Моделювання емпатії в сучасній українській мові

Підгрунтям аналізу відповідної парадигми національної комунікації можуть слугувати результати антропологічних розвідок і думки Хв.Вовка про належність українців до динарського антропологічного типу, оскільки певна відповідність між антропологічним типом та семантикою паравербаліки, безумовно, є. Дослідження невербальної поведінки українських інформантів, отримані методами анкетування - питальника (інформантам ставилися питання на зразок: Чи часто ви використовуєте жести у повсякденній комунікаціїг На вашу думку, жестові реакції є доцільнішими й природнішими під час вираження позитивних чи негативних емоційг Опишіть ваші жестові й мімічні реакції у певних ситуаціях (несподівана радість, нещастя, вступ до університету, двійка на іспиті та ін.) та безпосередніх фіксацій, свідчать про загальну актуальність паравербальних реакцій та їх залежність від ментального типу з актуалізацією західноукраїнської (інтравертно орієнтованої) парадигми. Зазначимо, що інтравертна орієнтація пов'язана з певною нейтральністю, зредукованістю невербаліки як емотивно-раціонального сегмента повідомлення. Екстравертна ж маркованість передбачає актуальність паралінгвістичних комплексів у поведінкових моделях.

Аналоговий рівень комунікації аналізуємо і з урахуванням новітніх аспектів дослідження невербального спілкування. Так, приділено увагу проксемічним (Е.Голл,Р.Зоммер, Д.Лотт, Дж.Хейслер та ін.) характеристикам національної аудиторії. Для верифікації теоретичних припущень було використано метод анкетування, де інформантам пропонувалося відповісти на низку питань (всього 10, напр.: Яка відстань від співрозмовника є для вас комфортною, якщо співрозмовник (а)ваш найближчий друг, (б)хтось із ваших батьків, (в)незнайома людина, (г)викладач та ін.г Якою є прийнятна відстань між незнайомими людьми на вулиці, якщо це 2 жінки, 2 чоловіки, чоловік і жінка та ін.). Інформантами були студенти перших курсів Одеського національного університету ім.І.І.Мечникова, українці за національністю, які постійно проживають на півдні, сході й заході України. Результати опитування дають змогу припустити, що представники західних регіонів віддають перевагу особистісному віддаленню від свого співрозмовника, потенційній замкненості свого “Я”-відчуття. Для комунікантів зі сходу й півдня України характернішою є екстенсивність зонального простору, виявлена в дистанційному зменшенні актуальної особистісної зони. Крім того, можна відзначити і факти невербальної експансії в експлікаціях позитивної емотивності. Почасти розглянуто особливості гаптичних (дотикових) характеристик та їх вербалізовані в пареміологічному матеріалі версії (напр.: вхопити Бога за бороду, притягати за волосся, рвати на собі волосся, за вуха не відтягнеш та ін), що дає підстави твердити про актуальність кінестетичної інтерпретації довкілля.

Використані специфічні прийоми і методи нейролінгвістичного програмування уможливили виокремлення центральних і периферійних елементів паравербальної комунікації, визначення її інформативних сегментів (семантику погляду, торкання й т.ін.), які в загальному комунікативному просторі відіграють роль раціонально-емотивних маркерів і формують первинну аксіоматику сприйняттєвих процесів.

У п'ятому розділі “Емпатичне моделювання на лінгвістичному рівні” детально розглянуто впливовий аспект мови як її функціональну домінанту (Б.Поршнєв, Т.Лозанов, Б.Малиновський, Л.Мурзін, І.Черепанова). Будь-яке мовне спілкування має на меті передусім реконструкцію психологічного стану адресата через вербальне / невербальне коригування його внутрішніх настанов. У такому разі впливові ефекти на лінгвальному рівні орієнтуються на недомінантне сприйняття (права півкуля головного мозку), якому притаманна нейрофізіологічна, загальносеміотична і власне вербальна специфіка (В.Бехтерєв, О.Лурія, К.Прібрам, Б.ван дер Хорст). На рівні вербального впливу особливу роль відіграють фоносимволічні та лексико-граматичні параметри. Фонетичні експлікації приводять у дію позасвідомі механізми сприйняття і становлять найузагальненіший вектор ментальних інтерпретацій, бо ілюструють практично позбавлену семантичної діакритизації континуальність сугестивно активних зон. Концентром же сугестивних ефектів виступає значеннєве наповнення окремих номенів та сигнатур.

Лексико-семантичні домінанти спричиняють глибинні реконструкції в усвідомлено-неусвідомленому сприйнятті, оскільки апелюють до синкретичного декодування дійсності, а отже містять її “гештальт”, реалізований у спектральній єдності концептуально-аксіологічних орієнтирів. Сугестивне маркування номенів та сигнатур має різну етіологію, що залежить від семантичної специфіки мовних одиниць та її контекстуальної інтерпретації. У разі мовленнєвої реалізації актуалізується один з інтернальних семантичних блоків, пов'язаних різноманітними типами когезійних відношень у загальній ієрархізованій структурі значення. Унаслідок цього утворюється семантична мережа, складена із сенсових блоків, скоординованих похідними відношеннями, графічне представлення якої становить мережу, її вузлами є значення лексеми, а з'єднувальні стрілки унаочнюють відношення семантичної деривації між окремими значеннями. У такому разі семантичну структуру слова уявляють пластичною комплексною єдністю, компоненти якої поєднані рухливими динамічними мережами, що “висвітлюються”, виокремлюються у випадках суб'єктивно-об'єктивного збігу і накладання психоактивних сигналів. Найбільшу складність становить визначення того, який саме вузол семантичної площини буде актуалізований у свідомості адресата і якими саме універсальними та ідіолектними чинниками зумовлено цей процес.

