Вивчення вживання омонімів, екзотизмів, фразеологізмів у професійному спрямуванні. Стилі та підстилі мовлення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Національний авіаційний університет

Інститут заочного та дистанційного навчання

Контрольна робота

з дисципліни: "Українська мова за професійним спрямуванням"

Виконала:

Денисюк І.М.

група ЗК-201з

спец. 6.080101

Київ-2014

Зміст

1. Омоніми та їх різновиди. Особливості вживання міжмовних омонімів

2. Складні випадки керування у професійному мовленні

3. Практичне завдання

3.1 Завдання 1

3.2 Завдання 2

3.3 Завдання 3

3.4 Завдання 4

3.5 Завдання 5

Список використаної літератури

1. Омоніми та їх різновиди. Особливості вживання міжмовних омонімів

Омомніми (від грец. homos -- однаковий і грец. onyma -- ім'я) -- це слова, які однаково звучать та пишуться, але мають різне значення. В народі омоніми часто не відрізняються від омографів та омофонів. Омоніми з'являються внаслідок:

· звукових змін у слові у процесі розвитку мови;

· смислових змін у слові у процесі розвитку мови;

· випадкового збігу звучання слова рідної мови та запозиченого з іншої мови;

· випадкового збігу звучання форми різних слів.

Розрізняють омоніми:

· повні (абсолютні) -- омоніми, у яких збігається уся система форм.

· часткові -- омоніми, у яких збігаються за звучанням не всі форми.

Часткові омоніми поділяють на такі групи:

Омофони (фонетичні омоніми) -- це слова, однакові за звучанням, але різні за написанням (стати по три -- потри; вгорі -- в горі).

Омографи (графічні омоніми) -- це слова, які однаково пишуться, але фонетично відрізняються. В українській мові вони зазвичай різняться тільки наголосом (помтяг -- потямг; заммок -- замомк; брамти -- братим).

Омоформи (граматичні омоніми) -- це слова, звучання яких збігається лише в окремих граматичних формах (покласти на віз -- віз дрова).

Омоморфеми (омонімічні морфеми) -- морфеми, які збігаються у написанні і вимові, але мають різні граматичні значення (чистий став(ок) -- став, як вкопаний).

Слова з різних мов, які мають однаковий вигляд або однакове звучання, але означають різні речі називаються міжмовними омонімами. Міжмовними омонімами вважаються семантично нееквівалентні повнозначні та неповнозначні слова, які мають у двох чи більше споріднених або неспоріднених мовах інтерферентно схоже фонетичне і/або графічне оформлення (за умови варіативності в межах аналогічних фонем та національного графічного представлення), чи ті, що складаються з інтернаціональних компонентів. При цьому розбіжності в семантиці міжмовних омонімів можуть коливатися від незначних стилістичних відтінків до навіть антонімічних семантичних розбіжностей .

Міжмовні омоніми в свою чергу розмежовуються на гомогенні і гетерогенні. Гомогенні - це омоніми з мотивованими семантичними структурами. Вони мають експліцитну, або прозору, чи імпліцитну, або стерту, внутрішню форму, відтворювану шляхом спеціальних етимологічних пошуків.

Під гетерогенними омонімами розуміють різномотивовані аломорфні дієслівні номінативні одиниці, збіг між якими є випадковим. Відносна міжмовна омонімія виникає на спільному семантичному тлі при різному співвідношенні прямого та переносних значень лексичних корелятів.

2. Складні випадки керування у професійному мовленні

Керування - це вид підрядного зв'язку, при якому головне слово вимагає від залежного слова певного відмінка з прийменником чи без прийменника: складати документ (З.В.), складання документа (Р.В.), звернутися на адресу (З.В.).

Головним є слово, форма якого вибирається лише за вимогою необхідного для даного акту спілкування змісту. Головним словом у словосполученнях із зв'язком керування може бути дієслово (писати резолюцію), іменник (укладання договору), прикметник (задоволений роботою), прислівник (наодинці з природою).

