Размещено на http://www.allbest.ru

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Найда Алла Миколаївна

УДК 811.161.2'373.7

СТІЙКІ НАРОДНІ ПОРІВНЯННЯ ЯК ОБ'ЄКТ ФРАЗЕОЛОГІЇ

(СЕМАНТИЧНИЙ І СТРУКТУРНИЙ АСПЕКТИ)

Спеціальність : 10.02.01 - українська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Дніпропетровськ - 2002

Размещено на http://www.allbest.ru

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі української мови Дніпропетровського національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Попова Ірина Степанівна, Дніпропетровський національний університет, декан факультету української філології та мистецтвознавства

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Чабаненко Віктор Антонович, завідувач кафедри загального та слов'янського мовознавства, Запорізький державний університет

кандидат філологічних наук, доцент Шаповалова Наталія Петрівна, доцент кафедри української філології та культури, Донецький національний університет

Провідна установа - Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича Міністерства освіти і науки України, кафедра української мови, м. Чернівці

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49025, м. Дніпропетровськ, пров. Науковий, 13.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат філологічних наук, доцент М.С. Ковальчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

На зламі тисячоліть, коли в суспільно-політичному житті відбувається переоцінка моральних, етичних цінностей, відроджується національна самосвідомість народу, стає зрозумілим підвищений інтерес до народної культури, зокрема її суттєвої складової - стійких народних порівнянь антропоморфічного характеру. Глибоко змістовні й образні стійкі народні порівняння почасти формують суспільну думку нації. Зважаючи на відмінності, зумовлені як змістом, так і формою стійких народних порівнянь, а також на їх здатність відображати національні, зокрема українські реалії, дійшли думки, що ці компаративні фразеологізми повинні стати об'єктом комплексного дослідження. Це й зумовило вибір теми дисертації.

Актуальність наукового дослідження визначається тим, що в українському мовознавстві відсутнє дослідження, у якому б на широкому матеріалі розглядалися процеси фразеотворення й функціонування стійких народних порівнянь антропоморфічного характеру української мови, вивчалися варіантні процеси в межах стійких народних порівнянь, розкривалася роль образних стійких народних порівнянь у створенні стереотипних образів-характеристик антропонімів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження відповідає науковій проблемі кафедри української мови Дніпропетровського національного університету й пов'язаний із комплексною темою “Ареалогія української мови” Інституту української мови НАН України та програмою Комісії зі слов'янської фразеології при Міжнародному комітеті славістів “Історико-етимологічні дослідження фразеології слов'янських мов”.

Мета й завдання дослідження. При осмисленні еволюції стійких народних порівнянь укріпилася думка про те, що засади формування української компаративної фразеології найефективніше досліджувати з урахуванням особливостей семантики, системного характеру фразеотвірних процесів у межах стійких народних порівнянь. Звідси постає основна мета роботи: з'ясувати семантичні й структурні засади формування стійких народних порівнянь антропоморфічного характеру, здійснити науково-лінгвістичний опис варіантних процесів у межах стійких народних порівнянь і дослідити роль образних стійких народних порівнянь у створенні стереотипних образів-характеристик антропонімів.

Для реалізації поставленої мети необхідно:

визначити теоретичні засади фразеологізації стійких народних порівнянь;

опрацювати ідеографічну класифікацію стійких народних порівнянь з метою виявлення ідеографічних груп, ідеографічних рядів, синонімічних рядів і структурно-семантичних моделей;

здійснити аналіз трансформацій структурно-семантичних моделей;

проаналізувати мотиви й шляхи виникнення варіантів стійких народних порівнянь, систематизувати їх, зокрема показати модифікаційні зміни на різних мовних рівнях (фонетичному, морфологічному, синтаксичному);

виявити та описати основні шляхи та способи формування стереотипних образів-характеристик антропонімів за допомогою образних стійких народних порівнянь.

Джерелами фактичного матеріалу є “Вірші. Приповісті посполиті” Климентія Зіновієва (К.,1971), “Образне слово. Постійні народні порівняння” І.І. Гурина (К.,1974), “Словник стійких народних порівнянь” О.С. Юрченка, А.О. Івченка (Х.,1993), “Словник фразеологічних синонімів” М.П. Коломійця і Є.С. Регушевського (Д., 1988), “Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбасу” В. Ужченка (Луганськ, 1997), “Ідеографічний словник поліських народних порівнянь з компаративними об'єктами-назвами тварин” Г.М. Доброльожі (К.,1997), збірник В.С. Плав'юка “Приповідки або українсько-народня філософія” / перевидано з оригіналу 1946 року (Едмонтон, Канада: Асоціація Українських Піонерів Альберти, 1998).

У дисертаційному дослідженні послуговувалися також стійкими народними порівняннями антропоморфічного характеру, зафіксованими дисертантом. До аналізу залучалися, крім стійких народних порівнянь антропоморфічного характеру, прислів'я, приказки, оскільки в межах стилістичного використання вони не розрізняються. Картотека дослідження нараховує близько восьми тисяч стійких народних порівнянь. Під стійким народним порівнянням у дослідженні розуміємо образні, загальновживані, відтворювані, емоційні, стабільні в семантичному, формально-структурному й функціональному планах мовні конструкції типу сильний як лев; гарна як писанка; хоробрий як заєць; дужий як тур; хитра як лисиця. фразеологізація народний порівняння антропонім

У роботі як синонімічні використовуємо терміни стійке народне порівняння, компаративний фразеологізм, фразеологічна одиниця, образне стійке народне порівняння.

Предметом дослідження є семантичний і структурний аналіз стійких народних порівнянь антропоморфічного характеру української мови.

