Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

МОВНА ПОВЕДІНКА ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКОГО БІЛІНГВІЗМУ

(молодіжне середовище м. Києва)

БУРДА Тетяна Михайлівна

УДК 811.161.2 (048)

10.02.01 - українська мова

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Київському національному університеті

імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент

Масенко Лариса Терентіївна,

Національний університет

“Києво-Могилянська Академія”,

завідувач кафедри української мови.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор,

член-кореспондент НАН України

Ткаченко Орест Борисович,

Інститут мовознавства імені О.О.Потебні

НАН України, завідувач відділу загального

мовознавства;

кандидат філологічних наук, доцент

Кузнєцова Тетяна Василівна,

Сумський державний університет, доцент

кафедри української та зарубіжної філології.

Провідна установа: Чернівецький державний університет імені

Юрія Федьковича, кафедра сучасної української мови, Міністерство освіти і науки України, м. Чернівці.

Захист відбудеться “8” жовтня 2002 року о 17 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 при Інституті української мови НАН України (01001, м.Київ-1, вул. Грушевського, 4).

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні та Інституту української мови НАН України (01001, м.Київ-1, вул.Грушевського,4).

Автореферат розісланий “26” серпня 2002 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Самойлова І.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

білінгвізм мова молодь

Актуальність дослідження. У період розбудови незалежної України надзвичайно важливим стає вивчення і розв'язання проблем, пов'язаних з українсько-російським білінгвізмом, які є не лише лінгвістичним питанням, а також і соціальним, політичним, культурним. Масова двомовність, деформація мовної ситуації, конфліктність мовних проблем можуть мати наслідками втрату суспільної консолідації, небезпечні процеси асиміляції як мовної, так і національно-культурної.

Тому об'єктивне дослідження мовної ситуації в Україні та окремих її регіонах, з'ясування соціальних факторів впливу на формування мовної поведінки особистості в умовах білінгвізму, виявлення мотивів мовної поведінки та індивідуальних настанов мовців є важливим і актуальним напрямком сучасної української соціолінгвістики, що має стати науковим підґрунтям у розв'язанні мовних проблем України, у державному плануванні в галузі мовної політики.

Особливої уваги потребує вивчення мовної поведінки молоді, специфіки функціонування двох мов у молодіжному середовищі, оскільки молодь - це та соціальна група, яка визначатиме мовну ситуацію, можливі її зміни у майбутньому. Об'єктивне встановлення ендогенних та екзогенних факторів, які обумовлюють формування того чи іншого типу мовної поведінки молоді, дослідження її мотивації дадуть змогу виявити шляхи досягнення бажаних змін у мовній поведінці молоді, піднесення престижу української мови у молодіжному середовищі. Це в свою чергу за умов продуманої та цілеспрямованої мовної політики в державі в цілому дозволить досягти позитивних зрушень у мовній ситуації.

Осмисленню даної проблеми сприяли роботи видатного лінгвіста О.Потебні.

Насьогодні проблема українсько-російської двомовності, зокрема мовної поведінки особистості в умовах білінгвізму, є недостатньо розробленою, оскільки на етапі радянської соціолінгвістики подібні дослідження мали більш ідеологічний, аніж науковий характер, вони відображали мовну політику СРСР. Однак, у роботах визначних вчених, присвячених дослідженню проблем білінгвізму, є немало цінних ідей і теоретичних узагальнень. Роботи вчених Є.Верещагіна, Ю.Жлуктенка, С.Семчинського, Л.Щерби сприяли цілісному осмисленню даної проблеми, з'ясуванню основних аспектів її вивчення (лінгвістичного, психологічного, соціолінгвістичного, психолінгвістичного).

Окремі роботи цього періоду стосувалися аналізу мовних ситуацій в зарубіжних країнах (Л.Нікольський, Т.Крючкова, Б.Нарумов, О.Швейцер).

Вагомий внесок у розробку білінгвології зробили зарубіжні дослідники Р.Белл, У.Вайнрайх, А.Дібольд, У.Ламберт, Р.Ніньолес, Н.Сігуан, Р.Тітоне, Ч.Фергюсон, Дж. Фішман та ін. Роботи цих вчених стосувалися понятійного апарату проблеми двомовності, теорії диглосії, впливу білінгвізму на інтелектуальний розвиток особистості, мовної поведінки білінгвів.

При розробці теоретичних і прикладних засад українсько-російської двомовності, функціонування української мови у XX столітті важливе значення мали дослідження Л.Масенко, О.Ткаченка, Ю.Шевельова, Н.Шумарової та ін.

Науковий пошук спирався на проведені дослідження окремих аспектів білінгвізму (Б.Ажнюк, В.Коваль, Я.Пилинський, Я.Радевич-Винницький, В.Чемес, О.Чередниченко, Н.Шовгун, Г.Яворська та ін.).

Глибшому розумінню психологічних засад мовної поведінки, мотивів вибору мови, їх змісту і структури сприяли дослідження психологів Л.Виготського, Є.Ільїна, Г.Костюка, О.Леонтьєва, О.Лурія та ін.

Однак на сьогоднішній день відсутні спеціальні наукові дослідження, присвячені вивченню мовної поведінки молоді, зокрема м. Києва, в умовах українсько-російського білінгвізму, сфер функціонування обох мов у молодіжному середовищі, виявленню та аналізу основних соціальних факторів, що впливають на формування мовної поведінки молоді, мотивів поведінки та оцінних настанов даної групи мовців.

Актуальність цієї проблеми, її недостатнє висвітлення у науковій літературі обумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Мовна поведінка особистості в умовах українсько-російського білінгвізму (молодіжне середовище м. Києва)”.

Обраний напрям дисертаційного дослідження пов'язаний з темою науково-дослідної роботи кафедри сучасної української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Проблеми і тенденції розвитку української та інших слов'янських мов”.

Об'єкт дослідження - мовна поведінка особистості в умовах білінгвізму.

Предмет дослідження - мовна поведінка молоді м.Києва в умовах українсько-російського білінгвізму.

