Мистецтво художнього перекладу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Види письмового перекладу

1.1 Основні види письмового перекладу

1.2 Класифікація видів перекладу на основі жанрово-стилістичних особливостей оригіналу

Висновки до першого розділ

РОЗДІЛ 2. Художній переклад та його специфіка і проблематика

2.1 Особливості художнього перекладу

2.2 Засоби оформлення інформації в художньому тексті

2.3 Проблеми художнього перекладу

2.3.1 Проблема співвідношення контексту автора і контексту перекладача

2.3.2 Проблема точності і вірності.

2.3.3 Проблема перекладу фразеологізмів

Висновки до другого розділу

Загальні висновки

Список використаної літератури



ВСТУП

Мова - одне з найважливіших засобів спілкування людей між собою. Завдяки мові людство має можливість отримувати від одне одного інформацію, обмінюватися досвідом та інноваціями та розвиватися та рухатися вперед. Однак, коли люди володіють різними мовами, безпосереднє спілкування стає вже неможливим. В такому випадку мовці звертаються до перекладу. Переклад є важливим допоміжним засобом, що забезпечує виконання мовою її комунікативної функції в тих випадках, коли люди висловлюють свої думки на різних мовах. Переклад відіграє велику роль в обміні думками між різними народами і слугує справі поширення скарбів світової культури.

Художній переклад також називається літературним, бо використовується він найчастіше саме у художній літературі.

Він являється одним з яскравих прикладів поширення культурного розвитку, а також способом обміну між різними країнами світу народною творчістю, народною мудрістю та культурними надбаннями. Адже літературна мова має свої особливості . Вона потребує збереження художнього задуму при перекладі, урахування художніх засобів, стилів, форм, естетичних поглядів автора тощо. Дослідження на дану тему дозволить краще розумітися н питаннях пов'язаних з художнім перекладом.

Актуальність роботи зумовлюється необхідністю детального аналізу особливостей, аспектів і труднощів , які можуть виникнути під час роботи з художнім перекладом, а також формування професійної компетенції перекладача.

Мета дослідження :

· класифікація типів письмового перекладу;

· розгляд специфіки художнього перекладу, як одного з типів письмового перекладу;

· розгляд труднощів,виникають при перекладі художнього тексту.

Об'єктом дослідження є специфіка, особливості, труднощі , які можуть виникнути під час роботи з художнім перекладом художнього перекладу.

Предметом дослідження є художній переклад.

Методи дослідження: аналіз періодичних видань, наукових праць, довідників, статей, учбової літератури що присвячена даній темі.

Порівняльний метод використовувався для зіставлення різних точок зору науковців стосовно даної теми.

Структура реферату. Робота складається з 2 розділів. Перший розділ присвячено опису типів письмового перекладу. В другому розділі розглядається специфіка художнього перекладу та огляд проблем, що виникають при роботі з ним.

Загальний обсяг курсової роботи становить 20 сторінок .

РОЗДІЛ 1. ВИДИ ПИСЬМОВОГО ПЕРЕКЛАДУ

Процес перекладу тексту з однієї мови в інший має різноманітний і неоднозначний характер, пов'язані з безліччю назв компонентів що саме багатомірністю цього процесу обумовлені розбіжність у поглядах перевести та її особливості. У науці існує 3 виду письмового перекладу.

1.1 Основні види письмового перекладу

художній переклад класифікація проблема

1) Послівний переклад - це механічний переклад слів іноземного тексту у тому порядку, в якому вони зустрічаються в тексті, без урахування їх синтаксичних і логічних зв'язків. Послівний переклад, який ще називають буквальним чи підстрочним, у першу чергу використовується як база для подальшої роботи з текстом перекладу.

2) Дослівний переклад. Дослівний переклад, при правильній передачі думки перекладного тексту, прагне до максимально близького відтворення синтаксичної конструкції і лексичного складу оригіналу. Якщо синтаксична структура перекладного пропозиції може бути виражена в перекладі аналогічними засобами, дослівний переклад розглядається як остаточний варіант перекладу без подальшої літературної обробки.

