Фонематичне сприйняття в старших дошкільників з порушенням мовлення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретичні аспекти проблеми розвитку фонематичного сприйняття у дошкільників з фонетико - фонематичним недорозвиненням мовлення

1.1 Розвиток фонематичного сприйняття дітей дошкільного віку з фонетико - фонематичним недорозвиненням мовлення в онтогенезі

1.2 Особливості фонематичного сприйняття у дітей з фонетико - фонематичним недорозвиненням мовлення

1.3 Огляд методик направлених на розвиток фонематичного сприйняття у дітей з фонетико - фонематичним недорозвиненням мовлення

Висновки за 1 розділом

2. Зміст корекційно-логопедичної роботи з розвитку фонематичного сприйняття у дошкільників з фонетико - фонематичним недорозвиненням мовлення

2.1 Комплекс корекційних занять з розвитку фонематичного сприйняття дітей дошкільного віку з фонетико - фонематичним недорозвиненням мовлення на розвивальних заняттях

Вступ

Рідна мова грає унікальну роль у становленні особистості людини. Мова і мовлення традиційно розглядалися в психології, філософії та педагогіці як вузол, в якому сходяться різні лінії психічного розвитку: мислення, уява, пам'ять, емоції. Будучи найважливішим засобом людського спілкування, пізнання дійсності, мова служить головним каналом залучення людини до цінностей духовної культури, а також необхідною умовою виховання і вчення. З добре розвиненим мовленням дитина легко вступає в спілкування з тими, що оточують, може зрозуміло висловити свої думки, бажання, домовитись з однолітками про спільну гру. Опанування дитиною мовленням певною мірою регулює його поведінку, допомагає спланувати адекватну участь у різних формах колективної діяльності. Тому виражені відхилення в мовленнєвому розвитку дитини мають негативні наслідки: відстає психічний розвиток дитини; сповільнюється формування вищих рівнів пізнавальної діяльності; з'являються порушення емоційно - вольової сфери, що призводить до формування особливих особистісних якостей (замкнутості, емоційної нестійкості, відчуття недостатності, нерішучості і т. д.); виникають труднощі в засвоєнні письма і читання.

Формування вимовної сторони мовлення - складний процес. При нормальному мовленнєвому розвитку дитина не відразу оволодіває нормативним вимовлянням. Це зумовлено складністю самого матеріалу - звуків мовлення, які дитина повинна навчитися сприймати і відтворювати. Але оволодіння правильним звуковимовленням ускладнюється, коли на перший план виступає незавершеність процесу формування фонематичного сприйняття. мова фонетика логопедичний

У дослідженнях багатьох учених (А. Н. Гвоздєв, Р. А. Каше, Р. Е. Левіна, Н. А, Нікашина, М. Е. Хватцев, Н. X. Швачкин і ін.) відмічено найважливіше значення фонематичного сприйняття для повноцінного засвоєння звукової сторони мовлення. Було встановлено, що у дітей з поєднанням порушення вимови і сприйняття фонем відзначається незавершеність процесів формування артикуляції і сприйняття звуків, що відрізняються тонким акустико-артикулярними ознаками. Порушення фонематичного сприйняття призводить до того, що дитина не сприймає на слух (не диференціює) близькі за звучанням або схожі за артикуляцією звуки мовлення. Унаслідок чого виявляються несформованими всі елементи звукової сторони мовлення - звуковимова, складова структура слова, звуконаповнюваність, сприйняття фонем. У результаті словник дитини не поповнюється словами, якщо ті містять складно розрізнювальні звуки. А надалі дитина починає відставати від вікової норми за своїм словниковим запасом. З цієї ж причини не формується в потрібній мірі і граматична будова. При недостатності сприйняття багато прийменників (особливо якщо у поєднанні з наступними словами вони утворюють збіг приголосних) або ненаголошені закінчення слів дитиною не сприймається.

Не дивлячись на широкий спектр робіт, що вивчали проблему розвитку фонематичного сприйняття, більшість з них присвячена особливостям розвитку даного процесу у дітей із загальним недорозвиненням мовлення (Ю. Ф. Гаркуша, Н. Л. Крилова, Н. Я.Ларіонова, Т. А.Ткаченко, М. Ф. Фомічова і ін.), а досліджень, присвячених проблемі якісних особливостей розвитку фонематичного сприйняття у дітей з фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення, а також можливостей його розвитку в умовах цілеспрямованої корекційно- розвивальної роботи у спеціалізованому дошкільному закладі сьогодні недостатньо. Вибір даної категорії дітей обумовлений тим, що чисельні дослідження мовленнєвого розвитку дітей з порушенням зору засвідчують, що останніми роками значно зросла кількість дітей, в яких спостерігається недорозвинення основних компонентів мовленнєвої системи: фонетико-фонематичного, лексичного, граматичного, недостатньою сформованістю як вимовної (звукової), так і семантичної (смислової) сторін мовлення, що призводить до недорозвинення провідних психічних процесів (сприйняття, уваги, пам'яті, уяви та мислення), створює додаткові труднощі в опануванні зв'язним монологічним мовленням; тому проблема розвитку фонематичного сприйняття у дітей старшого дошкільного віку з порушенням мовлення займає один з найважливіших розділів сучасної спеціальної педагогіки (Л.С. Волкова, А. Н. Гвоздєв, Н. С. Костючок, Т. А. Ткаченко і ін.).

