Активні процеси в ареальній фразеології сходу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 811.161.2'282'373.7 (477.52/6)

АКТИВНІ ПРОЦЕСИ В АРЕАЛЬНІЙ

ФРАЗЕОЛОГІЇ СХОДУ УКРАЇНИ

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Міняйло Роман Вікторович

Донецьк - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української мови Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Ужченко Віктор Дмитрович, Луганський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри української мови

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент Прадід Юрій Федорович, Кримський факультет Національного університету внутрішніх справ, заступник начальника з наукової роботи, м.Сімферополь; кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник Білоноженко Віра Максимівна, Інститут української мови НАН України, м.Київ

Провідна установа - Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди, кафедра української мови

Захист відбудеться 29 травня 2001 р. о 14 годині на засіданні р.ррспеціалізованої вченої ради К 11.051.04 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Донецькому національному університеті за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розіслано 27 квітня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, доктор філологічних наук М.Г.Сенів

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Ще 1959 р. у програмній доповіді “Про народну фразеологію” Б.Ларін окреслив місце діалектної фразеології в системі наук, точно визначив внутрішньо-семантичну сутність фразеологічної одиниці (ФО), назвав актуальні завдання щодо вивчення народної фразеології у вужчому значенні, тобто діалектної фразеології - частини багатої фразеології національної мови, яка “і створюється, і живе в мові народних мас”: розмежування діалектної і літературної фразеології, створення обласних словників, необхідність тривалих і умілих пошуків та записів фразеологічного матеріалу “з усієї території поширення української мови”.

Збір і попередня обробка ареальних фразеологічних одиниць (АФО), а також спостереження над сучасними активними процесами в ареальній фразеології потрібні для розв'язання багатьох важливих проблем історії української мови, для висвітлення взаємодії сучасної літературної мови з діалектним мовленням, літературної мови і фразеологічного субстандарту.

Найвагоміші матеріали та дослідження української діалектної фразеології територіально розподіляються таким чином: поліські говірки (Г.Доброльожа), середньополіські (П.Грищенко), східноподільські (М.Доленко, О.Очеретний), західноподільські (Н.Коваленко), буковинські (Н.Бабич), бойківські (М.Демський, М.Онишкевич, Ю.Прадід, М.Яким), наддністрянські (Д.Гринчишин), закарпатські (Й.Дзендзелівський, В.Лавер), лемківські говірки в оточенні словацьких (Н.Вархол, А.Івченко), східнослобожанські, східностепові (Р.Міняйло, В.Ужченко, Д.Ужченко), слобожанські (А.Івченко, Л.Ройзензон, С.Ройзензон, О.Юрченко), степові (Т.Грица, А.Поповський, В.Чабаненко). Основою (базою) наукових студій є фразеографічно опрацьований і систематизований діалектний матеріал українських народних говорів у збірниках, добірках В.Бессараби, І.Манжури, М.Номиса, І.Франка, П.Чубинського, у словниках О.Афанасьєва-Чужбинського, Я.Головацького, Б.Грінченка, Є.Желехівського, М.Комарова, Д.Яворницького та ін. З новіших публікацій назвімо “Образне слово. Постійні народні порівняння” І.Гурина (1974) і “Словник стійких народних порівнянь” О.Юрченка та А.Івченка (1993), які охоплюють практично всі регіони.

Вивчення фразеології обраного ареалу (схід України) зумовлене не тільки стратегічним напрямком дослідження цієї мовної підсистеми (на думку А.Івченка, фразеологія українських говорів залишається “поза серйозним теоретичним осмисленням”), а й конкретними, “тактичними”, потребами: найретельніше зібрані й найкраще опрацьовані західні говірки, менше - північні і східні. Проте й сьогодні, на початку нового тисячоліття, вивчення фразеології українських говорів значною мірою перебуває на етапі накопичування й систематизації фактів, опрацювання й апробації методів дослідження, хоч у лінгвістиці різко зросла потреба як у діалектографічному, так і власне діалектологічному матеріалі, в аналізі його окремих рівнів і субрівнів усіх ареалів. З цього погляду явно недостатньо представлений схід України. З авторів чотирьох дисертацій, підготовлених на матеріалі фразеології українських говорів (Н.Бабич, Т.Грица, Г.Доброльожа, В.Лавер), практично ніхто не використовує фразеології східнослобожанських і східностепових говірок. Звідси випливає актуальність дисертаційної роботи. Вона визначається відсутністю в українському мовознавстві розгорнутого багатоаспектного монографічного дослідження фразеології східнослобожанських і східностепових говірок України, у якому б на широкому матеріалі стійких мовних одиниць поряд із семантикою, образністю, ідеографічним описом і питаннями семантико-структурного моделювання розглядалися живі активні процеси в ареальній фразеології сходу України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації включена до плану наукової роботи кафедри української мови Луганського державного педагогічного університету, затверджена вченою радою університету й узгоджена в такому формулюванні в раді з координації наукових досліджень у галузі мовознавства в Україні. Характер дисертації зумовлений напрямком роботи над комплексними науковими темами кафедри, а результати дослідження певною мірою одержані під час роботи здобувача у складі авторського колективу наукової лабораторії “Регіональні мовні одиниці у світлі етнокультури” та в ході виконання держбюджетної теми “Активні лексико-фразеологічні процеси в етнокультурному висвітленні (на матеріалі східнослобожанських і степових говірок Донбасу)”, номер державної реєстрації 01980002645.

Мета дисертаційної роботи - дослідити активні мовні процеси в межах окремих ідеографічних груп і структурно-семантичних моделей ареальних фразеологізмів сходу України. Оскільки поняття “схід України” досить широке й географічно чітко не визначене, ми окреслюємо коло наших інтересів вужчим ареалом - східнослобожанськими і східностеповими говірками Луганщини й Донеччини.