3) Художній переклад - це переклад творів художньої літератури і художніх текстів. У художньому перекладі важливе збереження форми, змісту, структури і естетичного впливу оригіналу тексту. Переклад художніх текстів здійснюється фахівцями-філологами з урахуванням усіх мовних особливостей.

Цей вид викликає найбільшу кількість розбіжностей в науковому середовищі - багато дослідників вважають, що кращі переклади повинні виконуватися не стільки за допомогою лексичних і синтаксичних відповідностей, скільки творчими пошуками художніх співвідношень, по відношенню до яких мовні відповідності відіграють підлеглу роль.

Інші вчені, наприклад, в загальному, визначають кожний переказ, в тому числі і художній, як відтворення твору, створеного на одній мові, засобами іншої мови.

1.2 Класифікація видів перекладу на основі жанрово-стилістичних особливостей оригіналу

1) Юридичний переклад - це письмовий переклад законів і коментарів

до них, підзаконних актів, матеріалів судових слухань, статутних документів

компаній, - текстів, що відрізняються специфічною граматикою і стилістикою, а також традиційним використанням у багатьох з них латинських виразів.

2) Фінансово-економічний переклад має на увазі письмовий переклад різноманітної фінансової, комерційної і біржової документації, бухгалтерської і банківській звітності і тому подібне, - текстів, специфічних в плані термінології граматики і стилістики. Риси юридичного і фінансово-економічного перекладу об'єднуються при перекладі документів, що знаходяться в юрисдикції контрактного права (контрактів, договорів, угод, листів про наміри та ін.)

3) Медичний переклад об'єднує процес і результат письмового викладу на мові перекладу текстів медичного змісту, викладених письмово на мові оригіналу і призначених як для лікарів і дослідників так і для неспеціалістів(пацієнтів і їх родичів).

4) Науковий переклад - це письмовий переклад суто наукових, науково-популярних і учбово-наукових текстів, які на тому або іншому ступені висвітлюють проблематику основних наукових дисциплін і що характеризуються особливою стилістикою,граматикою і лексичною своєрідністю : значною кількістю термінологічних ланцюжків, вживанням загальнолітературних слів в нових значеннях та ін.

5) Релігійний переклад займає особливе положення серед інших видів спеціального перекладу, оскільки релігійні тексти в ідеалі не повинні піддаватися інтерпретації при перекладі.

6) Технічний переклад, характеризуються найбільш високою мірою термінологічності, спрощеною граматикою(значною кількістю інфінітивних, номінативних і еліптичних конструкцій) і своєрідною стилістикою.

7) Рекламний переклад припускає переклад рекламних модулів, брошур, буклетів, постерів і так далі, для яких характерна висока частотність використання гасел, імперативних і еліптичних конструкцій, риторичних питань та інших граматичних конструкцій.

8) Художній переклад - це переклад творів художньої літератури і художніх текстів. Характеризується великою кількістю стилістичних фігур, засобів художньої виразності. Основною функцією художнього тексту являється створення художнього образу.[7.с.70]

Висновки до першого розділу

В першому розділі було розглянуто основні типи письмового перекладу а також класифікацію видів перекладу на основі жанрово-стилістичних особливостей тексту. Було досліджено особливості, функції та призначення кожного з них. Було виявлено що типи письмового перекладу відрізняються одне від одного і потребують від перекладача різних навичок та знань та різних рівнів компетенції.



РОЗДІЛ 2. ХУДОЖНІЙ ПЕРЕКЛАД ТА ЙОГО СПЕЦИФІКА І ПРОБЛЕМАТИКА

2.1 Особливості художнього перекладу

Художній стиль - мабуть, найменш вивчений із усіх існуючих стилів, оскільки він найбільш рухливий, що творчо розвивається. Художній стиль не знає ніяких перепон по дорозі свого руху до нового, раніше невідомого. Понад те, новизна і незвичайність висловлювання стає умовою успішної комунікації у межах цього функціонального стилю.

Художній переклад різко відрізняється від інших видів перекладу бо він припускає мовну творчість перекладача, володіння літературним талантом. Адже переклад однієї і тієї ж цитати у різних людей виходить зовсім різним. Такий переклад - справжнє мистецтво, так як естетичний ефект досягається відповідними мовними засобами, втому числі ритмікою, римою і алітерацією.

