Мовленнєві акти з перформативними виразами в сучасній німецькій мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Автореферат

Мовленнєві акти з перформативними виразами в сучасній німецькій мові

Терещенко Тетяна Вікторівна

Київ - 2001

Загальна характеристика роботи

Комунікативно-прагматичний підхід до вивчення мовних одиниць має наслідком пожвавлений розвиток таких лінгвістичних напрямків, як теорія мовленнєвих актів, прагмалінгвістика, соціо- та психолінгвістика, які мають спільний об'єкт дослідження, а саме: особистість та її пізнавальна діяльність, особистість та її роль і місце у суспільстві, особистість та її мовна і мовленнєва компетентність. Сучасні тенденції розвитку мовознавства спонукають до вивчення природи мови не як відчуженої від людини сутності, а як унікальної людської здібності, засобу спілкування, відображення об'єктивної реальності і як засобу, за допомогою якого мовець може вплинути на слухача, змінивши його почуття, думки і дії. У зв'язку з такою переакцентуацією об'єктно-предметної області досліджень увага лінгвістів зосереджується на вивченні мовленнєвої ситуації, її компонентів, серед яких особливе місце займають фактори адресанта та адресата, принципи спілкування, локальні та темпоральні характеристики ситуації і т.і.

Актуальності у наш час набуває дослідження мовленнєвих актів з перформативними виразами (для зручності - скорочення (ПМА). Поняття перформативу і сам термін введені Дж.Остіном. Загальні проблеми перформативності, яким присвячені роботи лінгвістів (Ю.Д.Апресян, М. Брандт, Л. Вільське, Н.В. Готліб, Г. Гревендорф, Г.Г.Почепцов, І. Розенгрен, Г. Фалькенберг, Г. Фресе, Дж. Цімерман, Т.Н.Шелінгер), ще далекі від свого вирішення, оскільки невизначеним залишається саме поняття перформативності та ПМА (пор. “широке” та “вузьке” розуміння цих понять), проблемним є питання про статус перформативних дієслів як окремого класу. Ці проблеми взаємопов'язані і призводять до виникнення нових, таких як проблема існування експліцитних та імпліцитних перформативів, що в свою чергу пов'язано з питаннями про офор-млення ПМА, про форму перформативного дієслова, що експлікує ту чи іншу іллокутивну силу.

Вивчення варіантних можливостей реалізації інваріантної структури ПМА залишається актуальним, оскільки ще не охоплено весь діапазон варіантів ПМА, не виявлено фонду лексико-граматичних засобів вираження перформативного значення та умов його нейтралізації. Необхідність вирішення вказаних проблем зумовила вибір теми дослідження, а також визначила коло дослідницьких питань.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертація виконана у руслі теми, що розробляється на факультеті романо-германської філології ВДУ ім. Лесі Українки “Семантичні, соціолінгвістичні та прагматичні особливості мовних одиниць”. Тема затверджена рішенням Вченої ради ВДУ ім. Лесі Українки, протокол №5 від 31 січня 1997 року.

Мета дисертаційної роботи полягає у виявленні та обгрунтуванні варіантних особливостей ПМА та вивченні умов реалізації і нейтралізації перформативного значення мовних одиниць на матеріалі сучасної німецької мови. перформативний вираз німецька мова

Досягнення мети зумовило постановку і вирішення таких завдань:

- провести системний аналіз основних напрямків дослідження поняття перформативності в лінгвістиці, застосовуючи поняттєвий аппарат, що інтегрує теорію мовленнєвих актів, теорію мовленнєвої діяльності та концепцію ввічливості;

- змоделювати граматико-лексичне поле перформативності;

- виявити особливості функціонування ПМА, зміну потенціалу їх прагматичних функцій в залежності від контесту вживання та визначити фактори, що сприяють нейтралізації перформативного значення.

Об'єктом дослідження в дисертаційній роботі були обрані висловлювання сучасної німецької мови, центровані іллокутивними дієсловами з перформативним значенням.

Предметом дослідження є взаємодія семантичних, синтаксичних та прагматичних характеристик мовних одиниць зі значенням перформативності у процесі їх функціонування.

Матеріалом для аналізу послужили ряди перформативних дієслів, частково наведені в роботах Ю.Д. Апресян та Л.Вільське, доповнені дієсловами, вибраними нами з німецькомовних словників та словників синонімів, а також текстові фрагменти з художніх творів німецькомовних авторів ХХ століття, загальним обсягом близько 20 000 сторінок.

Методологічну основу дослідження становлять лінгвістичні теорії: прагмалінгвістика, соціолінгвістика, психолінгвістика, теорія мовленнєвих актів.

У процесі вирішення поставлених завдань були використані інтенційний, польовий, валент-нісно - дистрибутивний, трансформаційний та контекстуальний методи лінгвістичного аналізу.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній проводиться комплексний аналіз структурно-семантичних та комунікативних властивостей ПМА в сучасній німецькій мові.

Зокрема:

описується парадигма варіантних перформативів, як синтаксичних способів реалізації значення перформативності;

на основі виявлених варіантних можливостей реалізації інваріантної структури ПМА наводиться структура граматико - лексичного поля перформативності, яке складається з трьох зон: ядерної, приядерної та периферійної;

виявляється взаємодія перформативного поля з іншими неперформативними полями;

визначаються прагматичні синоніми ПМА;

досліджуються лексико-граматичні та прагматичні особливості нейтралізації перформативного значення.

Основні положення, що виносяться на захист:

Критеріями виділення перформативів вважаємо наступні:

а) наявність іллокутивної сили, номінованої або яка може бути експлікована перформативним дієсловом чи його синонімами;

б) еквіакціональність - співіснування в локуції перформативних мовленнєвих актів двох дій: мовленнєвої та немовленнєвої;

в) можливість характеристики перформативів за критерієм успішності, на відміну від констативів, які характеризуються за критерієм істинності.