Досягнення мети передбачає вирішення таких завдань: 1) зафіксувати та удоступнити дослідникам-фразеологам ареальні українські ідіоми східнослобожанських і східностепових говірок, проаналізувавши їх у дисертаційному дослідженні й оформивши як додаток до нього; 2) окреслити коло субстандартних стійких висловів, уживаних в ареалі, показати їх інтенсивний “наступ” на масиви ареальної фразеології та процеси змішування з нею; 3) установити дериваційну базу, способи та фактори фразеотворення ареалізмів сходу України, розкрити їх лінгвальний механізм; 4) висвітлити характер образності ареальних фразеологізмів, різнобічні зв'язки між словом-концептом і ФО, між значенням вільного словосполучення-генотипу і його метафоричним стійким відповідником; подати номенклатуру образних компонентів, що визначають характер мотивування АФО; 5) проаналізувати на прикладі варіантно-синонімічних груп їх наповнення та активність у вербалізації зовнішнього вигляду людини, її рис і стану; 6) показати в межах окремого фразеосемантичного поля складний і динамічний характер взаємодії лінгвальних та екстралінгвальних чинників, окреслити домінуючі орієнтири, що лежать в основі становлення фразеологічних ареалізмів сходу України; 7) виявити чинні в східноукраїнських говірках структурно-семантичні фразеологічні моделі, проілюструвати їх активність, наповнення та фразеопродуктивність.

Об'єктом дослідження обрано насамперед ареальні ідіоми - за В.Виноградовим, фразеологічні зрощення і фразеологічні єдності, доповнені також суміщеними омонімами, - відносно стійкі, відтворювані, експресивні сполучення лексем із цілісним значенням, що постали внаслідок перегрупування лексичних сем вільносинтаксичних прототипів.

Предметом дослідження є семантична й структурна динаміка ареальних фразеологізмів сходу України у процесі їх творення й функціонування.

Матеріалом дослідження стали записи живого мовлення та ареальних фразеологізмів, здійснених здобувачем на сході України протягом 1997-2000 рр. (понад 2 тисячі АФО), зібрання Міжкафедральної фразеологічної картотеки, вибірки зі словників різних типів, особливо з другого видання “Фразеологічного словника східнослобожанських і степових (а фактично східностепових. - Р.М.) говірок Донбасу” В. Ужченка (1997) та з третього - зі значно розширеним реєстром - видання цього ж словника В. Ужченка та Д. Ужченка (2000), з оригінальних художніх творів українських письменників ХІХ-ХХ ст.

Аналіз активних процесів ареальної фразеологічної системи проводився в зіставленні з фіксаціями збірників чи фразеологічних словників (або їх фрагментів) С.Адальберга, Й.Заоралека, І.Лепешева, Б.Сихти, О.Федорова та ін.

Специфікою теми, завданнями та матеріалом зумовлений комплексний підхід до вибору методів і прийомів дослідження: структурно-семантичного моделювання, описового, зіставного, структурно-типологічного, а також ареального та етнолінгвістичного аналізу.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше зафіксовано українські ідіоми сходу України в такому обсязі; показано взаємодію АФО із субстандартними висловами; установлено дериваційну базу східноукраїнських ФО; подано номенклатуру образних компонентів-конкретизаторів; окреслено параметри нового поняття “образний визначник”; продемонстровано ефективність ономасіологічного аналізу АФО; виявлено чинні в говірках сходу України структурно-семантичні моделі, установлено їх фразеотворчу активність.

Теоретичне значення полягає в тому, що пропоноване дослідження є першим в українському мовознавстві монографічним викладом активних фразеологічних процесів у говірках сходу України, поданих у тісному зв'язку з ареальною лексикою та українською етнокультурою.

Практичне значення роботи. Основні теоретичні положення, висновки та матеріали дисертації можна використати у фразеографії - при укладанні словників загальнонародної та ареальної фразеології, у вузівських курсах з фразеології, лексикології, стилістики, діалектології, культури мови, у спецкурсах і спецсемінарах з діалектної фразеології, при вивченні історії української мови й етимології ФО.

Особистий внесок здобувача. Практично всі результати дослідження одержані самостійно. У двох спільних з науковим керівником публікаціях дисертанту належать збір і критична обробка матеріалу, його класифікація й фактичне написання статей.

Апробація роботи. Основні положення та результати дослідження обговорювалися на ХХХІІ Науковій Шевченківській конференції (Луганськ, 1998), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Панас Мирний і літературний процес” з нагоди 150-річчя від дня народження Панаса Мирного (Полтава, 1999), на Міжнародній науковій конференції “Традиції Харківської філологічної школи. До 100-річчя від дня народження М.Наконечного” (Харків, 2000), на засіданнях кафедри української мови, теоретичному семінарі “Українська фразеологія”, на традиційних наукових конференціях викладачів Луганського державного педагогічного університету (1997-2000).

Публікації. Зміст дисертації висвітлений у 12 наукових статтях, із них 8 - у провідних наукових фахових виданнях.

Метою, завданнями та обраними методами пояснюється структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку умовних скорочень, списку використаних джерел та двох додатків. Загальний обсяг тексту 181 сторінка; список літератури налічує 118 позицій, список словників і джерел - 89 найменувань, додатки подані на 63 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі представлено загальну характеристику роботи, названо проблематику, обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, наукову новизну дослідження та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію.

У першому розділі “Східноукраїнські говірки і їх фразеотворча база” розглядаються проблеми заселення території сходу України, умови формування східнослобожанських і східностепових говірок, характер вивчення АФО в останні десятиріччя, місце субстандарту, дериваційна база, способи та фактори фразеотворення в східноукраїнському ареалі. Значну увагу приділено огляду сучасної наукової літератури з фразеології.

Історія заселення сходу України, суміжність території, новітній характер говірок, а також неоднорідність діалектного масиву, інтенсивна взаємодія, близькість семантики й структури АФО, значний вплив російської мови дозволяють розглядати східнослобожанські і східностепові говірки як єдиний об'єкт дослідження, який іменується в роботі як “схід України”, “східноукраїнські говірки”, “говірки Луганської і Донецької областей”, “говірки Донбасу”.

Від часу сосюрівських лекцій у Женевському університеті (1906-1911 рр.) поняття мови як системи, “всі частини якої можуть і повинні розглядатися в їх синхронічній взаємозумовленості” (Ф. де Сосюр), усе більше й більше наповнювалося конкретним змістом. О.Мельничук звернув увагу на єдність, у якій можуть бути виділені складові частини: під системою розуміється “сукупність взаємопов'язаних і взаємозумовлених елементів, що утворюють більш складну єдність, яка розглядається з боку елементів - її частин”. Під мовною системою дослідник української і російської фразеології Ю.Прадід розуміє множинність елементів мови, що перебувають у відношеннях і зв'язках один з одним, підпорядковані строгим законам і утворюють певну єдність і цілісність; ФО вважається елементом фразеологічної системи, а її компоненти - елементами самої ФО. Ідеографічний опис фразеології безпосередньо пов'язаний з поняттями “мовна система” і “фразеологічна система”.

