних складних конструкцій у розмовному стилі, то вони ніби “розсипаються” на прості, елементарні складнопідрядні і складносурядні речення, і їх важко сприймати як багатокомпонентне речення. Використовуються в основному СКСП з підрядними обставинними (причини, умови, мети, часу), означальними. В уснорозмовних діалогах речення структурно неповні і непоширені, з наявними присудками. Виразною ознакою багатьох СКСП, що зафіксовані в усному мовленні, є ситуативна еліптичність, наприклад: Чоловік їсть, коли хоче, а свиня, коли дадуть; Серед товаришів він жартівник, а це -- мовчить, бо хворий дуже.

У художніх та публіцистичних текстах, а також у розмовному стилі спостерігаємо парцельовані СКСП.

Третій розділ “Семантико-синтаксична структура складних конструкцій з сурядністю і підрядністю” присвячений дослідженню семантичних особливостей СКСП, співвідношення їх семантичної та формально-граматичної структури, семантико-синтаксичної організації складних сурядно-підрядних речень.

Важливість дослідження семантичної структури складного, особливо ускладненого, речення в українському мовознавстві зумовлюється тим, що до останнього часу вона не була предметом спеціального вивчення. Тому сьогодні ученими-лінгвістами плідно ведуться дослідження семантичної структури складних елементарних і багатокомпонентних речень, про що свідчить ряд найновіших праць українських мовознавців. Зокрема, ґрунтовне дослідження семантичної структури елементарних складних речень здійснене І.Р.Вихованцем. Окремі особливості семантики складних речень також досліджували К.Ф. Герман, Н.В. Гуйванюк, Г.М. Горяна, А.П. Загнітко, О.В.Кокойло, Н.М. Корбозерова та ін.

Семантична структура складних багатокомпонентних речень стала предметом спеціальних досліджень лише останнім часом (В.П. Ачилова, О.О. Кузьмич, Т.М. Шкарбан, К.Ф. Шульжук).

Дослідження семантики складних конструкцій з сурядністю і підрядністю базується на двоярусній семантичній структурі складного речення, за якою встановлюються власне-семантичний і семантико-синтаксичний яруси речення. Семантика СКСП обов'язково зумовлена структурою конструкції, але не завжди визначається нею. У зв'язку з цим встановлюємо такі різновиди СКСП: 1) у яких формально-граматична структура однозначно корелює з семантичною структурою; 2) у яких наявна неспіввідносність формальної і семантичної структур, що пов'язано з потребами комунікації в розгортанні / нерозгортанні пропозицій. Неспіввідносність кількості семантично елементарних речень у складних конструкціях з сурядністю і підрядністю кількості предикативних компонентів за формально-граматичними параметрами зумовлена функціонуванням інших компонентів семантичної структури, що є знаками згорнутих пропозицій, вторинними предикатними синтаксемами, які можна трансформувати у прості речення. Для означення компонентів простого речення, що є репрезентантами таких розгорнутих пропозицій у сучасному мовознавстві застосовують термін “комплікатор”. У структурі СКСП нами зафіксовані різні типи комплікаторів: детермінантні (логічні, ситуативні, з характеризуючим значенням), прислівні (атрибутивні, арґументні), вокативні і модальні; додаткові семантично елементарні речення формують також однорідні члени речення.

Семантико-синтаксична структура складних конструкцій з сурядністю і підрядністю як одного з різновидів складних багатокомпонентних речень відображає відношення між трьома ситуаціями (в основних, базових структурах), або між більшою їх кількістю, що спостерігається майже в усіх різновидах СКСП, містить у собі три або більше предикативні частини, отже, ці речення є складними як у формально-граматичному, так і в семантико-синтаксичному плані.

Характерною ознакою семантико-синтаксичної структури СКСП є й те, що сурядність і підрядність у складному реченні різко не протистоять одна одній, у багатьох випадках те саме відношення може оформлятися як сурядним, так і підрядним сполучником.

Сурядний і підрядний зв'язки лежать в основі виділення різновидів моделі складних конструкцій з сурядністю і підрядністю, встановлення в їх межах семантико-синтаксичних відношень. Головними показниками семантико-синтаксичних відношень у СКСП є насамперед сполучники з чітко вираженими диференціюючими ознаками (причинові, умовні, допустові та ін.), тоді як контекстуальна інформація лише виконує роль факультативної підтримки значення, носієм якого є сам сполучник.

