Співвідношення денотативної і конотативної інформації при перекладі (на матеріалі текстів публіцистичного стилю)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 81'255=133.1=161.2 : 82-92

Співвідношення денотативної і конотативної інформації при перекладі (на матеріалі текстів публіцистичного стилю)

Спеціальність 10.02.16 - перекладознавство

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

ДУДНИК МАРІЯ МИКОЛАЇВНА

Київ 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії та практики перекладу романських мов Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор, академік АН ВШ України ЧЕРЕДНИЧЕНКО ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ, завідувач кафедри теорії та практики перекладу романських мов, декан факультету іноземної філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор, академік АН ВШ України ЗОРІВЧАК РОКСОЛАНА ПЕТРІВНА, завідувач кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України

кандидат філологічних наук, доцент КАГАНОВСЬКА ОЛЕНА МАРКІВНА, докторант кафедри лексикології та стилістики англійської мови Київського національного лінгвістичного університету Міністерства освіти і науки України

Провідна установа:Запорізький державний університет, кафедра теорії і практики перекладу, Міністерство освіти і науки України, м. Запоріжжя

Захист відбудеться “30” січня 2002 року о 10:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01017, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 14).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.10).

Автореферат розісланий “20” грудня 2001.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради к. філол. н., доц. Смущинська І.В.

Загальна характеристика

повідомлення інформація переклад публіцистичний

На сучасному етапі розвитку перекладознавства об'єктом інтенсивних досліджень є мовленнєва діяльність людини в контексті двомовної комунікації, зокрема інформативність публіцистичного тексту в оригіналі та перекладі, а також шляхи досягнення адекватного співвідношення денотативної і конотативної інформації у перекладеному тексті.

Той факт, що переклад є одним із різновидів комунікації, в якому спілкування відбувається шляхом ідентифікації окремих, знайомих для відправника і реципієнта рис репрезентованої ситуації (Ж. Мунен), робить можливим сам процес міжмовної комунікації, дозволяючи перекладачеві і реципієнту перекладу свідомо інтерпретувати й аналогічно сприймати публіцистичне повідомлення на основі власного життєвого досвіду, загального рівня освіченості і ерудиції.

Актуальність обраної теми зумовлено загальною тенденцією сучасних досліджень до багатоаспектного аналізу можливостей перекладу текстів масової комунікації, зокрема використання результатів контрастивних студій у перекладознавстві. Комплексне вивчення поліінформативної структури публіцистичного тексту, функціонально-семантичне дослідження мовних засобів передавання денотативної і конотативної інформації в оригіналі і перекладі, дослідження специфіки відносин між комунікативними елементами морфологічних, синтаксичних і лексичних конструкцій, дають змогу зробити певні висновки щодо можливості міжмовної еквівалентності при перекладі публіцистичного повідомлення з погляду збереження адекватного співвідношення денотативної і конотативної інформації.

Об'єктом дослідження є засоби передавання денотативної і конотативної інформації в оригіналі та перекладі публіцистичного тексту з французької на українську мову.

Предметом дисертаційного дослідження є взаємозв'язок і взаємозалежність двох основних типів інформації публіцистичного тексту при перекладі, зокрема інформації денотативної, за допомогою якої автор може об'єктивно репрезентувати реальні події і факти, та інформації конотативної, яка забезпечує емоційність, експресивність, оцінність та впливовість публіцистичного тексту, що передаються засобами морфологічного, синтаксичного та лексичного рівнів.

У реферованій дисертації використовуються методи перекладознавчого та лінгвістичного аналізу, зокрема метод субституції та елімінації, метод контрастивного аналізу, контекстуально-ситуативний, компонентний і трансформаційний методи. Використання зазначених методів дало змогу виявити засоби передавання денотативної і конотативної інформації на морфологічному, синтаксичному і лексичному рівнях в оригіналі і перекладі, визначити їх інформативну роль стосовно інших елементів тексту в процесі поєднання логіки і точності змісту з емоційно-експресивною образністю публіцистичного повідомлення, обгрунтувати і дослідити розв'язання проблем перекладу, які пов'язані з легітимністю й нелегітимністю контекстуального використання одиниць мови як засобів передавання конотативної інформації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає комплексній міжкафедральній науковій темі “Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів” (код 01 БФ0147-01), затвердженої Міністерством освіти і науки України.

Мета дослідження полягає у вивченні взаємодії засобів передавання денотативної і конотативної інформації на рівні морфології, синтаксису та лексики, а також визначенні шляхів та умов досягнення адекватного співвідношення денотативної і конотативної інформації при перекладі французького публіцистичного тексту українською мовою.

Досягнення мети дослідження вимагає реалізації наступних завдань:

провести контрастивний аналіз оригіналів і перекладів публіцистичних текстів, щоб виявити та проаналізувати основні засоби передавання денотативної і конотативної інформації у всьому розмаїтті їхніх форм та виявлень;

виявити контекстуальну взаємозалежність морфологічних, синтаксичних і лексичних засобів передавання денотативної та конотативної інформації в оригіналі та перекладі;

проаналізувати зв'язок засобів передавання денотативної та конотативної інформації з іншими комунікативними одиницями тексту та їх роль у формуванні комунікативного змісту публіцистичного тексту в оригіналі та перекладі;

визначити роль інформативних компонентів у процесі формування комплексної інформаційної структури публіцистичного повідомлення при реалізації комунікативно-прагматичної функції - функції інформування і впливу;

розглянути альтернативні можливості передавання конотативної інформації у перекладі і, відповідно, шляхи забезпечення адекватного співвідношення денотативної і конотативної інформації при перекладі французьких публіцистичних текстів на українську мову.

