Функціональні характеристики заперечення в системі дієслівних перифраз сучасної іспанської мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ПІДІПРИГОРА Юлія Георгіївна

УДК 811.134.2 ' 367.625

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗАПЕРЕЧЕННЯ В СИСТЕМІ ДІЄСЛІВНИХ ПЕРИФРАЗ СУЧАСНОЇ ІСПАНСЬКОЇ МОВИ

Спеціальність 10.02.05 - романські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

КИЇВ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі іспанської філології Київського державного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, професор

Вороніна Маргарита Михайлівна,

кафедра романської філології Міжнародного інституту лінгвістики і права, професор

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Помірко Роман Семенович, кафедра французької філології Львівського національного університету імені Івана Франка, завідувач кафедри

кандидат філологічних наук, доцент Морошкіна Галина Федорівна, кафедра французької філології Запорізького державного університету, доцент

Провідна установа: Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України, відділ романо-германських і балтійських мов, м. Київ

Захист відбудеться “ 2 ” березня 2001 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського державного лінгвістичного університету (03650 МСП, Київ-5, вул. Червоноармійська, 73)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського державного лінгвістичного університету

Автореферат розісланий 26 січня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради __________________ А.А.Калита

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Згідно з філософськими законами розвитку суспільства прискорення темпу життя спричиняє постійне еволюційне перетворення кількісних змін у якісні. Така закономірність зумовлює подібні процеси й у мові, в результаті чого утворюються нові форми вираження понять, які згідно з законами лінгвістики швидко адаптуються. Саме такими, незвичними за своєю виразністю, формами є дієслівні перифрастичні конструкції, функція яких полягає в уточненні характеру протікання дії з наданням йому різноманітних відтінків.

Принципи формування дієслівної перифрастичної системи іспанської та інших романських мов висвітлювалися з різних точок зору багатьма вітчизняними й зарубіжними лінгвістами (О.К.Васильєва-Шведе, Н.Д.Арутюнова, О.М.Вольф, Л.М.Скреліна, М.М.Вороніна, Н.Р.Сумбатова, J.Roca Pons, E.Coseriu, M.Criado de Val, E.Lorenzo, J.Alcina Franch, J.M.Blecua, A.Illera, Lбzaro Carreter, S.Hamplovб ?а ін.). Такий інтерес до перифрастичної тематики зумовлюється центральним місцем дієслівних перифраз у функціонуванні іспанської мови, а також відкритістю їх системи, яка постійно поповнюється за рахунок виникнення нових перифрастичних конструкцій. Однак механізм формування й функціонування перифрастичної системи, яка виступає предметом дослідження теорії нефлективної морфології, ще повністю не розкритий і потребує уточнень, іноді досить суттєвих. Насамперед це стосується центрального положення щодо функціонування дієслівних перифраз іспанської мови як аналітичних одиниць, механізму їх утворення, закономірностей їх розподілу на окремі мікросистеми дієслівних перифраз за відтінками дії, які вони позначають, а також законів їх функціонування як складових єдиної системи. При цьому розробка та вирішення одних проблем спричиняє виникнення цілого ряду інших, не менш важливих питань. Так, введення й обґрунтування поняття метафоризації механізму формування дієслівних перифраз іспанської мови (М.М.Вороніна) виявило нову проблему, яка до тепер ніде не розглядалась, - роль заперечення як фактора, що сприяє розвиткові явища суплетивізму в системі дієслівних перифраз. Згідно з нашою гіпотезою, саме універсальна категорія заперечення при взаємодії з дієслівними перифразами утворює нові номінативні одиниці, породжуючи тим самим явище суплетивізму, оскільки викликає невідповідність між формою та змістом окремої дієслівної перифрази. Унаслідок цього змінюється її функція й місце, яке вона посідає в системі. Частота прояву зазначеного феномену є досить високою, тому дослідження його характеристик може допомогти в загальному описі системи мови.

Таким чином, актуальність дослідження визначається тим, що виявлення впливу універсальної категорії заперечення на зміст і форму дієслівних перифрастичних конструкцій іспанської мови і встановлення ролі цієї категорії у функціонуванні системи дієслівних перифраз як цілісної структури, що складається з окремих мікросистем, сприятиме розкриттю механізму формування та функціонування перифрастичної системи іспанської мови, а також створенню передумов для визначення прагматичних функцій заперечних форм дієслівних перифраз у дискурсі, що є актуальним для розвитку сучасної теорії тексту.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі іспанської філології й тісно пов'язана з темою дослідження Київського державного лінгвістичного університету “Регіональне варіювання полінаціональних мов”, оскільки торкається особливостей функціонування системи дієслівних перифраз не тільки іспанської мови Іспанії, а й регіональних варіантів іспанської мови Латинської Америки (тема затверджена радою КДЛУ, протокол № 4 від 30 листопада 1998 р.). Робота відповідає також і загальному напряму досліджень у галузі нефлективної морфології, які проводяться на кафедрі іспанської та італійської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Метою роботи є встановлення впливу універсальної категорії заперечення на закономірності функціонування системи дієслівних перифраз сучасної іспанської мови як цілісної структури шляхом розкриття функціональних характеристик заперечення в цій системі. Мета роботи базується на науковій гіпотезі щодо ролі заперечення як фактора, який спричиняє розвиток явища суплетивізму в системі дієслівних перифраз і в такий спосіб консолідує її окремі складові між собою.

Поставлена мета досягається через розв'язання таких конкретних задач:

виявлення причинно-наслідкового зв'язку між функцією заперечення як семантичного модифікатора і його іншими функціональними характеристиками в системі дієслівних перифраз сучасної іспанської мови;

визначення закономірностей утворення нових синонімічних суплетивних форм вираження значень, притаманних кожній мікросистемі дієслівних перифраз, під впливом заперечення як семантичного модифікатора;

виявлення контекстуальних чинників, які впливають на зміну значення заперечної форми дієслівної перифрази і встановлення ролі заперечення в їх актуалізації;

розкриття механізму утворення нових функціональних парадигм у системі дієслівних перифраз іспанської мови.