Вивчати фразеологічну систему як ізольований синхронічний феномен - не можна. На неї тисне, з одного боку, лексична система, одиниці якої виступають компонентами ФО, а отже, значною мірою запрограмовують структурно-семантичні, функціональні та стилістичні параметри, а особливо - образність. Слово - це образ як фокус внутрішньої форми, що так яскраво виявляється при моделюванні. З іншого боку, у фразеологічному значенні превалюють імпліцитні елементи, які “безпосередньо співвідносяться з окремими лексичними компонентами ФО” (А.Мелерович). Насамперед це стосується слів-компонентів з глибоким вертикальним культурно-національним контекстом, наприклад символів, природа яких виявляється не тільки у складі ФО, а й в інших мовних одиницях, отже, вона має хоч і системний, але трансжанровий характер.

Різні аспекти ідеографічного опису висвітлювалися не тільки на матеріалі літературної фразеології, а й діалектної (В.Мокієнко, А.Івченко, В.Єрмола, О.Федоров, Л.Арсентьєв, Т.Нікітіна, Т.Грица, О.Ніколаєва, Т.Бахвалова та ін.). Дослідники називають “понятійні, або предметно-синонімічні групи” (Л.Аксамітов), “семантичні групи”, “фразеологічні серії”, “варіантно-синонімічні серії” (Л.Івашко), “тематичні класи” (Л.Ройзензон), “понятійні мікрополя” (А.Емірова). Дисертаційно ономасіологічний аспект ФО на матеріалі українських говірок був порушений у В.Ужченка та Д.Ужченка (східнослобожанські і східностепові говірки Донбасу, останній проаналізував 28 моделей зоофразеологізмів), Т.Грици (степові говірки Гуляйпільщини), Г.Доброльожі (поліські говірки). У нашому дослідженні ми використовуємо, згідно з конкретними завданнями, терміни “фразеосемантичний ряд” і “фразеосемантичне поле”, що задовольняє проблеми структурно-семантичного моделювання (ССМ). Проте вони не розкривають усього багатства і складної взаємодії нижчих ланок ідеографічних об'єднань, де й спостерігаються активні фразеотворчі процеси. Тому в перших розділах ми послуговуємося такими єдностями, як “фразеологічна мікрогрупа”, “фразеологічний варіантний ряд”, “фразеологічна синонімічна група”, особливо - “варіантно-синонімічна група” (ВСГ), яка об'єднує варіанти, синоніми, фразеологічні ряди варіантів і синонімів, що можуть розрізнятися структурно, граматично й категоріально.

У процесі фразеотворення найтісніше переплітаються ареальні слова-концепти й АФО, вільні і фразеологічно зв'язані словосполучення, мовні і позамовні фактори. Порівняння, метафоричне й метонімічне переосмислення, розщеплення слова є основними лінгвістичними способами фразеотворення; каламбур як особливий вид творення АФО найтісніше пов'язаний з народним дотепом; нарощення - зі структурними змінами, розвитком образу, уточненням і конкретизацією семантики АФО, а евфемізацію треба розглядати також як екстралінгвальний фактор фразеотворення.

Тривалий час на “периферії” наукових інтересів перебували субстандартна лексика і фразеологія. У 60-70 рр. за кордоном з'явилися публікації О.Горбача, у яких був представлений і схід України: “Арґо українських школярів і студентів” (1966), “Арґо слобожанських сліпців (“невлів”)” (1971), “Правопорушницькі східньоукраїнські арґотизми в дотичних словниках і в літературі перед 1-ою світовою війною” (1974). Серед численних висловів О.Горбач називає купити без грошей “вкрасти”, справити до росолу “вбити”, зіграти в ящик “померти”. Особливо скрупульозно дослідник аналізує бурсацькі арготизми “мабуть, полтавської духовної семінарії 1780-1789, де тоді І.Котляревський учився” і які потрапили до “Енеїди”: дунути на всі лопатки, вставити окуляри на очі, дати цибульки під ніс, давати добре хльору та ін. Практично в усіх пізніших працях названі ФО кваліфікуються як “усномовні”, “уснорозмовні”, “народні”, засвідчуючи, таким чином, їхню стилістичну переорієнтацію. У “Словарці бурсацького говору” К.Широцький помістив жаргонні ФО, якими 1900-1906 рр. послуговувалися учні Кам'янецької бурси (бомки стріляти, валєтом сплять, душити комара) і частина яких органічно ввійшла до загальнонародної фразеології (бити бомки, пустити юшку) (ФСУМ) або активізувалася в окремих своїх складниках. Так, на сході України широко побутують жаргонізми з компонентами валет (валєт), вальти: валет за даму зайшов у кого “хто-н. збожеволів”, вальти врозбіг у кого “хто-н. діє нерозумно”, одного вальта в колоді не хватає в кого “хто-н. дурнуватий”. У нещодавно опублікованому 3-ому виданні “Фразеологічного словника східнослобожанських і степових говірок Донбасу” В.Ужченка та Д.Ужченка (2000) налічується 51 стійкий вислів з позначкою “жарг.” (жаргонне). У результаті проведеного нами психолінгвістичного експерименту перші 10 ФО за “ступенем жаргонізації” розташувалися таким чином: шевелити поршнями, не доганяє в кого, боти двинути, роздавити банку, понти колотити, зачепити халяву, з вальтами [в голові], упасти на мороз, блоха в скафандрі, ласти завернути (склеїти, сплести, здвинути, скласти, звернути).

На даному етапі можна констатувати: 1) інтенсивний “наступ” субстандарту на масиви ареальної фразеології, 2) стилістичне переоформлення субстандартних виразів, 3) активне змішування локальних і субстандартних надслівних мовних одиниць. У дисертації висловлюється думка, що жаргонно-просторічна стихія стає одним з основних джерел оновлення фразеологічної системи сходу України.

У другому розділі “Людський фактор” у східноукраїнській фразеологічній картині світу” аналізується образність і динаміка фразеологізмів сходу України, фразеологічна вербалізація вигляду людини, її рис і стану, фразеосемантичне поле смерті.

