Адаптація французьких онімів в українській та російській мовах

Багатослівними топонімами є, як правило, ВІ, співвідносні з маловідомими денотатами.

О.А.Пічугіна, досліджуючи процеси освоєння топонімічних галліцизмів у російській мові ХVІІІ ст., виділяє три основні групи варіантів або способів передачі, так чи інакше пов'язаних зі зміною структури одиниць, які адаптуються: 1) структурно непереоформлені субститути, тобто передачі, які практично нічим не відрізняються від передачі французьких ойконімів: le Quercy - Кверси / Керси; 2) оформлення хоронімів фіналлю -ия: la Picardie - Пикардия; 3) субституція простих у структурному відношенні адміністративних французьких хоронімів багатослівними описовими побудовами: la Gascogne - Гасконська провінція // Гасконська сторона / Гасконская провинция // Гасконская сторона..

На підставі наших спостережень можна зробити висновок, що для ХХ ст. характерне функціонування усіх трьох способів структурної адаптації: 1) Нансі < Nancy, Нормандія < la Normandie, Пікардія - la Picardie, 3) Кранський край < Craonnais. Кількісна дистрибуція цих трьох груп різноманітна. У ХХ ст., безумовно, переважають структурно неоформлені субститути. Вони охоплюють найбільш численну групу топонімічних галліцизмів - ойконімів і більшу частину інших онімних груп. Набагато менш численні друга й особливо третя групи. Це пов'язується з переважанням структурно неоформлених субститутів з перемогою практичної транскрипції.

Щодо третьої групи, то у ХХ ст. багатослівні описові побудови за моделлю “відтопонімний прикметник + слово, яке визначає географічний об'єкт”, зустрічаються зрідка і переважно в джерелах історичного жанру. Їх уживання, таким чином, найчастіше зумовлене жанровими або стилістичними міркуваннями: “...захід сонця в Озькій долині” < le coucher de soleil du pays d'Auge; “Называйте его как хотите: Анжуйский Бокаж, Сегрейский или Кранский край” < Bocage angevin, Segreen, Craonnais.

Видається можливим виділити четверту групу, характерну для структурної адаптації топонімічних галліцизмів у ХХ ст. Ця група близька до третьої групи, виділеної О.А.Пічугіною для ХVІІІ ст., і навіть, на наш погляд, може бути умовно в неї включена як підгрупа. Різниця між ними полягає у тому, що в ХХ ст. модель складається з номенклатурного терміна + адміністративний хоронім у називному відмінку: “Бальзак стане префектом департаменту Ендрі-і-Луари...”; “місце викладача в колежі департаменту Сені - й - Уазі...”; “Легіони мали дістати назви департаментів Сарти, Орна, Маєнни, Іля-і-Вілени, Морбігана, Нижньої Луари й Мена-і-Луари...”; департамент Сен-Сен-Дени. Ця підгрупа є нечисленною, охоплюючи, в основному, лише назви департаментів (95 одиниць). Прикметники, які входять до складу хоронімів - назв департаментів, підлягають семантичній адаптації: Східні Піренеї < Pyrenees Orientales; Південна Корсика < Corse-du-Sud; Приморская Сена < Seine-Maritime; Верхняя Корсика < Haute Corse. Хоронім La France вже на початок ХVІІІ століття мав форму Франція, яка утвердилася в джерелах усіх жанрів. Однак і в цей період, хоча й зрідка, ще зустрічалися описові конструкції (Французьке королівство, Французька Держава, Держава Французька, Французька земля). Наступний період характеризується повним згасанням описової моделі передачі хороніма la France, і в наші дні передачі типу “Французька земля” теоретично можливі тільки зі стилістичних міркувань (наприклад, у творах художньої або історичної літератури). У матеріалі, який розгядається, нам не вдалося виявити жодної подібної передачі, що засвідчує їх нечастотність навіть у творах згаданих жанрів. Конструкції типу “Французька земля”, ймовірно, вийшли з широкого вжитку ще на початку ХІХ ст.

Отже, структурна адаптація топонімічних галліцизмів у мовах-реціпієнтах відбулася в основному до періоду, який розглядається.

У висновках підбиваються підсумки дослідження. Аналіз процесів адаптації онімних галліцизмів дозволяє зробити такі висновки. Онімні галліцизми як в українській, так і в російській мовах утворюють значні прошарки. Становлення цих прошарків відбувалося поступово, з особливою інтенсивністю - починаючи з ХVІІІ ст. До ХVІІІ ст. французько-східнослов'янські контакти, хоча й мали місце, особливо інтенсивно в ХVІ - ХVІІ ст.ст., але все ж не можуть вважатися соціально значущими.

У ХХ ст. значні зміни відбулися у самому французькому онімному просторі. Найбільше цих змін зазнав антропонімікон, дещо менше - топонімікон та інші сфери французького онімного простору. Ці зміни не могли не вплинути на процеси адаптації французької онімної лексики у мовах-реципієнтах. У роботі порушено проблему вибору бази передачі при освоєнні онімів лінгвально алогенних територій Франції.