Методи дослідження. Складність об'єкта аналізу зумовлює використання сукупності методів дослідження. Основними методами аналізу стійких народних порівнянь є метод структурно-семантичного моделювання, суть якого полягає в сплетінні літературного звороту з його численними варіантами (В.Мокієнко); метод ідеографічної класифікації; методи зіставного та компонентного аналізу. Ідеографічна класифікація здійснювалася індуктивним методом - від фактичного матеріалу до його систематизації. У дисертаційному дослідженні застосовувався також етнолінгвістичний метод.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше в україністиці цілісно досліджуються структурно-семантичні трансформації стійких народних порівнянь антропоморфічного характеру, детально аналізуються мотиви й шляхи виникнення варіантів стійких народних порівнянь, конкретні модифікаційні зміни структури стійких народних порівнянь, обґрунтовуються засади формування стереотипних образів-характеристик антропонімів за допомогою стійких народних порівнянь.

Оригінальний фактичний матеріал дозволив по-новому підійти до вирішення питань проникності структури структурно-семантичної моделі, проблем варіювання компонентів стійких народних порівнянь, здатності стійких народних порівнянь формувати стереотипні образи-характеристики антропонімів. У процесі роботи з мовним матеріалом окреслилися динаміка еволюції структури та деякі характерні особливості стійких народних порівнянь у фразеології, місце етнокультурного ґрунту в їх генезисі.

Практичне значення роботи полягає в тому, що одержані результати та ідеографічно систематизований матеріал можуть бути використані в дослідженнях із загальних проблем компаративістики, при укладанні фразеологічних словників ідеографічного типу, при розробці навчальних посібників, спецкурсів і спецсемінарів з проблем фонетики, словотворення, лексикології. Укладений автором покажчик стійких народних порівнянь антропоморфічного характеру допоможе у шкільній і вузівській практиці вивчення української мови на різних рівнях.

Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження одержані дисертантом самостійно. Теоретичні праці написані також одноосібно.

Апробація дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри української мови Дніпропетровського національного університету, на підсумкових наукових конференціях викладачів Дніпродзержинського університету (1996, 1997), заслуховувалися на Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 80-річчю від дня народження Олеся Гончара (21-22 квітня 1998 р.).

Остаточний текст дисертації обговорений на засіданні кафедри української мови Дніпропетровського національного університету (травень 2001 р.)

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, покажчика стійких народних порівнянь антропоморфічного характеру, який є додатком до основного тексту дисертації.

ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, сформульовано мету й завдання дослідження, визначено наукову новизну роботи, її практичне значення, описано методи дослідження.

У першому розділі Фразеологізація стійких порівнянь розглядаються теоретичні засади фразеологізації стійких народних порівнянь. Незважаючи на тривалу традицію з'ясування змісту поняття “фразеологічна одиниця” (Б.О. Ларін, В.В. Виноградов, В.М. Мокієнко, В.М. Огольцев, М.М. Шанський, Л.Г. Скрипник, В.М. Білоноженко), вимушені наголосити що визначення його й досі залишається дискусійною проблемою. Відповідно до одного з найбільш загальновизнаних поглядів на природу й сутність стійких зворотів мови фразеологізми як продукт особливого способу вторинної номінації утворюють особливий рівень у мові. Враховуючи результати попередніх досліджень, зважаючи на детальний аналіз стійких народних порівнянь антропоморфічного характеру, що здійснюється у цій роботі, вважаємо стійкі народні порівнянння об'єктом фразеології. При цьому автор ґрунтується на тому, що конструктивними ознаками фразеологічної одиниці є:

функція непрямої номінації;

лексико-граматична стійкість складу;

структурна нарізнооформленість;

семантично невільна сполучуваність;

образність;

здатність оцінювати.

Результати дослідження показують, що процес фразеологізації стійкого порівняння полягає в перетворенні компаративного значення на метафоричне, яке може здійснюватися в такий спосіб:

відкиданням порівняльного сполучника: курка в попелі - як курка в попелі; на вербі грушки - як на вербі грушки;

переосмисленням компаративного значення словосполучення без зміни його компаративної структури - заліг як кошеня в грубі /солодко спить/; гострий як коса /різкий у вчинках/.

У підрозділі Взаємодія порівняння й метафори констатується, що порівняння й метафори є потенційно співвідносними в плані мисленнєвого процесу: порівняння базується на метафорі, а метафора входить до складу порівняльної конструкції, певним чином впливаючи на її семантику.

Основними критеріями їх розмежування є: порівняння має чітко окреслену структуру (основа порівняння, показник порівняльних відношень, образна основа порівняння)/ метафора не підлягає точному компонентному аналізу (загальне значення метафори ґрунтується на асоціаціях); результатом порівняння не є єдиний семантичний комплекс/ процес метафоризації передбачає виникнення нового семантичного значення.

Враховуючи те, що кожен фразеологізм в період становлення являє собою метафору або порівняння, ми можемо констатувати, що стійкі народні порівняння є фразеологізмами.

У підрозділі Зближення показника порівняння з об'єктом порівняння аналізується характер семантичних зв'язків між компонентами стійкого народного порівняння. Зауважується, що з'ясування механізму реалізації порівняльної семантики можливе з обов'язковим урахуванням ролі показників порівняльних відношень у структурі стійкого народного порівняння як об'єкта фразеології. Специфікою таких структур є семантичне зближення показника порівняння з основою порівняння, унаслідок чого вона втрачає значення предметності й позначає разом з порівняльним сполучником тільки ознаку. Показник порівняння як такий функціонує виключно в поєднанні з іншими компонентами стійкого народного порівняння й залишається в конструкції традиційно.

