Фразеологія Остапа Вишні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут філології

Спеціальність: українська мова і література

КУРСОВА РОБОТА

На тему:

Фразеологія Остапа Вишні

Київ, 2013

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти вивчення фразеологізмів

1.1 Фразеологія як розділ науки про мову

1.2 Джерела української фразеології

Розділ 2. Фразеологія творів Остапа Вишні

2.1 Поняття фразеологічної одиниці

2.2 Основні групи фразеологізмів на прикладі творів Остапа Вишні

2.3 Фразеологічні одиниці з структурою словосполучення і речення

2.4 Стилістичне використання фразеологічних одиниць

2.5 Багатозначність, синонімія та антонімія фразеологічних зворотів

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Вступ

Проблема "мовного" світосприйняття була сформульована ще на початку XIX Вільгельмом фон Гумбольдтом. Саме спосіб відображення реальності у свідомості людини, який полягає у сприйнятті цієї реальності крізь призму мовних та культурно-національних особливостей, властивих визначеному мовному колективу, інтерпретація навколишнього світу по національних концептуально-структурних канонах стали причиною такої різноманітності фразеологізмів.

Одиниці фразеологічної системи в більшій мірі, ніж одиниці будь-якого іншого рівня мови, наділені національним колоритом. У значеннях фразеологізмів відображається історія народу, історія країни. Етимологічна сторона вивчення фразеологізмів багато в чому допомагає зрозуміти культуру та побут народів, у яких запозичено той чи інший фразеологічний вислів. За допомогою ФО, які не перекладаються дослівно, а сприймаються переосмислено, підсилюється естетичний аспект мови.

Розвиток фразеології як лінгвістичної науки за останній час поставив перед дослідниками досить складну проблему - взаємовідношення ФО зі словом. У сучасному мовознавстві існують різні точки зору відносно самої постановки цього питання. Одні вчені вважають ФО еквівалентами слів, інші вказують на їх співвідношення зі словом, заміну теорії еквівалентності на теорію співвідношення фразеологічного поєднання зі словом. Фразеологізм не є тотожним слову і не еквівалентний йому повністю. Від слова фразеологізм відрізняється своєю структурою: слово складається з морфем, а будь-який фразеологізм - це, перш за все, поєднання слів, об'єднаних за законами граматики тої чи іншої мови. Компоненти фразеологічного звороту не вільні у своїх зв'язках, коло їх поєднання з іншими словами замкнуте. Фразеологізми характеризуються лексичною стійкістю і в основному зберігають постійний склад. Фразеологізм не є тотожним слову і не еквівалентний йому повністю. Фразеологізми, на відміну від лексичних одиниць, мають ряд характерних особливостей.

Фразеологічні одиниці як особлива група лексики характеризуються цікавою структурною та семантичною побудовою. Вони займають особливе місце в будь-якій мові а в англійській - тим більше, оскільки дані стійкі конструкції з огляду на їх стилістичний характер різко змінюють зміст контексту.

Фразеологія як підсистема лексичного складу як ніяке інше мовотворче явище характеризує процес розвитку літературної мови. Завдяки властивостям фразеологізмів, а саме: образності експресивності та злитості значення мова стає яскравішою, емоційнішою, образною й виразнішою. Саме тому наше дослідження є цілком актуальним.

Проблему фразеологізмів досліджували такі вчені, як Амосова Н.М, Ахманова О.С., Гамзюк М.В., Коваленко К.Г., Кунин А.В., Ляховецький М.В., Сафонова В.В. та ін. Загальний огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі.

Об'єкт дослідження - фразеологічні одиниці української мови.

Предмет дослідження - особливості фразеології творів Остапа Вишні.

Мета дослідження полягає в характеристиці фразеології творів Остапа Вишні. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

– розглянути теоретичні аспекти дослідження фразеологічних одиниць української мови,

– дослідити їх структурно-семантичні особливості на прикладі творів Остапа Вишні;

– проаналізувати стилістичне значення фразеологічних одиниць на прикладі творів Остапа Вишні;

– вивчити особливості та специфіку українських фразеологізмів на прикладі творів Остапа Вишні.

Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:

1. Теоретичний: синтез, аналіз та узагальнення наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.

2. Метод порівняльного аналізу для порівняння різних джерел.

3. Статистичний: для характеристики певних статистичних даних дослідження.

4. Метод суцільної вибірки;

5. Метод порівняння.

У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

Розділ 1. Теоретичні аспекти вивчення фразеологізмів

1.1 Фразеологія як розділ науки про мову

Фразеологією (гр. phrases - зворот, вислів і logos- поняття, вчення) називається розділ мовознавства, що вивчає усталені мовні звороти. Об'єктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх семантика, структура, походження, роль у мові, взаємозв'язок з іншими мовними одиницями, зокрема словом і реченням [21; 34].

