Культурно-національна конотація українських фразеологізмів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 811.161.2'373.7

КУЛЬТУРНО-НАЦІОНАЛЬНА КОНОТАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Мельник Лариса Володимирівна

Донецьк - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української мови Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник -доктор філологічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Ужченко Віктор Дмитрович,

завідувач кафедри української мови Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти:доктор філологічних наук, професор,

академік АН ВШ України

Калашник Володимир Семенович,

завідувач кафедри української мови Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна;

кандидат філологічних наук, доцент

Познанська Віра Дмитрівна,

доцент кафедри української мови Донецького національного університету

Провідна установа -Інститут української мови НАН України, відділ лексикології, термінології та ономастики, м. Київ

Захист відбудеться 24.04.2001 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.04 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Донецькому національному університеті за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Донецького національного університету (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розісланий 23.03.2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої радид.філол.н.,проф. М.Г.Сенів

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Фразеологізм є діалектично суперечливою єдністю змісту і форми, раціонального й емоціонального, експліцитного й імпліцитного, образного й безубразного. Постійна взаємодія, детермінованість його складників - важливе джерело динамізму фразем, актуалізації їх внутрішньої форми. Вони виконують не стільки номінативну функцію, скільки експресивно-оцінну, прагматичну, когнітивну, коли вербалізуються елементи матеріальної і духовної культури - могутньої екстралінгвістичної підоснови фразеологічного корпусу. Слідом за В.Мокієнком, В.Ужченком, О.Юрченком під фразеологічною одиницею (ФО) ми розуміємо відносно стійке, відтворюване, експресивне, з допуском варіантності сполучення слів із цілісним значенням. При цьому раціональний, логіко-інформативний зміст ФО, утілений у денотативно-сигніфікативному компоненті семантики, нерозривно поєднується з емотивно-оцінним, образно-експресивним, стилістичним, культурно-національним, який складає основу конотації.

Проблемам конотації (її структуруванню, способам виявлення, особливостям реалізації під час комунікації і т.ін.) приділяли увагу Л.Блумфілд (1968), Е.Різель (1978), В.Шаховський (1982), В.Калашник (1985), В.Телія (1986), Є.Отін (1997, 1999), О.Тараненко (2000), особливо В.Говердовський (1977, 1979, 1982, 1984, 1985, 1988, 1989). Фонові компоненти семантики мовних одиниць, безпосередньо пов'язані з культурно-національною конотацією (КНК), аналізували Е.Найда (1962), М. Комлєв (1969), Р.Зорівчак (1983), О.Чередниченко (1984), С.Єрмоленко (1987), Б.Ажнюк (1989) та ін. Неоднозначність у розумінні природи конотації відбита, зокрема, у численності синонімічних термінів. Семасіологи та стилісти оперують такими номінаціями, як “емоційне нашарування”, “експресивне забарвлення” (Д.Шмельов), “емотивне значення” (А.Новиков), “потенційні ознаки” (В.Гак), “приховані семи” (Р.Гінзбург), “лексичний фон” (Є.Верещагін, В.Костомаров), “стилістичне співзначення” (Ш.Баллі). Нарешті, за Л.Блумфілдом, конотація - будь-який відтінок смислу.

Сфера дослідження конотації поступово виходить за межі емоційно-оцінно-стилістичних аспектів і охоплює соціально-політичні, етичні, етнографічні й культурологічні поняття (В.Іванов та В.Топоров, 1965; В.Мокієнко, 1986; В.Маслова, 1994; В.Ужченко, 1999). Конотативний компонент мовних одиниць, зокрема фразеологічних, завжди апелює до певного досвіду людини, який постає внаслідок її виховання в даній культурі. ФО, за словами Б.Ларіна, завжди якоюсь мірою відбивають світогляд народу, суспільний лад, ідеологію своєї епохи. У славістиці розвиваються такі напрямки мовної і логічної семантики, як когнітивна, теорія прототипів, концептуальний аналіз (Н.Арутюнова, А.Вежбицька), культурна семантика й вивчення “мовної картини світу” (Д.Добровольський, Л.Лисиченко, М.Маковський), теорія і практика опису мовних стереотипів (Й.Бартмінський і його школа), у яких об'єктом вивчення стає семантика слова (=ФО) у всьому її обсязі й де межа між лексичними (лінгвістичними) й екстралінгвістичними (енциклопедичними, культурними) конотаціями, як твердить М.Толстой, “не може вважатися строго встановленою раз і назавжди”. Ця думка відомого етнолінгвіста перегукується з висновком Л.Блумфілда про незліченність різновидів конотації. В.Говердовський називає біля двадцяти її типів, серед них - й історико-культурний.

Особливої ваги набувають дещо “затінені” в період стагнації “зони” культурно-національного тезауруса одиниць фразеологічної системи, способи виявлення й інтерпретації лінгвокультурологічної інформації, характер КНК у зв'язку з концептуалізацією наших знань. Додамо, що практично всі опубліковані праці стосуються аналізу конотації лексем і морфем або конотації фразеологізмів інших мовних систем, зокрема польської, російської. Побіжні зауваження українських мовознавців (А.Парій, В.Білоноженко) стосуються окремих моментів (роль конотації у формуванні фразеологічного значення, способи фразеографічної інтерпретації) конотативного компонента семантики українських фразеологізмів та питань загальної, а не культурно-національної їх конотації, що ускладнює як теоретичну розробку семантичної конотації ФО, так і практичну її реалізацію. Монографічне дослідження, яке б давало багатовимірний опис КНК на матеріалі української фразеології, на сьогодні відсутнє. Звідси випливає актуальність теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Характер дисертаційного дослідження, його напрямок пов'язані з комплексними науковими програмами мовознавчих кафедр Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, з держбюджетною темою “Активні лексико-фразеологічні процеси в етнокультурному висвітленні (на матеріалі східнослобожанських і степових говірок Донбасу)” - номер державної реєстрації 01980002645, з планами наукової лабораторії “Регіональні мовні одиниці у світлі етнокультури”.