Об'єкт дослідження - система дієслівних перифрастичних конструкцій сучасної іспанської мови як неоднорідна структура, що складається з різних мікросистем, кожна з яких являє собою синонімічний ряд перифраз, об'єднаних за здатністю позначати певну характеристику дієслівної дії.

Предмет дослідження - функціональні характеристики категорії заперечення в системі дієслівних перифраз сучасної іспанської мови.

Для досягнення поставленої мети в роботі використовувалися такі методи: індуктивного аналізу - для узагальнення отриманих шляхом суцільної вибірки мовних фактів і виведення закономірностей функціонування категорії заперечення в системі дієслівних перифраз сучасної іспанської мови; дедуктивного аналізу - для підтвердження на практичному матеріалі висунутих теоретичних гіпотез щодо закономірностей функціонування категорії заперечення в цій системі; метод лінгвістичного експерименту, що включає трансформацію і підстановку, - з метою виявлення окремих значень заперечних форм дієслівних перифраз у певному контексті; елементи компонентного аналізу - для встановлення впливу семантики структурних компонентів дієслівних перифрастичних конструкцій на їх значення в заперечній формі. Оцінка та апробація виведених теоретичних засад функціонування механізму взаємопроникнення мікросистем дієслівних перифраз сучасної іспанської мови здійснювалась за допомогою розробленої нами методики, яка базується на використанні запропонованого критерію відносного векторного проникнення (ВВП). Оцінка вірогідності отриманих результатів проводилась шляхом їх лінгвостатистичної обробки.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше було виявлено й доведено роль категорії заперечення в інтеграції мікросистем дієслівних перифраз сучасної іспанської мови в єдину систему як фактора, що спричиняє виникнення явища суплетивізму. У межах цього дослідження вперше були розкриті явища трансформації дієслівних перифраз одних мікросистем в якісно нові суплетивні форми вираження значень, притаманних антонімічним мікросистемам під впливом заперечення як семантичного модифікатора, й утворення змішаних функціональних парадигм, через які ці мікросистеми інтегруються між собою. Також уперше було розроблено та запроваджено методику оцінки ступенів інтеграції мікросистем, яка базується на запропонованому нами критерії відносного векторного проникнення.

Теоретичне значення дослідження полягає у встановленні та обґрунтуванні інтегруючої ролі заперечення при утворенні консолідованої системи дієслівних перифраз іспанської мови, що є певним внеском у розвиток теорії нефлективної морфології, оскільки дозволяє більш глибоко розкрити природу дієслівних перифраз, закони їх функціонування та перспективи розвитку.

Практичне значення роботи полягає в тому, що основні положення, результати й концепції проведеного дослідження можуть бути використані у вузівській практиці: під час викладання лекційних і практичних курсів з теоретичної та практичної граматики іспанської мови (розділи “Морфологія: конструкції з неособовими формами дієслова; вид як граматична категорія дієслова”, “Синтаксис: типи дієслівного присудка”), курсу “Інтерпретація тексту” (розділ “Рівні актуалізації мовних одиниць”), а також при стилістичному аналізі текстів різних жанрів. Використання результатів дисертаційного дослідження у практичному перекладознавстві дозволить усунути розповсюджені семантичні неадекватності в перекладі дієслівних перифраз іспанської мови, зумовлені недостатньою обізнаністю фахівців зі специфікою подібних конструкцій. Це забезпечить єдність наукового й навчального процесів і випереджаючий розвиток спеціалістів, яких готує вища школа.

Матеріалом для дослідження слугували відібрані методом суцільної вибірки 1191 приклад вживання заперечних форм дієслівних перифраз у художніх творах іспанських і 1191 приклад вживання заперечних форм дієслівних перифраз у художніх творах латиноамериканських письменників кінця ХІХ-ХХ ст., що зумовлюється синхронним характером дослідження.

Поставлені мета й задачі визначили структуру роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, списку джерел ілюстративного матеріалу, додатків.

У переліку умовних скорочень наводяться вжиті в дисертації маловідомі скорочення з їх детальною розшифровкою.

У вступі обґрунтовується актуальність і наукова новизна роботи, вказується її зв'язок з науковими темами, формулюється мета й конкретні задачі, визначаються методи дослідження, аргументується теоретичне і практичне значення одержаних результатів, викладаються основні положення, що виносяться на захист, наводяться дані про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі здійснюється порівняльно-критичний аналіз існуючих у лінгвістиці та філософії концепцій щодо універсальної категорії заперечення й наводяться різні точки зору і вітчизняних, і зарубіжних іспаністів на механізм утворення й особливості функціонування дієслівних перифраз іспанської мови як аналітичних одиниць, закономірностей їх класифікації тощо.

Другий розділ присвячено розробці теоретичних та методологічних засад визначення функціональних характеристик категорії заперечення в системі дієслівних перифраз сучасної іспанської мови, а також розробці й запровадженню критерію та методики дослідження механізму взаємопроникнення мікросистем дієслівних перифраз сучасної іспанської мови під впливом категорії заперечення.

У третьому розділі представлено результати практичної апробації на фактичному матеріалі висунутих теоретичних гіпотез, наводиться модель механізму інтеграції дієслівних перифраз сучасної іспанської мови під впливом категорії заперечення та лінгвостатистична оцінка вірогідності отриманих результатів.

У висновках викладаються теоретичні та практичні результати проведеного комплексного дослідження.

Список використаних джерел складається з 238 найменувань вітчизняних і зарубіжних авторів. Список джерел ілюстративного матеріалу, загальною кількістю 51 твір, включає 47 художніх творів сучасних іспанських і латиноамериканських письменників і 4 художніх переклади на українську мову.

У двох додатках, обсягом 8 сторінок, наводяться 4 таблиці з відображеними в них результатами дослідження.

Загальний обсяг дисертації становить 207 сторінок друкованого тексту, обсяг тексту дисертації складає 175 сторінок, з яких 3 повних сторінки займають ілюстрації.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Для розкриття механізму функціонування системи дієслівних перифраз сучасної іспанської мови і виявлення особливостей її організації необхідно визначити роль, яку виконує в цій системі категорія заперечення.

