Українське мовознавство у діаспорі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Комунальний заклад Маріупольська загально освітня школа I-III ступенів №54, м. Маріуполя, Донецької області.

Реферат на тему

Українське мовознавство у діаспорі

Підготувала:

учениця 10-А класу

Вазіанова Олександра

Учитель:

Неживенко Ірина

Олексіївна

м. Маріуполь 2014г.

План

1. Українське мовознавство у діаспорі

2. Історія української мови

3. Лексикографія

4. Культура мови

Література

1. Українське мовознавство у діаспорі

На сучасному етапі українське мовознавство потребує з'ясування низки дискусійних питань, зокрема правописних та лексикографічних. Єдина концепція вирішення цих проблем можлива лише за цілісного знання історії українського мовознавства, тобто з урахуванням результатів досліджень, здійснених як в Україні, так і в діаспорі.

Якщо з дослідженнями мовознавців, які працювали і працюють в Україні, можемо ознайомитись у бібліотеках, архівах, науково-дослідних установах, то фундаментальні роботи українських мовознавців діаспори залишаються і сьогодні недоступними для всіх зацікавлених науковців, студентів і т. д. мовознавець діаспора український лексикографія

Окрім знаних у всьому світі українців Ю. Шевельова та І. Огієнка, в еміграції плідно працювали: І. Зілинський, О. Горбач, Я. Рудницький, О. Колеса, З. Кузеля, В. Розов, М. Семенів, В. Чапленко, і продовжують працювати: С. Караванський, В. Коптілов, Я. Славутич.

У сфері зацікавлень українських мовознавців діаспори - історія української мови, діалектологія, ономастика, культура мови, лексикографія, проблеми українського правопису та термінології.

2. Історія української мови

Історія української мови - та сфера мовознавства, яка найчастіше фальсифікувалась навіть українськими ученими (з України) внаслідок складних історико-політичних обставин. Єдиним джерелом правдивих об'єктивних досліджень стали праці українських мовознавців у діаспорі.

Внесок українських мовознавців діаспори у розвиток історії української мови полягав переважно в описі та публікації давніх українських пам'яток, граматик та словників української мови.

Одним з найвагоміших аспектів праці О. Горбача у цій ділянці є виявлення, опис і публікація давніх текстів XV-XVIIIст., таких як: Ізидорів служебник кінця XIV чи поч. XV ст., який зберігається у Ватиканській бібліотеці; три українські православні катехизми XVII віку; уривок рукописного південно лемківського Євангеліє з XVII віку, побаченого ученим на виставці рукописів і стародруків у Свитнику (Східна Словаччина), та інші.

Значний внесок у вивчення і видання пам'яток національної писемності, у справу перекладу на українську мову давніх релігійних текстів зробив І. Огієнко. «Як дослідник він цікавився різними видами пам'яток: літописами, грамотами, богослужбовими книгами». І. Огієнко знайомився з великою кількістю першоджерел, історичних матеріалів і на основі цього писав наукові праці. Також автор підручника «Історія української літературної мови» (1950). Досліджував пам'ятки давньоукраїнської письменності, вивчав історію української мови, один із засновників та ректорів Українського Вільного Університету О. Колесса.

Грамоти 14-15 ст. підготував до друку В. Розов, який також є автором статей про мову цих грамот і про вивчення історії української мови.

Серед дослідників історії української мови - В. Чапленко, у доробку якого праці: «Українська літературна мова з XVII ст. до 1917р.» (Нью-Йорк, 1955), «Історія нової української літературної мови» (Нью-Йорк, 1970).

«У 1964 р. англійською мовою опублікована фундаментальна праця Ю. Шевельова «Історична фонологія праслов'янської мови», в якій розглядається історичний розвиток звукової системи праслов'янської мови і пропонується оригінальна версія формування праслов'янської фонологічної системи. Як зазначає відомий діалектолог П. Гриценко, «сьогодні це найповніший опис розвитку фонологічної системи української мови від праслов'янського до сучасного стану»

3. Лексикографія

Не залишилось поза увагою дослідників діаспори і словникарство. Враховуючи те, що деякі типи словників уперше були видані саме у діаспорі, можна вважати, що українські учені з-за кордону заклали основи розвитку сучасної української лексикографії.

Вагомий внесок у цю справу здійснив Я. Рудницький, опублікувавши перший етимологічний словник української мови. «Для вченого слова були не словниковими холодинами, а жаринами, перлами, неоціненними скарбами». Крім літературних слів, Словник подає їхні діалектні різновиди, синоніми, історію розвитку лексичних значень у європейських і, зокрема, слов'янських мовах, вивідні форми, широку бібліографію. Перші книжки Словника, видані у 1962-64рр., стали не лише видатною подією для вузького кола фахівців та вчителів української мови, а й величезним внеском у загальноукраїнську культуру».

У діаспорі активно створювались перекладні словники та видавались давні пам'ятки перекладного мистецтва. Неперевершеним і досі є Українсько-німецький словник, опрацьований З. Кузелею та Я. Рудницьким та виданий 1943 року.

Емігрувавши у США, в галузі лексикографії української мови працює С. Караванський. Учений - автор «Практичного словника синонімів української мови» (1993) та «Російсько-українського словника складної лексики».