Сукупність варіантів реалізації інваріантної структури перформативних мовленнєвих актів має польову структуру:

базовий вид формує ядро перформативного поля;

модифікації базового виду - приядерну зону поля;

небазові варіанти - його периферію.

Базовий вид та його модифікації характеризуються експлікацією перформативного значення, небазові варіанти - імпліцитним вираженням останнього.

Мовленнєві акти з перформативним значенням являють собою сутність, за допомогою якої актуалізується єдність мислення і комунікації. Процес породження експліцитних перформативів - це їх послідовне розгортання з вихідного елементу (перформативного дієслова) у повноцінне висловлювання на основі реалізації парадигматичних та синтагматичних потенцій дієслова. На вибір лексико-граматичної структури перформативного акту впливають фактори, які відносяться до суб'єкта спілкування, партнера по комунікації та до мовленнєвої ситуації.

Існує певна кореляція між формою вираження перформативу та його значенням в окремій мовленнєвій ситуації. Ретельний вибір форми вираження актантів перформативного дієслова або їх значуща відсутність є дійовим засобом мовленнєвих стратегій і тактик в симетричних / асиметричних ситуаціях спілкування.

Багата формотворча система німецького дієслова обумовлює широку варіативність парадигматичних форм, завдяки чому перформативному значенню надаються певні прагматичні та стилістичні відтінки. Різноманіття форм перформативного дієслова зумовлюється фактором синонімії, яка проявляється на лексичному, морфологічному та синтаксичному рівнях.

Модальні дієслова / конструкції, як потенційні валентнісні партнери перформативних дієслів - це метакомунікативні знаки, що сигналізують про дію (або не дію) принципу ввічливості. Вибір конкретного модального дієслова для модифікації перформативної складової залежить від семантики того чи іншого перформативного дієслова, фону мовлення та від відношення мовця до мовленнєвого акту.

Поле перформативності взаємодіє з полями констативності, спонукання та з модусними полями іронії та оцінки. В результаті міграції етикетних перформативів з поля перформативності у модусні поля іронії та оцінки виникає клас етикетних контр- перформативів, для яких характерне витіснення одних прагматичних сем та актуалізація інших, протилежних за значенням, які й зумовлюють інтенційний характер контректного мовленнєвого акту.

Теоретична значущість дисертації полягає в проведенні комплексного аналізу структурно-семантичних та комунікативних властивостей ПМА у сучасній німецькій мові, виявленні особливостей їх функціонування в конкретних ситуаціях мовленнєвого спілкування. Дослідження базується на діяльнісному підході до вивчення перформативів і стосується проблем вивчення прагматичного аспекту мовленнєвої комунікації. Результати роботи є певним внеском у розробку теоретичних аспектів прагматичного синтаксису і можуть сприяти більш повному вивченню правил мовленнєвої поведінки комунікантів.

Практична цінність роботи випливає з можливості використання основних положень та висновків дослідження у курсі теоретичної граматики (у розділах “Дієслово”, “Прагматика”, “Теорія мовленнєвих актів”). Розроблена методика дослідження та наведені у додатках списки та ряди дієслів з перформативним значенням у сучасній німецькій мові можуть бути використані при написанні навчально-методичних розробок та рекомендацій.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження доповідались і обговорювались на міжнародній конференції “Мова і культура” (Київ, 1998) та науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Волинського державного університету імені Лесі Українки (1996/2001 роки), на засіданнях кафедри німецької філології Волинського державного університету імені Лесі Українки.

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 3 наукові праці.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками, загальних висновків, списку використаної літератури (262 найменування), джерел ілюстративного матеріалу, схем і двох додатків.

Загальний обсяг роботи становить 203 сторінки.

У вступі дається обгрунтування вибраної теми, визначається актуальність, вказуються об'єкт і предмет дослідження, мета й завдання роботи, розкривається її новизна, теоретична значущість та практична цінність, дається характеристика фактичного матеріалу, а також методів і прийомів дослідження, формулюються основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі - “Теоретико-концептуальні підходи до вивчення перформативних мов-леннєвих актів” - викладаються основні теоретичні положення, на яких базується концептуальний апарат дослідження; розглядаються лінгвістичні основи вивчення поняття перформативності.

У другому розділі дисертаційного дослідження - “Структурно-семантичні та прагматичні особливості експліцитних перформативних мовленнєвих актів (центр поля перформативності)” - проводиться дослідження варіантних можливостей реалізації інваріантної структури ПМА.

У третьому розділі - “Міжпольова міграція” - досліджується міграція елементів полів перформативності, констативності, спонукання, модусних полів іронії та оцінки, причина якої полягає в нейтралізації перформативного значення елементів перформативного поля та здатності елементів інших (неперформативних) полів набувати перформативного значення у процесі свого функціонування.

У загальних висновках підбиваються підсумки проведеного дисертаційного дослідження, вказуються можливі напрямки подальшого пошуку розв'язання проблем перформативності.

У додатках представлені:

А. Зведена таблиця потенційних перформативних дієслів сучасної німецької мови. В її основі - лексико-семантичні варіанти (ЛСВ) перформативних дієслів, які входять до ядра та приядерної зони поля перформативності.

Б. Синонімічні ряди потенційних перформативних дієслів.

Основний зміст дисертації

Теоретичний розділ дисертації має за мету вироблення теоретичної бази та висвітлення питань, пов'язаних з визначенням, характеристикою та класифікацією ПМА. У центрі нашої уваги знаходяться мовленнєві акти з перформативним значенням, які є складовою частиною діалогічного дискурсу, оскільки саме за допомогою діалогу індивідуум реалізує контакти зі співрозмовником. Як і інші мовленнєві акти, перформативи мають власні диференційні ознаки. У даній дисертаційній роботі ми виділяємо наступні ознаки перформативності:

Особливістю ПМА є те, що вони експлікують власну іллокутивну силу перформативними діє-словами типу danken, bitten, versprechen і т.п. та їх синонімами. Перформативні дієслова розгля-даються в роботі, як найбільш точні показники вираження відповідної комунікативної інтенції.

