Застаріла лексика в творі Олени Апанович

Размещено на http://www.allbest.ru/

Застаріла лексика в творі Олени Апанович (на матеріалі історичного роману “Гетьмани України”)

Д.А. Кадочнікова, Н. А. Лісова

застаріла лексика Олена Апанович

Застаріла лексика неоднорідна за своїм складом, що пояснюється різними причинами виходу тих чи тих слів з активного запасу. До застарілої (пасивної) лексики відносяться історизми та архаїзми. Вони надають мові стилістичного забарвлення, певного колориту старовини та реалістичності зображуваних історичних подій.

Актуальність роботи. Багато вітчизняних мовознавців досліджували вживання та використання застарілої лексики в українській мові, зокрема І Білодід, Л. Булаховський, А. Грищенко, М. Жовтобрюх, Б. Кулик та багато інших. Такі мовознавці, як Г. Гайдученко, О. Пономарів, О. Селіванова розглядали архаїчну та історичну лексику як засіб формування специфічної мови на матеріалі українських історичних романів. Однак роль застарілої лексики в романі О. Апанович “Гетьмани України” досі не були достатньо досліджені, потребують детальнішого вивчення історизми та архаїзми в даному творі, особливості відображення ними культури та історії українського народу. Саме тому тема наукової статті є актуальною.

Мета дослідження полягала у вивченні й функціональному аналізі застарілої лексики у творі О. Апанович “Гетьмани України”.

Роман О. Апанович “Гетьмани України” - художній твір, у якому описується соціально-економічне та суспільне життя на Україні у другій половині XVII століття у всій його складності та суперечності. Саме тому авторка використовує велику кількість історизмів, що відображають колорит тих часів.

Історизми - «слова, які вийшли з ужитку разом з реаліями дійсності, що вони називали»[15:95]. Історизми інколи називають матеріальними архаїзмами. На відміну від останніх, історизми не мають у сучасній мові синонімів. Історизми трапляються переважно в художніх творах історичної тематики, де вони позначають реалії доби, про яку йдеться.

У дослідженому творі використовується велика кількість хронізмів, майже всі описані нами семантичні групи історизмів зустрічаються у романі:

- назви урядових та військових чинів;

- назви старовинної зброї, військових принад;

- назви зниклих народів, що мали важливе значення в історії людства;

- назви установ та організацій, що вийшли з ужитку;

- назви монет, грошових одиниць;

До першої групи належать назви урядових та військових чинів. Наприклад: “Навіть російські козаки-донці, невдоволені політикою царату щодо них, коли дізналися про підготовку королевича Владислава до походу на Москву, надіслали до нього отамана Бориса Юміна та осавула Афанасія Гаврилова…” [11]. “До того ж треба згадати, що й частина московських бояр воліла бачити польського королевича на царському престолі.” [11].

Друга група представлена назвами старовинної зброї, військових принад. Наприклад: “З числа тих, хто тримав гетьманську булаву, героями дослідницьких есе даної книжки обрано шістьох” [2]. “Ходкевич, помітивши, що групі козаків загрожує оточення, кинув їм на допомогу свіжі сили: піхоту, найманців, кілька кінних корогов рейтарів та добровольців.” [14].

До третьої групи відносяться назви зниклих народів, що мали важливе значення в історії людства. Наприклад: “Такі великі держави, як Польща, Османська імперія -- Туреччина, Кримське ханство, Московія (пізніше Російська імперія), домагалися повного загарбання України, вели між собою війни за оволодіння її землями.” [2]. “Може, тоді виникла у нього думка залучити в майбутньому Московію до війни проти Речі Посполитої, що її він мав намір розпочати, дочекавшись слушного часу і відповідної міжнародної обстановки” [11].

Третя група представлена установ та організацій,що вийшли з ужитку,наприклад: “ Найзначнішим із походів того року слід назвати наступ на Кафу -- основний невільницький ринок у Криму. ” [8]. “Петро Конашевич Сагайдачний брав також активну участь в опозиційному русі українського міщанства, православного духовенства, частини української шляхти проти політики національно-релігійних утисків.” [10].

Четверта група презентує назви монет, грошових одиниць. Наприклад: “Сагайдачний вважав, що краще піти на компроміс, аби не доводити до збройного конфлікту з досить численним військом, йому запропонували тисячний реєстр із видачею жалування по червінцю та шматку сукна.” [10].