Художній переклад відрізняється від технічного тим, що не тільки передає точний зміст. Спеціаліст з художнього перекладу, поза всяким сумнівом, має бути близько знайомим з культурою та менталітетом носіїв мови. Інакше читач не зрозуміє не тільки авторський задум, а й настрій книги, світогляд, стиль і особливості мови автора, тобто все, що є важливим при читанні художньої зарубіжної літератури. Це вимагає від перекладача особливої ретельності та ерудованості. У художньому творі відображаються не лише певні події, а й естетичні, філософські погляди його автора. Перекладач повинен мати якщо не ґрунтовні, то принаймні достатні для перекладу знання в області філософії, естетики, етнографії (оскільки в деяких творах замальовуються деталі побуту героїв), географії, ботаніки, мореплавства, астрономії, історії мистецтв та ін.

У художні тексти використовується незліченну кількість тропів і постатей промови, що визначає і даний стиль з інших. І перекладач повинен створити текст, що якнайповніше становить оригінал в чужомовній культурі. Серед критеріїв такого перекладу, звісно, слід назвати збереження максимально великої кількості тропів і постатей промови, як важливу складову художньої стилістики тієї чи іншої твори. З іншого боку, переклад повинен вказувати на створення оригіналу.

Художній текст є надзвичайно складною структурою. Перш за все в ньому виокремлюються різні і разом з тим взаємопов'язані рівні: ідейно-естетичний( ідеологічний), жанрово композиційний і власне мовний як естетична мовленнєва система.

1) Ідейно-естетичний (ідеологічний) рівень - це втілений у тексті згідно з авторським задумом зміст літературного твору як результат естетичного опанування дійсності, що зображується.

2) Жанрово - композиційний рівень художнього тексту - це його поетична структура в її широкому розумінні, те, як «зроблено» літературний твір, його побудова, обумовлена змістом та характером жанру ( приналежністю до епосу, лірики, драми), системою образів у їхньому взаємозв'язку та розвитку подій, розташуванням та співвідношенням художніх деталей.

3) Мовний рівень - (естетична мовленнєва система) художнього тексту - система зображувальних засобів мови, за допомогою яких виражається ідейно-естетичний зміст літературного твору. Мовний рівень має, в свою чергу, різні яруси: лексичний (семантичний), граматичний (морфологічний і синтаксичний), словоутворюючий, фонетичний тощо. В процесі застосування для вираження певних семантичних і стилістичних функцій одиниці одного ярусу постійно взаємодіють з одиницями інших ярусів в тексті. Єдність рівнів і їх конструктивних компонентів проявляється безпосередньо в аналізі.[14.с.11]

Отже, головна ціль художнього перекладу - здійснення повноцінної міжмовної естетичної комунікації шляхом інтерпретації початкового тексту, реалізованій в новому тексті на іншій мові.[17.с.117]

2.2 Засоби оформлення інформації в художньому тексті

Навряд чи можливо перерахувати і прокоментувати всі засоби оформлення художньої інформації в тексті. Ми звернемося лише до деяких, найістотніших, і оцінимо можливості їх перекладу, добре розуміючи, що при такій більшості мовних засобів конфлікт форми і змісту неминучий - звідси часте застосування прийому компенсації і неминучий ефект нейтралізації деяких значущих складових перекладу. Не маючи на увазі конкретний текст, всі засоби перекладу можна віднести до домінантам перекладу, але в реальності частина з них буде представлена ??в перекладі в ослабленому вигляді або обмеженим числом компонентів лексичного повтору або при передачі метафори не вдасться зберегти специфіку образу.