До перформативних відносимо дієслова, які мають наступні характеристики:

а) називають мовленнєву дію - іллокутивний акт, експлікуючи тим самим інтенцію висловлювання;

б) не входять у пропозицію висловлювання, а лише співвідносяться з нею.

Притримуючись вузького розуміння поняття перформативності, вважаємо однак, що такий підхід до вивчення ПМА не виключає визнання того факту, що поряд з експліцитними існують також імпліцитні форми вираження перформативного значення. Не випадково в лінгвістичних дослідженнях (Е.В.Падучева) наголошується, що не кожне іллокутивне дієслово є перформативним і не кожна іллокутивна сила може номінуватись перформативним дієсловом, оскільки вживання відповідного перформативного дієслова неодмінно призведе в такому випадку до “іллокутивного самогубства” (З.Вендлер).

2. ПМА характеризуються “еквіакціональністю” та “моментальністю” (В.В.Богданов), тобто, будучи актами мовлення, вони одночасно є діями немовленнєвими. Зрозуміло, що це не фізичні дії, а дії, як поведінка, що спрямована на підтримання чи збереження прийнятих у суспільстві моральних та соціальних норм спілкування. В якості контрольного виступає лексичний елемент “hiermit”. Це слово або зустрічається в перформативному висловлюванні, або його можна ввести, не порушуючи зміст останнього, наприклад:

- Ich bedаnke mich hiermit im Namen der Regierung.

Лексичний конституент hiermit синхронно взаємодіє з граматичною формою речення, уточнюючи і доповнюючи перформативне значення.

3. Основним критерієм виділення перформативних виразів, як експліцитних, так і імпліцитних є умови успішності. Показником перформативності виступає, таким чином, задуманий мовцем результат, до якого призводить мовленнєва дія в певній ситуації комунікації. При констатаціях і повідомленнях, що є прототипами констативних висловлювань, на передній план виступає пропозиційний зміст мовленнєвого акту, а отже, релевантним критерієм є у такому випадку критерій “істинності/неістинності”

4. Семантико-прагматична структура експліцитного ПМА включає перформативну складову та пропозиційний зміст. У структурі перформативної складової, в свою чергу, виділяються три компоненти: перформативне дієслово (Vperf) та його валентнісно обумовлені актанти - актант, що позначає мовця (S) і актант, що позначає слухача (Н). Структура пропозиційного змісту (р) залежить від семантики і валентнісних особливостей перформативного дієслова.

Формальну організацію перформативного акту, тобто його морфолого-синтаксичне оформлення ми розглядаємо на рівні ситуації, оскільки саме вона зумовлює комунікативну спрямованість мовленнєвого акту та його оформлення.

Аналіз мовленнєвих ситуацій з перформативними виразами, який проводився на матеріалі п'ятнадцяти лексико-семантичних груп, а саме: прохання, наказу, заборони, погрози, вимоги, поради, застереження, обіцянки, клятви, запрошення, пропозиції, пробачення, прохання пробачити, поздоровлення та побажання, дозволив виявити наступні види ПМА:

І. Експліцитні перформативи, які ми, у свою чергу, поділяємо на:

експліцитні базові перформативи, як базовий вид реалізації інваріантної структури. Такі перформативи характеризуються експліцитним представленням усіх компонентів інваріантної структури і формують ядро перформативного поля;

експліцитні модифіковані перформативи, як модифікації базового виду. Вони допускають варіативність вираження компонентів інваріантної структури, проте зберігають перформативний компонент, як основний засіб номінації іллокутивної сили і формують приядерну зону поля перформативності.

ІІ. Імпліцитні перформативи, прагматичне значення яких є сумою значень усталених лексико-граматичних утворень, синтаксичного оточення та загальної ситуації комунікації.

Виділені нами під час дослідження види ПМА утворюють поле перформативності, яке ми схематично зображуємо у вигляді горизонтального та вертикального розтинів. По-горизонталі розміщені семантичні ланки - класи ПМА, по- вертикалі - конституенти цих класів та засоби вираження перформативного значення. У кожному окремому класі існує семантико-синтаксичний стержень, який об'єднує всі засоби вираження в єдине ціле. Таким стержнем виступає, на семантичному рівні, - домінанта того чи іншого синонімічного ряду перформативних дієслів, на синтаксичному, - інваріантна структура ПМА.

Інваріантна структура допускає варіювання своєї реалізації, внаслідок чого утворюється своєрідне поле, а польове моделювання дає нам змогу здійснити інвентаризацію різних лексико-граматичних форм мовленнєвих актів, за допомогою яких можна виразити одну й ту ж інтенцію. Внутрішнє структурування перформативного поля ми вважаємо необхідним аспектом його системного дослідження.

У другому розділі дисертації досліджене внутрішнє структурування перформативного поля, що передбачає комплексний аналіз його елементів, а саме: виявлення їх структурно-семантичних, функціональних та прагматичних характеристик.

Процес породження експліцитного ПМА ми уявлємо, як його послідовне розгортання з вихідного елементу (перформативного дієслова) на основі реалізації парадигматичних та синтагматичних потенцій дієслова.

Експліцитні ПМА, основною диференційною ознакою яких ми вважаємо номінацію їх власної іллокутивної сили матричним перформативним дієсловом або його синонімом, формують центр поля перформативності: його ядро та приядерну зону. У роботі була проведена таксономія варіантів структурного оформлення перформативних виразів у різних комунікативних ситуаціях.

В залежності від повного / неповного представлення компонентів інваріантної структури на рівні реалізації, нами виділяються:

експліцитні базові ПМА;

експліцитні модифіковані ПМА.