Образ - специфічна конкретно-чуттєва форма відбиття дійсності, одна з основних підвалин експресивності. Найактивнішими способами творення ФО є порівняння й метафоризація. Метафора складніша за порівняння в передачі образу, дещо приховує його, структурно позбавлена основи порівняння, концентрує образ внаслідок пропусків окремих ланок порівняння (ходить прямий, як лом проковтнув - лом проковтнув “виструнчений”). АФО створюються або через стадію порівняння, коли семантичний посередник між вихідним і метафоричним значенням словосполучення складається з однієї семи (з одного колодязя “однакові”), або декількох сем, дифузних, нерозчленованих, імпліцитних (сільський вісник “балаболка, пліткарка”).

Склад конкретних уявлень чітко проступає при тематичній і семантичній класифікаціях стійких висловів. На основі проаналізованих у дисертації 23 семантичних рядів АФО, підтверджених авторською та Міжкафедральною фразеологічними картотеками, ареальними словниками, виділено 53 концепти-образи з особливою фразеопродуктивністю: батько, бочка, валет (вальти), віз, віник, вітер, вовк, вода, вухо, голова, гора, горобець, гуси, день, дорога, дуб, Дунька, жаба, заєць, зуб, Іван, їжак, кишка, кінь, кіт, кобила, коза, козел, корова, курка, ліс, Манька, метр, мішок, муха, ніс, нога, око, півень, порося, риба, ріг, рука, свиня, собака, стовп, тин, турок, хата, хвіст, чорт, язик, яйце.

Структуровані також і окремі тематичні групи АФО. Так, зважаючи на взаємодію лексем-компонентів АФО, семантичні зрушення, ступінь уходження в метафору, стильову належність компонентів і АФО, гірничу фразеологію сходу України (Донбас) у дисертації подано як дихотомічні термінологічні структури-опозиції.

Аналіз АФО на означення зовнішнього вигляду людини, її рис і стану доцільно й зручно здійснювати в зіставленні з лексичними відповідниками. Для аналізу виділені 4 фразеологічні опозиції варіантно-синонімічних груп, співвідносних з лексемами на означення понять “товстий”/ “худий”, “високий”/ “низький”, “злий”/ “спокійний”, “лисий”/ “кучерявий”. Кожна з названих опозицій завершується списком основних лексем-образів, що формують склад опозиційних ВСГ. Так, перша опозиція ВСГ представлена таким чином (подаємо фрагмент): 1. Товстий, гладкий, повний, ситий та ін. / худий, худощавий, дзвінкий та ін. [Як] бочка з пивом, [як] бочка з салідолом, мішок з салом, на волах не об'їдеш, гарбуза проглотив, чотири на чотири, жаба пузата; як ропавка, як ступа тощо / не в коня овес травити, за шваброю не видно кого, на обзьол піти, як велосипед, як дишло та ін. Бочка, мішок, гарбуз, жаба, ропавка, ступа / швабра, обзьол, велосипед, дишло. Обраний спосіб зіставлення опозиційних ареальних фразеологічних груп зі словами показує, що останні значною мірою запрограмовують структурно-семантичні й конотативні характеристики АФО. У фразеологізмах багатьох ВСГ наявне суміщення сем, як-от: “високий” і “худий”, “худий” і “виснажений”. Практично в кожній ВСГ наочно визначається набір компонентів-концептів активного фразеотворення.

Робляться спроби детально описати окремі фразеологічні семантичні поля, зокрема в зіставному плані. Такою є, наприклад, праця А.Кжижановської “Polska i francuska frazeologia њmierci” (1999). ?орівняльний аналіз структури і змісту висловів, пов'язаних із визначеним поняттям, дозволяє побачити подібне й різне в способі вираження і сприймання тих самих явищ окремими мовно-культурними спільнотами. Спроба ареального опису (схід України) названого фразеосемантичного поля (воно представлене як віддзеркалення біологічних і культурознавчих факторів, пов'язаних з людиною) зроблена і в цьому розділі. Внутрішня форма АФО фразеосемантичного поля “смерть” постала внаслідок різних мовних та позамовних факторів: метонімічних, метафоричних, біологічних, культурологічних, соціальних, локальних і т. ін. Вислови вказаного поля поділяються на дві групи: 1) “бути близьким до смерті” і 2) “померти”. Перша група найчастіше включає АФО, які можна представити узагальненою ССМ “поглядати + позначення об'єктів-орієнтирів на кладовищі (біля кладовища)”: поглядати на тридцять шосту [шахту] (Стаханов; поблизу шахти розташоване кладовище), збиратися до Наталі (Красний Луч; за ім'ям першої похованої). Друга група - “померти” - включає АФО, представлені метонімічно й метафорично. У межах метонімізмів у свою чергу виділяються підгрупи АФО, що передають поняття смерті 1) з погляду біологічного і 2) з погляду культурологічного. Першу підгрупу складають АФО, що включають а) соматизми: серця вже не чути, вивернути око, руки випустити, б) ланцюг зі значним діапазоном варіювання іменного компонента: коньки - коні - коники - голоблі (оглоблі) - крокви - кеглі - лапки - ласти - боти - чоботи - капці - колеса (коньки одкинути, коні двинути, коники відкинути, витягнути голоблі, чоботи простягти та ін.).

Просторову метонімічну культурологічну природу поля “смерть” яскраво представляє фразеологія, що відбиває мікролокалії - такі реалії, соціальна або територіальна основа яких вужча навіть найбільш вузьколокальних (С.Влахов, С.Флорин, В.Ужченко, Ф.Янковський). Серед них виділяємо: а) подібні за структурою і семантичним умотивуванням АФО, сформовані на основі якогось відомого мешканцям локального орієнтиру, що співвідноситься з власною назвою: віднести до Іванова (живе біля кладовища), віднести до Чорнобая (за ім'ям першого похованого), поїхати до Семена (за ім'ям сторожа кладовища), пор. з нарощенням: піти до Тоньки в гості (Великоцьк Міловськ. р-ну Луганської обл.); б) АФО з іменною частиною, утвореною в результаті асоціації, каламбурів, жартів, з використанням псевдовласних назв: віднести на Ящиківку (від ящик “труна”), переїхати на третю Черкаську (Зимогір'я Слов'яносербськ. р-ну Луганської обл.; у місті лише дві шахти, а третя - “кладовище”); в) АФО, утворені на основі метонімічного перенесення загальної назви-орієнтира. Серед них налічуємо 14 різновидів назв місцевих орієнтирів - назви будівель, рельєфу, виробничих підрозділів, рослинності тощо: віднести за баню, піти за бугор, поселитися за автопарк, поїхати за ліс. Мікрофразеологія засвідчує: а) значну фразеотворчу активність, б) широкий діапазон культурно-локальних метонімічних орієнтирів, в) розгалуженість лексико-синонімічних рядів АФО, що групуються навколо локального образу-орієнтира, г) відсутність вузької локалізації для окремих образів-орієнтирів (гора - 15 пунктів, бугор - 8, а також путя, ярок, сосна, переїзд). Частота вживання, транслокальність може бути підставою для включення ФО з цими компонентами і в загальномовні словники.