До таких засобів відносяться:

1) Епітети - передаються з урахуванням їх структурних та семантичних особливостей (прості і складні прикметники; ступінь дотримання нормативного семантичного узгодження з визначальним словом; наявність метафори, метонімії, синестезії), з урахуванням індивідуалізованності, з урахуванням позиції по відношенню до визначеного слову і її функції ;

2) Порівняння - передаються з урахуванням структурних особливостей, стилістичного забарвлення входить до нього лексики;

3) Метафори - передаються з урахуванням структурних характеристик, з урахуванням семантичних відносин між образним і предметним планом;

4) Авторські неологізми - передаються за існуючою в мові перекладу словотворчої моделі, аналогічної тій, яку використовував автор, зі збереженням семантики компонентів слова і стилістичного забарвлення.

5) Повтори фонетичні, морфемні, лексичні, синтаксичні - передаються по можливості зі збереженням кількості компонентів повтору і самого принципу повтору на даному мовному рівні;

6) Гра слів, заснована на багатозначності слова або пожвавлення його внутрішньої форми, - в окремих випадках збігу обсягу багатозначності обіграється слово в оригіналі та перекладі зберігається і сенс, і принцип гри, у решті слу3чаях гра не передається, але може бути компенсована обіграванням іншого за значенням слова, яке вводиться в той же текст;

7) Іронія - для її відтворення у перекладі передається, перш за все, сам принцип контрастного зіткнення, зіставлення несумісного.

8) «Ті, що говорять» імена й топоніми - передаються із збереженням семантики «говорить» імені і типовою для мови оригіналу словотворчої моделі, екзотичною для мови перекладу;

9) Синтаксична специфіка тексту оригіналу - наявність контрасту коротких і довгих речень, ритм прози, переважання вигаданого зв'язку ,тощо - передається за допомогою граматичних відповідностей;

10) Діалектизми - як правило, компенсуються просторічної лексикою; жаргонізми, лайки передаються за допомогою лексики мови з тією ж стилістичною забарвленістю.

Кожен переклад, як творчий процес, повинен бути відзначений індивідуальністю перекладача, але головним завданням перекладача все-таки є передача в перекладі характерних рис оригіналу, і для створення адекватного оригіналу художнього та емоційного враження перекладач повинен знайти найкращі мовні засоби: підібрати синоніми, відповідні художні образи і так далі.

Звичайно, всі елементи форми і змісту не можуть бути відтворені з точністю. При будь-якому перекладі неминуче відбувається наступне:

1. Якась частина матеріалу не відтворюється і відкидається.

2. Якась частина матеріалу дається не у власному вигляді, а у вигляді різного роду замін / еквівалентів.

3. Привноситься такий матеріал, якого немає в оригіналі.

Тому кращі переклади, на думку багатьох відомих дослідників, можуть містити умовні зміни в порівнянні з оригіналом і ці зміни абсолютно необхідні, якщо метою є створення аналогічного оригіналу єдності форми і змісту на матеріалі іншої мови, однак від обсягу цих змін залежить точність перекладу, і, саме мінімум таких змін передбачає адекватний переклад.

2.3 Проблеми художнього перекладу

2.3.1 Проблема співвідношення контексту автора і контексту перекладача

У художньому перекладі контекст останнього дуже наближається до контексту першого. Критерієм збігу, або, навпаки, розходження обох контекстів є міра співвідношення даних дійсності і даних, взятих з літератури. Письменник іде від дійсності і свого сприйняття її до закріпленого словами образу. Іншими словами, якщо переважають дані дійсності, то ідеться про авторську діяльність. Перекладач іде від існуючого тексту і відтворюваної в уяві дійсності через її "вторинне", "наведене" сприйняття до нового образного втілення, закріпленого в тексті перекладу.[13.с.125] Тобто, якщо переважають дані літературного походження, то йдеться про контекст перекладача. Таким чином, художній переклад обумовлений не лише об'єктивними факторами (конкретно-історичним літературним каноном, нормативним обіходом), але й суб'єктивними (поетикою перекладача). Жоден переклад не може бути абсолютно точним, оскільки сама мовна система приймаючої літератури за своїми об'єктивними даними не може досконало передати зміст оригіналу, що неминуче призводить до втрати певного об'єму інформації. Тут також замішана особистість перекладача, який при перекодуванні тексту обов'язково випустить щось із змісту, а також його схильність продемонструвати чи не продемонструвати усі особливості оригіналу.[10.с.108] У художньому перекладі до усіх цих факторів домішується ще й особистість перекладача який, як уже зазначалося, у цій ситуації є більшою чи меншою мірою й автором. Твір не можна вирвати із стихії рідної мови і "пересадити" на новий ґрунт, він повинен народитися наново у новій мовній ситуації завдяки здібностям і талантові перекладача. Кожний мовний елемент, послуговуючись найтоншими асоціативними зв'язками, впливає на образне мислення носія цієї мови і витворює конкретно-чуттєвий образ. Закономірно, що при перекладі твору на іншу мову, в силу мовних розбіжностей, ці асоціативні зв'язки значною мірою руйнуються. Щоб твір продовжував жити як мистецький витвір в новому мовному середовищі, перекладач повинен перейняти на себе функції автора і певною мірою повторити творчий процес його створення і наповнити твір новими асоціативними зв'язками, які викликали б нові образи, властиві даній мові.

