Українсько-російська міжмовна омонімія в генетичному і функціонально-семантичному аспектах (дієслівна лексика)

Розмаїття семантичних структур як абсолютних, так і відносних ДМО з вираженою внутрішньомовною омонімією в одній з мов / в обох мовах може бути зведене до 42 різновидів, які детально проаналізовано в дисертації.

Висновки

1. Комплексне зіставно-типологічне дослідження міжмовної дієслівної омонімії в українській і російській мовах з погляду їхньої форми і змісту засвідчує, що в основу її класифікації можна покласти різні принципи й критерії: зовнішню та внутрішню форми слова, формальні й акцентологічні розбіжності, морфемну та словотвірну корелятивність, якісне і кількісне співвідношення семантичних структур дієслів, характер співвідношення між прямим і переносним значенням, способи номінації омонімічних одиниць.

2. Шляхом поєднання семасіологічного й ономасіологічного підходів виокремлено абсолютну та відносну, гетерогенну та гомогенну міжмовну омонімію, з'ясовано основні джерела її виникнення, зокрема, внутрішньомовну омонімію та полісемію, внутрішньомовну омографію, оказіональний збіг форм, семантичні зрушення первісних значень слів, різну семантичну адаптацію запозиченої лексики, омонімію кореневої та афіксальниої морфем, зумовлену неоднаковими синтагматичними зв'язками між афіксами і дієслівною мотивуючою основою, рідше - міжчастиномовну омонімію й омоформію.

3. Функціонально-семантичний підхід до міжмовної дієслівної омонімії дає змогу виокремити абсолютні омонімічні одиниці, що мають одне і більше різних значень, на відміну від відносних, які постають на спільному семантичному тлі з різними співвідношеннями прямого та переносного, загальномовного і діалектного значень, їх різною стилістичною маркованістю, сферою вживання та іншими характеристиками.

4. Семантико-етимологічні, або гомогенні, кореляти характеризуються збереженням тісного семантичного й мотиваційного зв'язку між первинним чи вторинним комплексом семантичних структур, на відміну від гетерогенних, яким притаманна семантична дивергенція ЛСВ або випадковий збіг між лексе мами, що представлені різноструктурними, різнокореневими аломорфними одиницями.

5. Функціонально-семантична стратифікація абсолютної та відносної омонімії орієнтується, з одного боку, на сигніфікативне поле дієслівної семантики, референтну сферу дієслів та їх мотивацію, на основі чого з'ясовано належність ДМО до певних функціонально-ономасіологічних груп у співвідношенні зі способами дієслівної дії, аспектуальними класами та іншими граматичними категоріями: перехідністю/неперехідністю, зворотністю тощо. Відмінності між цими ДМО простежуються й на рівні різних структурних типів та дериваційних гнізд одиниць.

6. Категоріальною ознакою гомогенної міжмовної омонімії є семантика активної фізичної дії з боку агенса -- вилучення, зміна, обробка предмета, яка експлікується значною кількістю перехідних дієслів з прямим об'єктом дії. Неоднорідність семантики цих дієслів зумовлена різним виявом дії стосовно її внутрішньої межі (однократності, багатократності, тривалості, обмеженості, інтенсивності тощо), денотати яких виражають схильність до семантичного поєднання з дієсловами на позначення внутрішнього стану людини, візуального сприймання.

7. З погляду на референтно-ономасіологічні особливості дієслівної семан тики відносних омонімічних одиниць передусім вирізняються дієслова звучання, просторової, візуальної, запахової семантики, морально-етичної оцінки, розумової діяльності. Значно рідше представлені омолексеми на позначення емоційного стану, неактивної фізичної, фізіологічної дії, актів мовлення й комунікації, інтелектуальної діяльності, а також ономатопеїчні утворення. В їхній дієслівній семантиці перехрещується кілька семантичних груп, складники яких утворюють різні семантичні й аспектуальні опозиції. Відносна омонімія простежується при збігу в основній частині значень й розбіжностях на тлі вторинних, стилістично і функціонально маркованих ЛСВ, що перебувають на периферії семантичної структури слова. Цей тип омонімії найчастіше зумовлюється незавершеним розпадом полісемії в одній із зіставлюваних мов, рідше - омонімією кореневої морфеми в одній із мов, а також внутрішньомовною омоформією (оказіональним збігом в окремих граматичних формах).

