Структура спонукальних мовленнєвих актів сучасної французької мови (комунікативно-прагматичний аспект)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Структура спонукальних мовленнєвих актів сучасної французької мови (комунікативно-прагматичний аспект)

Куликова Вікторія Григорівна

КИЇВ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі французької філології Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник

кандидат філологічних наук, доцент

Федорова Лариса Олександрівна,

Київський національний лінгвістичний університет, кафедра романських мов та перекладу , завідувач кафедри

Офіційні опоненти:доктор філологічних наук, професор

Гетьман Зоя Олексіївна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра теорії та практики перекладу романських мов , професор

кандидат філологічних наук, доцент

Кремзикова Світлана Юхимівна,

Донецький національний університет, кафедра французької мови, доцент

Провідна установаЛьвівський національний університет імені Івана Франка, кафедра французької філології, Міністерство освіти і науки України, м. Львів

Захист відбудеться "5"жовтня 2001 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського державного лінгвістичного університету (03680 МСП, Київ - 150, вул.Червоноармійська, 73)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського державного лінгвістичного університету

Автореферат розісланий "4"вересня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Калита А.А.

1. Загальна характеристика роботи

Розвиток сучасного мовознавства засвідчує, що поглиблене вивчення мови як найважливішого засобу спілкування неможливе без звернення до комунікативно-прагматичного аспекту її функціонування. Мовна комунікація як засіб передачі інформації передбачає досягнення взаєморозуміння між людьми і невід'ємна від їх діяльності. Тому природним є підвищений інтерес з боку мовознавців до проблем комунікації та мовленнєвої поведінки комунікантів (Т.А.ван Дейк, Г.В.Колшанський, Г.Г.Почепцов, Ch.Baylon, J.Lazar, D.Maingueneau, X.Mignot).

Формулюючи конкретне висловлювання, мовець має на меті інформувати співрозмовника, показати своє ставлення до цієї інформації, певним чином вплинути на людину. Саме реалізація впливової функції мови привертає значну увагу мовознавців (Л.О.Кисельова, Є.Ф.Тарасов, Н.І.Тропіна, М.С.Чаковська). Не залишилася поза увагою й спонукальна функція мови. Адже спонукання як мовленнєвий вплив, при якому діяльність однієї людини вербально регулюється іншою, відіграє значну роль у процесі спілкування, керує взаємовідносинами між комунікантами.

Аналізу спонукання присвячено значну кількість робіт на матеріалі різних мов. Дослідженню підлягали речення з дієсловом-присудком в імперативі як основний засіб вираження спонукальної модальності (О.І.Гусєва, І.О.Михалкова, Г.П.Молчанова); комунікативно-прагматичні властивості спонукання (Л.В.Бережан, Г.Є.Блінушова, Г.В.Дорошенко, Р.В.Никифорова, О.А.Романов, В.С.Рябенко, Л.В.Фоміна, Н.О.Шевченко), структурні, семантичні та функціональні особливості мовних засобів його вираження (І.А.Афонська, С.Н.Бабаханова, Л.Г.Бабкіна, Є.С.Кондзеля, М.М.Короткевич, О.О.Любимов, О.В.Поліщук, Т.С.Ярушкіна). Дослідження спонукання проводилося й на рівні дискурсу (Т.М.Нікульшина, Л.Г.Ряполова).

На матеріалі французької мови досліджувалися наказові речення з погляду їх функціонування, лексико-граматичної організації та фоностилістичної диференціації (О.Я.Гаршина, Н.М.Нікітіна, Е.Нурахметов), вивчалися структурні, семантичні та функціональні особливості мовних засобів вираження спонукання (Р.М.Богданова, Л.І.Грачова, О.О.Мельничук). Проте коло питань, пов'язаних з функціонуванням спонукання та мовними засобами його вираження в сучасній французькій мові, залишилося недостатньо дослідженим. Зокрема, проблема позамовної обумовленості спонукання (підстави, які спричиняють конкретну прескрипцію мовця та умови її застосування), причини виникнення додаткових прагматичних ознак, які нашаровуються на основний зміст спонукання, особливості мовленнєвої тактики комунікантів у конкретних спонукальних ситуаціях, закономірності вибору мовних засобів залежно від цілей і завдань комунікації та інші все ще не знайшли належної уваги лінгвістів. Вирішенню цього кола питань і присвячене наше дослідження.

Актуальність роботи зумовлюється загальною спрямованістю лінгвістичних досліджень на вивчення мовних явищ у їх реальному функціонуванні. Комунікативно-прагматичний напрям, що базується на урахуванні соціальних, міжособистісних, індивідуально-психологічних характеристик учасників комунікативного акту в конкретних умовах його перебігу, передбачає дослідження спонукальної функції мови та вербальних засобів її реалізації крізь призму їхньої ролі в регулюванні людської поведінки.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах науково-дослідної теми "Дослідження когнітивних та комунікативно-функціональних аспектів системи одиниць французької мови", яка розробляється кафедрою французької філології Київського національного лінгвістичного університету (тема затверджена вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол № 5 від 25.12.2000 року).

