Дієслівна лексика російських говірок Одеської області

Размещено на http://allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

ДІЄСЛІВНА ЛЕКСИКА РОСІЙСЬКИХ ГОВІРОК ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виконала: к. ф. н. Швець А.І.

Науковий керівник: к. ф. н., доцент Баранник Л.Ф.

Київ - 2008

Анотація

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.02 - російська мова. Дисертаційна робота є першою спробою в російському мовознавстві системного аналізу дієслівної лексики російських переселенських говірок Одеської області як окремого лінгвального об'єкта.

Лексичний матеріал ідеографічно класифіковано та інтерпретовано. Запропоновано моделі семантичного поділу диференційованих понятійних сегментів. Визначено провідні способи й засоби номінації; з'ясовано структуру репрезентантів понять. Установлено конституційні та уточнювальні парадигматичні зв'язки різних за структурною організацією ЛСП. Визначено стабільні й варіативні ланцюжки номінації. Обґрунтовано висновок про лексичну спільність досліджуваних опорних говірок, зроблено припущення про єдність материнської основи опорних говірок.

Ключові слова: ізольовані ідіоми, діалектна дієслівна лексика, ідеографічна класифікація, вербалізація понятійного простору, структурна організація, семантична парадигма, системні зв'язки, варіативність.

1. Загальна характеристика роботи

Одним із першочергових завдань русистики сьогодні залишається дослідження лексики територіальних діалектів, зокрема, її складу, структурної організації у межах лексико-семантичних груп (ЛСГ) та тематичних груп лексики (ТГЛ), синонімічних рядів, антонімічних мікрогруп, з'ясування семантики лексем з увагою до їх культурних компонентів. Пріоритетними є проблеми закономірностей сегментації лексичної системи, формування засобів номінації, виявлення чинників розвитку лексики і семантики. Водночас цінним є розв'язання цих проблем у зіставному плані - на матеріалі кількох говірок, що уможливлює визначення ступеня диференціації говірок (за даними лексики), відкриває шлях до вивчення типів мовного відображення позамовної дійсності, кореляції мови і відображуваного нею реалемного плану. Це в свою чергу розкриває особливості діалектної мови як однієї з форм існування національної мови.

Різноаспектні дослідження лексики і семантики російських діалектів Й.А. Оссовецького, О.С. Герда, О.Й. Блінової, Т.С. Коготкової, М.Я. Бріцина, М.І. Толстого, С.М. Толстої, Т.І. Вендіної, В.Є. Гольдіна, Г.П. Клепікової, О.М. Мораховської, Ю.С. Азарх, О.О. Нефьодової, Г.А. Ракова, Т.В. Бахвалової та ін., як і праці з української діалектної лексики П.Ю. Гриценка, Й.О. Дзендзелівського, М.В. Никончука, І.В. Сабадоша, Г.Л. Аркушина, Г.О. Козачук, В.Л. Конобродської, Г.І. Мартинової, К.Д. Глуховцевої, В.М. Куриленка та ін., свідчать про актуальність зазначених проблем, постійну до них увагу і водночас складність їх розв'язання.

Передумовою дослідження діалектного слова є формування надійного і значного за обсягом корпусу лексики з її точними семантичними характеристиками, що вимагає тривалих спостережень над живим мовленням. лексика говірка одеський семантичний

Цінність пошуків у галузі лексичної семантики діалектного слова відчутно зростає під час вивчення ізольованих переселенських говірок, розвиток яких після переселення продовжувався незалежно від процесів у метрополії; визначальною особливістю буття острівних говірок є постійні контакти з іншомовним оточенням. Останнє виразно демонструють російські переселенські говірки півдня Одеської обл., які стали природною лабораторією вивчення діалектотворчих процесів.

Незважаючи на різноаспектність сучасних діалектологічних студій та наявність апробованих методик аналізу матеріалу говірок, стан вивчення різних ТГЛ, ЛСГ російських, як і інших слов'янських, діалектів залишається неоднаковим і в цілому далеким від задовільного. Зокрема, в русистиці недостатньо повно описано дієслівну лексику, що зумовлено іншими науковими пріоритетами в російській діалектології та станом діалектної семасіології. Лакуною виявилася дієслівна лексика й у вивченні російських говірок Одещини. Відсутність дослідження найбільш конструктивного й інформативного шару діалектної лексики не дозволяє вирішувати актуальні завдання сучасної російської і слов'янської діалектології - здійснити повний опис говірок як реальних комунікативних систем з урахуванням історії їхнього формування та сучасної мовної ситуації. Актуальним завданням є не тільки фіксація й паспортизація дієслівної лексики говірок, а й з'ясування динамічної природи дієслівної семантики, варіантів дієслівних значень, лексичної сполучуваності, виявлення потенційно можливих компонентів семантичної структури.

Актуальність дослідження посилюється необхідністю системного вивчення дієслівної лексики, зокрема закономірностей сегментації лексичного складу, з'ясування сутності вербалізації понять/реалій у діалектній мові, необхідністю опису дієслівної лексики, що функціонує в ізольованих російських говірках півдня Одеської обл.

Метою дослідження є з'ясування складу, структурної організації і семантики дієслівної лексики в російських острівних говірках та шляхів формування й особливостей функціонування цих діалектних систем.

Завданнями дослідження є:

1. уточнити загальну характеристику досліджуваних говірок, особливості їх формування і функціонування;

2. розробити модель зіставного опису лексики і семантики острівних говірок;

3. визначити набір вербальних засобів, що репрезентують окреслене для аналізу коло понять у кожній із досліджуваних говірок;

4. з'ясувати закономірності формування корпусу систем як відображення свідомості діалектоносіїв;

5. змоделювати семантичну структуру зафіксованих у говірках мовних одиниць, окресливши зони стабільності й варіативності;

6. дослідити способи і засоби дієслівної номінації у говірках;

7. визначити ступінь диференціації опорних говірок.

Об'єкт дослідження - російські переселенські острівні говірки півдня Одеської обл. України.

Предмет дослідження - дієслівна лексика російських говірок Одещини, її структурна організація і семантика.

Джерелами дослідження послужили: матеріали експедиційного обстеження російських говірок Одеської обл. (діалектоносії сповідують канонічне православ'я та старовіри); матеріали картотеки «Словаря русских говоров Одесщины», інших діалектологічних лексикографічних та дескриптивних праць про російські говірки, етнографічні описи південноросійських областей та української етнокультурної території, матеріали тлумачних, історичних, етимологічних словників.

