Переклад ораторського мовлення з англійської мови на українську

Процес ораторського мовлення. Публіцистичний стиль у системі функціональних стилів. Проблема адекватності перекладу текстів ораторського мовлення. Перекладацькі трансформації, їх вибір при перекладі. Еквівалентність перекладу ораторського стилю.

Рубрика Иностранные языки и языкознание
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 28.05.2014
Размер файла 65,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

ПЕРЕКЛАД ОРАТОРСЬКОГО МОВЛЕННЯ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ НА УКРАЇНСЬКУ

6.020303 - "Філологія”

Підсумкова робота з дисципліни "Основи наукових досліджень”

Іванова Єлизавета Сергіївна

Науковий керівник

к. філол. н. доц. О.В. Мазур

Херсон ? 2011

Зміст

  • Вступ
  • Розділ 1. Особливості ораторського мовлення
  • 1.1 Публіцистичний стиль у системі функціональних стилів
  • 1.2 Процес ораторського мовлення та його особливості
  • Висновки з розділу 1
  • Розділ 2. Труднощі при перекладі ораторського мовлення
  • 2.1 Проблема адекватності перекладу текстів ораторського мовлення
  • 2.2 Перекладацькі трансформації
  • Висновки з розділу 2
  • Висновки
  • Список використаних джерел
  • Додатки

Вступ

Представлене дослідження присвячено розгляду й аналізу особливостей перекладу ораторського мовлення. За останні двадцять років відбулися суттєві зміни у функціонуванні української та англійської мов і, насамперед, у сфері масової комунікації, що визначається екстралінгвістичними факторами - глобальними змінами в політичному й економічному житті суспільства. В сучасному суспільстві поруч із засобами масової пропаганди ораторське мовлення виступає як дієвий засіб виховання, просвіти та управління масами.

Ораторське мовлення у всій повноті відбиває поточну історію і націлена на проблеми суспільства - політичні, соціальні, психолінгвістичні, культурні, філософські.

Актуальність дослідження визначається недостатньо повним системним описом лексико-граматичних особливостей перекладу текстів ораторського стилю з точки зору практичного застосування мови. Усі ці особливості зумовили своєрідність образної системи ораторського стилю.

Метою дослідження є опрацювання характерних рис перекладу ораторського стилю мовлення.

Для досягнення поставленої мети поставлено такі завдання:

1. дослідити особливості публіцистичного стилю в системі функціональних стилів;

2. розглянути ораторський стиль мовлення як різновид публіцистичного стилю;

3. всебічно опрацювати процес ораторського мовлення;

4. проаналізувати основні труднощі, які виникають при перекладі текстів ораторського стилю.

Об'єкт дослідження - система функціональних стилів англійської мови.

Предмет дослідження - тексти ораторського стилю в їхній функціональній, комунікативній і змістовній визначеності.

Методи дослідження: У дослідженні було використано дистрибутивний, порівняльний методи, а також метод аналізу.

Практична цінність роботи визначається тим, що її результати можна застосувати для розв'язання практичних проблем, пов'язаних з подальшим дослідженням ораторського мистецтва, англо-українським перекладом таких текстів.

Розділ 1. Особливості ораторського мовлення

1.1 Публіцистичний стиль у системі функціональних стилів

Термін "стиль" походить від слова "stilos”, що в перекладі з латинської мови означає - загострена паличка для писання на вощаних дощечках.

Стилістика - це наука, яка займається відбором виражальних засобів мови для їх функціонування в мовленні залежно від мети висловлювання та мовленнєвої ситуації.

Слово "стилістика” згідно Оксфордському тлумачному словнику вперше ввійшло в словник у 1882 році зі значенням "наука про літературний стиль; наука про лінгвістичні особливості" [1, с.286]. В наш час стилістика є частиною лінгвістики, що займається вивченням стилів мови. Стилі, які виділяються відповідно до основних функцій мови, пов'язаними з тією або іншою сферою діяльності людини називають функціональними.

Функціональні стилі - це насамперед розмовні і книжкові, а книжкові містять у собі науковий, офіційно-діловий, публіцистичний та стиль художньої літератури. Для функціонального стилю характерні певні засоби мови: слова, форми, фразеологізми, словосполучення, типи й види речень. Функціональний стиль мови - це різновид, що обслуговує яку-небудь сторону громадського життя: повсякденне спілкування; офіційно-ділові відносини; агітаційно-масову діяльність; науку; словесно-художню творчість.

З усіх функціональних стилів, виділених і досліджуваних сучасною лінгвістикою, прямим нащадком риторики є публіцистичний стиль.

Однак, багато авторів класифікують це поняття по-різному. Так, наприклад, І.В. Арнольд ототожнює його з газетним стилем [2, с.90], в той час як Ю.М. Скребнєв розглядає цей стиль, як один із різновидів газетного стилю [3, с.74]. Найбільш правомірною вважається точка зору І.Г. Гальперина, який об'єднує в це поняття стиль газетних статей, ораторський стиль та стиль есе [4, с.81].

Функцією публіцистичного стилю, яка відрізняє його від інших мовних стилів, є вплив на читача (слухача) з метою спонукати його до діяльності, до бажання зайняти певну громадянську позицію, змінити погляди чи сформувати нові, пропаганда певних думок, переконань, ідей, теорій та активна агітація за втілення їх у повсякдення. Таким чином, призначення публіцистичного стилю - повідомляючи, переконувати, впливати на маси, формувати в людей правильне відношення до суспільних проблем, надавати інформацію, яка має суспільно-політичне значення.

Публіцистичний стиль використовується в газетах, журнальних статтях, у передачах по радіо і телебаченню, у виступах на зборах і мітингах.

Прикладами публіцистичного стилю можуть виступати тексти різних жанрів, як монологічні, так і діалогічні за формою: журнальні статті, соціально-політичні есе, публічні виступи, політичні дебати.

Залежно від змісту, призначення, форми чи способу виголошення, а також обставин публічний виступ поділяється на такі жанри, як доповідь, промова, бесіда, лекція, репортаж [5, с.56].

