Лексика іншомовного походження в текстах напряму "Економічна кібернетика"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Обласний комунальний вищий навчальний заклад

Інститут підприємництва “Стратегія”

кафедра гуманітарних дисциплін

КУРСОВА РОБОТА

з української мови за професійним спрямуванням

на тему: Лексика іншомовного походження в текстах напряму «Економічна кібернетика»

Студента (ки) ІІ курсу гр. Е-12-51 Страшної А.В.

Керівник: к. філос. н., доцент КГД Астахова Т.Г.

Жовті Води 2013



Зміст

Вступ

1. Роль слів іншомовного походження в українській мові

1.1 Іншомовна лексика та її використання

1.2 Причини лексичного запозичення

1.3 Вживання іншомовних запозичень

2. Використання слів іншомовного походження в текстах напряму «Економічна кібернетика»

Висновок

Список літератури

іншомовний мова лексика кібернетика



Вступ

Актуальність теми дослідження. Складні процеси в сучасній українській мові, пов'язані з інтенсивним припливом запозичень (переважно з англійської мови), закономірно отримують неоднозначні оцінки україністів: з одного боку, дослідники відзначають певне збагачення мови, наближення за допомогою асимільованих іншомовних запозичень до світових досягнень у суспільно-політичній, економічній, управлінській, торговельній тощо сферах, з іншого -- перевантаження рідної мови чужими лексемами, до того ж, часто за наявності українських відповідників.

Актуальність теми зумовлює з'ясування аналізу шляхів формування лексики іншомовного походження в текстах напрямку «Економічна кібернетика», встановлення способів творення іншомовних термінів, дослідження їх складу з погляду походження, системної організації на рівні парадигматики, що сприятиме упорядкуванню всієї терміносистеми та відкриє перспективу дослідження слів іншомовного походження в українській мові в цілому.

Лексика сучасної української літературної мови останнім часом поповнилася великою кількістю лексем, запозичених з інших мов. Однією з причин запозичення є те, що використання готових позначень економніше, ніж створення нових. Українська мова протягом століть збагачувалася не лише запозиченими словами, а й компонентами іншомовних слів. Чільне місце належить грецькій та латинській мовам, що справили величезний вплив на формування науково-технічної термінології. Дослідження іншомовних компонентів на сучасному етапі є важливим, оскільки саме в науково-технічній термінології функціонує найбільша кількість інтернаціональних словотворчих засобів.

Чимало праць вивченню проблем іншомовних запозичень в технічних текстах присвятили вітчизняні дослідники (С. Караванський, О. Кочерга, О. Муромцева, О. Пономарів, І. Огієнко, В. Самійленко, О. Сербенська та інші).

1. Роль слів іншомовного походження в українській мові

Джерелом поповнення лексики сучасної української мови, зокрема її ділового мовлення, є іншомовні слова. Одні з них, що давно вже засвоєні або означають назви загальновідомих явищ і предметів, увійшли до активної лексики. Наприклад: верстат, майстер, ланцюг, менеджер, спонсор, крейда, папір, вишня, огірок, агроном, юрист, суфікс, академія, буква, м'ята та ін. Від основ таких слів в українській мові творяться нові слова за допомогою різних словотворчих засобів. Наприклад: агроном --агрономія, агрономічний, агро-максимум, агромінімум; гарбуз -- гарбузиння, гарбузовий. Інші запозичені слова, що означають назви понять і явищ, які не є загальновідомими і рідко вживаються в мові, мають виразні ознаки іншомовних. Наприклад: адажіо, женофоб, мольберт, ландтаг, ландшафт, вуаль, фрікасе, фенолфталеїн, ланцет.

До складу української лексики входить багато слів, утворених за зразками морфологічної структури відповідних слів російської мови. Наприклад: укр. втілення -- відповідно до рос. воплощение; укр. відродження -- відповідно до рос. возрождение і т. д.

У словниковому складі української мови особливе місце посідають запозичення грецького походження -- грецизми. Це назви рослин, тварин: кедр, мигдаль, мак, кит, крокодил, назви побутових предметів: парус, миска, ванна; поняття церковно-релігійні: вівтар, архангел, ангел, амвон, антихрист, ікона, келія, ієрей, ладан, демон, ідол, схима, літургія, келар, канон, монастир, піп; терміни науки, культури, мистецтва: апостроф, граматика, діафрагма, логіка, математика, філософія, кафедра, ідея, театр, музей, корал, бібліотека, комедія, хор, сцена, планета, магніт, іподром, гігант, ксерокс.

З грецької мови запозичено більшість українських імен людей, наприклад: Ірина, Марина, Катерина, Софія, Харитина, Олена, Явдоха, Василь, Петро, Тарас, Микола, Андрій, Степан, Федір, Олександр, Олексій та ін.

