Лінгвостилістичні засоби створення образу стереотипного персонажа (на матеріалі англомовної пригодницької прози ХІХ-ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лингвостилистические средства создания образа стереотипного персонажа (на материале англоязычной приключенческой прозы XIX-XX ст.)

Борисова Т.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність обраної теми визначається її узгодженням із загальною спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень на поглиблене вивчення стилістичного функціонування комунікативних та номінативних ресурсів мовної системи у рамках художнього твору; потребою дослідження принципів відбору та використання мовних засобів передачі оцінного аксіологічного ставлення до предмету висловлювання з метою досягнення певних прагматичних результатів.

Реферована дисертація присвячена дослідженню лінгвостилістичних засобів створення образу стереотипного персонажа (далі СП) пригодницького англомовного роману. В художніх творах ці засоби є характеристиками СП (у даній роботі ми розглядаємо стереотипи Героя та Антагоніста) та у своїй сукупності утворюють словесно-художні портрети, які служать основним засобом розкриття образів цих персонажів. Стереотипізація являє собою узагальнення об'єктів реальності, яке характеризується стандартністю, канонічністю образів. Процес стереотипізації виконує інтегративну функцію, синтезуючи предметний та функціональний зміст, семантичну та оцінну, прагматичну та естетичну спрямованість твору художньої літератури, який може розглядатися як певна інформаційна система. Ця система не тільки надає достовірність явищам дійсності, яка відображається, але й являє собою реалізацію канону відповідного виду комунікативної діяльності автора щодо створення твору, конструкції його образів. Тобто авторське оцінне ставлення до образу персонажа, що утворюється, формує певну модель, схему мовного втілення цього персонажа. Отже в художньому тексті реалізується усвідомлений ретельний підбір мовних засобів характеристики персонажу. Організація мовного матеріалу описів та її використання у творі залежать від конкретної мети письменника, яка тісно пов'язана із сутністю образу діючої особи.

Зв'язок робот із науковими темами. Дисертацію було виконано в межах держбюджетної теми Міністерства освіти України Функціонування мовних одиниць сучасної англійської мови, що розробляється в Херсонському державному педагогічному університеті (тема затверджена вченою радою ХДПУ, протокол № 5 від 27 січня 1996 року).

Мета дослідження полягає у тому, щоб визначити поняття стереотипний персонаж художнього твору, проаналізувати принципи вибору й стилістичного функціонування відповідного комплексу мовних одиниць та закономірності вираження ними даного поняття, виявити та описати основні функціональні типи СП в англомовній пригодницькій літературі XIX-XX ст., які були виявлені в ході дослідження: Героя та Антагоніста. Поставлена загальна мета зумовлює поетапне розв'язання таких завдань:

визначення поняття стереотипний персонаж художнього твору;

виділення критеріїв стереотипності персонажа;

опис основних типів СП, що функціонують у пригодницькій літературі XIX-XX ст.;

визначення мовного складу портретного опису СП, виявлення мовних одиниць, що найчастіше використовуються авторами пригодницьких романів, класифікація лінгвостилістичних засобів утворення образу СП у художньому творі;

аналіз стилістичних можливостей морфологічних, синтаксичних та семасіологічних мовних засобів створення образу СП у художньому тексті пригодницького твору в англомовній літературі;

виявлення закономірностей організації та використання у персонажному та авторському мовленні мовних засобів, які реалізують ознаки СП.

Об'єктом дисертаційного дослідження є образи СП англомовного пригодницького художнього твору, у якому чітко виділяється авторське аксіологічне ставлення до діючої особи (у формі однозначних, категоричних оцінок його зовнішності та поведінки). В центрі уваги - дихотомічність персонажної системи літературного твору даного жанру, що дозволяє виділяти два основні види стереотипного персонажа. Такими є Герой та Антагоніст.

Предмет дослідження в дисертації - композиційно-мовленнєві засоби створення образу СП пригодницьких творів англомовних авторів, а саме - портретні описи стереотипного персонажа. Специфіка об'єкта аналізу обмежила рамки дослідження двома основними оцінними ставленнями автора - позитивним та негативним: таке виокремлення не є безпідставним, тому що контрастність образів головних діючих осіб являє собою характерну рису пригодницьких творів. Оцінка міститься як у змістовній структурі тексту, так й у засобі його мовної реалізації. Таким чином, вивчення системи мовних засобів, які націлені на упереджене зображення протиборствуючих сторін, має безперечний евристичний інтерес, оскільки пояснює змістовно-мовну специфіку текстів відповідного жанру.

Матеріалом дослідження служили портретні характеристики (у кількості 2 296 описових фрагментів) 19 негативних та, відповідно, 19 позитивних СП, відібраних методом суцільної вибірки з текстів 39 пригодницьких романів англомовних авторів XIX-XX ст. загальним обсягом близько 12 197 сторінок.