У межах метафоричних утворень смерть може передаватися: 1) як згасання: його зоря згасла, 2) як сон: огорнув кого вічний сон, 3) як вічна темінь: упасти в темінь, 4) як зміна форми буття: піти годувати раків, 5) як зупинка функціонування “механізму життя”: серце не робить, 6) як переломний момент в існуванні людини: піти під дерн, 7) як подорож: поїхати ногами вперед. Останній розряд в аналізованих говірках особливо поширений і відбиває різні етапи подорожі: приготування, вихід, подорож, прибуття до кінцевого пункту: пошити витяжки, ласти завернути, зійти в землю, до Бога сторожем записатися, відправитися в дорогу, піти до прадідів.

Фразеосемантичне поле “смерть”, представлене в східноукраїнських говірках, як правило, евфемізованими висловами, засвідчує активність соматизмів, широке введення до фразеоформул ознак локуса, значну долю соціального компонента в генезі й семантиці. Їх аналіз дозволяє виділити активно функціонуючу ідеографічну підгрупу мікрофразеологізмів, які складають певний “підлісок” загальномовної фразеології, окреслити активні способи фразеотворення, показати формування окремих ідеографічних мікрогруп і їх наповнення в говірках сходу України.

У третьому розділі “Структурно-семантичне моделювання ареальних фразеологізмів у східноукраїнському континуумі” розкриваються поняття фразеологічного варіанта, структурно-семантичної моделі (ССМ), подається дефініція терміна “визначник”, описуються й класифікуються ССМ східнослобожанських і східностепових ареальних фразеологізмів, пов'язаних з людським фактором.

Поняття фразеологічного варіанта встановлюється із взаємовідношення таких мовознавчих об'єктів, як “варіант” і “синонім”, “мовний варіант” і “мовленнєвий варіант”, “фразеологічний інваріант” і “фразеологічний варіант”, “загальномовний фразеологічний варіант” і “діалектний (ареальний) фразеологічний варіант”. Лексичні варіанти ФО (а саме такі варіанти й цікавлять нас з погляду структурно-семантичного моделювання) - це різновиди фраземи, що відрізняються окремими компонентами плану вираження, характеризуються відносною тотожністю фразеологічного значення. В оболонці АФО унаслідок мовних (ступінь ідіоматичності фразем, абстрактність фразеологічної семантики тощо) і позамовних факторів (прагматичних, культурно-історичних і т. ін.) можуть заступатися: загальномовні і контекстуальні синоніми, однослівні і кількаслівні субститути, лексеми-компоненти, що перебувають у метонімічних відношеннях, належать до одного тематичного ряду чи семантичного поля; спостерігаються також невпорядковані заміни з погляду лексичної системи, субститути з іншою морфемною будовою, різні комбінації компонентів, слова з різним семантичним обсягом і стилістичним забарвленням. З погляду структурно-семантичного моделювання важливо підкреслити, що ФО, на відміну від лексем, відзначаються значно ширшим діапазоном варіювання, зберігаючи при цьому тотожність етимологічного образу (внутрішньої форми) у смисловій структурі ФО.

“Слівність” компонентів ФО, цільність семантики, широкий діапазон варіювання лексем-компонентів, нарізнооформлений компонентний склад з певними внутрішньофразеологічними зв'язками і семантичною та системною співвіднесеністю уможливлюють структурно-семантичне моделювання - метод реконструкції загальної фразеосхеми (М.Толстой), метод фраземотвірного моделювання (М.Алефіренко), який передбачає спільність фразеологічної семантики, тотожність синтаксичної структури, близькість внутрішнього вмотивування, зіставлення літературного звороту з його численними варіантами в українській та інших слов'янських діалектах і мовах (В.Мокієнко). В основі реконструкції “загальної фразеосхеми” перебувають спостереження за синонімічними, структурними й варіаційними потенціями певного ряду ФО, що мають спільне фразеологічне значення, відносно цілісну структуру й достатньо тотожну внутрішню форму. Таке спостереження вимагає залучення величезного фактичного матеріалу, насамперед діалектного.

Для нас важливо представити східнослобожанський і східностеповий блок АФО (у роботі він подається, як правило, на початку структурно-семантичної моделі), виділити “образні конкретизатори” (А.Івченко, В.Ужченко, Д.Ужченко) чи “об'єкти порівняння” (О.Бірих) та “визначники”, продемонструвати фразеонаповнюваність тієї чи іншої ССМ, локальні і квантитативні параметри, концептуальну сітку (опозиції) компонентів, активність (продуктивність) образних конкретизаторів (ОК) та образних визначників (ОВ), показати місце АФО в українському континуумі чи всеслов'янському мегаконтинуумі.