В українській мові чимало слів латинського походження, вони належать переважно до понять науки, техніки, мистецтва, політичних і суспільних відносин, медичної, юридичної термінології. Наприклад: індустрія, реакція, мотор, меридіан, аргумент, префікс, ангіна, операція, ординатор, консиліум, юстиція, юрист, прокурор, нотаріус, ректор, декан, екзамен, студент, університет, гумор, цирк, екскурсія, експедиція, депутат, консул, секретар, адміністрація.

З латинської мови запозичені деякі імена людей, наприклад: Юлія, Клавдія, Мотря, Валерій, Віктор, Віталій, Павло, Марко.

З французької мови запозичені слова, що стосуються побуту, предметів одягу, науки, техніки, мистецтва, суспільно-політичні, технічні та військові терміни. Наприклад: люстра, абажур, маскарад, браслет, одеколон, пудра, ридикюль, портьєра, мотив, сюжет, афіша, актор, суфлер, партер, бюст, бюлетень, екіпаж, костюм, пальто, блуза, кабінет, сержант, гарнізон, атака, фронт, каска, кавалерія, корпус, маршал, комюніке, дебати, кур'єр, департамент, шосе, десант, паркет, пансіон, пасаж.

З німецької в українську прийшли деякі адміністративні, технічні, медичні, торговельні, військові, виробничі терміни, назви предметів побуту, рослин, птахів, ігор тощо. Наприклад: штат, шахта, верстат, стамеска, штукатур, слюсар, лобзик, цех, дратва, бухгалтер, вексель, масштаб, бинт, фельдшер, курорт, флейта, балетмейстер, офіцер, орден, мундир, кухня, швабра, бутерброд, фарш, паштет, квасоля, вафлі, шпинат, галстук, фартух, матрац, страус, танці, кеглі та ін.

Англійські запозичення вживаються в українській лексиці, що стосується техніки, політики, спорту, мореплавства, транспорту, одягу, їжі, напоїв. Наприклад: менеджер, шоу, бізнес, конвеєр, трест, тролейбус, комбайн, тунель, лідер, мітинг, бюджет, крокет, фініш, аут, бокс, спорт, докер, яхта, мічман, картер, танк, вокзал, рейс, світер, піжама, кекс, пунш, біфштекс, ром та ін.

З італійської прийшли до нас такі слова, як: опера, бемоль, інтермецо, бас, лібрето, арлекін, дебет, кредит, банк, вата, казарма, барикада, каса, валюта, банк.

З голландської запозичені українською мовою переважно терміни мореплавства й суднобудування: гавань, шлюпка, матрос, боцман,, фарватер рейд, верф, дамба, руль, а також слова ситець, дюйм, картур та ін.

Із скандинавських мов увійшла до української мови незначна кількість слів, зокрема: клеймо, дротик, оселедець, якір; власні імена: Ігор, Олег, Аскольд та ін.

З тюркських та інших східних мов українська мова запозичила слова: гарба, сарай, сабантуй, могорич, чарка, балик, лапша, кавун, гарбуз, ізюм, халва, кабан, каракуль, базар, торба, табун, чабан, батіг, ярлик і т. д.

У словниковому складі української мови є запозичення й з інших мов, здебільшого рідковживані: булат, тахта, караван, гиря (з іранської); чесуча, чай (з китайської); сакля, чурек (з грузинської); орангутанг (з малайської) тощо.

Входячи в українську мову, іншомовні слова засвідчували чутливість лексики до змін у житті суспільства -- політичних, економічних та культурних -- і водночас збагачували словниковий склад нашої мови.

Багато в українській мові слів французського походження (бюро, асамблея, сюжет, пляж), англійського (клоун, лідер, аут, пікнік, джентельмен), німецького (дах, ґрунт, кокс, штраф, курорт), італійського (кортик, тенор, сопрано, галера, корсар), голандського (краби, яхта, трап, люк), іспанського (сомбреро, фієста) та інших мов.

Діловий стиль української мови сформувався пізно, тому в основному він спирався на давні зразки документів і на те, що було створене в інших мовах. Тому в діловому мовленні чимало запозичень. Одні іншомовні слова функціонують поряд із своїми українськими відповідниками, а інші є словами міжнаціонального спілкування, тобто інтернаціоналізмами.

Іншомовні слова в офіційно-діловому стилі повинні вживатися в тому разі, якщо немає відповідника в українській мові. До інтернаціоналізмів належать фінансові терміни, лексика бухгалтерського обліку, поштово-телеграфних зв'язків, діловодства, зовнішньої торгівлі. Наприклад: акцент, дебет, гриф, кредит, маркетинг, бандероль, біржа, тощо.

Звертаємо увагу на доречне використання іншомовних слів, знайомимо із правилами вживання іншомовних слів:

1. Старатись уникати іншомовного слова, якщо є український відповідник. Наприклад: погоджувати (координувати); умова (конвенція); місцевий (локальний); переважати - домінувати.