На зовнішньому рівні членування в СКСП функціонують такі ж семантичні і асемантичні сурядні сполучники, що і в елементарному складносурядному реченні. Сурядний зв'язок часто репрезентується семантичними сурядними сполучниками і вирізняється ознакою рівноправності/незалежності поєднуваних ним сурядних частин, а семантико-синтаксичні відношення між ними взаємозумовлені, взаємозалежні, тобто для них типовий двобічний характер залежності. Взявши за основу класифікацію семантико-синтаксичних відношень в елементарному складносурядному реченні І.Р. Вихованця, встановлюємо такі типи семантико-синтаксичних відношень зовнішнього рівня членування в СКСП: 1) двобічні темпоральні; 2) зіставні; 3) протиставні; 4) розділові; 5) причиново-наслідкові; 6) умовно-наслідкові. За нашими даними, темпоральні, зіставно-протиставні, причиново-наслідкові відношення є регулярними в СКСП на зовнішньому рівні членування, а інші -- периферійними.

Внутрішній рівень членування відтворює другий семантичний шар, який конкретизує характер зв'язків, встановлює причиново-наслідкову, часову та іншу залежність між явищами, що виявляється за допомогою різних підрядних і рідше сурядних засобів зв'язку. Паралельно з зовнішніми семантико-синтаксичними відношеннями в СКСП функціонують внутрішні відношення, властиві складнопідрядним конструкціям. Основними зв'язковими засобами у таких складнопідрядних конструкціях служать асемантичні і семантичні підрядні сполучники і сполучні слова.

В основній формі реалізації моделі СКСП на внутрішньому рівні виділяються такі однобічні семантико-синтаксичні відношення у підрядній частині: 1) часові; 2) причинові; 3) наслідкові; 4) умовні; 5) відношення тотожності; 6) допустові; 7) цільові; 8) порівняльні; 9) означальні; 10) об'єктні; 11) просторові. Означальні і об'єктні відношення визначаємо як центральні, інші -- периферійні.

Особливість семантико-синтаксичної структури складних конструкцій з сурядністю і підрядністю полягає в тому, що в цій конструкції одночасно функціонують семантико-синтаксичні відношення, властиві складносурядним реченням на зовнішньому і складнопідрядним реченням на внутрішньому рівні членування.

Оскільки СКСП є структурами поліваріантними як з формально-граматичного, так і з семантико-синтаксичного погляду, то можливі різні комбінації семантико-синтаксичних відношень, особливо на внутрішньому рівні членування в чотири-, п'яти-, шестикомпонентних і більших за обсягом конструкціях. Сполучення зовнішніх і внутрішніх семантико-синтаксичних відношень в СКСП розглядаємо в структурах, що являють собою основний варіант моделі, тобто в трикомпонентних конструкціях, а також у СКСП з чотирьох і більше компонентів, у яких на внутрішньому рівні членування функціонують однакові семантико-синтаксичні відношення (чотирикомпонентні конструкції з сурядністю і звичайною підрядністю, чотири-, п'ятикомпонентні СКСП з однорідною супідрядністю).

Враховуючи центральні зовнішні і центральні внутрішні семантико-синтаксичні відношення в складних конструкціях з сурядністю і підрядністю з трикомпонентною структурною основною, виділяємо шість найбільш поширених поєднань центральних зовнішніх і центральних внутрішніх семантико-синтаксичних відношень, що виявляються в СКСП: 1) темпоральні -- означальні; 2) темпоральні -- об'єктні; 3) зіставно-протиставні -- означальні; 4) зіставно-протиставні -- об'єктні; 5) при-чиново-наслідкові -- означальні; 6) причиново-наслідкові -- об'єктні.

У різновидах СКСП виділення семантико-синтаксичних відношень на зовнішньому рівні членування не викликає труднощів, а на внутрішніх рівнях воно пов'язане безпосередньо з центральними і периферійними видами підрядних, які функціонують в СКСП. У деяких різновидах кількість семантико-синтаксичних відношень на внутрішніх рівнях членування не визначається кількістю підрядних компонентів, зокрема у складних конструкціях з сурядністю, однорідною супідрядністю і послідовною підрядністю спостерігаються супідрядні компоненти з однаковими семантико-синтаксичними відношеннями: Листя з кленів летить і лягає на тротуар під ноги, а мені здається, що це Людчині пустощі, що це те саме кленове листячко, яке ще минулого літа наносила вона до кімнати і встелила їм підлогу (О. Сизоненко).