Наукова новизна дисертації. Уперше проблема співвідношення денотативної і конотативної інформації в розрізі перекладу публіцистики стала предметом спеціального дослідження. Уперше у зіставному плані досліджено засоби актуалізації мовних одиниць, що забезпечують передавання денотативної та конотативної інформації в оригіналі та перекладі.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження. Здобуті результати дозволили теоретично осмислити стилістичні і структурно-інформаційні особливості публіцистичного повідомлення, зокрема визначити мовленнєві засоби передавання денотативної і конотативної інформації в оригіналі і перекладі, розглянути шляхи досягнення адекватного співвідношення цих видів інформації в перекладі і детермінувати причини неадекватності перекладу стосовно оригіналу.

Практична цінність роботи визначається тим, що результати дослідження можна використовувати для подальшого вирішення практичних проблем, пов'язаних з інваріантом перекладу стилістично маркованих поліінформативних текстів, а результати контрастивного аналізу і опис засобів передавання денотативної і конотативної інформації в оригіналі і перекладі сприятимуть розвитку практичних навичок письмового та усного перекладу у тих, хто вивчає французьку мову, і будуть корисними перекладачам-практикам. Матеріали дисертації можуть знайти практичне застосування під час викладання курсу теорії перекладу, контрастивної стилістики і лексикології, в основу яких покладено зіставне вивчення французької й української мов.

Матеріалом дослідження є двомовні інформаційно-аналітичні проспекти Французького Культурного центру, двомовний журнал “Le kalйidoscope ukrainien” / “Український калейдоскоп”, публіцистичний роман “Derriиre la vitre”, Merle R. / “За склом”, Мерль Р. (переклав із французької Г. Філіпчук), та публіцистичний роман “Surveiller et punir. Naissance de la prison”, Foucault M. / “Наглядати й карати. Народження в'язниці”, Фуко М. (переклав з французької П. Таращук).

Положення, що виносяться на захист:

1. Засобами передавання денотативної і конотативної інформації в оригіналі та перекладі публіцистичного тексту виступають мовні одиниці всіх рівнів, зокрема морфологічного, синтаксичного та лексичного.

2. Конотативна інформація як закономірний продукт мовленнєвого процесу, оцінного сприйняття та відображення дійсності є постійною інформацією, що входить до складної поліінформативної структури завершеного публіцистичного тексту. Її можна і слід відтворити засобами цільової мови при перекладі.

3. Основними критеріями добору засобів перекладу публіцистичного тексту як мовленнєвого продукту комунікативної дії автора-публіциста, виступають параметри комунікативної ситуації, поліінформативна структура тексту та функціонально-семантична роль відповідних засобів передавання інформації, які забезпечують виконання функцій інформування, переконання і впливу.

4. Співвідношення денотативної і конотативної інформації у перекладі може бути адекватним, при повній або частковій еквівалентності засобів на рівні форми і змісту, та неадекватним, у випадку нееквівалентності засобів.

5. Адекватне співвідношення денотативної і конотативної інформації при перекладі публіцистичного тексту безпосередньо залежить від контекстуальної реалізації і взаємозв'язку денотації і конотації морфологічних, синтаксичних і лексичних одиниць і є результатом збереження діалектичної взаємозалежності форми і змісту.

6. Взаємозаміна засобів передавання інформації, зокрема заміна морфологічного засобу синтаксичним, синтаксичного засобу - лексичним і навпаки, є одним із інваріантів збереження адекватного співвідношення денотативної і конотативної інформації у перекладі.

Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи доповідалися на наукових конференціях викладачів, аспірантів та студентів факультету іноземної філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (квітень 1997 р.; квітень 1999 р.), на науково-методичних семінарах кафедри теорії та практики перекладу романських мов Київського національного університету імені Тараса Шевченка (квітень 1998; жовтень 1999 р.), а також на міжнародній науковій конференції “Мови, культури, переклад у контексті європейського співробітництва” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, лютий 2001 рік).

Результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в чотирьох статтях та тезах, опублікованих у збірниках.

Структурно, дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатку і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертаційного дослідження - 193 сторінок. Обсяг основного тексту становить 174 сторінки та один додаток. Використана література складає 191 бібліографічних позицій.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовано актуальність і новизну роботи, сформульовано мету та завдання дисертації, визначено матеріал, розкрито теоретичне і практичне значення, зокрема, значущість вивчення текстів масової комунікації як потенційного об'єкта перекладу, стан проблеми перекладу публіцистичного тексту стосовно вирішення питання співвідношення денотативної і конотативної інформації при перекладі, подано перелік положень, що виносяться на захист, а також принципи і методи дослідження даного аспекту перекладу.

У Розділ І “Поліінформативність публіцистичного тексту з погляду перекладу” окреслюються основні етапи розвитку наукової думки за даною проблематикою, визначаються основні напрямки у розв'язанні проблем адекватного перекладу публіцистичного тексту. Розкривається інформаційна сутність публіцистичного повідомлення, розглядаються причини і умови виникнення конотацій, увага акцентується на проблемі збереження стилістичних особливостей публіцистичного повідомлення в контексті двомовної комунікації. Особлива увага приділяється питанню кореляції денотативної і конотативної інформації з позицій перекладознавства.

Сферою використання публіцистичного стилю є громадсько-політична, суспільно-культурна, виробнича діяльність, навчання тощо. Його основне призначення полягає у вирішенні суспільно-політичних питань, реалізації активного впливу на реципієнта, спонукання його до діяльності, а також пропаганда певних ідей, переконань, агітація за втілення їх у життя. Основними ознаками публіцистичного стилю є поєднання логічності доказів, точності висловлення наукових положень та реальних фактів з емоційно-експресивною образністю, широке використання художніх засобів. В публіцистичному стилі виділяють кілька підстилів, кожний з яких має жанрові й мовні особливості: художньо-публіцистичний стиль, есе, науково-публіцистичний стиль (П.П. Кононенко).