Метою дисертаційного дослідження є встановлення особливостей спонукання як одного з явищ вербального регулювання людської поведінки шляхом виявлення структурних і комунікативно-прагматичних властивостей спонукальних мовленнєвих актів сучасної французької мови.

Поставленою в дослідженні метою передбачено вирішення конкретних завдань:

- розкрити та описати механізм породження та контекст функціонування певної прескрипції мовця, встановити умови успішності мовленнєвого акту спонукання;

- визначити фактори категоричності спонукальних висловлювань і виявити диференційні ознаки та комунікативно-прагматичний зміст кожного спонукального акту;

- встановити причини та умови виникнення додаткових семантичних, стилістичних і прагматичних ознак, які накладаються в процесі мовлення на основний зміст спонукального висловлювання;

- виявити вплив позамовних факторів на структуру спонукальних мовленнєвих актів;

- визначити закономірності вибору мовних засобів сучасної французької мови з метою реалізації комунікативно-інтенційного змісту конкретного спонукального акту.

Об'єктом дослідження є спонукання як одне з явищ вербального регулювання людської поведінки.

Предметом аналізу виступають структурні та комунікативно-прагматичні особливості спонукального мовленнєвого акту сучасної французької мови.

Методи дослідження. Для реалізації поставлених у роботі завдань використано: метод лінгвістичного спостереження та дескриптивний метод для виявлення диференційних ознак і комунікативно-прагматичного змісту кожного спонукального акту; прийоми функціонально-семантичного аналізу для встановлення структурних особливостей спонукальних мовленнєвих актів; прийоми контекстологічного аналізу для визначення причин виникнення додаткових семантичних, стилістичних і прагматичних ознак спонукального висловлювання, виявлення закономірностей вибору мовних засобів в мовленнєвій стратегії мовця.

Матеріалом дослідження слугували спонукальні ситуації та окремі спонукальні висловлювання (близько 3000), дібрані методом суцільної вибірки з творів франкомовної художньої літератури останніх десятиріч ХХ століття. мовленнєвий спонукання французький висловлювання

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше на матеріалі сучасної французької мови на основі комплексного аналізу описано спонукальні висловлювання через механізм їх породження та встановлено їх структурні, семантичні та комунікативно-прагматичні особливості. Отримано нові дані про зміст спонукальних мовленнєвих актів, які в процесі спілкування набувають прагматичних ознак інших спонукальних актів.

У праці вперше виявлено вплив позамовних факторів на мовленнєву тактику комунікантів в конкретних спонукальних ситуаціях, встановлено закономірності вибору мовцем мовних засобів відповідно до цілей та завдань комунікації.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно є подальшою розробкою теорії мовленнєвої діяльності, синтаксичної семантики, комунікативного та функціонального синтаксису французької мови. Результати проведеного дослідження є певним внеском у виявлення комунікативно-прагматичного змісту спонукальних висловлювань, у дослідження мовленнєвої поведінки мовця в конкретних спонукальних ситуаціях. Одержані результати поглиблюють наші знання про природу та механізм вербального спонукання, дозволяють визначити спонукальні висловлювання як окремі комунікативні одиниці, що, виконуючи функцію впливу на співрозмовника, регулюють поведінку останнього.

Практична цінність проведеного дисертаційного дослідження полягає у тому, що його основні висновки та фактичний матеріал можуть бути використані в курсах теоретичної та практичної граматики французької мови (розділи "Комунікативні типи речення", "Семантика та прагматика речення"), спецкурсів з теорії мовленнєвих актів, риторики мовлення, а також у науково-дослідницькій та навчальній роботі.

Апробація роботи здійснювалася у доповідях на ювілейній науково-практичній конференції "КДЛУ 50" (Київ, 1998 р.), міжнародній науково-практичній конференції "Іноземні мови сьогодні і завтра" (Тернопіль, 1999 р.), міжвузівській науково-практичній конференції "Мови і світ: дослідження та викладання" (Кіровоград, 1999 р.), міжнародній науковій конференції "Функциональная лингвистика. Язык. Культура. Общество - II" (Ялта, 2000 р.), ІІ Всеукраїнській конференції "Методологічні проблеми перекладу на сучасному етапі" (Суми, 2001 р.), у виступах на щорічних науково-практичних конференціях і наукових семінарах, що проводились у КДЛУ.

Публікації. Результати дисертації опубліковано у трьох статтях і матеріалах двох конференцій.

Обсяг та структура роботи. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів з висновками до них, загальних висновків, списку використаної літератури та списку художніх джерел ілюстративного матеріалу. Обсяг тексту дисертації становить 191 сторінку. Загальний обсяг роботи - 211 сторінoк.

У вступі обрунтовується вибір теми дисертації та її актуальність, формулюються мета й завдання роботи, визначаються об'єкт, предмет і методи дослідження, розкривається наукова новизна роботи, її теоретичне значення та практична цінність, формулюються положення, які виносяться на захист.

У першому розділі "Філософські та загальнолінгвістичні аспекти дослідження спонукання" міститься аналіз літератури, присвяченої теоретичним основам спонукання як елемента комунікативної діяльності, розкривається соціальна природа, позамовна обумовленість спонукання, визначаються фактори категоричності спонукальних висловлювань і диференційні ознаки різних спонукальних актів.