Ділова доповідь містить виклад певних питань із висновками і пропозиціями. Інформація, що міститься в доповіді, розрахована на підготовлену аудиторію, готову до сприйняття, обговорення та розв'язання проблем.

Звітна доповідь містить об'єктивно висвітлені факти та реалії за певний період життя й діяльності керівника, депутата, організації чи її підрозділу тощо. У процесі підготовки до звітної доповіді доповідач мусить чітко окреслити мету, характер і завдання, до кожного положення дібрати аргументовані факти, вивірені цифри, переконливі приклади, влучні і доречні цитати. Після обговорення, доповнень і коректив доповідь схвалюють зібранням і приймають остаточне рішення, як програму майбутніх дій на подальший період.

Промова - це усний виступ із метою висвітлення певної інформації та впливу на розум, почуття й волу слухачів, логічною стрункістю тексту, емоційною насиченістю та вольовими імпульсами мовця [5; 59]. Отже, ураховуючи вид промови, оратор повинен змінювати й характер виступу, і засоби, якими оперуватиме під час її виголошування. Із промовою виступають на мітингах, масових зібраннях на честь певної події, ювілею тощо.

Мітингова промова зазвичай виголошується на злободенну тему й стосується суспільно значущої проблнми, яка хвилює широкий загал. Цей короткий, емоційний виступ розрахований на безпосереднє сприймання слухачів.

Успішність мітингової промови залежить від індивідуального стилю оратора, його вміння доречно використовувати весь арсенал вербальних і невербальних засобів спілкування та майстерності імпровізувати залежно від реакції аудиторії.

Агітаційній промові притаманні практично всі складові промови мітингової. Торкаючись актуальних суспільно-політичних проблем, активно впливаючи на свідомість, промовець спонукає слухача до певної діяльності, до нагальної необхідності зайняти певну громадянську позицію, змінити погляди чи сформувати нові.

Ділова промова характеризується лаконізмом, критичністю, спрямування, полемічністю та аргументованістю викладених в ній фактів. На відміну від мітингової та агітаційної ділова промова орієнтована на логічно виражене, а не емоційно схвильоване сприйняття слухача. Частіше цей виступ не має самостійного значення, він зрозумілий і сприймається лише в контексті проблеми, що обговорюється на конкретному зібранні.

Ювілейна промова присвячується певній даті, пов'язаній з ушануванням людини, групи осіб, урочистостям на честь подій з життя та діяльності організації, установи, закладу тощо. Слушними в ювілейній промові будуть експромти й імпровізації, тактовні жарти та дотепне акцентування уваги слухачів на своєрідних рисах ювіляра, спогади про цікаві й маловідомі факти з його життя та діяльності. Форма та зміст ювілейної промови, попри невимушеність і дотепність її викладу, повінні морально та етично виважені промовцем, щоб не образити ні ювіляра, ні його близьких, ні слухачів.

Лекція є однією з форм пропаганди, передачі, роз'яснення суто наукових, науково-навчальних, науково-популярних та ін. знань шляхом усного викладу навчального матеріалу, наукової теми, що має систематичний характер.

Навчально-програмові лекції становлять систематичний виклад певної наукової дисципліни. Обов'язковою складовою частиною цих лекцій має бути огляд і коментар наукової літератури, акцентування уваги на ще не розв'язаних питаннях і проблемах.

Настановча - вступна лекція має на меті ввести слухача в коло питань певної дисципліни, познайомити з її предметом, зацікавити слухачів подальшим вивченням запропонованого матеріалу.

Оглядові лекції, як правило, читають після вивчення всього курсу. Вони мають на меті систематизувати знання слухачів із певного предмета, наштовхнути на подальше самостійне опрацювання якоїсь проблеми, активізувати думку.

Лекції зі спеціального курсу зазвичай призначені певній вузікій галузі науки, дослідження. Вони дають широкі можливості ввести слухачів у науку, збудити їх думку.

Виступ, як правило, не готується завчасно, а є спонтанною реакцією на щойно почуте від промовця, доповідача. У лаконічному виступові промовець може порушити одне-два питання, чи дати на них конкретну відповідь, не відходячи від тематики порядку денного.

У публіцистичному стилі реалізується мовна функція впливу (агітації і пропаганди), а також - інформативна (повідомлення новин) [5; 68]. У публіцистичних здобутках розкриваються питання дуже широкої тематики, такі, що представляють інтерес для суспільства: політичні, економічні, моральні, філософські, питання культури, виховання, повсякденного побуту.

Основними ознаками публіцистичного стилю є:

1) доступність мови й формулювань (орієнтація на широкий загал);

2) логічність доказів і полемічність викладу. Публіцист прагне переконати читача в тій або іншій оцінці суспільного явища. З найбільшою повнотою ця стилістична рису проявляється в жанрі статті, відрізняється глибиною аналізу фактів.

3) поєднання точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників, викладення наукових положень і фактів з емоційно-експресивною образністю;

4) наявність низки яскравих засобів позитивного чи негативного авторського тлумачення, яке має здебільшого тенденційний характер;

5) широке використання художніх засобів (епітетів, порівнянь, метафор, гіпербол та ін.).

Виділяють два різновиди публіцистичного стилю: писемний та усний. До писемного відноситься мова есе, газетних статей, а також статей літературно-критичного та суспільно-політичного характеру, памфлети та ін. Усним різновидом публіцистичного стилю є ораторське мовлення [4; 403].

У розвитку публіцистичного стилю спостерігається тенденція 2-х протилежних тенденцій:

1) тенденція до утворення типових для даного стилю конструкцій і зворотів, до типізації слововживання, що природно, веде до виникнення функціонально - прикріплених штампів;

2) тенденція до усунення штампів, до пожвавлення оповідання свіжими словесними зворотами [6, с.187]. У сучасній публіцистиці є тісна взаємодія між виразними засобами, що емоційно впливають, і стандартно вживаними мовними засобами.

1.2 Процес ораторського мовлення та його особливості

Ораторська мова служить не тільки для розуміння і засвоєння ідеї, але, водночас, і як джерело, яке впливає на настрій (що має велике значення для досягнення поставленої мети) [7, с.245].