Категорія заперечення тісно змикається з відповідними категоріями філософії та логіки й тому є однією з найскладніших проблем лінгвістики, яка потребує глибокого і всебічного аналізу. При цьому лінгвістичний підхід до цієї проблеми є більш широким, оскільки в його межах розглядаються всі можливі функції заперечення, в тому числі й не адекватні логічній категорії. Звідси постає проблема повного ототожнення лінгвістичної категорії заперечення з логічною категорією, що є неправомірним, оскільки мовне заперечення на відміну від логічного є більш гнучкою, динамічною і не завжди суворо організованою операцією. Підтвердженням цього є проблема подвійного заперечення в мові. Якщо в логіці та в гегелівській діалектиці існує чітке правило, згідно з яким подвійне заперечення знімається в якісно новому синтезі тези й антитези, то в мові воно спрацьовує лише в тих випадках, коли подвійне заперечення є спеціальним (термін О.Есперсена), тобто стосується тієї самої окремої мовної одиниці. Але якщо йдеться про заперечення на рівні нексусного зв'язку (термін О.Есперсена), не можна ототожнювати закони розвитку мовної й логічної категорій заперечення, бо в цьому випадку мова наслідує модель так званої “констеляції”, центральну для негативної діалектики Т.Адорно, згідно з якою негативність тече багатьма потоками, що, зливаючись, утворюють констелятивний синтез. Проте такий синтез полягає не в суворому позитиві заперечення заперечення, а в мінливому ставленні особливих моментів один до одного й до центра.

Багатоаспектність категорії заперечення дозволяє розглядати цю універсальну мовну категорію як логіко-граматичну (О.І.Шендельс, К.В.Ламіна, В.М.Бондаренко, Е.І.Левінтова, С.А.Ференець та ін.), модальну (О.В.Бондарко, Н.О.Слюсарева, М.О.Таривердієва, І.А.Басарія та ін.), комунікативно-прагматичну (А.Д.Бєлова, Р.М.Фахретдинов та ін.), функціонально-семантичну (В.Г.Гак, В.М.Бурчинський, О.М.Голованова, Н.Ю.Головченко та ін.). Це свідчить також про поліфункціональність категорії заперечення, яка здатна взаємодіяти з іншими універсальними категоріями, виконуючи властиві їм функції. Отже, заперечення, як і будь-яка універсальна категорія, не тільки підтримує існування мови як системи, але й наповнює її новими формами з новими категоріальними значеннями. Водночас, загальновизнаним є те, що дієслівні перифрази іспанської мови теж здатні передавати окремі відтінки значень таких універсальних лінгвістичних категорій як модальність, аспектуальність, каузативність. Звідси логічно випливає необхідність дослідження саме функціонально-семантичної ролі, яку відіграє заперечення в системі дієслівних перифраз. У зв'язку з цим у роботі заперечення розглядається як функціонально-семантична категорія, що виражає відмінність і роз'єднаність лексем.

При цьому під дієслівною перифрастичною конструкцією (дієслівною перифразою) розуміється особливий вид словосполучення перифрастичного дієслова, лексичне значення якого не було втрачене, а шляхом метафоризації з номінативного перетворилося на конотативне, та неособової форми смислового дієслова (інфінітива, дієприкметника, герундія), які можуть з'єднуватися між собою безпосередньо, за допомогою прийменника чи єднальної частки que.

Аналіз відомих класифікацій дієслівних перифраз за формальним і семантичним критеріями, розроблених вітчизняними (О.К.Васильєва-Шведе, М.М.Гухман, В.М.Ярцева, М.М.Штейнберг, М.М.Вороніна та ін.) і зарубіжними (J.R.Pons, N.F.Abad, M.Seco, R.Seco, R.Fente та ін.) вченими, свідчить про те, що більш інформативними є класифікації за семантичним критерієм, оскільки вони краще відображають суть явища. Проте навіть ці класифікації не охоплюють повністю всіх різновидів дієслівних перифраз. Тому, ретельно дослідивши існуючі класифікації, вважаємо за доцільне запропонувати модифіковану класифікацію дієслівних перифраз за семантичним критерієм, яка враховує та поєднує позитивні елементи проаналізованих класифікацій. Ми розподілили дієслівні перифрази іспанської мови на 12 мікросистем, що, у свою чергу, формують блоки, представлені на рис. 1:

Кожна з цих мікросистем являє собою розгорнутий синонімічний ряд, у якому дві чи три конструкції є майже абсолютними синонімами. Разом з тим відношення між окремими конструкціями як складовими мікросистем є парадигматичними, оскільки будь-який синонімічний ряд правомірно вважається парадигмою. У цьому випадку багатозначний термін парадигма вживається нами не у вузькому (система форм одного слова), а в широкому смислі, для позначення будь-якого класу лінгвістичних одиниць, які протиставляються одна одній і в той же час поєднуються між собою за наявністю в них спільної ознаки. Таким чином, кожна мікросистема дієслівних перифраз організована як певна структурна парадигма. У той же час постає питання, яким чином окремі мікросистеми дієслівних перифраз консолідовані між собою, утворюючи так звану перифрастичну систему іспанської мови. На нашу думку, відповідь на нього тісно пов'язана з розкриттям особливостей реалізації в системі дієслівних перифраз явища суплетивізму, поширеного в усіх індоєвропейських мовах. Однак йдеться не про суплетивізм у вузькому розумінні як утворення граматичних форм того самого слова від різних коренів або основ, а про граматичний суплетивізм як феномен, що полягає в утворенні нових змішаних функціональних парадигм, тобто парадигм, представлених елементами, що належать до різних формальних структурних парадигм, але виконують ту саму функцію. Під впливом певних факторів окремі дієслівні перифрази здатні пересуватися зі своєї вихідної мікросистеми до іншої й у якості суплетивних форм розширювати її синонімічний ряд. Саме так утворюються нові функціональні парадигми, оскільки внаслідок подібного пересування ту саму функцію починають виконувати перифрази, що формально належать до різних мікросистем, тобто до різних структурних парадигм. Таким чином, усі мікросистеми за рахунок утворення подібних змішаних функціональних парадигм об'єднуються в єдину консолідовану систему дієслівних перифраз іспанської мови.