Формування корпусу матеріалу здійснено шляхом безпосереднього спостереження над живим мовленням діалектоносіїв, шляхом аналізу діалектних текстів і виявлення окремих прогнозованих явищ за питальником, складеним автором з урахуванням принципу ідеографічної повноти.

Для вирішення поставлених завдань використано описовий і зіставний методи, методики моделювання та компонентного аналізу лексики.

Аналіз лексичної системи говірок зумовлює пошук відповідних прийомів інтерпретації діалектної лексики і семантики. У дисертації використано ідеографічну класифікацію дієслівної лексики з наступною конфронтацією матеріалу опорних говірок. Останнє дозволило виявити структурні й семантичні особливості кожної зафіксованої номінативної одиниці, її географію, з'ясувати різнопланові системні зв'язки між лексемами, дослідити характер мотивації номінативних одиниць, визначити стабільні й варіативні ланки зіставлюваних мікросистем, що дозволило зробити висновок про ступінь диференціації досліджуваних говірок.

Наукова новизна одержаних результатів. Дослідження є першою спробою аналізу складу і семантичної структури дієслівної лексики російських переселенських говірок півдня Одеської обл.; у науковий обіг уведено нові матеріали; здійснено опис типів структурно-семантичної організації діалектної дієслівної лексики різної семантичної структури, змодельовано семантичне членування лексичних мікросистем; визначено особливості дієслівної лексики, які зумовлені національно-культурною і конфесійною специфікою діалектоносіїв; з'ясовано ступінь диференціації говірок.

Теоретичне значення роботи полягає у поглибленні семасіологічного аналізу діалектної лексики, зокрема дієслівної, створенні методики аналізу лексики і семантики острівних говірок, які функціонують в іншомовному оточенні, у з'ясуванні зв'язку конфесійної належності діалектоносіїв та локальних типів їхньої традиційної культури з формуванням семантичної структури лексики.

Практичне значення одержаних результатів. У роботі розширено емпіричну базу російської діалектології, подано нову інформацію про дієслівну лексику російських переселенських говірок півдня Одеської обл., її варіювання у мовному просторі. Запропонована модель аналізу може служити аналогом для дослідження інших шарів лексики діалектів; результати роботи можуть бути використані у вивченні формування і розвитку говірок пізнього утворення; матеріали можуть слугувати джерелом укладання регіонального лексичного атласу та ідеографічного словника російських говірок Одещини, у лінгводидактиці.

Роботу апробовано на засіданнях кафедри російської мови Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, у доповідях на ІV-V Міжнародних Кирило-Мефодієвських славістичних конференціях (Одеса, 1998, 1999), ІІ Міжнародній науковій конференції «Национально-культурный компонент в тексте и языке» (Мінськ, 1999), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Мова та національна свідомість» (Одеса, 2001), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальные проблемы межкультурной коммуникации в новых геополитических условиях» (Тирасполь, 2002), Міжнародній науковій конференції «Мова і культура» (Київ, 2003).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені в 11 публікаціях (з них вісім у фахових виданнях, затверджених ВАК України). Всі публікації виконано без співавторів.

2. Основний зміст дисертації

У «Вступі» обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, представлено наукову новизну, окреслено теоретичну й практичну цінність отриманих результатів.

Перший розділ «Вивчення дієслівної лексики російських говірок Одещини в контексті сучасної російської діалектної лексикології» складається з чотирьох підрозділів. У підрозділах «З історії формування і розвитку російських острівних говірок Одещини» та «Історія вивчення російських говірок Одещини» відображено історіографію і сучасний стан вивчення лексики російських говірок Одещини (Ю.О. Карпенко, Л.Ф. Баранник, Н.В. Коссек, Є.М. Мотузенко). Зазначено, що більшість російських говірок досі зберігає немішаний характер; особливістю функціонування цих ідіомів є утворення нових говірок.

У підрозділі «Російська діалектна лексика: шляхи дослідження» визначено напрями вивчення лексики російських діалектів, дано оцінку стану і прийомам аналізу лексики говірок представниками кількох поколінь діалектологів (Ю.С. Азарх, Л.І. Баранникова, О.Й. Блінова, М.Я. Бріцин, Т.І. Вендіна, О.Г. Гецова, В.Є. Гольдін, Г.П. Клепікова, Т.С. Коготкова, Б.О. Ларін, Н.А. Лук'янова, О.М. Мораховська, О.О. Нефьодова, Й.А. Оссовецький, І.О. Попова, Г.А. Раков, Ф.П. Сороколєтов, М.І. Толстой, О.І. Федоров, Ф.П. Філін), підкреслено переваги системного опису лексики (з урахуванням людського фактора в мові) порівняно з атомарним описом окремих лексем.

У підрозділі «Дієслово - домінанта лексичної системи. Особливості дослідження дієслівної лексики говірок» розкрито специфіку дієслівної семантики та особливості її вивчення. Зазначено, що докладна розробка теорії семантичної структури слова в загальній і російській лексикології (Ю.Д. Апресян, Л.М. Васильєв, І.А. Стернін, Д.М. Шмельов, А.А. Уфімцева) дозволила досягти значних результатів в описі лексики, виявленні структурно-семантичної організації різних лексичних множин (Ю.Д. Апресян, Р.М. Гайсина, В.Г. Гак, Л.В. Васильєв, Ю.М. Караулов, О.С. Кубрякова, Е.В. Кузнєцова, Д.М. Шмельов, Н.Ю. Шведова О.В. Падучева, Р.І. Розіна). Зазначено, що для пізнання лексичної семантики дієслова важливим є дослідження груп слів, побудованих за ієрархічним принципом. Адекватною поставленим у роботі завданням визнана лексико-семантична парадигма, що має елементи базового характеру й елементи, підпорядковані їм за принципом уточнення і конкретизації, тобто лексико-семантична група.

Підкреслено, що методика опису, осмислення питань системності лексичної семантики діалектного дієслова виявилась недостатньо розробленою. Обмежена кількість досліджень у цій галузі не дозволяє підійти до вирішення актуальних проблем сучасної діалектології, вимагає нових різноаспектних розробок дієслівної семантики.