Актуальність дослідження обумовлена зростаючою кількістю дітей, що має порушення фонематичного сприйняття і пошуком нових шляхів подолання труднощів, що стоять перед ними. На важливість і необхідність своєчасного формування фонематичного сприйняття у дітей з мовленнєвою патологією вказували багато дослідників: Г.А.Каше, Р.І.Лалаєва, Р.Е.Льовіна, Л.Ф.Спірова, Т.Б.Філічева, М.Е.Хватцев, Г.В.Чиркіна і ін.

Таким чином, метою нашого дослідження є складання і апробація комплексу вправ з розвитку фонематичного сприйняття у дітей старшого дошкільного віку з фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення.

Об'єкт дослідження: фонематичне сприйняття в старших дошкільників з порушенням мовлення.

Предмет дослідження: корекція порушення фонематичного сприйняття у дошкільників з фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення.

Завдання дослідження: - здійснити дослідження рівня розвитку фонематичного сприйняття у дітей з фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення старшого дошкільного віку;

- обгрунтувати, розробити і реалізувати комплекс корекційно-розвивальних вправ, спрямованих на розвиток фонематичного сприйняття;

- провести повторну діагностику, зробити висновки про успішність корекційної роботи дослідження.

У ході дослідницької роботи були застосовані наступні методи дослідження:

· теоретичний аналіз психолого-педагогічної наукової літератури з проблеми;

· констатуючий експеримент;

· кількісний і якісний аналіз результатів дослідження;

· метод презентації даних.

1. Теоретичні аспекти проблеми розвитку фонематичного сприйняття дошкольников з фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення

1.1 Розвиток фонематичного сприйняття дітей дошкільного віку з фонетико - фонематичним недорозвиненням мови в онтогенезі

Мова є засобом спілкування людей у силу своєї матеріальної звукової природи. Засвоєння звукової системи мови являє собою ту основу, на якій будується оволодіння мовою як основним засобом спілкування. У засвоєнні звукової сторони мови входять два взаємопов'язані процеси : процес розвитку вимовного боку мовлення і процес розвитку сприйняття звуків мовлення. А. Н. Гвоздьов (1961) відзначає, що розвиток вимовної сторони мовлення - складний процес, що бере початок від перших голосових проявів (крик і лепет), в ході якого дитина вчиться сприймати звернену мову до нього і керувати своїми мовними органами для її відтворення.

Однак засобом спілкування мова починає служити з появи перших слів (до одного року). До двох років вимова ще недосконала : нечітко вимовляються більшість звуків, пом'якшуються приголосні звуки, неточно передається складова структура слів. До трьох років зберігається недосконалість вимови складних слів, спостерігаються часті заміни звуків, скорочення слів, пропуски складів. До чотирьох років майже зникає загальна картина пом?якшення мовлення, з'являються шиплячі звуки, але ще часті заміни (р- л, р -ч), подовжується структура складних слів. До п'яти -шести років дитина повинна правильно вимовляти всі звуки, виразно відтворювати звукоскладову структуру слів. Такий тривалий шлях оволодіння дитиною вимовною системою обумовлений складністю самого матеріалу - звуків мовлення, які він повинен навчитися сприймати і відтворювати.

На думку Швачкіна Н. Х. (1983), підчас сприйняття мовлення дитина стикається з різноманіттям звучань в його потоці, які, зливаючись в складові послідовності, утворюють безперервні акустичні компоненти. З самого раннього віку дитина, що нормально розвивається, чує звуки навколишнього світу, бачить артикуляційні рухи губ дорослих і намагається їх наслідувати. При цьому дитина постійно стикається з різноманіттям звучання фонем рідної мови : одні й ті самі звуки (наприклад, голосні а, о і т. д.) зовсім по-різному вимовляються дорослими і дітьми, чоловіками та жінками. Кожна людина має індивідуальні особливості вимови звуків: один говорить тихо, інший - голосно; дитина вимовляє звуки дзвінким, високим голосом, а дорослий чоловік - низьким і хрипким і т. д. Але ці звукові відтінки не служать для розрізнення звукових оболонок мовних одиниць. Індивідуальний варіант звучання фонем визначається не однією ознакою, а цілої їх сукупністю, що включає не тільки чутні компоненти (такі, як шумові, частотні і висотні характеристики), а й зоровий образ, і рухові відчуття, що виникають при звуковимові. До ознак звуку відносяться і самі процеси кодування, які відбуваються при переході сигналу від периферії нервової системи до центру.