Є загальновідомим, що саме категорія заперечення, взаємодіючи з самостійними мовними одиницями (а власне такими одиницями і є дієслівні перифрази), здатна спричиняти асиметрію між їх формою та змістом, у результаті чого може змінитися і їх функція, оскільки поняття функціонального завжди прагне спиратися на поняття смислового. Саме тому заперечення й виступає одним із тих факторів, які сприяють розвитку явища суплетивізму в системі дієслівних перифраз іспанської мови.

Запереченню як функціонально-семантичній категорії, коли воно взаємодіє з окремими мовними одиницями, властива функція семантичного модифікатора, що полягає в утворенні нових номінативних одиниць, які виражають суперечливі (контрадикторні) і протилежні (контрарні) поняття. З точки зору логіки ці поняття стають синонімічними формами вираження значення, антонімічного стверджувальному значенню вихідного поняття, тобто стають новими суплетивними формами вираження цього значення.

Отже, найпоширенішою умовою утворення нових суплетивних форм у системі дієслівних перифраз іспанської мови під впливом заперечення є наявність антонімічних відношень або відношень певного семантичного розходження між мікросистемами. Найбільш наочним цей процес є у випадку фазових дієслівних перифраз інхоативної, дуративної й термінативної мікросистем, які позначають, відповідно, початок, продовження та припинення дієслівної дії, і існування антонімічних відношень між якими є загальновизнаним:

comenzar + a + infinitivo - seguir + gerundio - dejar + de + infinitivo.

Ці дієслівні перифрази є протилежними антонімами, створюючи опозиції типу а:b не тільки між крайніми членами ряду, а й між середнім і крайніми його компонентами. З'являючись у структурі цих конструкцій, заперечення утворює на їх базі нові номінативні одиниці no comenzar + a + infinitivo - no seguir + gerundio - no dejar + de + infinitivo, що виступають суперечливими антонімами відносно своїх стверджувальних аналогів, створюючи опозицію типу а:не а.

Зважаючи на щільний зв'язок явища антонімії й заперечення, логічно виводиться, що a = не b, b = не a (В.А.Михайлов), де a і b - протилежні антоніми; не a - суперечливий антонім по відношенню до a; не b - суперечливий антонім по відношенню до b. Підставивши в ці формули конкретні приклади, отримаємо результати, що свідчать про виникнення синонімічних відношень між заперечними формами дієслівних перифраз і стверджувальними формами раніше антонімічних їм перифрастичних конструкцій:

1) empezar + a + infinitivo = no dejar + de + infinitivo: у фактичному матеріалі подібного прикладу не знайдено;

2) dejar + de + infinitivo = no empezar + a + infinitivo: Se sentaron, pues, en primera fila, alzу su batuta el director, y una enorme orquesta que tenнan ahн, a sus pies, empezу a no sonar (= dejу de sonar) (Carpentier, 40);

3) empezar + a + infinitivo = no seguir + gerundio: у фактичному матеріалі подібного прикладу не знайдено;

4) seguir + gerundio = no empezar + a + infinitivo: Ya no soy tan fuerte como antes, pero tampoco empiezo a estar cansado (= sigo sin estar cansado) (Vбzquez-Figueroa, 154);

5) seguir + gerundio = no dejar + de + infinitivo: Los hombres no dejaron de disparar (= siguieron disparando) y los perros siguieron corriendo (Alegrнa (?), 70);

6) dejar + de + infinitivo = no seguir + gerundio: Йl no ignoraba que a golpes de martillo se forja el hierro; pero no ignoraba tampoco que una vez forjado no se le sigue martillando (= se deja de martillarlo) por toda la eternidad (Lynch, 175).

Як свідчить фактичний матеріал, теоретичні закономірності виникнення синонімічних відношень між раніше антонімічними перифразами з появою заперечення не є абсолютними. Два логічно виведених випадки (1; 3) у мові взагалі відсутні, в одному (2) спостерігається зміщення граматичного показника заперечення від перифрастичного дієслова до смислового, і тільки три інших (4; 5; 6) повністю вкладаються в логічну схему. Це ще раз підтверджує неправомірність повного ототожнення законів, що функціонують у мові, з відповідними законами логіки.

Базуючись на отриманих висновках, нами розроблено алгоритм трансформації дієслівних перифраз одних мікросистем у нові суплетивні форми вираження значень, притаманних іншим мікросистемам, схема якого представлена на рис. 2.

Відповідно до схеми, дієслівна перифраза мікросистеми А під впливом категорії заперечення (КЗ) як семантичного модифікатора перетворюється на заперечну номінативну одиницю не а (ЗНО), що згідно з формулою b = не а стає синонімом дієслівної перифрази мікросистеми В (С(b)). При цьому заперечна форма перифрази мікросистеми А є вже новою суплетивною формою (СФ) вираження значення, притаманного мікросистемі В, і, проникаючи в її синонімічний ряд, утворює змішану функціональну парадигму, яка представлена конструкціями, що належать до різних формальних парадигм (мікросистем А і В), але виконують однакову функцію. Разом з тим, формули а = не b, b = не а свідчать, що подібний процес може відбуватися водночас в обох напрямках за тим самим універсальним алгоритмом.

Для об'єктивної оцінки механізму взаємопроникнення мікросистем дієслівних перифраз іспанської мови під впливом заперечення і для визначення ступеня їх інтеграції в консолідовану систему нами було запропоновано критерій відносного векторного проникнення (ВВП). Цей критерій характеризується подвійною інформативністю, оскільки дозволяє дати і якісну, і кількісну оцінку механізму взаємопроникнення кожної пари мікросистем. Якісною характеристикою механізму взаємопроникнення кожної пари мікросистем є векторна оцінка, яка враховує напрямок проникнення дієслівних перифраз з однієї мікросистеми в іншу, що графічно зображується за допомогою стрілок (> або <). Кількісна оцінка механізму взаємопроникнення мікросистем виражається через два числові параметри: абсолютний і відносний. Абсолютний числовий параметр - це абсолютна частота досліджуваної події, тобто кількість дієслівних перифраз кожної мікросистеми, які з появою заперечення в їх структурі перетворилися на нові номінативні одиниці й розширили синонімічний ряд антонімічної мікросистеми. Відносним числовим параметром, який дозволяє дати об'єктивну оцінку ступеня інтенсивності взаємодії одних мікросистем дієслівних перифраз з іншими мікросистемами, є відносна частота досліджуваної події, тобто частка від ділення абсолютної частоти події на загальну кількість дієслівних перифраз цих мікросистем у заперечній формі.