Ораторське (публічне) мовлення - це будь-який виступ, промова, звернена безпосередньо до аудиторії [8; 5]. Ораторський стиль вживається в промовах, присвяченим політичним і соціальним темам сьогодення, у публічних виступах з нагоди урочистих подій, на похоронах, весіллях, ювілеях, у мові радників і суддів.

Серед промов на суспільно-політичні темі можна виділити парламентські виступи, які мають відношення до питань зовнішньої та внутрішньої політики, промови захисту і обвинувачення на судових засіданнях, а також промови на конференціях, присвячених вирішенню важливих питань суспільного життя.

Ораторські промови з нагоди ювілеїв, похорон чи інших урочистих подій є найбільш типізованою формою ораторського мовлення. Багато слів та зворотів із таких промов ввійшли до мови, як готові шаблони на будь який випадок [9, с.413].

Ораторське мовлення зображають як процес, як сукупність і взаємодію ряду елементів, або як модель. Аристотель був автором першої моделі ораторського мовлення. У своїй "Риториці" він писав, що для здійснення будь якого акту людського спілкування необхідна присутність щонайменше трьох елементів:

1) особи, що говорить;

2) промови;

3) особи, що слухає.

Таким чином, процес ораторського мовлення включає оратора, його повідомлення і аудиторію.

Для того, щоб виступати перед аудиторією, оратор повинен володіти рядом спеціальних навичок. До них відносять навички:

1) добору літератури;

2) вивчення літератури;

3) складання плану;

4) написання тексту мови;

5) самовладання перед слухачами;

6) орієнтації в часі.

Ці навички повинні використовуватися комплексно, інакше промова буде неефективною. Успіх або невдача промови залежить від якості і стану кожного елементу процесу ораторського мовлення, а також відносин між ними.

Ораторське мовлення є усним різновидом публіцистичного стилю. Головна перевага усного мовлення над писемним полягає у тій додатковій виразності, що надається людським голосом, інтонацією.

Висока мовна і голосова техніка дозволяє оратору правильно інтонувати промову. Інтонація усного мовлення - це додаткова паралінгвістична система спілкування, яку використовує оратор для впливу на аудиторію. Інтонація є видом прямої комунікації. Під інтонацією слід розуміти ритміко-мелодійну побудову промови, яка передає її смисл і почуття за допомогою висоти тону, сили звуку, темпу мови і тембру голосу [8, с.7].

За допомогою тонального забарвлення слів складаються протилежні за змістом речення: чи то піднесено-урочисті, чи то доброзичливі, чи то наказові, чи то грубі, чи то зневажливі і т. ш. Поза інтонацією немає ані побутового, ані художнього, ані наукового слова.

Емоційно забарвлені інтонації передають слухачам різноманітні почуття оратора. Крім голосу, техніку характеризують темп і ритм мовлення.

Темп мовлення - це швидкість, з якою оратор вимовляє слова, речення, весь текст у цілому. Він залежить від індивідуальних особливостей промовця, його темпераменту, від теми та змісту промови, а також від умов, за яких виголошується промова, та особливостей аудиторії. Тому, звісна річ, одна й та ж промова повинна бути викладена різним темпом в аудиторіях, що відрізняються за рівнем освіти, статі, віку, професії і т. ін. [6, с. 194]

Ритм промови має за основне зміну певних частин промови за довжиною звучання, а також чергування мови, що звучить, та пауз. Розрізняють декілька типів пауз залежно від того, за якої причини і з якою метою переривається виголошення промови. Фізіологічні паузи викликані необхідністю вдихнути повітря. Як правило, вони збігаються з іншими паузами - граматичними, логічними і психологічними.

Граматичні паузи - це засіб граматичного упорядкування тексту. Логічні паузи пов'язані зі змістом, логікою промови. За їх допомогою оратор здійснює роздрібнювання потоку слів на змістовні частини. Це нібито поділ або поєднання слів у мовні такти. Мовний такт - відрізок фрази, цілісний за значенням, об'єднаний інтонаційно і відокремлений з обох боків паузами [6, с. 196]. Зауважимо ще раз: логічна точність і виразність мови досягається постановкою логічних наголосів. Логічний наголос - підкреслена вимова етапних речень у промові (тези, висновки), а також найзначніших слів і словосполучень у фразах.

Призначення психологічної паузи - емоційна інтерпретація тексту, розкриття психологічного навантаження думки. Така пауза пов'язана з підтекстом промови, її сутність є зрозумілішою, якщо порівняти її з паузою логічною [6, с. 198]. В той час, як логічна пауза механічно формує такти, цілі фрази і саме цим допомагає виявити їх сенс, психологічна пауза дає життя цій думці, фразі і тексту, намагаючись передати їх підтексти. Логічна пауза пасивна, формальна, недійова; психологічна - завжди активна, багата внутрішнім змістом. Логічна пауза слугує розуму, психологічна - почуттю.

Також важливими компонентами кінетичної системи спілкування оратора з аудиторією є міміка, рухи, жести. За допомогою жестів можна, наприклад, зобразити форму чи розміри предметів. Жестами також можна показати почуття людини - задоволення, здивування, відчай, радість та ін. [8, с.8]

Міміка, жести, рухи відповідають певним інтонаційним моделям, а також мовним зворотам, що використовуються для передачі різних емоційних станів. Лінгвістичні (мова), паралінгвістичні (інтонація) та кінетичні (міміка, жести) засоби в ораторському мовленні, дублюючи і доповнюючи один одного збагачують його, полегшують його сприймання і посилюють вплив на аудиторію [8, с.9].

Висновки з розділу 1

У даному розділі ми дослідили публіцистичний стиль у системі функціональних стилів мовлення та з'ясували, що головною функцією публіцистичного стилю є вплив на слухача (читача) з метою спонукати його до діяльності. Ми дізнались, що основними його ознаками є доступність мови, логічність доказів, наявність яскравих засобів позитивного або негативного авторського відношення, широке використання художніх засобів.