У другому розділі "Комунікативно-прагматичні особливості категоричних спонукальних актів та мовні засоби їх вираження" досліджуються комунікативно-прагматичні, лексичні й граматичні особливості категоричних спонукальних актів (наказу, вимоги, розпорядження, команди, заборони), виявляються умови виникнення додаткових семантичних, стилістичних і прагматичних ознак, які в процесі мовлення нашаровуються на основний зміст спонукальних висловлювань, встановлюється своєрідність мовного вираження категоричного спонукання у сучасній французькій мові.

У третьому розділі "Комунікативно-прагматичні особливості некатегоричних спонукальних актів та мовні засоби їх вираження" встановлюється комунікативно-прагматичний зміст некатегоричних спонукальних актів (прохання, благання, пропозиції, запрошення, поради, рекомендації, застереження, дозволу), визначаються їх основні ознаки, проводиться аналіз позамовних факторів їх функціонування, виявляються особливості мовних засобів вираження некатегоричного спонукання та закономірність їх вибору.

У загальних висновках підводяться основні підсумки проведеного дисертаційного дослідження, окреслюються перспективи подальшої розробки проблеми.

2. Основний зміст роботи

Розділ І. Філософські та загальнолінгвістичні аспекти дослідження спонукання. У ході спільної діяльності люди постійно регулюють поведінку одна одної за допомогою мовлення. Спілкуючись, комуніканти передають різні думки, ідеї, волевиявлення, висловлюють свої почуття, наміри, бажання тощо і тим самим впливають один на одного. Мовленнєве спілкування існує, таким чином, в основному, у формі мовленнєвого впливу, під яким і розуміється вербальне врегулювання діяльності однієї людини іншою.

Спонукання як феномен, при якому діяльність однієї людини регулюється іншою, виходячи з тієї чи іншої потреби, також є фактором цілеспрямування людських дій. Крім того, феномен спонукання пов'язується з наміром мовця вплинути на співрозмовника і певним чином змінити або зберегти існуючий стан речей. Саме бажання, намір мовця зумовлює мету, яка й реалізується у спонуканні.

Аристотель, аналізуючи загальну структуру діяльності, називає один з її елементів телеологічною причиною (від грецьк. - мета). Під телеологічною причиною він розуміє внутрішню зацікавленість, потребу, мету суб'єкта діяльності, прагнення до яких є внутрішнім фактором сприйняття зовнішнього примусу, зокрема, певного спонукального висловлювання. Діяльність людини поділяється на підневільну, таку, що стимулюється чимось зовнішнім, і вільну, яка є автономною, такою, що мотивується самим суб'єктом. Зовнішнє стимулювання лише тоді стає активізуючим чинником діяльності, коли воно поєднується з внутрішньою зацікавленістю виконавця спонукання та з форми зовнішнього примусу перетворюється у форму самомотивування.

Мовленнєве спілкування відбувається в певній ситуації, у системі взаємодіючих суб'єктивних і об'єктивних факторів, що залучають людину до комунікативної діяльності та впливають на її мовленнєву поведінку. Спонукальний мовленнєвий акт як елементарна одиниця спілкування і як цілеспрямована мовленнєва дія (Дж.Остін, Дж.Серль) функціонує в конкретній спонукальній ситуації. Спонукальна ситуація розглядається як структура, основними елементами якої є: 1) суб'єкт волевиявлення, 2) суб'єкт-виконавець, 3) предикат, що розкриває зміст спрямованого на виконавця волевиявлення мовця. Прескриптивний характер спонукального висловлювання зумовлюється певною інтенцією мовця та спрямовується на зміну дійсності або, навпаки, на збереження існуючого стану речей або дії, яка виконується суб'єктом-виконавцем.

Формулюючи певне спонукальне висловлювання, мовець, по-перше, припускає, що в даній ситуації є, з його погляду, можливість/необхідність/бажаність перетворення ірреального стану речей в реальний або збереження наявного; по-друге, ураховує інформацію про діяльність адресата спонукання на момент виголошення висловлювання, яка конкретизується у вигляді двох презумпцій: стверджувальної (дія виконується суб'єктом-виконавцем) та заперечної (відсутність дії).

Володіючи знаннями про презумпції існування дії на момент спонукання, мовець висловлює одну з двох прескрипцій: прескрипцію зберігаючу (збереження існуючого стану речей) та прескрипцію змінюючу (певна зміна існуючого стану речей). Прескрипція мовця може спрямовуватися на:

- започаткування дії, якої не було на момент/до моменту виголошення прескрипції; - на збереження дії, яка мала місце на момент/до моменту виголошення прескрипції; - на продовження дії, яка мала місце на момент/до моменту виголошення спонукання, але з певними змінами; - на збереження/зміну дії, яка мала місце і була перервана безпосередньо до моменту виголошення спонукання, як правило, через присутність мовця, або третьої особи; - на збереження стану відсутності дії на момент/до моменту виголошення прескрипції; - на припинення дії, яка мала місце на момент/до моменту виголошення прескрипції; - на припинення дії з передбаченням можливості продовження цієї дії на умовах зміни деяких її параметрів; - на припинення однієї дії і початок іншої дії.