У випадку, коли в парі мікросистем, що взаємодіють, проникнення має місце в обох напрямках, якісна оцінка цього механізму матиме вигляд: -. При цьому абсолютний числовий параметр дорівнює сумі абсолютних частот утворення заперечних форм дієслівних перифраз як нових номінативних одиниць, зафіксованих у кожній з мікросистем; відносний числовий параметр є часткою від ділення отриманої суми абсолютних частот подій на загальну кількість дієслівних перифраз у заперечній формі, вилучених з обох мікросистем.

Запропонований нами критерій ВВП покладено в основу методики проведення дослідження за такими етапами:

здійснення суцільної вибірки прикладів вживання заперечних форм дієслівних перифраз іспанської мови з сучасних художніх творів і класифікація відібраних прикладів за належністю їх стверджувальних форм до конкретних мікросистем;

аналіз виведених теоретичних закономірностей виконання запереченням функції семантичного модифікатора стосовно відібраних перифраз як самостійних мовних одиниць, що функціонують у конкретному мовному середовищі;

аналіз випадків невиконання запереченням функції семантичного модифікатора і встановлення його функціональних характеристик за цих умов;

використання методів трансформації та підстановки для підтвердження того, що значення заперечної форми конкретної дієслівної перифрази як нової номінативної одиниці, утвореної під впливом заперечення як семантичного модифікатора, в певних контекстуальних умовах є синонімічним саме такому, а не іншому значенню, первісно притаманному іншій мікросистемі дієслівних перифраз іспанської мови;

встановлення в кожній з мікросистем загальної кількості (n) відібраних прикладів вживання заперечних форм дієслівних перифраз окремо для масиву сучасної іспанської мови Іспанії і для масиву регіональних варіантів сучасної іспанської мови Латинської Америки;

виходячи з отриманих значень n, встановлення в кожній конкретній мікросистемі абсолютного й відносного числових параметрів критерію ВВП, а також можливих напрямків проникнення >, < , - в кожній парі мікросистем, які взаємодіють між собою, окремо для обох досліджуваних масивів;

порівняльна оцінка ступенів інтеграції окремих пар мікросистем дієслівних перифраз і, як наслідок, оцінка механізму інтеграції всіх мікросистем в єдину консолідовану систему за критерієм ВВП у кожному з досліджуваних масивів;

побудова на базі отриманих даних універсальної моделі механізму інтеграції дієслівних перифраз сучасної іспанської мови в єдину систему під впливом категорії заперечення;

проведення лінгвостатистичної оцінки вірогідності отриманих результатів.

Результати проведеного нами дослідження особливостей функціонування заперечних форм дієслівних перифраз у конкретному мовному середовищі продемонстрували вагому роль контексту в цьому процесі. Зважаючи на те, що дієслівні перифрази іспанської мови посідають проміжне місце між лексикою і граматикою, в нашому дослідженні під контекстом розуміється не тільки лексичне оточення дієслівних перифраз, але й суто граматичні категорії, такі як форми часу чи способу, в яких вживається перифрастичне дієслово конструкції.

Аналіз фактичного матеріалу показав, що на зміну значення заперечних форм дієслівних перифраз і, як наслідок, їх перехід до тієї чи іншої функціональної парадигми впливають такі контекстуальні чинники:

місце граматичного показника заперечення:

Comenzaba a no ser de mal tono (= dejaba de ser de mal tono) entre las familias pudientes lo que en las mismas ha llegado a vicio de veranear en la aldea (Pereda, 161);

El sol no estaba muy alto y aъn no habнa comenzado a arder (= seguнa sin arder) sobre la piel y era muy temprano en el aсo para que lo hiciera, de todas maneras (Otero, 268);

семантика перифрастичного дієслова конструкції:

El pбrroco no ha terminado aъn de administrar (= seguнa administrando) la confesiуn a los niсos (Grosso, 28) - перифрастичне дієслово імпліцитно заперечне;

семантика смислового дієслова перифрази:

De todas maneras, se habнa quedado un poco pensativa, considerando que lo de la receta no dejaba de ser un secreto (= seguнa siendo un secreto) tambiйn, con lacres y todo (Gaite, 174) - стативне дієслово як смислове;

Bartolo, sobre todo, parecнa contentнsimo y no dejaba de repetir (= volvнa a repetir), palmeando con entusiasmo a El inglйs de los gьesos: - ЎAh gaucho lindo! ЎAh inglйs loro! ЎQuй mano que habнa tenido! (Lynch, 63) - мультиплікативне дієслово як смислове;

форма часу перифрастичного дієслова:

Me dije que no podнa faltar (= debнa presentarse) a tan misteriosa cita (Muсoz, 101) - форма незавершеного минулого часу;

Las diligencias que se hicieron fueron muy apresuradas y no pudo sacarse (= tratу de sacarse, pero no se sacу) nada en limpio (Pavуn, 26) - форма завершеного минулого часу;

форма способу перифрастичного дієслова:

A despecho de la humillaciуn y la amargura, no dejaba de experimentar (= seguнa experimentando) una suerte de orgullo ante la astucia y la inteligencia de esa criatura (Gravina, 73) - дійсний спосіб;

Oye, Ъrsula Hofsen me preguntу por ti. No dejes de ir a verles (= tienes que ir a verles obligatoriamente) (Hortelano, 182) - наказовий спосіб;

обставини або інші другорядні члени речення, які посилюють певний відтінок, потенційно присутній у значенні заперечної форми дієслівної перифрази:

Preguntбis ahora todo - me pasй la mano por la cara -, yo os contesto, y, luego, ya no se vuelve a hablar (= se deja de hablar) del asunto (Hortelano, 13).

Luego, ceсirбs para siempre la espada al cinto, guerrearбs a mi lado, y jamбs volverбs a servir mi mesa (= dejarбs de servir mi mesa para siempre) (Matute, 184).