Розглянувши ораторський стиль мовлення як різновид публіцистичного стилю ми виявили, що він має таку ж саму функцію, що і публіцистичний. Також ми дізнались, що особливістю ораторського стилю є ритміко-мелодійна будова промови, яка передає її смисл за допомогою висоти тону, сили звуку темпу мови і тембру голосу.

Опрацювавши процес ораторського мовлення ми визначили, що він складається з 3-х елементів: особи, що говорить, промови та особи, що слухає. Також ми з'ясували, що оратор повинен володіти навичками добору і вивчення літератури, складання плану, написання тексту промови, самовладання перед слухачами та орієнтації в часі.

Розділ 2. Труднощі при перекладі ораторського мовлення

2.1 Проблема адекватності перекладу текстів ораторського мовлення

При перекладі ораторського мовлення перекладач ставить перед собою завдання, що і оратор, а саме донести до слухача головну думку виголошеної промови. Перекладач повинен, перш за все, правильно інтерпретувати текст оригіналу, а тоді починати пошук засобів мови перекладу, здатних передати функцію вихідного повідомлення, його емоційність та стилістичні особливості.

Перекладач, насамперед, зіштовхується з проблемами еквівалентності та адекватності. Комісаров В.Н. стверджує, що еквівалентний переклад - це переклад, який відтворює зміст оригіналу, включаючи як денотативне так і конотативне значення мовних одиниць тексту перекладу [10, с.234]. Очевидно, що якщо знехтувати стилем тексту оригіналу і не передати при перекладі стилістичні засоби оригіналу, необхідний рівень еквівалентності не буде досягнутий.

Поруч із поняттям еквівалентності часто зустрічається поняття адекватності перекладу. За Комісаровим В.Н., адекватний переклад - це переклад, який забезпечує прагматичні задачі еквівалентності, не допускаючи при цьому порушення норм або узусу мови перекладу дотримуючись жанрово-стилістичних вимог до тексту даного типу і відповідаючи суспільно-визнаній конвенціональній мові перекладу [10, с.233].

Тобто повна адекватність перекладу також має на увазі врахування стилістичних особливостей оригіналу. Це означає, що при перекладі необхідно знайти замінювачі стилістичних засобів оригіналу.

Для того щоб переклад ораторського мовлення був адекватним необхідно дотримуватись наступних принципів перекладу:

1) наявність закінченої форми із чіткою структурою (вступ, висновок);

2) наявність емоційної інформації, яка передається емоційно-забарвленою лексикою, діалектизмами, крилатими висловами та ін.;

3) передавати в перекладі характерні для ораторського стилю різного типу повторення (лексичні, синтаксичні та ін.);

4) через те, що більшість ораторів мають свій власний стиль - необхідно передати в перекладі його особливості [11].

2.2 Перекладацькі трансформації

Англійська та українська мови належать до різних структурних типів мов (українська до флективної, а англійська до аналітичної), і тому мають багато розбіжностей у будові мов, та у наборі їхніх граматичних форм та конструкцій. Речення в англійській та українській мовах мають власні лексичні, граматичні, стилістичні особливості. У одній мові існує багато таких слів, яких немає у іншій і часто важко знайти для них аналогії або еквіваленти.

Для того, щоб передати у перекладі усю повноту інформації, яка міститься в оригіналі, перекладач повинен вміти використовувати різноманітні перекладацькі трансформації [12, с. 190].

Трансформація - це будь-яка зміна на синтаксичному рівні тексту оригіналу під час перекладу [13, с.78].

Вибір трансформації при перекладі здебільшого залежить від перекладача і є зумовленим стилістичними особливостями та комунікативною метою тексту оригіналу.

Згідно класифікації Бархударова Л.С. існують такі основні типи трансформацій, які використовуються при перекладі: перестановка, заміна, вилучення та додавання.

1. Перестановка - це граматична трансформація, в результаті якої при перекладі змінюється порядок мовних одиниць в тексті перекладу в порівнянні з текстом оригіналу [13, с.92]. Такими елементами є слова, словосполучення, головні і додаткові речення і навіть цілі речення.

В процесі перекладу найбільш поширеною є зміна порядку слів та словосполучень в структурі речення.

При перекладі також має місце зміна послідовності розташування частин складного речення - головного та підрядного речень.

Також перестановці можуть підлягати самостійні речення в тексті.

Перестановки як вид перекладацьких трансформацій зустрічаються доволі часто, але в більшості випадків вони поєднуються з різними граматичними та лексичними замінами.

2. Заміна - найбільш поширений різновид перекладацької трансформації, при якому одиниця мови оригіналу перетворюється в одиницю мови перекладу з іншим значенням [13, с.93].

В процесі перекладу заміні можуть підлягати як граматичні одиниці (форми слів, частини мови, члени речення та ін.), так і лексичні. Існують такі різновиди замін:

a) заміни форм слова;

b) заміни частин мовлення;

Найпростішим різновидом цієї трансформації є заміна займенника іменником.

Типовою при перекладі з англійської на українську є заміна віддієслівного іменника на дієслово в особовій формі.

Зустрічаються також випадки заміни прикметника на іменник.

c) заміни членів речення;

При заміні членів речення слова та групи слів в тексті перекладу вживаються в інших синтаксичних функціях ніж їх відповідники в тексті оригіналу. Інакше кажучи, відбувається перебудова синтаксичної схеми побудови речення [12, с. 199].

Найпростішим прикладом синтаксичної перебудови є заміна англійської пасивної конструкції українською активною.

d) синтаксичні заміни в складному реченні.

В будові складного речення найчастіше спостерігаються такі види синтаксичних трансформацій:

• заміна простого речення складним;

• заміна складного речення простим;

• заміна головного речення підрядним і навпаки;

• заміна підрядності сурядністю та навпаки;

• заміна сполучникового типу зв'язку безсполучниковим і навпаки.

Заміна простого речення складним в багатьох випадках використовується з граматичних причин, тобто коли є структурні розбіжності між мовою оригіналу та мовою перекладу [12, с. 203].

В інших випадках такі трансформації використовуються через стилістичні причини.