Отже, мовець, удаючись до спонукання, впливає на мислення, свідомість співрозмовника, прагне викликати в нього відповідні емоції, почуття, бажання щось зробити, або, навпаки, запобігає виконанню дії.

Проведене дослідження свідчить про те, що спонукання зумовлюється власним бажанням мовця або усвідомленням ним необхідності зміни/збереження існуючого стану речей. Крім того, спонукання може виникати внаслідок реакції мовця на певну ініціативу з боку адресата:

- на запит/прохання щось зробити:

- Puis-je te demander quelque chose?

- Bien sыr, Maman, que veux-tu? (М.Chapsal);

- на певні дії адресата:

Franзoise voulut ouvrir la bouteille de whisky.

- Non! dit Madeleine. Attendons Alexandre! (Н.Troyat);

- на інше спонукання:

Comme les autres soirs, il me proposa une premiиre йtape au bar. Je refusai. Le bar йtait encombrй par les participants а un sйminaire et je prйfйrais que personne ne vоnt dйranger notre entretien...

Nous pouvons commencer directement en prenant un verre dans la salle а manger (N.Avril).

Основний зміст спонукання - вплив на діяльнісну поведінку адресата - за певних ситуативних обставин нашаровується різними інтенційними спрямуваннями, що призводить до появи конкретних спонукальних актів. Такі позамовні фактори, як інтенція мовця, обов'язковість/необов'язковість адресата спонукання виконувати дію, правомірність/ неправомірність мовця вдаватися до спонукання, зацікавленість мовця або адресата у виконанні дії, спрямованість спонукання на користь мовця або адресата, урахування мовцем реакції адресата на спонукання, соціально-рольовий статус комунікантів, офіційність/неофіційність умов спілкування, ступінь знайомства співрозмовників, психологічно-емоційні стосунки між ними тощо, зумовлюють появу різних спонукальних актів.

Комунікативно-прагматичний аналіз спонукальних мовленнєвих актів дозволив виявити протиставлення таких двох груп:

1. Категоричні спонукальні акти (команда, наказ, вимога, заборона, розпорядження).

2. Некатегоричні спонукальні акти (прохання, благання, запрошення, пропозиція, порада, застереження, рекомендація, дозвіл).

Розділ ІІ. Комунікативно-прагматичні особливості категоричних спонукальних актів та мовні засоби їх вираження. Категоричні спонукальні акти є немотивованим видом впливу на адресата мовлення з боку мовця, виконання їх не підлягає обговоренню. Характерними ознаками категоричних спонукальних актів є залежність адресата від мовця, обов'язковість виконання дії адресатом, зацікавленість мовця у виконанні дії та її спрямованість на користь мовця. Обов'язковий характер виконання (невиконання - у ситуації заборони) дії адресатом зумовлюється його статусною залежністю від мовця або об'єктивною необхідністю (зайвістю) конкретної дії. Небажання адресата виконувати дію, зневажливе ставлення до співрозмовника призводить до нашарування основного змісту спонукання додатковими емоційно-стилістичними відтінками грубості, роздратованості, погрози:

- Oщ est passй ce vieux flemmard? Une apostrophe tonitruant arracha l'aubergiste а ses remords tardifs, elle йmanait d'un jeune homme au menton saillant, au nez aquilin, а la voix autoritaire.

- Je suis lа, Seigneur, s'empressa de rйpondre Beaumarchй en se pliant jusqu'а terre. Quel dйsastre! Tant d'invitйs et pas de place...

- Tes soucis ne m'intйressent pas! coupa le nouveau-venu. Sois bien а ton affaire si tu veux йviter les verges de mon page. Tu vas me trouver une chambre, et tout de suite! (О.Witochynska).

Розмежування окремих категоричних актів пов'язується з ілокутивним планом спонукального висловлювання. Так, мовленнєвий акт наказу спрямовується на виконання конкретної дії:

... le chevalier appela un cocher et lui ordonna:

- Prends un charriot, demande а l'aubergiste comment trouver le domicile du physicien, arrache-le du lit s'il le faut et fais-le venir immйdiatement а Vitry-aux-Loges (О. Witochynska).

Ілокутивний зміст спонукального акту заборони поділяється на вето розпочинання дії:

- Vous vous sentez mal, Sire? demanda-t-elle trиs inquiиte. Je vais demander de l'aide...

- Non, surtout pas! Cela passera... (О.Witochynska);

та на вимогу перервати, зупинити вже розпочату чи задуману дію:

- Catherine Roque? me demanda languissamment la demoiselle.

- Oui, c'est зa! hurlai-je presque.

- Elle est au troisiиme. Elle vient d'accoucher. Non, monsieur! Pas avec le chien! (М.-А.Murail).

Основна відмінність вимоги полягає у невпевненості (здебільшого небезпідставної) мовця у тому, що його волевиявлення здійсниться:

Jean Dupont avait baissй les paupiиres, comme pour recueillir toute son йnergie avant le dernier assaut.