Мета роботи - показати шляхи формування й способи експлікації КНК в українських фразеологізмах.

Виходячи з цього, необхідно розв'язати такі завдання:

1) обґрунтувати провідну роль конотації у фразеологічному значенні;

2) установити взаємовідношення понять “конотація” - “лексична конотація” - “фразеологічна конотація” - “культурно-національна конота-

ція”;

3) окреслити поняття КНК як вияву інтертекстуального зв'язку фразеологізмів з кодом культури;

4) з'ясувати роль національно маркованих і немаркованих компонентів у формуванні КНК фразем;

5) розкрити зв'язок етимологічно-образної основи ФО й КНК;

6) простежити процес становлення КНК українських фразеологізмів та способи її об'єктивації.

Об'єктом дослідження є конотація українських фразем, її культурно-національні аспекти.

Предмет дослідження - КНК у діалектичному зв'язку із загальною конотацією українських фразеологізмів та її місце в семантичній структурі фразем у різних видах дискурсу.

У роботі використано такі методи та прийоми дослідження, які забезпечують комплексний аналіз матеріалу й об'єктивність отриманих результатів: описовий, зіставний, лінгвокраїнознавчий, діахронічний, компонентного аналізу та психолінгвістичного експерименту. Частково використаний прийом статистичних підрахунків, зокрема для виявлення характеру конотації ФО.

Наукова новизна одержаних результатів визначається матеріалом дослідження. Уперше в українському мовознавстві окреслено поняття КНК фразеологізмів та розкрито характер її діалектичного зв'язку з їх загальною конотацією; простежено процес становлення КНК та визначені способи її об'єктивації; детально описана методика виявлення конотації ФО за допомогою асоціативного психолінгвістичного експерименту; дістали подальший розвиток способи лексикографічної розробки КНК української ідіоматики та положення про провідну роль конотації у фразеологічній семантиці.

Теоретичне значення полягає в подальшій розробці загальнофразеологічних проблем, установленні зв'язку етимологічно-образної основи, національно маркованих і немаркованих компонентів у формуванні КНК українських фразеологізмів.

Практична цінність одержаних результатів визначається можливістю їх використання в теоретичних лекційних курсах та спецкурсах з української фразеології, у лексикографічному опрацюванні фразеологізмів, у написанні курсових та дипломних робіт, при викладанні дисциплін культурологічного циклу.

Матеріалом дослідження стало понад 3 тисячі ФО (переважно фра-

зеологічних зрощень та єдностей) з різною КНК, вилучених із тлумачних (лексичних і фразеологічних), перекладних, історичних, етимологічних, діалектних словників, з оригінальних художніх творів українських письменників ХІХ - ХХ століття; частину матеріалу (до 600 ідіом) узято з наукового, публіцистичного мовлення; до 300 ідіом зібрано за спеціальними питальниками на терені східнослобожанських і східностепових говірок Донбасу. Частково використані (переважно для зіставлень) матеріали лексичної картотеки Інституту української мови та Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України, а також матеріали Міжкафедральної фразеологічної картотеки Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка.

Особистий внесок здобувача. Результати дослідження одержані дисертантом самостійно. Розроблена, зокрема, методика вивчення КНК за допомогою асоціативного психолінгвістичного експерименту й таким способом установлений розподіл оцінок інтенсивності параметрів конотації, описані засоби об'єктивації КНК у лексикографічній практиці і на їх базі підтверджена доцільність тієї чи іншої розробки ФО, з'ясована роль національно маркованих і немаркованих компонентів у формуванні КНК. У спільній з науковим керівником публікації здобувачеві належить розробка загальної концепції, відбір і групування матеріалу й фактичне написання статті.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях мовознавчих кафедр і теоретичного семінару “Українська фразеологія”, на традиційних наукових конференціях Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (1997 - 2000), а також були представлені на Всеукраїнській науково-практичній конференції “І.П.Котляревський - перший класик нової української літератури” 9-10 вересня 1997 р. (Полтава), на VII Всеукраїнській ономастичній конференції 1-3 жовтня 1997 р. (Дніпропетровськ), на ХХХІІ науковій Шевченківській конференції 21-22 травня 1998 р. (Луганськ), на Міжнародній науково-практичній конференції “Іван Котляревський і світова культура” 9-10 вересня 1998 р. (Полтава), на Міжнародній науковій конференції “Традиції Харківської філологічної школи. До 100-річчя від дня народження М.Наконечного” 4-6 жовтня 2000 р. (Харків). Увесь текст дисертації обговорено на розширеному засіданні кафедри української мови (15 грудня 2000 р.) Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Зміст дисертації висвітлений у 13 наукових статтях, з яких 8 надруковані в провідних наукових фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, списку словників і джерел, списку використаної літератури. Кожний розділ поділяється на підрозділи. Загальний обсяг тексту 206 сторінок; список використаної літератури включає 199 позицій. Наводиться 12 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Вступ містить обґрунтування вибору теми та її актуальності, визначення мети, завдань, об'єкта і предмета, методів і прийомів дослідження, з'ясування наукової новизни, теоретичного значення і практичної цінності роботи, виклад засадничих положень.