Встановлено, що вже на ранніх етапах розвитку мови дитина вловлює деякі диференціальні ознаки фонем. Трирічна дитина, не вимовляючи ще правильно звуки рідної мови, тим не менш здатна визначити, чи правильно вони звучать у мовленні оточуючих. Таке явище можливе завдяки наявності фонематичного слуху і фонематичного сприйняття.

Фонематичний слух - це тонкий, систематизований слух, що дозволяє розрізняти і впізнавати фонеми рідної мови, різні якості мовлення : висоту, силу, темп, ритм, тембр, виразність. Фонематичний слух, будучи частиною фізіологічного слуху, спрямований на співвіднесення і зіставлення чутних звуків з їх еталонами, що зберігаються в пам'яті людини (Варенцова Н. С., 1997). Левіна Р. Є. (1973) відзначає, що дана здатність формується у дітей поступово, у процесі природного розвитку. З моменту народження дитини з'являються голосові реакції : крик і плач. Вони ще далекі від звуків людського мовлення. Однак і крик, і плач сприяє розвитку тонких і різноманітних рухів трьох відділів мовного апарату : дихального, голосового, артикуляційного. З розвитком у дитини поступово розвивається мовленнєвий слух, сприйняття шумів, звуків мовлення, і їх диференціація.

Л. Н. Єфименкова (1985) стверджує, що в початковий період формування мовлення, розвитку основних компонентів мовленнєвого слуху йде нерівномірно. Так, на перших етапах мовленнєвого розвитку особлива роль відводиться слуховій увазі, формуванню інтонаційної сторони в системі мовлення. Так, у дитини у віці 2 -3- х тижнів відрізняється вибіркова реакція на мовлення, на голос : перестає плакати, прислухається, коли до нього звертаються. До кінця першого місяця її вже можна заспокоїти мелодійною піснею (колискової). Далі вона починає повертати голову у бік людини, що розмовляє або стежити за нею очима. Незабаром малюк вже реагує на інтонацію: на ласкаву - пожвавлюється, посміхається ; на різку - плаче ; на зміну голосу за висотою і тембром. Близько 2 місяців з'являється гуління, до початку 3 - го місяця - лепет (поєднання звуків, що невизначено артикулюються). У 5 місяців дитина чує звуки, бачить у оточуючих артикуляційні рухи губ, і намагається наслідувати. Багаторазове повторення якогось визначеного руху веде до закріплення рухової навички. Цей період можна вважати важливим для повноцінного розвитку фонематичного сприйняття. У 6-7 місяців шляхом наслідування дитина переймає поступово всі елементи усного мовлення: не тільки фонеми, склади, а й тон, темп, ритм, мелодику, інтонацію. У 7-9 місяців дитина повторює за дорослими все більш різноманітні поєднання звуків. З 10-11 місяців з'являються реакції на слова (незалежно від ситуації та інтонації того,хто говорить). До кінця першого року життя дитина вимовляє в основному прості за артикуляцією звуки : голосні - а, у, і, деякі приголосні: м, п, б, н, т, д, к, г, причому кількість і виразність звуків, що вимовляються, у кожного індивідуальні. Про подальший розвиток фонематичного слуху в цьому віці свідчить поява перших слів (від 2-3 до 15-20); частіше це спрощені слова з відкритими складами. З появою перших слів, у дитини з'являється особлива увага до фонемам і артикуляції тих, що розмовляють; оточуючих. Малюк уважно слухає, багато і охоче повторює за дорослими звуки і слова. Хоча рівень фонематичного слуху ще дуже низький. Про це свідчить велика кількість помилок у вимові слів : малюк плутає звуки, переставляє їх місцями, спотворює, пропускає. Мовлення дитини ситуативне. Перші слова носять узагальнено- смисловий характер. Одним і тим самим словом або звукосполученням він може позначати і предмет, і прохання, і почуття. І зрозуміти дитину можна тільки в конкретній ситуації. З півтора року слово набуває узагальнений характер. З'являється можливість розуміння словесного пояснення дорослого, засвоєння знань, накопичення нових слів.