Особливим різновидом даної трансформації є об'єднання двох простих речень в одне складне.

Трансформація заміни складного речення простим є протилежною до попередньої заміни [13, с. 205].

Особливим різновидом даної трансформації є розчленування речень - розділення одного складного речення на два або більше простих.

Як в англійській так і в українській мовах речення можуть поєднуватись між собою як за допомогою сурядного зв'язку, так і підрядного. Однак, для української мови більш притаманні сурядні конструкції, в той час як в англійській мові більш поширеними є підрядні. І саме тому заміна підрядності сурядністю доволі часто використовується при перекладі з англійської мови на українську [13, с. 207].

Застосування при перекладі заміни сполучникового зв'язку безсполучниковим обумовлено тим, що для української мови безсполучниковий зв'язок більш характерний ніж для англійської.

e) лексичні заміни;

При лексичних замінах відбувається заміна окремих лексичних одиниць (слів та стійких словосполучень) мови оригіналу лексичними одиницями мови перекладу, котрі не є їх еквівалентами, тобто мають інше референційне значення. Найчастіше зустрічаються три випадки - конкретизація, генералізація та заміна, заснована на причино-наслідкових відношеннях (заміна наслідку причиною та навпаки).

Конкретизація - це заміна слова або словосполучення мови оригіналу з більш широким референційним значенням словом або словосполученням з більш вузьким значенням [12, с.212]. Конкретизація може бути мовною та контекстуальною. При мовній конкретизації заміна слова з широким значенням словом з більш вузьким значенням зумовлена розбіжностями в будові двох мов - чи відсутністю в мові перекладу лексичної одиниці, що мала б таке ж широке значення, що і одиниця мови оригіналу, чи розбіжностями в їх стилістичних характеристиках, чи вимогами граматичного порядку.

Що ж стосується контекстуальної конкретизації, то вона буває зумовлена не системно-структурними розбіжностями між вихідною мовою та мовою перекладу, а стилістичними міркуваннями, як наприклад, необхідність завершеності фрази, прагнення уникнути повторів, досягти більшої образності та ін.

Генералізація - це заміна одиниці вихідного тексту, що має більш вузьке значення, одиницею мови перекладу з більш широким значенням [12; 213].

Заміна наслідку причиною - це заміна слова або словосполучення вихідної мови при перекладі словом або словосполученням мови перекладу, яке по логічним зв'язкам позначає причину дії або стану, позначеного одиницею мови оригіналу [12, с.213].

Також зустрічаються випадки зворотної заміни - причини наслідком.

f) антонімічний переклад;

Антонімічним перекладом називається лексико-граматична заміна, суть якої полягає в трансформації стверджувальної конструкції в негативну та навпаки, негативної в стверджувальну, яка супроводжується заміною одного із слів у реченні мови оригіналу на його антонім в мові перекладу [12, с.216].

g) компенсація;

Одним із прийомів досягнення еквівалентності перекладу є особливий різновид заміни, який має назву компенсація [12, с.218] Цей прийом застосовується в тих випадках, коли певні елементи тексту оригіналу по різним причинам не мають еквівалентів в мові перекладу і не можуть бути передані її засобами. В таких випадках, для того, щоб компенсувати семантичну втрату, викликану тим, що та чи інша одиниця вихідного тексту залишилась не перекладеною або не повністю перекладеною, перекладач передає ту ж саму інформацію іншим засобом, і навіть не обов'язково в тому ж самому місці тексту, що і в оригіналі.

Компенсація використовується особливо часто там, де необхідно передати суто внутрілінгвістичне значення, яке характеризує ті чи інші особливості оригіналу - діалектальне забарвлення, індивідуальні особливості мови, каламбури, гру слів та ін., а також і при передачі прагматичних значень, коли не завжди можна знайти прямий та неопосередкований відповідник тій чи іншій одиниці вихідної мови в системі мови перекладу.

Прийом компенсації чітко показує, що еквівалентність перекладу забезпечується на рівні не окремих елементів тексту (зокрема слів), а в цілому на рівні тексту, що перекладається.

3. Додавання - граматико-лексична трансформація, в результаті якої збільшується кількість слів або частин речення [13, с.95]. Можуть додаватися іменники, дієслова, прикметники, прийменники, словосполучення.

Цей прийом використовується для правильної передачі змісту речення оригіналу при перекладі та дотримання мовленнєвих і мовних норм, що існують в культурі мови перекладу.

Оскільки поверхнева структура речення в різних мовах може відрізнятися при одній і тій же глибинній структурі, то при перекладі опущені в мові оригіналу "доречні слова" нерідко підлягають "відновленню”. На цьому заснована трансформація додавання.

Нерідко лексичні додавання зумовлені необхідністю відображення в тексті перекладу значень, які в оригіналі виражаються за допомогою граматичних засобів.

4. Вилучення - граматико-лексична трансформація, в результаті якої під час перекладу вилучається певний мовний елемент (словоформа, слово або частина речення) [13, с.96]. Це є результатом різниці у структурах англійських та українських речень.

При перекладі вилученню підлягають слова які є семантично надмірними, тобто які виражають значення, що можуть бути вилучені з тексту.

Одним із прикладів надмірності є вживання "парних синонімів" - слів, які мають однакове або близьке референційне значення, об'єднаних сполучником (зазвичай and), що вживаються паралельно одне до одного [12, с.226].

До цього стилістичного засобу дуже часто звертаються в ораторському мовленні.

Усунення семантично надлишкових елементів вихідного тексту дає можливість перекладачеві здійснювати те, що називається "компресією тексту”, тобто скорочення його загального обсягу. Це нерідко є необхідним коли в процесі перекладу численні додавання і пояснювальні фрази, що вводяться перекладачем для більшої ясності (часто з прагматичних міркувань) загрожують тексту перекладу надмірним "розбуханням”. Тому перекладач, щоб врівноважити цю тенденцію, повинен прагнути скрізь, де це можливо в межах мовних і стилістичних норм мови перекладу, застосовувати вилучення семантично надлишкових елементів вихідного тексту.