У першому розділі “Проблеми інгерентної та адгерентної конотації українських фразеологізмів” визначаються основні напрямки дослідження конотації, характер її структурування, місце конотації в системі семантики мовних одиниць узагалі (в опозиції “денотація - конотація”) і КНК зокрема, наводиться порівняльний аналіз лексичної і фразеологічної конотації, досліджується опрацювання останньої у фразеографічній практиці, установлюються способи об'єктивації конотативного компонента семантики ідіом у мові та мовленні, відношення інгерентної та адгерентної конотації українських ФО.

На сьогодні виділилися чотири основні напрямки дослідження конотації: логіко-філософський (Дж.Міль, В.Алстон), семіотичний (Л.Єльмслев, Р.Барт), психолінгвістичний (О.Леонтьєв, О.Залевська), власне лінгвістичний (Ш.Баллі, В.Говердовський). Наша концепція категорії конотації склалася під впливом праць О.Потебні, М.Комлєва, Є.Верещагіна та В.Костомарова, В.Телії, М.Толстого, Б.Ажнюка та інших представників четвертого, найсильнішого, напрямку.

Конотація розуміється нами як єдність суб'єктивних та об'єктивних, комплексних, гетерогенних, переважно імпліцитних елементів у семантичній структурі ФО, які постають на основі образного уявлення про дійсність і які відбивають менталітет народу. Оскільки поняття конотація описане й сформоване переважно на базі лексичних одиниць, ствердилася думка про додатковість, вторинність, факультативність, необов'язковість конотативного компонента й у складі фразеологічних висловів. Проте слово і фразема - різнорідні мовні одиниці і за характером номінації, і за функціональним призначенням, і за способом передачі об'єктів номінації. Емоційно-експресивні й образно-експресивні елементи конотації фразем пов'язані з вибірковим характером означуваного (сфери почуття, емоцій, інтенсивного вияву ознаки, делікатні сфери і под.). Вторинність називання базується на: 1) активізації латентних сем в компонентах ФО; 2) використанні художніх тропів (метафори, метонімії, порівняння, гіперболи, каламбуру, прозоро-гумористичного евфемізму); 3) найширшому залученні культурно-національних концептів-образів; 4) орієнтації на певні соціальні цінності, що служить не тільки підосновою КНК, а й образно-актуалізованому, емотивно-експресивному характеру подачі інформації. Фразеологізми, зберігаючи інтертекстуальний зв'язок з кодом етнокультури, містять на передньому плані семантики конотативний елемент. Цьому особливо сприяють національно марковані компоненти, етимологічно-образна основа ФО, оскільки образ найчастіше спирається на реалії, відомі тільки певному народові.

У типології конотації чільне місце належить КНК, яка базується насамперед на екстралінгвістичній підоснові, через що в більшості робіт знайшла лінгвокраїнознавче трактування. У лінгвістичному аспекті КНК - це всі асоціативні історичні, побутові, емоційно-експресивно-оцінні, стильові співзначення, що формуються в семантиці ФО як відображення національної самосвідомості й духовного світу певного етносу й відбиваються в конотативних семах. КНК фразеологічного знака складається протягом усієї історії позначуваного ним денотата і включає різні географічні, історико-етнографічні відомості, семантичні відшарування матеріального й духовного життя етносу, закодованого в мові. КНК “прив'язана” до всіх компонентів ФО, виявляється практично через усі фраземи, хоч ступінь її експлікації в них різний. В історико-культурологічних, етнографічно-побутових ФО та висловах, пов'язаних із духовністю народу (повір'ями, звичаями, обрядами і под.), він вищий. Із цього погляду показовими є безеквівалентні українські фразеологізми, які означають: 1) характеристику людини та її стану: душа не з лопуцька, кувати вухналі зубами; 2) поведінку людини: в один гуж тягти, лизати халяви; 3) соціальний стан: бути на ласкавім хлібі, сидіти на чужому возі; 4) побут і його предмети: вітром обгороджений, свищі в борщі; 5) звичаї, обряди: на подзвін не дбати, скривати молоду; 6) повір'я, забобони, народну медицину: відливати переляк, відливається доля; 7) образи живої природи: поки зозуля закує, моркву скребти; 8) різні обставини й міри: з вибриком, у п'ять лантухів не ввібрати і под.

Конотація як частина системного значення стійкої мовної одиниці у лексикографічних працях розробляється переважно у глосі, проте форми її об'єктивації - незважаючи на визначення провідної ролі її в семантиці фразем - явно недостатні. Вимоги до словникової статті (стислість, відсутність стилістично забарвлених слів і под.) залишають осторонь численні конотатеми. У кращому разі конотація експлікується показниками інтенсифікації ознаки чи дії (“сильно”, “дуже”, “зовсім” тощо) або/і авторськими зауваженнями в дужках, функціонально-стилістичними ремарками. Вивчення ряду діалектних словників (П.Лисенка, М.Онишкевича, Н.Вархол та А.Івченка, Т.Грици, В.Ужченка, авторів словника буковинських говірок) у зіставленні з фразеологічними словниками літературної мови дозволяє назвати й рекомендувати для використання такі показники конотації взагалі й особливо - КНК: 1) посилання на спосіб фразеологізації, 2) посилання на сферу первісного вживання, 3) вказівка на доцільність уживання ФО в певній ситуації, 4) етимологічний індикатор, 5) етнокультурний індикатор, 6) індикатор локалізації, 7) пояснення значення немотивованої лексеми-компонента. Часто між ними неможливо провести чітку межу, що пояснюється дифузністю самого об'єкта експлікації. Для об'єктивації КНК найбільш значущий етнокультурний, екстралінгвістичний за своєю сутністю, індикатор. Доцільним видається й уведення в словникову статтю додаткових смислових і ситуативних тлумачень фразем.