Морфологічний рівень експлікує статистичну актуальність певних лексико-граматичних класів, що в цілому корелює з теорією дієслівної експансії Б.Поршнєва і водночас засвідчує відповідну маркованість інших членів морфологічної парадигми. На рівні синтаксичних сигнатур також виявлені чинники, гіпотетично спроможні до інтенсифікації впливових моментів. Розкрито механізми невербальних елементів у галузі сугестивної комунікації, які становлять загальний контекст повідомлення, надаючи йому наскрізної емотивної скерованості й зумовлюючи первинні впливові ефекти (М.Бернштейн, О.Горєлов, А.Піз, Е.Рід).

Широко затосовуємо методи нейролінгвістичного аналізу комунікативної взаємодії на вербальному рівні з використанням елементів трансформаційної граматики Н.Хомського. У межах цього напрямку для НЛП найважливішим був аспект формалізації континуального простору глибинної структури, представленої структурними та логіко-семантичними відношеннями. Подальші дослідження обумовили певну переорієнтацію актуального вектора НЛП з позицій чистого структуралізму на усвідомлення визначальної ролі семантичних показників, що зумовило актуальність положень породжувальної семантики (Т.Виноград, А.Коржибський, Дж.Лакофф та ін.).

Застосування методів НЛП (напр. метамодельних репрезентацій, метапрограмної ідентифікації, репрезентативної маркованості тощо) дає змогу ідентифікувати сугестивно марковані мовні одиниці в межах різноманітних дискурсів, що припускає можливість їхнього гіпотетичного моделювання. Подібні аспекти розглянуто і з використанням результатів, досягнутих у галузі гіпнотичного спілкування (М.Еріксон, Р.Бендлер, Д.Гріндер, А.Кашпіровський та ін.) та теорії сублімінального ефекту (“25-го кадру”) Дж.Вайкері, яка визнає взаємозв'язок між нейрофізіологією людини та особливостями реалізації вербальних впливових подразників. У гіпнотичних контекстах зафіксовано характерні елементи, семантиці яких може бути притаманна смислова дифузність, ускладнене декодування значення (напр., при паронімії, омофонії), репрезентативна маркованість як необхідна умова здійснення першого етапу в гіпнозі, так зване переривання патерну, пов'язане з ефектом неочікуваності, оксиморонного зіткнення різнопланових елементів, а також специфічні види зв'язку (напр. полісиндетонні), які й спричиняють прогнозований вплив на слухача, а отже володіють усталеною впливовою специфікою, реалізованою переважно в авторитарних дискурсах. Виокремлено універсальні маркери дискретно-аналогових шарів, застосування яких дає підстави сподіватися на досягнення певного рівня асоційованості адресата. У таких же аспектах використано результати і методи досліджень сугестивної лінгвістики (Л.Мурзін, І.Черепанова) та почасти соціоніки (А.Аугустінавічуте, А.Букалов).

Конкретні дослідження впливових контекстів здійснювалися передусім із використанням метамодельних та предикатних технологій нейролінгвістичного програмування. Предикатні характеристики пов'язані з вербальним оформленням індивідуальної/ колективної провідної (первинної) репрезентативної системи (модальності), скерованої на “зручне” інтернальне або екстерналізоване сприйняття та діакритизацію довкілля. Модальності сприяють акцентуації певних сегментів дійсності в нашому внутрішньому світі. Кожна з наявних у людини модальностей відбивається в мові, тобто лексикон кожної мови обов'язково містить номени на позначення тих концептів позамовної дійсності, які є модальнісно (візуально, аудіально, кінестетично) маркованими та актуальними для буття людини (червоніти, теплий, яскраво). Установлено, що модальнісне забарвлення лексики визначається через наявність у її архісемному конусі репрезентативної маркованості. Доведено, що відповідна комунікативна кваліфікація оптимізує спілкування, оскільки дає змогу “розмоляти мовою співрозмовника” і “бачити світ” його очима. Визначено, що особливої предикатної концентрованості набувають номени, вжиті в переносному значенні, оскільки в разі лексикалізації гіпотетичного або ж реального референта мовець висвітлює найактуальніші для нього риси предмета, ознаки тощо. У цьому аспекті проаналізовано національно забарвлений ідіоматичний масив української мови, що передає специфіку світобачення українця (пор. холодний погляд, взятися за справу, спиратися на щось, взяти у свої руки, підключитися до роботи, вловити смисл та ін.). Висунуто припущення про відповідне домінування кінестетичної інтерпретації довкілля з паралельною аудіально-візуальною актуальністю.

Дослідження здійснювалося в текстовому просторі фідеїстичних контекстів (богослужбова література, замовляння), а також рекламного та політичного мовлення як сугестивно маркованих. Доведено, що текстова сугестивність залежить від особливостей структурування інформації, лексико-граматичної специфіки номенів і сигнатур тощо.