Разом з тим, категорія заперечення виконує функцію актуалізатора таких контекстуальних чинників як семантика перифрастичного та смислового дієслів і форми часу та способу, в яких вживається перифрастичне дієслово конструкцій, бо у стверджувальній формі вони не впливають на зміну значення дієслівних перифраз. Отже, отримані результати дозволяють стверджувати, що утворюється зворотній зв'язок між впливом контексту на значення заперечних форм дієслівних перифраз і впливом самої категорії заперечення на здійснення контекстуальними чинниками їх функції.

Водночас проведене дослідження показало, що в системі дієслівних перифраз категорія заперечення здатна набувати й інших функціональних характеристик у випадках невиконання нею ролі семантичного модифікатора, а саме:

покажчика об'єктивно існуючої відмінності, роз'єднаності лексем, як, наприклад, у мікросистемах дієслівних перифраз:

бажаності дії: No quiero perder tiempo (Ventura, 194);

конативності: Pero ya no tratу de detenerse nuevamente (Alegrнa (?), 48);

ітеративності: No volvieron a hablar hasta que salieron a la superficie (Gaite, 122);

результативності: Fue varias veces a Valencia a la casa del amo …, y al fin el avaro acabу por no abrirle su puerta (Ibбсez, 30);

посилювача вихідного значення дієслівних перифрастичних конструкцій з наданням їм більшої емоційної експресивності в мікросистемі дієслівних перифраз необхідності дії:

Y en todo caso no ha de faltarme la celestial ayuda y el amor de los espaсoles (Valle-Inclбn, 435);

структурного модифікатора форми дієслівних перифраз дуративної мікросистеми задля збереження їх вихідного значення:

Pero ella seguнa sin sacarse las manos de los ojos y haciendo movimientos negativos con la cabeza (Hernбndez, 77).

Аналіз фактичного матеріалу також свідчить, що у випадках, коли заперечення не сприяє утворенню нових суплетивних форм, воно все ж здатне акцентувати певні семантичні зв'язки, які мають місце між мікросистемами і блоками мікросистем, хоча при цьому нові змішані парадигми й не утворюються. Подібні зв'язки існують між блоком каузативних дієслівних перифраз і мікросистемою модальних дієслівних перифраз бажаності дії, які з появою заперечення можуть виражати значення заборонності, а також між модальним значенням бажаності/небажаності дії та дозвільним/заборонним значенням можливості дії, що підтверджує правомірність об'єднання модальних мікросистем в один блок:

Al contrario, parece que te complaces en hacer siempre lo que yo no quiero que hagas, lo mismo que te prohibo (= no te dejo hacer) (Villaverde (а), 340);

Tъ no puedes arrepentirte (= no debes arrepentirte = no quiero que te arrepientas) de la hospitalidad que has dado a un desgraciado (Mбrmol, 29).

На основі проведеного дослідження нами побудовано модель механізму інтеграції дієслівних перифраз іспанської мови в єдину систему під впливом категорії заперечення, представлену на рис. 3.

Рис. 3. Модель механізму інтеграції дієслівних перифраз сучасної іспанської мови під впливом категорії заперечення:

МДП - мікросистема дієслівних перифраз; 0,11(І) / 0,24 (ЛА) - кількісні показники механізму взаємопроникнення за критерієм ВВП в масивах сучасної іспанської мови Іспанії й регіональних варіантів сучасної іспанської мови Латинської Америки.

Аналіз цього механізму свідчить, що утворені на межі мікросистем дієслівних перифраз іспанської мови функціональні парадигми, виступаючи зонами їх інтеграції, формують своєрідний замкнений ланцюг: від найбільш консолідованого блоку фазових дієслівних перифраз через блок модальних дієслівних перифраз, самостійні мікросистеми конативності та результативності й дієслівну перифразу no acabar + de + infinitivo знову до фазового блоку. Разом з тим, хоча блок каузативних дієслівних перифраз і мікросистема модальних перифраз бажаності дії не є ланками цього замкненого ланцюга, категорія заперечення, з'являючись у їх структурі, все одно спричиняє виникнення семантичних зв'язків між ними через здатність виражати значення заборонності, не утворюючи, однак, нових суплетивних форм. Усе це підтверджує тезу про консолідованість модальних мікросистем дієслівних перифраз іспанської мови в єдиний блок і семантичний зв'язок цього блоку з блоком каузативних дієслівних перифраз через мікросистему бажаності дії при нульовому векторному проникненні.

Водночас якісні й кількісні показники ВВП-критерію вказують на те, що в рамках моделі існує загальна тенденція до більш щільної інтеграції мікросистем у блоках, де процес взаємопроникнення у більшості випадків є обопільним і характеризується високими кількісними показниками, наприклад, як у блоках фазових і модальних перифраз, які формують ядро системи. На другому місці за ступенем інтеграції знаходяться самостійні мікросистеми конативності й результативності. Найменш щільними є зв'язки між мікросистемами, які належать до різних блоків, що підтверджує більший ступінь внутрішньої інтеграції мікросистем у блоки порівняно з зовнішньою консолідацією цих блоків.

Проведена лінгвостатистична обробка отриманих результатів підтвердила їх об'єктивність з 7,6% відносною похибкою для іспанського і 8,1% відносною похибкою для латиноамериканського масивів при 95% коефіцієнтові надійності.

ВИСНОВКИ

У дисертації виявлено роль заперечення як фактора, що спричиняє виникнення явища суплетивізму, в консолідації системи дієслівних перифраз сучасної іспанської мови. Проведене дослідження функціональних характеристик категорії заперечення в системі дієслівних перифраз сучасної іспанської мови підтвердило винесені на захист положення і дозволяє стверджувати таке.