Інгерентна конотація, внутрішньо властива ідіомі як елементу мови, протиставляється адгерентній конотації за такими параметрами: 1) перша - загальномовна, позаконтекстна, друга - контекстно-ситуативна, формується контекстом; 2) елемент фразеологічного значення - елемент контекстно збагаченого значення ФО; 3) стереотипна - базується на стереотипі, але ситуативна; 4) кореспондує з мовним досвідом носіїв певної етнокультури - відтворює не колективне, а індивідуально-авторське бачення світу (ситуації); 5) частково закріплена загальномовними словниками - закріплена (експлікована) словниками мови письменників; 6) стверджена узусом, стійка - одномоментна, хитка. Під адгерентною конотацією ми розуміємо комплекс актуалізованих спеціально організованими контекстами семантико-експресивних, емоційно-оцінних, функціонально-стильових та фонових сем ФО. До показників експлікації конотації і її посилення в контексті належать інтенсифікатори, засоби введення фразем до тексту, синонімічні способи посилення (увиразнення) конотації, різні види трансформації ФО, серед яких виділяємо семантичні, спричинені 1) актуалізацією, 2) подвійною актуалізацією, 3) буквалізацією значення, 4) народноетимологічним переосмисленням внутрішньої форми фразем, і структурно-семантичні, пов'язані 1) з кількісною зміною компонентного складу ФО та його заміною, 2) зі зміною форми компонентів фразеологізмів, 3) з контекстним обігруванням ФО чи її окремих компонентів, 4) з використанням загального образу, або внутрішньої форми, фраземи.

Культурологічний параметр конотації особливо яскраво виявляється в річищі когнітивної лінгвістики, країнознавства, контрастивної лінгвістики, у намаганні реконструювати “мовну картину світу” й експлікувати історико-етимологічний образ. конотація інтертекстуальний фразеологізм

У другому розділі “Психолінгвістичний експеримент як засіб виявлення конотації української фразеології” пропонується набір експериментальних методик для дослідження конотативного змісту ФО, здійснюється детальний психолінгвістичний аналіз семантико-стилістичних і культурологічних характеристик субстантивних українських ідіом.

Конотація українських фразеологізмів - це “приховані” компоненти семантики, усвідомлювані мовцями відповідно до їх культурно-національної компетенції, що можуть експлікуватися методом психолінгвістичного експерименту. Виступаючи дієвим чинником психолінгвістичного вивчення КНК фразеологізмів, яке визначає інтерес до “перерахування” явищ внутрішньомовних і екстралінгвістичних, а отже, до носія фразеологічного значення і його конотативного компонента - людини, експериментальні методики відкривають цікаві перспективи з прямим науково-практичним виходом (див. табл. 1).

Таблиця 1 Представлені в роботі експерименти з дослідження конотації українських фразеологізмів

Основний зміст КНК складає інтерпретація образної основи ФО у знаковому культурно-національному “просторі” носіїв певної мови.

Проведений на матеріалі 20 фразем, етимологічно пов'язаних з професійною сферою українців, експеримент №1 показав повну втрату мотивації ФО слабкий на втори, на всі заставки, діяти тихою сапою, на один копил, що пояснюється насамперед виходом з активного вжитку опорних слів-компонентів втори (бондарство), заставки (термін мірошників), сапа (термін, пов'язаний з підкопом під ворожі укріплення) і копил (термін шевців). Проте в узусній переорієнтації внутрішньої форми виразів, так само як і в збереженні її у ФО (затрубити в похід, стригти під один гребінець, хоч обіддя гни та ін.) - гарантія того, що всі ідіоми виразно конотовані: мовці “прив'язують” їх до своєї етнокультури. КНК фразеологізмів “регламентується” ступенем експлікації їх внутрішньої форми, але жорстко не закріплена показником узусної експлікації. Певні “образи”, “фантоми”, “згадки” в умовах дискурсу, вербально-смислові зближення - надійний засіб внутрішньої репрезентації психологічно, культурно й національно значущих і виділених мовцями аспектів, які й формують КНК ідіоми.

При відборі 15 субстантивних ФО для інших експериментів ми зважали на уживаність, стилістичне забарвлення, стильову належність, діапазон оцінок, індекси пейоративності - меліоративності, ступінь мотивованості всього вислову або його окремих компонентів, можливість подачі атрибутів-асоціацій прямого і непрямого найменування, фразеографічне опрацювання за шістьома найавторитетнішими словниками української мови.

Експеримент №2 засвідчує наявність величезного асоціативного спектра (насамперед атрибутивного змісту) ФО, який утворює об'єктивну основу для виникнення їх конотації, робить імпліцитні обертони фразеологічного значення реальними для комунікантів. Релевантними для мовної компетенції цілого мовного колективу вважаються реакції, подані більше 20% інформантів. Конотативний потенціал українських фразем визначається 1) обсягом асоціативної структури ФО (кількість варіантів асоціативних реакцій), 2) ступенем інтенсивності асоціативних репрезентантів (кількість відповідей узагалі й на кожен варіант окремо), 3) допоміжними кількісними параметрами: а) відносною різноманітністю одержаних реакцій (відношення кількості варіантів до загального числа асоціативів), б) мірою означуваності (відношення кількості отриманих асоціативних реакцій до кількості можливих), в) індексами інтенсивності оцінного змісту.