Кожний текст публіцистичного стилю є порівняно обмеженим відрізком мовлення, що утворюється і оформлюється як самостійне інформаційне повідомлення, в результаті конкретно-індивідуального використання соціально-значущих одиниць мови і репрезентує індивідуально-соціальний витвір (В.Н. Комісаров). Це письмове повідомлення, що характеризується змістовою та структурною завершеністю і певним ставленням автора до предмета повідомлення. У синтаксичному відношенні публіцистичний текст репрезентує сукупність речень, об'єднаних за змістом і за допомогою лексично-граматичних засобів. Публіцистичний текст як мовленнєве повідомлення, складовими якого виступають структурно оформлені, згідно із загальноприйнятими правилами і нормами, змістовні одиниці, що несуть певний обсяг інформації, має власну інформативну структуру, яка відповідно складає основу змісту.

Публіцистичний текст як текст поліінформативний є внутрішньо єдиною інформаційною системою, що утворюється в результаті інтеграції й активізації інформаційно навантажених одиниць мови.

Позамовна інформація, яку передає текст, розподіляється на п'ять видів (О.І. Чередниченко): 1) денотативна (семантична), 2) конотативна (емоційно-експресивна, стилістична), 3) соціолокальна (соціогеографічна), 4) хронологічна (часова, діахронна), 5) соціокультурна (прагматична).

При контекстуальній актуалізації зазначені види інформації, які передаються відповідними мовними засобами через канали повідомлення, попри численні перешкоди, що заважають адекватному сприйняттю повідомлення, і зворотній зв'язок, що вказує на ступінь сприйняття повідомлення, формують інформативну сутність публіцистичного тексту. Вся інформація, яка передається в тексті, є результатом реалізації всіх уявних завдань автора, що вирішуються в процесі вербалізації позамовного змісту мовних знаків. І хоча загальноприйняте визначення інформації є досить зрозумілим, її слід розглядати як окреме повідомлення, що отримується через органи відчуттів і репрезентує відомості про навколишній світ, процеси, які відбуваються в ньому, про події, ситуації, чиюсь діяльність, які сприймають людина і живі організми (О.С. Мельничук). Ці відомості передаються одним суб'єктом - автором-публіцистом, і завжди спрямовані на інший суб'єкт - реципієнта при одномовній комунікації, або перекладача і реципієнта перекладу в акті двомовної комунікації.

Отже, інформація як величина векторна і завжди цілеспрямована міститься у всіх складових тексту і набуває контекстуальної значущості, а повідомлення починає існувати самостійно як неізольована інформаційна система, лише в контексті потреб суб'єкту при реалізації комунікації.

Поліінформативний текст публіцистичного стилю, в якому засобами передавання інформації виступають мовні одиниці всіх рівнів, є яскравим прикладом мовленнєвої реалізації інформації денотативної, конотативної, соціолокальної, хронологічної і соціокультурної. У свою чергу, співвідношення інформації денотативної з інформацією конотативною безпосередньо залежить від взаємовідношення денотації і конотації значення окремих одиниць мови. Денотація репрезентує значення як спрямований на зовнішній світ об'єктивний зміст, виконує рефлекторну функцію мови, відбиваючи типовий образ реального об'єкта зовнішнього світу. А основною функцією конотації, яка виступає експресивно маркованим макрокомпонентом семантики, продуктом оцінного сприйняття і відображення дійсності в процесі номінації, є функція впливу (В.Н. Телія).

Структура конотативної інформації ґрунтується на конотативному компоненті значення, який активізується в результаті реалізації прагматичного відношення адресантів щодо визначення світу і включає в себе стилістично зумовлені елементи експресивності, емотивності та оцінки. Емотивні, оцінні й експресивні елементи конотативної інформації часто переплітаються і взаємодіють у значенні одиниць мови і при їх структурних угрупованнях, та сприяють виникненню експресивно-комунікативного, стилістичного і прагматичного ефекту.

Конотації, які стають відбиттям складного ланцюга взаємовідношення мовних одиниць з реально існуючим позамовним об'єктом, явищем та користувачем, виникають у публіцистичному тексті на рівні синтаксису, морфології та лексики. В результаті активізації виражального потенціалу експресивно-морфологічних, експресивно-синтаксичних та експресивно-лексичних конструкцій конотативна інформація виникає в публіцистичному тексті не випадково і є продуктом закономірного мовленнєвого процесу. Причинами появи конотативної інформації, яка посилює вплив на реципієнта повідомлення, викликає в нього емоційне ставлення до визначеного предмета, стану або події, виступають різні структурно-семантичні трансформації та присупозиції, що сягають корінням до певних історичних, соціально-культурних, економічних та політичних подій, життєвого досвіду та світової літературної спадщини.

Поза змістовою інформацією про певні події, явища та об'єкти мовлення публіцистичний текст несе інформацію про параметри комунікативної ситуації, про ситуацію дії, предметно-подійний фон, реципієнта і самого автора. У свою чергу, кожний автор, враховуючи функції публіцистики, сам обирає параметри висловлювання, структуру і засоби побудови повідомлення.

У процесі двомовної комунікації першим реципієнтом й інтерпретатором стає перекладач, який отримує цілісне, стилістично структуроване повідомлення, з чітко визначеною інформативною структурою, змістом і формою. Він, по-перше, знаючи закономірні зв'язки між параметрами мови і параметрами комунікативної ситуації, декодує номінативний зміст та вилучає денотативну інформацію, компоненти, які описують референтну ситуацію. Його наступним кроком стає ідентифікація інших функціонально аргументованих, додаткових інформативних елементів, стилістичних нюансів або латентних відомостей, які несуть стилістичну або конотативну інформацію.