2. Не вживати в одному тексті на позначення того самого поняття і власне українське слово, й іншомовний відповідник. Необхідно зупинитись на одному із варіантів слів і лише його вживати в тексті даного документа.

3. Використовувати іншомовне слово правильно і точно і лише в тому значенні, яке закріплене за словом у словниках.

Джерелом поповнення лексики сучасної української мо-ви, зокрема її ділового мовлення, є іншомовні слова. Одні з них, що давно вже засвоєні або означають назви загаль-новідомих явищ і предметів, увійшли до активної лексики. Наприклад: верстат, майстер, ланцюг, менеджер, спонсор, крейда, папір, вишня, огірок, агроном, юрист, суфікс, академія, буква, м'ята та ін. Від основ таких слів в українській мові творяться нові слова за допомогою різних словотворчих за-собів. Наприклад: агроном --агрономія, агрономічний, агро-максимум, агромінімум; гарбуз -- гарбузиння, гарбузовий. Інші запозичені слова, що означають назви понять і явищ, які не є загальновідомими і рідко вживаються в мові, мають виразні ознаки іншомовних. Наприклад: адажіо, женофоб, мольберт, ландтаг, ландшафт, вуаль, фрікасе, фенолфталеїн, ланцет і т. д.

До складу української лексики входить багато слів, утворених за зразками морфологічної структури відповідних слів російської мови. Наприклад: укр. втілення -- відповідно до рос. воплощение; укр. відродження -- відповідно до рос. возрождение і т. д.

У словниковому складі української мови особливе місце посідають запозичення грецького походження -- грецизми. Це назви рослин, тварин: кедр, мигдаль, мак, кит, крокодил, назви побутових предметів: парус, миска, ванна; поняття цер-ковно-релігійні: вівтар, архангел, ангел, амвон, антихрист, ікона, келія, ієрей, ладан, демон, ідол, схима, літургія, келар, канон, монастир, піп; терміни науки, культури, мистецтва: апостроф, граматика, діафрагма, логіка, математика, філо-софія, кафедра, ідея, театр, музей, корал, бібліотека, комедія, хор, сцена, планета, магніт, іподром, гігант, ксерокс.

З грецької мови запозичено більшість українських імен людей, наприклад: Ірина, Марина, Катерина, Софія, Харитина, Олена, Явдоха, Василь, Петро, Тарас, Микола, Андрій, Степан, Федір, Олександр, Олексій та ін.

В українській мові чимало слів латинського походження, вони належать переважно до понять науки, техніки, мистец-тва, політичних і суспільних відносин, медичної, юридичної термінології. Наприклад: індустрія, реакція, мотор, меридіан, аргумент, префікс, ангіна, операція, ординатор, консиліум, юс-тиція, юрист, прокурор, нотаріус, ректор, декан, екзамен, студент, університет, гумор, цирк, екскурсія, експедиція, депу-тат, консул, секретар, адміністрація.

З латинської мови запозичені деякі імена людей, наприклад: Юлія, Клавдія, Мотря, Валерій, Віктор, Віталій, Павло, Марко.

З французької мови запозичені слова, що стосу-ються побуту, предметів одягу, науки, техніки, мистецтва, суспільно-політичні, технічні та військові терміни. Наприк-лад: люстра, абажур, маскарад, браслет, одеколон, пудра, ридикюль, портьєра, мотив, сюжет, афіша, актор, суфлер, партер, бюст, бюлетень, екіпаж, костюм, пальто, блуза, ка-бінет, сержант, гарнізон, атака, фронт, каска, кавалерія, корпус, маршал, комюніке, дебати, кур'єр, департамент, шосе, десант, паркет, пансіон, пасаж.

З німецької в українську прийшли деякі адміні-стративні, технічні, медичні, торговельні, військові, вироб-ничі терміни, назви предметів побуту, рослин, птахів, ігор тощо. Наприклад: штат, шахта, верстат, стамеска, шту-катур, слюсар, лобзик, цех, дратва, бухгалтер, вексель, мас-штаб, бинт, фельдшер, курорт, флейта, балетмейстер, офіцер, орден, мундир, кухня, швабра, бутерброд, фарш, паштет, квасоля, вафлі, шпинат, галстук, фартух, матрац, страус, танці, кеглі та ін.

Англійські запозичення вживаються в українській лексиці, що стосується техніки, політики, спорту, мореплав-ства, транспорту, одягу, їжі, напоїв. Наприклад: менеджер, шоу, бізнес, конвеєр, трест, тролейбус, комбайн, тунель, лідер, мітинг, бюджет, крокет, фініш, аут, бокс, спорт, докер, яхта, мічман, картер, танк, вокзал, рейс, світер, піжама, кекс, пунш, біфштекс, ром та ін.

З італійської прийшли до нас такі слова, як: опера, бемоль, інтермецо, бас, лібрето, арлекін, дебет, кредит, банк, вата, казарма, барикада, каса, валюта, банк.