Атрибутивні репрезентанти конотації свідчать про неповну десемантизацію різних фразеологічних компонентів, у субстантивних ФО - насамперед іменників. Для українців лексема корова виступає національно маркованим символом продуктивності сили землі, дітонародження; множинності; материнського інстинкту; добробуту, годувальниці селянської сім'ї, що відбито конотатемами виразу дійна корова: “багата”, прибуткова”, “довірлива”, “добра”, “товста”, “щедра”, “добутня”, “вигідна”, “жирна”, “здатна”, “любляча”, “міцна”, “незла”, “широка”, а також “годівниця”, “годувальниця”, “дає вигоду”, “подарунки”. Конотативний компонент семантики ФО часто амбівалентний, на що вказує визначення їх оцінного потенціалу за змістом атрибутивних асоціативів.

Робоча схема структурної організації конотації ФО включає такі параметри, індивідуальний набір яких був визначений для кожної з 15 субстантивних фразем у результаті експерименту №3: 1) експресивно-стилістичні та функціонально-стильові: а) піднес. - зниж. - нейтр., б) розм. (діал., жарг., прост., фам., вульг.) - книжн. (наук., офіц., уроч.), в) арх. (заст.) - неол., г) поет., нар.-поет., фольк., церк.; 2) емоційно-оцінні: а) негат. (жарт., ірон., сарк., груб., несхвальн., презирл., зневажл., лайл.), б) позит. (ніжн., пестл., схвальн., доброзичл., шанобл., захопл.); 3) прагматичні: а) казати про себе, б) казати про співрозмовника, в) казати в розмові про 3-ю особу, г) рідковживане, ґ) ставитися як до нижчого за себе, д) ставитися як до рівного. Структура конотації містить також різні образні (перен., метаф., метонім.) і фонові параметри, які тут не враховувалися. Увага зосереджувалась на трьох проблемах: 1) вияв і актуальність кожного з виділених параметрів конотативного змісту ФО, 2) зв'язок і взаємодія параметрів, 3) зіставлення результатів експериментів №2 і №3.

Важливим показником фразеологічної конотації виступає інтенсивність її параметрів, для перевірки якої запропоновані ідіоми оцінювались за біполярними семибальними шкалами в експерименті №4.

У третьому розділі “Культурно-національна конотація українських фразеологізмів як відбиття матеріального й духовного життя народу” акцентується увага на особливостях референції ФО з кодом культури, яка є однією з найважливіших передумов для оцінки висловлювання, на становленні й характері КНК українських відетнонімних і флористичних фразем у зв'язку з концептуалізацією знань мовців.

Реальна дійсність звичайно виражається через мовну дійсність. “Мовна картина світу” як сума поширених знань і уявлень народу, як особливе його світобачення, як відбиття в ній концептуальної картини спирається на свою концептосферу, чільне місце в якій посідають етноніми і флоризми, формуючи відповідні розряди ФО з культурно маркованою семантикою. Поєднання синхронічного, тобто тематико-синонімічного, та діахронічного, стрижневого, принципів аналізу дає можливість показати й обсяг відповідних фразем, і їх етнічні “корені”. Так, відетнонімні ФО з компонентом циган (циганський, циганка і т.ін.) укладаються щонайменше в дев'ять тематичних груп, виділених у дослідженні на основі семантичних опозицій: 1) цигани й ковальство (наліг як циган на ковадло), 2) цигани й торгівля, міньба (міняється як циган), 3) цигани й коні (радіти як циган кобилі), 4) цигани й нелюбимі професії (вдав як циган з медом), 5) цигани й зовнішній вигляд (чорний як циган), 6) цигани й старцювання, бідність (багатий як циган на блохи), 7) цигани й мандрівний спосіб життя (циганське життя), 8) цигани й обман (циганська правда), 9) цигани і їх викрутливість (поштивий як циган). Сюди прилягають різноструктурні ідіоми, які сконденсували зміст словесно-художніх творів малої форми і які конотативно “забарвлені” семантикою народних оповідань. Вислови тепло, як циганові під въятиринкою, нагрівся, як циган у неретку (М.Номис), луг. сховався, як циган за бороною генетичними коренями поєднані з темою-мотивом “циган шукає затишку за предметом, який не може захистити од вітру (холоду)”. Л.Ройзензон такий тип фразеологізації назвав екстралінгвістичним (1973).

ФО з релевантними етнонімами цигани, німці, турки, москалі, татари, ляхи, греки, литвини корелюють з етнічними стереотипами, які формуються на основі релігійних, професійних та морально-етичних протиставлень зі “своїми”, українськими, цінностями і спричинюють вислови з потужним пейоративно-оцінним конотативним потенціалом. Відхилення від культурно-національного канону в найзагальнішому плані об'єднуються так званими транссемами (В.Ужченко), що включають конотативні елементи чогось незвичного, неправильного, поганого, несхвального. Діапазон пейоративності цих ФО досить широкий - від недовіри й іронічної насмішки до неприхованої ворожості (бреше як циганський ціп, вивертає пику наче німець, чортові ляхи, мутить як у селі москаль та ін.).