Мета дослідження - на основі теоретичних та експериментальних даних з'ясувати особливості мовної поведінки молоді м.Києва, встановити роль соціальних та індивідуальних факторів при формуванні та дотриманні певних моделей мовної поведінки у ситуації білінгвізму кінця 90-х - початку 2000-х років.

Відповідно до мети, об'єкта і предмета дослідження визначено такі завдання:

1. Проаналізувати стан досліджуваної проблеми у лінгвістичній і психологічній літературі; уточнити та систематизувати понятійний апарат проблеми двомовності, основні підходи до класифікації цього явища та виділити типи білінгвізму, які доцільно врахувати при вивченні мовної поведінки особистості.

2. Встановити співвідношення між поняттями білінгвізму та диглосії, різновиди диглосного білінгвізму та його особливості.

3. Виявити соціальні детермінанти, що зумовлюють вибір мови спілкування білінгвів.

4. Розкрити специфіку продуктивної та рецептивної мовної поведінки молоді залежно від місця навчання.

5. З'ясувати фактори впливу на кодові переключення мовців в артикульованому та неартикульованому мовленні, встановити силу їх дії.

6. Визначити основні мотиви та їх компоненти україномовної та російськомовної поведінки молоді і суб'єктивні оцінні настанови мовців, що впливають на тип мовної поведінки.

Для розв'язання поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження:

теоретичні: системний та порівняльний аналіз лінгвістичної і психологічної літератури (уточнення та систематизація понятійного апарату; з'ясування класифікацій та типів білінгвізму, співвідношення між поняттями білінгвізму та диглосії); історико-генетичний метод (встановлення особливостей розвитку мовної ситуації в м.Києві та факторів, що його обумовлюють); методи математичної статистики (обробка, підтвердження та узагальнення даних соціолінгвістичного експерименту);

емпіричні: вивчення документальних джерел (отримання об'єктивних даних про респондентів); анкетування (з'ясування комунікативних сфер функціонування мов, впливу ендогенних та екзогенних факторів на вибір мови спілкування, вивчення особливостей внутрішнього дискурсу, встановлення самооцінки рівнів знань мови, мотивації мовної поведінки); інтерв'ювання та поточне, періодичне і одноразове спостереження (підтвердження та доповнення результатів анкетування, виявлення суб'єктивного сприймання мовної ситуації, оцінного ставлення до її розвитку).

Експериментальна база дослідження. Вивчення мовної поведінки молоді м.Києва здійснювалося у середніх загальноосвітніх школах з українською мовою навчання (№ 27, 58, 175), професійно-технічних училищах (№ 28, 33, 40, 43) та у вищих навчальних закладах (Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова - історичний, фізико-математичний, природничо-географічний факультети; Київський національний університет технологій і дизайну - технолого-економічний, механічний факультети).

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: вперше запропонована класифікація ендогенних та екзогенних факторів впливу на мовну поведінку білінгвів, розроблено моделі повного і часткового диглосного білінгвізму та встановлено його особливості, розкрито особливості продуктивної та рецептивної мовної поведінки молоді м.Києва, з'ясована ієрархія факторів впливу на кодові переключення в артикульованому і неартикульованому мовленні, визначені основні мотиви мовної поведінки молоді та їх компоненти; уточнено зміст поняття білінгвізму, співвідношення між поняттями білінгвізму і диглосії, компоненти структури мотивів мовної поведінки та їх зміст; дістали подальший розвиток наукові підходи до класифікацій та типологій білінгвізму стосовно даної проблеми.

Практичне значення дослідження визначається тим, що: розроблена методика забезпечує ефективне вивчення мовної поведінки молоді в умовах білінгвізму; запропонований системний підхід може бути використаний для аналізу мовної поведінки інших верств населення в різних регіонах країни; розроблені теоретичні положення і отримані експериментальні дані можуть бути використані у процесі читання лекцій, спецкурсів на філологічних факультетах вищих навчальних закладів, при складанні рекомендацій органам державного управління щодо мовного регулювання в країні; результати дослідження можуть бути корисними для подальших соціолінгвістичних досліджень.

Вірогідність одержаних наукових результатів і висновків дисертації забезпечені методологічною обґрунтованістю вихідних теоретичних положень; застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних його меті та завданням; репрезентативністю вибірок об'єктів дослідження; результатами обробки даних експериментального дослідження статистичними методами.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження було викладено у доповідях, прочитаних на Міжнародній науковій конференції “Державність української мови і мовний досвід світу” (м. Київ, 2000р.), науково-практичних конференціях та засіданнях кафедри сучасної української мови Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1999-2001 р.р.), науковій конференції Інституту педагогіки АПН України “Зміст і технології шкільної освіти” (м. Київ, 2001р.), методоб'єднаннях вчителів української мови та літератури Радянського р-ну м. Києва (2000-2001 р.р.).

Результати дослідження впроваджені у навчальний процес кафедр сучасної української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, української мови факультету гуманітарних та суспільних наук Національного університету “Києво-Могилянська академія” та філологічного факультету Київського міжрегіонального інституту удосконалення вчителів імені Бориса Грінченка; у середніх загальноосвітніх школах №58, 175 м. Києва. Матеріали дисертації впроваджуються під час читання лекцій з української мови, проведенні практичних і семінарських занять, спецкурсів “Соціолінгвістика”; вони використовуються при навчанні старшокласників українській мові та літературі, при доборі змісту факультативних занять з української мови.

Основні положення і результати дослідження висвітлено у 5 одноосібних статтях у наукових фахових виданнях.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (256 найменування обсягом 21 сторінка), додатків (3 додатки обсягом 21 сторінка). Повний обсяг дисертації - 208 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету дослідження, сформульовано його завдання , розкрито методи, наукову новизну та практичне значення, подано дані про апробацію та впровадження одержаних результатів дослідження.

У першому розділі “Предмет і теоретичні основи дослідження” розкрито теоретичні засади розуміння проблеми білінгвізму та диглосії як різновиду двомовності; розроблено моделі повного і часткового диглосного білінгвізму; з'ясовано особливості формування особистості у двомовному соціумі та виділено соціальні детермінанти мовної поведінки білінгвів.