А. Н. Гвоздьов (1961) відзначає, що приблизно до 2 років малюк вже чує і розрізняє всі звуки рідної мови, і всі тонкощі звучання мовлення : звуковимова, темп, тембр, сила голосу, висота голосу. Дитина починає усвідомлювати звукову сторону слова, на це вказує дитяче словотворення («мазелін» - замість вазелін, «мокресс» - замість компрес).

До 2 років у дитини буває сформований фонематичний слух, хоча в цей час ще існує розрив між засвоєнням звуків на слух і їх вимовою. Це дуже дивно, сам малюк не вимовляє багато звуків, але якщо дорослий повторить за ним, він відразу скаже, що це неправильно. З подальшим мовленнєвим розвитком дитини фонематичний слух вдосконалюється.

Р. Є. Левіна, Н. А. Никашина, Р. М. Боскіс, Г. А. Каші відводять велику роль наступній стадії фонематичного розвитку - формуванню фонематичного сприйняття, тобто здатності розрізняти фонеми і визначати звуковий склад слова.

Л. Є. Журова (1963) у своєму дослідженні зазначає, що фонематичне сприйняття звуків мовлення відбувається в ході взаємодії слухових і кінестетичних подразнень, що надходять у кору головного мозку. Поступово ці подразнення диференціюються, і стає можливим виокремлення окремих фонем. При цьому велику роль відіграють первинні форми аналітико-синтетичної діяльності, завдяки яким дитина узагальнює ознаки одних фонем і відрізняє їх від інших. За допомогою аналітико - синтетичної діяльності відбувається порівняння дитиною своєї недосконалої вимови з вимовою старших і формування звуковимови.

А. Н, Гвоздьов, В. І. Бельтюков, Н. X. Швачкін, Г. М. Ляміна довели, що наявності первинного фонематичного слуху достатньо для повсякденного спілкування, але його недостатньо для оволодіння читанням і письмом. Для цього необхідний розвиток вищих форм фонематичного слуху, при яких діти могли б ділити слова на звуки,з яких вони складаються, встановлювати порядок звуків у слові, тобто проводити аналіз звукової структури слова.

Д. Б. Ельконін (1988) назвав ці спеціальні дії з аналізу звукової структури слів фонематичним сприйняттям, під яким розуміється здатність :

- Визначати порядок складів і звуків у слові ;

- Встановлювати розрізняльну роль звуку;

- Виділяти якісні основні характеристики звуку».

У період від 3 до 7 років вдосконалюється слухове і фонематичне сприйняття. Це своєрідна підготовка дитини до майбутнього потім оволодінню звуковим аналізом слів. У цьому віці діти справляються із завданням підвищеної складності - визначають присутність зазначеного звуку в слові.

Дослідження ряду психологів, педагогів, лінгвістів (Д. Б. Ельконіна, А. Р. Лурія, Д. Н. Богоявленського, Ф. А. Сохіна, А. Г. Тамбовцевої, Г. А. Тумакова та ін.) підтверджують, що елементарне усвідомлення фонетичних особливостей звучання слів впливає і на загальномовленнєвий розвиток дитини - на засвоєння граматичного ладу, словника, артикуляції і дикції. І буде краще для дитини з мовленнєвими порушеннями прийти до школи не лише з фонетично чистим мовленням, граматично правильною, лексично розгорнутою, а й уміючи читати. Тобто якщо ми хочемо, щоб дитина засвоїла письмове мовлення (читання і письмо) швидко та легко, а також уникнула багатьох помилок, слід навчити її звуковому аналізу і синтезу. У свою чергу звуковий аналіз і синтез повинні базуватися на стійкому фонематичному сприйнятті кожного звуку рідної мови.

Поняття «фонематичне сприйняття» слід відрізняти від поняття «звуковий аналіз», так як фонематичне сприйняття - перша сходинка в поступальному русі до оволодіння грамотою, звуковий аналіз - друга. Ще один фактор: фонематичні сприйняття формується в період від року до чотирьох років, звуковий аналіз - в більш пізньому віці. І, нарешті, фонематичне сприйняття - здатність розрізнити особливості та порядок звуків, щоб відтворити їх усно, звуковий аналіз - здатність розрізнити те ж саме, щоб відтворити звуки в письмовій формі.