За характером семантичних зв'язків доцільно вважати стійкі народні порівняння фразеологічними одиницями.

У підрозділі Специфіка вираження емоційної оцінки в стійких народних порівняннях досліджується одна з основних властивостей фразеологічних одиниць - їх здатність оцінювати. Оцінка надає порівнянню властивостей фразеологічної одиниці, бо стійкі народні порівняння завжди є засобом образного відображення індивідуальної ознаки й вираження емоційно-оцінного ставлення антропоніма до дійсності. Стійке народне порівняння антропоморфічного характеру не може бути нейтральним за семантикою, бо це суперечить його природі. Експресивність, здатність оцінювати для стійких народних порівнянь є самодостатньою семантичною властивістю, без якої вони не можуть існувати.

У підрозділі Образність як одна з найважливіших характеристик фразеологізму показано, що особливістю стійких народних порівнянь є образність, яку пов'язуємо:

із специфічною віднесеністю й зумовленою цим позитивною спрямованістю;

трансформацією вихідних базових структурно-семантичних моделей стійких народних порівнянь, що приводить до виникнення їх структурно-семантичних різновидів;

частістю вживання;

контекстом, що актуалізує фразеологічну семантику.

Саме переносно-образне значення і є суттю стійкого народного порівняння як фразеологічної одиниці.

Переважна більшість стійких народних порівнянь, виявляючи поняттєву реалізацію, служить для позначення одного денотата, виконує оцінно-характеристичну, експресивно-образну, узагальнюючу функції, тому значення їх є єдиним і цілісним, а отже, - фразеологічним.

У другому розділі Структурно-семантичні трансформації стійких народних порівнянь антропоморфічного характеру здійснюється ідеографічний опис стійких народних порівнянь антропоморфічного характеру, досліджуються властиві їм структурно-семантичні трансформації, аналізується граматична співвіднесеність структурно-семантичних моделей.

Тематичне поле “Людина” обрано як центральний об'єкт дослідження зважаючи на те, що фразеологія української мови має чітко виражений антропоморфічний характер. Ідеографічний опис стійких народних порівнянь антропоморфічного характеру дозволяє дослідити такі системні явища, як тематичне поле “Людина”, ідеографічні групи “Інтелект і риси характеру антропоніма”, “Зовнішній вигляд”, “Фізичний стан і відчуття”, “Зміни стану, поведінки й зовнішності антропоніма”. Враховуючи семантичні, граматичні і функціональні властивості стійких народних порівнянь, ми можемо стверджувати, що дослідження структурно-семантичних трансформацій стійких народних порівнянь можна проводити методом ідеографічної класифікації, тобто виділенням груп стійких народних порівнянь з погляду означуваних ними понять: структурно-семантична модель - синонімічний ряд - ідеографічний ряд - ідеографічна група - тематичне поле. Видається доречним проводити дослідження структурно-семантичних трансформацій стійких народних порівнянь антропоморфічного характеру у межах найменшої одиниці класифікації - структурно-семантичної моделі, яка слугує основою стійкого народного порівняння, що схематично відображає відносну стабільність його форми і семантики.

Зведення стійких народних порівнянь у ідеографічні групи, ідеографічні ряди, синонімічні ряди свідчить про їх нерівномірність: одні складаються з великої кількості стійких порівнянь і мають високий рівень модельованості, інші значно менші в кількісному відношенні, треті представлені поодинокими прикладами. Об'єктивний аналіз вимагає від дослідника фіксації кожного стійкого народного порівняння антропоморфічного характеру, що має певні семантичні ознаки та ідентичну граматичну характеристику.

Докладне дослідження зафіксованих нами стійких народних порівнянь антропоморфічного характеру методом ідеографічної класифікації допомагає з'ясувати складні механізми розвитку української фразеології в просторі й часі, по-справжньому оцінити евристичний потенціал цього мовного матеріалу.

Ілюстрацією методики описування структурно-семантичних трансформацій стійких народних порівнянь антропоморфічного характеру може стати синонімічний ряд /дуже красива/, який є складовою ідеографічного ряду /краса людини/, ідеографічної групи “Зовнішній вигляд “.

Синонімічний ряд /дуже красива/ представлений стійкими народними порівняннями антропоморфічного характеру, побудованими за структурно-семантичними моделями:

“красива (гарна) + як (наче) + природне явище з конотацією краси”: красива як весна; гарна як весна; гарна як сонце. Трансформація структурно-семантичної моделі відбувається постпозитивним вклинюванням до складу її компонентів обставин часу й місця - красива наче земля весною; гарна як зіронька на небі;

“красива (гарна) + як (наче) + рослина з конотацією краси”: гарна наче рожа (мак, калина). Структурно-семантична модель трансформується шляхом уведення до її меж препозитивного означення - гарна як маків цвіт; красива наче гарна квітка; постпозитивного означення - гарна як квітка гайова; постпозитивної обставини місця - гарна як вишня в саду; постпозитивної обставини часу - гарна як квітка навесні;

“красива (гарна) + як + птах з конотацією краси”: красива як пава; гарна як лебідка; красива як голубка;

“гарна + як + людина з конотацією краси”: гарна як цариця; гарна як царівна;

“дівка (дівчина) +як + природне явище з конотацією краси”: дівка як веснянка; дівка як зіронька; дівчина як сонечко;

“дівка + як + рослина з конотацією краси”: дівка як калина; дівка як тополя; дівка як огірочок;

“дівка + як + дорогоцінність”: дівка як золото; дівка як діамант;

“дівчина (жінка) + як + предмет з конотацією краси”: дівчина як картина; жінка як картиночка (писанка);

“дівчина (жінка, дівка) + як + птах з конотацією краси”: жінка як голубочка; жінка як орлиця; дівчина як ластівка; дівчина як лебідка. Поширення структурно-семантичної моделі відбувається шляхом уведення до складу її компонентів постпозитивної обставини місця - дівка як калина в лузі; препозитивної обставини часу - дівка як у спасівку яглиця;

“гарна + мов + інтенсифікація ознаки”: гарна мов намальована;

“ясна + як + природне явище”: ясна як зіронька; ясна як місяць;

“свіжа + як + рослина з конотацією краси”: свіжа як квітка.