Результати проведеного дослідження фідеїстичних контекстів дають змогу константувати, що основним засобом структурування подій є просторова рамка, яка має чітку локальну ідентифікацію з переважно вертикальним типом розміщення елементів та практично повним редекуванням темпорального визначення (На синьому морі, на білому камені стоїть престол, на престолі- Матір Божа читає. Прийшов до неї Ісус Христос; Ішла Мати Божа калиновим мостом, підв'язана золотим тростом, ішла вона, шагала та ін.). Сугестивні тексти та універсальні автотексти як їх комунікативні різновиди становлять актуальну сферу вербального спілкування, засновану на високому рівні психоактивності його лінгвістичних елементів, переважно представлених іменниковою, дієслівною та займенниковою парадигмою (відповідно 28%, 19% і 10% відсотків від загальної кількості текстових одиниць). Іменникова парадигма є актуальною в конструюванні та рефреймінгу локальної рамки і характеризується неспецифічною семантикою. Дієслівна парадигма реалізується переважно в імперативних формах та у складі неагентивних конструкцій (взялося, передалося). Відзначено, що неспецифічна лексика та універсальні квантифікатори (весь, всякий, завжди) у таких контекстах засвідчують їх сугестивну маркованість і дають підстави вважати їх лінгвістичними відповідниками феномена якорів у стратегії НЛП, де якір тлумачать як стимул, пов'язаний із виникненням певного емоційного стану. Відзначено актуальність полісиндетонного зв'язку як позитивного впливового елемента (напр.: …8 І я, Іван, чув і бачив оце… 9 І сказав він до мене: “ Таж ні! Бо я співслуга твій і братів твоїх пророків, і тих, хто зберігає слова цієї книги. Богові вклонитися! 10 І сказав він до мене…(Об'явлення Св. Івана Богослова); …Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові. Господи, помилуй нас, бо на Тебе ми надіємось: не прогнівайся дуже на нас і не пам'ятай беззаконь наших, але зглянься і нині, як Благоутробний, і визволи нас від ворогів наших. Бо Ти Бог наш, а ми, люди, Твої, всі творіння рук Твоїх і ім'я Твоє призиваємо. І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь (Тропарі покаянні). Сугестивні властивості фідеїстичних текстів є першоосновою їх загальної природи.

На грунті сучасних досліджень (Т.Ахутіна, О.Залевська, О.Леонтьєв, В.Шахнарович) здійснено спробу експериментальної фіксації актуальних напрямків асоціювання у площині рекламного мовлення (РМ) як сугестивно маркованого дискурсу, що виявило аксіосистемні пріоритети української аудиторії і дало змогу встановити як доцільні елементи, використовувані в РМ (дивовижний, завітай, легко, почни, найсмачніший), так і нерелевантні, некоректні моменти (заявити, рішення,повідомлення), декодування яких призводить до неадекватності і маргіналізації особистості. На матеріалі отриманих відповідей укладено “Асоціативний словник української рекламної лексики” (кількість слів-стимулів-69, кількість зафіксованих реакцій - 2500, кількість зареєстрованих реакцій - 1800). Детально проаналізовано специфіку сприйняття рекламного повідомлення, де на особливу увагу заслуговує, з одного боку, дотримання стереотипності рекламного тексту, що забезпечує прогнозованість його сприйняття, а з другого, - коректне використання “оксиморонних”, неочікуваних глядачем / слухачем сполучень, які в будь-якому разі повинні мати прогнозований рекламодавцем характер (напр.: круто- повернути (90)/повертати, жити (61), одягнений (59), зварений (52), класно (40), сказати (25), весело (12) та ін.). Детально проаналізовано природу стереотипізації, яка на вербальному рівні спілкування зумовлена стандартизацією мовленнєвих засобів вираження (напр.: пий- “Кока-Колу” (102), “Спрайт”- (102), “Coca-Cola” (73), “Sprite” (20), “Колу” (19), “Фанту” (15) та ін.). При цьому вважаємо, що емоціогенна динаміка сучасних рекламних повідомлень досить часто викликає занепокоєння, оскільки впливовий фактор реклами негативно відбивається на колективній свідомості.

Семантичний аналіз рекламних текстів дає змогу константувати, що не тільки (і не стільки) конкретність вживаних номенів спричиняє впливові ефекти мовлення. Високий рівень сугестії властивий словам із дифузною семантикою, але обраним не довільно, а з урахуванням психологічних, ментальних домінант аудиторії. Факти метамодельної маркованості реалізовані на лексико-семантичному та морфолого-синтаксичному рівнях, що дає змогу їх досить чіткої фіксації. Найхарактернішим елементом РМ є неспецифічна лексика - номени з генералізованим референтним індексом, впливовий ефект яких детермінований дією випущення як одного з універсальних трансформаційних процесів, співвідносних з ефектом сенсової розгалуженості, семантичної недискретності, що корелює з недомінантним обробленням інформації. Крім того, на особливу увагу (у межах цього ж процесу) заслуговують компаратори сенсу. Цей факт також грунтується на сенсовій дифузності, але зосереджений не на її нейрологічній експансії, а на “затемненні”, редукції суб'єкта порівняння. У такому разі маємо експресивні сенсибілізатори семантики, які спричиняють своєрідний “гала-ефект”, пов'язаний із виокремленням певної риси (яка найчастіше належить до потенційних, маргінальних у семній ієрархії) за рахунок її штучної актуалізації та фіксації на рівні тривалої пам'яті як інформаційного тригера (“Дося”- найкращий пральний порошок; Підгузники “Памперс” вбирають вологу швидше і краще, зберігаючи шкіру малюка сухою; Неперевершена сила “Комет” у новій великій упаковці стала ще доступнішою).