З голландської запозичені українською мовою переважно терміни мореплавства й суднобудування: гавань, шлюпка, матрос, боцман, рейд, верф, дамба, фарватер, руль, а також слова ситець, дюйм, картур.

1.1 Іншомовна лексика та її використання

Запозичання іншомовних слів є наслідком географічних, економічних, наукових, культурних та інших зв'язків між народами. Слова іншомовного походження є одним із шляхів збагачення лексичного складу кожної мови. У різних мовах співвідношення питомих та запозичених слів не однакове -- в одних їх більше, в інших менше, що пояснюється багатьма мовними та позамовними чинниками. В українській мові, за підрахунками лінгвістів, чужомовні слова становлять приблизно 10 відсотків. Наша мова підпорядковує запозичення своїм фонетичним та граматичним законам, часто виробляє до них синоніми з власного лексичного матеріалу (пор. алфавіт -- абетка, пейзаж -- краєвид, фон -- тло) і не боїться втратити оригінальності та неповторності від уживання певної кількості чужих слів.

Проте запозичати треба лише тоді, коли мова не має власного лексичного позначення для якогось поняття. Часто-густо в усному й писемному спілкуванні мовці вдаються до надуживання чужомовною лексикою через недостатнє знання словесного багатства рідної мови. Чужі слова не загрожуватимуть мові лише тоді, коли, як писав Володимир Самійленко, дотримуватимемося такого принципу -- «не цуратися їх (чужих слів. -- О. П.), але й не бгати їх у нашу мову без міри».

Саме з цими випадками, тобто з бганням чужих слів без жодної міри, дедалі частіше маємо справу на сторінках преси, в теле- й радіопередачах. На відміну від багатьох цивілізованих країн, де слово може стати надбанням літературної мови тільки після дозволу академічної мовознавчої установи, у нас будь-хто може вживати що завгодно і де завгодно. Замість того, щоб пошукати відповідного слова в далеко не бідній з лексичного погляду рідній мові або надати відомій лексемі нового значення, семантично розширити її, люди бездумно тягнуть чуже. І вже замість збут, організація збуту всюди чуємо й читаємо маркетинг (англ. marketing), замість вкладання (капіталу) -- інвестиції (лат. investio), замість управління -- менеджмент (англ. management), замість керівник -- менеджер (англ. manager), замість зв'язки з громадськістю -- транскрибований англійський вислів паблік рилейшнз… Прикладів засмічення української мови зайвими чужими словами безліч.

Ініціатори «збагачення» нашої мови не зважають на її закони, зокрема правописні. Уводячи непотрібне англійське summit (верхівка, верх) замість усталеного дипломатичного вислову зустріч на найвищому рівні, зустріч верхівки, забувають, що в українській мові подвоєння приголосних у словах іншомовного походження, як правило, не зберігається, і пишуть самміт замість саміт. Буває й таке. Якийсь автор подає новий або маловідомий термін з певної галузі знання: «Реінформатизація -- це можливість одержання інформації про померлого з інформаційного банку та відновлення його пам'яті, інтелектуального потенціалу і, можливо, зовнішності». Читач ознайомиться з цим матеріалом, сприйме чи заперечить думки автора. Проте це ж не означає, що слово реінформатизація почнуть без будь-якого застереження вживати щодня всі без винятку.

На жаль, з іншими словами так і трапляється. У юридичній лексиці, наприклад, є термін імпічмент (англ. impeachment), що в конституціях США, Франції та деяких інших країн означає процедуру притягнення до відповідальності вищих службових осіб держави. Наші засоби масової інформації надали цьому вузькофаховому термінові загального поширення і вживають його в значеннях «відставка, звільнення, усунення від влади». Навряд чи доречний індійський релігійно-філософський термін ґуру (духовний наставник, учитель; глава релігійної громади сикхів у Пенджабі) в такому газетному тексті: «Економічний ґуру об'єднання Володимир Лановий відмовився брати участь у формуванні експертної ради». Це слово можуть підхопити журналісти, і з'являться -- медичний, спортивний, торговельний та інші ґуру.

Перенасичення суспільно-політичних текстів словами на кшталт аберація, індокринація, лібералізація (власне, спекуляція), менеджмент і под. суперечить основному призначенню засобів масової інформації -- формувати громадську думку. Під упливом преси, радіо й телебачення на некритичне використання чужих слів починають хибувати й автори окремих художніх творів, зокрема текстів модних пісень. Рідко яка газета, описуючи пригоди жінок найдавнішої професії, обходиться без слова путана. Навіть є пісня (правда, не українська, але часто виконувана в Україні), де це слово повторюють багато разів. В італійській, іспанській, грецькій та інших мовах слово путана є непристойним. Мабуть, іноземці теж часом запозичають у нас вульгаризми і при нагоді користуються ними. Проте там не надають нашим лайкам таких прав громадянства, як у нас їхнім. Тож дбаймо про чистоту української мови на всіх рівнях.