За даними Р. Є. Льовиній, Р. М. Боскіс, Н. X. Швачкін, в період від одного року до чотирьох років розвиток фонематичногосприйняття происходить паралельно з оволодінням произносительной сторони мови.У період 3-5 років у дитини значно поліпшується фонематичні сприйняття : контроль за власним вимовою, вміння дифференцировать спочатку голосні і приголосні звуки, далі м'які і тверді приголосні і, нарешті сонорні, свистячі і шиплячі звуки. До 5 років в нормі дитина повинна правильно вимовляти і диференціювати всі звуки, тобто у неї має бути сформоване сприйняття. Хоча і в старшому віці триває вдосконалення слухового сприйняття. Основна, найбільш важливе завдання старшого дошкільника - це підбиття його до усвідомлення звукової будови слова і словесного складу пропозиції. Діти розуміють терміни «звук», «слово», «стиль», встановлюють послідовність звуків і складів у слові, знають характеристику кожного звуку, диференціюють звуки не тільки за звучанням, а й за місцем і способом утворення. Діти владеють «звуковим аналізом» і «синтезом», що в свою чергу веде до успішної підготовки при навчанні грамоті. У поступальному розвитку фонематичного сприйняття дитина на-чина зі слуховий диференціювання далеких звуків (наприклад, гласних - згодних), потім переходить до розрізнення найтонших нюансів звуків (дзвінких - глухих чи м'яких - твердих приголосних). Подібність артикуляції останніх спонукає дитину «загострити» слухове сприйняття і «керуватися слухом і тільки слухом» Отже, дитина починає з акустичного диференціювання звуків, потім включається артикуляція і, нарешті, процес диференціювання приголосних завершується акустичним розрізненням (Д. Б. Ельконін, С. Н. Ржевкін, Н. X. Швачкіна). Таким чином, для виникнення і становлення мовлення дитини являєся своєчасне розвиток мовного слуху, мовної уваги, фонематичного слуху і фонематичного сприйняття як базової основи формування усної і письмової мови. Багато лінгвісти, психологи, логопеди відводять значну роль саме фонематическому сприйняттю в мовленнєвому розвитку. Розвиток фонематичного сприйняття позитивно впливає на формування всієї фонетичної сторони мови і складової структури слів, безсумнівна його зв'язок з формуванням лексико - граматичних уявлень. Без достатньої сформованості фонематичного сприйняття не можливе становлення його вищого ступеня - звукового аналізу - мисленнєвого поділу на складові елементи (фонеми) різних звукокомплексів : складання звуків, складів і слів.

1.2 Особливості фонематичного сприйняття у дітей з фонетико - фонематичним недорозвиненням мовлення

Формування звукової сторони мовлення при нормальному її розвитку відбувається у двох взаємопов'язаних напрямках : засвоєння артикуляції звуків (рухів і позицій органів мовлення, потрібних для вимови) і засвоєння системи ознак звуків, необхідних для їх розрізнення.

Кожна мова має в своєму розпорядженні своєї фонематичної системою, де певні звукові ознаки виступають як сигнальні, змісторозрізнювальну (фонеми), в той час як інші звукові ознаки залишаються несуттєвими (варіантами). Весь звуковий лад мови визначається системою протиставлень (опозицій), де різниця навіть в одному ознаці змінює сенс вимовного слова.

Диференціація звуків мовлення як при сприйнятті, так і при вимові відбувається на основі виділення сигнальних ознак і відволікання їх від несуттєвих, які не мають фонематичного значення. Труднощі у виробленні звукових диференціювань у дітей найчастіше проявляються в заміні при вимові одного звуку іншим і змішанні звуків. Дослідники Т.Б. Філічева і Г.В. Чиркина виділяють різні варіанти дефектів звуковимови :1) недиференційоване проголошення пар або груп звуків. У цих випадках для дитини один і той же звук може служити замінником двох або трьох звуків.2) заміна одних звуків іншими, більш простими за артикуляцією і що представляють тому меншу вимовну складність для дитини. Зазвичай звуки, складні для вимови, замінюються більш легкими, які характерні для раннього періоду мовного розвитку. 3) змішання звуків. Це явище характеризується нестійким вживанням цілого ряду звуків в різних словах. В одних випадках дитина вживає звук вірно, в інших - цей же самий звук замінює іншими, близькими артикуляційно або акустично. Причому нестійкість посилюється в самостійній мові дітей. Автори бачать у цьому свідчення того, що подібні відхилення у формуванні вимови пов'язані в значній мірі з недостатністю фонематичного сприйняття. Виділяючи ознаки, що дозволяють судити про недостатній рівень розвитку фонематичного сприйняття, вони відзначають наступні особливості:

1) діти не можуть відтворювати ряди складів з опозиційними звуками, хоча ізольовано ці ж звуки вимовляють правильно ;

2) допускаються помилки при виділенні звуків з складів і слів, а також при визначенні наявності звуку в слові ;

3) великі труднощі виникають у дітей при відборі картинок і вигадуванні слів з певним звуком;

4) діти зазнають труднощів при виконанні елементарних завдань, пов'язаних з виділенням ударного звуку в слові ;

5) впізнавання першого, останнього приголосного в слові, складотворної голосного в односкладових словах практично їм недоступне. Подібні порушення у дітей 5-6 років дозволяють віднести їх до категорії дітей з фонетико - фонематичним недорозвиненням мови Діти можуть більш вільно спілкуватися з оточуючими, але продовжують потребувати допомоги батьків (вихователів), що вносять в їх мова відповідні пояснення, т. к. самостійне спілкування є для них утрудненим. Звуки, які діти вміють правильно вимовляти ізольовано, в самостійній мові звучать недостатньо чітко. При цьому характерним є ряд моментів.