Процеси викривлення та генералізації лексикалізуються переважно в займенниково-прислівниковій парадигмі й зумовлюють деструкцію об'єктної ідентифікації (“Дав”- єдине мило, яке не сушить шкіру; “Нескафе”- з тобою завжди; Передплата на найпопулярнішу в Україні газету “Факти” не закінчується ніколи; Кожна господиня використовує “Тайд”). Так, мовленнєві факти, які в міжперсональній комунікації зумовлюють непорозуміння, в межах РМ є доцільними й необхідними. Крім того, семантична дифузність є інваріантною ознакою мовленнєвого впливу, а в межах РМ можна константувати, що її варіації торкаються номенів, у семантичній структурі яких (а)дифузність є іманентним, провідним компонентом, (б)дифузність є результатом транспозиції потенційних сем до площини архісемного конусу з маргіналізацією (до повного редукування) останніх.

Для рекламного мовлення як специфічного стильового різновиду української мови є характерним використання оригінальних мовних та загальносеміотичних складників. Репрезентативна маркованість РМ найяскравіше відбивається в атрибутивах, завдяки чому “унаочнюється”, наближується до чуттєвого сприйняття подана інформація. Так, висока частотність властива лексемам смачний, свіжий, духмяний (їх найчастіше вживають при рекламуванні харчових продуктів), чистий, блискучий, активний (реклама миючих засобів, косметичних виробів) та ін. У межах реферованого дослідження було проведено ще один асоціативний експеримент, де стимулами були денотати найчастіше рекламованих товарів (їжа, косметичні вироби, пральні засоби та ін.). Експеримент спрямовувася на виокремлення характерних означень рекламованих товарів і засвідчив високий ступінь частотності репрезентативно маркованих елементів, які утворюють синестезійний чуттєвий комплекс сприйняття (солодощі- гіркі, солодкі, кислі, гарячі, круглі, жовті, тверді; печиво- м'яке, солодке; шампунь- духмяний, ароматний, солодкий та ін.), що є актуальним для рекламного сприйняття. Отримані висновки є характерними і для текстів щитової реклами.

У періоди радикального суспільно-політичного реформування закономірно підвищується увага до соціальних аспектів життя людини, пов'язаних із подальшою розбудовою нової системи аксіологічних координат з іншим акцентуванням рубрик ціннісних шкал. У цьому зв'язку політичний дискурс стає актуальним об'єктом аналізу і для представників галузей психології, соціології та ін., і для лінгвістів. Зазначена вітчизняними дослідниками дисоційованість та нестабільність соціального буття пересічного українця підтверджується результатами аналізу політичного мовлення (ПМ), здійсненого в таких напрямках: а)через асоціювання стимулів - елементів політичного мовлення, дібраних із телевізійної політичної реклами (канали “1”, “1+1”, “Інтер”, одеські канали); б)через аналіз політичного мовлення із використанням методики метамодельного маркування вербалізованих елементів, зафіксованого в передачах українського радіо та телебачення (програми “7 днів”, “Версія”, випуски за участю політичних діячів, електронні журнали, присвячені питанням політичного життя України та ін.). Так, в “Асоціативному словнику української рекламної лексики” використано певну кількість стимулів, зафіксованих у соціально спрямованих контекстах. Стимули соціальної реклами та відповідні асоціати продукують здебільшого дисоційовані реакції негативного забарвлення та внутрішню дистанційованість респондентів від кола зазначених понять, що засвідчує зниження рівня соціально-ідеологічної оцінки відповідних явищ (влада- державна (104), народу(85), президента (75), президент (55), сила (35), верховна (24), держави (24), над людьми (18), над кимось (7); забезпечення- сім'ї (95), матеріальне (73), житлом (53), безпеки (28), гроші (28); інвестиція- вклад (84), іноземна (24), з-за кордону (16), мала (10), закордонна (9); реформи- і порядок (253), нові (30), в економіці (25), потрібні (18), неефективні (6), повільні (5); урегулювання- конфлікту (161), проблем (43), конфлікт (26), кризи (17) тощо). Долання такого ставлення, на нашу думку, має пов'язуватися з психологічною адаптацією цього сегмента життєдіяльності людини до її особистісної аксіосистеми, що передбачає наявність емпатичних конструктів у спілкуванні, які базуються на урахуванні виділених К.г.Юнгом архетипів колективної свідомості. У разі ретіального спілкування компресивні характеристики сугестивних механізмів зосереджуються у вербальній площині “ідеологічного кодування”. Проте гармонійна побудова таких контекстів не матиме вирішального значення доти, доки вона буде накладатися на екстралінгвальну дисгармонію речей.