Теоретичний аналіз проблеми білінгвізму дав змогу запропонувати більш повне, порівняно з попередніми, визначення цього поняття. У визначенні білінгвізму мають бути враховані три основні компоненти: практична реалізація знань двох мов; рівень володіння мовами; основні фактори, що зумовлюють поперемінне використання мов. Тому пропонуємо таке визначення поняття білінгвізму: білінгвізм - володіння двома мовами, яке охоплює різні рівні знання мов і реалізується у практиці поперемінного активного чи пасивного їх використання залежно від комунікативних сфер, соціальних ситуацій, параметрів комунікативного акту, а також від соціальних та індивідуальних настанов.

На основі аналізу різних класифікацій білінгвізму, розроблених відповідно до основних аспектів його вивчення, виділено ті критерії і відповідні типи білінгвізму, які доцільно застосовувати при соціолінгвістичному аналізі мовної поведінки індивідів та обробці його результатів. Виділені типи білінгвізму належать до психологічного та соціологічного видів типологій (рецептивний - продуктивний, змішаний - чистий, нейтральний - диглосний, родинний - соціальний, асимілятивний - неасимілятивний, ранній - пізній, інструментальний - інтеграційний, індивідуальний - масовий).

Обґрунтовано співвідношення між поняттями білінгвізму та диглосії. Під диглосією розуміємо такий різновид білінгвізму, що характеризується розподілом сфер функціонування двох мов, соціально диференційованим їх використанням. Якщо одна мова повністю витісняється іншою з певних сфер суспільного життя, то маємо повний диглосний білінгвізм. Частковий диглосний білінгвізм не передбачає цілковитого усунення мови з деяких сфер функціонування, але спостерігається значне домінування однієї мови над іншою у цих сферах. При недиглосному білінгвізмі обидві мови виконують однакові функції. Отже, не кожна двомовність є диглосною. Але практично недиглосний білінгвізм зустрічається рідко, і в більшості ситуацій з'являються тенденції до функціонального розподілу мов, а отже, до розвитку диглосного білінгвізму.

Нами розроблено вісім моделей диглосного білінгвізму (шість стосуються повного диглосного білінгвізму, дві часткового), що сприяє глибшому осмисленню можливих варіантів розподілу сфер функціонування мов.

Проведене теоретичне дослідження дало змогу виділити такі особливості диглосного білінгвізму:

1. Домінуючою мовою (А) буде та, що охоплює ширше коло сфер функціонування (при повному диглосному білінгвізмі) або переважає у більшій кількості сфер (при частковому диглосному білінгвізмі), тоді як додаткова мова (Б) - мова деяких сфер суспільного життя, або така, що переважає лише в окремих сферах. За умов гіпотетичного обслуговування обома мовами приблизно рівної кількості комунікативних сфер домінуючою можна вважати мову вищих функцій соціального життя (мова адміністрації, масової інформації тощо), а додатковою - мову особистих та повсякденних функцій. Зауважимо, що це лише загальний підхід, який може бути конкретизований, враховуючи особливості кожної окремої ситуації.

2. Домінуюча мова характеризується високим рівнем престижності, комунікативної значимості, що формує у свідомості індивіда позитивний образ цієї мови і орієнтацію на її обов'язкове засвоєння.

3. Розподіл сфер функціонування між двома мовами залежить передусім від зовнішньолінгвістичних факторів (політичних, соціально-економічних, культурних), диглосної політики і підтримується диглосною ідеологією, яка поступово виробляє суспільні стереотипи щодо двох існуючих мов.

4. Серед тих, у кого мова А - рідна, пропорція білінгвів менша, ніж у людей з рідною мовою Б. Тобто ті, хто спілкуються мовою А, менше потребують вивчення мови Б.

5. Диглосія як соціально диференційоване функціонування мов певною мірою завжди супроводжується напівмовністю мовців, оскільки користування якоюсь мовою в цілому ряді типових ситуацій розвиває в її носія відповідні мовні навички саме у цій мові, тоді як в іншій мові вони атрофовані. Інтенсивність виявів напівмовності зумовлена соціально: рівнем освіти, національної свідомості, мовною політикою держави тощо.

Отже, ситуація диглосії характеризується приписуванням окремих функцій кожній з мов, що залежить від зовнішньомовних факторів, суспільних стереотипів щодо двох існуючих мов.

У ході дослідження обґрунтовано недоцільність інтенсивного паралельного вивчення двох мов у ранньому віці. Не визнаючи в цілому беззастережний негативний вплив двомовності на свідомість індивіда, рекомендуємо дотримуватися наукової позиції доцільності засвоєння другої мови після оволодіння рідною для уникнення взаємного тиску мовних систем у свідомості дитини, їх дестабілізації.

Вивчаючи проблему білінгвізму, треба мати на увазі, що засвоюючи іншу мову, індивід одночасно долучається до іншої культури, бере участь у процесах акультурації, наслідком чого є формування білінгвокультурного індивіда. Аналіз проблеми білінгвокультуризму та акультурації дав змогу виділити типи можливих ситуацій, які пропонуємо розрізняти з урахуванням типів двомовності, мотивацій засвоєння другої мови:

1. Монокультурний білінгвізм. Спостерігається у випадках, коли індивід засвоїв другу мову з утилітарною метою (наприклад, щоб отримати необхідну інформацію цією мовою, вести дослідження з теоретичних проблем тощо). Це передбачає обмежене володіння другою мовою, нерідко лише рецептивне, і співвідноситься, як правило, лише з індивідуальною двомовністю.

2. Бікультурний білінгвізм. Найчастіше притаманний людям, які з різних причин змушені засвоювати, крім рідної, ще й другу, домінуючу в певному суспільстві, мову. Це може здійснюватися з метою інтеграції в інше культурно-мовне середовище. Бікультурний білінгвізм також може спостерігатися у випадку більш-менш повного засвоєння індивідом другої мови з культурно-пізнавальною метою. У кожному разі тут передбачаються високі ступені володіння другою мовою (найчастіше це продуктивний білінгвізм), а також можливість співвідношення як з індивідуальною, так і з масовою двомовністю. При бікультурному білінгвізмі розрізняємо два рівні акультурації - повну або часткову, залежно від ступеня засвоєння іншої культури, що безпосередньо пов'язане з практикою використання другої мови.

