Готська мова та готичні шрифти

Размещено на http://allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського

Інститут мов світу кафедр германської філології та методики викладання іноземних мов

Реферат

З дисципліни «Германська філологія»

На тему:

«Готська мова»

Готи - численний народ скандинавського походження, який зіграв величезну роль в освоєнні нашої землі в 2-4 століттях н.е. Що змусило великий народ покинути свої помешкання і відправитися в похід невідомо куди, з повним усвідомленням того, що мало хто з них дійде до мети і ніхто не повернеться назад? Хтось говорить - похолодання. Інші - пристрасть до пограбування. Треті - об'єднуючи обидві мотивації - необхідність захоплення нових земель.

Але є ще одна теорія. Існує думка, що легендарний ас Один - неодмінний персонаж скандинавських легенд і комп'ютерних ігор в стилі фентезі, абсолютно реальна особа, між іншим - виходець з Кавказу. До цих пір живуть там осетини, - нащадки асів. Десь в Прикаспії і знаходився великий стан богів-асів - Асгард, де і жили правителі асів, яких так обожнюють скандинави.

Що змусило Одина подорожувати на північ, - невідомо, але те, що і там він побудував прообраз держави - описано в переказах. І вісім ніг його коня Сліпніра пояснюється просто - скандинави ніколи не бачили, як їздять степовики із «запасним конем», що скаче поряд. Так або інакше, готи, як апологети богів Асгарда, могли зробити свою подорож як «хрестовий похід» - на батьківщину богів, яка, на їх думку, належала й їх народу.

Описана в легендах країна Ойум, багата водою, лісом, дичиною, рибою і хлібом, знайшлася в Придніпров'ї. Готи навіть не стали йти далі, побудувавши на берегах Дніпра і його приток свої городища. Це потім разом із загарбниками з Азії - аланами вони зайняли території від Дону до Прибалтики, від Криму до Поволжя. Народ, до речі, був цивілізований, не в приклад монголам. Жили в будинках, їли-пили з красивого посуду, носили прикраси, які їм давав Рим за хліб і землю орали плугом. З оббитим залізом лемешем, відзначте!

Для корінного населення, яке стало слов'янами лише через півтисячі років, коли готів тут і слід охолов, такі технології були одкровенням (спірне твердження - бо задовго до появи готів трипільці будували дво-триповерхові будинки, мали орало і орнаментований керамічний посуд, якщо, звичайно, готи не були їх прямими нащадками - прим. “Аратти”). Вони напевно, обожнювали б прибульців, повернувши історичну справедливість, але віра в дерева, воду і сонце була сильніша.

Тому вони били для готів дичину, вирощували урожай, ловили рибу. А ті за це давали їм дивовижні знаряддя праці, красиві імперські дрібнички (золото тоді цінувалося корінними народами лише як зручний у використанні метал), і захищали від зовнішніх ворогів.

Тобто, це був такий собі своєрідний «дах». Це вже потім, в XIX і на початку XX століть, переписуючи історію на догоду Російській імперії, складаючи різні «оповідки в стилі» «Велесової книги» або «Слова про похід Ігорів», готів оголосили «віроломними поневолювачами». Але, це зовсім інша історія.

Створювати атмосферу і настрій -- в принципі, властивість будь- якого шрифту, але жоден з них не зрівняється в цьому відношенні з фрактурами, текстурами, ротундами, бастардами, швабахером і сучасними варіаціями по їх мотивам. Серед теоретиків типографіки готичні шрифти народжують небачене зіткнення думок; їм приписували і приписують то національний, то релігійний, то політичний підтекст. Майже усе відоме про них -- легенда, однак народження і життя легенд самі по собі говорять багато про що. Шрифти, які називають готичними, відбулися від каліграфічної манери письма, що практикувалася в середньовічній Європі. Зовсім неважко представити, як вони виникли.

Досить взяти саме широке з набору плакатних пір'їв і самому зайнятися переписуванням злитого тексту, наприклад, на ватманський лист. Для цього необов'язково бути художником -- навіть навпроти, краще їм не бути, маючи лише природне для кожної людини представлення про красу. Писати треба довго, намагаючись, щоб тексту на листі умістилося якнайбільше (не забудемо, наскільки коштовним був папір у ті часи).