Аналіз політичногох дискурсу дає змогу твердити, що відсоток конкретики в політичному мовленні є мінімальним, а найуживанішими є слова з дифузною семантикою, які в нейролінгвістичному програмуванні пов'язують із випадками редукування інформації, характерними для процесів випущення й генералізації. Негативний ефект використання зазначених номіналізаційних елементів пояснюємо редукцією процесуальної динаміки поняття через коригування його семантики до рівня статики (маємо на увазі випадки на кшталт поліпшення, утвердження, підписання, розширення, відключення тощо), співідносного і з маргіналізацією конкретного суб'єкта мовлення. У такому разі сенсова конверсія спричиняє деструктивні зрушення в раціональному обробленні інформації та нейрологічний трансфер поняття до інтуїтивно-холістичного декодування, зосередженого, як відомо, у правій півкулі головного мозку. Наскрізну семантичну дифузність спостережено й у використанні інших груп слів із генералізованим референтним індексом, наприклад універсальних квантифікаторів, які спричиняють втрату об'єктної ідентифікації, невизначеність локально-темпоральних меж повідомлення і неактуальність особистісних аксіорепрезентацій у сенсовому континуумі. Елементи-квантифікатори (робимо все, щоб у державі було спокійно; всім потрібно добре це розуміти; так буде завжди; ніхто й ніколи від мене цього не чув тощо) є “парадоксально” обмеженими в аспекті семантичної проспективності. Цікавим прикладом семантичної дифузності є вживання неспецифічної лексики, позначеної бажанням створити позитивний ефект за його практично повної відсутності (досягли певних результатів; збільшили досягнення у декілька разів; є такі сили, які не зацікавлені у стабільності). Зрозуміло, що іноді відсутність конкретики в тексті зумовлена вимогами політичної коректності, бажанням уникнути конфліктної ситуації, але надмірне використання таких одиниць асоціюється з повною відсутністю значеннєвої конкретики. У ПМ зафіксовано елементи неспецифічної лексики з відсутністю активного суб'єкта речення чи необхідністю дистрибутивної конкретизації загальної семантики його складників неагентивного характеру: мету реалізовано; було підвищено зарплату; не обійшлося без спаду; розпорядження було прийнято; йдеться про надання...; багато було зроблено позитивного; підготовлено проект; не вдалося зробити; відбулося те, що відбулося).

Особливістю політичного дискурсу є і надмір запозичень (інтеграційні процеси, саміт, коаліційність, секвестр, реструктуризація, лобіювання та ін.), які викликають ефект сенсового розгалуження й спричиняють стан психологічної неусталеності, розгубленості, зумовлюючи внутрішню недовіру до експлікованої інформації та бажання дистанціюватися від неї.

Отже, лінгвістичними характеристиками політичного дискурсу є: а)використання слів із дифузною семантикою, б)деструкція суб'єктної динаміки, в)стилістична амбівалентність, виявлена в контекстуальному зіткненні розмовно-побутових елементів та термінологічних запозичень, г)коригування усталених семантичних блоків через рефреймінг дискурсу, що здебільшого призводить до неадекватного декодування дискурсу та його інформаційної маргіналізації.

Розв'язання поставлених у дисертаційному дослідженні завдань дає підстави зробити такі висновки:

1.Сучасний комунікативний простір переважно сприймають як агресивне середовище, орієнтоване на маніпулятивні, субординаторні відносини між членами спільноти. Його негативне сприйняття опосередковане й сформоване мовленнєвим і немовленнєвим контекстами. У цьому аспекті великої ваги набула проблема гармонізації інтерактивних процесів, які дедалі більше зазнають деструктивного впливу зовнішніх, об'єктивних та внутрішніх, суб'єктивних, сконцентрованих у площинах індивідуальної та колективної свідомості, чинників. Розв'язання зазначеної проблеми передбачає ідентифікацію ментальних особливостей та настанов індивіда й нації, бо відповідна корекція, позитивація дійсного становища можлива лише за умови глибинного усвідомлення соціальних психосемантичних домінант. У такому разі аналіз має передбачати детальну реконструкцію вербальних та аналогових показників, оскільки саме вони експлікують латентні складники психокомплексів, сенсове наповнення яких і формує загальну значеннєву домінанту спілкування.

2. Субстратом будь-якого комунікативного процесу є його емпатична домінанта, розгортання й моделювання якої співвідносне з усвідомленням багаторівневої ієрархії та сенсових перетинів у загальній сфері людського буття. Проте в сучасних дослідженнях феномен емпатії витлумачений без урахування його комплексної природи, що зумовлює редукцію поняття і необхідність упровадження в науковий обіг поняття комунікативної емпатії як основи гармонійного спілкування, пов'язаної з вербально-невербальними об'єктиваціями ментальної психосемантики. Комунікативну емпатію вважаємо обов'язковою ознакою гармонійного спілкування, реалізація якої передбачає знання та релевантне використання комунікативних технік і технологій, а також внутрішньопсихологічне щиросердя й толерантність.

3. Мультиплікативна природа комунікації зумовила необхідність застосування комлексного підходу до її аналізу. Такий підхід грунтується на коректному поєднанні знань із психології, філософії, когнітології, соціології та лінгвістики, оскільки приховані домінанти інтернальних рефлексій мовця є тісно пов'язаними з екстернальними умовами його перебування в континуальному просторі. Сучасна галузь нейролінгвістичного програмування уможливлює фіксацію й аналіз відповідих мовленнєвих та акціальних маркерів, реалізованих у межах певної екстралінгвальної ситуації. Наскрізна гуманістична орієнтованість нейролінгвістичного програмування зумовлює екологічність наукових розвідок і дає підстави вважати його функціональним та ефективним методом аналізу та конструювання комунікативних стратегій особистості й соціуму.