Образні конкретизатори (об'єкти порівняння) становлять образно-смисловий центр АФО. Образні визначники прояснюють предметні, часові, просторові чи об'єктні характеристики образних конкретизаторів. Так, у АФО сидіти як гуска на мотоциклі, [і] зозуля за роботою закує, з лисом брати, як “добрий день” серед ночі в опозиціях “гуска - мотоцикл”, “зозуля - робота”, “лис - брати”, “добрий день - серед ночі” кожний другий член є визначником. Образний визначник - семантично залежний член дихотомічної опозиції, який прояснює умови функціонування образного конкретизатора. Конкретна репрезентація ОК та ОВ, важливих у семантико-етнокультурному й образному планах, обумовлена лексико-фразеологічною системою певного ареалу, екстралінгвістичними умовами становлення й обставинами функціонування АФО

Модельовані АФО складають фразеосемантичні ряди, які в свою чергу об'єднуються у фразеосемантичні поля. Як приклад, наводимо (фрагментарно) схему організації фразеосемантичного ряду “придуркуватий, недоумкуватий”, який разом з іншими рядами - “дурний, тупий”, “божевільний” формує фразеосемантичне поле “Розумова характеристика”: ССМ 1 “[мати] + тварин + [у + голові] = бути придуркуватим”: бджола: бджоли в голові гудуть; білка: білка в голові; білочка: білочка в голові; ведмідь: ведмідь в голові потоптався; зайці в голові стрибають; зайчик: зайчики в голові; комар: комарі літають в голові; куколка: куколка в голові; миша: миші в голові дірки прогризли; муха: з мухами в голові; осел: осел у голові; птах: птахи в голові; рак: раки в голові; собака: перевдягнена собака в голові потопталась; тарган: таргани в голові. У ролі визначника найчастіше (хоч і факультативно) представлена лексема голова. Пор. також варіанти в інших говірках і мовах: жит. мухі в голові, харк. з зайцем в голові, біл. діал. з мухамі ў галаве, пол. zaj№zcki w gіowie, чес. ma cvrиky v hlavй, серб. имати бубе у глави, македон. (му) брчат муви во главата, нім. Mуtten im Kopf hбben, букв. “мати в голові міль”. ССМ за ОК продуктивна. ССМ 2 “не вистачає (не хватає, без і т.ін.) + чого-н. + [у голові] = хто-н. дурнуватий, недоумкуватий, пришелепуватий”: клепка (найчастіше): без клепки в голові, нема клепки в голові, дванадцятої клепки не хватає, без сьомої клепки в голові, телепки немає в кого (Стаханов) (як контамінація ФО клепки немає в кого + телепень), пор. не мав дев'ятої клепки (Г. Квітка-Основ'яненко). ССМ 3 “власне ім'я + [з (із)] + локальний орієнтир (означення) = дурний, недалекий”: Альоха з водокачки, Вася з Бригалевської, Дунька з Кацапєтовки, Федя з Балабуївки та ін. ССМ 4 “прибитий + яким-н. предметом + [з-за вугла] + [по голові] = психічно ненормальний”: прибитий пустим мішком по голові, прибитий бумагою, прибитий мокрим віником, прибитий чувалом з-за вугла, стукнутий лопатою по голові. ССМ 5 “[як] + з + якого-н. підвищення + [впасти (рухнути, зірватися і т.ін.)] = бути дурнуватим”: з дерева звалився, як з дуба впав (рухнув), з бика впав ще й простягнуло та ін. ССМ 6 “об (у) + що-н. + вдаритися (двинутися і т.ін.) = бути дурнуватим”: ударився головою об асфальт, в куток стукнувся, об сосну двинувся та ін.

Виявлені й проаналізовані за єдиною методикою моделі дозволяють глибоко проникнути в суть АФО: висвітлити різнобічні зв'язки між словом-концептом і АФО, окреслити номенклатуру ОК та ОВ, їх фразеотворчу продуктивність та характер вмотивування, показати структурні нарощення та семантичне збагачення - і тим самим засвідчити активність фразеопроцесів на сході України.

Результати дослідження дозволяють зробити такі висновки

Проаналізовані в дисертації й подані в Додатках АФО показують багатство фразеологічного корпусу, віддзеркалюють лінгво-етнокультурну ситуацію сходу України, динаміку фразеотворчих процесів, розширюють джерельну базу української ареалогії і тим самим стають доступними для подальших фразеологічних студій. Здійснений аналіз фразеологічних мікрогруп, ВСГ, ССМ, фразеосемантичних рядів і фразеосемантичних полів підтвердив антропологічний характер АФО. Вони постають насамперед для експресивної характеристики людини, її рис і стану, її бачення, оцінки реалій. Спостереження над дериваційною базою ФО ареалу, над способами й факторами фразеотворення показують його безперервність, активність реалізації фразеотворчих моделей. Основною дериваційною базою АФО сходу України є вільні і фразеологічно зв'язані словосполучення (складні терміни), окремі слова й речення, а основними семантичними способами - порівняння й “метафора у вузькому розумінні” (О. Потебня). Помітне місце посідають субстандартні ФО арготичного, жаргонного (загальномолодіжного) мовлення, професійної (особливо гірницької) субмови. Власне, за обставин індустріалізованого Донбасу - при різкому зменшенні селянства як головного діалектоносія - одним з основних джерел оновлення фразеологічної системи східнослобожанських і східностепових говірок стає жаргонно-просторічна мовна стихія. На основі проаналізованих семантичних розрядів АФО, даних власної картотеки, підтверджених ареальними словниками, виділено 53 найуживаніші іменникові концептуальні компоненти-образи у складі АФО. Серед них - найменування частин тіла, предметів побуту, рельєфу, мір, явищ природи, а також темпоральні й демонологічні назви, тваринні соматизми, флоризми, менше - слова-оніми, назви спорідненості і свояцтва. Установлена номенклатура лексем-образів базується на пізнаному, вербалізує типове, детермінована умовами матеріального й духовного життя мовців ареалу (у списку слова активної лексики), являє собою слова-концепти, вмонтовані в денотативну основу частотних АФО, які й формують фразеологічну східноукраїнську “картину світу”. Описані ідеографічні групи вказують на численність об'єднань нижчих ланок, на домінанту пейоративних АФО, ідеографічну лакунарність східноукраїнської ідіоматики, структурно-семантичну динаміку як наслідок дії лінгвістичних та екстралінгвістичних чинників. Із 8 проаналізованих ВСГ на ознаку зовнішнього вигляду людини, її рис і стану - “товстий”/ “худий”, “високий”/ “низький”, “злий”/ “спокійний” і “лисий”/ “кучерявий” дві перші пари антонімічних ВСГ мають приблизно однакове фразеонаповнення, а третя й четверта відзначаються перевагою груп “злий” і “лисий”, що підтверджує тезу про домінанту пейоративних АФО. Запропонована методика аналізу АФО фразеосемантичного поля “смерть” з погляду біологічного й культурологічного дозволила виявити значну долю соматизмів у витворенні ВСГ, широке введення до фразеоформул елементів локуса, вагому частку культурно-соціального компонента в семантиці й генезі АФО, безперервне формування окремих мікрогруп та їх активне поповнення. Помітний також метонімічний розряд мікрофразеологізмів.