ФО зі стрижневими концептами верба, дуб, осика, гарбуз, ряст, барвінок, мак міцно “проросли” в українську етнокультуру, відзначаються символьним прочитанням, покривають значний континуумний простір, засвідчують складні мовно-культурологічні трансформації образу, нерідко утворюють розгалужені семантико-структурні опозити, що накладає відбиток і на загальне значення вислову, і на його конотацію. Так, ФО з оксюморонною парою “верба - груша” 1) фіксуються численними фольклористичними збірками, 2) експліцитно нарощуються, що стимулюється необхідністю посилити експресію та оновити мотивування (дарма верба, що груш нема! аби зеленіла), 3) активно варіюються (наказав на вербі груш, дулю на вербі дістанеш), 4) генетично корелюють з гумористичними оповіданнями, небилицями та нісенітницями, “зміщенням загальновідомих фактів” (М.Демський), 5) функціонують і в інших слов'янських мовах, як-от: біл. на вярбе грушы растуць у каго, пол. gruszki na wierzbie (зустрічаються також у чехів, сербів, хорватів, болгар).

“Мовно-фразеологічну картину світу” творять значення, втілені у фіксовану мовну форму висловів з образами, які асоціюються з культурно-національними еталонами, стереотипами, міфологемами як усталеними елементами культурного континууму. Якісну оцінку особистості представляють, наприклад, вислови здоровий як дуб, красива як маківка (як калина) (про хлопця й дівчину). Козаки - як мак процвітають. Українські вислови з компонентом терен (терновий) густо “поросли” численними контекстами й народними уявленнями про терен-кущ (посаджений на могилі, він символізував зневагу до покійника), про терен-ягоду (наприклад, про красиві карі очі).

Детально проаналізовані ФО з лексемами-концептами верба і дуб показують: 1) багатоаспектність цих складників фразем, їх глибоку символічність, часом - суперечливість; 2) особливу фразеопродуктивність; 3) міфотворчість; 4) активне входження в антропологічну парадигму (верба - дівчина, дуб - хлопець), 5) валентно-семантичну кореляцію (зелений дуб - сухий дуб). Дані психолінгвістичного експерименту підтверджують виразну КНК українських флористичних ФО, яка пояснюється культурно-історичними факторами й віддзеркалює безпосередній чи демотивований зв'язок між асоціативно-образним змістом, внутрішньою формою флористичних фразем та їх конотативним значенням.

Результати дослідження дозволяють зробити такі висновки.

Нова функціонально-мовленнєва парадигма вивчення фразеології зосередила увагу лінгвістів на семно-компонентній організації стійких висловів, на прагматичних аспектах фразеологічної семантики, на співвіднесенні денотативно-сигніфікативного, раціонального й експресивно-конотативного, емоційно-образного, пов'язаного з фоновим контекстом окремих компонентів-концептів. КНК як складова частина загальної конотації не може існувати поза зв'язком з денотативно-сигніфікативною основою фразем, базується на цій основі, утілюється в ній.

Конотація пронизує всі мовні одиниці, але найповніше виявляється в словах і ФО. Проте в лексемах вона є додатковою до десигнату інформацією, а в ідіомах, навпаки, конотативний компонент домінує, займає вершинне положення, що пов'язується з вибірковим характером фразеологічної номінації, із вторинністю найменування, з номенклатурою звичних образів, уписаних у денотативну основу, зі значною долею екстралінгвістичного, фонового. Твердження про “вторинність”, “додатковість” конотативних елементів у семантичній структурі ФО повинне бути замінене тезою про конотацію як “провідний компонент”.

КНК фразеологізмів: 1) апелює до певного досвіду пересічного мовця, 2) детермінована етимологічно-образною системою, ритуальними формами національної культури, 3) своєрідно відбита у внутрішній формі фразем, у “мовній картині світу” - сукупності уявлень людини про її довкілля, основному смисловому базисі семантичної системи мови, 4) обумовлена насамперед стилістично й культурно маркованими компонентами, національними символами, лексемами з глибоким фоновим культурно-національним контекстом, залишаючись одночасно дифузною в семантиці ФО. КНК - це образно-асоціативна, суб'єктивна за змістом частина фразеологічного значення, що постає в результаті співвідношення звукової оболонки ідіоми з культурним кодом певної мовної спільноти, при якому імпліцитно чи експліцитно виявляється ментальність народу. Формою інтерпретації КНК є лінгвокультурний коментар.

КНК властива практично всім фраземам української мови, оскільки кожна з них містить у своїй семантиці етимологічно-залишкове уявлення про ту чи ту життєву ситуацію, яка різною мірою виражає екстралінгвістичні передумови, що співвідносяться з “концептуальною картиною світу”, і яка засвідчує інтертекстуальний зв'язок ФО з певним кодом культури, хоч ступінь “насиченості” фразем екстралінгвістичними семами, а отже, і здатність мовців до культурної референції різні.

Певні способи об'єктивації КНК, її показники фіксуються в лексикографічних зібраннях. До них належать посилання: 1) на спосіб фразеологізації, 2) на сферу первісного вживання, 3) на доцільність уживання ФО в певній ситуації, 4) на етимологічний образ, 5) на етнокультурний індикатор, 6) на індикатор локалізації. До цього додамо й пояснення значення немотивованої лексеми-компонента.