Фразеологією називають також сукупність усталених зворотів певної мови. Фразеологія кожної мови - це скарбниця народу, здобуток його мудрості й культури, що містить багатий матеріал про його історію, боротьбу з гнобителями й нападниками. про звичаї, ідеали, мрії й сподівання. Так, в усталених зворотах пропав, як швед під Полтавою, висипався хміль із міха та й наробив ляхам лиха звучить відгомін боротьби з чужинцями.

У сталих словах казав пан кожух дам, та слово його тепле; богу слава, а попові дай сала - ненависть і зневага до гнобителів. а історія виникнення усталених словосполучень перемивати кісточки, сім п'ятниць на тиждень, ні пуха, ні пера та ін. піднімає завісу над звичаями, віруваннями, обрядами наших предків. Тому-то фразеологія привертає увагу мовознавців, істориків, етнографів, філософів. Стійке сполучення, що являє собою змістову цілісність і відтворюється в процесі мовлення, називається фразеологізмом. Наприклад: покласти зуби на полицю; повісити носа; як рак свисне; з вогню та в полум'я.

Фразеологізми, з одного боку, мають ознаки, спільні з словами, словосполученнями і реченнями, а з другого - відрізняються від них. Як і слова, фразеологізми:

1) не користуються щоразу, а відтворюються як готові, наявні в мові одиниці з певним значенням,

2) Відзначаються стійкістю складу і сталістю структури,

3) часто позначають одне поняття і вступають у синонімічні зв'язки з словами,

4) виконують ту ж функцію, що й слова [20; 14].

Наприклад: накивати п'ятами - втекти; пасти задніх-відставати.

На відміну від слів фразеологізми:

1) складаються із самостійних одиниць мови - слів. Які найчастіше функціонують окремо та мають відповідні форми,

2) відрізняються більшою точністю значення, яке частіше, ніж у словах, супроводжується образною характеристикою. Наприклад: пройти вогонь і воду; чужими руками жар загрібати [20; 15].

Фразеологізми мають сталу конструкцію, одні й ті ж компоненти, заміна чи доповнення руйнує їх.

1.2 Джерела української фразеології

Переважна більшість фразеологізмів, як і слів, за походженням є корінними українськими. Серед них виділяються спільнослов'янські, спільно східнослов'янські і власне українські. До складу української фразеології входять також усталені звороти, засвоєні з інших мов. Дуже часто це вислови, поширені в багатьох мовах світу.

Найбільше засвоєно українською мовою фразеологічних зворотів з російської мови - висловлювання російських письменників, фразеологізми з народної мови. Широко використовуються в української мові фразеологізми античного походження - старогрецькі, староримські, усталені звороти з західноєвропейських мов - німецької, французької, англійської, італійської та ін. [5; 89].

Основним, невичерпним джерелом української фразеології є народна мова, якій властиві влучність, образність. Саме влучні, метафоричні вислови стають усталеними і поповнюють фразеологічні запаси мови. Особливо багато фразеологічних зворотів виробничо-професійного походження.

Ряд фразеологізмів є дотепними висловами з анекдотів, жартів та інших жанрів усної народної творчості: не до солі, вийшов пшик, ростуть груші на вербі. У фразеологізмах відбиті спостереження над оточуючим життям, людьми, природою: жувати жуйку; розправляти крила; скриготати зубами; задирати носа.

В української фразеології віддзеркалюються найрізноманітніші сфери життя народу, його історія, культура, суспільні відносини, виробнича діяльність, морально - етичні норми, погляди, вірування, прагнення. У ряді фразеологізмів чується відгук боротьби народу з татарськими нападниками, польською шляхтою, згадуються часи козацтва, розкриваються класова невірність, боротьба народу проти панства, бюрократизм чиновників, хабарництво [12; 144].

Історія багатьох фразеологічних зворотів здається загадковою і незрозумілою. Живе людина, що добре знає свою справу і кажуть про неї: “Він на цьому ділі собаку з'їв “. А трапиться незугарний працівник, який не вміє зробити того, за що взявся, як говорять: “Зробив із лемеша швайку“.

За кожним висловом стоїть своя, цікава історія, тепер уже забута, хоч зворот живе в різних сферах сучасної людської діяльності. Так, історія фразеологізму перемивати (перетирати) кістки (кісточки) - займатись пересудами, обмовляти кого-небудь - зв'язана з обрядом другого поховання, яке організовувалось у східних слов'ян через кілька років після смерті людини. Наші предки вважали, що покійника треба звільнити від гріхів, зняти з нього закляття через очищення останків небіжчика. Перемиваючи кості в прямому значенні цих слів, пригадували життя покійного, переповідали окремі події. найяскравіші сторінки біографії, говорили про характер, вихваляли, возвеличували його.