Ще один вибрик моди -- беззастережне копіювання мови газет української діаспори. Зберігши материнську мову далеко від рідної землі, наші брати не могли не зазнати більшого, ніж в Україні, впливу навколишніх мов. Але чому ми замість давніх слів посол, посольство мусимо вживати діаспорних амбасадор, амбасада? Невже чиїсь примхи важать більше, ніж авторитет видатних митців українського слова: «Мій брат у первих (перших. -- О. П.), маркіз де Пурверсе, посол при одному дворі, писав мені, щоб я їхала за границю на води» (І. Нечуй-Левицький); «Усі посли, по-московському звичаю, з бородами, у парчевих соболевих турських шубах» (П. Куліш); «Келле, радця при посольстві, Вів дискусію зо мною» (Леся Українка).

Назви країн ми здебільшого запозичаємо, а похідні від них творимо за допомогою власних афіксальних засобів. Наприклад, від Канад-а (англ. Canada) утворено канад-ець, канад-ський (як Полтава -- полтав-ець, полтав-ський; пор. також Норвегія -- норвежець, норвезький; Ісландія --ісландець, ісландський тощо). Отож немає жодних підстав при творенні іменника й прикметника від назви Канада запозичати ще й англійського наростка і запроваджувати слова канадієць, канадійський (англ. Canadian). Словом, перш ніж заводити щось нове й незвичне, слід добре поміркувати, чи таке вже погане старе й усталене.

Протягом багатьох років боротьби з «українським буржуазним націоналізмом» на мовному фронті одним із найтяжчих злочинів наших мовознавців уважалося те, що вони хотіли замінити іншомовні слова «штучно вигаданими» українськими і в такий спосіб збити народ з магістрального шляху будівництва комунізму на манівці хуторянства. Звичайно, коли чуже слово разом з поняттям увійшло в мову, підпорядкувалося її фонетичним та граматичним законам і належно виконує спілкувально-називну функцію, його не варто викидати лише на підставі походження. Та це не означає, що поряд з ним не може виникнути (як семантична чи словотворча калька) власне український синонім: вертикальний -- прямовисний, горизонтальний -- поземний, дует -- двоспів, журнал -- часопис, паралельний -- рівнобіжний, прогрес -- поступ, процент -- відсоток, тротуар -- хідник, фактор -- чинник, фонтан -- водограй, фотокартка -- світлина тощо. Такі синонімічні пари співіснують у мові, збагачуючи її виразово-значеннєві засоби. Проти багатьох українських відповідників функціонери від лінгвістики вели справжню війну, обстоюючи «інтернаціональну» лексику. Однак коли в українській мові було іншомовне слово, невідоме мові російській, його теж намагалися якось затаврувати або відтіснити на другий план, а то й вилучити з ужитку. Так було зі словами мапа, валіза, краватка, порцеляна й іншими, замість яких рекомендували вживати тільки карта, чемодан, галстук, фарфор.

Досить часто до слів іншомовного походження додають зайве означення, оскільки мовці не цілком обізнані з семантикою запозичень. Скажімо, в словосполученнях вільна вакансія, захисний імунітет, пам'ятний сувенір перші складники зайві, бо вакансія -- це вільна ставка, імунітет -- захисна реакція організму, сувенір -- подарунок на пам'ять. Під цим кутом зору невправно побудоване таке речення: «Через нестачу коштів МАГАТЕ мусить згортати свою діяльність, іншої альтернативи немає». Альтернатива -- це необхідність вибору між двома можливостями, тож треба було написати альтернативи немає або іншого виходу немає.

Коли в перебігу лексичного відбору чужі слова виявилися переможені власномовними синонімами, треба на це зважати. У сучасній українській мові частіше використовується вистава, а не спектакль, майже зовсім вийшли з ужитку аплодисменти, поступившись оплескам, тож і дієслову оплескувати слід віддавати перевагу перед аплодувати. Шануймо оригінальні витвори рідної мови! У наші дні стало звичним вживання слів офіс, піар, інавгурація, менеджер, супермаркет, фуршет, приватизація, імідж, лобі, менталітет, маркетинг, менеджмент та ін... Це запозичена лексика. Запозиченням лінгвісти називають процес переміщення різних елементів з однієї мови в інший. Під різними елементами розуміються одиниці всіх рівнів структури мови - лексики, морфології, синтаксису, фонології. Найбільш частим буває запозичення слів - лексичне запозичення, яке є першим ступенем іншомовного впливу. Досить цікаво розглянути процес запозичення іншомовної лексики, її освоєння російською мовою. Українська мова здавна збагачується іншомовними словами. Це засвідчує чутливість лексики до змін у житті суспільства -- політичних, економічних та культурних.

Іншомовні слова досить активно функціонують в офіційно-діловому, науковому та публіцистичному стилях, де виконують номінативну функцію, виступають термінами. За допомогою їх твориться колорит офіційності, книжності; досягається урочистість мовлення чи ефект сатиричного спрямування.