Базові ПМА формують ядро поля перформативності і характеризуються повнотою експлікації компонентів інваріантної структури. Перформативне дієслово має або класичну форму (1.особа (однини/множини) тепер. часу індикативу активу), або виражене у третій особі, коли адресантом виступає сукупний суб'єкт (die Firma, die Familie, der Betrieb usw.). Наприклад:

- “Unsere ganze Familie gratuliert Jhnen zu Neujahr und wьnscht Jhnen von ganzem Herzen Wohlergehen und eine gute Gesundheit” (DRS, 792).

Структурно-семантичне вираження пропозиційного змісту (р) базових ПМА, як виявило дослідження, залежить від семантичних та валентнісних особливостей перформативних дієслів і від типу синтаксичного зв'язку між перформативною та пропозиційною частинами висловлювання, який може бути розчленованим та нерозчленованим.

- “Wir haben Briefe in einem Sekretдr gefunden. Es waren drei Stьck. Ich bitte um Vergebung, wir haben sie gelesen” (Holt 1991, 306).

- “Ish schwцre Jhnen, Shepard, daЯ mir niemals einfiel, was sie zu tun beabsichtigte: Selbstmord! Und ich habe sie dazu gebracht” (Christie 1987, 37).

Пропозиціний зміст ПМА з розчленованим синтаксичним зв'язком може бути представлений елементарним реченням з пропозиційним дієсловом у формі:

а) теперішнього часу активного стану індикативу;

б) майбутнього часу активного стану індикативу;

в) минулого часу активного стану індикативу;

г) імперативу;

д) теперішнього часу активного стану кон'юнктиву (без модального або з модальним дієсловом).

Пропозиційний зміст ПМА з нерозчленованим зв'язком може бути представлений:

підрядними додатковими реченнями зі сполучниками daЯ, wenn;

інфінітивом чи інфінітивною групою, яка відіграє роль додатку при перформативному дієслові і несе таке ж змістове навантаження, що й підрядне додаткове речення;

іменником у знахідному відмінку, який виконує функцію додатка і може бути поширений:

а) прикметником;

б) підрядним означальним реченням.

У певних випадках пропозиційний зміст акцентується корелятами типу dafьr, darauf, darum, які вводять його у формі підрядних речень. Наприклад:

- Thomas richtete eine kurze Ansprache an den Ehrengast Adolf Bieselang, die er mit den Worten schloЯ: “… und so danken wir Ihnen, verehrter Herr Feldwebel, dafьr, daЯ Sie uns mit unerbittlicher Hдrte, mit Selbstaufopferung halfen, den inneren Schweinehund zu besiegen (Simmel 1990, 284).

Проведений нами аналіз 2500 діалогічних єдностей з різних мовленнєвих ситуацій дозволяє виділити основні структурні моделі пропозиційного змісту у складі експліцитних базових ПМА:

S+Vperf+H,+Satz/S+Vperf+H.+Satz

Дослідження виявило, що оформлення пропозиційного змісту у вигляді незалежного в синтаксичному плані речення є характерним для ПМА з інтенцією поради, пропозиції, прохання, обіцянки, клятви, застереження, прохання пробачити.

S+Vperf+H+Корелят,+daЯ-Satz

Структура пропозиційного змісту “daЯ-Satz” характерна для перформативів з інтенцією прохання, обіцянки, клятви, прохання пробачити, подяки та побажання. Наявність у перформативній складовій корелята обумовлена валентнісними особливостями перформативних дієслів.

S+Vperf+H+Infinitivgruppe

Оформлення пропозиційного змісту як інфінітивної конструкції характеризує ПМА з інтенцією поради, пропозиції, прохання, запрошення, обіцянки.

S+Vperf+H+Prдposition+Substantiv (substantivische Wortgruppe)

Пропозиційний зміст, оформлений іменником чи іменниковою групою з факультативним прийменником, характерний для перформативів з інтенцією пропозиції, прохання, запрошення, поздоровлення, застереження, подяки та прохання пробачити.

Аналіз лексичного наповнення пропозиційного змісту перформативних виразів виявив, що синтаксичний суб'єкт перформативної складової може співпадати з синтаксичним суб'єктом пропозиційного змісту (речення характеризується як рівносуб'єктне), але може й відрізнятися від нього (речення різносуб'єктне). Співпадання суб'єктів характерне, як правило, для ПМА з інтенціями обіцянки та клятви, коли мовець обіцяє виконання певної дії, чи клянеться у правдивості своїх слів.

Модифіковані ПМА формують приядерну зону перформативного поля. Ці перформативи є результатом модифікації базового типу реалізації інваріантної структури (або модифікації базових ПМА).

Як виявилось у ході дослідження, модифікації зумовлюються двома факторами:

експлікацією /елімінацією актантів перформативного дієслова;

варіативністю граматичних форм перформативного дієслова.

Аналіз структурно-семантичного оформлення перформативних виразів дозволив зробити висновок, що їх лексико-граматична структура залежить від факторів, що відносяться до суб'єкта спілкування, партнера по комунікації та до мовленнєвої ситуації загалом. Нами була виявлена певна кореляція між формою вираження перформативу та його значенням в окремій комунікативній ситуації. Модифіковані ПМА можуть включати в себе неповнокомплектну та некомплектну перформативну складову.

Для структури модифікованих ПМА характерною особливістю є елімінація адресанта чи адресата, тобто, мовець або слухач можуть бути імплікованими і ідентифікуються в попередньому чи наступному контекстах. Такі перформативи мають неповнокомплектну перформативну складову, а синтаксичну формулу таких висловлюваннях ми уявляємо, як (…)+Vperf+H+p, або S+Vperf+(…)+p, залежно від того, який антропокомпонент елімінується.

Наприклад:

- Mit seiner kratzigen Zigarrenstimme schnarrte der Oberkellner: “Guten Abend, die Herren! Darf ish Sie zu Ihrem Tisch begleiten? Was darf iсh bringen? Empfehle Ihnen Steak mit Champignons”

(Radtke 1984, 21).