Так поняття “перемивати кістки” було пов'язане з аналізом життя, вчинків, рис людини, яку вдруге ховали. Відірвавшись від обряду по його відмиранні, вислів ось уже тисячоліття несе в собі як основне значення супровід обряду в близькому переосмисленні. Живе в нашій мові фразеологічний зворот прикласти руку - взяти участь у чомусь. Історія його походження відкриває завісі над особливостями організації в давнину діловодства. Сьогодні, написавши будь-який діловий папір, документ, ми засвідчуємо його достовірність власноручним підписом. Так робили і в давнину, бо знали про своєрідність підпису кожної людини. Проте письмом у давні часи володіло не так багато людей і неписьменні, замість підпису прикладали до паперу руку або палець, попередньо злегка пофарбувавши їх. Відбиток руки або пальця надійно замінював підпис. У судочинстві царської Росії ще й у 19 ст. Був поширений навіть термін рукоприкладство, яким називали підпис позовника.

Ще іншу стороні життя наших предків розкриває фразеологічний зворот сім п'ятниць на тиждень, який використовується для характеристики нестійкої, легковажної людини, яка часто міняє свої рішення, погляди, не дотримуються своїх слів. Колись існував культ «святої п'ятниці». Пригадаємо, як шанував і боявся “святої п`ятниці” старик Кайдаш із твору І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім'я”. На відзначення «святої п'ятниці» будувалися церкви, день відкриття яких вважався в певній місцевості святом. У цей день приймали й частували гостей, поминали померлих. Біля церкви збиралося багато людей; організовувався ярмарок, велись торги, купували, продавали, міняли, брали в борг і повертали борги [8; 149].

П'ятниця ставала строковим днем, з яким зв'язували виконання обіцянок, зобов'язань. Траплялося, зрозуміло, й такі люди, які не дотримувались слова і відкладали виконання своїх обіцянок до наступної п'ятниці або й переносили на інший день. У таких людей всі дні тижня ставали строковими, перетворювались у п'ятниці, а обіцянки так і залишались не виконаними. Так і з'явився вислів, що став усталеним і досить точно характеризує непослідовних легковажних людей.

Майже всі ідіоми та й інші фразеологічні звороти мають цікаву історію. Ознайомлення з нею не тільки дає відповідь на запитання, чому ми так говоримо, а й збагачує знання про життя. історію, культуру, побут нашого народу в минулому.

Українська фразеологія багата крилатими висловами власне українського походження. Це афоризми, що належать перу письменників:

Караюсь, мучуся.., але не каюсь! І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (Т. Шевченко);

Всякому городу нрав і права (Г. Сковорода);

Пропаща сила (П. Мирний);

Коні не винні (М. Коцюбинський);

Досвітні вогні (Л. Українка) [22].



Розділ 2. Фразеологія творів Остапа Вишні

2.1 Поняття фразеологічної одиниці

Багатство мови - це багатство і її фразеології, тобто виразних та образних прислів'їв, зворотів, влучних й крилатих слів. Дуже часто такими словами й зворотами користується цілий світ, історична епоха, бо вони відображають факти побуту, уявлень і вірувань наших предків, реальні події далекого минулого.

Отже, фразеологія - розділ мовознавства, що вивчає шляхи сполучення слів [4; 39].

Термін “фразеологія” має два значення:

1) розділ мовознавства, що вивчає стійкі сполучення слів, їхній склад, будову та значення;

2) сукупність стійких сполучень слів - фразеологічних одиниць певної мови.

Слово “фразеологія” походить від двох грецьких слів: “фразис” - “вираження” та “логос” - “навчання”. Фразеологією чи фразеологічною одиницею називають стійке сполучення двох і більше слів, яке в процесі мовлення відтворюється як готова словесна формула і звичайно являє собою семантичну цілісність. У мові фразеологізми функціонують нарівні з окремими словами і становлять частину її лексики [4;88].

Серед мовознавців поки що немає єдиної думки, які мовні утворення слід зарахувати до фразеологізмів. Очевидно, слід розрізняти фразеологізми у вузькому розумінні (власне фразеологізми, або фразеологізми) і в широкому розумінні (фразеологічні вирази).

Власне фразеологізми своїм лексичним значенням рівнозначні окремим словам або словосполученням. Вони характеризуються образністю і водночас нерозкладністю лексичного значення, співвіднесеністю його з певним цілісним сигніфікатом.

Для власне фразеологізмів властиве певне емоційно-експресивне забарвлення.

У фразеологічних виразах слова більшою мірою, ніж у власне фразеологізмах, зберігають своє індивідуальне значення. Самі фразеологічні вирази, як правило, позбавлені певного емоційно-експресивного забарвлення. Але вони, як і власне фразеологізми, функціонують у мовленні як готові, усталені поєднання двох і більше слів.

До фразеологічних виразів належать [3; 80]:

мовні кліше і штампи;

складні найменування;

прислів'я та приказки;

крилаті вислови.

Фразеологія формувалася протягом століть, акумулюючи в собі життєвий досвід народу. У фразеологізмах найбільшою мірою виявляється національна специфіка мови, вони становлять найобразніше частину її лексики. Фразеологізми з однієї мови на іншу, як правило, дослівно не перекладаються.