У Розділі ІІ “Взаємозалежність форми і змісту при адекватному відтворенні співвідношення денотативної і конотативної інформації в тексті” розглядається питання взаємозалежності форми і змісту з огляду на переклад, проводиться комплексний аналіз засобів передавання денотативної і конотативної інформації на морфологічному, синтаксичному та лексичному рівнях в оригіналі і перекладі. Досліджуються функціональна і діяльно-мовленнєва ролі змістової внутрішньої форми в семантичній організації мовних знаків публіцистичного тексту. На багатому та різноманітному матеріалі вирішується питання можливості збереження адекватного співвідношення денотативної і конотативної інформації при перекладі.

Методологічною передумовою адекватного перекладу публіцистичного повідомлення виступає принцип діалектичної взаємозалежності форми і змісту. Порушення цього принципу на користь одного з двох компонентів може завдати повідомленню значних втрат, оскільки зміст першотвору існує не сам собою, а тільки у єдності із формою, з мовними засобами, в яких він втілюється, і його можна передати при перекладі тільки за допомогою мовних засобів (А.В. Федоров). Контекстуальна взаємозалежність форми і змісту мовних одиниць є основним мотивом цілісного аналізу, ціннісної інтерпретації і оцінки поліінформативного публіцистичного повідомлення в оригіналі і перекладі, що не дозволяє обмежуватися лише збереженням форми окремих елементів тексту, які мають інформаційне навантаження, не беручи до уваги той ефект, який справляє кожна окрема одиниця в системній цілісності тексту, і те, як він сприяє передаванню всієї інформації тексту.

Компаративний аналіз засобів передавання конотативної інформації доводить, що зміст конкретних повідомлень публіцистичного стилю визначається індивідуально-авторським добором специфічних за характером використання мовних одиниць, які мають в тексті своєрідну стилістико-логічну послідовність. Така послідовність сприяє фіксації результатів пізнавальної діяльності, передаванню складних інформаційних комплексів, утворенню інформаційної цілісності повідомлення та досягненню емоційно-естетичного впливу. Переклад публіцистичних текстів потребує не тільки розуміння взаємозв'язку семантики, форми і інформативного потенціалу складових елементів, він також має базуватися на цілісному усвідомленні публіцистичних текстів як особливої галузі функціонування мови, факті взаємодії окремих елементів на мовленнєвому рівні і визнанні тексту як складної поліінформативної структури, утвореної за рахунок заздалегідь продуманої селекції її складових елементів.

До морфологічних засобів, які використовуються для передавання конотативної інформації, у французькому публіцистичному тексті відносяться випадки стилістичного використання артикля, навмисного невикористання артикля із абстрактними іменниками, застосування деяких експресивно забарвлених часових форм дієслів, зокрема форми Prйsent Historique, та розмовних скорочень.

Потенційно експресивними конструкціями на синтаксичному рівні виступають повтор, антиципація, реприза, номінативне речення, риторичне питання, а також вставні конструкції із Participe Prйsent, переклад яких орієнтується, передусім, на адекватне збереження форми, яка відповідає лінгвостилістичним нормам цільової мови. Такий переклад дозволяє досягти динамічної еквівалентності і відтворити адекватне співвідношення інформаційних рівнів.

Під час дослідження встановлено, що, як в оригіналі, так і в перекладі, високоефективними засобами передавання конотативної інформації на лексичному рівні виступають одиниці різних термінологічних систем, тропи (гіпербола, літота, метафора, синекдоха) та стилістичні фігури (індивідуально-авторське образне порівняння, алюзія, антитеза, оксюморон, епітет), інформативність яких розширюється, конкретизується і стає зрозумілою для реципієнта лише шляхом встановлення стилістико-контекстуального та морфолого-синтаксичного взаємозв'язку з іншими інформативними елементами повідомлення. Дослівний переклад лексичних засобів виявляється ефективним лише в тих випадках, коли він здатний викликати бажану реакцію реципієнта повідомлення. Нейтральні аналоги або припустимі контекстом заміни, які не несуть конотативної інформації, спричиняють зниження експресивності або емоційну нейтралізацію. Також невмотивована субституція емоційно забарвленої морфологічної форми або синтаксичної конструкції функціонально неадекватною мовною формою може спричинити значні розбіжності на рівні обсягу та якості конотативної інформації і викликати зсуви на рівні денотативної інформації.

В дисертації було зроблено спробу виявити і продемонструвати, що співвідношення денотативної і конотативної інформації у перекладі може бути адекватним, при повній або частковій еквівалентності засобів на рівні форми і змісту, та неадекватним, у випадку нееквівалентності засобів. Еквівалентність засобів перекладу визначається функціональною рівноцінністю елементів оригіналу і перекладу, коли заміна елементів при перекладі відбувається таким чином, що інваріантна схожість значень та їхня стилістична цінність є ідентичною.