Основною функціональною характеристикою категорії заперечення в системі дієслівних перифраз сучасної іспанської мови є виконання функції інтегратора різних мікросистем дієслівних перифрастичних конструкцій в єдину консолідовану систему внаслідок уживання цієї універсальної категорії в ролі семантичного модифікатора. Ця функціональна характеристика категорії заперечення нерозривно пов'язана з реалізацією явища суплетивізму в системі дієслівних перифраз іспанської мови, оскільки саме заперечення є фактором, який сприяє розвиткові цього мовного феномена за рахунок утворення на базі дієслівних перифраз одних мікросистем якісно нових за своєю семантикою заперечних номінативних одиниць, що стають суплетивними формами вираження значення, властивого іншим мікросистемам, і, розширюючи їх синонімічні ряди, утворюють змішані функціональні парадигми, які виступають зонами взаємопроникнення, а отже й інтеграції, між мікросистемами, котрі в такий спосіб взаємодіють.

При цьому категорія заперечення навіть у випадках, коли взаємопроникнення мікросистем за рахунок нових суплетивних форм не відбувається, сприяє виникненню певних семантичних зв'язків між ними, що дозволяє говорити про їх консолідацію. Такі відношення мають місце між каузативними й модальними дієслівними перифразами, які з появою заперечення взаємодіють через здатність виражати значення заборонності; або у випадку з заперечною формою результативної дієслівної перифрази no acabar + de + infinitivo, яка одночасно має значення дуративності та конативності й тому є точкою стику відповідних мікросистем.

У випадках невиконання категорією заперечення ролі семантичного модифікатора, вона здатна набувати інших функціональних характеристик у системі дієслівних перифраз сучасної іспанської мови, а саме: (1) покажчика відмінності, роз'єднаності лексем внаслідок відображення об'єктивно існуючої роз'єднаності; (2) посилювача вихідного значення дієслівної перифрази з наданням їй більшої емоційної експресивності; (3) структурного модифікатора форми дієслівної перифрастичної конструкції задля збереження її вихідного значення.

На значення заперечних форм дієслівних перифраз різних мікросистем під час їх функціонування в конкретному мовному середовищі впливають такі контекстуальні чинники: (1) місце граматичного показника заперечення; (2) семантика перифрастичного дієслова конструкції; (3) семантика інфінітивного компонента конструкції; (4) форма часу, в якій вжито перифрастичне дієслово конструкції; (5) форма способу, в якій вжито перифрастичне дієслово конструкції; (6) обставини або інші другорядні члени речення, які підкреслюють той чи інший відтінок, потенційно присутній у значенні заперечної форми дієслівної перифрази. Це свідчить про вагому роль контексту в утворенні суплетивних форм у системі дієслівних перифраз іспанської мови під впливом категорії заперечення.

Заперечення в системі дієслівних перифраз іспанської мови виконує функцію актуалізатора таких контекстуальних чинників як семантика перифрастичного та смислового дієслів перифраз і форми часу і способу, в яких вживається перифрастичне дієслово конструкції. Тим самим утворюється зворотній зв'язок між впливом контексту на значення новоутворених заперечних форм дієслівних перифраз і впливом самої категорії заперечення на здійснення контекстуальними чинниками своєї функції, внаслідок чого утворюються різні функціональні парадигми, через які відбувається взаємопроникнення мікросистем.

Критерій відносного векторного проникнення (ВВП) й основана на ньому методика дослідження дає оцінку механізму взаємопроникнення мікросистем дієслівних перифраз сучасної іспанської мови під впливом заперечення. Подвійна інформативність критерію, яка дозволяє дати і якісну, і кількісну оцінку досліджуваного механізму, допомагає об'єктивно встановити ступінь інтеграції мікросистем дієслівних перифраз іспанської мови в єдину консолідовану систему.

Універсальна для мовних ареалів Іспанії й Латинської Америки модель механізму інтеграції дієслівних перифраз сучасної іспанської мови в єдину систему наочно демонструє, що ядром системи дієслівних перифраз, консолідованої під впливом заперечення, є блоки фазових і модальних перифрастичних конструкцій, а на периферії розташовуються блок каузативних дієслівних перифраз і самостійні мікросистеми результативності й конативності. Це свідчить про наявність у системи дієслівних перифраз іспанської мови деяких ознак польової структури і дозволяє припустити, що в разі здатності інших перифрастичних конструкцій іспанської мови (іменних чи прислівникових) трансформуватися під впливом категорії заперечення й утворювати, подібно до дієслівних перифраз, функціональні парадигми, об'єднуючись у системи, структуровані як поля, можна говорити про існування в іспанській мові макрополя перифрастичних конструкцій, в якому консолідовані системи дієслівних, іменних, прислівникових перифраз виступають суміжними мікрополями, здатними взаємодіяти через свої периферійні зони. Розробка цієї гіпотези з метою її підтвердження чи спростування може визначити напрями інших наукових досліджень у галузі нефлективної морфології.

Теоретичні засади функціонування категорії заперечення в системі дієслівних перифраз сучасної іспанської мови, обґрунтовані в дослідженні, та результати, отримані під час проведення їх комплексної практичної апробації на фактичному матеріалі, можуть бути ефективно використані для подальшої наукової розробки питань теорії нефлективної морфології, а також у лінгвістичній практиці навчання коректного вживання дієслівних перифраз у мовленні та їх адекватного перекладу на інші мови.

Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях автора

1. Проблема подвійного заперечення в іспанській мові у світлі негативної діалектики Т.Адорно // Проблеми семантики слова, речення та тексту. - К.: КДЛУ. - 1999. - Вип. 2. - С. 159-164.

2. Шляхи перекладу українською мовою іспанських дієслівних перифраз із запереченням // Вісник Київськ. держ. лінгвіст. ун-ту. Сер.: Філологія. - 2000. - № 1, Т. 3. - С. 136-143.

3. Роль заперечення в утворенні нових суплетивних форм вираження конативності в системі дієслівних перифраз сучасної іспанської мови // Проблеми семантики слова, речення та тексту. - К.: КДЛУ. - 2000. - Вип. 3. - С. 206-211.

4. Роль заперечної форми дієслівних перифраз іспанської мови в побудові текстів Нового Завіту: проблеми зіставлення з українськими аналогами // Біблія і культура. - Чернівці: Рута. - 2000. - Вип. 2. - С. 176-180.

5. Функціональні характеристики категорії заперечення в ітеративній мікросистемі дієслівних перифраз сучасної іспанської мови // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київськ. держ. лінгвіст. ун-ту. Сер.: Філологія. Педагогіка. Психологія. - 2000. - Вип. 1. -- С. 80-86.