Найефективнішим методом експлікації КНК виявився психолінгвістичний експеримент. Представлені в дисертації чотири експерименти - 1) “мотивація ФО і їх КНК”, 2) “атрибутивні репрезентанти КНК українських фразем”, 3) “параметри “простору конотативних значень” українських ФО”, 4) “розподіл оцінок інтенсивності параметрів фразеологічної конотації”, базовою передумовою яких є здатність мовців до рефлексивної культурно-національної референції, - засвідчили інтенсивність параметрів конотації, ступінь мотивації конкретних ФО і його співвіднесення з КНК, зв'язок етимологічно-образної основи ідіом з КНК. Конотативний потенціал українських фразем визначається: 1) обсягом їх асоціативної структури, 2) ступенем інтенсивності асоціативних репрезентантів, 3) індексами інтенсивності оцінного змісту. Атрибутивні репрезентанти конотації вказують на неповноту десемантизації компонентів ФО, їх “слівність”.

Становлення КНК - процес тривалий, обумовлений особливостями матеріального й духовного життя етносу, а її вивчення перебуває в площині спостережень за співвідношенням концептосфери і фрагментарної порівняно з нею “мовно-фразеологічної картини світу”. Чільне місце в останній посідають етноніми і флоризми. Ядро етнонімів-концептів (цигани, німці, москалі, татари, ляхи, рахмани) формує переважну частину відетнонімних ФО, серед яких найпродуктивнішу групу становлять ФО з етнонімами циган, циганський (9 семантико-тематичних груп). Зіставлення “свого” і “чужого” звичайно віддзеркалюється не на користь другого, що й спричинює пейоративну конотацію більшості відетнонімних ФО. Концепти-флоризми у складі фразем (гарбуз, мак, ряст, барвінок, дуб, верба, осика та ін.) відіграють роль етнографічних і культурних маркерів, формують значний розряд безеквівалентної фразеології, нерідко входять у дихотомічні опозиційні пари (“верба - груша” у ФО на вербі груші), засвідчують глибоку символічність, “проростання” у фольклор, входження в антропологічну парадигму.

Зв'язок образної основи ідіом з культурно-національним світорозумінням народу та їх конотативне віддзеркалення в узусі стає очевидним лише на достатньо великих ідеографічних масивах ФО.

Основні положення дисертації висвітлено в таких публікаціях:

1.Мельник Л.В. Конотація // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Філологічні науки. - Луганськ, 1998. - №9. - С. 100 - 104.

2.Мельник Л.В. Конотація ареальних фразеологізмів і її відбиття в лексико- і фразеографічних працях // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Філологічні науки. - Луганськ, 1999. - №5. - С. 73 - 78.

3.Мельник Л.В. Кореляція символів-концептів і культурно-національної конотації фразеологізмів // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць / За заг. ред. проф. Л.А. Лисиченко. - Х.: ХДПУ, 1999. - Вип.2. - С. 107 - 112.

4.Мельник Л.В. Культурно-національна конотація відетнонімних українських фразеологізмів // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Філологічні науки. - Луганськ, 1999. - №10. - С. 53 - 58.

5.Мельник Л.В. Адгерентна конотація фразеологізмів // Ономастика і апелятиви: Збірник наукових праць Дніпропетровського державного університету. - Дніпропетровськ: ДДУ, 2000. - Вип.12. - С. 91 - 98.

6.Мельник Л.В. Внутрішня форма українських фразеологізмів з концептом дуб в етнокультурному аспекті // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Філологічні науки. - Луганськ, 2000. - №9. - С. 148 - 155.

7.Мельник Л.В. Концепт верба в українській народній фразеології// Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Філологічні науки. - Луганськ, 2000. - №4. - С. 152 - 160.

8.Мельник Л.В. Концепт осика в українській фразеології // Вісник Харківського національного університету: Серія філологія. - Х., 2000. - Вип. №491. - С. 318 - 320.

9.Мельник Л.В. Часова атрибуція сфер фразеологічної номінації у зв'язку з функціонуванням стійких висловів у художньому мовленні // Вісник Луганського державного педагогічного інституту ім. Т.Г.Шевченка. - Луганськ, 1998. - №8. - С. 63 - 67.

10.Мельник Л.В. Семантична й граматична систематика фразеологізмів в “Енеїді” І.П. Котляревського // І.П. Котляревський - перший класик нової української літератури: Збірник наукових статей. - Полтава: ПДПІ, 1998. - Ч.2. - С. 120 - 124.

11.Ужченко В.Д., Мельник Л.В. Мотивація фразеологізмів і їх конотація // Іван Котляревський і світова культура: Збірник наукових статей. - Опішне: Українське народознавство, 1999. - С. 154 - 158.

12.Мельник Л.В. Конотація “фразеологічної флори” в Шевченковій поезії // Матеріали ХХХІІ наукової Шевченківської конференції 21-22 травня 1998р. - Луганськ, 1998. - С. 240 - 245.

13.Мельник Л.В. Ономастичні елементи в українських фразеологізмах // Питання сучасної ономастики: Статті та тези VII Всеукраїнської ономастичної конференції (м. Дніпропетровськ, 1-3 жовтня 1997 р.). - Дніпропетровськ, 1997. - С. 119 - 120.

АНОТАЦІЇ

Мельник Л.В. Культурно-національна конотація українських фразеологізмів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.20.01 - українська мова. - Донецький національний університет. - Донецьк, 2001.

У дисертації досліджено шляхи формування й характер культурно-національної конотації українських фразеологізмів у діалектичному зв'язку з їх загальною конотацією. Обґрунтовано думку про конотативний компонент фразеологічного значення як провідний, як явище прагматики, розкрито взаємовідношення інгерентної й адгерентної конотації. Встановлено показники та способи об'єктивації культурно-національної конотації у словниках і різних видах дискурсу. Розроблено методику її вивчення за допомогою психолінгвістичного експерименту. Виявлено різні параметри конотації, роль національно маркованих і немаркованих компонентів у її формуванні. На базі українських відетнонімних ідіом і висловів з концептами-флоризмами простежено особливості й характер становлення культурно-національної конотації, її залежність від етимологічно-образної основи фразем.