Трансформація структурно-семантичної моделі відбувається за рахунок уведення до складу компонентів базової моделі постпозитивної обставини часу - свіжа як квітка вранці;

“ як + рослина з конотацією краси”: як квітка. Трансформація структурно-семантичної моделі відбувається шляхом еліптування базової моделі - (красива) як квітка.

Структурно-семантичні трансформації, досліджені у роботі:

поширення меж компаративного фразеологізму, напр., пристав як шевська смола до чобота;

лексична заміна компонентів стійкого народного порівняння словами вільного вжитку, напр., високий як пирятинська верства; високий як чугуївська верства; високий як мальована верства;

еліпсис стійкого народного порівняння, напр., (маленька) як мачинка; (верткий) як в'юн.

Аналіз досліджуваного матеріалу засвідчує відносність положення про непроникність структури базової структурно-семантичної моделі стійкого народного порівняння. Семантично трансформовані моделі завжди вписуються в ідеографічні ряди стійких народних порівнянь з традиційною семантикою. У мовленні вони спричинені, по-перше, заміною одного чи кількох компонентів базової структурно-семантичної моделі словами чи словосполученнями; по-друге, відхиленням від звичної кількості компонентів базової структурно-семантичної моделі.

Поширення стійкого народного порівняння. Трансформації стійких народних порівнянь шляхом поширення їх компонентного складу розглядаються як найбільш характерні для досліджуваного матеріалу. Поширення компаративної фразеологічної одиниці - це структурно-семантичні зміни базової структурно-семантичної моделі стійкого народного порівняння, при якому не виникає нової фразеологічної одиниці, а лише конкретизується її семантика. Всі поширення стійких народних порівнянь антропоморфічного характеру поділяються на препозитивні та постпозитивні. У розділі виділяються поширення компонентного складу базових структурно-семантичних моделей стійких народних порівнянь антропоморфічного характеру:

препозитивним означенням: ясна як весняний день; лізе як сліпе теля у яму; змерз як березова брунька;

постпозитивним означенням: звивається як в'юн посолений; моторний як собака чорний; спить як заєць полоханий; став як земля чорний;

препозитивним додатком: багацько як у голого волосся; багацько як у шолудивого волосся;

постпозитивним додатком: тягне як віл воза; боїться як чорт хреста; дбає як бджола мед;

препозитивною обставиною місця: гарна як в саду вишня; кидається як в окропі муха;

постпозитивною обставиною місця: жвавий як собака на прив'язі; проворний як вітер у полі; сидить як троянда між будяками; заливається як соловейко на калині;

препозитивною обставиною часу: гарна як навесні квітка; красива наче весною земля; дівка як у спасівку яглиця;

постпозитивною обставиною часу: прилетіли як птахи весною; красива наче земля весною; свіжа як квітка вранці; гарна як квітка навесні.

Введення до складу компонентів структурно-семантичної моделі препозитивного або постпозитивного означення, вираженого прикметником, сприяє посиленню експресивності стійкого народного порівняння антропоморфічного характеру. Велика група постпозитивних і препозитивних поширювачів виконує функції додатків, які конкретизують значення стійкого народного порівняння. Введення ж до складу компонентів базової структурно-семантичної моделі препозитивної чи постпозитивної обставини місця чи часу деталізує зміст стійкого народного порівняння або підсилює його традиційне значення. Аналіз функціональних можливостей поширювачів базових структурно-семантичних моделей стійких народних порівнянь антропоморфічного характеру показує, що внаслідок таких поширень компаративні фразеологізми збагачуються новими семантичними відтінками, які дозволяють підсилювати їх традиційне значення. Відзначається, що оновлення значення стійкого народного порівняння антропоморфічного характеру, порівняно із розвитком базової структурно-семантичної моделі, - процес значно триваліший.

Заміна або субституція традиційних компонентів стійкого народного порівняння словами вільного використання відбувається:

увиразненням, посиленням традиційного значення стійкого народного порівняння: змерз як цуцик на дощі; змерз як курка на дощі;

внесенням до семантики стійкого народного порівняння діалектного забарвлення: п'яний як шток (штік, чіп); пере язиком як праником; ляпає язиком як постолом.

Цілеспрямована заміна одного чи кількох компонентів базової структурно-семантичної моделі стійкого народного порівняння функціонально схожими елементами не спричиняє руйнування фразеологічного значення

Фразеологічний еліпсис. Трансформації стійких народних порівнянь антропоморфічного характеру шляхом еліптування відбуваються не так інтенсивно. У дисертації зафіксовано такі зразки: як півтораївана (високий як півтораївана); як смола (прилип як шевська смола до чобота); як сто год не їв (голодний як сто год не їв).

Окрему групу стійких народних порівнянь становлять структури з поширеною основою порівняння: меле язиком як пуста мельниця; меле язиком як собака хвостом; вищирив зуби як париста свиня.