Текст -- будь- який, аби злитий. Нехай це будуть, наприклад, сторінки з навмання узятої книги, хоча, звичайно, для чистоти експерименту краще використовувати німецький текст... Вже через півгодини таких вправ з-під пера почне виходити щось подібне до текстури. Потім представимо, що ми займаємося цим усе життя, і що почерк устоявся.

«Алмазоподібні» завершення штрихів, якими стільки захоплювалися художники, виходять самі собою, коли перо йде під кутом до лінії рядка. Тонкі розчерки, що ефектно контрастують з масивними основними штрихами, робить ребро пера, коли почерк стає швидким. Невелика «ламаність» ліній не особливо ускладнює читання, але дозволяє тут і там компенсувати нерегулярності письма.

Завдяки їй рядки виглядають більш злитими. Звичайно, усі ці маленькі прийоми стануть непотрібними в друкованому тексті, але... хто задумається про це при перекладі шрифту в метал? Почерки митецьких каліграфів на той час стануть канонічними. Так бувало не раз і в історії друкованого слова; а згодом в особливостях шрифту, успадкованих від рукописної традиції, відкриються зовсім нові змісти. Плутанина грозить, уже коли ми пробуємо назвати готичні шрифти своїм ім'ям.

В англомовній літературі є відповідний термін gothic type. Але часто, особливо в американських джерелах, словом Gothic позначається також те, що в англійських іменується Sans Serif, а в наших -- рубаними шрифтами, гротесками чи просто шрифтами без зарубок. До шрифтів середньовічної Європи вони не відносяться.

Іноді закінчення «Готик» стає частиною назви конкретного шрифту, і теж зовсім не обов'язково готичного.

«Готичні шрифти (від іт. gotico--готський) - Рукописні шрифти, що виникли у Франції і Німеччині в середині 11 століття і виражали собою стиль архітектури і пластики - готику. Протягом XII століття відбувається процес становлення нового стилю. Лінії стають надламаними, округлі форми здобувають вигляд гострого мигдалю. З виникненням друкарства Г.Ш. - набірні. У Німеччині вживалися до початку 20 ст.

(шапка письма Мартіна Бормана)

Відрізняє особливий спосіб написання латинських букв. Існує безліч варіантів, однак основні характерні особливості - кутаста і подовжена форма, широкі штамби, сильна контрастність» . Дослідники традиційно виділяють кілька видів Готичного письма. Імовірніше всього, його першим різновидом стала т.зв. Текстура (лат. textura--тканина) - ламаний готичний лист, що поєднує всю сторінку в щільну тканину

Одержала свою назву за те, що рівномірно покривала сторінку. Характерний темний шрифт, велика стислість, можливість розділити сторінку надвоє (через вузький лист).

Текстурні мінускули мали правильні «розміряні» відстані між штрихами (ширина внутрішньобуквеного просвіту (eye) приблизно дорівнює ширині штриха).

Рядкове t своєю верхівкою виходить за верхню горизонтальну лінію, над буквою і з'являється риска-крапка. У якості прописних уживаються ломбардські версали, але потім з'являються і свої форми прописних, а версали використовуються лише як ініціали.

Характерна незграбність і витягнутість букв. У сучасному комп'ютерному співтоваристві розроблювачів шрифтів автентичні текстурні розкладки зустрічаються вкрай рідко і становлять інтерес хіба що для впертих колекціонерів. Це легко пояснити через низький ергономічний рівень даного типу, погану читабельність.

Характеризується підвищеною обтічністю і навіть недбалістю обрисів, згладженими виступами і зарубками. Пізнє готичне письмо. У Північній Європі готика розвивалася далі. Самим старшим з пізніх готичних було Швабське письмо. Воно було широким і більш зручним для читання ніж текстура. Наступним видом готичного письма була

Фрактура (нім. Fraktur - надлам, злам). Фрактурою виконувалися придворні грамоти, з пізніх готичних стилів фрактура і нині використовується більше всього. Пізній (17--18 ст.ст.) різновид зображений нижче

Це класичний готичний книжковий шрифт. Широко вживався в Німеччині до початку 20 століття. Остаточну обробку цьому шрифту дав А. Дюрер. У XVII і XVIII ст.ст. фрактура була пануючим шрифтом у Північній Європі.