- Cliche! dit-il enfin d'une voix mourante. Je ne veux plus te voir. Sors d'ici. Va t'en. Et ne reviens pas!

Mais Cliche ne semblait pas avoir entendu. Avec une mine indulgente, il arrangeait les couvertures du blessй (H.Troyat).

Мовленнєвому акту розпорядження притаманна ознака зацікавленості адресата в реалізації дії:

- Allez, grouppez-vous lа, leur dit-il. Vous allez me passer l'un aprиs l'autre vos appareils et je vais vous prendre. a sera mieux. Comme зa, vous serez tous sur toutes les photos.

... Dйjа les gosses s'exйcutaient , criant а tue-tкte: "Merci, m'sieu! Merci, m'sieu!" (N.Avril).

Ознаки спрямованості спонукання на користь мовця та його зацікавленості у виконанні дії є зайвими в ситуації команди, що зумовлюється конкретними умовами перебігу цього спонукального акту (військові, спортивні команди, команди хірурга під час операцій).

Категоричні спонукальні акти функціонують як в офіційних умовах спілкування, так і в неофіційних. В умовах офіційного спілкування до категоричного спонукання вдається той, хто, незважаючи на різницю у віці, володіє вищим ситуативно-рольовим статусом, адміністративними повноваженнями або має певне юридичне право. В неофіційних умовах категоричні спонукальні акти вживає мовець з вищим соціальним статусом (старший за віком, вищий в родинній ієрархії) або людина, навіть, статусно нижча за адресата, яка вважає, що має на це моральне право. Рольовий статус стає менш суттєвим. Однак не втрачає своєї сили суспільний статус комунікантів. Мовець - представник вищого суспільного класу, вищих прошарків суспільства - вдається до наказу, вимоги, заборони незалежно від обставин спілкування.

Ступінь знайомства комунікантів також відіграє певну роль. Він виявляється несуттєвим в умовах офіційного спілкування і важливим фактором в умовах неофіційності, оскільки, зважаючи на норми етикету, вважається невихованим звертатися з наказом до незнайомця, проте вимога може адресуватися й незнайомцю:

Nous nous arrкtвmes aussitфt et nous vоmes surgir du brouillard Estelle poursuivie par un Allemand en uniforme. […] Il s'йtait mis а battre Estelle. Il la giflait mкme а toute volйe. Je n'eus que le temps de dire: "Mais laissez-la! Lвchez cette femme immйdiatement!" (N.Avril).

За певних позамовних умов спілкування категоричні спонукальні акти набувають додаткових нехарактерних для них прагматичних ознак, притаманних некатегоричним спонукальним актам: незалежність адресата спонукання від мовця, зацікавленість адресата у виконанні дії, спрямованість спонукання на користь адресата (табл.1).

Таблиця 1. Комунікативно-прагматичний зміст категоричних спонукальних актів

Категоричні спонукальні акти можуть висловлюватися людиною, яка не має певних соціальних або рольових повноважень, але яка переконана, що має моральне право та може наказувати, вимагати, забороняти, що часто зумовлюється її гнітючим душевним станом. Наприклад, сестра - сестрі:

Сйcile avait eu а peine le temps de lever son petit verre de liqueur qu'Amйlie, avec violence, lui avait saisi le bras:

- Non, je ne veux pas que tu trinques а sa santй. Tu vas lui porter malheur avec tes sornettes... (N.Avril).

Ознака зацікавленості адресата у виконанні дії нашаровується на мовленнєві акти наказу, вимоги:

- Alors dйpкche-toi! Et reviens а Vitry le plus tфt possible... Tu ne regretteras pas ton zиle.

- Merci, Seigneur (О.Witochynska).

Іноді категоричне спонукання спрямовується також й на користь адресата, який не завжди усвідомлює це:

- Qu'as tu fait cet aprиs-midi? demanda-t-il sans lever les yeux sur son fils.

- Rien, balbutia Daniel.

- Comment, rien? J'ai l'impression que tu prends ton bac par-dessus la

jambe!

- Mais non, papa!

-En tout cas, arrange-toi pour ne pas faire marcher ton tourne-disque pendant que tu potasses tes cours! (Н.Troyat).

Однак навіть в умовах нашарування прагматичними ознаками некатегоричних актів категоричні спонукальні акти не втрачають своєї основної ознаки - обов'язкового виконання дії адресатом.

Перелічені особливості категоричних спонукальних актів диктують своє мовне вираження, висувають вимоги до будови речень. Найбільш поширеним, основним засобом передачі категоричних спонукальних актів є наказовий спосіб. Перевага даного засобу зумовлюється наміром мовця спростити форму висловлювання і звести його сприйняття до автоматизму. Взагалі, для реалізації категоричних спонукальних актів форма висловлювання не відіграє вирішальної ролі, оскільки виконання дії входить до кола обов'язків адресата. Проте, бажання мовця надати своєму висловлюванню певних смислових значень, додаткових емоційно-стилістичних відтінків, дотримання мовцем правил етикету або його нижчий соціальний та ситуативно-рольовий статус зумовлюють використання різноманітних мовних засобів. Такі мовні засоби, як речення з дієсловом у Prйsent/Futur de l'Indicatif, Subjonctif після "je veux", "j'ai besoin", конструкції з модальним дієсловом "devoir", кінцеві "veux-tu/voulez-vous", інфінітивні, перформативні конструкції, модифікатори спонукання (звертання, частки, вигуки, темпоральні прислівники, повтори тощо), вказують на залежність конкретного адресата від мовця, на впевненість відправника спонукання у виконанні дії, додають висловлюванню категоричності та підсилюють психологічно-емоційний вплив на адресата.