Якщо білінгвізм індивідуальний, то поступове залучення індивіда до іншої культури через оволодіння другою мовою (після засвоєння рідної мови, а разом і акцентів рідної культури), збагачує людину додатковими знаннями і не призводить до послаблення самоідентифікації.

Принципово інша ситуація, якщо білінгвізм - масовий. Тоді двомовність та акультурація мають наслідком асиміляцію та денаціоналізацію, втрату специфіки національної культури, руйнацію менталітету нації.

Таким чином, визначаючи позитивні моменти індивідуального білінгвізму, необхідно враховувати, що, коли двомовність набуває масового поширення, вона несе загрозу руйнації основ духовної своєрідності нації.

Якщо мовна поведінка монолінгва - це вибір певного мовного варіанта в межах однієї і тієї ж мови, то мовна поведінка білінгва - передусім вибір конкретної мови спілкування з тих, якими володіє білінгв. Тому з'ясування причин, що зумовлюють перехід двомовного індивіда з однієї мови на іншу, та характеристика соціальних детермінантів, які впливають на цей вибір, - одна з центральних соціолінгвістичних проблем вивчення білінгвізму.

У зв'язку з тим, що певна мова використовується в конкретних соціальних ситуаціях, у мовній свідомості білінгва вона починає асоціюватися з конкретними соціальними і соціокультурними факторами. Соціолінгвістичний аналіз мовної поведінки дозволив з'ясувати причини вибору білінгвом тієї чи іншої мови, встановити обставини переходу двомовних осіб з однієї мови на іншу в ході комунікативного акту, прослідкувати зв'язок між мовною поведінкою білінгва та соціальними (в широкому розумінні слова) детермінантами, що зумовлюють вибір мов білінгвом.

Досліджуючи мовну поведінку білінгвів рекомендується врахувати весь комплекс соціальних факторів, які її детермінують. Нами виділені класи ендогенних та екзогенних факторів впливу на мовну поведінку білінгвів (рис.1). Найбільший вплив серед екзогенних факторів мають комунікативна сфера, соціальна ситуація, рольова поведінка комунікантів, соціальні установки та стереотипи, престиж мов, тема спілкування, а серед ендогенних - ступінь володіння мовами та тип білінгвізму, потреба в адекватності самовираження, необхідність цитування, емоційне сприйняття мов, етнічне самоусвідомлення мовця.

У роботі з'ясовано відсутність однозначної залежності мовної поведінки від тих чи інших соціальних факторів і, відповідно, повної її передбачуваності. Соціальні фактори можуть або сприяти вибору білінгвом тієї чи іншої мови спілкування, стимулювати до вибору певної моделі мовної поведінки, або гальмувати його. Між фактичною мовною поведінкою та сукупністю зовнішніх детермінантів знаходяться індивідуальні настанови мовців, їх розумова діяльність, роль яких не можна недооцінювати. Соціальні фактори, що обумовлюють мовну поведінку білінгвів, взаємодіють з власне психологічними факторами впливу на неї.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1. Детермінанти мовної поведінки

У другому розділі “Мовна поведінка молоді в умовах українсько-російського білінгвізму” розроблена методика експериментального дослідження мовної поведінки; з'ясовані особливості продуктивної та рецептивної мовної поведінки молоді, внутрішнього дискурсу респондентів; виявлена мотивація мовної поведінки молоді.

Встановлено і підтверджено методами математичної статистики безпосередню залежність формування мовної поведінки індивіда від мови спілкування батьків, яка збігається з його рідною мовою. Обгрунтовано, що російськомовне родинне середовище закладає одномовний тип поведінки; у молоді з україномовних родин, формується передусім двомовний тип поведінки (рис.2).



Рис.2. Діаграма розподілу респондентів за мовою спілкування залежно від мови їх батьків

Аналіз експериментальних даних виявив існування зв'язку між мовою спілкування молоді та освітою їх батьків. З'ясовано, що більший відсоток опитаних, які надають перевагу спілкуванню українською мовою у різних сферах діяльності, належить представникам родин, де обоє батьків мають вищу освіту, дещо нижчий - представникам родин, де батьки отримали середню освіту.

Виявлено, що мова батьків тісніше пов'язана із формуванням мовної поведінки молоді, ніж освіта батьків. Остання впливає на мову спілкування дітей не стільки безпосередньо, як опосередковано, оскільки освіта батьків сформувала передусім їх власну мовну поведінку, яка в свою чергу впливає на мовну поведінку дітей.

У результаті дослідження встановлена схильність молоді до комунікації російською мовою. Продуктивна мовна поведінка має монолінгвістичний вияв у респондентів-росіян та характеризується переважанням спілкування російською мовою у групах респондентів-українців. З'ясовано, що зниження відсотку респондентів-українців, які користуються українською мовою, відбувається у напрямі: родинно-побутова сфера > спілкування у навчальному закладі (поза навчальним процесом) > соціально-побутова сфера.

Досліджуючи мовну поведінку молоді, необхідно враховувати вплив середовища на вироблення стереотипів мовної поведінки особистості. Це, як правило, виявляється у пасивному, пристосовницькому прийнятті групових стандартів, визнанні існуючих норм і правил поведінки. Конформізм є результатом тиску норм середовища на індивіда, який внаслідок цього тиску починає діяти, сприймати різні явища подібно до інших членів групи, виявом відсутності у людини стійкості у власних поглядах, переконаннях, пристосування до ціннісних орієнтацій більшості.

Конформізм як широке соціально-психологічне явище поєднує в собі поняття конформної поведінки (ситуативної поведінки індивіда в умовах реального чи уявного впливу більшості) та конформності (властивості особи, що виявляється у схильності піддаватися цьому впливу, пристосовувати до нього свої погляди та лінію поведінки).

Аналіз мовної поведінки молоді засвідчив високий рівень конформності респондентів - українців, що формує пристосовану модель мовної поведінки, коли навіть україномовні особи під впливом російськомовного середовища з часом або змінюють свою мову спілкування, або стають активно двомовними. Певною мірою високим рівнем конформності пояснюється розмежування сфер використання мов, високий рівень кодових переключень українців залежно від мови співрозмовника.