Порівняльне дослідження французького публіцистичного тексту і його українського перекладу виявило, що в тому випадку, коли конотативна інформація передається в оригіналі морфологічними засобами, зокрема артиклем, формою Prйsent Historique або скороченням, співвідношення денотативної і конотативної інформації в перекладі є адекватним у наступних випадках:

коли експресивно-стилістичні нюанси артикля у сполученні з власними назвами або випадки його стилістичного опущення в українському перекладі передаються формою множини, вказівними займенниками, числівниками або якісними прикметниками, неозначеними займенниками абиякий, якийсь, прислівниками колись, якось, кудись, шляхом збереження ідентичного порядку слів або зміною лінійної послідовності складових компонентів речення (порівняємо : “Le Paris de Jean-Loup est un Paris dйpossйdй de son arrogance, laissй а l'abandon du dйlassement artistique, dans une espиce de temps suspendu qui n'aurait pas dйplu а Magritte” - “Париж Жана-Лу - це Париж без будь-якої зверхності, залишений на розвагу митця у невизначеному часовому просторі. Таким він би сподобався Магріту”);

коли емоційно-виражальний потенціал форми Prйsent Historique передається формою теперішнього часу (порівняємо : “En 1988, il accиde а la renommйe internationale en remportant le Premier prix Concours de Quatuor а Cordes d'Evian, pour la premiиre fois, dйcernй а une formation franзaise” - “Після здобуття першої премії на конкурсі струнних квартетів у м. Евіані (Франція, 1988) він отримує міжнародне визнання”);

розмовне скорочення передається еквівалентом-скороченням, авторським скороченням або контекстуально-стилістичним синонімом (порівняємо : “A la fin des T.P., il voulait кtre un des premiers а sortir, pour кtre sыr de trouver une place а la biblio du dйpartement” - “Йому хотілося після закінчення семінару першому вибігти з аудиторії, щоб напевне захопити місце в читальні”).

Результати дослідження засвідчують, що коли в публіцистичному повідомленні засобами передавання конотативної інформації виступають одиниці мови на синтаксичному рівні, зокрема повтор, реприза, антиципація, номінативне речення, риторичне питання або форма Participe Prйsent, в українському перекладі адекватне співвідношення денотативної і конотативної інформації досягається лише в разі конструктивно-синтагматичної тотожності синтаксичної конструкції та функціонально-комунікативної рівноцінності альтернативного засобу, а саме, коли:

повтор передається повтором із збереженням його структурно-синтаксичних особливостей і синтагматичної позиції (порівняємо : “Telle annйe, tel mois, tel jour, il y a tel йvйnement, telle њuvre” - “Певного року, певного місяця, у певний день відбувається певна подія, народжується певний твір”);

антиципація передається антиципацією, стилістичною фігурою або тропом (порівняємо : “D'une dйmonstration symbolique on allait passer sans crier gare au cambriolage caractйrisй! Ils mйlangeaient tout, les gauchistes” - “Від чисто символічної демонстрації студенти несподівано переходили до пограбування зі зломом. Ці ліваки, справжні хамелеони!”);

реприза передається репризою, компоненти якої виконують аналогічні граматичні функції, структурно-лексичними засобами та описовим способом (порівняємо : “La protestation contre les supplices, on la trouve partout dans la seconde moitiй du XVIII siиcle : chez les philosophes et les thйoriciens du droit; chez des juristes, des hommes de loi, des parlementaires; dans les cahiers de dolйances et chez les lйgislateurs des assemblйes” - “Протести проти тортур у другій половині ХVIII ст. стали повсюдним явищем, їх виголошували філософи і теоретики права, юристи, правники й судді, третій стан у своїх наказах і законодавці на асамблеях”);

номінативне речення передається безпосередньо номінативною конструкцією, а також номінативним реченням зі структурно-семантичними, синтаксичними і морфологічними трансформаціями (порівняємо : “Un des plus grands rфles de Jean Carmet. Son testament d'acteur” - “Одна з найбільших і найкращих ролей Жана Карме. Його творчий заповіт”);

збереження форми риторичного питання відбувається з урахуванням його комунікативної функції відповідно до стилістичних і граматичних норм української мови, що не виключає морфолого-лексичні адаптації, виражені додаванням модальної частки чи, словотворчих часток ж та же, чергуванням часових форм дієслів (порівняємо : “Les personnages des romans qu'on a lus vivent dans notre imagination. N'est-ce pas le cinйma qui leur donne des formes concrиtes, qui les matйrialise?” - “Герої романів, які ми прочитали, живуть у нашій уяві. Чи не кінематограф надає їм конкретних форм, матеріалізує їх?”);

форма Participe Prйsent у складі вставної конструкції передається часовою формою або видом дієслова, дієприкметником або іменником, які виконують аналогічні стилістико-граматичні функції в системній цілісності повідомлення, за допомогою морфологічних і граматичних трансформацій (порівняємо : “Les raisons positives ensuite : l'isolement constitue un “choc terrible” а partir duquel le condamnй, йchappant aux mauvaises influences, peut faire un retour sur soi et redйcouvrir au fond de sa conscience la voix du bien…” - “Далі йдуть позитивні міркування : ізоляція стає “страшним ударом”, і після нього засуджений, захищений від лихих впливів, зможе оговтатись, заспокоїтись і почути в глибинах власного сумління голос добра… ”).

У ході дослідження встановлено, що, функціонуючи в мовленні як невід'ємний компонент загального процесу комунікації, кожна лексична одиниця, потрапляючи до мовленнєвої ситуації публіцистичного тексту, отримує і несе соціально-комунікативне, оцінне та емоційно-експресивне навантаження, яке під впливом безмежної різноманітності відтінків авторських думок, почуттів і асоціацій формує конотативну інформацію. Виявлено, що адекватне співвідношення денотативної і конотативної інформації напряму залежить від контекстуальної реалізації і взаємовідношення лексичних засобів передавання конотативної інформації з іншими складовими елементами тексту і досягається в тому разі, коли в українському перекладі вони передаються відповідними засобами, а саме:

терміни, залежно від лексичного оточення, передаються термінами-еквівалентами, термінами-аналогами, адекватними замінами (порівняємо : “Guidйe par la lйgitime volontй de justice des anciens opposants d'Allemagne de l'Est, elle a optй pour le grand dйballage rendu possible grвce au financement de l'Allemagne de l'Ouest. Pour faire la lumiиre aprиs ces annйes de dйlation, pour enfin savoir, la sociйtй est-allemande avait dйcidй de passer sur la table d'opйration sans anesthйsie” - “Керована законним прагненням колишніх дисидентів зі Східної Німеччини до справедливості, вона вирішила провести зривання масок, що стало можливим завдяки фінансуванню Західної Німеччини. Тож східнонімецьке суспільство зважилось без анестезії лягати на операційний стіл”);