4. Ідентифікація вербаліки за допомогою методик нейролінгвістичного програмування здійснена переважно через метамодельні та предикатні методики, які базуються на положеннях трансформаційної граматики (теза про глибинну / поверхневу структуру) та породжувальної семантики, згідно з якими актуалізоване мовлення є наслідком певних універсальних трансформаційних процесів (випущення, узагальнення й викривлення) та психосемантичних індивідуацій мовця / соціуму. Унаслідок систематизації відповідних мовленнєвих фактів виявлено лінгвістичну природу та обсяг складників кожного із зазначених процесів, характерних для української мови. Категоріально-значеннєві особливості мовного фонду співвідносні з потенційними напрямками мовленнєвих трансформацій і засвідчують, що комунікативну неадекватність спричиняє переважно функціональна неоднозначність мовного знака та його контекстуальна специфіка.

5.Зафіксованим лінгвальним експонентам притаманні сугестивні потенції, які реалізуються насамперед у характерних ретіальних контекстах, скерованих на здійснення комунікативного впливу. Природу відповідного мовного впливу пояснено глибинними кореляціями між ментальною й нейрофізіологічною специфікою сприйняття та семантикою мовного і невербального знака.

6.Гуманізація комунікативного буття людини пов'язана з усвідомленням та виокремленням психолінгвістичних складників ментальності, які визначають і скеровують актуальну поведінку особи, реалізовану в специфіці продукування й декодування маркованих контекстів на рівні вербаліки та фонової акціональності.

Верифікована реконструкція психосемантичних детермінант дає змогу твердити, що інваріантними складниками ментальності як світоглядного конгломерата виступають вектори раціональності, пов'язаної з концептуальною, логістичною діакритизацією довкілля, інораціональності, скерованої в площину емотивних рефлексій, та вольових настанов, детермінованих аксіосистемними глибинними орієнтирами. Ізоморфізм складників унеможливлює чітку формалізацію відповідної структури, але дає підстави константувати пріоритет духовно-емоційного, інтроверсивного в українській аудиторії, почасти співвідносного з доцентровими моментами. Крім того, екстралінгвальний контекст надає актуальності й раціоналістичному усвідомленню довкілля, хоч афективно-емотивний компонент залишається провідним.

7.Психосемантика ментального субстрату та функціональність комунікативних ситуацій обумовили виокремлення акцентованих зон спілкування, концентром яких є рекламне й політичне мовлення. Специфіка цих галузей полягає в усталеній впливовій домінанті, яка монологізує комунікативний процес, нівелюючи позицію адресата. З іншого боку, рекламний та політичний дискурси не збігаються в напрямкові впливових векторів. На рівні рекламної комунікації відбувається формування і корекція особистісних уподобань, що передбачає моделювання прогнозованої результативності в площині індивідуальних рефлексій та відповідне узгодження сформованої в такий спосіб штучної аксіосистеми з константами особистісної амплітуди. У колі політичних опосередкованих інтеракцій напрямок впливу орієнтований на модифікацію світоглядних настанов адресата щодо соціальних ідеологем, у межах яких особистісні цінності є природно підпорядкованими більш узагальненим сутностям. Зазначені дискурси, отже, беруть участь у конструюванні інтернальної, доцентрової аксіосистеми особистості й визначають шляхи її екстернальної взаємодії в площині колективних домінант. Оригінальність дискурсів полягає у свідомому, переважно прогнозованому використанні мовних можливостей.

У межах актуальних контекстів виокремлено основні лінгвістичні комплекси, які спричиняють змінене сприйняття завдяки потенційній сугестивності. До них належать елементи всіх рівнів мови, що засвідчує її наскрізний впливовий характер. Об'єднувальним стрижнем таких номенів і сигнатур є семантичне наповнення, яке може змінювати впливову активність залежно від сенсової етіології, контекстуального варіювання та мети прогнозованого використання.

6.Вербаліка є основним ланцюжком комунікативної взаємодії, яка, проте, не вичерпується першою. Значні інтерактивні потенції сконцентровані в семантиці аналогового (акціального) спілкування, яке слугує загальним фоновим реконструктором вербального повідомлення і часто є інформативно насиченішим від нього. Природа невербального знака є амбівалентною, оскільки вона почасти детермінована генетично, а почасти є наслідком соціалізації та ментальних настанов особистості. Відзначено вагомість невербаліки в галузі емпатичних інтеракцій та істиннісної атрибуції, де маркером позитивної інформативності є саме невербальне представлення.

Визначальна роль невербальних та паравербальних аспектів спілкування детермінована їх філогенетичними взаємозв'язками, де сенсомоторна афективна динаміка слугувала гносеологічним підгрунтям мовної інформативності. Аналітичні напрямки невербаліки орієнтовані переважно на виокремлення дискурсної інформативності, параметрів національної маркованості та комунікативно-ситуативної релевантності й характерологічності, що підтвердило її комунікативну вагу в міжіндивідуальному й ретіальному спілкуванні.