Іншомовні слова, засвоєні українською мовою, -- це запозичення зі слов'янських (старослов'янізми, полонізми, чеська і російська лексика) та неслов'янських мов (грецизми, литинізми, слова тюркського, французького, німецького, англійського, іта­лійського походження).

Іншомовні слова стрімко вливаютсья в ділову мову. Вони поповнюють словник професійною термінологією, словами міжнаціонального спілкування. Багато їх у сфері української науки, юриспруденції, економіки, ринково-комерційної діяльності. Важливо уміти правильно слугуватися іншомовними словами. Насамперед, слід знати, якщо іншомовні слова можна замінити відповідними українськими, то їх вживання -- недо­речне. Наприклад: брокер -- укр. посередник, лімітувати -- укр. обмежувати, домінувати -- укр. переважати, пріоритет -- укр. першість, репродуктувати -- укр. відтворювати тощо.

Таким чином, можна зробити висновки щодо використання іншомовної лексики.Використовувати потрібно іншомовні слова тільки ті, що ввійшли до активного словника ділової мови. Це загальновживана фінансово-економічна лексика: банк, банко, тратта, камбіо, ажіо, авізо, демаркетинг, факсиміле, дебет; торговельно-комерційна: маркетинг, декор, джобер, інсайдер, пабліситі, дис-каут.

Отож, слугуючись іншомовними словами, варто дотримуватися таких рекомендацій:

не ставити у текст іншомовні слова, коли є відповідники в українській мові;

вживання іншомовного слова у справочинстві допустиме лише в тому значенні, в якому воно зафіксоване у словниках;

не слід користуватися в одному і тому самому документі іншомовним словом і його українським відповідником на позначення того самого поняття. Бажано користуватися в таких випадках національною мовою, що значною мірою полегшить ведення справочинства.

В будь-якому діловому тексті необхідно використовувати іншомовні слова лише тоді, коли вони потрібні.

1.2 Причини лексичного запозичення

Мовне запозичення - природний процес в російській мові. Воно обумовлене лінгвістичними та позамовними причинами. Розглянемо деякі з них.

До позамовних причин запозичення слів з інших мов слід віднести політичні, економіко-промислові та культурні зв'язки між народами - носіями мов. Всі зміни, активізація або послаблення зв'язків з іншими країнами відбиваються, насамперед, на процесі лексичного запозичення, так як лексика - та область мови, яка найбільш піддана зовнішнім впливам.

Лінгвісти відзначали, що мовне запозичення має найближчій причиною запозичення культурне. Найбільш типовою формою такого впливу є запозичення найменування разом із запозиченням речі, поняття. У кожній мові є значна група слів, запозичена подібним чином (1, с. 15).

У заимствующий мову можуть проникати паралельні найменування до вже наявних у ньому, і таким чином з'являються синоніми-«дублети», наприклад: контора - офіс, обслуговування - сервіс, зручності - комфорт, знімок - кадр, льотчик - пілот і ін Розрізнення і ступінь употребительности подібних слів визначаються їх семантикою та стилістичної забарвленістю (приналежністю).

Запозичення з мов-джерел обумовлено і політичною роллю країни і мови. Згадайте, як ще 15-20 років тому ми пишалися поширенням російської мови в багато країн Європи і Азії; пишалися постійним оновленням лексики шляхом утворення власне російських слів, які називали нові, актуальні явища, наприклад, з коренем косм-: Космобачення, космофізики та ін Зараз заповнюють мова багато американізми, які є, можна сказати, інтернаціональної лексикою, так як поширені в багатьох мовах: бестселер, комікс, буклет, імідж, дизайн, бізнес, тест, рейтинг і т. п.

Причинами запозичення є і мовні чинники: важливість чи необхідність уточнити значення або деталізувати відповідне поняття, розмежувати деякі смислові відтінки вже наявного в мові споконвічного слова. Порівняйте російське варення і англійське джем («густе варення»); російське уявлення і латинське презентація («публічне офіційне представлення чого-небудь нового»); російське розповідь і французьке репорт: («оперативне повідомлення в ЗМІ про що відбулися події»).

1.3 Вживання іншомовних запозичень

Немає жодної мови на світі, в якій би не було слів іншомовного походження. Між народами постійно існують економічні, політичні, культурні зв'язки, внаслідок чого у мови проникають запозичення. Упродовж віків в українську мову потрапляли слова різних європейських і неєвропейських мов - старослов'янської, давньогрецької, латинської, французької, німецької, англійської, арабської, тюркських мов тощо.