У другому розділі «Структурна організація і семантика дієслів понятійного поля «Людина як біологічна істота» представлено системний аналіз складу, семантичної структури і просторових параметрів дієслівної лексики російських переселенських говірок Одеської обл. зазначеного сегмента системи. Експлікацію лексики здійснено через найменш абстрактні, конструктивні, найбільш культурно інформативні лексико-семантичні угруповання дієслів - передкінцеві сукупності дієслівного частиномовного дерева, які Н.Ю. Шведова назвала «картинками жизни». Аналіз таких сукупностей слів дозволив розкрити особливості лексичної презентації різних відрізків цього понятійного континууму, що становить основу реконструкції притаманного мові діалектоносіїв «наївного» погляду на світ.

В основу розгляду лексики покладено човниковий принцип: від конкретних лексичних угруповань, пов'язаних з вираженням поняття, до ідеографічних підрозділів. Ідеографічна класифікація з наступним зіставленням лексичного складу і семантики говірок на спільній основі відкрила перспективи у розумінні регіональних лінгвокультурних особливостей. Така модель дослідження діалектного матеріалу дозволила не тільки з максимальною повнотою зафіксувати склад і семантику номінативних одиниць говірок, але й визначити, якими мовними засобами передано десигнати; вона дала змогу компактного й водночас наочного представлення системних відношень лексики в окремій говірці і водночас об'єктивувала її відношення до тематично відповідної лексики в інших говірках; останнє уможливило виявлення чинників семантичних змін у дієслівній лексиці. Використання такої процедури виявилося важливим для наступного моделювання лексичних мікросистем. Складені загальні моделі семантичного членування кожної лексико-семантичної парадигми відбили їх структурну організацію, а також ступінь диференціації говірок на рівні лексики.

Дієслівна лексика понятійного простору «Людина як біологічна істота», репрезентуючи важливі фрагменти мовної картини світу, експлікує зони особливої уваги діалектоносіїв та творить лексико-семантичні парадигми різної структури, які представлено в рубриках «Потреби людини» (ЛСГ «Їсти, приймати їжу», ЛСГ «Пити», ЛСГ «Вкривати одягом»); «Людське життя» (ЛСГ «Народити подібного до себе», ЛСГ «Припинити життя», ЛСГ «Iснувати певним чином»); «Здоров'я і хвороби» (ЛСГ «Бути здоровим»); «Зовнішній вигляд, фізичні риси» (лексико-семантична парадигма (ЛСП) конгломеративів «Мати (якийсь) зовнішній вигляд»); «Інтелектуальна діяльність» (ЛСП конгломеративів «Здійснювати інтелектуальну діяльність»); «Емоції, душевний стан» (ЛСП конгломеративів «Відчувати стан (настрій)»); «Поведінка» (ЛСП конгломеративів «Поводити себе певним чином»).

Структурно релевантними для дієслів ЛСГ «Їсти, приймати їжу» виявилася низка диференційних ознак: темпоральність (їсти вранці//в обі//перед вечерею//ввечері//після закінчення посту//на другий день весілля); наявність акустичного супроводу (з хрумтінням', всмоктуючи звучно губами, з прицмокуванням (пришльопуванням) язиком і губами); кількість (все, дуже багато, багато, мало); призначення приймання їжі (для визначення смаку//як закуску//як обрядодія); особливості їжі (скоромна страва - нескоромна, рідка - нерідка, смачна, ласа - несмачна); ступінь бажання: відчувати бажання їсти, з бажанням, з невгамовним бажанням); ступінь насичення (їсти досхочу, до повного задоволення, надмірно). Наявність цих диференційних ознак зумовила т. зв. віяльну форму семантичної структури лексем: усі дієслова знаходяться у рівноправ-их відношеннях і водночас співпідпорядковані ядерній семі їсти, харчуватися. Деякі ланки ЛСГ ускладнені. Зазначені три ланки реалізації градаційних відношень і ланка квазіантонімії (споживати страву - не споживати, зіпсувати).

У складі ЛСГ переважають словотвірні деривати з прозорою внутрішньою формою (пр'ив'иЗч'ат' пригощати, паЗдз'обат' поїсти; часто вмотивовані звуконаслідуванням: хЗракат' їсти з великим апетитом, зажЗвакат закусити легко); високочастотними є семантичні похідні з негативною оцінкою: (уЗб'ит' перен. поїсти, наЗбомб'ицца з'їсти багато, жадібно', ухаЗм'ач'ит' згруб.з'їсти та ін.). У цих номінаціях простежується тенденція до підкресленого огрублення семантики. Відзначено лексичне згущення у ланці з актуалізацією семи багато з'їсти - намузЗдацца, набузЗд'акацца, набузЗд'арыцца наманЗтулицца, налуЗп'ицца, напЗхат' маЗмон, нажЗр'ацца, нап'иЗр'ецца, наЗкашл'ицца, наЗjесцца как маЗмонаф рот.

ЛСГ «Їсти, приймати їжу» пов'язана комплементарними відношеннями із суміжною ЛСГ «Пити»; остання має менш розгалужену структуру.

Значну частину видових найменувань ЛСГ становлять дієслова, що розкривають диференціацію процесу за способом його здійснення: пити великими ковтками, гучно, з присьорбуванням, жадібно, все до остану, через соску. Важливими диференційними ознаками, відбитими у вербалізації процесу пиття, виявився характер напою: пити спиртне (пити одноразово, до стану сп'яніння, постійно і невамовно, регулярно до алкогольної залежності) - пити неспиртне. Актуальною є ознака суб'єкт дії: дорослий: немовля, яка реалізована протиставно як відмінна від наведених вище значень. Лексичне згущення відзначено за умови актуалізації семи спиртне: репертуар номінативних одиниць розширюють експресивні, в окремих випадках - аналітичні найменування, фразеологічні словосполучення: заЗл'ит' гЗла-зы, уЗб'ицца ф Зп'jанку, гаЗн'ат' Змул'икаф, наЗп'ицца да Змул'икаф, хЗлыснут' па Збанк'и.

Продуктивним способом творення однослівних номенів є метафоричне переосмислення, яке пов'язується з семантикою вогню (запаЗл'ит', заЗжар'ит'), удару (лупаЗнут', Збахнут', хЗлыснут'), асоціюється з діями тварин (нал'иЗзацца, налаЗкацца).

ЛСГ «Бути здоровим» характеризується антонімічністю структури, кожний полюс якої будується як гіперогіпонімічний з наявністю суперординат. При цьому ситуації володіння властивостями наявність здоров'я і наявність нездоров'я мають градацію. Діалектоносії виділяють і позначають різні якісно неоднорідні фази розгортання ситуації: пајЗт'и у хот почати видужувати - пајЗт'и на л'ек почати видужувати після соборування - уЗс'ил'ицца видужати, зміцніти - быт' пр'и Зс'ил'и бути здоровим - хаЗд'ит' пр'и с'иЗб'е мати здоров'я, щоб обходитися без сторонньої допомоги.