Die Firma garantiert die unbedingte Haltbarkeit, Zuverlдssigkeit

(DRS, 52)

Елімінований адресант ідентифікується в акті комунікації і ним, за критерієм перформативності, завжди є сам мовець, тому антропокомпонент S дуже часто і легко елімінується в мовленні. Коли авторське “Я” експліцитно не виражене, єдиним критерієм, який ідентифікує мовця, є презентна часова форма дієслова та орієнтація на момент мовлення. Крім того, адресант мовленнєвого акту визначається тією комунікативною ситуацією, в складі якої функціонує даний перформатив, а значить, немає необхідності в його експлікації. З когнітивної точки зору таку елімінацію можна пояснити прагненням мовця до економії засобів мовлення. Форма множини перформативного дієслова імплікує сукупного виконавця перформативної дії.

Факультативність антропокомпонента Н пояснюється тим, що ПМА є адресатними, і адресатом обов'язково виступає співрозмовник. В певних випадках відсутність прямої номінації слухача через номінальні чи прономінальні засоби пов'язана з невизначеністю адресата. Можна зробити висновок, що це так звана неконкретна перформативна дія, яка адресується генералізованому адресату, а саме, будь-якій особі, зацікавленій в тому, щоб перформативна дія поширювалась на неї.

Елімінація мовця та слухача є наслідком редукції “синтаксичної програми” і зумовлюється загальними прагматичними принципами спілкування.

Синтаксичною характеристикою мовленнєвих актів з некомплектною перформативною складовою є одночасна елімінація адресанта і адресата та наявність лише одного компонента перформативної складової, а саме - перформативного дієслова. ПМА функціонує в конкретній мовленнєвій ситуації без антропокомпонентів, а синтаксична модель перформативної складової представлена формулою (…)+Vperf+(…), наприклад:

- “Oberst Melrose, wьrden Sie die unendliche Gьte haben, einen Augenblick in diesem Stuhl Platz zu nehmen? Danke. Nun, lieber Doktor, wollen Sie mir freundlichst die genaue Lage des Dolches angeben?” (Christie 1987, 70).

ПМА з некомплектною перформативною складовою характерні для невимушеної, неофіційної ситуації спілкування. Економія мовних засобів пояснюється напруженим емоційним станом мовця та бажанням передати більш важливу, на його думку, інформацію.

Можна зробити висновок, що ретельний вибір форми вираження актантів перформативного дієслова або їх значуща відсутність є дієвим засобом мовленнєвих стратегій і тактик в симетричних / асиметричних ситуаціях спілкування. Так, для офіційної комунікації характерне повнокомплектне представлення перформативної складової, у той час як неофіційне спілкування характеризується варіативністю її комплектації. На лексико-граматичне оформлення антропокомпонентів S та H безперечно впливають й біологічні, соціальні та мовні фактори.

З погляду внутрішньої структури ПМА, в якій поєднуються перформативний та пропозиційний компоненти, ми виділяємо :

а) перформативи, в яких перформативна складова та пропозиційний зміст виражені експліцитно;

б) перформативи, структура яких обмежується лише перформативною складовою, наприклад:

- “Guten Abend”, sagte der Herr mit einer dьnnen Stimme. “Ich habe Sie beim Hereinkommen nicht gesehen. Entschuldigen Sie.” (Hцber 1989, 34).

Пропозиційний зміст таких перформативів розкривається, як правило, у попередньому контексті.

Якщо правила валентності перформативного дієслова вимагають обов'язкової вербалізації співвідносного з ним пропозиційного компонента, останній може бути виражений корелятами das, es, dasselbe, значення яких, в свою чергу, експлікується в контексті, наприклад:

- “Am besten, ich gehe schleunigst fort von hier. Und dir, Noelle, dir rate ich dasselbe”

(Holt 1991, 224).

Таким чином, можливість імпліцитного вираження актантів перформативного дієслова має під собою морфологічне, комунікативне та прагматичне підгрунтя.

Різноманітність форм перформативного дієслова дозволяє говорити про наявність його парадигми. Кожна граматична форма накладає свою перспективу на відображувану ситуацію спілкування, тобто виявляється, що дві чи три синтаксичні структури, які на перший погляд є синонімічними, неможливо використовувати недиференційовано; саме контекст обумовлює вибір тієї чи іншої граматичної форми перформативного дієслова.

Дослідження показало, що парадигма перформативного дієслова включає (крім класичної форми, яку ми приймаємо як факт), наступні форми:

Vperf у першій/третій особі однини/множини майбутнього часу активного стану індикативу;

Vperf у першій особі однини/множини активного стану кон'юнктиву (Konditionalis I);

Vperf у третій особі однини/множини теперішнього часу пасивного стану (Vorgangspassiv) індикативу;

Vperf у третій особі множини теперішнього часу пасивного стану (Zustandspassiv) індикативу;

Vperf у третій особі однини пасивного стану кон'юнктиву І;

Vperf в імперативі;

Vperf у формі інфінітива, як ядро словосполучень, що мають статус речення.

Перформативні мовленнєві дії можуть бути представлені виразами, семантичними центрами яких є номіналізації типу Dank, Ehrenwort, Rat, usw. Синтаксичним стержнем ПМА є в такому випадку не дієслово, а дієслівне сполучення з іменником, який має перформативну семантику, а отже перформатив можна представити у вигляді наступної формули: S+(V+Nperf)+H. При цьому дієслово може переходити в імплікацію, не порушуючи граматичності речення: повна і редукована структури семантично тотожні.

Аналіз мовного матеріалу дозволяє стверджувати, що багато перформативних дієслів не виявляють частотного вживання в перформативній формулі, але регулярно вживаються в сфері дії модального оператора, в якості якого виступають модальні дієслова (конструкції), дієслова та конвенційні конструкції з модальним значенням. Функція модальних дієслів є допоміжною стосовно центрального дієслова і не перешкоджає перформативному функціонуванню мовленнє-вого акта, оскільки в таких випадках модальні оператори втрачають свою граматичну семантику і можуть трактуватись як метакомунікативні знаки, що сигналізують про дію принципу ввічливості.