За нашими спостереженнями, на нижчих рівнях членування в СКСП виявляються ті самі семантико-синтаксичні відношення, що і на вищих, тому виділені нами шість ієрархічних семантико-синтаксичних відношень становлять ядро у досліджуваній моделі.

Зазначені сполучення центральних зовнішніх і центральних внутрішніх відношень охоплюють абсолютну більшість формально-граматичних різновидів моделі складних конструкцій з сурядністю і підрядністю, вони є тією основою, на базі якої розвивається розгалужена семантична система багатокомпонентної конструкції з сурядно-підрядною структурною схемою.

ВИСНОВКИ

Складні конструкції з сурядністю і підрядністю становлять окрему модель складних багатокомпонентних речень і перебувають у системному взаємозв'язку з іншими синтаксичними одиницями: словосполученням, простим ускладненим реченням, елементарним складним реченням, іншими типами складних багатокомпонентних структур.

СКСП властиві такі конструктивні ознаки: наявність не менше трьох компонентів і двох сполучних засобів; провідний сурядний зв'язок, що виділяється на зовнішньому рівні членування, допоміжний підрядний зв'язок, що виділяється на внутрішньому рівні членування; багатомірність структури; поліваріантність конструкції, можливість предикативного ускладнення; складність семантико-синтаксичної структури і семантико-синтаксичних відношень. Зовнішній рівень членування виділяється за синтаксичною ознакою, тобто за наявністю сурядного сполучника. Поєднуючись сполучниками сурядності (семантичними й асемантичними), частини складних конструкцій з сурядністю і підрядністю на зовнішньому рівні членування є синтаксично рівноправними. Кількість внутрішніх рівнів членування залежить від кількості предикативних компонентів та різновиду підрядного зв'язку (однорідної супідрядності, неоднорідної супідрядності, послідовної підрядності).

Виявлення різновидів складних конструкцій з сурядністю і підрядністю зумовлюється особливостями поєднання підрядних компонентів на внутрішньому рівні членування. На формально-граматичному рівні з урахуванням сполучних засобів і кількості предикативних одиниць виділено і проаналізовано дев'ять різновидів моделі СКСП, в яких на внутрішньому рівні членування наявні як звичайна підрядність, так і супідрядність (однорідна і неоднорідна), послідовна підрядність, різні поєднання супідрядності та послідовної підрядності. Центральними є чотири різновиди моделі: з сурядністю і звичайною підрядністю, з сурядністю і однорідною супідрядністю, з сурядністю і неоднорідною супідрядністю, з сурядністю і послідовною підрядністю. Основною формою реалізації моделі є речення з сурядністю і звичайною підрядністю. Периферійну ланку становлять складні конструкції з сурядністю, подвійною супідрядністю і послідовною підрядністю, які для реалізації видів і різновидів зв'язку вимагають наявності не менше шести предикативних компонентів.

Сурядний і підрядний зв'язки функціонують і в складних реченнях з підрядністю і сурядністю, які розглядаємо як окрему модель, у якій зовнішнім є підрядний зв'язок, внутрішнім -- сурядний.

Основними засобами зв'язку в СКСП на зовнішньому рівні членування є сполучники сурядності, на внутрішньому рівні членування -- підрядні сполучники, сполучні слова, а в деяких різновидах і сурядні сполучники. Ядро становлять трикомпонентні СКСП з одним зовнішнім сурядним сполучником та одним внутрішнім підрядним сполучним засобом. Вони охоплюють понад 70% СКСП. Найуживанішими є сурядний сполучник і (55% конструкцій) та підрядні сполучники що (46%), як (23%). Часто функціонують займенниково-співвідносні структури, складені сполучники, сполучні слова. Більшість підрядних у центральних різновидах СКСП характеризуються передбачуваною сполучуваністю, оскільки переважають підрядні прислівні (означальні і з'ясувальні).

Аналіз внутрішньої будови СКСП засвідчив, що в основній формі реалізації моделі частини, які є простими реченнями, переважно повні двоскладні (70%), у частинах, що становлять складнопідрядні речення, повними двоскладними є лише 30% предикативних компонентів. При цьому внутрішня структура основних різновидів моделі розрізняється досить суттєво.