4. Культура мови

Перебування в іншомовному середовищі, як правило, зумовлює проблеми культури мови. Відповідно, це явище формує ще один аспект досліджень українських мовознавців діаспори. Серед дискусійних питань: вживання жіночих прізвищ, вживання імені по батькові, іншомовні впливи на українську мову.

Вживання жіночих прізвищ у формі прикметника. «П.Одарченко, М. Ковшун, Ю.Мовчан, А. Вовк у своїх публікаціях звертають увагу на прикру помилку, що досить часто трапляється і в усному, і в писемному мовленні українських іммігрантів. Мова йде про вживання жіночих прізвищ прикметникового типу у формі чоловічого роду. Англійська мова через особливості своєї морфології не знає такого розрізнення прізвищ: і чоловічі, і жіночі прізвища мають однакове звучання. Проте під впливом англійської в українській мові, якій властиве родове протиставлення, трапляються форми типу Марія Подільський. Вживання цих форм є порушенням норм української мови і свідченням недостатньої мовної культури серед українських іммігрантів.

Вживання імені по батькові в українських мовознавців діаспори має як прихильників, так і противників. Противники вживання форми по батькові, з-поміж яких був і А. Вовк, аргументували свою позицію тим, що такої форми не знає українська традиція. Інші мовознавці доводили, що вживання імені по батькові є давнім українським звичаєм. Зокрема, відомий лінгвіст П. Одарченко присвятив цьому питанню цілу низку статей: «Називання по батькові», «Назви по батькові в українській мові». Так, форми по батькові трапляються в грамотах часів Київської Рус. в документах Б. Хмельницького, цю форму вживали в листах сучасники Т. Шевченка, ім'ям по батькові користувалися при звертанні видатні українські письменники, політичні діячі, вчені-мовознавці минулих років і сучасності.

Дослідження мовознавцями діаспори іншомовних впливів на українську мову зводились переважно до англо- та польськомовних впливів.

Вплив англійської мови на українську лексику має різноманітні вияви. Один із них зводиться до надання українському слову невластивого йому значення від співзвучного англійського. Українці у США і Канаді часом не враховують те, що запозичені слова в українській мові не завжди рівнозначні з аналогічними словами англійської мови.

Учені спостерегли також зворотній вплив української мови на англійську. Вплив української мови на англійську позначився на рівні словотвору. При цьому слова - інтернаціоналізми вживалися із невластивими їм афіксами (біологіст, аналіст, транспортація, замість біолог, аналітик, транспорт) або в транслітерації англійських термінів при наявності українських відповідників (тейпрекордер замість магнітофон). Рішуче виступили проти таких англіцизмів П. Одарченко, Я. Славутич, С. Караванський.

Вплив польської мови на українську у середовищі українських емігрантів США, Канади та інших країн зумовлений вже не новим мовним середовищем, а попередніми впливами.

Першими українськими іммігрантами на американському континенті були переселенці з Західної України. Прибуваючи до нової країни, українці намагалися зберегти ту мову, якою вони спілкувалися на батьківщині. Оскільки мова жителів західних регіонів України зазнала значного впливу з боку польської мови, то саме таку мову - перенасичену полонізмами - і привезли українські іммігранти до Америки». Тому й діяльність лінгвістів полягає в очищенні української мови не тільки від надміру англіцизмів і русизмів, але й полонізмів, надмірне вживання яких теж порушує нормативність українського мовлення, про що писали П. Одарченко, В. Поліщук, В. Сварог та інші вчені.

Докладно простежив вплив польської мови на рівні лексики Петро Одарченко. Аналізуючи використання в мові польських слів, Одарченко подає власне українські відповідники до них. Наприклад: купівля, а не закуп; родич, а не кревняк; посольство, а не амбасада; заклик, а не апель.

На сторінках україномовних газет та журналів США, Канади ще однією проблемою мовної культури є перенасичення української мови русизмами.

У 1989 - 1991 роках на шпальтах журналу «Рідна школа» друкувався «Словник-порадник для дерусифікації української мови». Автор Словника - А. Вовк - подав найпоширеніші русизми, що їх вживають українці, порушуючи при цьому норми української мовлення.

Література

1. Гринчишин Д. Володимир Олексійович Розов // Мовознавство. - 1976. - №5.

2. Гриценко П. Професор Юрій Шевельов: (Штрихи до портрета видатного мовознавця) // Київська старовина. - 1998. - №6.

3. Дідківська Г. Професор Рудницький - мовознавець і патріот // Диво слово. - 2002. - №7.

4. Закревська Я. Незгаслий отчий світильник Олекси Горбача // Сучасність. - 1997. - №10.

5. Зорівчак Р. Патріарх української філології // Дзвін. - Львів, 1999. - №1.

6. Ключковський Б. Іван Огієнко і проблеми сучасного українського правопису // Український правопис і наукова термінологія: проблеми норми та сучасність. - Львів, 1997.

7. Кривошеєва О. Питання культури української мови у виданнях української діаспори США і Канади // Збірник харківського історико-філологічного товариства. - Харків, 1995. - Т. 4.

8. Марушкевич А. А. Просвітницька діяльність і педагогічні погляди І. Огієнка. - К., 1993.

9. Масенко Л. Юрій Шевельов - видатний український мовознавець // Дивослово. - 2003. - №1.

Размещено на Allbest.ru