Наявність варіативності при освоєнні французьких онімів значною мірою пов'язана з присутністю алогенних елементів у мові-джерелі.

Ступінь присутності алогенного елемента в різних класах сучасного французького онімного простору різна. Найбільш уразливим є антропонімікон, який регулярно поглинає тією чи іншою мірою французовані імена іммігрантів, які натуралізуються.

Специфіка освоєння французької онімії у період, який розглядається, виявляється у тому, що: 1) українська мова вперше за дуже тривалий період запозичує французькі ВІ безпосередньо, а не через російську мову; 2) як в українській, так і в російській мовах вироблено норми фонографічної та морфологічної адаптації французького онімного матеріалу, склався узус освоєння і вживання французьких ВІ. Однак, по-перше, чинних норм недостатньо регулярно дотримуються в деяких джерелах, зокрема, газетно-публіцистичного жанру; по-друге, в окремих деталях ці норми ще остаточно не усталилися (наприклад, віднесення французьких гідронімів - назв незначних водних об'єктів, які адаптуються, то до жіночого, то до чоловічого роду).

Найбільша кількість варіантів при освоєнні французького онімного матеріалу спостерігається у джерелах публіцистичного жанру. Це пов'язано, передусім, з недостатньою лінгвістичною підготовкою осіб, які здійснюють передачу.

Основним засобом адаптації онімної лексики на сучасному етапі є трансфонування. Проте у ряді випадків продовжують функціонувати транслітерація, традиційні способи передачі, семантична адаптація, графічні цитації.

Характер змін, яких зазнають запозичувані оніми, залежить як від особливостей мови-джерела, так і від особливостей мов-реципієнтів. У запозиченому онімному матеріалі можливі деякі відхилення від усталених норм мов-реципієнтів.

Відчутний вплив третіх мов. Незаперечне лідерство у цій галузі належить англійській мові: Guy > Гай; Yves-Thibault de Silguy > Івс-Зібаулт де Сілгу; Saint-James > у Сен-Джемсі та ін. Значно меншою мірою простежується вплив німецької мови, який був досить значним у попередню епоху. Поодинокі випадки впливу іспанської та шведської (опосередковано через німецьку) мов (Густав < Gustave). Практично не відчутний вплив польської мови. Вплив англійської мови на процеси адаптації французького онімного матеріалу зумовлено: 1) престижем і популярністю цієї мови і, як наслідок, широким знайомством з нею носіїв східнослов'янських мов; 2) відносною близькістю і графічною подібністю ряду французьких та англійських онімних елементів.

Разом з тим, вплив третіх мов простежується, в основному, у джерелах “динаміки”; джерела “статики” під вплив третіх мов практично не підпадають.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПРАЦЯХ АВТОРА

1.К вопросу о фонографической адаптации французских онимов в современном украинском языке// Тезисы докладов вузовской конференции профессорско-преподавательского состава по итогам научно-исследовательской и методической работы: филологические науки. - Донецк, ДонГУ, апрель 1995. - С.160-161.

2.Certaines particularites de l'adaptation phonographique du lexique onomastique francais en ukrainien moderne// Тези доповідей. ІІ Міжнародна конференція: Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур. - Дніпропетровськ, 1995. - С.52.

3. Рационализация при обучении способам передачи французских имен собственных на украинском и русском языках// Тезисы докладов юбилейной региональной научно-методической конференции 12-13 июня 1996 г. - Донецк: ДонГУ, 1996. - С.41.

4. О проблеме адекватности передачи французских собственных имен средствами современных украинского и русского языков// Восточноукраинский лингвистический сборник. Выпуск четвертый. - Донецк: Донеччина, 1998. - С.212-216.

5. К вопросу о возникновении ложной омонимии при фонографической адаптации заимствованных собственных имен// Восточноукраинский лингвистический сборник. Выпуск пятый. - Донецк: Донеччина, 1999. - С.135-141.

6.Личные имена французского языкового коллектива и некоторые вопросы их адаптации в русской и украинской языковых средах// Восточноукраинский лингвистический сборник. Выпуск шестой. - Донецк: Донеччина, 2000. - С.70-90.

7.О традиционных передачах французской онимной лексики в русском и украинском языках// Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах. Збірник наукових праць. Випуск 3. - Донецьк: ДонДУ, 2000. - С.154-159.

8.Некоторые особенности французского антропонимного пространства на рубеже тысячелетий// Античність - Сучасність (питання філології). - Вип.1. - Донецьк: ДонДУ, 2001. - С.245-250.

9. К вопросу о характеристике современного французского онимного пространства// Праці наукової конференції професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідної роботи за період 2000-2001 рр. (Романо-германська філологія), (18-20 квітня 2001 р.) - Донецьк: ДонНУ, 2001. - С.69-71.

Размещено на Allbest.ru