7.Результати проведеного дослідження дають змогу визначити ефективні шляхи гармонізації комунікативного буття людини через глибинне усвідомлення та відповідне моделювання її вербальної та невербальної поведінки, концентром якої є комунікативна емпатія. Науково-теоретичне і прикладне значення дисертаційних висновків стосується не тільки мовознавства, а й суміжних гуманітарних галузей, які мають на меті оптимізацію інтерактивних процесів. Це актуально, зокрема, для мультимедійних засобів комунікації, комп'ютеризованих систем керування і штучного інтелекту. Отримані результати можуть прислужитися в галузі синтезу й аналізу мовлення та контекстуального прогнозування.

комунікативний емпатія невербальний маркер

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1.Комунікативні аспекти нейролінгвістичного програмування. - Одеса: Астропринт, 2001. - 20 д.а.

2.Асоціативний словник української рекламної лексики / У співавт. із Сологуб Г., Ставченко О. - Одеса: Астропринт, 2001. - 116 с.

3.Традиційне функціонування астроніма Місяць // Щорічні записки з українського мовознавства. - Одеса: Астропринт, 1995. - Вип. 2.- С. 39-42.

4.Експресивно-стилістичний потенціал оказіональних плюративних форм онімів (на матеріалі поетичного мовлення) // Вісник Одеського державного університету. - 1999. - №4. - С. 67-72 (у співавт. з Л.А.Семененко).

5.Аспекти дослідження особистісної лінгвоментальності // Актуальні проблеми менталінгвістики. Науковий збірник.- К.- Черкаси: Брама.- 1999.- С. 288-292.

6. Метод емпатії в лінгвоментальних дослідженнях // Записки з українського мовознавства.- Одеса: Астропринт, 1999.- Вип.7.- С. 27-34.

7. Антропонимическая актуализация в аспекте мнемической деятельности // Записки з загальної лінгвістики. - Одеса: Астропринт, 1999. - Вип. 1.- С. 83-90 (у співавт. з Т.Ф.Шумаріною).

8. Ономастика Марка Вовчка и И.С.Тургенева (к вопросу атрибуции) // Записки з ономастики. - Одеса: Астропринт, 1999. - Вип. 2. - С. 52-58 (у співавт. з Т.Ф.Шумаріною).

9. Інформативність паравербальних комплексів // Ономастика і апелятиви. -Дніпропетровськ: ДДУ, 2000. - Вип.9. - С.75-83.

10. Елементи НЛП у дослідженнях особистісної лінгвоментальності // Філологічні науки. - Суми: СДПУ ім.А.С.Макаренка, 1999. - С.58-66.

11. Аспекти нейролінгвістичного програмування у світлі психологічних концепцій О.О.Потебні // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. - Х.: ХНУ, 2000. - №491. - С. 101-107.

12. Інформативність комунікації в аспекті нейролінгвістичного програмування // Філологічні студії. - Волинський державний університет ім.Л.Українки: Волинський Академічний Дім, 2000. - №1. - С. 97-102.

13. Специфіка дискретно-аналогового аналізу комунікативних комплексів // Записки з українського мовознавства. - Одеса: Астропринт, 2000. - Вип. 9. - С. 32-41.

14. Психоактивні маркери рекламного тексту // Записки з українського мовознавства. - Одеса: Астропринт, 2000. - Вип. 10. - С. 34-41.

15. Комунікативні основи нейролінгвістичного програмування // Вісник Дніпропетровського університету: ДНУ, 2000. - Вип. 6. - С. 33-39.

16. Поняття лінгвоментальності в україністиці: витоки і перспективи // Записки з загальної лінгвістики. - Одеса: Астропринт, 2001. - Вип. 2. - С. 3-9.

17. Сугестивна комунікація в аспекті нейролінгвістичного програмування // Мова. Науково-теоретичний часопис. - Одеса: Астропринт, 2001. - Вип.5-6. -С. 33-37.

18. Ассоциативные характеристики восприятия рекламной лексики // Язык и культура. Проблемы современной этнолингвистики. - Минск: Минский государственный лингвистический университет, Белорусский институт проблем культуры, 2001. - С. 80-86.

19. Вербальні вияви автостереотипів // Записки з українського мовознавства.-Одеса: Астропринт, 2001. - Вип. 11. - С. 13-25.

20. Психолінгвістична теорія О.О.Потебні в концепціях сучасного мовознавства // Записки з загальної лінгвістики. - Одеса: Астропринт, 2001. - Вип. 3. - С. 74-80.

21. Психолінгвістичні особливості політичного дискурсу // Вісник Харківського університету ім. В.Н.Каразіна. Серія “Філологія”. Філологічні аспекти дослідження дискурсу.- Х.: ХНУ, 2001. - Вип. 33. - С. 237-242.

22. Специфіка рекламного дискурсу // Науковий Вісник Чернівецького університету. Слов'янська філологія. - Чернівці: Рута, 2001. - Вип. 117-118. - С. 199-206.

23. Емпатичні конструкти впливових контекстів // Вісник Черкаського університету. Серія “Філологічні науки”. - Черкаси: ЧДУ, 2001. - Вип. 24. - С. 120-126.

24.Семантика онімних асоціатів у рекламному дискурсі // Записки з ономастики. - Одеса: Астропринт, 2001. - Вип.5. - С. 3-11.

25.Семантична дифузність як індикатор комунікативної емпатії//Мовні і концептуальні картини світу.-К.:Прайм-М., 2002.-№6.-Кн.1.-С.203-208.