Дані мовні одиниці характеризуються тим що із значенням волевиявлення чи іншого лексичного навантаження виступають як самостійні висловлювання підпорядковуючи собі інші слова.

Фразеологічну одиницю можна оцінити як лексико - семантичний варіант (ЛСВ) тобто мовна одиниця яка характеризується єдністю форми та значення зберігаючи тотожність лексичного значення в межах властивій їй парадигмі і синтаксичних функцій [24; 37].

Отже фразеологізми як особлива структурно - семантична одиниця має певні особливості які відображають її як спосіб вираження багатозначності тобто вони володіють певною полісемією яка виводиться із їхньої граматико - синтаксичної структури.

За походженням і способом творення фразеологічні одиниці являють собою складну єдність. Дані мовні одиниці утворились як лексичне сполучення слів пов'язаних між собою в першу чергу денотативним значенням.

Як відомо кожна граматична форма має декілька значень з яких одне можна розглядати як головне а інші - як переносні. Основна особливість семантичної структури фразеологічних одиниць полягає в їх особливій лексико - граматичній структурі. Відбувається певне розходження між традиційно - означуваним і ситуативно - означуваним на рівні морфології що називається транспозицією ( чи іноді граматичною метафорою). Явище транспозиції має певну специфіку відносно кожної частини мови. Щодо фразеологічних одиниць транспозиція виражається за допомогою персоніфікації чи уособлення при якому явище природи предмети чи тварини наділяються людськими почуттями думками мовою (антропоморфізм). Зміна розряду при транспозиції персоніфікації виражається в зміні співвіднесеності із займенниками зміні синтаксичної лексичної і морфологічної валентності.

Загальне визначення фразеологізмів як стійких загальновживаних сполучень слів можна застосувати і до даних літературних прикладів оскільки найчастіше висловлювання літературних героїв чи авторів творів в перефразі використовується в розмовній мові зокрема в сленгу. Втрачаючи своє первинне денотативне значення вони набувають особливої емоційності в поєднанні з полісемією. Тобто можуть вживатися по відношенню до будь - яких інших явищ чи предметів що потребують оцінки.

В фразеологічних одиницях відбувається взаємодія лексико - граматичного значення транспозиції і синтаксичних конструкцій що і зумовлює їх особливості структурно - семантичного характеру.

Фразеологічні одиниці є цікавими для лінгвістів з огляду на їх найбільше поширення в розмовній мові. Лінгвістична література приділяє досить уваги даному стилю мовлення в тому числі і вивченню фразеологізмів [11; 84].

Особливістю фразеологізмів є використання слів які посилюють вираження певної емоції. Посилення емотивної функції яка є причиною розповсюдженості в розмовній мові певних посилювачів котрі можуть поєднуватися в різні словосполучення зокрема фразеологізми є різним в фамільярно - розмовному стилі та в літературно - розмовному.

Яскраво виражений оціночний та експресивний характер має особливий генетично досить неоднорідний прошарок лексики і фразеології який називають сленгом який знаходиться за межами літературної норми. Найважливішими властивостями сленгізмів є їх грубувато - цинічна експресивність особлива образність. Про сленг існує дуже велика література. Підлітки досить часто вживають фразеологічні одиниці особливістю яких є синонімічна аттракція тобто велика кількість синонімів для позначення понять які чомусь викликають сильну емоційну реакцію.

Отже фразеологічні одиниці як стійкі сполучення слів з яскраво вираженою емоційністю та денотативністю найчастіше використовуються в розмовному стилі що характеризується багатозначністю і разом з тим конкретизацією певної емоції чи почуття. Часто фразеологізми використовують письменники та поети з огляду на їх стилістичний ефект. Взагалі особливістю фразеологічних одиниць є їх гетерогенність, тобто можливість входження в контакт з іншими мовними одиницями та значний стилістичний ефект, що дозволяє їх використовувати в різних стилях мови.

семантичний стилістичний фразеологічний вишня

2.2 Основні групи фразеологізмів на прикладі творів Остапа Вишні

З давніх-давен народ із покоління в покоління передавав усталені звороти - чудові перлини народної мудрості. Серед фразеологізмів можемо найти такі, що прийшли в українську мову ще із спільнослов'янської і давньоруської (водити за носа) [9] і засвоєні зовсім недавно (потрібний як стоп - сигнал зайцю). Немає такої ділянки, галузі життя, буття народу, які б не характеризувались усталеними зворотами.