2.3.2 Проблема точності і вірності

Дана проблема співвідносна з попередньою. Ще Максим Рильський з приводу поетичного перекладу писав: "Вважаю неможливим, як дехто цього вимагає, щоб автор поетичного перекладу, отже й сам поет, цілком забув про себе, цілком підкорився індивідуальності іншого поета. Це навіть, здається мені, небажано: таким способом можна стерти пилок з крилець того метелика, що зветься поезією.».[20.с.240] При перекладі прози перед перекладачем постає проблема розбіжності у смисловому навантаженні і стилістичній виразності слів та зворотів різних мов. Але у прозі слово несе перш за все змістове навантаження і є виразником стилістичного тону, а в поезії слово стоїть в ритмічному ряді поетичного твору, і це призводить до певної зміни його якостей. Спроба відтворити у поетичному творі усі конструктивні елементи неодмінно призведе до втрати гармонії твору, тому необхідно визначити, які елементи в даному творі є головними і відтворити їх з усією можливою точністю, не звертаючи, або звертаючи неістотно, увагу на інші. Як зазначають науковці, переклад повинен звучати як оригінальні вірші і це один з елементів точності чи вірності. Але через призму приймаючої мови повинні чітко відчуватись національний дух та національна форма оригіналу, а також індивідуальний стиль поета. Перекладач поетичних творів повинен пропонувати своїм читачам з кожним новим перекладом нові образи, нові форми, нові стилі, і в кожному перекладі повинен вгадуватися його особистий стиль.

2.3.3 Проблема перекладу фразеологізмів

Фразеологізми - особливий тип поєднань. Основною їх особливістю є "часткова або повна невідповідність плану змісту плану вираження, що визначає специфіку фразеологізму"[3.с.60] і, безумовно, впливатиме на вибір прийомів і способів перекладу.

Практично у будь-якій мові відмічені декілька рівнів фразеологізмів, причому не усі вони загальновідомі, широковживані і зафіксовані словниками. Деякі з цих фразеологізмів використовуються тільки певними групами носіїв мови і відсутні в словниках. Саме тому первинне завдання перекладача - уміти розпізнати одиниці фразеологізмів в тексті, відрізняти стійке поєднання від змінного. Слід також мати на увазі, що багатозначність і омонімія властиві не лише словам, але і фразеологізмам, тобто одно і теж поєднання може одночасно бути і стійким, і вільним. Наприклад, «The girl next door» - 1. дівчина, що живе поруч, сусідка; 2. дівчина, яких багато. Тому уміння аналізувати мовні функції є ще однією умовою адекватного перекладу фразеологізмів на іноземні мови. Іноді автори використовують одиницю фразеологізму відразу в декількох значеннях для створення образних або емоційних асоціацій або гумористичного ефекту. [4.с.19]

Бувають випадки, що перекладачеві доводиться відновлювати одиниці фразеологізмів, що піддалися авторській трансформації і передати в перекладі ефект, що досягався ними.