індивідуально-авторське або образне порівняння зберігає структурно-семантичну і лексико-синтаксичну тотожність, проте в окремих випадках мають місце функціонально-стилістичні адаптації, зумовлені контекстом (порівняємо : “Alors que les historiens d'aujourd'hui constatent une diminution des grandes bandes de malfaiteurs, Lе Trosne, lui, les voyait s'abattre, comme nuйes de sauterelles, sur toute la campagne franзaise…” - “Тоді як історики сьогодення відзначають зменшення числа злочинних банд, Летроневі ввижалося, що вони, мов хмари сарани, обліпили французькі села…”);

алюзії калькуються або передаються адекватними замінами (порівняємо : “David retrouvait en lui, brillante comme l'йpйe de feu dans la Bible, sa haine juste, implacable, de la sociйtй” - “Давід відчув праведну, невблаганну ненависть до суспільства, вона полум'яніла, як біблійний вогненний меч”);

антитеза передається антитезою із збереженням граматичних функцій її складових (порівняємо : “Ange et dйmon, il se moque avec aisance de tout et de lui-mкme” - “Ангел та демон, він насміхається над усім і над самим собою так невимушено”);

оксюморон зберігається, а його складові компоненти, які передаються еквівалентним сполученням лексичних одиниць, мають аналогічний тип синтаксично-семантичного зв'язку (порівняємо : “Les beaux meurtres ne sont pas pour les gagne-petit de l'illйgalisme” - "Прекрасні вбивства - не для дрібноти, що їх коїть беззаконня”);

епітет передається постійним еквівалентом, адекватною заміною, сполученням лексичних одиниць у випадку генералізації або синтаксично-граматичної і морфологічної трансформації (порівняємо : “Chef de dйpartement, assesseur, doyen, recteur, membre du comitй consultatif, que d'ambitions autour de ces tвches accaparantes!” - “Завідувач відділу, заступник декана, декан, ректор, член консультативної ради, скільки амбіцій довкола цих посад, що пожирають стільки часу!”);

гіпербола калькується, передається гіперболою, до складу якої входять постійні еквіваленти або аналоги, або вносяться деякі лексично-семантичні уточнення (порівняємо : “Une rare qualitй, que le public ne devine pas, derriиre le rideau, Jean Marais йtait un trйsor. Trйsor de courage, de gйnйrositй, d'entrain” - “Ще одна риса, про яку глядач навіть не здогадувався : за кулісами Жан Маре був справжнім скарбом - мужній, шляхетний, мав палку вдачу”);

літота передається еквівалентом-літотою, епітетом та за допомогою лексико-морфологічної конкретизації (порівняємо : “Raconter… Ce n'est pas si йvident. Ni pour un musicien, ni pour un chorйgraphe…” - “Це не так вже й просто - розповідати… Ані для музиканта, ані для хореографа…”);

коли в перекладі метафора зберігає конструктивно-лексичну тотожність оригінальної метафори, передає її лексично-семантичні та структурно-композиційні зв'язки, образ і характер (порівняємо : “Il vit des cubes de bйton plantйs dans un ocйan de glaise molle et rouillйe oщ le pied s'enfonзait jusqu'а la chenille” - “Він побачив безліч кубометрів бетону в океані м'якої іржавої глини, де ноги застрявали по кісточки”);

синекдоха передається еквівалентом або описовим способом, зокрема словосполученням з епітетом (порівняємо : “Avant mкme que la premiиre йtudiante eыt risquй un pied а Nanterre, les Nord-Africains йtaient dйjа coupables” - “Ще до того, як перша студентка наважилася ступити на нантерську землю, північноафриканцям винесли звинувальний вирок ”).

Збереження адекватного співвідношення денотативної і конотативної інформації при перекладі є результатом добору відповідних елементів мови перекладу, які при активізації в тексті перекладу починають передавати яскравість, динамічність, гармонію або протиріччя опису предметів, явищ та подій публіцистичного повідомлення, адекватно, точно і лаконічно описувати суттєві ознаки об'єктів у їх подібності і розбіжності, розкривати внутрішні зв'язки і відношення між об'єктами, акцентувати на найзначніших образах і поняттях. Оскільки поліінформативність публіцистичного повідомлення передбачає текстову взаємозалежність засобів інформації всіх рівнів, то навіть при незбереженні форми або заміні морфологічного засобу передавання конотативної інформації синтаксичним або лексичним, і навпаки, співвідношення денотативної і конотативної інформації у перекладі може бути адекватним за умови, що зберігаються компоненти експресивності, емотивності і оцінки, які, згідно з стилістичним оформленням публіцистичного повідомлення як результату мовленнєвої комунікативної дії і продукту реалізації комунікативної мети автора, забезпечують виконання функцій інформування, пропаганди і впливу, передають прагматичну настанову і сприяють формуванню думки.

Дослідження засобів передавання конотативної інформації на морфологічному, синтаксичному і лексичному рівнях велося із урахуванням функціональної і діяльнісно-мовленнєвої ролі змістової внутрішньої форми в семантичній організації мовних знаків. Було встановлено, що саме образність обмежує вибір та можливі комбінації лексичних одиниць і впливає на морфологічно-синтаксичне сполучення слів у складі повідомлення. Інформативність внутрішньої форми виступає тим ланцюгом, який визначає експресивну та емоційно-ціннісну орієнтацію автора, перекладача і реципієнта повідомлення стосовно об'єктивної дійсності, що відображається в публіцистичному тексті.