Аналіз функціонування СКСП у різних стилях показав, що частота використання і довжина СКСП у функціональних стилях сучасної української мови різна. Зіставний аналіз суцільних текстів обсягом 100 с. кожного стилю засвідчив, що найуживанішими є СКСП у художньому стилі (60%), у публіцистичному стилі (24%). Менш поширеними є ці конструкції в науковому (7%), розмовному (6%) та офіційно-діловому (3%) стилях. Значні відмінності спостерігаються і у використанні СКСП письменниками, що, очевидно, можна пояснити індивідуальними особливостями стилю письменника, жанром художнього твору.

СКСП являють собою такі багатокомпонентні конструкції, які є складними у власне-семантичному, семантико-синтаксичному і формально-синтаксичному аспектах. За характером співвідношення формально-граматичної і семантичної структур виділяємо два різновиди СКСП: 1) з відповідністю формально-граматичної і семантичної структур; 2) з невідповідністю формально-граматичної і семантичної структур. Поширеними є речення другого різновиду, в яких кількість семантично елементарних речень більша у зв'язку з тим, що в формально-синтаксичній структурі наявні згорнуті пропозиції, вторинні предикатні синтаксеми.

Головні показники семантико-синтаксичних відношень у СКСП -- семантичні сполучники, у разі використання асемантичних (функціональних) сполучників основне навантаження переноситься на семантику частин. Як засвідчує наш матеріал, основними ієрархічними семантико-синтаксичними відношеннями в СКСП (перші -- внутрішні, другі -- зовнішні) є: темпоральні -- означальні, темпоральні -- об'єктні, зіставно-протиставні -- означальні, зіставно-протиставні -- об'єктні, причиново-наслідкові -- означальні, причиново-наслідкові -- об'єктні.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Давнюк С.В. Складні синтаксичні конструкції у мові і мовленні // Сучасна філологія: Збірник наукових праць викладачів, аспірантів, студентів. Випуск третій. -- Рівне: РДПІ. -- 1995. -- С. 59-62.

Давнюк С.В. Вивчення складних конструкцій з сурядністю і підрядністю // Актуальні проблеми вивчення теоретико-літературних і мовознавчих дисциплін у вищих навчальних закладах: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. -- Рівне. -- 1995. -- С.63-64.

Давнюк С.В. Синтаксична будова як мови засіб розвитку мислення і виховання особистості // Гуманітарна освіта і проблеми виховання молоді: Матеріали і методичні рекомендації Всеукраїнської науково-практичної конференції. -- Херсон. -- 1995. -- С. 80-81.

Давнюк С.В. Синтаксичні зв'язки і семантико-синтаксичні відношення в складних конструкціях з сурядністю і підрядністю // Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць. Випуск другий. -- Донецьк: ДонДУ. -- 1996. -- С. 46-50.

Давнюк С.В. Складні конструкції з сурядністю і підрядністю в системі складного речення: Матеріали для вчителів-філологів по викладанню і вивченню складних багатокомпонентних речень. -- Рівне. -- 1998. -- 30 с.

Давнюк С.В. Українська державність і деякі проблеми розвитку синтаксичної науки в Україні // Слов'янський вісник: Міжвідомчий науковий збірник. Вип.1. -- Рівне. -- 1998. -- С. 228-232.

Давнюк С.В. Елементи теорії складного речення у підготовці майбутнього учителя // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Збірник наукових праць. Вип.8. -- Рівне: РДГУ. -- 1999. -- С. 97-102.

Давнюк С.В. Складні конструкції з сурядністю і підрядністю як одна з моделей складних багатокомпонентних речень // Актуальні проблеми філології: Збірник наукових праць. Вип.8. -- Рівне: РДГУ. -- 2000. -- С. 12-15.

Давнюк С.В. Співвідношення семантичної і формально-граматичної структур складних конструкцій з сурядністю і підрядністю // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць. Вип.7. -- Харків: ХДПУ. -- 2001. -- С. 98-103.

АНОТАЦІЯ

Давнюк С.В. Складні конструкції з сурядністю і підрядністю в сучасній українській мові. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 -- українська мова. -- Національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2001.