У фразеологізмах виражаються явища розумової діяльності (ламати голову; сушити мозок; перебирати в пам'яті) [9], психічного стану (бути на сьомому небі; сам не свій; руки опустити; на дибки ставати), взаємин між людьми (посадити в калюжу; давати прочухана; носити камінь за пазухою), стану людського організму (носом клювати; зуб на зуб не попадає), дається оцінка людей явищ, дій (ні риба, ні м'ясо; на розум не багатий; як сніг на голову) та ін. [9]

Серед українських фразеологізмів є традиційні формули - власне українські каламбури (трошки гречки, трошки проса. трошки взута, трошки боса), образні порівняння (старий, як світ; чистий, як сльоза), доброзичливі побажання (великий рости; будь здорова, як вода, а багата, як земля), припрошування (гостинно просимо; чим багаті, тим і раді), різні примовки і т. ін. [9]

Велику цінність становлять прислів'я і приказки, які також належать до фразеології. Вони всебічно й багатогранно відтворюють різні сторони життя народу: возвеличують духовні цінності, таврують ганебне, висміюють вади, висловлюють співчуття, поради, вчать, наставляють і виховують людей. Наприклад: правда кривду переважить [9].

Фразеологічні звороти являють собою смислову і структурну єдність. Ступінь спаяності слів у фразеологізмі. Співвідносність їх із значенням усього звороту різні. За ступенем структурно-семантичної спаяності можна виділити дві групи фразеологізмів: неподільні словосполучення і розкладні щодо змісту усталені звороти. Значення частини неподільних фразеологізмів не мотивується значенням складників-слів (за вухом не свербить, на гарячому зловити, дати гарбуза), значення інших безпосередньо пов'язане із семантикою слів, що входять до їх складу (мозолити язика, знати пальці) [9].

Деякі неподільні фразеологічні одиниці характеризуються наявністю застарілих, не вживаних у сучасній літературній мові слів і граматичних форм та відсутністю живого синтаксичного зв'язку між їх компонентами: точити ляси, зняти бучу, збити з пантелику; от тобі й на, пиши пропало. Розкладні щодо змісту усталені звороти складаються із компонентів. що зберігають певну самостійність і можуть замінюватися іншими словами або являють собою семантично подільні усталені звороти із вільно поєднуваних слів. Сюди належать і приказки, прислів'я, афоризми. Наприклад: зачепити честь (самолюбство, гордість, інтереси); порушити питання (справу); охопити оком (поглядом, зором); сльозами горю не поможеш [9].

2.3 Фразеологічні одиниці з структурою словосполучення і речення

До кожного фразеологізму входить, як правило, не менше двох складників. Це можуть бути повнозначні слова з службовими і без них (все тече, все міняється; решетом воду носити; серце з перцем), повнозначне і службове слово (не промах, з пелюшок, на порі) і навіть тільки службові слова (або-або, від і до, за й проти) [9].

Структурно-граматична організація фразеологічних одиниць надзвичайно різноманітна. Проте слова в них пов'язані за правилами української граматики й усталені звороти мають структурні відповідники серед вільних сполучень слів. Наприклад: громада - великий чоловік і Надія - передова доярка або в серці похололо і в лісі потемніло. За структурно-граматичним оформленням виділяють дві основні групи фразеологічних одиниць: фразеологічні одиниці, співвідносні із:

1) словосполученням

2) реченням [1; 105]

Фразеологічні звороти, співвідносні з словосполученнями. можуть мати структуру як підрядного, так і сурядного словосполучення, тобто такого, що складається із незалежних одне від одного слів. Фразеологічні одиниці типу урядних словосполучень - найчастіше поєднані сполучниками сурядності (переважно єднальними) повторювані повнозначні слова - іменники, прикметника. дієслова, прислівники. Наприклад: молодий та зелений; ні живий ні мертвий; ні кує ні меле [9].

Фразеологізми типу підрядних словосполучень складаються, як і всі звичайні словосполучення, з головного (стрижневого) слова і одного чи кількох залежних слів або словосполучень. Наприклад: підносити до неба; змінити гнів на милість; тримати в чорному тілі. Головним словом найчастіше буває іменник або дієслово.

Фразеологічні одиниці, головним словом у яких є іменник, другим складником можуть мати узгоджений з ним прикметник, дієприкметник, порядковий числівник, займенник (на всю губу), а також іменник у непрямому відмінку з прийменником чи без нього (птиця високого польоту) [9].

Досить поширені в українській мові фразеологічні одиниці - словосполучення, головним словом яких є дієслово. Залежним у них найчастіше виступають іменники в різних формах з пояснювальними словами і без них: не давати спуску; наробити шелесту; підносити до небес; робити з мухи слона. Залежне слово може бути виражене прикметником у ролі іменника, займенником, неозначеною формою дієслова, прислівником: загнати на слизьке, давати прикурити, зводити нанівець.