Залежним є слово, форма якого зумовлена уже не лише вимогами заданого змісту, але і головним словом. Оскільки керування за своєю природою є лексико-граматичним зв'язком, то щоб визначити форму залежного слова, необхідно знати лексико-граматичне значення головного слова (Наприклад: займатись перекладом (О.В.), але робити переклад (З.В.). Зі зміною форми головного слова залежне залишається незмінним: складати акт, складатиму акт. Залежним словом буває іменник, рідше займенник або інша змінна частина мови у ролі іменника. Керування може бути прийменниковим або безприйменниковим: виконувати наказ, робота над документом.

Як відомо, документи вимагають точності, максимальної стислості в передачі інформації. Будь-які помилки порушують не тільки граматичну будову словосполучень або речень, але й призводять до порушення змісту тексту. Особливо треба бути уважними до вибору дієслів, що можуть керувати різними відмінками.

1) Найчастіше помилки трапляються в тих випадках, коли при дієсловах, які керують різними відмінками, вживається спільний додаток різної форми. Наприклад: повідомляти директору нові правила ведення ділової документації, інформувати директора про нові правила ведення ділової документації; платити за квартиру, сплачувати проїзд.

2) Поширеними є помилки у стійких словосполученнях, де вибір прийменника неможливий. Тому при складанні службових документів треба особливо уважно стежити за вживанням цих словосполучень. Наприклад, слід вживати витрати на, відрахування на, покладатися на, у відповідності до, відповідно до, у зв'язку з, згідно з, на додаток до, винагорода за … .

3) Дуже уважним треба бути при вживанні близьких за значенням слів, синонімів, які вимагають після себе додаток різної форми. Наприклад: Студенти повинні опанувати комп'ютерні технології. Студенти повинні володіти навичками складання конспектів.

4) Часто допускають помилки в словосполученнях із зв'язком керуванням, коли перекладають тексти з російської мови на українську. Це відбувається в тому разі, коли не враховується відмінність відмінкових форм, яких вимагає одне й те ж дієслово в українській і російській мовах. Наприклад: підготуватись до звіту (Р.в.) - подготовиться к отчету (Д.в.), розмовляю українською - разговариваю на русском.

3. Практичне завдання

3.1 Завдання 1

У мовознавстві стилем називають такий різновид національної мови (або літературної), який об'єднує деяку сукупність засобів, мовних і не тільки мовних, що допомагають мовцям висловити і сприйняти певну інформацію. Слід також зазначити, що у різних ситуаціях мовці використовують різні мовні засоби.

Мова як система знаків, що мають певне значення й використовуються для збереження, перетворення та передачі інформації, характеризується наявністю різноманітних функціональних стилів. Функціональний стиль - це різновид літературної мови, в якому мова виступає у певній соціально значущій сфері спілкування людей. Особливості функціонального стилю обумовлені особливостями спілкування в даній сфері. Найбільш поширеною є традиційна класифікація, згідно з якою вирізняються п'ять основних функціональних стилів: художній, розмовно-побутовий, публіцистичний, офіційно-діловий та науковий.

Науковий стиль - це такий функціональний стиль, що обслуговує всі ділянки наукових знань, сферу науки, навчання і освіти. Функцією наукового стилю є вироблення і осмислення об'єктивних знань про дійсність. Метою наукового стилю є доведення істинності певних знань, формулювання й обґрунтування гіпотез, повідомлення про хід, зміст та результати наукових досліджень тощо. Науковий текст повинен впливати лише на розум людини, не викликаючи емоційних реакцій (у загальному розумінні цього слова) і характеризується наявністю таких рис: точність, логічність, послідовність, об'єктивність, узагальненість, однозначність, беземоційність, безособовість і т.ін.

Будь-який функціональний стиль літературної мови базується на використанні певних мовних засобів.