Слова іншомовного походження дуже часто можна відрізнити від власне українських за допомогою формальних ознак, зокрема таких:

1) наявність збігу голосних: аеродром, віолончель, ідеалізм;

2) важкий для вимови збіг приголосних: симптом, конгломерат, конструкція;

3) початкові голосні а та е (в українській мові немає питомих слів з початковими а, е, крім звуконаслідувань та похідних від них: ай, айкати): аміак, електрон, асфальт;

4) наявність у слові літери ф: форма, шеф, фаворит;

5) невідмінюваність іменника: кенгуру, метро, журі.

Особливо багато запозичених слів у тематичних групах, які стосуються навчання, науки, юстиції, політики, бізнесу. Наприклад, слова, які називають реалії повсякденного студентського життя, є переважно іншомовного походження. Слово університет походить від латинського universitas (сукупність) і має спільнокореневі слова universalis (різносторонній, універсальний), universum - світ, всесвіт, оскільки в університетах викладали всі відомі на той час науки. З латинської мови походять слова стаціонарний (від лат. stacionaris - нерухомий), курс (від лат. cursus - рух, біг), семестр (від лат. semestris - піврічний), екзамен (лат. examen), аудиторія (лат. auditorium), лекція (від лат. lectio - читання), конспект (від лат. conspectus - огляд), канікули (від лат. canicula - назва зорі Сіріус, при наближенні якої до сонця починалася гаряча пора року і канікули). Від латинського facultatis походить українське факультет, від institutio - інститут, від decanus - декан, з грецької мови походять слова кафедра (грец. сидіння, стілець), політехніка (грец. багато майстерностей), механіка (грец. наука про машини), атом (грец. неподільний), філологія (грец. любов до слова), філософія (грец. любов до мудрості) тощо. Слово інженер походить від англійського engineer - проектувати, споруджувати.

Слова кафе, буфет, ресторан, салат, парфуми, браслет, пудра, одеколон, костюм, пальто, жакет, бал, абажур, трюмо, кабінет, букет, жасмин, фонтан, газета, магазин, багаж, шосе, депо, політика, парламент, комюніке, дебати, бюрократ, режим, бюд­жет, банк, баланс, сюжет, жанр, романс, афіша, монтаж, рояль, партизан, каска, атака, кавалерія, команда, фронт - французького походження. До німецьких запозичень належать слова майстер, фартух, цегла, ланцюг, дах, шахта, кран, друк, кнопка, крейда, ґрунт, гроші, штраф, борг, цибуля, цукор, картопля, солдат, бутерброд. З тюркських мов походять слова козак, чумак, гайдамака, майдан, казан, кавун, люлька, тютюн, чарка, сарай, табун, отара, баран.

Про значення іншомовного слова можна довідатися зі словника іншомовних слів, а про його походження - з етимологічного словника.

Лексика іншомовного походження збагачує українську мову, якщо користуватися нею без зловживань і перекручень. Іншомовні слова треба вживати тоді, коли нема українських відповідників (наприклад, німецьке слово клавіатура, латинське календар, англійське інтернет). Також зручно використовувати спільні для багатьох мов слова - інтернаціоналізми: математика, фізика, географія, біологія, історія, економіка, бібліотека, автомобіль, електрика, телефон, космос, театр, політика, демократія (грецькі); радіо, арена, антена, інерція, текст, пункт, традиція, конституція, аргумент (латинські); алгебра (арабське); парла­мент, бюджет, банк, баланс, армія, монтаж, вагон, тариф, п'єса (французькі); інженер, комп'ютер, комбайн, трамвай, тро­лейбус, клуб, старт, фініш, спорт, спортсмен, футбол, хокей, бокс, волейбол (англійські); майстер, штаб, курорт, сигнал (німецькі) та ін. Також доцільно вживати іншомовні слова, якщо вони є усталеними міжнародними термінами: аналіз, синтез, ідея, метод, практика, аналогія, енергія, фонетика, лексика, синтаксис (грецькі), реакція, формула, контакт, апарат, елемент (латинські) тощо.

Запозичені слова треба вживати у правильному значенні; якщо є сумніви щодо значення - перевіряти за словником. Особливо знижують рівень культури мови помилки у написанні іншомовних слів: інциндент замість інцидент, універсетет замість університет, індженер замість інженер.

Не можна вживати поруч українське слово і його іншомовний відповідник: всюди панувала анархія і безладдя, виявлено недоліки і дефекти, оскільки це тавтологія.



2. Використання слів іншомовного походження в текстах напряму «Економічна кібернетика»

Іншомовні слова, що ввійшли до активного словника міжнаціонального спілкування, широко використовуються і в ділових стосунках, і в побуті. Наприклад, лексика поштово-телеграфного зв'язку: телефон, телеграф, бандероль, бланк, шифр, номер,серія, адреса тощо.

Слід бути уважними та обережними з використанням іншомовних слів в усному й писемному мовленні. Якщо іншомовне слово можна замінити відповідним українським, то вживання іншомовного не завжди доречне.