Досить багата українська мова на фразеологізм типу порівняльних зворотів - різновиду приказок: як сир у маслі, як у містку дірка, як корова язиком злизала. Фразеологічні одиниці, що мають форму речення, можуть являти собою повідомлення, що й виступає реченням, або називати певне явище і входити до складу речення як його член. Самостійними повідомленнями є прислів'я, приказки, крилаті вислови та ін. Наприклад: згода дім будує, а незгода руйнує; бачили очі, що купували; миру не ждуть - мир завойовують [16; 215]

Фразеологічні одиниці типу речення, що входять до складу речення, виконуючи функцію певного члена. Наприклад: у нього грошей - кури не клюють [9]. Фразеологізми, спільні для української і російської мов, та фразеологічні відповідники. У скарбниці обох близько споріднених мов багато спільних усталених зворотів. Частина їх прийшла в фразеологію із спільної основи - давньоруської мови, інші з'явилися пізніше як наслідок постійних контактів між братніми мовами. Спільними для обох мов є фразеологізми. створені на праслов'янському мовному ґрунті і поширені в усіх або більшості слов'янських мов (водити за ніс; мати зуб), та фразеологічні одиниці давньоруського походження (перемивати кісточки,). Багаті українська та російські мови на спільні фразеологічні одиниці, засвоєні з давньоруських пам'яток, літописів тощо. Наприклад: лисиці брешуть на щити [9].

Спільними для обох братніх мов є фразеологічні одиниці біблійного походження, які повністю втратили релігійний зміст: терновий вінок [9]. У процесі розвитку української і російської мов фонд спільних фразеологічних одиниць зростає внаслідок як взаємообміну, так і в зв'язку з тим, що вони нерідко створюються паралельно, відбиваючі аналогічні висновки із спостережень над життям. і зараз можна назвати безліч фразеологічних одиниць, що в російській та українській мовах побудовані за однією моделлю на однаковому лексичному матеріалі. Наприклад: легкий хліб - лёгкий хлеб, бити себе в груди - бить себя в грудь [9]

Українська мова засвоїла чимало російських фразеологізмів. У фразеологічному запасі російської та української мов чимало спільних усталених зворотів, що походять з інших мов. Багато спільних для обох мов фразеологізмів античного походження: ахіллесова п'ята, золота середина [9].

Крім спільних, російська й українська мови мають величезні ресурси специфічних для цих мов фразеологічних зворотів. особливо великі багатства власне українських та власне російських неподільних фразеологічних зворотів та прислів'їв і приказок. Кожен із таких усталених зворотів не перекладається дослівно на іншу мову, а має в ній відповідник.



2.4 Стилістичне використання фразеологічних одиниць

Фразеологічні записи української мови, як і її лексичний склад, стилістично диференційовані. Серед фразеологічних звороті виділяють між стильові та обмежені вживання у певному стилі. Міжстильовими називаються фразеологічні звороти, що використовуються в усіх стилях мовлення. Наприклад: привертати увагу, із року в рік, робити послугу. Міжстильові фразеологічні звороти являють собою загальновживані найменування певних предметів і явищ дійсності. Їм не властиві додаткові відтінки значення, експресивність, емоційність. Переважна більшість фразеологічних зворотів має стилістичні особливості і є опорою образного, емоційно наснаженого мовлення. Ці усталені звороти тяжіють до певного стилю [23; 211].

Офіційно-ділова фразеологія - це усталені звороти, що використовуються в документах, ділових паперах. Наприклад: оголосити догану, взяти до уваги, заслухавши і обговоривши. Вживання фразеологізмів у художній та публіцистичній літературі.

Широко використовуються фразеологічні звороти в публіцистичному та художньому стилях. Усталені звороти, вживані в публіцистичному стилі. досить неоднорідні за своїм складом і особливостями змісту. Серед них виділяються фразеологічні одиниці. Які позначають поняття політичного змісту й наближаються до термінологічних зворотів, властивих науковому стилю.

Чимало вживаних у публіцистичному стилі фразеологічних зворотів книжного походження має незначне емоційне забарвлення. Наприклад: мати вплив, домогтися успіхів, надавати допомогу, почесний обов'язок. Велика частина фразеологічних зворотів, що вживаються в публіцистичному стилі, характеризується яскраво вираженою образністю, емоційністю: арена боротьби [9].

У публіцистичних творах широко використовуються фразеологізми, характерні для розмовно-бутового і художнього стилів. Вони надають публіцистичним творам особливої емоційності й переконливості.

2.5 Багатозначність, синонімія та антонімія фразеологічних зворотів

Є ряд фразеологічних одиниць, зокрема серед крилатих висловів, прислів'їв та приказок, які досить легко змінюють чи розширюють свої компоненти з рядів відповідної синонімії закладених в образі можливих уточнень.

Наприклад: валити (звалювати, скидати, змішувати, горнути) все до купи (намолоти, наплести, набалакати) сім мішків (три мішки, сім кіп, чотири копи, три копи), гречаної вовни (і всі не повні, та й ті не повні) [9]

Зустрічається й зворотне явище: скорочення фразеологізмів. Опущений компонент, правда, здебільшого живе асоціативно в свідомості й мовця, і слухача. Наприклад: моя хата скраю (я нічого не знаю); скачи, враже (як пан каже) [9]

З розвитком мови відбуваються також зміни в значенні окремих фразеологічних зворотів. Вони нерідко набувають додаткових відтінків у значенні. Так з'являються багатозначні фразеологічні звороти. Наприклад, усталений зворот брати (близько) до серця означає:

1) переживати через щось

2) надавати чомусь великого значення;

будуть люди (з кого)

1) досягне певного становища,

2 )житиме з моральними нормами,

3) володіє професією [14; 13].