Також, характерна для англійської мови тенденція до максимальної конкретності, що виражається у вживанні числівників, а також назв мір там, де це не вмотивовано семантичними факторами, вимагає іноді вдаватися до вилучення.

Слід зазначити, що дані перекладацькі трансформації на практиці частіше зустрічаються у вигляді комплексних трансформацій. Такі трансформації містять у собі декілька простих трансформацій.

2.3 Аналіз основних труднощів, які виникають при перекладі ораторського мовлення

Для аналізу було використано уривок Фултонської промови В. Черчилля [15]. Для порівняння ми взяли переклад, зроблений Андрієм Даниленком і Сергієм Вакуленком [14].

Аналіз тексту перекладу ми робили на основі класифікації перекладацьких трансформацій Бархударова Л. С.

Перше речення: "I am very glad indeed to come to Westminster College this afternoon, and I am complimented that you should give me a degree from an institution whose reputation has been so solidly established. в перекладі має вигляд "Я дуже радий бути присутнім у цей день у Вестмінстерському коледжі, закладі вельми авторитетному, який постановив, на мою втіху, вшанувати мене науковим ступенем." В цьому реченні відбулася зміна послідовності частин речення. Тож, ми можемо зробити висновок, що в цьому перекладі було використано особливий вид перестановки.

"It is also an honor, ladies and gentlemen, perhaps almost unique, for a private visitor to be introduced to an academic audience by the President of the United States." - "Бути представленим академічній авдиторії самим Президентом Сполучених Штатів - то неабияка честь, я ладен навіть сказати - виняткова шана для приватної особи.

В перекладі даного речення окрім трансформації перестановки, було застосовано трансформацію додавання. Доданий вислів "я ладен навіть сказати" в реченні виступає як уточнення.

"Amid his heavy burdens, duties and responsibilities the President has traveled a thousand miles to dignify and magnify our meeting here today and to give me an opportunity of addressing this kindred nation, as well as my own countrymen across the ocean, and perhaps some other countries too." - "Президент, попри численні турботи та обов'язки, що він їх мужньо поклав на себе, подолав тисячу миль, аби вшанувати й прикрасити цю зустріч своєю присутністю та подарувати мені можливість звернутись не тільки до молодого покоління Америки, а й до моїх співвітчизників, як, зрештою, і слухачів в інших країнах.

Насамперед слід зазначити, що підрядне речення "amid his heavy burdens, duties and responsibilities” в оригіналі стоїть на початку, а в перекладі - в середині головного речення, тому ми можемо визначити, що тут вжито саме перестановку частин речення.

Окрім цього, в реченні "amid his heavy burdens”, перекладено як "що він їх мужньо поклав на себе”, тобто тут відбувається заміна членів речення. Словосполучення "kindred nation” в перекладі має значення "молоде покоління Америки”, а це означає, що тут застосовано особливий різновид заміни - конкретизація. Також ми можемо визначити, що при перекладі словосполучення "some other countries" була використана трансформація додавання, тому що було додано уточнення "слухачів”.

"The President has told you that it is his wish, as I am sure it is yours, that I should have full liberty to give my true and faithful counsel in these anxious and baffling times." - "Президент вже попередив вас, що саме на його бажання, - яке, я сподіваюся, збігається з вашим, - мені надано змогу відверто висловити свої міркування з приводу бурхливих й суперечливих подій сьогодення.

Аналізуючи дане речення ми можемо зазначити, що активна конструкція "I should have” в перекладі перетворюється на пасивну "мені надано”. Тому ми можемо стверджувати, що в перекладі використано заміну частин речення.

Ми можемо також відзначити, що синоніми "true and faithful” перекладено як "відверто”, тобто тут застосовано трансформацію вилучення.

Наступне речення: "Now, I shall certainly avail myself of this freedom, and feel the more right to do so because any private ambitions I may have cherished in my younger days have been satisfied beyond my wildest dreams." було перекладено такими чином: "Мені здається, що я маю на це право, бо сподівання, які я плекав замолоду, цілком справдилися, - аж понад очікування.

В цьому прикладі ми маємо справу із комплексною трансформацією. Тобто, при перекладі цього речення було застосовано декілька простих трансформацій. В першу чергу в перекладі не відображено значення фрази "I shall certainly avail myself of this freedom”, тобто було використано трансформацію вилучення. Також, словосполучення "beyond my wildest dreams” перекладено як: "аж понад очікування”, а це означає, що тут має місце трансформація заміни.

Речення "I can therefore allow my mind, with the experience of a lifetime, to play over the problems which beset us on the morrow of our absolute victory in arms, and to try to make sure with what strength I have that what has been gained with so much sacrifice and suffering shall be preserved for the future glory and safety of mankind. було перекладено таким чином: "Маючи довгий життєвий досвід, я наважуся переглянути проблеми, які насунулися на нас після блискучої перемоги у війні, й обґрунтувати на міру моїх сил нагальну потребу зберегти задля подальшого процвітання й безпеки людства все те, що його здобуто завдяки самозреченню мого покоління.

Ми можемо відмітити, що "sacrifice and suffering" в перекладі мають значення "самозречення”. Це означає, що в даному реченні перекладачі використали трансформацію вилучення. Окрім того, в перекладі зроблено перестановку членів речення: "I can therefore allow my mind, with the experience of a lifetime” перекладено як: "Маючи довгий життєвий досвід, я наважуся переглянути проблеми.

Висновки з розділу 2

У розділі було надано визначення адекватності та еквівалентності перекладу ораторського стилю. Також, ми з'ясували, що для досягнення адекватності перекладу необхідно враховувати стилістичні особливості тексту оригіналу, а також використовувати такі перекладацькі трансформації як перестановки, заміни, вилучення та додавання. Крім цього, ми дізналися, що при перекладі необхідно дотримуватися особливого стилю оратора, доцільно використовувати засоби передачі експресивності, характерні для ораторського мовлення (емоційно-забарвлена лексика, синтаксичні та лексичні повтори та ін.)