Вживаючи іншомовні слова, треба пам'ятати про такі вимоги:

а) вживати запозичення лише в тому значенні, яке закріплене за ним у словнику;

б) не використовувати іншомовні слова, коли є відповідники в українській мові;

в) не послуговуватися в тому самому тексті то іншомовним словом, то його українським відповідником.

Надмірне вживання слів іншомовного походження засмічує рідну мову, робить її чемкяомучною, мало зрозумілою для слухачів, співрозмовників. Бажано користуватися у спілкуванні національною мовою, що значно полегшить взаєморозуміння, а до іншомовної лексики звертатися в окремих випадках.

Іншомовні слова в діловому тексті повинні вживатися лише у разі потреби, коли їх не можназамінити українськими словами з тим самим значенням.

Слід критично ставитися до їх вживання: в документації рекомендується вживати лише ті іншомовні слова й терміни, які або одержали міжнародне визнання або не мають еквівалента у нашій мові. До міжнародних належать фінансові терміни, терміни бухгалтерського обліку, діловодства, зовнішньої торгівлі (бланк, штраф,гриф, дебет, кредит).

Проте не всі терміни, вживані в зовнішньоторговельній і західноєвропейській кореспонденції, мають право широко застосовуватись у ділових паперах. У словник вітчизняних термінів ділових паперів повинні увійти лише ті іншомовні терміни, які набули міжнародного визнання і давно використовуються у вітчизняній практиці діловодства.

Правильне й доречне вживання іншомовних слів у діловому тексті потребує певних зусиль з боку укладача документа. За допомогою слів іншомовного походження твориться колорит книжності, офіційності, досягається урочистість, пафосність мовлення.

Проте перенасичувати тексти цими словами не слід, тому що надуживання іншомовної лексики породжує небажану варіативність, засмічує українську мову. Стихійне запозичення іншомовних слів уповільнює розвиток рідної мови, а в суспільстві утверджує хибну думку про нібито неспроможність української мови передавати всі тонкощі, багатство і глибину іншомовних текстів, формує комплекс меншовартісності, а можливо й ущербності українців!



Висновок

Запозичення слів з інших мов -- природний і закономірний процес, характерний для будь-якої розвиненої мови. Іншомовні слов входили до словникового складу української мови протягом усієї її історії під час економічних, політичних та культурних контактів між українським та іншими народами. Слова запозичувались різними шляхами в усному спілкуванні й через писемні джерела, причому як безпосередньо, так і через посередництво інших мов (наприклад, велика кількість латинських за походженням слів запозичена грецькою, французькою, німецькою, англійською, польською та іншими західноєвропейськими мовами, а від них латинізми проникали в українську мову вже в Х--XI ст. і особливо активно -- в XV--XVI ст.).

Помітно збільшилася кількість запозичень в українській мові в період становлення України як незалежної держави, утворення нових політичних інституцій, економічних змін і широкого розвитку міжнародних контактів і взаємозв'язків. Активізація функціонування іншомовних слів в державній мові України сьогодення вимагає копіткої роботи з правильного і доцільного використання іншомовних слів у писемній і усній мові громадян України. У першу чергу треба, щоб часто вживані в сучасній українській літературній мові іншомовні слова перейшли з пасивного до активного словникового запасу людей. Засвоєння значень запозичених слів розширює кругозір людини, вводить її у світ інших мов, допомагає краще орієнтуватися в сучасному житті.

Отже, іншомовні слова є одним із важливих компонентів лексичного складу української мови, як і будь-якої мови взагалі.

Вони приходять разом із поняттями. Адаптувавшись у мові поширення, збагачують її словесний арсенал. Спроби викинути слова лише за те, що вони іншомовні, здебільшого не мають успіху. Але надмірне захоплення чужою лексикою, не вмотивоване ні номінативними, ні стилістичними міркуваннями, є свідченням низького рівня філологічної освіченості, недостатньої обізнаності можливостями рідної мови.



Список використаної літератури

1. Бортняк А. Ну що б, здавалося, слова. К., 1994.

2. Коломієць М. Словник іншомовних слів. К., 1998.

3. Мамчур І. Функціональні стилі мовлення в аспекті сучасного мовознавства // Дивослово. 2001. № 12.

4. Пасешко І. Лінгвопуризм і сучасні мови // Дивослово. 2000. № 12.

5. Пентилюк М. Культура мови і стилістика. К., 1994.

6. Пономарів О. Стилістика сучасної української мови. К., 1993.

7.Барабаш А.С. «Професійна мова юриста». Москва: Норма, 2009. 421 с.

8. Введенська Л.А. «Риторика для юристів»-Ростов-на-Дону: Фенікс », 2008. 576 с.

9.Івакіна М.М. «Професійна мова юриста». Москва: Норма, 2008. 448 с.

10. Корноухов В.Є. «Риторика для юристів». Москва: ДАНАТА, 2007. 369 с.

11. Павлова Л.Г. «Риторика для юристів». Ростов-на-Дону: «Фенікс», 2009. 387.

Размещено на Allbest.ru

...