8. На основі протиставлення зазначених одиниць за формальною і семантичною ознаками (паронімічні зближення, кореляція словотвірно й семантично похідних ЛСВ зіставлюваних дієслів, специфіка поєднання омонімічних афіксів з твірною основою або неомонімічних афіксів з омонімічною твірною основою) змодельовано міжмовні перехресні оморяди.

Основні положення дисертації відображено в публікаціях автора

Мартиросян Л.І. Принципи класифікації гомогенних (семантико-етимологічних) дієслівних омонімів // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського держ. лінгвіст. ун-ту. Філологія. Педагогіка. Психологія. - Київ: Видавничий центр КДЛУ. - 2000. - Вип. 2. - С.177-180.

Мартиросян Л.І. Абсолютна дієслівна міжмовна омонімія: структурно-семантичний і контрастивний підходи (на матеріалі української та російської мов) // Система і структура східнослов'янських мов. Зб. наук. пр. - Київ: Знання. - 2001.- С.235-242.

Мартиросян Л.І. Переносне значення як засіб утворення гомогенної омонімії // Семантика мови і тексту. Зб. статей VI Міжнародної наукової конференції. - Івано-Франківськ: Плай. - 2000. - С.543-548.

Мартиросян Л.І. Функціонально-ономасіологічні групи українсько-російських міжмовних омонімів // Наукові записки. Зб. наук. ст. Всеукраїнськ. наук. конференції. - Полтава: Вид-во Полтавськ. держ. пед. ун-ту. - 2001. - С.25-34.

Анотації

Мартиросян Л.І. Українсько-російська міжмовна омонімія в генетичному і функціонально-семантичному аспектах (дієслівна лексика). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.17 - порівняльно-історичне і типологічне мовознавство. - Київський національний лінгвістичний університет. - Київ, 2001.

У дисертаційному дослідженні здійснено комплексний зіставно-типологічний аналіз українсько-російських дієслівних омонімів з погляду їхньої форми і змісту в генетичному, структурному, семантичному та функціональному аспектах. Шляхом поєднання семасіологічного й ономасіологічного підходів виокремлюється абсолютна та відносна, гетерогенна та гомогенна міжмовна омонімія, з'ясовуються основні джерела її виникнення, виявляється типологія семантичних структур омонімів, простежуються процеси семантичного розвитку різних за походженням омонімічних корелятів.

Визначено функціональні особливості дієслівної семантики омонімів у зіставлюваних мовах у зв'язку з аспектуальністю, морфемною семантичною кореляцією, словотвірними гніздами дієслів, їх належністю до певних ономасіологічних груп, а також змодельовано міжмовні перехресні ряди одиниць з урахуванням їх формальних розбіжностей. У межах кожного з досліджуваних типів установлюється кількісне і якісне співвідношення омонімічних ЛСВ, визначається сфера їх вживання, стилістична маркованість та ін.

Ключові слова: дієслівна міжмовна омонімія, семантична структура, лексико-семантичний варіант, етимон, мотиваційна ознака, модель, тип.

Мартиросян Л.И. Украинско-русская межъязыковая омонимия в генетическом и функционально-семантическом аспектах (глагольная лексика). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.17 - сравнительно-историческое и типологи ческое языко знание. - Киевский национальный лингвистический университет. - Киев, 2001.

В диссертационном исследовании осуществлен комплексный сопоставительно-типологический анализ украинско-русских глагольных омонимов с точки зрения их формы и содержания в генетическом, структурном, семан тическом и функциональном аспектах. Посредством семасиологического и ономасиологического подходов разграничивается абсолютная и относительная гетерогенная и гомогенная межъязыковая омонимия, в основу которой положены: типология семантических структур, соотношение внутренней и внешней фор мы, прямых номинативных и переносных значений, а также формальные и акцентологические расхождения омонимических единиц.