Особливістю ЛСГ є переважно лексичне наповнення частини бути нездоровим, яка упорядкована дієслівними одиницями, пов'язаними родовидовими і партитивними відношеннями. Родове поняття захворіти верболізовано як мінімально протиставне. Дієслівні номінації хворобливого стану диференційовані за ознаками загальний хворобливий стан, хворобливий стан внаслідок ураження якої-небудь частини тіла, хворобливий стан внаслідок ураження якого-небудь органа. Це дозволило виявити в одних випадках локус ураження (тілесні пошкодження, інфекційне ураження, ураження слизової носа, захворювання шкіри, зміщення кісток, ураження ніг чи рук, ураження нервової системи), в інших - характер хвороби згідно з народними уявленнями (тяжко, з високою температурою). Особливістю лексичних репрезентантів семеми мати хворобливий стан є збереження пам'яті архетипової свідомості носіїв діалекту. Вони відображують фрагменти архаїчних міфів про хворобу як про антропоморфну істоту: баЗл'ач'ка скруЗт'ила, л'ихаЗратка Змуч'ит', каЗроста наЗпала, паjЗмала л'ихаЗратка, накЗрыла (бедного), скаЗjоржыла (его), (надо чтоб тебя) бл'иЗвала, (ноги/руки) круЗт'ит', каЗлот'ит', тЗрус'ит'. Мовна образність таких номенів пов'язана з персоніфікацією хвороби, при цьому вербалізація відбиває давні традиції табуювання назв хвороб; генетично такі номінації не є актом вторинної номінації і відбивають рудименти язичних уявлень.

У позначенні семантичного простору бути здоровим - бути нездоровим переважають описові номінації: хаЗд'ит' пр'и с'иЗб'е мати здоров'я, сили обслуговувати себе, обходячись без сторонньої допомоги, быт' пр'и Зс'ил'и бути здоровим - паjЗт'и у хот почати одужувати, пајЗт'и на л'ек почати одужувати після таїнства соборування, атЗпас'т' ат Зт'ела хворіти на проказу, каЗроста наЗпала, пакЗрыцца каЗростаj захворіти псоріазом, Зк'ипк'и пашЗл'и про захворювання на лишай, Зс'ес'т' на Зног'и захворіти на ноги, св'ет пот'иЗр'ат' осліпнути, аткЗрыт' глас повернути зір, с'н'иЗмат' паЗлуду видаляти більмо (катаракту), повертати зір, страЗдат' на Зн'ервы страждати на захворювання нервової системи; л'иЗжат' н'иврыЗд'имым бути паралізованим. Механізм утворення цих номінативних одиниць зводиться до використання загальновживаного дієслова в характерному для говірок дієслівному лексичному контексті, де часто спеціалізовані імена, які називають дієслівні октанти, набувають закріпленої морфологічної форми. Деякі дієслівні одиниці можуть уживатися як сталі сполучення, тяжіючи до термінологічних. Проте вони відрізняються рівнем стандартизації (характерна варіативність складових елементів), нечіткістю понятійних меж, експресивним забарвленням, а іноді й наявністю синонімічних рядів. Зазначимо, що аналітичні й конденсовані форми нерідко вживаються паралельно.

Структура ЛСГ «Бути здоровим» у ланках сприяти здоров'ю - сприяти нездоров'ю, знепритомніти - опритомніти окреслює відношення антонімії. Відзначене ускладнення структури причиново-наслідковими відношеннями у семантичній зоні сприяти нездоров'ю - захворіти - сприяти здоров'ю, при цьому остання ланка репрезентована гіперогіпонімічною мікропарадигмою дієслів, що диференційовано позначають ряд ситуацій (звертатися до молитви, звертатися до молитви і церковного таїнства, звертатися до магії, впливаючи словом, звертатися до магії, впливаючи словом і магічними діями, через фізичний вплив - кропопускання чи вправляння кісток або купа в травах).

Структурні ланки групи заповнюються в опорних ЧДС нестабільно. Максимальна лексична реалізація понять відзначається в говірках старообрядовців.

ЛСГ дієслів біологічного існування. Дієслова, що маркують початковий етап життєвого циклу людини групуються в ЛСГ комплементарного типу, ускладнену гіперогіпонімічними відносинами кількох рівнів конкретизації. Лексична репрезентація цієї понятійної сфери є максимально стабільною в опорних говірках.

Вербалізація ситуації поява життя в усіх ЧДС здійснюється за допомогою одиниць, що зображують її з різних позицій - суб'єкта дії і об'єкта дії, які є її сутнісними конкретизаторами. У семантичній структурі таких дієслів диференційні семи включеного суб'єкта і об'єкта подаються тематично обмеженим набором слів і набувають серед інших диференційних сем субстанційного характеру особливої значущості. Якщо ситуація подається з позиції виконавця дії, то релевантна суб'єктна сема актуалізується двовалентними дієсловами двох типів: з вузькою семантикою: народити - про жінку (наЗрод'ит', пр'ин'ис'Зт'и, абраЗд'ицца, пр'ив'ис'Зт'и, апрасЗтацца, апус'Зт'ет', апаражЗн'ицца); народити - про самицю тварини (пр'ин'ис'Зт'и, пр'ив'ис'Зт'и, пакаЗт'ицца (про вівцю), акаЗт'ицца (про вівцю), акаЗт'ицца (про кішку), раст'иЗл'ицца (про корову), ажыр'иЗб'ицца (про кобилу і ослицю), аш'ш'иЗн'ицца (про собаку), асаЗбач'ицца (про собаку), апараЗс'ицца (про свиню), Звыв'ис'т'и пт'инЗцоф (про курку, качку, індичку)), та з відносно вузькою семантикою, де суб'єктом є жінка/родичі новонародженого (с Зпол'а прын'ис'Зт'и, пат ск'ирЗдоj наjЗт'и, улаЗв'ит' в Зоз'иры, куЗп'ит', быт' заЗказанным, в каЗпус'т'и наjЗт'и, на Зв'ербач'к'и вз'ат', пусЗт'ит' на св'ет, пакаЗзат' св'ет). Ситуація появи життя може подаватися з позиції об'єкта дії (новонародженого), яку можуть займати люди і тварини: наjЗт'ис' народитися. Продуктивним способом номінації семантичного простору, пов'язаного з таїнством народження, виявилась евфемізація. Серед мотивів номінації ЛСГ слід зазначити мотив релігійного усвідомлення дійсності (Бог дал народила, пакаЗзат' св'ет, пусЗт'ит' на св'ет народити), мотив зміни зовнішнього виду суб'єкта дії (визволення від ноші, бремені: апусЗт'ет', прыjЗт'и пусЗтоj, апрасЗтацца, апрас'Зт'ицца, апаражЗн'ицца). Найменування на позначення процесів із суб'єктом дії тварина мотивовані словотвірно, мають прозору внутрішню форму і будуються за певною моделлю із значенням покрити всю поверхню.