Дисертація присвячена дослідженню формально-граматичної і семантико-синтаксичної структури складних конструкцій з сурядністю і підрядністю. З'ясовується місце цих конструкцій в системі складних багатокомпонентних речень, їх зв'язок із словосполученням, простим ускладненим реченням, складним елементарним реченням, іншими типами складних багатокомпонентних структур. Встановлено і описано конструктивні ознаки складних конструкцій з сурядністю і підрядністю. Дослідження цих речень здійснено у формально-синтаксичному та семантичному аспектах. За формально-синтаксичними ознаками встановлено і проаналізовано дев'ять різновидів цієї моделі, описано внутрішню будову предикативних компонентів. Досліджено використання складних конструкцій з сурядністю і підрядністю в різних функціональних стилях. З'ясовано причини відповідності / невідповідності складних конструкцій з сурядністю і підрядністю у формально-граматичному і семантичному аспектах. Встановлено роль сполучних засобів у вираженні семантико-синтаксичних відношень між предикативними частинами, центральні і периферійні ієрархічні семантико-синтаксичні відношення.

Ключові слова: складне багатокомпонентне речення, складні конструкції з сурядністю і підрядністю, складне елементарне речення, сурядний зв'язок, підрядний зв'язок, формально-граматична структура, семантико-синтаксична структура.

АННОТАЦИЯ

Давнюк С.В. Сложные конструкции с сочинением и подчинением в современном украинском языке. -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02 -- украинский язык. -- Национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2001.

Диссертация посвящена исследованию формально-грамматической и семантической структуры сложных конструкций с сочинением и подчинением. В работе установлено место данных конструкций в системе сложных многокомпонентных предложений, их взаимосвязь со словосочетаниями, простыми осложненными предложениями, сложными элементарными предложениями, другими типами сложных многокомпонентных структур.

Своеобразие сложных конструкций с сочинением и подчинением как одной их центральных моделей сложных многокомпонентных предложений определяет формально-грамматические, а также семантико-синтаксические признаки: характер синтаксической связи, количество предикативных компонентов, многомерность структуры, поливариантность, возможность предикативного усложнения, сложность семантико-синтаксической структуры.

Главный структурный признак сложных конструкций с сочинением и подчинением -- сочетание в пределах одной конструкции сочинительной и подчинительной связи, их иерархия. Сочинительный союз на внешнем уровне членения соединяет такие две части, одна из которых обязательно является сложноподчиненным предложением. В зависимости от количества предикативных единиц внутренних уровней членения может быть несколько.

Установлено с учетом характера синтаксической связи и количества предикативных компонентов девять разновидностей конструкций исследуемой модели, четыре из которых являются центральными: сложные конструкции с сочинением и собственно подчинением, сложные конструкции с сочинением и однородным соподчинением, сложные конструкции с сочинением и неоднородным соподчинением, сложные конструкции с сочинением и последовательным подчинением.

Наиболее употребительны в данной модели сочинительные союзы і, а, але на внешнем уровне членения и подчинительные союзы що, як на внутреннем уровне членения. Характерной особенностью является комплексное использование союзных средств і коли, і якщо, а коли и т.п.

Анализ текстов разных функциональных стилей свидетельствует о неодинаковом использовании сложных конструкций с сочинением и подчинением (для анализа взято 100 с. текстов разных стилей). Большинство таких конструкций зафиксировано в художественной литературе (60%) и в публицистическом стиле (24%). Значительно реже они употребляются в научном (7%), разговорном (6%) и официально-деловых (3%) текстах. Значительны расхождения в употреблении данных структур в художественных произведениях О. Гончара, М. Стельмаха, Е. Гуцала, И. Драча, Б. Олийныка, И.Багмута, Я. Баша. Наименее употребительны сложные конструкции с сочинением и подчинением в драматических произведениях.

Доказано, что сложные конструкции с сочинением и подчинением, в отличие от большинства моделей сложных многокомпонентных предложений, имеют особую семантико-синтаксическую структуру, охватывающую все типы семантико-синтаксических отношений, свойственных сложному предложению.

По характеру соотношения формально-грамматической и семантической структур сложных предложений с сочинением и подчинением определено и проанализировано конструкции в аспекте соответствия / несоответствия формально-грамматической и семантической структур. Установлено шесть центральных иерархических семантико-синтаксических отношений в сложных конструкциях с сочинением и подчинением: темпоральные -- определительные, темпоральные -- объектные, составительно-противопоставительные -- определительные, составительно-противопоставительные -- объектные, причинно-следственные -- определительные, причинно-следственные -- объектные.

...