Встановлені тенденції підтверджує аналіз відповідей на запитання анкети, які моделюють ситуації, коли до співрозмовників, що спілкуються українською мовою, приєднується російськомовна особа, і навпаки, коли до співрозмовників, що говорять російською, приєднується третій, україномовний учасник. Респондентам було запропоновано відповісти, чи зміниться у кожному з цих випадків їх мова спілкування. Результати аналізу відповідей подані у таблиці 1, де Уу - українці з домінуючою українською мовою спілкування, Ур - українці з домінуючою російською мовою спілкування, Рр - росіяни з російською мовою спілкування.

Таблиця 1

Залежність мовної поведінки від початкової та привнесеної мов (в %)

Початкова мова спілкування	Привнесена мова	Мова спілкування
		Зміниться	Не зміниться
		Уу	Ур	Рр	Уу	Ур	Рр
Українська	Російська	74,8	95,6	-	25,2	4,4	-
Російська	Українська	37,8	6,7	0,7	62,2	93,3	99,3

Вплив середовища здійснюється через психологічний тиск, негативні соціальні санкції. Свідомі і несвідомі побоювання підлітків залишитися в ізоляції, відчути відчуження від оточення через відмінний тип мовної поведінки призводить до прийняття норм середовища. Лише від 2 % до 8 % респондентів-українців продемонстрували стійку неконформну мовну поведінку. Слід зауважити, що поведінка меншості також може здійснювати певний вплив на індивіда. Проте, якщо вплив більшості можна назвати нормативним, тобто він сприймається як стандартний, бажаний тип поведінки, то вплив меншості - інформаційний: індивід приймає його лише як інформацію, приклад поведінки, який може бути взятий до уваги. Отже, насьогодні нормативний вплив на мовну поведінку молоді здійснює російськомовне оточення, причому респонденти - українці демонструють високий рівень мовної конформності.

Аналіз продуктивної мовної поведінки молоді підтвердив розмежування сфер використання обох мов. Це дозволяє зробити висновок, що у більшості випадків (62,5%) спостерігається не нейтральний, а диглосний білінгвізм, причому для учнів та студентів характерні відмінні моделі диглосії. Встановлено також, що в жодній із груп респондентів не спостерігається повне витіснення тієї чи іншої мови з якоїсь сфери функціонування, що свідчить про частковий диглосний білінгвізм (коли має місце лише частковий функціональний зсув).

У ході дослідження виявлені фактори впливу на кодові переключення респондентів в артикульованому мовленні та методами математичної статистики з'ясована сила їх впливу. Для молоді, що демонструє диглосний тип білінгвізму, основним фактором впливу на перехід з однієї мови на іншу є сфера спілкування. З цим фактором безпосередньо пов'язані ще й такі екзогенні фактори, як соціальні установки та стереотипи, престиж мов. З'ясовано, що на кодові переключення респондентів, для яких характерний недиглосний білінгвізм, найбільший вплив мають такі фактори як мова співрозмовника, тема спілкування та нестача лексичного запасу слів. Дещо слабшим виявився вплив факторів “необхідність цитування” та “обстановка комунікативного акту”. Обґрунтовано, що емоційне збудження та зміна виконуваної соціальної ролі мало впливають на зміну мови респондентів.

У результаті порівняльного аналізу використання обох мов в артикульованому та неартикульованому мовленні з'ясовано, що показник використання української мови представниками групи УРМу (українці з рідною мовою українською) у неартикульованому мовленні перевищує відповідний показник в артикульованому (при домінуванні двомовного варіанта в обох видах мовлення). Зворотну тенденцію виявили інформанти групи УРМр (українці з рідною мовою російською): відсоток використання української мови в артикульованому мовленні перевищує відсоток її використання в неартикульованому (при домінуванні російськомовного варіанта в обох видах мовлення). Представники групи РРМу (росіяни з рідною мовою російською) в обох видах мовлення використовують лише російську мову.

У роботі встановлено основні фактори впливу на кодові переключення у неартикульованому мовленні. Найбільш впливовими виявилися такі фактори: тема роздумів; мова особи, що є об'єктом роздумів; мова попереднього спілкування. Дещо слабкішою є дія факторів нестачі лексичного запасу слів та місця перебування. З'ясовано, що фактор емоційного збудження мало впливає на зміну мов респондентів.

Порівняльний аналіз факторів впливу на кодові переключення в артикульованому та неартикульованому мовленні здійснено за допомогою статистичного коефіцієнта варіації. З цією метою виділено пари однакових або співвідносних факторів стосовно обох видів мовлення:

Тема спілкування - тема роздумів.

Мова співрозмовника - мова особи, що є об'єктом роздумів.

Нестача лексичного запасу слів - нестача лексичного запасу слів.

Обстановка комунікативного акту - місце перебування.

Емоційне збудження - емоційне збудження.

У таблиці 2 подано виділені пари факторів з дотриманням їх нумерації, відповідні коефіцієнти варіації ( VА - коефіцієнт варіації при артикульованому мовленні, Vн - при неартикульованому) та їх різниці за абсолютною величиною.

Таблиця 2

Порівняння коефіцієнтів варіації факторів

Фактори	VА	Vн	/VА-Vн/
1	16,43	12,0	4,43
2	12,01	14,03	2,02
3	31,82	35,75	3,93
4	33,56	43,46	9,9
5	67,34	66,27	1,07

Аналіз таблиці показує, що абсолютна величина різниць коефіцієнтів варіації виділених пар факторів набуває значень від 1,07 до 9,9, тобто амплітуди коливань факторів впливу на кодові переключення в артикульованому і неартикульованому мовленні відрізняються, хоча і на незначну величину. Це означає, що пари факторів в одних випадках майже однаково впливають на зміну мови, в інших - вплив дещо різний.

Фактори “мова співрозмовника - мова особи, що є об'єктом роздумів”, “емоційне збудження” впливають на зміну мови в обох видах мовлення майже однаково (абсолютні величини різниць значень відповідних коефіцієнтів дорівнюють 2,02 і 1,07). Хоча вплив першого фактору сильний, а другого - дуже слабкий.