Офіційно-діловий стиль. Основна функція офіційно-ділового стилю інформативна. Цей стиль реалізується в жанрах позаіндивідуального спілкування. Офіційно-діловий стиль обслуговує адміністративно-господарську діяльність, законодавство та інші ділянки життя, пов'язані з діловодством, звітністю та документацією. Він використовується для зв'язку державних і громадських установ як між собою, так і з населенням, для оформлення та опису різних управлінських, соціальних ситуацій, обліку фактів, подій. Цей стиль характеризується безособовістю, стереотипністю, відсутністю емоційного забарвлення, що наближає його до наукового і робить основний тон викладу нейтральним. Йому властиві конкретність змісту, абстрактність засобів вираження.

Однією з найголовніших ознак офіційно-ділового стилю є його офіційність. Слово офіційний має значення урядовий, службовий. Тому в цих текстах використовуються слова і словосполучення-назви документів і ділових, службових відносин: акт, заява, протокол, заактувати, вищесказане, згідно з розпорядженням, на підставі наказу і т.ін. Характерними для нього є також стислість і чіткість. Це найбільш стабільний, консервативний стиль, пов'язаний з традицією.

Публіцистичний стиль. Цей стиль використовується найчастіше в політичній, суспільній, освітній масовій агітації. Він характеризується: точністю, послідовністю, логічністю викладення провідних тез разом з їх емоційним забарвленням.

Сфера використання публіцистичного стилю -- громадсько-політична, суспільно-виробнича, культурно-освітня діяльність, навчання.

Основне призначення:

· інформаційно-пропагандистськими методами розв'язувати важливі актуальні, животрепетні суспільно-політичні проблеми,

· активний вплив на читача (слухача), спонукання його до діяльності, до потреби зайняти певну громадянську позицію, змінити погляди чи сформувати нові,

· пропаганда певних думок, переконань, ідей, теорій та активна агітація, щоб утілити їх у повсякдення.

Особливості публіцистичного стилю

· доступність мови й формулювань (орієнтація на широкий загал),

· поєднання логічності доводів і полемічності викладу,

· поєднання точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників, виклад наукових положень і фактів з емоційно-експресивною образністю,

· наявність низки яскравих засобів позитивного чи негативного авторського тлумачення, яке має здебільшого тенденційну ознаку,

· наявність художніх засобів (епітетів, порівнянь, метафор, гіпербол).

Основні мовні засоби:

· синтез складників наукового, офіційно-ділового, художнього й розмовного стилів,

· насичення лексики суспільно-політичними й соціально-економічними термінами, закликами, гаслами,

· використання багатозначної образної лексики, емоційно-оцінних слів,експресивних сталих словосполук, перифраз,

· уживання в переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів,

· використання чужомовних суфіксів -іст (-ист), -атор, -ація тощо, префіксів псевдо-, нео-, супер-, інтер- тощо,

· різні типи питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядокслів, складні речення ускладненого типу з повторюваними сполучниками та інше,

· влучні афористичні, інтригуючі заголовки.

Публіцистичний стиль щодо жанрів, мовних особливостей і способів подання інформації поділяють на такі підстилі:

· стиль ЗМІ -- засобів масової інформації (часописи, листівки, радіо, телебачення тощо),

· художньо-публіцистичний стиль (памфлети, фейлетони, політичні доповіді, нариси тощо)

· есе (короткий нарис вишуканої форми),

· науково-публіцистичний стиль (літературно-критичні статті, огляди, рецензії тощо).

Тому, враховуючи вищевикладене, можна з впевненістю сказати, що поданий в завданні 1 текст відноситься до публіцистичного стилю, науково-публіцистичного підстилю мовлення.

3.2 Завдання 2

У сучасній українській мові вживають слова, запозичені з інших, неслов'янських мов. Вони вливалися до складу української мови з різних джерел. Цьому, зокрема, сприяли економічні, політичні та культурні взаємозв'язки українського народу, народів Заходу й Сходу, внаслідок чого українська мова перейняла велику кількість слів, підпорядкувала їх своїм законам фонетики й граматики, пристосувала до правил українського словотворення і семантичних систем.

а) еліта, бухгалтер, комп'ютер, імідж, менеджер, іміджмейкер, продюсер;

Екзотимзми (від грец. exфtikos -- чужий, іноземний) -- слова, запозичені українською мовою з інших мов на позначення реалій життя іншого народу чи країни.

