Модальність у вираженні об’єктно-з’ясувальних відношень

Суб'єктивна модальність може бути експлікованою у структурі висловлення лексико-граматичними засобами або виражається імпліцитно. Засобами вираження суб'єктивно-модальних значень виступають модусні компоненти об'єктно-з'ясувальних висловлень, вставні конструкції, частки. Супровідним засобом реалізації суб'єктивної модальності виступає інтонація.

Об'єктно-з'ясувальні конструкції у лінгвістиці часто визначаються як експліцитні висловлення з модусно-диктумною структурою, у яких диктум виступає носієм об'єктивного смислу, а модус - суб'єктивного. Структурними компонентами модусу - ядра пропозиційної установки - є суб'єкт, з погляду якого оцінюється зміст пропозитивної частини ОЗВ як достовірний / недостовірний, пізнаний / непізнаний, бажаний, необхідний тощо, та предикат з'ясувальної семантики, який визначає характер суб'єктивної модальності ОЗВ. Функцію предиката модусу виконують слова зі значенням відчуття, сприймання, мовлення, мислення, знання, пам'яті, емоційного стану, переживання та ставлення, раціональної оцінки, волевиявлення, бажання. Диктум як ядро пропозиції складається з суб'єкта та предиката, характер зв'язку між якими часто зумовлює тип об'єктивно-модального значення висловлення. Основними чи супровідними засобами вираження об'єктивно-модального значення деліберативного компонента ОЗВ можуть виступати модально марковані сполучники, релятиви, частка-сполучник чи та інтонація.

Епістемічна суб'єктивна модальність виражає оцінку модальним суб'єктом ступеня достовірності, пізнаності / непізнаності змісту повідомлення. Модальний суб'єкт (суб'єкт епістемічної оцінки), об'єкт оцінки (пропозиція) та підстави епістемічної оцінки (інформація, якою володіє модальний суб'єкт) утворюють структуру епістемічно-модальної ситуації. Врахування суб'єктивного характеру визначення достовірності інформації, викладеної у пропозитивній частині висловлення, та об'єктивних параметрів її істинності дає підстави для виділення категоричної достовірності, достовірності та проблематичної достовірності як епістемічних суб'єктивно-модальних значень.

Аксіологічна суб'єктивна модальність виражає оцінку модальним суб'єктом ступеня відповідності пропозиції індивідуальним вимогам, смакам, інтересам чи соціально визнаним стандартам, еталонам. Експлікація раціональної аксіологічної суб'єктивної модальності відбувається у ситуаціях, коли модальний суб'єкт виражає позитивне, негативне чи нейтральне ставлення до змісту повідомлення, зумовлене особистісними мотивами, або у ситуаціях, коли він оцінює пропозицію, зіставляючи її з соціально визнаними стандартами. Емоційно-оцінне значення аксіологічної модальності формується у ситуаціях, типових для вираження задоволення, схвалення, засудження, здивування, побоювання тощо.

Волітивна суб'єктивна модальність виражає оцінку модальним суб'єктом ступеня необхідності чи бажаності переходу ірреального зв'язку суб'єкта і предиката пропозиції у реальний. Оптативне волітивно-модальне значення реалізується у ситуаціях, які характеризуються бажанням модального суб'єкта перевести у реальний стан ірреальну ситуацію без залучення адресата висловлення до реалізації цього процесу, а волюнтативне - у ситуаціях, що характеризуються необхідністю залучення адресата повідомлення до виконання дій, спрямованих на переведення у реальний стан ірреальної ситуації, описаної у пропозитивній частині висловлення.

Основні положення дисертації викладено у публікаціях

1. Доценко О.Л. Оптативність як особливий тип суб'єктивно-оцінної модальності // Проблеми граматики і лексикології української мови : Зб. наук. праць / НПУ ім. М.П.Драгоманова. - К.: Правда Ярославичів, 1998. - С.15-20.