ЛСГ «Припинити життя». Полярні ситуації поява життя і припинення життя позначаються дієсловами, що формують семантичну сферу з особливою внутрішньою організацією і прагматикою - суперпарадигму, в якій конституйованими є відношення антонімії. Для ЛСГ «Припинити життя» характерною є поява повторних когнітивних імпульсів у процесі вербалізації, спостерігається повторення (або розвиток) мотивів номінацій і способів номінацій (антонімічна метафоризація): наjЗт'и народити - с'т'иЗр'ат' про чиюсь смерть, загибель; пр'иабр'ис'Зт'и народити - пЗр'атат', хаЗват' ховати, хоронити покійного; панадаЗват' народити багато дітей' - пазабЗрат' позбавити життя.

Дієслова, що верболізують семантичний простір «Припинити життя», структуруються в гіперогіпонімічну парадигму з кількома рівнями узагальнення і позначають акт смерті як природний процес чи неприродний.

Опозицію за суб'єктом дії утворюють чотири суміжні ряди зі значенням припинити життя природно (своєю смертю): вмерти - про людину: пагЗн'ит', пр'исЗтав'ицца, л'еч', накЗрыцца, Бог забЗрал, скан'Зч'ацца, куЗбыркнуцца, п'ир'иЗк'инуцца, пат'иЗнут' jазык, см'ерт' пат'иЗнула, уjЗт'и на кЗладб'иш'ш'е, из'н'ич'Зтожыцца; вмерти - про погану людину: акаЗпырд'ицца, акаЗч'урыцца, Зкыркнуцца, залуЗп'ицца, паjЗт'и в'в'ерх наЗгам'и, курЗбыкнуцца; вмерти - про безгрішну людину: Бог Зпр'ин'ал, jон паЗшол к Богу, jон (перебуває) на Зправд'е; вмерти - про птаха: ш'ш'еЗзат' та пазам'иЗрат'.

Дієслівні одиниці зі значенням припинити життя неприродно протиставлені за дистрибутивними семантичними формулами: «суб'єкт і об'єкт сполучені: людина - насильницька дія - у згубних умовах»; «казуальний суб'єкт: людина - насильницька дія - об'єкт: людина»; «суб'єкт і об'єкт сполучені: людина - свідома дія». Семема вмерти у згубних умовах уточнюється в трьох гіпонімічних рядах дієслів зі значенням вмерти через сильне забиття, через задуху від чадного газу, через повне занурення у воду і неможливості виринути. Акт насильницької смерті позначається дієсловами, диференційованими в чотири гіпонімічних ряди з різними видами специфіки дієслівного значення: з каузативним персоніфікованим суб'єктом, з каузативним суб'єктом людина, з кількісним об'єктом багато людей, з обставиною через розстріл. Свідомий акт позбавлення життя в досліджуваних говірках позначають репрезентанти семем померти, докладаючи власні зусилля: через здушування горла, задля інших.

Встановлено, що в опорних говірках не усі поняття, пов'язані із актом смерті, реалізовано стабільно, у говірках старообрядців визначено ланки (погана людина, безгрішна людина) з індивідуальною структурною конфігурацією. Ознакою групи є широкі ряди відповідників різних за формою дублетів на позначення ситуації померти природним шляхом, які утворюють лексичні згущення в усіх досліджуваних говірках.

Переважна частина номенів ЛСГ - монолексеми, семантичні деривати (п'ир'иЗк'инуцца, пагЗн'ит' померти; заЗл'ицца втопитись); аналітичні назви представлені усталеними сполученнями слів (уjЗт'и на кЗладб'иш'ш'е, ит'Зт'и туЗда, пат'иЗнут' jазык, паjЗт'и в'в'ерх наЗгам'и, быт' на пЗравд'е). Функціональною активністю відзначені пропозитивні номінації (см'ерт' паЗт'иЗнула, пЗр'ин'ал Бог).

Дослідження закономірностей процесів номінації в ЛСГ показало, що мова російських діалектоносіїв Одещини відбиває таку її важливу характеристику як поліхронія: говірки об'єднують і удержують в своїй структурі результати пізнання дійсності соціумом на різних часових зрізах. Це яскраво демонструє дієслівна лексика, яка зберігає зв'язок з міфопоетичними уявленнями слов'ян, згідно з якими перевертання через голову веде до нових «форм» буття (мотив є характерним для народних російських казок), однією з яких є смерть: Зкыркнуцца, курЗбыкнуцца, акаЗпырд'ицца, п'иЗр'ик'инуцца, паjЗт'и в'в'ерх наЗгам'и вмерти. Дієслівні метафори пазабЗрат', паЗвыкатат', пакатаЗвас'ит' з вузькою семантикою персоніфікованого суб'єкта війна/хвороба/смерть і пропозитивна номінація см'ерт' паЗт'иЗнула відбивають архаїчні антропоморфні уявлення про хвороби, смерть; смерть як продовження життя в іншому світі є основою мотиву «переходу» (на тот св'ет паЗшел, быт' там, паЗшол к Богу, быт' на пЗравд'е), та «виходу» (уjЗт'и на кЗладб'иш'ш'е).

Основою утворення інших найменувань у ЛСГ є звукосимволічна зовнішня форма і афіксація (уханЗдокат', прыкаЗкошыт', уЗкоцкат', ч'иЗр'икнут', закалЗды-ч'ит' вбити), семантична (метафорична) деривація, що відбиває уявлення про смерть як зникнення, кінець (из'н'ич'Зтожыцца, сч'иЗзат', Зкон'ч'ицца), а також передає особливості зовнішнього вигляду покійного (акаЗч'ур'ицца (буквально одубіти, стати дерев'яним), Звыт'инут' jаЗзык (буквально перестати дихати).