б) сейм, чурек, чача, шериф, вігвам, сиртакі, яранга, саке, сенат, гомо сапієнс, суші, долар, мер, Аллах, мафія, сакля;

Варваримзм (від грец. barbarismos -- властивий іноземцю) -- іншомовне або створене за іншомовним зразком слово чи зворот, що зберігають структурні ознаки чужих мов, по-різному пристосовуючись до фонетики, морфології мови-реципієнта. Іншомовні слова або звороти, що суперечать нормам даної мови

в) тет-а-тет, memento mori (лат.), contra spem spero, nota bene, ad litteram, персона нон ґрата, де-юре, де-факто, finite la comedia.

3.3 Завдання 3

Фразеологізмами називають особливі стійкі словосполучення, які мають усталену (незмінну) форму та означають одне поняття, подібно до слова. Наприклад, слово "втекти" має значення "швидко рухатися бігом звідкись". І таке ж саме значення має фразеологізм "накивати п'ятами". Тобто ми можемо поставить знак тотожності між словом "втекти" та стійким сполученням слів "накивати п'ятами". Відповідно, фразеологізм є одним членом речення. При розборі речення "Злякавшись, він накивав п'ятами", підкреслене словосполучення буде присудок, а не присудок+додаток.

а) науковий: вивести на орбіту, лакмусовий папір, від'ємний знак, рівнобедрений трикутник, дійсний спосіб, єнотовидний собака, ланцюгова реакція, абсолютний нуль.

б) офіційно-діловий: згідно із законом, зняти з порядку денного, прийняти рішення, взяти до уваги, оголосити догану.

в) публіцистичний: на адресу, закладати основу, очна ставка, сфера визначення, провести паралель, стати на фініш, бути в нокауті, перевести мову, сіли за стіл переговорів, стояти рангом вище, мати рацію, дати реванш, побити рекорд, вийти на фінішну пряму, передати естафету, вийти в тираж, хід конем, гра за правилами.

омонім публіцистичний фразеологізм екзотизм

3.4 Завдання 4

Проректор з наукової роботи, щоп'ятниці, за особистими якостями, різьба по дереву, програма з самовдосконалення, відсутній через хворобу, одягатися по сезону, гуляти містом, заходи з реорганізації, виділяють за компонентами, рішення з поліпшення реклами, прийшов по обіді, завдання з вироблення рішень, питання по темі, роботи по ремонту, книги з в'язання, план з розвитку, бігати по полю, за технічними характеристиками, заступник з виховної роботи, щонеділі, курси з вивчення німецької мови, групи з шести осіб, класифікують за змістом.

3.5 Завдання 5

Троє студентів, двадцять чотири словники, сорок два абітурієнти, дві цілих і одна друга кілограма, п'ять цілих і три четвертих тонни, двадцять вісім будівельників, півтора місяця, півтори доби, півтораста сторінок, нуль цілих вісім десятих кілометра, двадцять чотири цілих чотири десятих тонни, один мільйон вісімсот дев'яносто вісім тисяч п'ятсот сорок сім пудів хліб), п'ять восьмих всієї площі, шість з чвертю кубічних метрів, сто п'ятдесят гектарів, тридцять два метри, двадцять чотири літаки, вісім статей, п'ятеро дітей, шість цілих і три четвертих сотки, семеро телят; півтора роки, півтори склянки, півтораста мешканців, сім восьмих від запланованої роботи, четверо товаришів, десять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять гектарів, нуль цілих вісім десятих метра.

Список використаної літератури

1. Мацюк З.; Станкевич Н. "Українська мова професійного спрямування": Навч. посібник - Київ: Каравела, 2009 - 352 с.

2. Шевчук С.В.; Клименко І.В. "Українська мова за професійним спрямуванням": Підручник - Київ: Алерта, 2010 - 696 с.

3. Шевчук С.В. "Ділове мовлення для державних службовців": Навч. посібник - К.: Арій, 2008 - 424 с.

Размещено на Allbest.ru