В результаті аналізу уривку промови В. Черчилля та тексту перекладу, зробленого Андрієм Даниленком і Сергієм Вакуленком ми визначили, що в перекладі вживаються трансформації перестановки (4), заміни (4), вилучення (3) та додавання (2). Виходячи з цього можна зробити висновок, що найбільш поширеним є застосування перекладачами трансформацій перестановки та вилучення.

переклад ораторське мовлення англійська мова

Висновки

У процесі дослідження ми з'ясували, що головною функцією публіцистичного стилю є вплив на слухача з метою спонукати його до діяльності. Крім цього, ми побачили, що основними ознаками є доступність мови, логічність доказів, наявність яскравих засобів позитивного або негативного авторського відношення, широке використання художніх засобів. Розглянувши ораторський стиль мовлення як різновид публіцистичного стилю ми дізнались, що він має таку ж саму функцію, що і публіцистичний. Особливостями ораторського стилю є ритміко-мелодійна будова промови, яка передає її смисл за допомогою висоти тону, сили звуку темпу мови і тембру голосу.

Опрацювавши процес ораторського мовлення ми визначили, що він складається з 3-х елементів: особи, що говорить, промови та особи, що слухає. Також ми з'ясували, що оратор повинен володіти навичками добору і вивчення літератури, складання плану, написання тексту промови, самовладання перед слухачами та орієнтації в часі. Від навичок оратора залежить ефективність промови.

Розглянувши основні труднощі, які виникають при перекладі ораторського стилю, ми встановили, що найпоширенішими з них є перекладацькі трансформації, такі як перестановки, заміни, вилучення та додавання. Також ми виявили, що при перекладі необхідно дотримуватися особливого стилю оратора, доцільно використовувати засоби передачі експресивності, характерні для ораторського мовлення (емоційно-забарвлена лексика, синтаксичні та лексичні повтори та ін.)

Проаналізувавши уривок промови В. Черчилля та переклад, зроблений Андрієм Даниленком і Сергієм Вакуленком ми дійшли висновку, що в перекладі промови широко застосовуються перекладацькі трансформації. Найчастіше в перекладі цієї промови зустрічаються трансформації перестановки та заміни.

Список використаних джерел

1. Слюсарева Н.А. Функции язика // Лингвистический энциклопедический словарь / Н.А. Слюсарева - М.: Сов. энциклопедия, 1990. - 455 c.

2. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка: [текст] / И.В. Арнольд - М.: Просвещение, 1990. - 300 c.

3. Скребнев, Ю.М. Очерк теории стилистики: [учеб. пособ. для студ. и аспир. фил. cпец.] / Ю.М. Скребнев. - Горький, 1975. - 175с.

4. Гальперин И.Р. Очерки по стилистике английского язика: [текст] / И.Р. Гальперин. - М.: Изд-во лит-ры на ин. яз., 1958. - 459 с.

5. Струганець Л.В. Теоретичні основи культури мови: [навч. посібн.] / Л.В. Струганець. - Тернопіль: ТНПУ, 1997. - 96 с.

6. Томан Іржі. Мистецтво говорити: [Текст] / І. Томан; [пер. з чеської В.І. Романець.] - К.: Політвидав України, 1986. - 223 с.

7. Потебня А.А. Полный сборник починений: [текст] / А.А. Потебня. - Одесса: Гос. изд. Украины, 1922. - 245 c.

8. Стец В.А. Основи ораторського мистецтва: [навч. посібн.] / В.А. Стец, І.І. Стец, М.Ю. Костючик. - Тернопіль: Економічна думка, 1998. - 60 с.

9. Федоров А.В. Основы общей теории перевода (Лингвистические проблемы): [текст] / А.В. Федоров. - М.: Высшая школа, 2003. - 303 с.

10. Комиссаров В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты) [підруч. для ін. та фак. ін. мов] / В.Н. Комиссаров. - М.: Высш. шк., 1990. - 253 с.

11. Швейцер А. Теория перевода (статус, проблемы, аспекты): [текст] / А. Швейцер - [Електронне джерело] - Режим доступу до джерела:

12. http://www.gumer. info/bibliotek_Buks/Linguist/shveyz/index. php

13. Бархударов Л.С. Язык и перевод (Вопросы общей и частной теории перевода): [текст] / Л.С. Бархударов. - М.: Международные отношения, 2005. - 240 с.

14. Мірам Г.Е. Основи перекладу: [навч. посібн. для студ. фак. та ін-тів міжнар. відносин] / Г.Е. Мірам, В.В. Дайнеко, Л.А. Тарануха, М.В. Грищенко, О.М. Гон. - К.: Ніка-Центр, 2005 - 280 с.

15. Черчіль В. Фултонська промова: [текст] / [перекл.А. Даниленко і С. Вакуленко] - [Електронне джерело] - Режим доступу до джерела:

16. http://uk. wikisource.org/wiki/Фултонська_промова_Вінстона_Черчілла

17. Churchill W. The Sinews of Peace: [текст] / W. Churchill - [Електронне джерело] - Режим доступу до джерела:

18. http://www.americanrhetoric.com/speeches/winstonchurchillsinewsofpeace. htm

Додатки

Додаток А

Уривок з промови Вінстона Черчиля "The Sinews of Peace”

I am very glad indeed to come to Westminster College this afternoon, and I am complimented that you should give me a degree from an institution whose reputation has been so solidly established.

It is also an honor, ladies and gentlemen, perhaps almost unique, for a private visitor to be introduced to an academic audience by the President of the United States. Amid his heavy burdens, duties, and responsibilities - unsought but not recoiled from - the President has traveled a thousand miles to dignify and magnify our meeting here today and to give me an opportunity of addressing this kindred nation, as well as my own countrymen across the ocean, and perhaps some other countries too. The President has told you that it is his wish, as I am sure it is yours, that I should have full liberty to give my true and faithful counsel in these anxious and baffling times. Now, I shall certainly avail myself of this freedom, and feel the more right to do so because any private ambitions I may have cherished in my younger days have been satisfied beyond my wildest dreams.

...

Подобные документы

  • Особливості, природа і значення гумору. Проблема еквівалентності при перекладі оригіналу. Дослідження жартівливої лексики у серіалах. Умови досягнення адекватності в перекладі іншомовних комічних текстів та мовлення на українську та російську мову.