Проведене дослідження виявило, що при формально-логічній репродукції форми і змісту інформаційних засобів мови, що складають публіцистичне повідомлення, не виключається можливість порушення асоціативних зв'язків і взаємовідношення денотативної і конотативної інформації, які беруть участь у створенні експресивних образів, внаслідок чого в мові перекладу виникають нові, лише їй властиві образи. І тільки в окремих випадках переклад може відтворити всі характеристики одночасно, забезпечуючи збереження форми і максимально адекватну передачу інформації.

Отже, при вирішенні питання діалектичної взаємозалежності форми і змісту слід уникати невмотивованого домінування інформативного боку над структурою повідомлення, виключати ті можливості, коли при адекватному збереженні форми зменшується або зовсім зникає емоційне навантаження повідомлення, і вважати вирішальними у збереженні адекватного співвідношення інформації у перекладі такі чинники добору засобів передавання денотативної і конотативної, як позамовна ситуація, стилістичні особливості контексту, комунікативна настанова і структурно-інформативна цілісність повідомлення.

Загальні висновки

Вивчення можливостей перекладу таких мовленнєвих явищ, які мають місце в публіцистичному тексті, як стилістичне використання або опущення артиклю, стилістичне вживання Prйsent Historique та розмовних скорочень, розглядання шляхів передавання суб'єктивно-експресивних форм синтаксису (повтору, репризи, антиципації, бездієслівних номінативних конструкцій, риторичних питань, вставних конструкцій із Participe Prйsent), а також спеціальної термінології, стилістичних фігур і тропів об'єктивно підтверджує концепцію впливу соціальних і психологічних закономірностей, що діють у суспільстві, на добір засобів перекладу.

У дисертації було продемонстровано значення взаємозв'язку форми і змісту одиниць мови у вирішенні питання співвідношення денотативної і конотативної інформації при перекладі, доведено факт контекстуальної взаємозалежності морфологічних, синтаксичних і лексичних засобів передавання денотативної і конотативної інформації, проаналізовано альтернативні можливості передавання конотативної інформації, які забезпечують адекватне співвідношення денотативної і конотативної інформації у перекладі.

Встановлено, що при вирішенні питання співвідношення денотативної і конотативної інформації у перекладі перекладач стикається з перешкодами, пов'язаними з екстралінгвістичним аспектом перекладу. Творчий процес перекладу реалізується в межах двох різних культур, що складаються з традицій, національної самобутності, загальнонаціонального життєвого досвіду, надбань матеріальної культури, соціально-економічного рівня розвитку суспільства, релігії і, безумовно, лінгвістичної спадщини. У процесі перекладу відбувається перехід від одного культурного осередку до іншого, в результаті чого виникають труднощі на рівні взаємозв'язку мови, мислення, і, власне, світосприйняття. Культурний і історичний досвід, світосприйняття, система чинних в соціумі критеріїв оцінки і універсальні критерії оцінки судження впливають на сприйняття першотвору, детермінують шляхи і засоби перекладу, зобов'язують перекладача дотримуватися співмірності цінності об'єкта з окремими стереотипами або стандартами за абстрактною, але прийнятою суспільством шкалою певних норм.

Дослідження свідчить, що основу перекладу публіцистичного тексту складає принцип співвідносності експресії й стандарту, нормативних елементів тексту та образотворчих засобів. Саме експресивність як феномен прагматичний, семантичний і стилістичний активізує мовленнєві процеси, спрямовані на реалізацію комунікативної мети і посилення впливу. Експресивність публіцистичного тексту утворюється не тільки за рахунок елементів мови, які несуть конотативну інформацію, але й за рахунок їх інтеграції із предметно-поняттєвим змістом цілого тексту. Суть відносин предметно-поняттєвого та інтелектуального з експресивно-афективним полягає в тому, що афективне або експресивне є не факультативним виявом інформаційних можливостей мовного знака, а планомірним, регулярним нашаруванням на предметно-поняттєвий та інтелектуальний зміст.

Результати дослідження вказують на те, що головне завдання перекладу публіцистичного повідомлення як процесу передавання смислового змісту й стилістичних особливостей повідомлення на одній мові засобами іншої мови полягає у доведенні до реципієнта перекладу заздалегідь визначеної в першотворі інформації, яка не тільки дає йому можливість ідентифікувати мовні форми із певними поняттями, що існують у його свідомості, а й зрозуміти і сприйняти їхні емоційно-оцінні відтінки та їхню експресивність. При доборі засобів перекладу з французької на українську мову на перший план виступають функціонально-семантична роль одиниць мови та специфіка відносин між елементами морфологічних, синтаксичних і лексичних конструкцій в поліінформативній структурі тексту.

Основні положення роботи відображено у таких публікаціях

1. Емоційно-оцінна функція медичних термінів в соціально-економічних текстах // Вісник Київського державного лінгвістичного університету. Серія “Філологія”. Проблеми семантики слова, речення та тексту. Київ: КДЛУ, 1997. Вип. 5. С. 78 86.

2. Проблема перекладу спеціальних термінів у взаємоневідповідному /інкогерентному/ контексті // Вісник Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Іноземна філологія. Київ: КДУ, 1998. Вип. 27. С. 35-38.

3. Комплексний підхід до вирішення питань перекладу в процесі міжмовної комунікації // “Мовні і концептуальні картини світу”: збірник наукових праць. Київ: КНУ, 2001.С. 112-114.

4. Стилістичні фігури як засоби вираження конотативної інформації та їхнє відтворення при перекладі (на матеріалі текстів публіцистичного стилю) // Вісник Київського національного ун-ту імені Тараса Шевченка. Іноземна філологія. Київ: КНУ, 2001. Вип. 31. С. 65-68.