Проте не всі модальні дієслова можуть поєднуватися з проаналізованими перформативними дієсловами без порушення перформативності. На вибір того чи іншого модального дієслова впливає відношення мовця до мовленнєвого акта, фон мовлення, а також семантика перформативного дієслова.

Значення ПМА, в якому можливе вживання різних модальних дієслів, варіюється у відповідності з вибором того чи іншого модального дієслова.

Таким чином, приходимо до висновку, що класична форма, а саме: перша особа однини теперішнього часу активного стану індикативу, не є єдиною формою перформативного дієслова. Багата формотворча система німецького дієслова обумовлює широку варіативність парадигматичних форм, завдяки чому перформативному значенню надаються певні прагматичні та стилістичні відтінки. Особливість і складність дієслівної парадигми полягає, на наш погляд, в тому, що майже неможливо встановити, які з цих форм закріплені за конкретним перформативним дієсловом. Це пояснються тим, що жодне з перформативних дієслів не обмежене єдиною формою, і в той же час не всі з них мають усі вищеперераховані парадигматичні форми. Подібний висновок робимо й щодо можливості модифікації перформативних дієслів модальними.

У процесі дослідження нами було встановлено, що часові форми перформативних дієслів не завжди співпадають з моментом мовлення. Це відноситься до значної кількості варіантів ПМА, дієслова яких стоять не в теперішньому часі, але дія, яку вони позначають, співпадає з моментом мовлення. Приходимо до висновку, що у таких випадках переважає прагматичне значення непрезентних часових форм.

Проаналізувавши відношення модифікованих форм перформативних виразів до експліцитної базової форми, вважаємо, що усі варіанти ПМА об'єднує те, що вони є трансформами базової форми і можуть без нейтралізації перформативного значення трансформуватися в експліцитну базову форму. Критерієм еквівалентності таких перетворень є тотожність змісту. Чим специфічніша і яскравіша структура, тим більша комунікативна значущість властива перформативному висловлюванню, тим сильніший його комунікативний ефект.

Відсутність актуалізації того чи іншого компоненту перформативного виразу, різні, відмінні від класичної, парадигматичні форми перформативного дієслова, а також модифікація останнього модальними дієсловами і конструкціями - це все є особливостями та передумовами для переходу ядерних перформативних висловлювань у приядерну зону поля.

У третьому розділі дисертації виявляються прагматичні синоніми ПМА та умови нейтралізації перформативного значення.

Поняття міграції тісно пов'язане з такими поняттями як “прагматична транспозиція”, “прагматична синонімія” та “нейтралізація”. У даній дисертаційній роботі прагматична транспозиція визначається як нейтралізація категоріального значення одиниць одного поля, що призводить до прагматичної синонімії цих одиниць з одиницями іншого поля, а це, в свою чергу, зумовлює міжпольову міграцію. Поле перформативності взаємодіє в першу чергу з полями констативності та спонукання.

Результатом міграції одиниць полів констативності та спонукання у поле перформативності є імпліцитні ПМА, і навпаки, елементи перформативного поля нейтралізують своє перформативне значення і мігрують у констативне поле.

Імпліцитні ПМА належать до периферії поля перформативності і характеризуються тим, що не номінують власну іллокутивну силу перформативним дієсловом (чи його синонімом), а набувають перформативного значення під впливом певних факторів і мають визначене лексико-граматичне оформлення. Це можуть бути сталі структури ( j-m die Liebe/einen Gefallen tun; j-m eine Freude machen, gut (freundlich) sein; ich werde mein Mцglichstes tun; Hand aufs Herz; fьr j-m (etw.) seine Hand ins Feuer legen, Seien Sie willkommen bei uns; Nehmen Sie es nicht persцnlich), які, у зв'язку з їх частотним використанням у типових ситуаціях, стали стереотипами, що закріпилися у мовній компетенції носіїв мови, і при інтерпретації яких роль контексту не є вирішальною. Проте вплив контексту стає діючим фактором при інтерпретації висловлювань, які оформлені не як “стандартні” лексико-граматичні структури.

Критерієм інтерпретації інтенції мовця стає у такому випадку не первинна функція речення, закріплена за певною структурною моделлю з відповідним лексичним наповненням, а більш широкий лінгвістичний контекст та екстралінгвістична ситуація.

Тобто, міжпольова міграція є наслідком взаємодії лінгвістичних та екстралінгвістичних факторів, а імпліцитні ПМА, “розширюючи” поле перформативності, виступають конкурентнними формами експліцитних перформативів.

Таблиця 1

Синтагматичне оточення	Перформативна інтерпретація можливість+ / неможливість -
1. обставини часу та способу дії	- (крім офіційних, ритуальних та етикетних)
2. модальне дієслово + обставина часу та способу дії	+
3. епістемічні прислівники	-
4. евалюативні прислівники	-
5. модальне дієслово + епістемічний прислівник	-
6. модальне дієслово + евалюативний прислівник	+
7. модальні частки eben, halt	+
8. модальні частки doch, ja, schon, wohl	-
9. заперечна частка nicht	+/-
10. модальне дієслово + заперечна частка nicht	+
11. перформативне дієслово у складі підрядних умовних та означальних речень	-
12. підрядне речення зі сполучником indem	+

Крім виявлених обмежень щодо семантичних проявів перформативності, слід враховувати прагма-тичні особливості нейтралізації перформативного значення, які стосуються етикетних перформативів.

Етикетні перформативи з імпліцитними значеннями у різних комунікативних ситуаціях здатні виражати інші інтенції, відмінні від експліцитно-вираженої.