Отже, історизми не обслуговують сучасні сфери життя українців, а тісно звязані з історичною долею нації, відбивають її суспільне життя, розвиток культури, ідеологію, побут; відтворюють реалії минулого, цим самим допомагаючи збагнути поведінку, думки та емоції кожного з героїв роману О. Апанович «Гетьмани України».

У романі О. Апанович «Гетьмани України» зустрічається велика кількість архаїзмів, кожен з яких має своє призначення та застосування в тій чи іншій ситуації. Вони виконують різні стилістичні функції: служать засобом відтворення колориту минулих віків, надають урочистості, схвильованості, піднесеності, вживаються для мовної характеристики героїв, відображають емоції, думки та поведінку героїв, їхні стосунки між собою.

Стилістичні архаїзми є засобом вираження автором свого урочистості та піднесеності, наприклад:

“…Лепій єст стратити живот за ойчизну,

Ніжли неприятелю достать ся в коризну.

Кто бовім за ойчизну не хочет вмирати,

Тот потом з ойчизною мусить погибати.” [19].

“Він високо підносить ратні подвиги Запорозького Війська проти ворогів християнства, проти «непріателей ойчистых», яких воно перемагало «морем, сухом, частокроть пішо и тыж конно.” [20].

В творі застосовано лексико-словотворчі архаїзми. Досліджувана група відрізняється від сучасних відповідників, вона має за мету найточніше передати реалії тогочасної доби, наприклад: “ Від імені царя посланцям було сказано, що цар гетьмана і все Запорозьке військо за це «похваляет» і в своєму «царском милостивом жалованье… имети хочет». ” [12]. “За п'ять днів до смерті Петро Конашевич у присутності київського митрополита Іова Борецького й нового запорозького гетьмана Оліфера Голуба склав тестамент, заповідаючи своє майно на освітньо-навчальні, релігійно-церковні благодійні цілі, зокрема 1500 золотих подарував Київській і Львівській братським школам «на науку і цвічення (виховання) діток українських і бакалаврів учених».” [19].

Отже, використані архаїзми в романі О. Апанович «Гетьмани України» називають предмети та явища, що існують і тепер, але вони витіснені з активного вжитку іншими синонімічними словами. Саме це зумовлює доречність функціонування застарілої лексики у творі О. Апанович «Гетьмани України».

Висновки

Функціонування та роль застарілої лексики в романі О. Апанович «Гетьмани України» досі не були достатньо досліджені, потребують детальнішого вивчення історизми та архаїзми в даному творі, особливості відображення ними культури та історії українського народу. Тому тема дипломної роботи є актуальною сьогодні.

Застарілі слова, у яких є сучасні синоніми, що замінили їх у мові, називаються архаїзмами. Архаїзми принципово відрізняються від історизмів. Якщо історизми - це назви застарілих предметів, то архаїзми - це застарілі найменування цілком звичайних предметів і понять, з якими ми постійно зустрічаємося в житті. Як стилістичний засіб архаїзми традиційно використовуються в художній літературі для відтворення історичної реальності й тогочасної мови героїв, для надання мові урочистості, піднесеності, для характеристики негативних явищ, як засіб створення іронії, сатири та сарказму.

Отже, досліджуючи архаїзми та історизми в романі Ю. Мушкетика, ми довели, що існування подібних слів в художній літературі необхідне та важливе, оскільки підтримує колорит описаних епох, допомагає емоційно виділити важливі подій та стилізує мову художніх творів. З появою нових значень застарілі слова можуть набувати нової емоційної або функціонально-стильової забарвленості, і тоді їх вживання у мові зумовлене не тільки семантичною, а й стилістичною парадигматикою.

Список використаної літератури

1. Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія. 2-ге видання, доповнене і перероблене. - Харків.: Вища школа, 1988.

2. Білодід І.К. Деякі аспекти взаємодії пізнавальної і естетичної функцій мови// В кн.: Мова. Людина. Суспільство. - К., 1977.

3. Білодід І.К. Сучасна українська літературна мова. Стилістика. - К.: Наукова думка, 1973.

4. Ганич Д.І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. - К., 1985.

5. Історія української мови: Лексика і фразеологія / Жовтобрюх В. М., Русанівський В.Г. - К.: Наук. Думка, 1983.

Размещено на Allbest.ru