Слід відзначити помітну перевагу синонімічних рядів з негативною модальністю, що можна пояснити тенденцією до використання готових мовних формул як у конфліктних, різко негативних ситуаціях, так і комічних - у вигляді жарту в колі друзів.

Зафіксовані стійкі народні порівняння з антонімічним планом вираження й змісту носять іронічний або каламбурний характер і вживаються для конотативного(суб'єктивного, емоційно-експресивного) позначення понять, напр., робить наче мокре горить; хочеться робити як старому псові у завірюху брехати; чистий як свиня в дощ.

На особливу увагу заслуговує морфологічна природа стійких народних порівнянь антропоморфічного характеру. Аналіз показує, що ідеографічні групи формуються із субстантивних, вербальних і ад'єктивних компаративних фразеологізмів. Найпоширенішими серед них є вербальні стійкі народні порівняння. Часто природа основи порівняння зумовлена номінативною функцією компаративної частини: робить як машина; верткий як в'юн; горда як пава; прилипли як мухи до меду.

У третьому розділі Варіантні форми стійких народних порівнянь узагальнюються основні підходи до визначення поняття “варіант”, пропонується його робоче визначення, на основі якого будується дослідження варіантів стійких народних порівнянь.

Проблема існування фразеологічних варіантів була предметом наукових розвідок Н.М. Сологуб, Л.Г. Авксентьєва, В.А. Чабаненка, Ю.Ф. Прадіда, Л.Д. Семиряк, В.В. Поставного, Л.П. Денисенко. Фразеологічні варіанти - це такі лексико-граматичні різновиди фразеологічних одиниць, які, маючи спільне загальне значення, допускають синонімічну заміну компонентного складу, видозміну структурного порядку або граматичних форм компонентів.

У розділі аналізується варіювання компонентів стійкого народного порівняння - одного з конкретних способів виявлення діалектичного характеру мови, її динаміки й статики. Зосереджується увага на тому, що варіюватися може й основа порівняння, і порівняльний сполучник, і образна основа порівняння (образний конкретизатор):

основа порівняння: любить (милує, пожалів) як вовк вівцю; говорить (торохтить, розговорився, лепече, скрипить) як порожній млин; чорний (почорнів) як земля;

порівняльний сполучник: гине як (мов) риба без води; робить як (наче) мокре горить; тремтить як (мов) миша;

образна основа порівняння (образний конкретизатор): прилип як оса (п'явка, муха); душить як гад (гадина); химерний як біс (чорт); добрався як дурень (дурний) до мила.

У процесі варіації взаємозамінюються семантично близькі компоненти фразеологізму, що зумовлює смислову тотожність варіанта й інваріанта стійкого народного порівняння. Як засвідчує аналіз реєстру, варіанти не протиставлені один одному, а, скоріше, узгоджені між собою.

Розглядаються мотиви й фактори появи варіантів стійких народних порівнянь. Наголошується, що головним мотивом виникнення варіантів є історичний розвиток мови, її стилів, жанрів і структурних рівнів. У розділі окреслено чотири основних фактори появи варіантів:

соціолінгвістична основа: підголив як без мила /ошукав, обідрав, оголив/; зітхає як ковальський міх /важко зітхає/; крутиться як колесо в млинку /перебуває в постійних клопотах/;

індивідуально-авторські перетворення базових моделей: блакитно як у небі (О.Гончар); нудні та порожні як осінні пляжі (О.Гончар); пройшло стороною як літній далекий дощ (О.Гончар);

варіант як засіб формування суспільної думки: бігає як весільна мати; зносити як батьківщину; цінить як за рідну маму; любить як мати дитину;

варіант як результат взаємодії літературної української мови з місцевими діалектами: зложив сі (стулив сі) як лис; крутить як фірман батогом; багатий як чорт лабатий; дриготить як зимою хорт; дивит сі як щур з муки.

У дослідженні наголошується, що варіантність є однією із суттєвих рис стійких народних порівнянь, варіанти протиставляються один одному саме як варіанти лише за умови їх вживання в одну й ту ж історичну епоху. Виділяється два основних типи варіювання: формальне та лексичне. Опрацьовані в дисертації фразеологічні матеріали свідчать, що в системі стійких народних порівнянь антропоморфічного характеру широко розповсюджені обидва типи варіювання.

Формальне варіювання. Специфіка фразеологізму як особливої мовної одиниці (нарізнооформленість) зумовлена формальним варіюванням компонентів стійкого народного порівняння. Здатність стійких народних порівнянь до видозмін компонентів тісно пов'язана з його древністю, з масштабами розповсюдження. Зауважується, що формальне варіювання не порушує монолітності фразеологізму, його смислової тотожності. Одним із активних чинників, що зумовлюють появу численних формальних варіантів, є явища паралелізму, властиві фонетичному, морфологічному та синтаксичному рівням мови.

У розділі детально аналізуються види формальних варіантів: акцентологічні, фонетичні, синтаксичні, словотворчі.

Акцентологічні варіанти - досить характерна для української мови структурно-семантична категорія, бо наголос в українській мові рухомий. Акцентологічні варіанти стійких народних порівнянь можна чітко спостерігати в тих випадках, коли звукові відмінності не ускладнюються відмінностями в морфологічній структурі: так завинив як баран вовкові - так завинив як баран вовкові; надувся як сич на даху - надувся як сич на даху.

Умовою появи фонетичних варіантів є наявність у структурі загальнонародної мови діалектних форм, які залишаються в мові історично, вживаються за традицією в межах певної території. Із змінами територіального розподілу діалектні форми залишаються в мові як наслідок попередньої історії розвитку суспільства. Фонетичні варіанти компонентів стійких народних порівнянь дослідники вважають більш характерними для української мови, ніж акцентологічні: тремтить як миша (миш) у запічку; тягнеться як тихе (тихеє) літо, пропав як собака в ярмарку (ярманку, ярмарок).