Одиниці ЛСГ «Вкривати тіло одягом» творять систему назв, які розрізняються залежно від особливостей денотата. На збереження в активному вживанні одиниць цієї семантичної зони впливає тиск правил народно-християнської моралі і суворе дотримання обрядових правил, зв'язаних з національними реаліями одягу і зовнішнього вигляду російського селянина. Зафіксовано факт впливу архаїчних уявлень на процес номінації у виділеній семантичній множині.

Дієслова на позначення процесу одягання семантично диференційовані; вони вступають з базовими одиницями у відношення гіпонімії. У диференціації підставою служить опозиція сем, які відбивають призначення одягу: одягтися - упЗравица, вишукано - ч'ипуЗрыцца, ч'ипуЗрацца, нафуЗфыр'ицца, нафурЗфо-н'ицца, прихурЗмон'ицца, Звыф'инт'ицца, невитончено, з несмаком - наЗп'ен-д'ицца, нап'инЗд'уч'ицца, напунЗд'ор'ицца, для приміряння одягу - наЗр'ахат'. Дієслова диференціюють використання одягу залежно від покривання ним певної частини тіла з виразною диференціацією чоловік - жінка та залежно від ситуації, напр., пов'язати голову (жінки) хусткою - пакЗрыт', пав'иЗзацца, саснаЗвацца, запакаЗвацца, зап'иЗнацца, повязати голову хусткою для відвідування церкви - пакрыЗвацца, надіти під час весільного обряду на голову нареченої кичку (спеціального крою шапочку) - пакЗрыт' малаЗдуjу; семантично спеціалізованими є дієслова на позначення іншого обрядового одягання, зокрема, у весільному обряді: одягти наречену у весільну сукню - аЗд'ет' в н'иЗв'есту, надягати сукню нареченої на матір нареченого, коли одружують останнього сина - р'аЗд'ит' в н'и-Зв'есту, нар'иЗжат' в малаЗдуjу, вбратися в одяг наречених для весільного жартівливого обряду - абр'аЗд'ит'; у поховальному обряді: одягти померлого у спеціально підготовлений для нього за старообрядницьким звичаєм одяг - абра-Зд'ит', сабЗрат' паЗкоjн'ицу, паЗкоjн'ика, аЗд'ет' на тот св'ет, сабЗрат' на тот св'ет'; обрядову семантику також зберігають дієслова, які репрезентують поняття одягання немовляти: (за)кутати немовля у пелюшки або сповивач - паЗв'ит' млаЗд'енца, св'иЗват' млаЗд'енца, сповивати немовля сповивачем по пелюшках тричі навхрест (за звичаєм старообрядців) - св'иЗват' млаЗд'енца. Окремі мікрогрупи назв утворюють репрезентанти семем взуватися - абуЗвацца, взуЗвацца, зняти взуття - сЗк'инут', одягти пояс - патп'ир'иЗзацца, патпаjаЗсацца, пад-в'иЗзацца, аблаЗжыцца, зняти пояс' - параспаjаЗсацца, разв'иЗзацца.

Репрезентанти зазначених семем переважно не диференціюють говірки на лексичному рівні, хоча окремі семеми репрезентовані низкою маркованих номенів, зафіксованих лише в окремих говірках.

Іншу структурну організацію в понятійному сегменті «Людина як біологічна істота» мають лексико-семантичні парадигми «Мати (якийсь) зовнішній вигляд», «Здійснювати інтелектуальну діяльність», «Відчувати стан (настрій)», «Поводитися певним чином». Це конгломеративні множини слів, у яких одиниці об'єднані типовою ситуацією (темою) і підпорядковані як частина й ціле, а родова сема перебуває на периферії лексичного значення: мікропарадигми конгломеративних множин називають елементи позначуваних ситуацій.

ЛСП конгломеративів «Мати (якийсь) зовнішній вигляд» відтворює уявлення російських переселенців Одещини про зовнішність людини як складну когнітивно-емоційну структуру. Елементи цієї ЛСП верболізують різні ситуації, утворюючи парадигматичні ряди з семантичними інваріантами змінитися на зріст (помітно зрости - паЗвырас'т'и, Звыдур'ицца, Звыкахацца, падаjЗт'и, паЗбол'ит', Звыбухацца, зменшитись, висохнути, зігнутись від старості - скраЗшыцца, пастр'иЗпацца), зробитися нечистим, брудним (апхлысЗтацца, Звыл'апацца, раз-гвазЗдацца, упапыЗл'ацца, вымаЗл'овуват', мысЗл'акат', пазаЗгад'ит', Зграз'ицца, задЗр'опацца, Звыкатацца как св'иЗн'jа), змінити форму, вигляд тіла (схуднути - захЗл'ат', Звыхуд'ет', Зв'етрам сЗвал'ит', Здул'а Зход'ит', хаЗд'ит' как к'иЗфал'-к'а, Зхад'ит' как суЗхотныj; погладшати - раскаЗров'ицца, разЗд'ужыт', паЗпухнут', распас'Зт'ис'; зігнутися дугою - сЗкорч'ицца, скаЗjоржыцца, скарЗл'уч'ицца), змінитися обличчям (бути схожим обличчям - шшыЗбат', быт' как из-пат адЗноj Зматк'и, вкритися зморшками від старості - абмаргуЗл'ав'ицца), змінювати зачіску (стати / ставати розкуйовдженим - раскудЗлат'ицца, распалаЗхат'ивацца, распатЗлат'ицца, расЗпурхацца); коротко постригти волосся - апсЗкубл'ицца, апч'иЗкан'ит'; розчісувати волосся - разбуЗмажыват', заЗч'осыват'; завивати волосся - куч'иЗрав'ит', куч'иЗра наваЗд'и'т') та ін.

Номінація в межах кожної парадигматичної сукупності має свої особливості у говірках. Ситуація забруднитися вербалізована протиставно різними лексемами, дієсловами з варіюванням корневих морфів та афіксів, аналітичними (компаративними) номінативними одиницями, конденсованими чи універбізованими номенами. Багато номінативних одиниць є мотивованими звукосимволічною зовнішньою формою, семантично (метафорично) чи морфемно (див., вербалізацію ситуації постаріти). Серед дієслів на позначення змін у рості, у розмірах тіла домінують стабільні позначення, хоча водночас зафіксовано і локальні, малопоширені образні номінації. Мікропарадигми з інтегральними соматичними семами презентовано переважно стабільними універбами.