    курсовая работа [45,5 K], добавлен 26.12.2012

  • Складові та специфіка стилів мовлення. Структура текстів різних стилів. Аналіз особливостей використання та мети публіцистичного стилю. Огляд його ознак та форм реалізації. Стилістичні засоби, які використовують при складанні текстів наукового стилю.

    реферат [18,6 K], добавлен 22.11.2013

  • Поняття літературної мови та мовної норми. Поняття стилів мовлення. Розмовний стиль. Художній стиль. Науковий стиль. Публіцистичний стиль. Епістолярний стиль. Конфесійний стиль. Організаційно-діловий стиль. Культура мовлення. Найважливіші ознаки мовлення.

    реферат [25,5 K], добавлен 08.02.2007

  • Стилі мовлення як сфера функціонування спеціальної лексики. Співвідношення мовних стилів та дискурсу, властивості текстів юридичного типу. Загальний перекладацький підхід до перекладу ділової та юридичної документації. Практичний аналіз перекладу.

    дипломная работа [76,8 K], добавлен 30.11.2015

  • Виокремлення стилів мовлення та їхні класифікації. Мовні і жанрові особливості наукового і технічного стилів, історія їх становлення. Граматичні проблеми, лексичні й термінологічні труднощі наукового перекладу. Жанрово-стилістична дилема перекладу.

    дипломная работа [76,0 K], добавлен 17.06.2014

  • Поняття стилів мовлення та історія розвитку наукового стилю. Визначення та особливості наукового стилю літературної мови, його загальні риси, види і жанри. Мовні засоби в науковому стилі на фонетичному, лексичному, морфологічному, синтаксичному рівнях.

    реферат [25,8 K], добавлен 15.11.2010

  • Обов’язкова умова сучасного ораторського мистецтва. Предметна і понятійна логічність мови. Правил висування тези та наслідки їх порушення. Логічний зв'язок тези з аргументами. Закони композиції тексту. Основні жанри наукової промови та їх характеристика.

    контрольная работа [32,6 K], добавлен 29.09.2010

  • Публіцистичний стиль як один із функціональних стилів мови, його особливості. Специфіка перекладацьких трансформацій (граматичних і лексичних) публіцистичного стилю. Типи трансформацій, що застосовуються при перекладі англійських публіцистичних текстів.

    курсовая работа [46,9 K], добавлен 11.10.2011

  • Значення перекладу для розвитку і вивчення культури – як міжнародної, так і культур окремих країн. Функції назв кінострічок. Стратегії перекладу назв з англійської мови на українську. Трансформація й заміна назви. Фактори, що впливають на вибір стратегії.

    курсовая работа [41,7 K], добавлен 18.07.2014

  • Полісемія у термінологічній системі англійської мови. Багатозначність та неоднозначність відповідників перекладу термінів з англійської на українську мову. Використання словника при роботі з багатозначними термінами, їх переклад відповідно до контексту.

    курсовая работа [63,1 K], добавлен 13.03.2013

  • Основні складові стилю мовлення. Головні напрямки усного мовлення, переваги та недоліки. Переваги письма, процес читання. Особливості розмовного, наукового, офіційно-ділового, публіцистичного та художнього стилю. Будова тексту, види зв’язків у ньому.

    презентация [201,7 K], добавлен 13.01.2012

  • Визначення природи метафори з точки зору різних дослідників, її особливості. Основні засоби перекладу метафор та образних виразів з англійської мови на українську. Аналіз перекладу метафоричних термінів з науково-технічних текстів аграрної тематики.

    курсовая работа [72,4 K], добавлен 16.12.2015

  • Історія розвитку перекладу власних географічних назв з англійської мови на українську. Аналіз фонових знань, необхідних для здійснення перекладу власних географічних назв з англійської мови на українську. Засоби перекладу власних географічних назв.

    курсовая работа [48,4 K], добавлен 23.10.2011

  • Поняття і роль ділової мови та ораторського мистецтва в житті сучасних людей. Ознайомлення з правильністю підготовки до виступу: етапи підготовки промови, оформлення текстового матеріалу, дихання під час мовлення. Формування образу ділового оратора.

    реферат [47,2 K], добавлен 12.10.2012

  • Художній переклад як відображення думок і почуттів автора прозового або поетичного першотвору за допомогою іншої мови. Особливості перекладу англомовних поетичних творів українською мовою. Способи відтворення в перекладі образності поетичних творів.

    дипломная работа [1,6 M], добавлен 21.06.2013

  • Особливості російсько-українського перекладу та найпоширеніші труднощі, що виникають при цьому. Складання тлумачного словничка спеціальних понять українською мовою. Становлення та розвиток культури професіонального мовлення, необхідний запас термінів.

    контрольная работа [27,9 K], добавлен 06.05.2009

  • Дослідження особливостей перекладу та способів перекладу власних імен з англійської мови на українську. Аналіз фонових знань, необхідних для здійснення перекладу. Існуючі способи та прийоми: транслітерація; транскрипція; транспозиція; калькування.

    курсовая работа [48,1 K], добавлен 21.01.2013

  • Для вивчення навчально-професійної лексики проводиться переклад тексту з російської мови на українську. Культура професійного мовлення та лексичне багатство української мови. Культура ділового професійного мовлення та укладання тексту документа.

    контрольная работа [24,8 K], добавлен 01.02.2009

  • Художній текст та особливості його перекладу. Перекладацькі трансформації. Аналіз перекладів художніх текстів (як німецького, так і українського художнього твору), для того, щоб переклад був професійним. Прийоми передачі змісту і художньої форми.

    курсовая работа [51,7 K], добавлен 21.06.2013

  • Публіцистичний стиль у системі функціонально–стильової диференціації мови. Особливості реалій як інтегральної частини безеквівалентної лексики. Вибір засобів перекладу реалій. Основні засоби перекладу реалій у публіцистичних німецькомовних текстах.

    курсовая работа [63,3 K], добавлен 13.12.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.