2. Доценко О.Л. Оцінка як логіко-граматична категорія // Наука і сучасність. Зб. наук. праць НПУ ім. М.П.Драгоманова. - К.: НПУ ім.. М.П.Драгоманова, 1998. - С. 178-184.

3. Доценко О.Л. Сполучники у системі засобів вираження модальності деліберативного компонента об'єктно-з'ясувальних висловлень // Система і структура східнослов'янських мов: Зб. наук. праць / НПУ ім. М.П.Драгоманова. - К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2000. - С.9-16.

4. Доценко О.Л. Лінгвістичний та логічний аспекти категорії модальності // Система і структура східнослов'янських мов: Зб. наук. праць / НПУ ім. М.П.Драгоманова. - К.: Знання, 2001. - С.8-20.

5. Доценко О.Л. Особливості вираження нормативно-модальних значень засобами мови // Питання державного будівництва і вдосконалення суспільних відносин. Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 14-15 квітня 2000р.) - К.: Вид-во Міжнародного інституту лінгвістики і права, 2000. - С.230-231.

Анотація

Доценко О.Л. Модальність у вираженні об'єктно-з'ясувальних відношень. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, Київ, 2001.

Дисертацію присвячено питанням прагматичних та семантичних особливостей реалізації суб'єктивно-модальних та об'єктивно-модальних значень у структурі об'єктно-з'ясувальних висловлень. У роботі визначено категоріальний статус модальності як універсальної логіко-граматичної категорії та окреслено її субкатегоріальні значення. Встановлено, що об'єктивна і суб'єктивна модальності є обов'язковими для кожного висловлення, але суб'єктивно-модальні значення можуть виражатися у структурі висловлення експліцитно та імпліцитно, а в структурі логічного судження завжди експлікуються. На основі дослідження особливостей реалізації об'єктивної та суб'єктивної модальностей у об'єктно-з'ясувальних висловленнях визначено основні засоби вираження модальних площин у структурі експліцитного висловлення.

Ключові слова: суб'єктивна модальність, епістемічна модальність, аксіологічна модальність, волітивна модальність, об'єктивна модальність, прагматика, семантика, модус, диктум, об'єктно-з'ясувальне висловлення.

Аннотация

Доценко Е.Л. Модальность в выражении объектно-изъяснительных отношений. - Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Национальный педагогический университет имени М.П. Драгоманова, Киев, 2001.

Диссертационное исследование посвящено описанию прагматических и семантических особенностей реализации субъективно-модальных и объективно-модальных значений в структуре объектно-изъяснительных конструкций. Анализ эксплицитных высказываний произведён с учётом результатов исследований модальной логики и современных подходов к изучению синтаксических конструкций, в частности, с учётом не только формального и семантического, но и прагматического аспекта высказываний, который определяется как доминирующий при исследовании особенностей выражения языковыми средствами субъективно-модальных значений.

Изучение особенностей семантико-прагматической структуры эксплицитных высказываний с учетом результатов исследований модальных суждений позволяет установить закономерности соотношения этих структур и особенности их формирования. Определено, что компоненты модального суждения, являясь обязательными для понимания характера соотношения содержания высказывания и внеязыковой действительности и особенностей экспликации субъективной оценки говорящим этого содержания с точки зрения его достоверности, необходимости или желательности, его рационально-оценочной и эмоционально-оценочной характеристики, не всегда выражаются языковыми средствами. Установление таких закономерностей делает правомерным утверждение об обязательности выражения в структуре высказывания объективной модальности, которая всегда эксплицируется, и субъективной модальности, которая может выражаться эксплицитно и имплицитно. Кроме того, такой подход к изучению языковой модальности позволяет дифференцировать коммуникативные категории (тему, рему, коммуникативную установку высказывания и т.д.) и модальность как логико-грамматическую категорию, которая формируется на уровне суждения и, получая соответствующее грамматическое оформление, актуализируется в речевом акте или контексте.