Письмо Канцлей (нім. Kanzlei - канцелярія) було дуже близько до фрактури. Лінії букв тут стали більш тонкими, а малюнок більш філігранним. Рукописний різновид Готичного письма. Виник у 17 - 18 ст.ст. у Німеччині як форма канцелярського листа. Відрізняється вигадливими і вишуканими формами

В Італії розвивається особливий вид готичного шрифта - Ротунда (італ. rotondo -- округлий). Тут зберігаються округлі форми, надломлені тільки верхні кінці стійок. Вважається найкрасивішим з готичних стилів і є перехідним на шляху від готики dn ренесансу. Одночасно очевидне споріднення з праримськими унціальними накресленнями шрифтів 4 ст. н.е. В обох видах мінімально задіяні зарубки, апекси і загальні обриси округлі і навіть краплевидні

Бастардне письмо (lettera bastarde -- змішане письмо). Виникло з текстури під сильним впливом курсиву. Головні ознаки: різко виражене f і односводне а. Верхні подовження високих букв спрямовані сильним завитком вліво чи вправо, або утворюють декоративні розчерки

скандинавський готичний шрифт каліграфічний

Бастардне письмо мало широке застосування в XVII столітті во Франції, а пізніше в Німеччині і Нідерландах. У наш час під бастардним письмом розуміють взагалі всяку суміш готики й антикви. У XIV в. вироблений підвид готичного листа-Готична антиква ранніх гуманістів. Вона одержала таку назву за близькість до антикви.

Антиква (littera antiqua) - рід набірних шрифтів. Їх тонкий та виточений малюнок містить відгуки письма пером: наявна контрастність, певний порядок чергування товстих і тонких штрихів, різноманітність знаків по пропорціям. Особливу роль грають засічки й інші деталі. Вони мають легкий вигляд, але є дуже вагомими у цілісній картині набору. Антиква - найбільш досконале втілення графічної форми знаків алфавіту. Антиква символізує вічну молодість шрифтової класики й тому доречна в любому функціональному, жанровому й художньому контексті.

Вона здатна гармоніювати з любим композиційним рішенням як класичним, так і ультрамодним. Антиква долучає до себе прописні й строчні знаки, відповідні двом віхам донабірної еволюції латинського шрифта: від римського капітального до каролінгського минускула VIII віку.

Рукописна форма склалась к початку ХV віка. Італійські вчені-гуманісти протиставили її готичному шрифту, помилково прийняв каролінгський мінускул за істинний шрифт античності. В другій половині ХV віку нове гуманістичне письмо увійшло у набор і друк: перший відомий випадок датуйован у 1436 році. З цього часу почалося витіснення готики з книги й розвиток наборної антикви. За 300 років ренесансна антиква трансформувалася в класицистичну, обминая перехідні форми епохи бароко.

Основні ознаки еволюції - посилення контрасту,зближення знаків по ширині, витонченість та подовження засічок, випрямлення осей овальних елементів. Нова антиква прийняла жорсткуватий, геометрично виправлений вид й, таким чином, іще більш відсторонилася від рукописного прозразка.

Гротеск - це набірний шрифт без засічок й помітного контрасту. Його можно також позначити як єгипетський шрифт без засічок. Родове ім`я “гротеск» походить від назви гарнітури представленої у 1832 році. Англійці називають гротеск «sans serifs», що означає без засічок.

Французи використовують слово «antique”. Звідси й російський термін «древний». Він указує на деякі поверхні збіги гротеску з лапідарним древньогрецьким шрифтом. У США використовують термін “gothic type”, підкреслюючи момент спрощення, огрубіння початкової антиквенської моделі. Гротеск позбавлен витончених ознак письма пером й дрібних завершующих деталей. Форма його букв дійсно зведена до каркасу. Но сам каркас у гротесках відтворює пластичний стрій й пропорції антикви в різних її варіантах.

Раніше гротески називали також скелетними шрифтами, але сьогодні цей термін закріпився за іх лінійними зверх світлими різновидами, створюючих враження безплітних шрифтів. Перший гротеск народився в Англії в 1816 році. Час від часу у минулому віці зявлялись й інші гротески різної ширини й насиченості. Інколи вони використовувались для виділень, й зовсім рідко - для набору тексту.

Гротески створювались як акцидентні шрифти, й тоді на більше не претендували. Далі виникло запитання: що використовувати у друці «гротеск чи антиква», а самі радикально настроєні розділились на два табори. Отож і гротеск, і антиква стали згодом рівноправними членами шрифтової сімї.

Размещено на Allbest.ru