Ключові слова: фразеологізм, конотація, культурно-національна конотація, прагматика, інгерентна конотація, адгерентна конотація, психолінгвістичний експеримент, концепт.

Melnik L. V. Cultural and National Connotation of Ukrainian Рhraseological Units. - Manuscript.

Thesis for а Candidate Degree, Speciality 10.02.01 - Ukrainian Language. - Donetsk National University. - Donetsk, 2001.

The ways of forming and the character of cultural and national connotation of Ukrainian Phraseological units in dialectical connection with their general connotation have been investigated in the thesis. The idea of connotative component of phraseological meaning as the phenomenon of pragmatics has been grounded, the relations between inherent and adherent connotation have been discovered. The markers of cultural and national connotation in phrasegraphical works and the ways of its objectivation in different types of discourses have been stated. The methods of investigating the cultural and national connotation with the help of psycholinguistic experiment have been worked out. Different parameters of connotation, the role of nationally marked and unmarked components in its formation have been stated. On the basis of Ukrainian idioms and sayings containing floristic concepts the peculiarities and the character of formation of cultural and national connotation, its dependence on the etymological image creating basis of idioms have been defined.

Key words: рhraseological units, connotation, cultural and national connotation, pragmatics, inherent connotation, adherent connotation, psycholinguistic experiment, concept.

Мельник Л.В. Культурно-национальная коннотация украинских фразеологизмов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01-украинский язык. - Донецкий национальный университет. - Донецк, 2001.

В диссертации исследованы пути формирования и характер культурно-национальной коннотации украинских фразеологизмов в диалектическом единстве с их общей коннотацией.

На материале литературных и ареальных идиом обосновано положение о ведущей роли коннотативного компонента фразеологического значения в отличие от лексического, раскрыта тесная связь между коннотацией и денотативно-сигнификативной основой семантики, коннотативным содержанием и прагматикой фразеологизмов. Отмечается, что их коннотация есть разновидность практически неисчерпаемой прагматической информации - как потенциальной, так и реализованной в конкретных речевых ситуациях.

Семантика идиом проанализирована в статике (в языковой системе, в словарях) и динамике (в процессе вербальной коммуникации, в разных жанрах украинского фольклора, художественной литературе, публицистике). Раскрыты взаимоотношения между ингерентной (внутренне присущей идиоме как элементу языка) и адгерентной (привнесенной контекстом, речевой) коннотацией фразем.

Изучение фразеологических словарей украинского языка позволило выделить и рекомендовать для использования разнообразные фразеографические показатели и способы объективации коннотации вообще и культурно-национальной коннотации в частности, которые помогут при составлении коннотационного словаря украинской фразеологии. Среди показателей экспликации и интенсификации коннотативного компонента семантики в дискурсе называются способы введения фразем в текст, синонимические средства усиления коннотации, разные виды семантических и структурно-семантических трансформаций.

Определено понятие культурно-национальной коннотации как образно-ассоциативной части фразеологического значения, которая возникает в результате соотнесения звуковой оболочки идиомы с культурным кодом языковой общности. Установлено, что культурно-национальная коннотация фразем не имеет четкой локализации, эксплицируется в процессе интерпретации их образно-мотивированного значения, тесно связана с лексемами-компонентами, отдающими ей часть своих сем. Высказывается предположение, что практически всем фразеологизмам присуща культурно-национальная коннотация, но проявляется она в разной степени и наиболее интенсивна в культурологических, этнографически-бытовых выражениях и фраземах, связанных с поверьями, обычаями, обрядами и т.п., отражающими духовность народа.

Разработаны методики изучения культурно-национальной коннотации фразеологизмов с помощью психолингвистического эксперимента. Их применение позволило 1) раскрыть степень мотивации украинских идиом и ее соотношение с культурно-национальной коннотацией, 2) выделить атрибутивные репрезентанты культурно-национальной коннотации украинских субстантивных фразеологизмов, 3) определить набор экспрессивно-стилистических, функционально-стилевых, эмоционально-оценочных и прагматических параметров коннотации, их интенсивность в семантике анализируемых фразеологических единиц, 4) показать роль национально маркированных и немаркированных компонентов в ее формировании. При этом подтвержден тезис о неполной десемантизации лексем в составе фразеологизмов.

На основе украинских этнонимных идиом и устойчивых выражений с концептами-флоризмами прослежены особенности и характер становления культурно-национальной коннотации, ее зависимость от этимологически-образной основы фразем. Этнонимная фразеология свидетельствует о закрепленности сложившегося восприятия одних народов другим, что дает основание рассматривать становление коннотативно-переносных значений в русле народных стереотипов, вписанных в “концептуальную картину мира”. На примере фразеологических единиц с концептами-флоризмами в результате психо-лингвистического эксперимента делается вывод об этноуникальности мотивационных макрокомпонентов фразем, о непосредственной связи между коннотативными значениями флористических фразеологизмов с ассоциативно-образным содержанием их внутренней формы, о сохранении культурно маркированных фразеологических контекстов в коллективной народной памяти.

Ключевые слова: фразеологизм, коннотация, культурно-национальная коннотация, прагматика, ингерентная коннотация, адгерентная коннотация, психолингвистический эксперимент, концепт.

Размещено на Allbest.ru