Синтаксичні варіанти фразеологічних одиниць лежать в основі видозмін форми. Саме так фразеологія відтворює багату синтаксичну синонімію української мови: розбирається як (мов) баран на (по) зорях; величається як (мов) свиня в болоті.

Велика різноманітність властива словотворчим варіантам стійких народних порівнянь, які виникають при використанні різноманітних словотворчих елементів. З-поміж них виділяються групи непрефіксованих і префіксованих, а також різнопрефіксних утворень: попав (впав) як сліпий на стежку; бубонить (забубонів) як старий дід; печі; набрид (обрид, набриднув обідрав (обдер) як липку; вискочив (скочив) як дурний з) як собаці редька; різносуфіксних утворень: невинний як баран(баранчик); меле язиком (язичком) як лисиця хвостом; бадьориться як шкурат (шкурка, шкураток, шкурлат).

Варіанти стійких народних порівнянь - широковживані, при цьому не виявляють тенденції ні до семантичного, ні до стилістичного розмежування. Знаходячи відображення в синхронії, варіанти формуються історично, перебувають у стані постійного розвитку мови та вдосконалення її структури.

Лексичне варіювання. Лексичні заміни в межах структурно-семантичних моделей стійких народних порівнянь мають системний характер, оскільки багатство лексики дозволяє розширювати межі стійких структур. Лексичне варіювання компонентів стійких народних порівнянь реалізується такими способами:

замінний компонент - повний синонім замінюваного: плаває (живе, купається, пливає) як вареник (пиріг, пампух) у маслі; розумний (мудрий, премудрий) як Соломон (Саломон, пророк, равин); прилип (вчепився, прив'язався, держит сі, пристав) як <шевська >смола <до сосни, до чобота>. Крім того наголошується, що окремим видом у межах лексичних варіантів вирізняються місцеві лексичні варіанти: твердий (упертий) як русин; дурний як Стецько (Омелько, Альоша< з водокачки>, Скоропадський, Зіна <з магазина>);

замінний компонент не є синонімом замінюваного, але належить до тематично однорідної групи лексики: розумний (кмітливий, хитрий) як лисиця (лис); літає як сокіл (ластівка, яструб); навидить як пси драба (діда); розумний (кмітливий, хитрий) як лисиця (лис); дурний як довбня (пень, сак, корок);

замінний компонент співвідноситься з замінюваним не за змістом, а за співзвучністю компонентів: основи порівняння й образного конкретизатора. Подібні заміни регулюються евфонічним фактором - римою й тому часто здаються невиправданими: благородна як свиня городна (благородна - городна); молодець як печений горобець (молодець-горобець); молода як ягода (молода-ягода); яке дерево, такий клин, який батько,такий син (клин-син);

замінний компонент синонімічний замінюваному, але має інше конотативне значення: вишкірив зуби як циган до макухи; вищирив зуби як печену редьку; вищирив зуби як циганські діти до місяця; вищирив зуби як свячене порося.

Отже, у процесі функціонування компаративних фразеологізмів їх компоненти активно варіюються в мові. Можливість парадигматичних змін компонентів стійкого народного порівняння пов'язана з тим, що синтаксичні зв'язки у стійких народних порівняннях не зникають, а послаблюються різною мірою, залежно від їх структурно-семантичних особливостей. Будь-який фразеологізм дещо обмежений у морфологічному відношенні порівняно з його компонентами, взятими як окремо змінювані слова.

У четвертому розділі Образні стійкі народні порівняння антропоморфічного характеру як спосіб вираження індивідуально-узагальнених ознак характеру людини розглядається роль образних стійких народних порівнянь у створенні стереотипних образів-характеристик. До осмислення образності фразеологічних одиниць звертаються мовознавці О.О. Потебня, В.М. Білоноженко, М.П. Коломієць, М.Д. Бабич, Б.О. Ларін, В.М. Телія, І.І. Чернишова, М.М. Шанський, В.М. Мокієнко, Г.М. Доброльожа. У дисертації образність розглядається як здатність фразеологічних одиниць мати в семантичній структурі мотивуючий її значення образ, наочно-почуттєві уявлення про предмети й явища об'єктивної дійсності. Образність відносять до засобів художнього відображення побутових та етнографічних реалій, уявлень та асоціацій, пов'язаних з національними особливостями.

Зазначається, що лінгвістичні фактори у фразеотворенні найчастіше переплітаються з етнокультурними. Вищий вияв національної самобутності образних стійких народних порівнянь української мови закріпився в образних конкретизаторах: нужний як свині архірей; потрібне як старій бабі вінок на голову; дівчина як ясочка (голубочка, маківка, картинка); парубок як сокіл (місяць молодий). У дисертації приділено достатньо уваги розкриттю закономірностей образного мислення українців і його кореляції з духовною та матеріальною культурою: по правді жить як по воді без сліду плить; поміч у свій час як дощ у засуху; материне серце як літнє сонце; літа пливуть як вода; раді люди літу як бджоли цвіту; своя хата як покришка. У цій частині роботи визначається місце етнокультурного ґрунту у формуванні стійких народних порівнянь. Наголошується, що добір конкретних засобів, які утворюють образний компаративний фразеологізм, не може бути передбаченим, але цілком підлягає моделюванню.