Більші амплітуди коливань у факторів “тема спілкування - тема роздумів”, “нестача лексичного запасу слів” (/VА - Vн/ дорівнює відповідно 4,43 та 3,93). Порівняння відповідних коефіцієнтів варіації дає підстави для висновку, що тема спілкування дещо менше впливає на кодові переключення в артикульованому мовленні, ніж тема роздумів - в неартикульованому. Навпаки, спільний фактор “нестача лексичного запасу слів” має менший коефіцієнт варіації в артикульованому мовленні (Vн = 31,82), ніж в неартикульованому (VА = 35,75). Тому цей фактор має більший вплив на кодові переключення в артикульованому мовленні. Порівняння коефіцієнтів варіації факторів “обстановка комунікативного акту - місце перебування” показує, що вплив фактора “обстановка комунікативного акту” на зміну мови в артикульованому мовленні більш значний, ніж вплив фактора “місце перебування” в неартикульованому.

Результати порівняння факторів впливу на кодові переключення в артикульованому та неартикульованому мовленні зображені на рис.3.

Таким чином, можна зробити висновок, що для більшості респондентів, які в обох видах мовлення послуговуються обома мовами поперемінно, основні фактори кодових переключень в артикульованому мовленні характерні в загальних рисах і для неартикульованого мовлення.

Аналіз рецептивної двомовності виявив більш стабільне використання української мови серед респондентів-українців та звернення до обох мов у групах росіян. З'ясовано, що респонденти-росіяни виявляють тенденцію до пасивної двомовності на противагу активній, яка практично не спостерігається. Серед українців пасивно українську мову використовує більша їх кількість, аніж активно. Готовність до сприйняття інформації залежно від її теми і змісту, а не української чи російської мови, що характерно для всіх груп опитаних, засвідчує високий рівень рецептивної двомовності.

Рис.3. Діаграма порівняння факторів впливу на кодові переключення

Вивчення самооцінки респондентами їх рівня знань та навичок в обох мовах виявило диспропорцію між можливою та реальною мовною поведінкою інформантів - росіян (потенційна спроможність їх до спілкування українською мовою в різних сферах діяльності) та частини респондентів - українців (показники їх задовільного володіння українською мовою перевищують показники її активного використання ).

Щодо української мови, то рівень самооцінки респондентів - українців звичайно вищий, ніж у росіян: визнали, що добре володіють писемним стилем української мови 73,3 % українців та 65,5 % росіян, усно-розмовним - відповідно 70,9 % та 46,4 %. Рівень самооцінки володіння обома стилями української мови дещо понижується у напрямку: учні СШ > студенти > учні ПТУ. Це може пояснюватися рядом об'єктивних причин, зокрема специфікою навчальних закладів.

Беручи до уваги досить високі числові показники самооцінки знань української мови, необхідно враховувати ймовірність похибки, зумовленої розбіжністю між декларованою в анкеті оцінкою власних знань та реальним рівнем володіння респондентом даною мовою, особливо у групі росіян. Проте цю похибку не слід перебільшувати, оскільки усвідомлення своїх знань української мови як задовільних є результатом україномовної навчальної діяльності, досить високого рівня пасивної двомовності.

При вивченні мовної поведінки, крім безпосереднього дослідження її проявів, з'ясовано також мотиви, їх компоненти, оцінні настанови, за допомогою яких формуються і закріплюються певні моделі поведінки мовців.

З'ясування мотивів мовної поведінки молоді передбачає аналіз їх структурних компонентів, які рекомендується об'єднувати у три блоки: потреби, мети, “внутрішнього фільтру”.

Блоки потреби та мети стосовно нашого дослідження містять лише по одному компоненту. Це відповідно соціальна потреба - потреба у комунікації, порозумінні з оточенням, у самореалізації та процес задоволення, реалізації цієї потреби, сформований через посередництво блоку “внутрішнього фільтру”. Встановлено, що останній включає такі основні компоненти: моральний контроль, оцінка зовнішньої ситуації, врахування умов досягнення даної мети, оцінка своїх можливостей, надання переваги за зовнішніми якостями та внутрішня протидія. Актуалізація компонента “моральний контроль” має місце, коли мовна поведінка особи є результатом впливу її власних ідеалів, переконань, цінностей (патріотичних, етичних). Наприклад, у вербалізованій формі такий мовець може пояснити свою україномовну поведінку неприйнятністю для нього спілкування у своїй державі не своєю мовою. Компонент оцінки зовнішньої ситуації пов'язаний з різними загальними факторами, що стимулюють мовця до спілкування певною мовою. У цих випадках соціальна потреба може поставати не лише як потреба у комунікації, а й як потреба у самореалізації. Наприклад, мовець у багатьох ситуаціях звертається до української мови, знання якої буде йому необхідне для майбутньої фахової кар'єри. Компонент врахування умов досягнення мети порівняно з попереднім має більш локальний характер.

Потреба у порозумінні з оточенням реалізується за допомогою тієї чи іншої мови з врахуванням умов конкретної комунікативної ситуації. Наприклад, мовець, перебуваючи у російськомовному оточенні, звертається до російської мови для забезпечення швидшого взаєморозуміння. У випадках, коли мовець надає перевагу спілкуванню однією з мов через недостатній, на його думку, рівень знань іншої, можна говорити про актуалізацію такого компонента як оцінка своїх можливостей (знань, вмінь). Перевага за зовнішніми якостями має місце, коли мовець спілкується однією з мов, суб'єктивно сприймаючи іншу як непридатну для висловлення певних думок, як таку, що не подобається. Внутрішня протидія може зустрічатися у випадках активного нав'язування якоїсь мови, внаслідок чого виникає свідоме небажання спілкуватися цією мовою.

До складу мотиву можуть входити кілька компонентів блоку “внутрішнього фільтру”, один з яких відіграє домінуючу роль, інші - супутну, супідрядну. Наприклад, російськомовний варіант реалізації потреби у спілкуванні може сформуватися через такий домінуючий компонент блоку “внутрішнього фільтру”, як врахування умов досягнення мети, тоді як супутними можуть бути оцінка своїх можливостей, перевага за зовнішніми якостями.