Исследование субъектно-предикатной структуры логических суждений позволяет выделить на их уровне модальность de re, соотносительную с лингвистической объективной модальностью, и модальность de dicto, соотносительную с лингвистической субъективной модальностью.

Установлено, что модальность является универсальной логико-грамматической категорией, которая выражает объективное отношение содержания высказывания к фактам внеязыковой действительности и отношение субъекта высказывания к сообщению с точки зрения степени достоверности, желательности, необходимости, соответствия некоторым индивидуальным или социальным стандартам и эталонам.

Анализ языкового материала с учётом традиционных и современных концепций описания категории модальности позволяет определить круг её субкатегориальных значений и основных средств выражения. В частности, в рамках объективно-модальных значений дифференцируются значения реальности, возможной ирреальности, необходимой ирреальности и желательной ирреальности. Основными средствами выражения объективно-модальных значений являются формы способов глаголов-сказуемых, интонация, конструктивно-синтаксические средства, введение в структуру предложения модальных модификаторов ирреально-модальных значений. Среди субъективно-модальных значений выделяются эпистемические (категорической достоверности, достоверности, проблематической достоверности), волитивные (волюнтативные и оптативные) и аксиологические (рационально-оценочные и эмоционально-оценочные) значения.

Исследование объектно-изъяснительных высказываний с учётом формально-синтаксических, семантико-синтаксических, прагматических и логико-семантических особенностей позволяет определить их как специализированные средства экспликации объективно-модальных и субъективно-модальных значений. Носителем субъективно-модального значения в них является модус как субъектно-предикатный центр пропозициональной установки, представленной главной частью объектно-изъяснительных конструкций, носителем объективно-модального значения является диктум - субъектно-предикатный центр пропозиции, реализованной в делиберативно-объектном компоненте. Структурными компонентами модуса являются субъект, с точки зрения которого оценивается содержание делиберативного компонента изъяснительных конструкций, и предикат изъяснительной семантики, который определяет характер субъективной модальности. Функцию предиката модуса выполняют слова со значением восприятия, речи, мышления, знания, памяти, эмоционального состояния и отношения, рациональной оценки, волеизъявления, желания. Структурными компонентами диктума является субъект и предикат, характер связи между которыми часто определяет соответствующее объективно-модальное значение высказывания. Основными или дополнительными средствами выражения объективной модальности делиберативного компонента являются союзы, релятивы, частица-союз чи, интонация.

В исследовании описаны ситуации, обуславливающие формирование определённых субъективно-модальных значений, определена и проанализирована их структура.

Ключевые слова: прагматика, семантика, субъективная модальность, эпистемическая модальность, аксиологическая модальность, волитивная модальность, объективная модальность, модус, диктум, объектно-изъяснительные высказывания.

Annotation

Dotsenko E. L. Modality in expression object-elucidative relations. - Manuscript. Dissertation for scientific degree of Candidate of Philological sciences, speciality 10.02.01 - Ukrainian language. - National Pedagogical University named after M.P. Dragomanov. - Kуiv, 2001.

The dissertation deals with the questions of pragmatic and semantic peculiarities of realisation of subjective-modal and objective-modal relation in the structure of object-elucidative utterings. In this work attention is paid to definition the categorical status of modality as universal logical-grammatical category and definition of its subcategorial meanings taking into account the results of research of the modal logics, pragmatic and semantic aspect of expression and analysis the language material, it is established that subjective and objective modality is obligatory for each uttering, but subjective-modal meanings can be expressed in the structure of a uttering implicitly and explicitly, and they are explicited in the structure of the definite sentences. On the basic of investigation of the peculiarities of realisation of objective and subjective modality in object-elucidative utterings the main wais of expression of modality in the structure of the explicit sentences have been established.

Key words: subjective modality, epistemic modality, evaluative modality, volition modality, objective modality, pragmatics, semantics, modus, dictum, object-elucidative uttering.

Размещено на Allbest.ru