- Ich hatte ein Bild meiner Mutter bei mir und zeigte es ihr. “Sie ist bezaubernd”, sagte sie. “ Du siehst ihr nicht дhnlich”. Ich lachte. “Vielen Dank. Aber ehrlich gesagt, ihr konnte keiner gleichen”

(Holt 1991, 212).

Подібні вирази не можна розглядати лише на рівні речення, без включення у мовленнєву ситуацію, щоб запобігти неправильній інтерпретації комунікативної інтенції. Однак, оскільки у конкретному мовленнєвому вживанні у дію вступає не лише денотативне значення речення, але й компоненти мовленнєвої ситуації та контекст сусідніх речень, то вони у своїй взаємодії й визначають інтенційний зміст того чи іншого етикетного перформативу. У даному випадку інтенція подяки зберігається, але не актуалізується. З контексту слідує, що це мовленнєвий акт, який передає образу мовця за виражений “комплімент” і має семантику негативної оцінки. Це приклад так званого “контр-перформатива”, правильна інтерпретація якого зумовлюється прагматичними пресупозиціями мовця і слухача.

Висновки

Таким чином, у дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, щодо комплексного аналізу структурно-семантичних та комунікативних властивостей ПМА в сучасній німецькій мові.

У ході системного аналізу описана і досліджена парадигма варіантних перформативів, як синтаксичних способів реалізації значення перформативності, змодельоване граматико-лексичне поле перформативності, виявлені особливості функціонування ПМА, зміна потенціалу їх прагматичних функцій в залежності від контексту вживання та визначені фактори, що сприяють нейтралізації перформативного значення.

Проведений аналіз вживання перформативних виразів у складі мовленнєвих актів у 15 найбільш характерних ситуаціях спілкування дозволив узагальнити весь континуум мовних засобів вираження перформативності в сучасній німецькій мові і представити його у вигляді триярусного поля у вертикальному розтині:

Структуру експліцитного перформативного висловлювання, зокрема форми вираження актантів перформативного дієслова можна звести до наступної схеми:

Проаналізувавши співвідношення модифікованих експліцитних перформативних виразів та базового інваріанту, а також фактори варіативності вираження перформативного значення, ми дійшли висновку, що варіанти приядерної зони перформативного поля поділяються на дві групи:

варіанти, що зумовлені нереалізованими актантними позиціями перформативного дієслова;

варіанти, що зумовлені варіативністю граматичних форм перформативного дієслова.

На периферію перформативного поля виноситься континуум мовленнєвих кліше та граматичних засобів, які знаходяться під час спілкування в стані латентної готовності і актуалізуються в мовленні з метою експлікації тієї чи іншої інтенції. В процесі комунікації відбувається взаємодія різних факторів спілкування і мовного матеріалу, з континууму мовних засобів відбираються такі, які в даній ситуації найповніше і найточніше передають інтенцію мовця.

Комплексний аналіз синтаксичних, семантичних та прагматичних факторів виявив особливості нейтралізації перформативного значення мовних одиниць у процесі їх функціонування.

Процесу нейтралізації сприяють:

а) модифікація перформативних дієслів певними вільними поширювачами (обста-винами часу та способу дії, епістемічними та евалюативними прислівниками, мо-дальними частками (doch, ja, schon, wohl), та частково, заперечною часткою nicht);

б) лексичний повтор та синтаксичний паралелізм в адверзативному контексті;

в) прагматичний фактор: асиметрія між експліцитно вираженою іллокутивною силою та перлокутивним ефектом. Основну функцію при інтерпретації “контр - перформативів” бере на себе:

контекст сусідніх речень;

більш широкий контекст усього тексту;

пресупозиційні знання комунікантів та ситуація спілкування.

В рамках даного дослідження важко охопити усі важливі аспекти проблеми, що досліджується, тому деякі питання залишилися невисвітленими. Перспективним вважаємо дослідження впливу тема-рематичних відношень на характер мовленнєвого акту. Наступні дослідження можуть бути також спрямовані на подальше вивчення соціопрагматичного аспекту мовленнєвої комунікації.

Основні положення дисертації відображено у таких публікаціях

Експліцитні та імпліцитні перформативи // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. Філологічні науки. - Луцьк, 1998. - № 3. - С. 96-98.

Мікрополя перформативних висловлювань з інтенцією поради та пропозиції// Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки . Філологічні науки. - Луцьк, 1999. - № 3. - С. 74-76.

Модифікація перформативних дієслів // Вісник кафедри ЮНЕСКО КДЛУ. - К., 2000. - С. 67 - 73.

Анотація

Терещенко Т.В. Мовленнєві акти з перформативними виразами в сучасній німецькій мові. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2001.

Дисертація присвячена вивченню ПМА на матеріалі сучасної німецької мови і виконана в руслі прагматики та теорії мовленнєвих актів.

Перформативними вважаються мовленнєві акти, які експлікують власну іллокутивну силу з допомогою матричного (перформативного) дієслова типу danken, bitten, versprechen usw. (експліцитні перформативи), або, маючи певне лексико-граматичне оформлення, набувають перформативного значення в певній ситуації комунікації (імпліцитні перформативи).

В дисертації виявлені форми, характерні ознаки і особливості ПМА, досліджені семантичний, структурний та функціональний аспекти перформативів, виділені варіантні модифікації інваріантної структури перформативних висловлювань з їх детальним внутрішнім членуванням. Дослідження виявило, що варіювання способів вираження перформативу пов'язане з повнотою репрезентації його інваріантної структури. Ступінь варіативності ПМА залежить від експлікації / елімінації актантів перформативного дієслова та варіативності його граматичних форм.

Аналіз ілюстративного матеріалу в напрямку від змісту до форми виявив, що периферійні елементи перформативного поля (імпліцитні ПМА) належать до сегментів, утворених перетином перформативного поля з полями констативності та спонукання.

Критерієм інтерпретації інтенції імпліцитних перформативів є значення певної структурної моделі з відповідним лексичним наповненям, а також широкий лінгвістичний контекст та екстралінгвістична ситуація.