З'ясовано, що основними мотивами російськомовної поведінки є прагнення швидкого порозуміння з оточенням, небажання відрізнятися від інших та недостатнє володіння українською мовою. Виявлені компоненти блоку “внутрішнього фільтру” даних мотивів дозволяють зробити висновок, що російськомовна поведінка молоді характеризується екстринсивною (зовнішньо-стимульованою) мотивацією, тобто формування мотивів даного типу поведінки здійснюється більшою мірою під впливом зовнішніх факторів.

Основними мотивами україномовної поведінки виявилися важливість знання української мови для майбутньої фахової кар'єри та усвідомлення її як мови своєї держави, нації. Основний компонент блоку “внутрішнього фільтру” першого мотиву (оцінка зовнішньої ситуації) вказує на екстринсивну мотивацію, а другого (моральний контроль) - на інтринсивну, тобто на формування мотиву з опорою на внутрішні фактори (переконання, схильності, бажання тощо). Але тут слід врахувати, що усвідомлення необхідності володіння українською мовою для майбутньої кар'єри не є повною мірою показником україномовної поведінки, оскільки частина респондентів, визнаючи цю необхідність і вивчаючи українську мову, дотримуються російськомовної поведінки. Тому можна зробити висновок, що екстринсивна мотивація україномовної поведінки ще тільки формується, а більш характерною є мотивація інтринсивна.

Аналіз бачення респондентами перспектив розвитку мовної ситуації в м. Києві показав, що більшість респондентів-українців визнають необхідність створення одномовного суспільства з українською мовою, а інформанти - росіяни схильні підтримати паралельне функціонування обох мов. Це дозволяє висловити припущення, що під впливом соціально-політичних процесів серед молоді сформується готовність до змін у мовній поведінці.

ВИСНОВКИ

1. Обґрунтовано, що ефективне вивчення мовної поведінки молоді, специфіки функціонування двох мов у молодіжному середовищі передбачає уточнення понять білінгвізму та диглосії, з'ясування соціальних детермінантів мовної поведінки білінгвів, особливостей продуктивного та рецептивного її різновидів, внутрішнього дискурсу та мотивації мовної поведінки молоді.

2. Виділені класи ендогенних та екзогенних факторів впливу на мовну поведінку білінгвів. Найбільший вплив серед екзогенних факторів мають комунікативна сфера, соціальна ситуація, тема спілкування, соціальні установки та стереотипи, престиж мов; а серед ендогенних - ступінь володіння мовами та тип білінгвізму, етнічне самоусвідомлення мовця.

3. Теоретично обґрунтовано співвідношення між поняттями білінгвізму та диглосії, яке передбачає поділ білінгвізму на недиглосний (нейтральний) та диглосний з виділенням в останньому повного та часткового його різновидів. З'ясовано особливості диглосного білінгвізму та залежність його від зовнішньолінгвістичних факторів. Осмисленню можливих варіантів розподілу сфер функціонування двох мов сприяють створені моделі диглосії відповідно до її різновидів.

Монокультурний та бікультурний білінгвізм доцільно виділяти, враховуючи типи двомовності та мотиви засвоєння другої мови. При масовому білінгвізмі наслідком акультурації є асиміляція та денаціоналізація.

4. Продуктивна мовна поведінка респондентів-росіян має монолінгвістичний вияв, а у групах респондентів-українців представлена переважанням спілкування російською мовою, причому відсоток використання останніми української мови знижується у напрямі: родинно-побутова сфера > спілкування у навчальному закладі (поза навчальним процесом) > соціально-побутова сфера.

Активна мовна поведінка молоді характеризується у більшості випадків не нейтральним, а диглосним білінгвізмом, без повного витіснення тієї чи іншої мови з якоїсь сфери функціонування, що свідчить про частковий диглосний білінгвізм.

5. Виділено фактори впливу на кодові переключення в артикульованому та неартикульованому мовленні респондентів та з'ясовано силу їх впливу. В артикульованому мовленні при диглосному білінгвізмі основними екзогенними факторами впливу на перехід з однієї мови на іншу є сфера спілкування, соціальні установки та стереотипи, престиж мов. При недиглосному білінгвізмі найбільший вплив на кодові переключення мають такі екзогенні фактори, як мова співрозмовника, тема спілкування та ендогенний фактор нестачі лексичного запасу слів.

Найбільш впливовими на кодові переключення в неартикульованому мовленні є такі фактори, як тема роздумів, мова попереднього спілкування та мова особи, що є об'єктом роздумів. З'ясовано, що для більшості респондентів, які в обох видах мовлення послуговуються обома мовами поперемінно, основні фактори кодових переключень в артикульованому мовленні в загальних рисах характерні і для неартикульованого.

6. Вивчення рецептивної двомовності виявило стабільніше використання української мови при задоволенні культурно-інформаційних потреб серед респондентів-українців та звернення до обох мов в групах росіян. Орієнтація респондентів передусім на тему і зміст інформації, а не на мову, що характерно для всіх груп опитаних, засвідчує високий рівень рецептивної двомовності.

7. З'ясовано основні мотиви російськомовної та україномовної поведінки молоді, аналіз компонентів яких дозволив встановити, що російськомовна поведінка молоді характеризується екстринсивною мотивацією, тобто формування відповідних мотивів здійснюється більшою мірою під впливом зовнішніх факторів; в той час як україномовна поведінка молоді зумовлюється перш за все інтринсивною мотивацією, яка передбачає формування мотивів з опорою на внутрішні фактори (переконання, схильності, бажання). Виявлено, що екстринсивна мотивація україномовної поведінки знаходиться у стадії формування.

Одержані результати відкривають перспективи для подальших досліджень у таких напрямках: вивчення мовної компетенції молоді; мовної поведінки представників інших соціальних груп в різних регіонах України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Бурда Т.М. Мотивація мовної поведінки білінгвів (психолінгвістичне дослідження) // Урок української. - 1999. - № 9-10. - С. 6-12.

Бурда Т.М. Скажи мені, якою мовою ти говориш… (З аналізу мовної поведінки київських підлітків) // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2000. - № 4. - С.14-19.