5. Відтворення інформативної структури першотвору в перекладі // Тези доповідей наукових конференцій викладачів, аспірантів та студентів факультету іноземної філології. Київ: КДУ, 1997. С. 75-77.

Анотація

Дудник М.М. Співвідношення денотативної і конотативної інформації при перекладі (на матеріалі текстів публіцистичного стилю). - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.16 - перекладознавство. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2001.

Дисертацію присвячено дослідженню співвідношення денотативної і конотативної інформації публіцистичного тексту в оригіналі та перекладі, а також питанню досягнення адекватного співвідношення цих видів інформації в перекладі. В дисертації, загальнотеоретичну основу якої складають екстрапольовані у галузь перекладу положення теорії інформації, запропоновано новий метод вирішення питання перекладу, заснований на розкритті закономірностей функціонування мовних одиниць всіх рівнів у процесі двомовної комунікації; виявлено основні засоби передавання денотативної і конотативної інформації на морфологічному, синтаксичному та лексичному рівнях; визначено основні критерії добору засобів перекладу публіцистичного тексту як мовленнєвого продукту комунікативної дії автора-публіциста; розглянуто можливості досягнення адекватного співвідношення денотативної і конотативної інформації у перекладі та проаналізовано причини неадекватного перекладу.

Ключові слова : переклад, адекватний / неадекватний, співвідношення, засіб, денотативна інформація, конотативна інформація, інформативність.

Annotation

Dudnyk М.M. Correlation of the Denotative and Connotative information in the Translation as based on publicistic texts. - Manuscript. A thesis for the Scholarly Degree of Candidate of Philology in Speciality 10.02.16 - Translation Studies. - Kyiv Taras Shevchenko National University. Kyiv, 2001.

The dissertation sets out to provide a comprehensive study of the correlation between denotative and connotative information of publicistic original text and its translations, and the adequate correlation of these levels of information in the process of translation. Theoretically, the dissertation incorporates the postulates of the theory of information extrapolated into the domain of translation that aimed at elaborating a new method of solving translation problems based on the revelation of the regularity of language units functioning in double communication process; main means of denotative and connotative information transfer on morphological, syntactical and lexical levels were revealed; fundamental choice criteria for the translation of publicistic text as a result of author's communication act were defined; possibilities of adequate correlation between denotative and connotative information in translation were studied and reasons of inadequate translation were analysed.

Key words: translation, adequate / inadequate, correlation, means, denotative information, connotative information, information density.

Аннотация

Дудник М.Н. Соотношение денотативной и коннотативной информации при переводе (на материале текстов публицистического стиля). - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.16 - переводоведение. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. Киев, 2001.

Диссертация посвящена исследованию соотношения денотативной и коннотативной информации публицистического текста в оригинале и в переводе, а также вопросу достижения адекватного соотношения этих видов информации при переводе. В диссертации, общетеоретическую основу которой составляют экстраполированные в область перевода положения теории информации, предложено новый метод решения вопроса перевода, который основывается на раскрытии закономерностей функционирования языковых единиц всех уровней в процессе двуязычной коммуникации.

На основе результатов переводческого, лингвистического и компаративного анализа были изучены информативные и эмоционально-экспрессивные особенности публицистического текста. В диссертации были описаны также основные средства передачи денотативной и коннотативной информации на морфологическом, синтаксическом и лексическом уровнях в оригинале и переводе публицистического текста.

В ходе проведенного исследования установлено, что коннотативная информация является закономерным продуктом речевого процесса, оценочного восприятия и отображения действительности. Она является постоянной информацией, которая входит в состав полиинформативной структуры публицистического текста, может и должна быть передана в переводе.

Основными критериями выбора средств перевода публицистического текста как речевого продукта коммуникативных действия автора-публициста выступают параметры коммуникативной ситуации, полиинформативная структура текста, а также функционально-семантическая роль соответствующих средств передачи информации, которые обеспечивают реализацию основных функций информирования, убеждения и влияния.

Таким образом, соотношение денотативной и коннотативной информации при переводе может быть адекватным, при полной или частичной эквивалентности средств на уровне формы и смысла, или неадекватным, в случае неэквивалентности средств. Было установлено, что адекватное соотношение денотативной и коннотативной информации в переводе публицистического текста в полной степени зависит от контекстуальной реализации и взаимосвязи денотаций и коннотаций морфологических, синтаксических и лексических единиц и является результатом сохранения диалектической взаимозависимости формы и смысла. Одним из инвариантов перевода является также возможность взаимозаменяемости одного средства передачи информации другим, а именно замена морфологического средства синтаксическим, синтаксического средства - лексическим и наоборот.

Вопрос адекватности или неадекватности соотношения денотативной и коннотативной информации в переводе публицистического текста связан со многими преградами экстралингвистического характера. Творческий процесс перевода реализуется в рамках двух разных культур, которые состоят из традиций, национального колорита, общенационального жизненного опыта, наследия материальной культуры, особенностей социально-экономического уровня развития общества, подвержены влиянию религии и общественного строя и, безусловно, лингвистического наследия. В процессе перевода происходит переход от одной культурной среды к другой, сопровождаемый возникающими трудностями, связанными с особенностями языка, мышления, речи, и, безусловно, мировосприятия. Мировосприятие, культурный и исторический опыт, система существующих в социуме критериев оценки, универсальные критерии оценки суждения обязывают переводчика придерживаться суммарности ценности объекта с отдельными стереотипами или стандартами по абстрактной, однако принятой обществом шкале, которая отражает нормы представления о позитивном и негативном, влияют на восприятия публицистического текста и определяют пути и способы перевода.