1) Недиференційоване проголошення свистячих, шиплячих звуків, причому один може замінюватися одночасно двома або кількома звуками даної або близькою фонетичної групи. Наприклад, звук з м'який, сам ще недостатньо чітко вимовний, замінює наступні звуки : з тверде - (сьобіти замість чоботи), ц (сяпля замість чапля), ш (сюба замість шуба), ч (сяйнік замість чайник), щ (сітка замість щітка).

2) Заміна деяких звуків іншими, більш простими за артикуляцією. Найчастіше це відноситься до заміни Сонора (дюка замість рука, палоплав замість пароплав), свистячих і шиплячих (Тотна замість сосна, дук замість жук).

3) Нестійке вживання звуку, коли в різних словах він вимовляється по - різному.

4) Зміщення звуків, коли ізольовано дитина вимовляє певні звуки вірно, а в словах і пропозиціях - взаємно замінює їх. Це найчастіше стосується йотованих звуків і звуків ль, г, к, х (Ямак замість гамак, котеня замість кошеня) - при цьому спостерігається спотворення артикуляції деяких звуків (міжзубний вимова свистячих, горловий р та ін.)

У деяких дітей спостерігається нечітка вимовляння звуку и (середнє між и- і), недостатня дзвінкість приголосних б, д, г в словах і пропозиціях, а також заміни і змішання звуків к- г - х -т -д - дь - йот, які у дошкільнят, з нормальним розвитком мови формуються досить рано (благаючи любка - моя спідниця, тота тідіт на атоте - кішка сидить на віконці, даль лябіка - дай яблуко). Фонематичне недорозвинення в описуваної категорії дітей проявляється, в основному, у несформованості процесів диференціації звуків, що відрізняються тонкими акустико - артикуляційними ознаками, але іноді діти не розрізняють і більш контрастні звуки.

1.3 Огляд методик спрямованих на розвиток фонематичного сприйняття у дітей з фонетико - фонематичним недорозвиненням мовлення

При проведенні дослідження дуже важливо, перш за все, підібрати такий діагностичний інструментарій, який дозволив би отримати найбільш повну і точну інформацію з проблеми. Тому, працюючи над питанням розвитку фонематичного сприйняття у дітей дошкільного віку з фонетико - фонематичним недорозвиненням мовлення, ми звернули особливу увагу на вибір методик для діагностики фонематичного сприйняття дошкільнят. Для обстеження дітей були підібрані діагностичні методики, що дозволяють з різних сторін оцінити рівень розвитку фонематичного сприйняття у дітей дошкільного віку : виділення звуку на слух, за малюнком, диференціація звуків, розрізнення слів - паронімів (Додаток 1). Основними критеріями відбору методик з'явилися:

- Відповідність віковим та індивідуальним можливостям дошкільників з порушенням мови ;

- Діагностична цінність у визначенні особливостей фонематичного сприйняття у дітей з фонетико - фонематичним недорозвиненням мовлення старшого дошкільного віку;

- Можливість адаптації методик з урахуванням стану мови і її основних функцій.

Методика № 1

Автори: Филичева Т. Б., Чевелева Н. А., Чиркина Г. В.

Мета : розвинути вміння виділяти звук у слові на слух.

Матеріал: спеціально підібрані слова, в яких зазначалося наявність або відсутність заданого звуку.

Хід проведення:

Дитині пропонується ряд слів (санки, чапля, миска, шапка, чашка). Почувши слово із заданим звуком, наприклад з с, дошкільник повинен плеснути в долоні.

Інструкція: Як почуєш звук [з], плесни в долоні.Методика № 2Автори: Филичева Т. Б., Чевелева Н. А., Чиркина Г. В.Мета : розвинути вміння виділяти звук у слові по картинці.Матеріал : картинки із зображенням предметів, в яких заданий звук стоїть у різних позиціях : на початку, в кінці, у середині слова, а також картинки із зображенням предметів, у назвах яких немає заданого звуку.Хід проведення :. Перед дитиною розкладається ряд картинок в продовільній послідовності. Пропонується з даного ряду картинок відібрати ті картинки, на яких зображені предмети, в назвах яких зазначалося наявність заданого педагогом звуку.Інструкція: з даного ряду картинок відбери ті картинки, на яких зображені предмети, в назвах яких є наявність звуку ш.