У східноукраїнському ареалі виявлено й детально описано 48 структурно-семантичних і мотиваційних моделей, 15 фразеосемантичних рядів, які входять до 4 фразеосемантичних полів. 18 ССМ мають значне варіювання образних конкретизаторів, 3 ССМ - образних визначників, 11 ССМ - образних конкретизаторів і образних визначників одночасно. До згасаючих, неактивних або малопродуктивних належать 12 ССМ. За кількістю виявлених ССМ фразеосемантичні поля, пов'язані з людським фактором і проаналізовані за єдиною методикою, розташувалися в такому порядку: “Внутрішня характеристика” (17 ССМ), “Зовнішній вигляд” (11 ССМ), “Розумова характеристика” (10 ССМ) і “Соціальна характеристика” (7 ССМ). Спостереження над структурно-семантичним моделюванням дає можливість лаконічно представити активні процеси фразеологічно-говіркового мовлення сходу України, зокрема особливості становлення внутрішньої форми ареальних ФО, додаткові відтінки їхньої семантики, продуктивність окремих етнокультурних сфер, динаміку образних конкретизаторів та образних визначників, а зіставлення фразеоглос в українському континуумі чи всеслов'янському мегаконтинуумі дозволяє побачити подібне й різне у способі їх вираження, зафіксувати живі процеси у фразеології того чи іншого ареалу.

Лінгвогеографічна проекція зібраних зі 167 н.п. і нанесених на 10 карт АФО ВСГ і фразеологічних варіантних рядів засвідчила трудність виділення окремих мікроареалів, що пояснюється: 1) історією заселення території сходу України, 2) новітнім характером говірок, 3) динамікою АФО, активними процесами їх змішування.

Зміст поняття “активні процеси в ареальній фразеології сходу України” випливає з основного фактора семантичної структури ФО - цільності номінації при компонентній роздільнооформленості та з просторового (ареального) фактора: він (зміст) уявляється як безперервне формування окремих мікрогруп, видозміна фразем (нарощення, поява факультативних компонентів, скорочення, контамінація тощо), поступ від широкої ареальної варіантності до літературного різновиду, взаємозамінність компонентів, рух від безoбразних словосполучень до образних і, навпаки, від образних до безoбразних, переорієнтація образу (внутрішньої форми) АФО, евфемізування й перефразовування однослівних номенів реалій певних позамовних сфер, актуалізація й реалізація “слівних” потенцій АФО в процесі їх фразеотворення й функціонування і, звичайно, широке введення до фразеоформул елементів локуса.

Основні положення дисертації висвітлено в таких публікаціях:

1. Традиційні міфологеми в ареальній фразеології сходу України // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Філологічні науки. - Луганськ, 1998. - №9. - С.108-113 (у співавторстві з В.Ужченком).

2. Активні фразеосемантичні групи у східнослобожанських та степових говірках Донбасу // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Філологічні науки. - Луганськ, 1999. - №5. - С.39-43.

3. Актуальні питання дослідження ареальної фразеології і фразеографії // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Філологічні науки. - Луганськ, 1999. - №7. - С.103-105 (у співавторстві з В.Ужченком).

4. Фразеологізми зі значенням “дурний, пришелепуватий” у східнослобожанських і степових говірках сходу України // Вісник Луганського дежавного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Філологічні науки. - Луганськ, 2000. - №4. - С.166-171.

5. Поняття “добре, безтурботно жити” у фразеології // Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. Серія філологія. - Х., 2000. - №491. - С.365-367.

6. Ідеографічний аналіз діалектних варіантно-синонімічних груп (варіантно-синонімічні групи “байдикувати, нічого не робити” і “гордитися, хвастати”) // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Філологічні науки. - Луганськ, 2000. - №9. - С.137-142.

7. Структурно-семантичні моделі у фразеотворенні східнослобожанських і степових говірок Донбасу // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць. - Х.: ХДПУ, 2000. - Вип. 4. - С.78-91.

8. Фразеологізація гірничої термінології: образність, лінгвальний механізм, субстандарт // Ономастика і апелятиви: Зб. наук. праць. - Д.: ДНУ, 2000. - Вип.12. - С.99-104.

9. Обряди та вірування в ареальній фразеології Донбасу на тлі Шевченкової ідіоматики // XXXII Наукова Шевченківська конференція: Матеріали. - Луганськ, 1998. - С.281-284.

10. Мікрофразеологізми як живомовні номени мікролокалій // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Філологічні науки. - Луганськ, 1998. - №9 - С.104-107.

11. Репрезентанти активних фразеотворчих моделей у творах Панаса Мирного // Панас Мирний і літературний процес: Зб. наук. статей. - Полтава: ПДПУ, 2000. - С.123-127.

12. Поняття фразелогічного варіанта й методу структурно-семантичного моделювання у фразеологічних дослідженнях // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Філологічні науки. - Луганськ, 2000. - №9. - С.142-148.

АНОТАЦІЇ

Міняйло Р.В. Активні процеси в ареальній фразеології сходу України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Донецький національний університет. - Донецьк, 2001.

У дисертації досліджено активні процеси в ареальній фразеології сходу України, установлено дериваційну базу, способи та фактори формування АФО, розкрито їх лінгвальний фразеотворчий механізм, “наступ” субстандарту на АФО. На основі виявлених семантичних рядів, наявних картотек та словників ареальної фразеології виділено 53 концепти-образи з особливою фразеопродуктивністю, висвітлено характер образності АФО, різнобічні зв'язки між словами-концептами й ареальними фразеологічними одиницями. На прикладі 8 варіантно-синонімічних груп засвідчено активність АФО у вербалізації зовнішнього вигляду людини, її рис і стану. У межах поля “смерть” проаналізовано складний і динамічний характер взаємодії лінгвальних та екстралінгвальних факторів. У говірках сходу України виявлено 48 чинних структурно-семантичних і мотиваційних моделей, показано їх активність, наповнення та фразеопродуктивність.

Ключові слова: фразеологізм, ареальна фразеологічна одиниця, структурно-семантична модель, схід України, слово-концепт, фразеопродуктивність, східнослобожанські говірки, східностепові говірки, варіантно-синонімічна група.