6. До проблеми заперечення в дієслівних перифразах сучасної іспанської мови (іспансько-українські паралелі у творах іспаномовних авторів і відповідних літературних перекладах українською мовою) // Матеріали Всеукр. наук. конф. проф.-викл. складу МІЛП “Актуальні питання державного будівництва і подолання кризових явищ у суспільстві”. - К.: МІЛП. - 1999. - С. 93-96.

7. Заперечення як фактор, що впливає на умови функціонування дієслівної перифрази dejar + de + infinitivo в сучасній іспанській мові // Тези Міжнар. наук.-практ. конф. “Іноземні мови сьогодні і завтра”. - Тернопіль: Тернопільськ. держ. пед. ун-т. - 1999. - С. 47-48.

8. Особливості функціонування заперечення в мікросистемі результативних дієслівних перифраз іспанської мови // Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. “Питання державного будівництва і вдосконалення суспільних відносин. - Вип. 5. - К.: МІЛП. - 2000. - С. 110-113.

дієслівний перифраза іспанський мова

АНОТАЦІЇ (RESUME)

Підіпригора Ю.Г. Функціональні характеристики заперечення в системі дієслівних перифраз сучасної іспанської мови. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.05 - романські мови. - Київський державний лінгвістичний університет, Київ, 2001.

Дослідження присвячено актуальній для теорії нефлективної морфології науковій проблемі, а саме, визначенню функціональних характеристик заперечення як інтегратора мікросистем дієслівних перифраз сучасної іспанської мови в консолідовану систему. Розкрито алгоритм трансформації дієслівних перифраз у суплетивні форми вираження значень, притаманних іншим мікросистемам, й утворення змішаних функціональних парадигм як зон взаємопроникнення мікросистем. Запропонований критерій відносного векторного проникнення (ВВП) дозволив встановити ступені інтеграції між мікросистемами й побудувати модель цього механізму. Визначено інші можливі функції заперечення в системі дієслівних перифраз: актуалізатор контекстуальних чинників, структурний модифікатор, покажчик роз'єднаності лексем, посилювач вихідного значення.

Ключові слова: інтегратор мікросистем, семантичний модифікатор, алгоритм трансформації, суплетивні форми, змішані функціональні парадигми, зони взаємопроникнення, ВВП-критерій, механізм інтеграції, актуалізатор контекстуальних чинників

Подопригора Ю.Г. Функциональные характеристики отрицания в системе глагольных перифраз современного испанского языка. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.05 - романские языки. - Киевский государственный лингвистический университет, Киев, 2001.

Работа посвящена решению актуальной для нефлективной морфологии научной проблемы, а именно, определению функциональных характеристик категории отрицания в системе глагольных перифраз современного испанского языка и роли отрицания в консолидации этой системы, что, несомненно, способствует более глубокому пониманию особенностей функционирования глагольных перифрастических конструкций как аналитических единиц, механизма их образования, закономерностей их организации в качестве составляющих единой системы.

Проведенное комплексное исследование показало, что категория отрицания, используемая в качестве семантического модификатора, при взаимодействии с глагольными перифразами современного испанского языка как самостоятельными языковыми единицами способствует возникновению несоответствия между их формой и содержанием и, как следствие, приводит к изменению их функции, то есть, к возникновению новых супплетивных форм. Теоретически обоснованный и практически подтвержденный алгоритм трансформации глагольных перифраз испанского языка в новые супплетивные формы под влиянием отрицания показал, что на базе глагольных перифрастических конструкций образуются новые отрицательные номинативные единицы, которые, вступая в отношения противоположности (контрарности) и противоречия (контрадикторности), становятся синонимами перифраз, принадлежащих антонимическим или определенным образом расходящимся по значению микросистемам. Эти созданные при помощи отрицания синонимы начинают выполнять и функции, характерные для микросистем, синонимический ряд которых они расширили, образуя в качестве новых супплетивных форм смешанные функциональные парадигмы с исконно принадлежащими данным микросистемам утвердительными глагольными перифразами. Именно такие смешанные функциональные парадигмы становятся зонами взаимопроникновения между парами взаимодействующих под влиянием отрицания микросистем.

Для количественной и качественной оценки механизма взаимопроникновения микросистем глагольных перифраз испанского языка под воздействием категории отрицания в работе был предложен критерий относительного векторного проникновения (ОВП). Основываясь на полученных количественных и качественных параметрах ОВП-критерия, была построена модель механизма интеграции глагольных перифраз современного испанского языка в единую систему под влиянием категории отрицания. Данная модель подтвердила положение о том, что основной функцией этой универсальной категории в системе глагольных перифраз испанского языка является функция интегратора микросистем вследствие выполнения ею роли семантического модификатора. При этом в результате проверки теоретических положений на фактическом материале было установлено, что категория отрицания также способна выполнять функцию актуализатора контекстуальных факторов, влияющих на переход отрицательной формы глагольной перифразы в ту или иную функциональную парадигму.

Вместе с тем, было доказано, что в случае невыполнения отрицанием роли семантического модификатора его функциональные характеристики в системе глагольных перифраз современного испанского языка сводятся к реализации функций либо показателя объективно существующей разъединенности составляющих их лексем, либо усилителя исходного значения перифрастических конструкций с приданием ему большей эмоциональной экспрессивности, либо структурного модификатора формы перифраз в целях сохранения их исходного значения.

Объективность полученных результатов была подтверждена при помощи их лингвостатистической обработки.

Таким образом, в ходе исследования функциональных характеристик категории отрицания в системе глагольных перифраз современного испанского языка было впервые раскрыто явление трансформации глагольных перифраз одних микросистем в качественно новые супплетивные формы выражения значений, присущих антонимическим или расходящимся по своей семантике микросистемам, под влиянием категории отрицания как семантического модификатора и явление образования смешанных функциональных парадигм, через которые эти микросистемы интегрируются между собой.

Полученные теоретические и практические результаты исследования могут быть эффективно использованы для дальнейшей научной разработки вопросов теории нефлективной морфологии, а также в лингвистической практике обучения соответствующему корректному употреблению глагольных перифраз в речи и их адекватному переводу на другие языки.

...