Методика № 3

Автори: Филичева Т. Б., Чевелева Н. А., Чиркина Г. В.Мета : розвинути у дитини вміння виділяти на слух слово із заданим звуком із пропозиції.Матеріал: спеціально підібрані пропозиції, в яких зазначаєся наявність або відсутність слів із заданим звуком, дзвіночок.Хід проведення: Дитині пропонується на слух ряд пропозицій, і ставиться завдання подзвонити у дзвіночок, коли почуєш слово із заданим звуком.Інструкція: подзвони в дзвоник, коли почуєш слово із заданим звуком.Методика № 4Автори: Филичева Т. Б., Чевелева Н. А., Чиркина Г. В.Мета : розвинути у дитини вміння диференціювати звуки.Матеріал: спеціально підібрані слова, в яких наголошується налики або відсутність звуку; демонстраційні картки.Хід проведення: Педагог вимовляє ряд слів. Перед дитиною ставиться завдання підняти вгору прапорець, почувши слово із заданим педагогом звуком.Інструкція: підніми вгору прапорець, почувши слово зі звуком з.

Методика № 5

Автори: Филичева Т. Б., Чевелева Н. А., Чиркина Г. В.

Мета : розвинути у дитини вміння розрізняти на слух слова - пароніми. Матеріал: предметні картинки, на яких зображені слова - пароніми.

Хід проведення: Педагог вимовляє слово, дитині пропонується вибрати картинку, на якій зображений предмет, що позначає назване слово. Інструкція: «Покажи, де жук, а де сук. Де будинок, а де ком ? Де калюжа, а де лижі ? Де день, а де пень ?»І т. д. Під час проведення обстеження з дитиною встановлювався дружелюбний невимушений контакт. Всі завдання пропонувалися дітям у формі гри. Атмосфера гри допомагала хлопцям розслабитися, зменшує стресову ситуацію. Якщо дитина був стривожений, боявся відповідати, то з боку експериментатора організовувалася емоційна підтримка (обійняти, погладити малюка і ласкавим голосом висловити впевненість, що він дуже хорошо впорається з усіма іграми).При дослідженні дотримувалися загальні правила діагностики:1. Діагностика проводилося в окремому кабінеті ; дітей запрошували по черзі. Індивідуальне обстеження займало 10-20 хвилин.2. У процесі індивідуальної роботи докладно фіксувалися всі особливості відповідей і поведінки дитини. У ході тестування дитини не поправляли, не просили його подумати ще раз, не вказували на помилки. За правильні відповіді хвалили. Якщо дитина відповідав невірно, переходили до наступного завдання зі словами: «А тепер...». Розмовляли спокійно і доброзичливо. Чи не квапили дитини з відповіддю, якщо він задумався, мовчки чекали. Якщо дитина зізнавався, що не зміг знайти відповідь, говорили йому, що нічого страшного в цьому немає, і переходили до наступного завдання.3. Інструкції до індивідуальними завданнями були абсолютно однаковими для всіх дітей, варіювати або змінювати текст інструкцій не передбачалося.4. Індивідуальну діагностику проводили в 2-3 прийоми. Діагностика переривалася негайно, якщо дитина переставав реагувати на наші вотання. До роботи поверталися в інший день. Результати обстеження дітей із застосуванням даних дл -ських методик фіксувалися. За кожним завданням було враховано кількість правильних відповідей дитини, і виведений відсотковий показник по кожному діагностичному завданням, а також відсотковий показник виконання каждим дитиною всієї серії завдань. Проведена діагностика дітейстаршого дошкільного віку з ФФНР дозволила нам зробити якісний і кількісний аналіз підлозічинних результатів, внаслідок чого нами були отримані необхідні дані, що дозволяють зробити висновок про рівень розвитку фонематичного сприйняття у дітей з фонетико - фонематичним недорозвиненням мовлення.

Висновок до I розділу

Проаналізувавши психолого-педагогічну літературу по темі фонематичного сприйняття, можна зробити наступні висновки : Хороша мова - найважливіша умова всебічного повноцінного розвитку дітей. Чим багатше і правильніше мовлення дитини, тим легше йому висловлювати свої думки, тим ширше його можливості в пізнанні навколишньої дійсності, змістовнішим та повноцінніше стосунки з однолітками і дорослими, тим активніше здійснюється його психічний розвиток. Недостатній розвиток фонематичного сприйняття приводить до того, що у дітей самостійно не формується готовність до звукового аналізу і синтезу слів, що згодом не дозволяє їм успішно оволодіти грамотою в школі без допомоги логопеда. Підвищення рівня фонематичного сприйняття у дошкільників з фонетико - фонематичним недорозвиненням мови передбачає своєчасне виявлення, попередження і по можливості усунення наявних у них мовних порушень. Чим раніше починається їх корекція, тим вище результативність усунення власне мовних недоліків, не ускладнених вторинними наслідками, а також супутньої їм педагогічної занедбаності. Своєчасне виявлення дітей з фонематичним недорозвиненням, правильна класифікація наявних дефектів усного мовлення та організація адекватного дефекту корекційного навчання дозволяють не тільки попередити появу у цих дітей порушень письма і читання, вторинних по відношенню до усного мовлення, але й не допустити в майбутньому відставання у засвоєнні програмного матеріалу. Таким чином, вивчення літератури з проблеми дослідження дозволяє розкрити онтогенез фонематичного сприйняття дітей.