Бурда Т.М. Диглосія двомовності як соціолінгвістична проблема // Наука і сучасність: Зб. наук. праць НПУ ім. М.П.Драгоманова. - К.: Логос, 2000. - Том ХХІІІ. - Випуск 2. - Ч. 3. - С. 185-188.

Бурда Т.М. Соціальні детермінанти мовної поведінки білінгвів // Наука і сучасність: Зб. наук. праць НПУ ім. М.П.Драгоманова. - К.: Логос, 2001. - Том ХХУІ. - С. 194-203.

Бурда Т.М. Структурний аналіз мотивів мовної поведінки двомовної молоді // Наука і сучасність: Зб. наук. праць НПУ ім. М.П.Драгоманова. - К.: Логос, 2001. - Том ХХУІІІ - С.125-129.

Анотація

Бурда Т.М. Мовна поведінка особистості в умовах українсько-російського білінгвізму (молодіжне середовище м. Києва). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова.

Інститут української мови НАН України, Київ, 2002 рік.

У дисертації розкрито теоретичні засади розуміння проблеми білінгвізму та диглосії як різновиду двомовності, розроблено моделі повного і часткового диглосного білінгвізму та встановлено його особливості; з'ясовано особливості формування особистості у двомовному соціумі та виділено соціальні детермінанти мовної поведінки білінгвів. Подано класифікацію ендогенних та екзогенних факторів впливу на мовну поведінку двомовних осіб, запропоновано більш повне, порівняно з попередніми, визначення поняття білінгвізму та уточнено співвідношення між білінгвізмом та диглосією.

Розроблено методику експериментального дослідження мовної поведінки молоді, яка може бути використана для аналізу мовної поведінки інших соціальних груп в різних регіонах країни. З'ясовано особливості продуктивної та рецептивної мовної поведінки молоді м.Києва, внутрішнього дискурсу двомовних осіб; встановлено ієрархію факторів впливу на кодові переключення в артикульованому та неартикульованому мовленні; визначено основні мотиви мовної поведінки молоді та їх основні компоненти.

Ключові слова: білінгвізм, диглосія, мовна поведінка, мотивація, ендогенні фактори, екзогенні фактори, кодові переключення.

Аннотация

Бурда Т.М. Языковое поведение личности в условиях украинско-русского билингвизма (молодежная среда г.Киева). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык.

Институт украинского языка НАН Украины, Киев, 2002 год.

В диссертации раскрыты теоретические основы понимания проблемы билингвизма и диглоссии как разновидности двуязычия, разработаны модели полного и частичного диглоссного билингвизма и установлены его особенности. Предлагается более полное, чем существующие, определение понятия билингвизма. Установлено, что в определении должны учитываться три основные компонента: практическая реализация знаний двух языков; уровень владения языками; основные факторы, определяющие поочередное использование языков. Обосновано соотношение между понятиями билингвизма и диглоссии, которое предусматривает деление билингвизма на недиглоссный и диглоссный с выделением в последнем полной и частичной его разновидности. Установлена зависимость диглоссного билингвизма от внешнелингвистических факторов, диглоссной политики и идеологии.

Анализ проблемы билингвокультуризма и аккультурации дает возможность выделить два типа ситуаций - монокультурный и бикультурный билингвизм - которые предлагается различать с учетом типов двуязычия, мотиваций усвоения второго языка. Установлено, что при массовом билингвизме следствием аккультурации есть ассимиляция и денационализация.

Выделены классы эндогенных и экзогенных факторов влияния на языковое поведение билингвов. Наибольшее влияние среди экзогенных факторов имеют коммуникативная сфера, социальная ситуация, ролевое поведение коммуникантов, социальные установки и стереотипы, престиж языков, тема общения, а среди эндогенных - уровень владения языками и тип билингвизма, потребность в адекватности самовыражения, необходимость цитирования, эмоциональное восприятие языков, этническое самоосознание личности.

В работе разработана методика экспериментального исследования языкового поведения молодежи, которая может быть использована для анализа языкового поведения других социальных групп в разных регионах страны.

Раскрыты особенности продуктивного и рецептивного языкового поведения молодежи г.Киева. Установлено, что продуктивное языковое поведение имеет монолингвистическое проявление у респондентов-русских и характеризуется преобладанием общения на русском языке в группах респондентов-украинцев. Понижение процента респондентов-украинцев, которые используют украинский язык, происходит в направлении: домашнее общение > общение в учебном заведении (вне учебного процесса) > общение вне семьи и учебного заведения. Установлено разделение сфер активного использования обеих языков. В большинстве случаев наблюдается не нейтральный, а диглоссный билингвизм, причем для учеников и студентов характерны разные модели диглоссии. Однако нет полного вытеснения того или иного языка из какой-либо сферы функционирования, что свидетельствует о частичном диглоссном билингвизме.

Исследование рецептивного двуязычия показало более стабильное использование украинского языка среди респондентов-украинцев и обращение к обоим языкам в группах русских и украинцев.

В результате сравнительного анализа факторов влияния на кодовые переключения в артикуляционной и неартикуляционной речи установлено, что для большинства респондентов, которые в обеих видах речи используют два языка поочередно, основные факторы кодовых переключений в звуковой речи в общих чертах характерны и для внутренней речи.

Выявлены основные мотивы русскоязычного и украиноязычного поведения молодежи. Анализ их компонентов показал, что русскоязычное поведение молодежи характеризируется экстринсивной мотивацией (формирование мотивов данного типа поведения осуществляется в большей мере под влиянием внешних факторов), тогда как украиноязычное поведение обусловлено прежде всего интринсивной мотивацией (формирование мотивов осуществляется с опорой на внутренние факторы). Экстринсивная мотивация украиноязычного поведения находится в стадии формирования.

Ключевые слова: билингвизм, диглоссия, языковое поведение, мотивация, эндогенные факторы, экзогенные факторы, кодовые переключения.

Annotation

T.M. Burda. The Lingual Behaviour of an Individual in the Conditions of Ukrainian - Russian Bilingualism (the Young Environment in Kyiv City) - Manuscript.

The thesis is aimed at achieving for a candidate of science degree in Philology. Specialty 10.02.01. - the Ukrainian Language.

...