В ситуації, яка вимагає дотримання правил етикету, застосування принципу ввічливості, з метою пом'якшити, "приховати" категоричність висловлювання, мовець за умов його вищого статусу вдається до таких засобів як питальні конструкції, модифікатор "s'il vous plaоt". За умов симетричних стосунків комунікантів використовуються речення в теперішньому або майбутньому часі дійсного способу. У сфері обслуговування поширеним є вживання конструкцій з дієсловом "vouloir" у Impйratif, бездієслівних конструкцій.

Розділ ІІІ. Комунікативно-прагматичні особливості некатегоричних спонукальних актів та мовні засоби їх вираження. Основними прагматичними ознаками некатегоричних спонукальних актів є незалежність співрозмовника від мовця та вільний вибір адресатом реакції на отримане спонукання - здійснення/нездійснення певної прескрипції. Виконання некатегоричного спонукання зумовлюється, насамперед, бажанням адресата, його зацікавленістю у реалізації дії та усвідомленням її корисності для себе, а також певною об'єктивною необхідністю дії. Крім того, до виконання дії призводять певні зусилля з боку мовця, наприклад, в ситуаціях прохання, поради, рекомендації тощо мовець прагне пояснити, обрунтувати своє волевиявлення.

Проведений у реферованій роботі аналіз комунікативно-прагматичних особливостей некатегоричних спонукальних актів, позамовних умов їх виникнення та функціонування дозволив виявити певні властивості, притаманні окремим їх типам. Так, мовленнєвому акту дозволу характерна ознака залежності адресата, оскільки реалізація дії залежить від згоди мовця. А ознака обов'язковості/необов'язковості адресата спонукання виконувати дію взагалі відсутня у ситуації дозволу, оскільки саме ініціатива з боку адресата, його зацікавленість у дії зумовлює цей мовленнєвий акт:

On frappa а la porte de la chambre et la voix de Bob Manning dit:

- Maggie, est-ce que je peux entrer?

- Mais bien sыr (R.Merle).

Необов'язковість виконання адресатом прохання та благання зумовлюється ознакою залежності мовця від свого співрозмовника:

- ... Cependant je voudrais vous demander quelque chose. Connaissez-vous, au bout de l'оle, le phare des Baleines? ... J'aimerais y aller demain. Pourriez-vous me servir de guide? (N.Avril).

Відмінності між некатегоричними спонукальними актами пов'язуються зі ступенем бажання та зацікавленості мовця/адресата в реалізації спонукання. Так, для прохання характерною є зацікавленість мовця у виконанні дії, а в рамках мовленнєвого акту благання ця ознака сягає найвищого ступеня. Спонукання в інтересах адресата (з точки зору як мовця, так і самого адресата) зумовлює мовленнєві акти пропозиції, запрошення, поради, рекомендації, застереження, дозволу:

" - Avez-vous lu зa?... Prenez-le, vous ne serez pas dйзue..." recommande Rose (M.Chapsal).

Спонукання може відбуватися і в інтересах обох комунікантів (пропозиція, запрошення):

- ... On se voit demain?

- Je commence а neuf heures.

- Alors on se croisera а la pause de dix. Salut! (St.Daniel).

Корисність дії, її спрямованість на певного учасника мовленнєвого акту прогнозується мовцем і також впливає на характер спонукання, зумовлює появу того чи іншого спонукального акту. Так, удаючись до прохання або благання, мовець, насамперед, домагається виконання дії на свою користь. Висловлюючи пораду, застереження, рекомендацію, дозвіл, запрошення, пропозицію, мовець ураховує здійснення дії на користь адресата висловлювання, а інколи й на користь третьої особи:

Elle s'accusait devant moi d'en avoir parlй а sa mиre.

- C'йtait une faute, me dit-elle. Pire qu'une faute.

- Katharina le sait? avais-je aussitфt demandй.

- Je ne lui en ai jamais parlй.

- Il ne faut pas le lui dire. Elle n'y est pour rien, et puis, maintenant c'est trop tard. Le mal a йtй fait (N.Avril).