Серед фразеологічних одиниць української мови є й омоніми - однакові з лексичними і структурно - граматичними особливостями, але різні за змістом усталені звороти. Скажімо, однозвучні фразеологізми дати чосу мають значення:

1) бити

2) тікати;

пускати півня:

1) підпалювати

2) зриватись на високої ноті;

закривати очі:

1) помирати,

2) бути присутнім при чиїсь смерті

3) навмисно не помічати чогось.

Досить розвинена в українській мові в конкретній ситуації людьми за різним життєвим досвідом, світосприйманням т.ін. усвідомлюються і характеризуються неоднаково, що обумовлює різне оформлення тієї чи іншої думки, Так з'являються синонімічні вислови - звороти, що називають одне і те ж явище з різними семантичними або стилістичними відтінками. Наприклад: дати тягу - дати драла - накивати п'ятами - взяти ноги на плечі - намастити п'яти (салом); ні се ні те - ні риба ні м'ясо - ні пава ні гава - ні риба ні рак - ні швець ні жнець [9]

Фразеологічні синоніми, як і лексичні, об'єднуються в синонімічні ряди. Фразеологічні звороті одного синонімічного ряду характеризуються семантичною спорідненістю, проте відрізняються відтінками в значенні або експресивним забарвленням, а нерідко й структурно-граматично.

Слід пам'ятати, що фразеологічні одиниці належать до одного синонімічного ряду тоді, коли вони споріднені значенням і в реченні можуть виконувати однакові синтаксичні функції. Тому-то близькі за змістом фразеологічні звороті типу словосполучень і типу речень не можуть належати до одного синонімічного ряду. Так, фразеологічні звороти важити головою; ставити на кін; іти ва-банк, з одного боку, і що буде, те й буде; або пан, або пропав; куць виграв - куць програв; або славу здобути - або дома не буду, з другого - не вступають у синонімічні зв'язки, хоч вони близькі значенням (ризикувати) [9]

Досить розвинена синонімія серед прислів'їв і приказок. Деякі синонімічні ряди їх налічують десять і більше зворотів. Наприклад: які батьки, такі й діти; який батько, такий син; яка хата, такий тин - який батько, такий син [9]

З часом синонімічні ряди фразеологічних зворотів зростають шляхом поповнення їх новими одиницями. Так, до фразеологізмів з усіх ніг; не чуючи під собою землі; як куля; як стріла та ін. додаються нові: як метеор; як ракета; з реактивною швидкістю; з космічною швидкістю; до приказок потрібний, як собаці п'ята нога, як п'яте колесо до воза, як сліпому телевізор та ін.

Фразеологічні антоніми - це усталені звороти, які, характеризуючи предмети і явища дійсності з певного боку. дають їм протилежну оцінку. Наприклад: як ракета - як черепаха; розпускати язика - тримати язик за зубами; ударити лихом об землю - повісити носа [9].

Висновки

Отже, провівши дане дослідження ми можемо зробити наступні висновки:

Фразеологією (гр. phrases - зворот, вислів і logos- поняття, вчення) називається розділ мовознавства, що вивчає усталені мовні звороти. Об'єктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх семантика, структура, походження, роль у мові, взаємозв'язок з іншими мовними одиницями, зокрема словом і реченням.

Фразеологізми, з одного боку, мають ознаки, спільні з словами, словосполученнями і реченнями, а з другого - відрізняються від них.

Фразеологізми мають сталу конструкцію, одні й ті ж компоненти, заміна чи доповнення руйнує їх.

Переважна більшість фразеологізмів, як і слів, за походженням є корінними українськими. Серед них виділяються спільнослов'янські, спільно східнослов'янські і власне українські. До складу української фразеології входять також усталені звороти, засвоєні з інших мов. Дуже часто це вислови, поширені в багатьох мовах світу.

Найбільше засвоєно українською мовою фразеологічних зворотів з російської мови - висловлювання російських письменників, фразеологізми з народної мови. Широко використовуються в української мові фразеологізми античного походження - старогрецькі, староримські, усталені звороти з західноєвропейських мов - німецької, французької, англійської, італійської та ін.

Майже всі ідіоми та й інші фразеологічні звороти мають цікаву історію. Ознайомлення з нею не тільки дає відповідь на запитання, чому ми так говоримо, а й збагачує знання про життя. історію, культуру, побут нашого народу в минулому.

Фразеологізми своїм лексичним значенням рівнозначні окремим словам або словосполученням. Вони характеризуються образністю і водночас нерозкладністю лексичного значення, співвіднесеністю його з певним цілісним сигніфікатом.