Образна природа стійких народних порівнянь антропоморфічного характеру може розглядатися як сигнально-інформаційна, оскільки їх вплив на формування поглядів людей, суспільної думки важко переоцінити: зимове сонце як удовине серце; любить як мати дитину; плаче наче батька й матір поховав. Також високо цінується здатність стійких народних порівнянь виражати емоційно-суб'єктивну оцінку самою суттю компаративної структури як способу вираження індивідуально-узагальненої ознаки: делікатний як панський хорт; гострий як бритва; міцний як граніт. У цьому контексті підтверджується думка мовознавців, що національна самобутність стійких народних порівнянь є однією з найважливіших їх властивостей.

Підрозділ Стереотипні образи-характеристики індивідуально-узагальнених властивостей людини в стійких народних порівняннях антропоморфічного характеру присвячений осмисленню засобів формування цілісного значення індивідуально-узагальнених властивостей людини.

Відбір предметів і явищ - образів, які вживаються як образні конкретизатори на позначення певних явищ, рис характеру, допомагає розкрити сторінки історії розвитку народу, його світовідчуття. Конкретні прояви часто сягають корінням далекого минулого, відображаючи універсальність деяких психічних механізмів створення образності.

Образно-стереотипні уявлення про особистість спрямовані на пізнання невидимого, прихованого внутрішнього світу людини через світ зовнішній: манеру говорити, зовнішність, манеру одягатися, стосунки між людьми. Головну роль у створенні стійких народних порівнянь як стереотипів відіграє частота вживання певних об'єктів, явищ, рис характеру чи зовнішності людини, що й приводить до стереотипізації. Відзначається, що фразеологічний образ зберігає свою актуальність до того часу, поки мовцями відчувається його двоплановість у межах певного історичного проміжку часу.

У розділі окремо приділяється увага віко-статевим, соціальним, інонаціональним мотивам у процесі функціонування образних компаративних фразеологізмів.

Дослідження показують, що стійкі народні порівняння антропоморфічного характеру, прислів'я, приказки здатні формувати суспільну думку нації.

У підрозділі, присвяченому детальному текстологічному аналізу образних стійких народних порівнянь, прислів'їв та приказок на позначення стереотипних образів-характеристик людей, проаналізовано:

еталонні риси чоловіка: козак наче орел; сильний як віл; здоровий як бик; розумний як змія; готов як козак до війни; як на коня зсадив; міцний як алмаз; як різцем урізав;

еталонні риси жінки: красива як царівна; жіночка як картиночка; молода і хороша як ягідка; ладна як з воску виллята; працьовита як бджілка; господиня три угли в хаті держить, а господар один;

сімейні, родинні стосунки: любляться як голуби; найменша спілка- чоловік і жінка; без жінки як без води; любить як рідну матір; любить як мати дитину; хто не послухає тата, той послухає ката; хто візьме дитину за руку, той взяв маму за серце; засумував наче батька поховав; зла як мачуха; у тещі зятьок - любимий синок;

стереотипи соціального походження: живе як у Бога за дверима; величається як попадя на весіллі; як Альоша з водокачки; пропав як Головко в базарі;

вікові еталонні відмінності: розплакався як мала дитина; говорить як старий; знає все як старий; в старій печі сам чорт палить;

стереотипні образи мешканців певної географічної місцевості: менджує як афінець крамом; як з москаля козак; поспішає як циган молотити.

ВИСНОВКИ

У дисертації дається теоретичне узагальнення й пропонується нове вирішення наукової проблеми дослідження стійких народних порівнянь антропоморфічного характеру, що виявляється у їх комплексному аналізі, зокрема в дослідженні процесів фразеотворення й функціонування стійких народних порівнянь, розгляді варіантних процесів у межах стійких народних порівнянь, ролі образних фразеологізмів у створенні стереотипних образів-характеристик.

Ідеографічний опис стійких народних порівнянь антропоморфічного характеру дозволяє виразно окреслити властиві їм структурно-семантичні трансформації. Стверджується, що семантично трансформовані стійкі народні порівняння спричинені, по-перше, заміною одного чи кількох компонентів базової структурно-семантичної моделі словами чи словосполученнями, по-друге, відхиленням від звичної кількості компонентів базової структурно-семантичної моделі. Виділяються три типи структурно-семантичних трансформацій: лексична заміна традиційних компонентів словами вільного вжитку, поширення та еліпсис. Зміни стійких народних порівнянь шляхом поширення відзначаються як найхарактерніші для досліджуваного матеріалу.

У межах базових структурно-семантичних моделей розглядаються варіанти стійких народних порівнянь. Варіанти стійких народних порівнянь утворюються через синонімічну заміну компонентів, формозміну компонентів стійкого народного порівняння та синтаксичні модифікації. Зосереджується увага на тому, що варіюватися може основа порівняння, порівняльний сполучник, образна основа порівняння. Дослідження варіантності стійких народних порівнянь дає підстави для виділення двох основних типів варіювання: формального та лексичного. Розглянуті модифікації не змінюють сутності стійких народних порівнянь, оскільки не впливають на їх семантику та функціонування у мовленні.

Особливістю стійких народних порівнянь є властива їм образність. Зазначається, що образні стійкі народні порівняння антропоморфічного характеру та близькі до них за семантикою прислів'я та приказки створюють образно-стереотипні уявлення про особистість. Головну роль у створенні стереотипів відіграє частота вживання лексем на позначення рис характеру чи зовнішності людини.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

До структури стійких народних порівнянь // Вісн. Дніпропетр. ун-ту. мовознав.- Д.,1998.-Випуск 3.- С.68- 71.

Образні стійкі народні порівняння, їх роль у створенні стереотипних образів-характеристик // Ономастика і апелятиви.- Д., 2000.- Випуск 11. - С.100-108.