Ключові слова: ПМА, іллокутивна сила, перформативне дієслово, експліцитні та імпліцитні перформативи, інваріантна структура ПМА, перформативне поле.

Терещенко Т.В. Речевые акты с перформативными высказываниями в современном немецком языке. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2001.

Диссертация посвящена изучению речевых актов с перформативными высказываниями (ПРА) на материале современного немецкого языка и выполнена в русле прагматики и теории речевых актов.

Перформативными считаются акты, которые эксплицируют собственную иллокутивную силу с помощью матричного (перформативного) глагола типа danken, bitten, versprechen usw, (эксплицитные перформативы), или, имея определённую лексико-грамматическую форму, приобретают перформативное значение в определенной ситуации коммуникации. Это значение может (с помощью операции трансформации) эксплицироваться соответствующим перформативным глаголом (имплицитные перформативы).

Семантико-прагматическая структура эксплицитного перформатива включает перформативную составляюющую и пропозиционное содержание. Перформативная составляющая включает перформативный глагол и его валентносно-обусловленные актанты. Это так называемый грамматический план перформативного высказывания, актуализация которого подвергается некоторым изменениям по ходу речевой деятельности.

Во втором разделе диссертации выявлены формы, характерные признаки и особенности ПРА, исследованы семантический, структурный и функциональный аспекты перформативов, выделены вариантные модификации инвариантной структуры перформативных высказываний с их детальным внутренним членением.

Анализ перформативных высказываний проводился на материале пятнадцати лексико-семантических групп и позволил определить следующие виды ПРА:

Эксплицитные ПРА, которые разделяются на:

I.1 эксплицитные базовые перформативы, как базовый вид реализации инвариантной структуры. Такие перформативы характеризуются эксплицитным выражением всех компонентов инвариантной структуры и формируют ядро перформативного поля;

I.2 эксплицитные модифицированные перформативы, как модификации базового вида. Они допускают вариантность выражения компонентов инвариантной структуры, но сохраняют перформативный компонент, как главное средство номинации иллокутивной силы и формируют приядерную зону поля перформативности.

Имплицитные перформативы, прагматическое значение которых обуславливается контекстом соседних высказываний и общей ситуацией коммуникации.

Модификации базового вида перформативных высказываний обуславливаются двумя факторами:

экспликацией/элиминацией актантов перформативного глагола;

вариантностью грамматических форм перформативного глагола.

Согласно проведенного исследования, перформативы формируются по принципу коммуникативной достаточности, то есть, в поверхностной структуре высказывания вербализуются ровно столько актантных позиций перформативного глагола, сколько необходимо для реализации коммуникативной интенции говорящего.

Возможность элиминации актантов перформативного глагола продиктована морфологическими и прагматическими характеристиками.

Разнообразие грамматических форм перформативного глагола обусловлено фактором лексической, морфологической и синтаксической синонимии.

Изучению имплицитных перформативов посвящён третий раздел диссертации. В нём выявлены прагматические синонимы перформативов и условия нейтрализации перформативного значения.

Анализ иллюстративного материала в направлении от содержания к форме определил что периферийные элементы перформативного поля (имплицитные ПМА) принадлежат к сегментам, образованным скрещением перформативного поля с полями констативности и побуждения.

Критерием интерпретации интенции имплицитных перформативов является значение определённой структурной модели с соответствующим лексическим наполнением, а также широкий лингвистический контекст и экстралингвистическая ситуация. Межполевая миграция является следствием взаимодействия лингвистических и экстралингвистических факторов, а имплицитные ПРА, “расширяя” поле перформативности, выступают конкурентными формами эксплицитных перформативов.

Лексико-грамматическими и прагматическими факторами, содействующими процессу нейтрализации перформативного значения высказываний являются следующие:

модификация перформативных глаголов соответствующими свободными расширителями (обстоятельствами времени и способа действия, эпистемичными и эвалюативными наречиями, модальными частицами (doch, ja, schon, wohl), отрицательной частицей (nicht);

лексический повтор и синтаксический параллелизм в адверзативном контексте;

асимметрия между эксплицитно выраженной иллокутивной силой и ожидаемым перлокутивным эффектом.

Ключевые слова: ПРА, иллокутивная сила, перформативный глагол, эксплицитные и имплицитные перформативы, инвариантная структура ПРА, перформативное поле.

Treshtchenko T.V. Speech acts with performative utterances in Modern German, - Manuscript.

Thesis for a candidate degree in philology, speciality 10.02.04 - Germanic Languages. - Kiyv National University, Kiyv, 2001.

The dissertation deals with the investigation of Speech Acts with performative utterances (PSA) in Modern German, and it is carried out within the framework of pragmatics.

Performatives are the speech acts, that explicate their own illocutionary force by means of performative verbs, such as danken, bitten, versprechen (explicit performatives), or, having a special lexico-grammatical structure, obtain the performative meaning under certain conditions (implicit performatives).

The dissertation presents forms, characteristic features and paculiarities of PSA in Modern German. Semantic, structural and functional aspects of the performatives are discovered. Variability within invariant structure of the performative utterances is described.

The investigation proved that the variations in performative utterances are connected with incomplete representation of their invariant structure.

The degree of variability of PSA depends on the explication / alimination of the actants of performative verb and on the variety of its grammatical forms.

An analisys of the illustrative material from meaning to form has discovered that the periphery elements of the performative field (implicit PSA) belong to the general segments formed by performative, constative and imperative fields.

То the criterion of interpretation of the implicit performatives' intention belongs the meaning of the lexico-grammatical structure, the wide linguistic context and the extralinguistic situation.

The thesis presents pragmatical synonyms of the performatives and the conditions of neutralization of the performative meaning.

Key words: PSA, illocutionary force, performative verb, explicit and implicit performatives, invariant structure of PSA, the performative field.

Размещено на Allbest.ru

...