Спостереження показують, що частина дієслівної лексики на позначення змін у зовнішньому вигляді має закріплені у слові національно-культурні компоненти, які відбивають традиційні соціально-етичні та конфесійно обумовлені уявлення переселенців.

Конгломеративна ЛСП «Поводитись певним чином» структурована дієсловами, які не стільки називають дію, скільки негативно її характеризують, оцінюють її і при цьому диференціюються в мікропарадигми зі значенням поводитись нечесно - прамаЗнут', апш'ш'ылЗдыкат', апЗч'ухат', падЗдут', надуЗракат', замунтаЗjакат', абабЗрат', апс'им'инЗт'ирават'; поводити себе ледащо - зал'и-Здач'ицца, ваЗландацца, сл'инЗт'аицца, Злындат', Злындацца, Злынды б'ит', Збаjды б'ит', Збаjдык'и гаЗн'ат', хаЗд'ит' Звал'инкам, Зхад'ит' Звал'икам, шаЗлацца, Злырн'ич'ат', гаjЗдацца, быт' пустаЗдомкаj, быт' (хаЗд'ит') как л'ат н'исусЗв'етнаj; поводитись неприродно: виставлятися, підноситись - расфардыЗбач'ицца, выкабЗлуч'ивацца, лаЗмацца как Зсахарнаj Збубл'ик, п'ир'иЗламывацца, выкаЗзул'иват', выкаЗмар'ивацца, выкаЗб'ел'ивацца, выкаЗбыл'ивацца, каЗпырд'ицца, каЗвырз'ицца, каЗбырз'ицца, кав'ирЗкацца как вош на грыб'ишЗку//упиратися (про п'яних)' - каЗр'ач'ицца//затятися - каЗбоч'ицца//вередувати (про дітей) - куЗл'аб'ицца; поводитись аморально, мати позашлюбні зв'язки - изм'иЗн'ат' (кому), зм'иЗн'ат' (кого), Зпутацца, путЗл'ацца, валаЗвод'ит'; поводитись неврівноважено (за межами прийнятого) - панашЗкод'ит' наробити шкоди нишком', гастЗрол'и устЗраиват' бешкетувати, атф'ист'иЗвал'ит' наробити щось нечуване, на-Зб'едават' напустувати, наваЗроч'ит' наробити щось непорядне, погане, негоже, нар'икаЗшет'ит' набешкетувати, уЗч'икнут' набешкетувати, браЗд'ажн'ич'ат' пустувати, шкодити. Дієслова поведінки мають комплексну семантичну структуру; вони тісно пов'язані з дієсловами із семантикою діяльності, способу життя, мислення, почуття, мовлення. Серед репрезентантів парадигми «Поводитись певним чином» домінують стабільні позначення. Найпродуктивнішими способами творення дієслів на позначення людської поведінки у говірках виявилися афіксальна і семантична деривація, для окремих ланок - аналітичні найменування.

Такі ж процеси у сфері номінації спостережено і в інших сегментах аналізованого лексико-семантичного простору, що дозволяє виявляти загальні тенденції формування номінативних засобів у цій ділянці лексичної системи, їхню структурну організацію та типові риси семантичної структури вербальних одиниць.

У третьому розділі «Структурна організація і семантика дієслівної лексики сегмента «Людина як соціальна істота» проаналізовано дієслівну лексику, яка характеризує людину як соціальну істоту. Цей сегмент складають лексико-семантичні об'єднання різної структурної організації, зокрема: «Дошлюбна свобода. Молодіжні гуляння» (ЛСГ «Проводити час у зібранні молоді»; ЛСП конгломеративів «Знаходитися у віці, коли можливо вступати до шлюбу»); «Сім'я. Родинні зв'язки» (ЛСП партитивів «Брати шлюб», ЛСГ «Очікувати дитину», ЛСГ «Виховувати дітей»); «Людина у праці» (ЛСГ «Здійснювати трудові процеси», ЛСГ «Готувати їжу», ЛСП партитивів «Здійснювати будівництво»).

Дієслова семантичного простору «Дошлюбна свобода. Молодіжні гуляння» об'єднані в ЛСГ «Проводити час у зібранні молоді» з віяльною структурою, де розташування елементів зумовлене видовими відносинами за відсутності базового дієслова. Одиниці гіпонімічних мікропарадигм означують ситуації зустрічатися на зібраннях молоді з актуалізацією релятивних сем на вулиці (Зд'елат' Зул'ицы, ит'Зт'и на салаЗн'ец, сjест саб'иЗрат'), ввечері (в'ич'иЗрушк'и справЗл'ат', хаЗд'ит' на в'иЗч'ерн'ицу), вдома (хаЗд'ит' па фаЗт'ерах б'иЗс'еду саб'иЗрат', б'иЗс'едават', хаЗд'ит' на пас'иЗд'елк'и), разом, групами (Зул'ица саб'иЗраицца, сjест саб'иЗрат', б'иЗс'еду саб'иЗрат'), тільки жінк' (Зд'елат' д'еЗв'ишн'ик, хаЗд'ит' на кружыЗва, Зд'елат' Збаб'и кашк'и, хаЗд'ит' на). Зазначені парадигми доповнюють як партитиви ЛСГ віяльного типу «Виконувати пісні» (лексеми по-в'язані родовидовими відношеннями із суперординатою игЗрат' (сп'иЗват', ка-Ззат', галаЗс'ит', састЗроит' співати'; кр'иЗч'ат', Згаркнут', д'ирбаЗнут', выгаЗлашыват' співати гучно, в Згору крыЗч'ат' співати гучно високим голосом, зат'игЗнут' співати протяжно, що свідчить про диференціацію пісень за жанрами і різну їх манеру виконання) і мікропарадигмою (синонімічний ряд з домінантою) танцювати (скаЗкат', танЗк'и ваЗд'ит', танцыЗват' как скаЗч'ок, Згоцкат', Зд'елат' гацэЗцэ).