Деякі аспекти проблеми синонімії в межах стійких порівнянь // Ономастика і апелятиви.- Д.,1998.- Випуск 4. - С.48-52.

Варіантні форми стійких народних порівнянь // Ономастика і апелятиви.- Д., 2001.- Випуск 15. - С. 84-93.

Унормування української мови як тривалий історичний процес. Культура як спадщина і дороговказ: Матеріали студент. наук.-теорет. конф. - Дніпродзержинськ,1996.-С.29-31.

Особливості використання стійких народних порівнянь у романі О.Гончара “Собор” // Олесь Гончар і шістдесятництво: Матеріали Всеукр. наук. конф., присвяч. 80-річчю від дня народж. Олеся Гончара.- Д.,1998.- С.126-129.

АНОТАЦІЯ

Найда А.М. Стійкі народні порівняння як об'єкт фразеології (семантичний і структурний аспекти). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Дніпропетровський національний університет. Дніпропетровськ, 2001.

У дисертації в семантичному та структурному аспектах досліджуються стійкі народні порівняння антропоморфічного характеру української мови.

З'ясовуються теоретичні засади фразеологізації стійких народних порівнянь антропоморфічного характеру української мови.

Уперше на основі докладного аналізу стійких народних порівнянь розкриваються процеси їх фразеотворення на рівні структурно-семантичних моделей, аналізуються трансформації структурно-семантичних моделей; вивчаються варіантні процеси в межах стійких народних порівнянь; розкривається роль образних стійких народних порівнянь у створенні стереотипних образів-характеристик.

Ключові слова: фразеологічна одиниця, компаративний фразеологізм, стійке народне порівняння антропоморфічного характеру, семантика, структурно-семантична модель, ідеографічна група, варіант, образне стійке народне порівняння.

АННОТАЦИЯ

Найда А.Н. Устойчивые народные сравнения в современном украинском языке (семантический и структурный аспекты).-Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Днепропетровский национальный университет, Днепропетровск, 2001.

В диссертации в семантическом и структурном аспектах исследуются устойчивые народные сравнения антропоморфического характера.

Первая глава диссертации - “Фразеологизация устойчивых сравнений” - посвящена процессу их фразеологизации. Диссертант выявляет и анализирует конструктивные признаки фразеологической единицы. Проведенный анализ показывает, что процесс фразеологизации устойчивого сравнения состоит в превращении компаративного значения в метафорическое.

Во второй главе диссертации “Структурно-семантические трансформации постоянных народных сравнений антропоморфического характера” осуществляется идеографическое описание устойчивых народных сравнений антропоморфического характера, предлагается новый подход к изучению фразеобразовательных процессов на уровне структурно-семантических моделей. Глава посвящена анализу нескольких идеографических групп, внутри которых выделяются идеографические ряды, семантические ряды. Внутри семантического ряда устойчивые народные сравнения распределяются по структурно-семантическим моделям, которые являются самой мелкой единицей классификации. В пределах структурно-семантических моделей описываются структурно-семантические трансформации.

Уделяется внимание и системным отношениям устойчивых народных сравнений (синонимическим и антонимическим).

Анализ показал ярко выраженную антропоморфичность устойчивых народных сравнений. Налицо семантическая асимметрия в сторону рядов устойчивых сравнений с негативной оценкой. Распределение устойчивых народных сравнений по идеографическим и семантическим рядам неравномерно.

Проведенное исследование продемонстрировало, что для большинства устойчивых народных сравнений характерны различные виды трансформаций. Семантически трансформированные компаративные фразеологизмы всегда вписываются в идеографические ряды устойчивых сравнений с традиционной семантикой.

Третья глава диссертации “Вариантные формы устойчивых народных сравнений антропоморфического характера” посвящена проблемам вариантности компонентов устойчивых народных сравнений. Выявлены и детально проанализированы основные типы варьирования: формальное и лексическое. Полученные результаты подтверждают положение о том, что в процессе функционирования устойчивых народных сравнений их компоненты активно варьируются в языке. Возможности парадигматических замен компонентов устойчивых народных сравнений обусловлены тем, что синтаксические связи в процессе варьирования ослабевают в силу структурных особенностей базовых структурно-семантических моделей (проникаемости).

Четвертая глава “Образные устойчивые сравнения как способ выражения индивидуально-обобщенных черт характера человека” посвящена, способности устойчивых народных сравнений формировать общественное мнение нации. На фразеологическом материале проанализированы различные образные устойчивые сравнения антропоморфического характера, которые формируют стереотипные образы-характеристики различных групп людей. Образные устойчивые народные сравнения с большей точностью, детализировано отражают менталитет украинского народа, являются как бы зеркальным отражением реальной жизни. Обнаруживаются различия при актуализации некоторых черт, качеств, состояний и действий. Анализ показал, что образные устойчивые народные сравнения являются источником познания материальной жизни общества, взглядов народа. Образная природа устойчивых народных сравнений может рассматриваться как сигнально-информационная, ибо влияние их на формирование взглядов людей, их социально-воспитательную роль переоценить невозможно.

В выводах обобщены результаты диссертации, которые могут быть использованы при изучении общих проблем компаративистики, при составлении фразеологических словарей идеографического типа, в системном описании фразеобразовательных процессов.

Ключевые слова: фразеологическая единица, компаративный фразеологизм, устойчивое народное сравнение антропоморфического характера, семантика, структурно-семантическая модель, идеографическая группа, вариант, образное устойчивое народное сравнение.

SUMMARY

Naida A.N. Constant regional dialect similes as a phraseology object (semantic and structural aspects). - Manuscript.

...