Функціонування некатегоричних спонукальних актів відбувається в умовах як офіційного спілкування, так і неофіційного. В умовах офіційного спілкування до некатегоричного спонукання вдається як мовець з вищим рольовим та соціальним статусом (пропозиція, запрошення), так і мовець, який не має відповідних повноважень наказувати або вимагати і соціально-рольовий статус якого нижчий або рівний зі статусом адресата (прохання, благання). Соціально-рольовий статус мовця відіграє значну роль у функціонуванні мовленнєвого акту поради, оскільки становище, досвід того, хто дає пораду, впливає на усвідомлення адресатом її доречності, інколи необхідності і сприяє її виконанню. В умовах неофіційного спілкування соціальний та рольовий статус комунікантів не є суттєвим. До некатегоричного спонукання вдається мовець як з вищим соціальним статусом (старший за віком, вищий в родинній ієрархії, представник вищого суспільного класу), так і з нижчим або рівноправним зі статусом адресата.

Мовленнєвий акт дозволу функціонує в умовах офіційного та неофіційного спілкування. Звертаючись до співрозмовника з проханням про дозвіл здійснити/не здійснити певну дію, адресат вбачає в мовці особу, яка володіє відповідними повноваженнями. Тому дозвіл на виконання дії, в основному, надається мовцем з вищим соціально-рольовим статусом. Крім того, адресат із запитом про дозвіл може звертатися й до рівноправного мовця або навіть до мовця з нижчим рольовим статусом. Як показало дослідження, через певні позамовні фактори спілкування, які впливають на функціонування спонукального висловлювання, некатегоричні спонукальні акти набувають додаткових нехарактерних для них ознак (табл.2).

Таблиця 2. Комунікативно-прагматичний зміст некатегоричних спонукальних актів

Так, ознаки зацікавленості адресата у реалізації дії та її спрямованості на користь адресата нашаровуються на мовленнєвий акт прохання:

... j'adresserai une requкte а la Baronne de Chantilly:

- Voulez-vous, Madame, кtre ma dame de compagnie? Cela me serait si utile, si nйcessaire pour savoir vivre а la franзaise... Je vous serai tellement reconnaissante d'accepter ma demande...

Oh, Madame, j'en suis а la fois flattйe et ravie! C'est trиs volontiers

que je vous suivrais dans vos dйplacements et dans votre demeure... . De tout mon coeur je vous remercie de m'avoir choisie... (O.Witochynska).

Мовленнєві акти поради, рекомендації, застереження, дозволу набувають ознаки зацікавленості мовця у виконанні дії:

- Je peux vous raconter l'histoire du roi Sviatoslav qui trouva justement la mort а l'endroit mкme oщ nos Excellences connurent tant d'йmotions!

- Nous vous en prions! dit le Roi. Racontez-nous le... (O.Witochynska).

Такі некатегоричні спонукальні акти, як пропозиція, порада, рекомендація, можуть також спрямовуватися й на користь мовця:

- Vous allez laisser tomber cette histoire de laboratoire qui ne vous concerne pas, et vous occuper de vos propres affaires. […] Vous allez dйmйnager pour que M.X perde votre trace et vous prendrez un appartement plus grand pour nous quatre (М.-А.Murail).

Однак в умовах нашарування додатковими прагматичними ознаками інших спонукальних актів, некатегоричні акти не втрачають своєї основної ознаки - вільного вибору адресатом щодо виконання/невиконання спонукання.

За таких обставин - свободи вибору адресатом права виконувати/не виконувати дію - перед мовцем постає задача вибору доцільних на даний момент спілкування вербальних засобів з метою здійснення певної позамовної мети. У французькій мові для висловлювання некатегоричних спонукальних актів, як і категоричних, імператив залишається основним засобом вираження спонукання. Проте, спостерігається обмеженість вживання імператива та поширення інших синтаксичних і лексичних засобів. Деякі мовні засоби є характерними показниками конкретних спонукальних актів. Так, мовленнєвим актам запрошення та пропозиції характерне вживання імператива у формі першої особи множини та питальних конструкцій зі сполучником "si", після якого вживається Imparfait de l'Indicatif або Conditionnel. Для поради типовим є вживання Subjonctif, модального дієслова "devoir" у Conditionnel та використання питально-заперечних конструкцій. Питально-заперечні конструкції надають висловлюванню відтінків ввічливості, делікатності, поваги, що дозволяє мовцю звернутися з проханням, пропозицією, запрошенням, порадою тощо до будь-якого співрозмовника незалежно від положення, віку, ступеня знайомства. Надзвичайна зацікавленість мовця у виконанні дії спричиняє використання в питально-заперечних конструкціях модального дієслова "pouvoir".

Вибір мовних засобів зумовлюється ступенем потреби мовця у виконанні дії, урахуванням можливостей адресата та ймовірного його опору, відносинами комунікантів та нормами етикету, притаманними для кожної ситуації. Так, в умовах неофіційного спілкування серед комунікантів, які, здебільшого, знаходяться в будь-яких соціальних та ситуативно-рольових взаємовідносинах, поширеними є імперативні, індикативні, умовні речення, а також бездієслівні, питальні та перформативні конструкції. В умовах офіційного спілкування, при зверненні до особи з вищим соціальним, рольовим статусом поширені висловлювання з Subjonctif, питальні конструкції, які інтерпретуються як дуже ввічлива, люб'язна форма. Для сфери обслуговування характерним є вживання бездієслівних конструкцій та питальних конструкцій з дієсловом "vouloir".