ЛСГ «Проводити час на зібраннях молоді» утворюють одиниці з аналітичною структурою (переважно словосполучення, іноді пропозитивні найменування), які мають одночасно універбальні відповідники (б'иЗс'еду саб'иЗрат' и б'иЗс'еда-ват'; хаЗд'ит' на салаЗн'ец, ит'Зт'и на и саланцыЗват'). Особливістю номінації у цій ЛСГ є вербальне представлення ситуації із різних позицій: сjест саб'иЗрат' и сjест сабЗралс'а, б'иЗс'еду саб'иЗрат' и б'иЗс'еда гуЗл'аит', Зд'елат' Зул'ицы и Зул'ица саб'иЗраицца. Аналітичні номени фіксують морфологічне закріплення позиції об'єктного актанта: хаЗд'ит' па фаЗт'ерах, на в'иЗч'ерн'ицу, на в'ич'и-Зр'ец, на в'ич'ирЗн'ицы, на пас'иЗд'елк'и, на Зул'ицу, на салаЗн'ец.

Дієслова, які описують ситуацію «Перебувати у шлюбному віці», утворюють групу конгломеративного типу. Її лексична наповненість зумовлена релевантними суб'єктними семами дівчина (д'иваЗват', д'ивуЗват', быт' в Зд'ефках, д'ефкаj, хаЗд'ит' ф Зд'ефках бути незаміжньою, проводити час у незаміжніх розвагах) і парубок (парупкаЗват', халаст'икаЗват' бути неодруженим, вести холостяцьке життя, зустрічатися, дружити з дівчатами, жын'иЗхаца, быт' Зназваным і назыЗвацца прагнути одружитися), специфіка яких визначає появу в деяких її ланках каузації (задуЗр'ит' Зд'ефку звабити, позбавити дівчину честі, Зд'ефка здаЗлас' позбавилась цнотливості). Сема взаємність маркує стабільні в говірках дієслівні універби, що позначають ситуації зближення, дружби, зустріч хлопця і дівчини: фстр'иЗч'ацца, параЗвацца, друЗжыт'.

У відношення причини і наслідку (різної спрямованості) з одиницями ЛСГ «Народити на світ собі подібного» (рубрика «Людське життя в загальних рисах») вступають дієслова з об'єктним октантом дитина, що належать до ЛСГ «Очікувати дитину» (репрезентує відношення градації складових; елементи розташовані лінійно: заб'ир'им'иЗн'ет', зач'ирЗв'ив'ит', пан'исЗла, зач'иЗла, пр'ихваЗт'ила - хаЗд'ит' Зп'ервым, п'атым…- быт' на снаЗс'ах, ф Зт'агас'т'и быт', быт' т'иЗжолаj, быт' Ззан'итаj), і одиничні номени на позначення ситуації «Приймати дитину під час народження» (бапкаЗват', бабаЗват', Збаб'ит', пр'иЗн'имат' д'иЗт'еj).

Дієслівні одиниці зі значенням виховувати дитину знаходяться в асоціативних відношеннях з репрезентантами ЛСГ «Народити собі подібного» і групуються в ЛСГ віяльного типу. Елементи парадигми вступають у гіперогіпонімічні відношення за наявності суперординати. При цьому диференціюються видові ряди з інтегральними семами з турботою і любов'ю//під наглядом//у строгості//пестячи.

Парадигматичні ряди дієслівних одиниць, що належать до ЛСП «Брати шлюб», структуруються у групу партитивів, реалізуючи відношення частини і цілого. Ситуація вступати у шлюб може бути подана з позиції учасника: суб'єкт - наречений і об'єкт - наречена (жаЗн'ицца, апр'ид'иЗл'ит' (кого?), атЗкозл'иц-ца, брат' Зд'ефку, пабЗрат' (кого?), вз'ат' за Зжынку); суб'єкт наречена і об'єкт наречений (паЗвыjт'и, жаЗн'ицца, атдаЗвацца); суб'єкт батьки нареченої і об'єкт наречена (апр'ид'иЗл'ит, адЗдат', друЗжыт'); суб'єкт батьки нареченого і об'єкт наречений' (апр'ид'иЗл'ит); суб'єкт батьки (багатьох дітей) і кількісний об'єкт багато дітей (паЗвыдат', паадЗдат'), що зумовлене наявністю у семантичній структурі дієслів цієї тематичної групи сем, що називають родинні відношення. Партитивні дієслівні одиниці, що служать для номінації обрядів першого весільного дня (і наступних, якщо весілля продовжується), диференціюються за семами локальності: у церкві, у сільраді, у нареченого, у нареченої, перед будинком нареченого, нареченої, у будинку молодого, молодої.

Лексико-семантичний простір брати шлюб, створювати сім'ю представляє яскраво маркований сегмент лексики російських народних говірок, відображує народні норми поведінки, їх оцінку, має виражений культурний підтекст.

Структура ЛСП «Здійснювати будівництво» визначається партитивними відношеннями. Дієслівна лексика, що репрезентує елементи ситуації здійснювати будівництво, структурується в парадигматичні ряди зі значенням робити будівельний розчин, виробляти цеглу, викладати стіни, настеляти стелю, обробляти стіни, робити дах. Аналіз семантичного простору дієслівної лексики, що називає будівельні процеси, довів, що переважна частина номенів ЛСГ - це аналітичні одиниці, що є стабільними в усіх говірках. Водночас поширеним є їх лексичне і формальне варіювання (закЗладыват' Звал'кам'и, заб'иЗват' Звал'кам'и, заталк'иват' Звал'кам'и, залаЗжыт' Звал'ками - викладати стіни, Звал'к'и ваЗл'ат', каЗч'ат', Зд'елат' , Збуцк'и Зл'ип'ит' - вироблювати сирцеву цеглу з глини та соломи, Зд'елат' ч'иЗмур, сЗтав'ит' ч'иЗмур, м'иЗс'ит' ч'иЗмур, раЗб'ит' ч'иЗмур, раЗб'ит' падЗл'епку - робити будівельний розчин із мокрої глини (іноді землі), перемішаної з різаною соломою).

Найпродуктивнішим способом творення дієслів ЛСГ «Здійснювати будівництво» є семантична деривація.

Висновки

Аналіз лексико-семантичного простору дієслівної лексики, який належить до чотирьох опорних російських говірок, дозволив зробити наступні висновки.

1. Російські говірки Одеської обл. - це говірки пізнього вторинного формування, острівні, зі складним оточенням (діалекти слов'янських і неслов'янських мов). У мовному відношенні відзначено споконвічно мішані говірки; мішані пізніше; немішані. Особливим типом поселення є пункти співіснування росіян, розділених за конфесійним принципом. Більшість говірок зберегли немішаний характер. Особливістю функціонування російських говірок Одещини виявилось утворення нових говірок.