Мовні формули у дипломатичних текстах сучасної української мови (функціонально-стилістичний аналіз)

Найпоказовішим типом дипломатичних мовних жанрів є дипломатичне листування (особисті ноти; вербальні ноти; пам'ятні записки; меморандуми; приватні листи напівофіційного характеру). Жанри дипломатичного листування можна вважати найдавнішими, питомими дипломатичними жанрами, в них найповніше проявляються всі особливості дипломатичного мовлення. Крім перерахованих вище жанрів дипломатичних документів, що вважаються традиційними й узвичаєними, є й інші, що представлені у дипломатичній практиці багатьох держав (декларації, послання, звертання, виступи, заяви глав держав, урядів, міністрів закордонних справ, законодавчих органів держав із питань міжнародних відносин тощо). На відміну від розглянутих вище, такі документи не мають суворої форми аналогійних текстів. Це істотно розширює їхні можливості з погляду характеру постановки й висвітлення проблем та надає додаткові можливості різнобічної мовної реалізації їх у тексті. До розряду важливих дипломатичних документів варто віднести і дипломатичні тексти виразно суб'єктної стратегії (авторські): відповіді керівних діячів держав на звертання або запитання представників громадських організацій, кореспондентів газет промови представників держав на міжнародних форумах, зборах громадськості, виступи глав держав, урядів, міністрів закордонних справ. Такі документи, як правило, публікуються в пресі, зазнаючи впливу транспонуючої стратегії. В них відображаються ознаки мовної особистості політика-дипломата.

Висновки. Дипломатичний підстиль функціонує в межах дії основних стильових норм офіційно-ділового стилю, активно взаємодіє з законодавчим підстилем, користуючись його предметним змістом - правовою базою, але виокремлюється тим, що у функціональному полі дипломатичного підстилю дещо зміщуються такі чинники, як сфера використання, освітній рівень комунікантів та загальний тематичний зміст, від якого потім залежить специфіка окремих жанрів, види композиційно-мовленнєвих форм та мовних формул. Виходячи з різноаспектності поглядів на текст як реалізацію свідомості і знань через мовні структури, як ланцюг послідовностей мовленнєвих актів комункації, визначаючи його інтегральну природу, стосовно дипломатичних текстів можна доповнити низку ознак тексту такою основоположною стильовою ознакою, як конвенційність. Мовна специфіка дипломатичного підстилю виявляється в точності найменувань, однозначності традиційних тлумачень, повторюваності узвичаєних лексем і стійких словосполучень, стандартних висловів з виразною конотацією офіційності.

На тлі загальновживаних стилістично нейтральних мовних одиниць у дипломатичному підстилі виділяються як стилістичні маркери спеціальні терміни, стійкі термінологізовані сполучення, універсальні загальномовні вирази, мовно-композиційні структури, які залучаються до дипломатичного мовлення і набувають у ньому особливого значення та використовуються за аналогійною стратегією текстотворення, що й дає підстави вважати їх мовними формулами.

Враховуючи наявність у таких мовних формулах єдності семантичних і формально-граматичних моделей, точність номінування понять, обов'язковість відтворення і повторення цих моделей у чітко визначених типових ситуаціях дипломатичного спілкування, їх можна кваліфікувати як наперед задані параметри дипломатичного тексту. Саме завдяки мовним формулам текст дипломатичного документа є фактично закритою стильовою підсистемою, у якій практично немає місця індивідуальним ознакам суб'єктів дії (окрім ономастикону).

Аналіз мовних формул текстів усіх основних типів дипломатичних жанрів дав підстави виділити за основними структурними ознаками номінативні та предикативні мовні формули.

Номінативні мовні формули є найбільш часто вживаними і найбільш показовими за рахунок насиченості спеціально дипломатичними термінами, за структурою можуть бути прості

(однослівні), поширені багатокомпонентні та згорнені багатокомпонентні (абревіатури). Номінативні мовні формули вживаються в тексті відносно змісту і є яскравим показником належності тексту до дипломатичного підстилю.

Серед предикативних мовних формул у дипломатичних текстах за семантико-функціональними ознаками виділяються мовні формули: прохання, відмови, проблемних ситуацій, вибачення, вдячності, підтримання контакту, запрошення, вітання, звертання, подання інформації (повідомлювальні), співчуття, власне етикетні мовні формули.

Етикетність є особливою категорією модальної тональності дипломатичних текстів. Вона виражається не лише через спеціальні етикетні мовні формули, а й опосередковано через інші мовні одиниці, які створюють у тексті загальний тон пошанності, уваги, доброзичливості до адресата, обережності, коректності й толерантності спілкування. Така коректність, обережність спілкування у дипломатичних текстах зумовлює широке використання непрямих предикативних мовних формул (формула прохання = наказ, формула вибачення = відмова, формула здивування = обурення, погроза), завдяки чому досягається непряме вираження змісту. Конвенційність дипломатичних текстів забезпечує адекватне розуміння адресатом підтексту, не дивлячись на формальну завуальованість змісту (перш за все текстів негативної тональності).

Дипломатичний підстиль має свої жанри і види текстів документів, що їх можна охарактеризувати як: інформативно-описові (комюніке, меморандум); організаційно-регулювальні (угода, конвенція, пакт, протокол про наміри); організаційно-впливові (декларація, вербальна нота, особиста нота, міжнародна заява, послання).

Жанрова система дипломатичного підстилю багато в чому зумовлена історично сформованими міжнародними традиціями. Це стосується цілого блоку специфічних дипломатичних жанрів, що об'єднуються під назвою дипломатичне листування: особисті ноти, вербальні ноти, особисті листи напівофіційного характеру. Їх можна назвати питомо дипломатичними, жанрами. Матеріал дослідження показує, що ці жанри найбільше насичені специфічно дипломатичними етикетними мовними формулами, найчастіше використовуються непрямі предикативні формули, саме в жанрах дипломатичного листування своєрідність дипломатичного підстилю є найбільш виразною.

Інші жанри, які функціонують у дипломатичній сфері, можна назвати вторинними, в більшості вони є залученими з інших підстилів офіційно-ділового стилю: із законодавчого (декларація) та адміністративно-управлінського (договір, угода, інші адміністративно-управлінські документи, що використовуються в дипломатичній сфері).

Основні положення дисертації відображено в публікаціях

дипломатичний мовний текст лінгвостилістика

Мацько О.М. Абревіатури як згорнені мовні формули в дипломатичних текстах // Мовознавство. - 2000. - № 1. - С. 31-36.

Мацько О.М. Дипломатичний підстиль української мови // Наука і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. - К.: ІЗМН, 1998. Ч.1. - С. 194-200.

Мацько О.М. Іншомовні слова у дипломатичних текстах // Культура слова. - К.: НАН України, 2000. - Випуск 53-54. - С. 143-150.

Мацько О.М. Мовні формули - номінації осіб у дипломатичному тексті // Наука і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. - К.: Логос, 1999. Ч.ІІ. - С. 244-251.

Мацько О.М. Проблема мовного жанру і його особливості в дипломатичних текстах // Наука і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. - К.: Логос, 2000. Випуск ІІ.Ч.1. - С. 295-303.

Мацько О.М. Синонімія мовних формул у дипломатичних текстах // Система і структура східнослов'янських мов: Зб. наук. праць. - К.: Знання, 2001. - С. 176-183.

Мацько О.М. Формули ввічливості в дипломатичному листуванні // Дивослово. - 2000. - № 2. - С. 12-14.

Размещено на Allbest.ru