Ще однією неминучою проблемою є національно-культурні відмінності між близькими за змістом одиницями фразеологізмів в різних мовах. Часто, співпадаючи по сенсу, одиниці фразеологізмів мають різну емотивну функцію або стилістичну забарвленість. Аналогічні проблеми можуть виникнути навіть при перекладі фразеологізмів, що мають однакове джерело, наприклад, біблейське, античне або міфологічне. Такі фразеологізми називатимуться інтернаціональними. До них належать одиниці фразеологізмів, які запозичувалися з мови в мову або ж виникали у різних народів незалежно один від одного внаслідок спільності людського мислення, близькості окремих моментів соціального життя, трудової діяльності, виробництва, розвитку науки і мистецтв.

Тепер, ґрунтуючись на аналізі перелічених труднощів перекладу і особливостях одиниць фразеологізмів, можна сформулювати основні правила перекладу одиниць фразеологізмів :

1. Оптимальним перекладацьким рішенням, поза сумнівом, являється пошук ідентичної одиниці фразеологізму. Проте слід визнати, що число подібних відповідностей в англійській і російській мовах украй обмежене.

2. За відсутності безпосередніх відповідностей фразеологізм, спожитий в мові оригіналу, можна перевести за допомогою аналогічної одиниці фразеологізму, хоча він і буде побудований на іншій словесно-образній основі. Слід також враховувати, що стилістичне або емоційне забарвлення не завжди співпадають. В цьому випадку взаємозаміна неможлива.

3. Калькування, або послівний переклад, іноді допустимі, хоча цей метод не завжди є ефективним. Цікаво, що іноді перекладачам вдається впровадити в мову перекладу і навіть культуру нову одиницю фразеологізму. Частіше увесь цей шлях застосуємо до фразеологізмів, що мають біблейські, античні або міфологічні джерела.

4. При перекладі текстів культурно-історичної тематики застосовують калькування разом з поясненням в можливо коротшому виді. Такий вид перекладу називається подвійним, або паралельним.

Висновки до другого розділу

У ході дослідження особливостей та труднощів при роботі з художнім перекладом було зроблено висновок, що робота перекладача полягає не тільки у правильному перекодуванні тексту з однієї мови на іншу, а й у власному творчому доробку. Було розгляну то основні проблеми, які можуть виникати при роботі з художнім текстом. Робота з художнім перекладом вимагає від перекладача літературознавчих та письменницьких навичок. Адже його завданням стає , також правильне відтворення, мовних засобів, образів, ритміки, рими, а також правильне тлумаченння та переклад фразеологізмів.



ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Художній переклад відрізняється від інших видів перекладу. Робота з художнім перекладом вимагає від перекладача літературознавчих знань та письменницьких навичок. Адже перекладач повторює творчий процес створення художнього твору.

Таким чином художній переклад одним з яскравих прикладів поширення культурного розвитку, а також способом обміну між різними країнами світу народною творчістю, народною мудрістю та культурними надбаннями.

У ході дослідження було розглянуто основні типи письмового перекладу а також особливості, функції та призначення кожного з них. Було виявлено що типи письмового перекладу відрізняються одне від одного і потребують від перекладача різних навичок та знань та різних рівнів компетенції. Далі було виявлено особливості і специфіку художнього перекладу що вирізняють його з-поміж інших типів художнього перекладу.

Перекладач художнього тексту повинен мати якщо достатні для перекладу знання в багатьох областях, як наприклад: філософії, естетиці, етнографії, психології, ботаніці, мореплавстві, астрономії, історії мистецтв та інших.

Переклад повинен повністю задовольняти загальноприйнятим нормам літературної мови. Кожна фраза повинна звучати жваво і природно, не зберігаючи жодних натяків на іншомовні синтаксичні конструкції першотвору. Щоб твір продовжував жити як мистецький витвір в новому мовному середовищі, перекладач повинен перейняти на себе функції автора і певною мірою повторити творчий процес його створення. А також наповнити твір новими асоціативними зв'язками, які викликали б нові образи, властиві даній мові.

Для перекладача ідеал - злиття з автором. Але злиття вимагає пошуку, вигадки, винахідливості, вживання, співпереживання, гостроти зору, нюху, слуху. Розкриваючи творчу індивідуальність, але так, що вона не затуляє своєрідності автора.