Сквозь призму диахронического подхода прослеживаются процессы семантического развития разных по происхождению омонимических коррелятов, как исконных праславянских, так и заимствованных, связанных с разной семантической адаптацией в сопоставляемых языках.

Как показал анализ, семантико-этимологические, или гомогенные омонимы, характеризуются наличием тесных семантических и мотивационных связей между первичным и вторичным комплексом семантических структур в отличие от гетерогенных. Негомогенность разноструктурных (гетерогенных) абсолютных омонимичных единиц обусловлена или окказиональным совпадением внешне сходных наименований, между которыми нет семантической и мотивационной связи, или же семантической дивергенцией исторически общих глагольных этимонов, которые разошлись в процессе семантической трансформации. Последняя может быть установлена только путём специальных этимологических поисков.

С позиции определения референтно-ономасиологических особенностей се ман тики абсолютных и относительных омонимов показательными являются глаголы со значением активного физического действия, разрушения, механической обработки, исчезновения, звучання, пространственной, визуальной семантики, морально-этической оценки, положительного эмоционального состояния, интеллектуальной деятельности и т.п. По признаку парадигматического ряда уста новлены семантические группы глагольных омонимов, в состав которых входят раз лич ные семантические и аспектуальные противо поставления "начинательная/фи ни тивная фаза", "однократность/много крат ность", кумулятив ный/ограни читель ный и др., выделяемые с учетом разных синтагматических связей между омонимичными аффиксальными или корневыми морфемами.

Относительная омонимия прослеживается при совпадении в основной части значений и расхождениях на фоне вторичных, стилистически и функционально маркированных ЛСВ, которые находятся на периферии семанти ческой структуры слова. Этот тип омонимии наиболее часто обусловливается не за вер шённым распадом полисемии в одном из сопоставляемых языков, реже - омонимией корневой морфемы в одном из языков, а также внутриязыковой омоформией (окказиональным совпадением в отдельных грамматических формах).

Такой подход позволил определить функциональные особенности семантики глаголов-омонимов в сопоставляемых языках в связи с аспектуальностью, морфемной и семантической корреляцией, словообразовательными гнездами глаголов, их принадлежностью к определенным ономасиологическим группам, а также установить межъязыковые перекрестные ряды единиц с учетом их формальных отличий. В рамках каждой из исследуемых групп устанавливаются качественные и количественные соотношения омонимических ЛСВ, определяется сфера их употребления, стилистическая маркированность и другие характеристики.

Ключевые слова: глагольная межъязыковая омонимия, семантическая струк тура, лексико-семантический вариант, этимон, мотивационный признак, модель, тип.

Martirosyan L.E. Ukrainian-Russian Interlingual Homonymy in Genetic, Functional and Semantic Aspects (Verb Lexis). - Manuscript.

Thesis for a candidate degree in philology, speciality 10.02.17 - Comparative Historical and Typological Linguistics. - Kyiv National Linguistic University. -- Kyiv, 2001.

The dissertation focuses on a complex comparative-typological analysis of Ukrainian-Russian verb homonyms from the point of view of their form and content in genetic, structural, semantic and functional aspects. The use of semasiological and onomasiological appoaches facilitated singling out and differentiating absolute and relative, heterogeneous and homogeneous interlingual homonymy, specifying its principal sources, building the typology of homonyms' semantic structures as well as tracing the semantic development of homohymic correlates different by origin.

Functional peculiarities of the verb-semantic homonyms in the compared languages were defined in connection with their aspectuality morphemic and semantic specificity, their onomasiological status and word-formative families of verbs. Interlingual cross-rows of the units under analysis were modelled with regards to their difference in form. Within each investigated type, quantitative and qualitative correlations of homogeneous LSV were determined, the sphere of their usage, stylistic colouring and other characteristics were defined.

Key words: verbal interlingual homonymy, semantic structure, lexico-semantic variant, ethymon, motivating feature, model, type.

Размещено на Allbest.ru