26.Семантика граматичних категорій у впливових дискурсах // Філологічні студії.- Луцьк, 2002. - №1.- С.44-50.

27.Моделювання емпатії: лексикографічний аспект //Записки з загальної лінгвістики.-Вип.4.-Одеса:Латстар, 2002.- С.17-22.

28. Онімні пріоритети асоціативного простору реклами // Матеріали ІХ Всеукраїнської ономастичної конференції “Ретроспекція і перспективи української ономастики”. - Наукові записки. Серія “Філологічні науки (мовознавство)”. - Кіровоград: РВЦ КДУ, 2001. - Вип.37. - С. 31-34.

29.Лінгвоментальні репрезентації метапрограм // Матеріали Першого Оломоуцького симпозіуму україністів (Чехія) “Ukrajinistika na prahu noveno stoleti a tisicileti. Problemy jazyka, literatury a kultury. Sbornik prispevku”.- Olomouc: Univerzita Palackeho, 2001. - S. 272-279.

30. Нейролінгвістичні характеристики ретіальної комунікації// Матеріали міжнародної конференції “Наукова спадщина професора С.В.Семчинського і сучасна філологія”: У 2-х ч. - К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2001. - Ч.І. - С.541 - 549.

31.Онимные стереотипы рекламного ассоциирования// Актуальные проблемы исследования языка и речи. Материалы Международной научной конференции.-Минск: Изд-во Белорусского педагогического университета, 2001.-Ч.1.-С.151-155.

32.Моделювальні процеси гармонійної комунікації //Мова у слов'янському культурному просторі. Тези доповідей і повідомлень Міжнародної наукової конференції.-Умань: Графіка, 2002.- С.59-60.

АНОТАЦІЇ

Ковалевська Т.Ю. Моделювання емпатії в сучасній українській мові. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10.02.01. - Українська мова. Інститут української мови НАН України. - Київ, 2002.

Дисертація присвячена дослідженню вербальних та невербальних маркерів, які формують загальне емпатичне тло комунікації. Основним результатом досліження є встановлення мовних категорій української мови та конструктивних елементів невербального рівня, які виступають маркерами ефективних інтеракцій. Зафіксовані елементи корелюють з глибинними ментальними процесами, які характеризуються універсальними та динамічними ознаками. Виокремлення цих комунікативних маркерів здійснено за допомогою синтезу класичних та новітніх мовознавчих методик, де провідне місце належить парадигмі нейролінгвістичного програмування. У науковий обіг упроваджене поняття комунікативної емпатії, моделювання якої пов'язане з адекватним використанням відповідного набору мовних та екстралінгвальних елементів.

Ключові слова: вербальна та невербальна комунікація, комунікативна емпатія, емпатичний конструкт, мовне буття людини, нейролінгвістичне програмування, ментальні домінанти, рекламний дискурс, політичний дискурс, психолінгвістика, сугестивна лінгвістика, метамодель, Мілтон-модель.

Ковалевская Т.Ю. Моделирование эмпатии в современном украинском языке. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.02.01. - Украинский язык. Институт украинского языка НАН Украины. - Киев, 2002.

Диссертация посвящена исследованию лингвистических и экстралингвальных категорий, которые формируют эмпатический фон коммуникации. Основным результатом диссертации явилось установление языковых категорий украинского языка и конструктивных элементов невербального уровня, которые выступают маркерами эффективных интеракций. Зафиксированные элементы коррелируют с глубинными ментальными процесами, которые характеризуются универсальными и динамическими признаками. Идентификация этих коммуникативных маркеров проведена с помощью синтеза классических и новейших языковедческих методик, среди которых главное место принадлежит парадигме нейролингвистического программирования. Автором разработана и теоретически обоснована теория коммуникативной эмпатии, моделирование которой связано с адекватным использованием лингвистических и экстралингвальных компонентов.

Ключевые слова: вербальная и невербальная коммуникация, коммуникативная ємпатия, эмпатичный конструкт, языковое существование человека, нейролингвистическое программирование, ментальные доминанты, рекламный дискурс, политический дискурс, психолингвистика, суггестивная лингвистика, метамодель, Милтон-модель.

Kovalevskaya T.J. The Empathy designing in the contemporary ukrainian language. -Manuscript.

Thesis for maintaining the Academic degree of the Doctor of Philology.

Speciality 10.02.01. - Ukrainian language. The Institute of Ukrainian Language of NAS of Ukraine.- Kyiv, 2002

The thesis is devoted to the examination of the linguistic and extralingual categories, that form the emphatic background of the communication.The establishing of the linguistic categories of ukrainian language and of the constructive elements of the unverbal level, that serve as the markers of the effective interactions, appear to be the main result of the thesis.The fixed elements corelate with the deepest mental processes, that are characterized by the universal and dynamic indications. The identifying of these communicative markers is conducted with the help of the synthesis of the classical and the latest linguistical methodologies, where the paradigm of the neirolinguistic programming occupies the main position.The theory of communicative empathy, whose designing is connected with the regular usage of linguistic and extralingual components, is developed and theoretically substantiated by the author.

Key words: verbal and unverbal communication, communicative empathy, empathy construct, linguistic existence of a person, neirolinguistical programming, mental dominants, advertising discourse, political discourse, psycholinguistics, suggestive linguistics, metamodel, Milton-model.

Размещено на Allbest.ru