2. Зміст корекційно-логопедичної роботи з розвитку фонематичного сприйняття у дошкільників з фонетико - фонематичним недорозвиненням мовлення

2.1 Комплекс корекційних занять з розвитку фонематичного сприйняття дітей дошкільного віку з фонетико - фонематичним недорозвиненням мовлення на розвивальних заняттях

Діагностична програма

Який музичний інструмент звучить ?

Мета: визначення звучання музичних інструментів.

Обладнання: іграшки: брязкальце, дзвіночок, труба і бубон.

Інструкція: Спочатку дітям пропонувалося послухати звучання всіх іграшок. Потім «Слухай уважно і визнач, що ти чуєш».дитина закривав очі, а експериментатор відтворював звук яким предметом. Далі ставилося запитання : «Що дзвеніло ?», Дитина повинна була назвати предмет.

Критерії оцінки: завдання вважається виконаним, якщо дитина відгадала, який звучав предмет.

«Хто покликав».

Мета: визначення вміння прислухатися і визначати джерело звуку.

Опис дослідження : проводиться гра «Хто покликав». Вибирається ведучий, який повертався до всіх спиною. Експериментатор вказував на яку-небудь дитину, яка називала ім'я ведучого. Далі ведучий обертався і відповідав, хто його покликав.

Критерії оцінки: завдання вважається виконаним, якщо дитина відгадала ім'я.

Шумні коробочки

Мета: визначення вміння прислухатися і розрізняти шуми по гучності.

Обладнання: набір коробочок, які заповнені різними предметами

(сірниками, скріпками, камінчиками, монетками тощо) і при струсі видають різні шуми (від тихого до гучного).

Зміст: педагог пропонує дитині потрясти кожну коробочку і вибрати ту, яка шумить голосніше (тихіше) інших.

Крітерії оцінкі : 3 бали (високий рівень) - завдання виконано вірно, дана правильна відповідь на питання ; 2 бали (середній рівень) - виконує завдання частково, або не в повному обсязі; 1 бал і 0 балів (низький рівень) - завдання викликає труднощі, або дитина не впорався із завданням.

Повтори

Мета: визначення вміння прислухатися і запам'ятовувати серію звуків.

Зміст: педагог робить серію немовних звуків. Дитина повинна запам'ятати і повторити запропоновану серію. II - III, III - I, III - II - I і т.д.;* прості ритми : I - II - III ; III - II - I ; II - I - III і т.д.; складні ритми : II - III - I, I - III - II, II - I - III і т.д.

Критерії оцінки: 3 бали (високий рівень) - правильне сприйняття і відтворення простих і складних ритмів з першого пред'явлення. 2 бали (середній рівень) - правильне сприйняття і відтворення простих ритмів з другої спроби, помилки у відтворенні складних ритмів із самокорекцією. 1 бал і 0 балів (низький рівень) - неможливість виконання обох проб.

Слова - пароніми

Мета: виявити у дитини вміння розрізняти на слух слова - пароніми.

Матеріал: предметні картинки, на яких зображені слова - пароніми.

Зміст: Педагог вимовляє слово, дитині пропонується обрати картинку, на якій зображений предмет, що позначає назване слово. Наприклад: «Покажи, де жук, а де сук. Де кит, а де кіт ? Де нічка, а де пічка ? Де день, а де пень ?» і т. д.

Критерії оцінки: 3 бали (високий рівень) - виконання завдання не викликає труднощів; 2 бали (середній рівень) - виконує завдання частково, або не в повному обсязі; 1 бал і 0 балів (низький рівень) - завдання викликає труднощі, або дитина не впорався із завданням.У нашій методиці ми розробили 5 серій завдань. При розробці цих методик ми спиралися на методи діагностики Венгер А. А., Вигодська Г. Л., Леонгард Е. І. «Відбір у спеціальні дошкільні установи», Дьякова Н.І. «Діагностика та корекція фонематичного сприйняття у старших дошкільнят».

Размещено на Allbest.ru