Menyaylo R.V. Active process in areal phraseology of East of Ukraine. - Manuscript.

The thesis presented to acquire candidate degree in philology in speciality 10.02.01 - The Ukrainian language. - Donetsk National University, Donetsk, 2001.

This thesis deals with the research of the active processes in the areal phraseology of the East of Ukraine, establishing the derivational base, methods and factors of the creation of areal phraseological units (APU), revealing their linguistic phraseocreative mechanism and the “advance” of substandard on APU. Based on the discovered semantic lines, available card files and areal phraseology dictionaries, there has been discriminated 53 concept-forms with peculiar phraseoproductivity, and demonstrated the character of figurativeness of APU, multifaceted relations between word-concepts and APU. The activity APU in the verbalisation of human's appearance, features and conditions has been displayed with the instances of 8 variant-synonymic groups. The complex and dynamic nature of interaction between linguistic and extra-linguistic factors has been analysed within the bounds of the semantic field “death”. In the patois of the East of Ukraine, 48 actual structural-semantic and motivational models have been discriminated, and their activity, fullness and phraseoproductivity have been demonstrated.

Key words: phraseological unit, areal phraseological unit, structural-semantic model, East of Ukraine, word-concept, phraseoproductivity, Eastern Slobozhania patois, Eastern Steppe patois, variant-synonymic group.

Меняйло Р.В. Активные процессы в ареальной фразеологии востока Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Донецкий национальный университет. - Донецк, 2001.

В диссертации зафиксированы и сделаны доступными исследователям ареальные идиомы восточнослобожанских и восточностепных говоров украинского языка, проанализированы активные процессы в ареальной фразеологии востока Украины, рассмотрены разнообразные связи между словом-концептом и ФЕ, установлена деривационная база, способы и факторы формирования ареальных фразеологических единиц (АФЕ), раскрыт их лингвальный “фразеотворческий” механизм. Наблюдения над языковыми и внеязыковыми факторами ареального фразеообразования, над функционированием АФЕ свидетельствуют об их динамике, активности реализации фразеообразовательных моделей в различных идеографических объединениях. Основной деривационной базой АФЕ востока Украины являются свободные и фразеологически связанные словосочетания, отдельные слова и предложения, а главными семантическими способами - сравнение и “метафора в узком смысле” (А. Потебня). Перенесение формы с одного референта на другой осуществляется: 1) с предмета на лицо, 2) с предмета на предмет, 3) с одушевленного предмета на лицо, 4) с одушевленного предмета (лица) на предмет и 5) с одушевленного предмета на одушевленный. Активно проявляет себя метонимическое переосмысление и расщепление слова, меньше - каламбур и наращение. На примере реализации ряда базовых фрагментов делается вывод о динамике АФЕ, об их “взаимопереходах”, о движении между культурно-национальным ядром АФЕ и его периферийными составляющими. Эвфемизация наиболее активно проявляет себя в случаях зашифровки понятий “родиться” (в разговоре с детьми), “изменять в любви”, в выражениях практически всего поля “смерть”. Заметное место занимают субстандартные фразеологические единицы (ФЕ) арготической, блатной и жаргонной (молодежной) речи, профессионального субъязыка (особенно горнорабочих), что в значительной мере связано с демократизацией масс-медиа, отменой цензуры, нарастанием рыночных (капиталистических) отношений.

На основании выявленных семантических рядов, существующих картотек и словарей ареальной фразеологии выделено 53 концепта-образа как особенно фразеопродуктивных. Среди них наименования частей тела (голова, зуб), предметов быта (віник, мішок), рельефа (гора, дорога), фаунонимов (собака, їжак) и др. Названная номенклатура лексем-образов детерминирована условиями материальной и духовной жизни региона, вмонтирована в денотативную основу частотных АФЕ, которые и формируют “фразеологическую картину” востока Украины. Очерчены параметры сравнительно нового понятия “образный определитель”.

На примере 8 вариантно-синонимических групп, представленных как оппозиции, - “толстый” / “худой”, “высокий” / “низкий”, “злой” / “спокойный” и “лысый” / “кудрявый” - показана активность АФЕ в вербализации внешнего вида человека, его черт и состояния. При этом две первые пары имеют приблизительно одинаковое фразеонаполнение, а в третьей и четвертой более полно представлены группы “злой” и “лысый”, что подтверждает доминанту пейоративных единиц во фразеологическом составе ареала.

Структурированы также и отдельные тематические группы АФЕ. В частности, на основании таких показателей, как взаимодействие лексем-компонентов и АФЕ, семантические сдвиги терминов, вхождения их в метафору, стилистическая принадлежность компонентов и АФЕ, горная фразеология востока Украины (Донбасс) в диссертации представлена в виде 6 дихотомических терминологических структур-оппозиций.

Предложенная методика анализа АФЕ идеографического поля “смерть” с точки зрения биологического и культурологического позволила констатировать: 1) значительную долю соматизмов в формировании АФЕ, 2) широкий ввод во фразеоформулы названий объектов локуса как доминирующих метонимических ориентиров, связанных с понятиями “умереть”, “похоронить”, 3) многие структурно-семантические разновидности АФЕ и их идеографические группы, 4) значительную долю культурно-национального компонента в семантике и генезисе АФЕ, 5) активное пополнение идеографических групп за счет пространственных метонимических микрофразеологизмов.

В процессе исследования восточноукраинского ареала установлены и детально описаны 48 структурно-семантических (ССМ) и мотивационных моделей, 15 фразеосемантических рядов, которые составили 4 фразеосемантических поля. По количеству выявленных ССМ фразеосемантические поля, связанные с человеческим фактором, расположились в следующем порядке: “Внутренняя характеристика” (17 ССМ), “Внешний вид” (11 ССМ), “Умственная характеристика” (10 ССМ) и “Социальная характеристика” (7 ССМ). Наблюдение над структурно-семантическим моделированием позволило лаконично представить активные процессы в говорах востока Украины: определить тенденции развития, характер и широту варьирования устноразговорных выражений, особенности становления внутренней формы АФЕ, продуктивность отдельных этнокультурных сфер, структурно-семантические преобразования АФЕ - и тем самым показать активные динамические процессы в исследуемом ареале. Размещено на Allbest.ru