Висновки

Спонукання як діяльнісно-комунікативний феномен, що чинить вербальний вплив на поведінку іншої людини, зумовлюється наміром мовця змінити або зберегти існуючий стан речей. Мовець, удаючись до спонукання, впливає на мислення, свідомість співрозмовника, прагне викликати в нього відповідні емоції, почуття, бажання щось зробити, або, навпаки, запобігає виконанню дії.

Проведене дослідження засвідчує, що спонукання зумовлюється не лише власним бажанням мовця чи його усвідомленням необхідності зміни/збереження існуючого стану речей. Спонукання також виникає внаслідок реакції мовця на певну ініціативу адресата (реакція на запит/прохання щось зробити, певні дії адресата) або на інше спонукання.

Комунікативно-прагматичний аналіз спонукання дозволив встановити, що одні спонукальні мовленнєві акти можуть набувати ознак інших спонукальних актів. Однак вони не втрачають своєї основної ознаки, а саме: для категоричних типів спонукання - зобов'язаності виконання дії адресатом, для некатегоричних типів - вільного вибору адресатом реакції на отримане спонукання.

Конкретні мовні засоби, що їх обирає мовець в процесі спілкування, відображають існуючі між комунікантами соціальні, міжособистісні та індивідуально-психологічні взаємовідносини. Так, під час спілкування між комунікантами, які знаходяться у симетричних стосунках (однаковий соціально-рольовий статус, приблизно рівні емоційно-психологічні показники), можливе недотримання мовленнєвих норм, прийнятих у тій чи іншій ситуації, спрощення вираження спонукання, застосування найбільш простих та поширених мовних засобів. Якщо ж комуніканти знаходяться в різних соціальних та ситуативно-рольових відносинах, то мовцю необхідно дотримуватися певних правил оформлення спонукальних висловлювань, оскільки ігнорування ситуативних факторів, соціально-рольового статусу співрозмовника може призвести до нерозуміння та негативного ставлення адресата до дії. Крім того, кожна конкретна ситуація, характер спілкування, психологічний клімат, що склався між комунікантами, а також бажання мовця надати спонуканню різних експресивно-стилістичних відтінків, посилити або послабити категоричність свого висловлювання, норми мовленнєвого етикету зумовлюють використання певних вербальних засобів.

Основним засобом вираження спонукання є речення з предикатом в імперативі. Проте, для французької мови характерна обмеженість вживання імператива та поширення інших мовних засобів. В умовах офіційного спілкування поширеними є питальні речення, перформативні та речення з дієсловом у Subjonctif. Для сфери обслуговування характерне вживання бездієслівних, питальних речень з дієсловом "vouloir" та питально-заперечних речень, а також конструкцій з дієсловом "vouloir" у наказовому способі. В умовах неофіційного спілкування поширеними є речення з дієсловом теперішнього та майбутнього часу дійсного способу, питальні, бездієслівні, перформативні речення, а також речення з предикатом у Conditionnel. Вживання таких мовних засобів, як звертання, вигуки, частки, прислівники, повтори, ввічливі звороти, кінцеве "veux-tu/voulez-vous", модифікує інтенсивність спонукання, посилює або пом'якшує його категоричність.

Вивчення спонукання, як однієї з передумов людської діяльності, є в усі часи актуальним. Так, актуальним залишається дослідження спонукальних мовленнєвих актів з позицій реалізації їх перлокутивного плану. Цікавими та змістовними постають питання особливостей побудови спонукальних висловлювань залежно від статевої приналежності та психічно-емоційного стану комунікантів. Крім того, потребують теоретичної розробки питання порівняльного вивчення (французька мова - українська мова) структурно-семантичних та комунікативних особливостей спонукальних висловлювань, їх прагматичної еквівалентності при перекладі.

Основні положення дисертації висвітлені у публікаціях автора

1. Комунікативно-прагматичні особливості спонукальних мовленнєвих актів (на матеріалі французької мови) // Вісник Київського державного лінгвістичного університету. Серія Філологія. - К.: Видавничий центр КДЛУ. - 1999. - Т. 2., №2. - С. 145-152.

2. Комунікативні чинники мовного оформлення наказу у французькій мові // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). - Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка. - 2000. - Вип.22. Частина ІІ. - С. 31-39.

3. Екстралінгвістична обумовленість спонукання і семантико-прагматичне уявлення спонукальних висловлювань (на матеріалі французької мови) // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського державного лінгвістичного університету. Серія: Філологія. Педагогіка. Психологія.: Мова, Освіта, Культура: Наукові парадигми і сучасний світ. - К.: Видавничий центр КДЛУ. - 2000. - Вип.2. - С. 59-65.

4. Особливості функціонування мовленнєвих актів наказу та вимоги // Тези міжнар. науково-практичної конф. "Іноземні мови сьогодні і завтра". - Тернопіль: Тернопільск. держ. пед. ун-т. - 1999. - С. 30-31.

5. Спонукання як комунікативний феномен регулювання діяльнісної поведінки людей // Матеріали конф. "Функциональная лингвистика. Язык. Культура. Общество - II". - Симферополь: CLC. - 2000. - С. 192-194.

Размещено на Allbest.ru

...