До фразеологічних виразів належать: мовні кліше і штампи; складні найменування; прислів'я та приказки; крилаті вислови.

За походженням і способом творення фразеологічні одиниці являють собою складну єдність. Дані мовні одиниці утворились як лексичне сполучення слів пов'язаних між собою в першу чергу денотативним значенням.

Велику цінність становлять прислів'я і приказки, які також належать до фразеології. Вони всебічно й багатогранно відтворюють різні сторони життя народу: возвеличують духовні цінності, таврують ганебне, висміюють вади, висловлюють співчуття, поради, вчать, наставляють і виховують людей.

Фразеологічні звороти, співвідносні з словосполученнями. можуть мати структуру як підрядного, так і сурядного словосполучення, тобто такого, що складається із незалежних одне від одного слів.

Українська мова засвоїла чимало російських фразеологізмів. У фразеологічному запасі російської та української мов чимало спільних усталених зворотів, що походять з інших мов.

Фразеологічні записи української мови, як і її лексичний склад, стилістично диференційовані. Серед фразеологічних звороті виділяють між стильові та обмежені вживання у певному стилі. Міжстильовими називаються фразеологічні звороти, що використовуються в усіх стилях мовлення.

Офіційно-ділова фразеологія - це усталені звороти, що використовуються в документах, ділових паперах. Широко використовуються фразеологічні звороти в публіцистичному та художньому стилях. Чимало вживаних у публіцистичному стилі фразеологічних зворотів книжного походження має незначне емоційне забарвлення. У публіцистичних творах широко використовуються фразеологізми, характерні для розмовно-бутового і художнього стилів.

Список використаних джерел та літератури

1. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. - Х.: Вища шк., 1987.

2. Ахманова О.С. Некоторые вопросы семантики в современном языкознании.- М.: Высшая школа, 1992. - 235 с.

3. Березин Ф.М. Історія лінгвістичних вчень. - М.: Отечество, 1975. - 220 с.

4. Березин Ф.М., Головин Б.Н. Общее языкознание. - М.: Высшая школа, 1990. - 145 с.

5. Білоножко В., Гнатюк І. Українська народна фразеологія: ономасіологія, ареали, етимологія. - Х.: ФОЛІО, 1999.

6. Булашев Г.О. Український народу своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. - К., Фірма “Довіра”, 1992.

7. Вайнрах У. Языковые контакти: состояние и проблеми исследования. - К.: Вища школа, 1979. - 234 с.

8. Верещагін Є.М. Костомаров В.Г. Лінгвокраїнознавча теорія слова - М.: Просвещение 1990. - 400 с.

9. Вишня Остап. Вибрані твори. - К., 2002. - 451 с.

10. Вопросы образования и развития фразеологических единиц: Сб. статей / Отв. ред. Т.П. Теплякова - Иркуцк, 1983. - 80 с.

11. Гамзюк М.В. Емотивний компонент значення у процесі створення фразеологічних одиниць.- К., 2000.

12. Гнатюк В. Українська народна словесність у справі українського етнографічного матеріалу. - Відень, 1916.

13. Дарзаманова, Гульназ Заудатовна Фразеологічні одиниці і паремії з антропонімами в російській, татарській і англійській мовах : Казань, 2002. -95 с.

14. Жайворонок В.В. Слово в етнографічному контексті // Мовознавство. - 1996. - №1. - С. 7-13.

15. Коваленко, Катерина Георгіївна Фразеологізм як засіб характеризации моральних якостей особистості: Краснодар, 2002. - 124 с.

16. Комлєв Н.Г. Компоненти змістової структури фразеологізмів. - М.: Глобус 1989. - 360 с.

17. Культура і побут населення України: навч. посібник / В.І. Наулко, Л.Ф. Артюх, Ф.В. Горленко та ін. - 2-е вид. - К.: Либідь, 1996.

18. Леонтьєв А.А. Національно-культурна специфіка мовленнєвої поведінки. - М.: Глобус, 1980. - 450 с.

19. Медвєдєв Ф.П. Чому ми так говоримо. - 2-е вид.--Х.: Вища шк., 1982.

20. Рогач О. Етнос. Мова. Фразеологізм. // Дивослово. -1998. - № 9,С. 14-15.

21. Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови. - К., Наук. Думка, 1973.

22. Словник фразеологізмів української мови / Уклад. В.М. Білоноженко та ін. - К.: Наук. думка, 2003. - 1104 с. - (Словники України).

23. Ужченко В.Д. Народження і життя фразеологізму. - К.: Радян. шк., 1988.

24. Фразеологічний словник української мови. В 2-х. - К.: 2000. - 450 с.

25. Хрестоматія української літератури. - К., 2000.

26. Эльянова Н.М. Крылатые слова, их происхождение и значение: Пособие. - Ленинград, 1971. - 208 с.

Размещено на Allbest.ru

...