Отже художній переклад це - мистецтво,інструмент культурного освоєння світу, розширення колективної пам'яті людства, чинник самої культури.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Mischenko, L.A. Theorie und Praxis des Ьbersetzens.Lehrbuch. - Winnyzja: NOWAKNYGA, 2003.- 156s.

2. Алексеева, И.С Письменный перевод. Немецкий язык: Учебник. - СПб.: Изд-во "Союз", 2006.- 368с.

3. Алехина, А.И. - Фразеологическая единица и слово: к исследованию фразеологической системы./А.И. Алехина//БГУ, 1979 -234с.

4. Амосова, Н.Н. Слово и контекст. -В кн.: Очерки по лексикологии, фразеологии и стилистике//Л.,1858, Учен. зап. ЛГУ им. Жданова №243, вып. 42.

5. Архипов, А.В. Письм. перевод с немецкого языка на русский язык: учеб. пособие./А.В. Архипов - М.: КДУ,2008.- 336с.

6. Борисенко, А.Л. Нестандартный язык. Проблемы художественного перевода. В сборнике: Ментальность. Коммуникация. Перевод Сб. статей памяти Федора Михайловича Березина (1931-2003. Сер. "Теория и история языкознания" Центр гуманит. науч-информ. исслед.; Отд. языкознания; Отв. ред. и сост. канд. филол. наук Раренко М.Б.. МОСКВА, 2008. С. 250-266.

7. Бурукина О.А. Жанрово-стилистическая классификация письменного перевода.Вестник Российского университета дружбы народов. Серия: Вопросы образования. Языки и специальность. 2009. № 4. С. 67-71.

8. Виноградов, В.С. Перевод. Общие и лексические вопросы: учеб.пособие/ В.С. Виноградов. -[2.-е изд., перераб.].-М.: Университет, 2004. -235с.

9. Гарбовский Н.К. Теория перевода: учеб. Для вузов по специальности "Лингвистика и межкультурная коммуникация"

10. Дюршин, Д. Посредническая функция художественного перевода.М., 1987

11. Казакова, Т.А. Imagery in Translation.Практикум по художественному переводу./Учебное пособие.-СПб.:Издательство "Союз" 2003,-320с.

12. Кияк, Т.Р. Теорія і практика перекладу (німецька мова): підручник для студ.вищіх навч. закладів/Т.Р. Кияк, А.М. Науменко,О.Д.Очуй. - Вінниця: Новакнига, 2006 -592с.

13. Комисаров, В.Н. Общая теория перевода. М., 1999.

14. Корунець, І.В. Вступ до перекладознавства: підручник/І.В.Корунець. - Вінниця: Нова книга, 2008,-208с.

14. Некряч, Т.Є. Через терни до зірок: труднощі перекладу художніх творів. Навчальний посібник -Вінниця: НОВА КНИГА, 2008.-200с.

16. Нелюбин Л.Л. Введение в тему перевода (когнитивный теорико-прагмат. аспект): учеб.пособие/Л.Л. Нелюбин. -М.: Флинта: Наука,2005.- 216с.

17. Оболенская, Ю.Л. Художественный перевод и межкультурная коммуникация./ Оболенская, Ю.М., Учеб. пособие.- М., Высш.шк., -335с.

18. Разумовская В.А. Художественный текст в решетках культуры и переводе.Вестник Тюменского государственного университета. 2011. № 1. С. 206-213.

19. Рецкер, Я.И. Теория перевода и переводческая практика. Очерки лингвистической теории перевода./Я.И. Рецкер. - 3-е изд.,стер. -М.:р.Валент, 2007. -244с.

20. Рильський, М.Т. Зібрання творів: у 20 томах. Т.16К., 1987

21. Солодуб, Ю.П. Теория и практика художественного перевода: Учеб.пособие бля студ.лингв.фак.учеб.завед./Ю.П.Солодуб ,М.:Издательский центр "Академия", 2005.-304с.

22. Федоров, А.В. Основы общей теории перевода (лингвист.проблемы):[учебное пособие для ин-тов и фак. Иностр.яз.]/А.В. -4-е изд.перераб. и доп.-М.:Высш.шк.1983.-303ст.

Размещено на Allbest.ru

...