Методика дослідження носить комплексний характер: аналітичний або описовий метод використовується при ідентифікації типів СП та описі їх основних ознак; кількісний метод та метод компонентного аналізу - для визначення об'єктивних показників досліджуваного явища. Методика компаративного та опозиційного аналізу застосовувалася при розкритті механізмів появи антитетичних стереотипів Героя та Антагоніста. Дослідження функціонування лінгвостилістичних засобів опису СП зумовило використання методів спостереження та елементів контекстуального аналізу.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше досліджуються закономірності та особливості використання лінгвостилістичних засобів і прийомів створення та опису образу СП в англомовній пригодницькій прозі XIX-XX ст. Новим є здійснення спроби визначення та конкретизації їх ролі як у реалізації стереотипності, так й у посиленні емоційності та експресивності тексту художнього твору, а також деталізації поняття портретної характеристики персонажа.

Дисертація має теоретичне значення, яке визначається тим, що вона робить внесок у семантичну теорію художнього тексту, є подальшою розробкою проблеми лінгвостилістичної репрезентації образу, поглиблює знання про закономірності організації та функціонування лексично-морфологічних та синтаксичних виразних засобів мови при описі персонажа художнього твору.

Практичне значення дослідження полягає в можливості використання отриманих результатів у курсі лекцій та семінарських занять з лінгвостилістики та лексикології сучасної англійської мови у розділах Стилістичні прийоми та експресивні засоби в художньому тексті,Структура художнього образу, у практиці викладання англійської мови, на семінарських заняттях з інтерпретації тексту та його стилістичного аналізу, в науково-дослідницькій роботі.

Апробація роботи. Основні положення та результати дослідження обговорювались на звітних наукових конференціях ХДПУ (1996-2002), на засіданнях кафедри англійської мови та лінгвістичних семінарах Херсонського державного педагогічного університету (1996-2002) та відображені у доповідях на міжнародних та національних науково-практичних конференціях (Івано-Франківськ 1997, Черкаси 1998, Кіровоград 2000, Херсон 2001 - 2002).

Публікації. Результати дисертації відображені в 10 публікаціях, з них 6 статей у фахових виданнях.

Мета й завдання дослідження визначили структуру роботи, яка складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, списку використаного фактичного матеріалу та додатків. Загальний обсяг роботи складає 175 сторінок тексту та 17 сторінок додатків. У дисертації наводяться 3 схеми та 4 таблиці.

Бібліографія містить 383 найменування робіт вітчизняних та зарубіжних авторів, перелік використаних джерел ілюстративного матеріалу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

лінгвостилістичний стереотипний персонаж пригодницький

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, розкривається новизна, теоретична й практична цінність результатів, визначаються мета й задачі роботи, характеризуються фактичний матеріал і методи дослідження.

В першому розділі Образ стереотипного персонажа художнього твору визначається поняття стереотипізації образу персонажа художнього пригодницького твору та його зв'язок з категорією оцінки, надаються типи СП, які функціонують у пригодницький англомовній літературі XIX-XX ст., виділяються основні критерії стереотипності персонажа, а також характеризується портретний опис як базовий засіб експліцитного створення образу літературного персонажа.

Термін стереотип було вперше використано американським публіцистом Уолтером Ліппманом у роботі Public Opinion при аналізі впливу знання про предмет на його сприйняття та оцінку при безпосередньому контакті. У соціології та культурології, де значна увага приділяється вивченню стереотипу, останній визначається як звичний канон думки, сприйняття та поведінки, як смислова та структурна основа для схематизованого та стандартизованого образу та уявлення про об'єкт, який має високу усталеність (Е.В.Тадевосян). У психології, де під стереотипом розуміється схильність суб'єкта, що сприймає, легко та швидко відносити об'єкт, що сприймається, до певних категорій у залежності від ознак цього об'єкта та тим самим приписувати йому якості, які вважаються типовими для представників цієї категорії (R.Taguiri), виділяються негативні та позитивні стереотипи. Такий дуалізм бере початок з архаїчних сакральних архетипів, які припускають подвійність символів: святе та грішне, життя та смерть, добро та зло. Отже, стереотип спирається на традиції міфу та символу. Американський психолог Р.ОХара у дослідженні Media for Millions приходить до висновку, що механізм створення стереотипу пов'язаний з гіпертрофованою значущістю певних рис об'єкта. Таким чином, стереотипізація полягає у традиційному приписуванні чому-небудь набору певних незмінних якостей.

Аналогічна точка зору на стереотип зустрічається в літературознавстві та лінгвістиці: В.Я.Пропп, аналізуючи архаїчні форми літератури, відзначав, що “найбільш яскраві форми втілення діючих осіб, які часто повторюються, є канонами”. Н.А.Русіна визначає стереотип як набір якостей, що приписуються суб'єктом пізнання особам, предметам, явищам, клас яких, згідно з його думкою, встановлений. Важливою властивістю стереотипу є його емоційне наповнення, яке являється провідною ланкою як у формуванні стереотипу, так і у його функціонуванні при оцінці та віднесенні предмета, явища, образу до певної категорії, групи. Таким чином, під стереотипним персонажем розуміється емоційно забарвлений, стійкий збірний образ певних діючих осіб, що мають схожі фізичні та моральні характеристики, у якому чітко простежується авторське аксіологічне, оцінне відношення до нього у формі незаперечних оцінок їх зовнішності та поведінки, які є стандартними і постійно повторюються в різних творах одного жанру. Він є статичною, готовою формулою-трафаретом, зумовленою особливою програмою.

У пригодницькому жанрі стереотипізація спостерігається у найчіткішій формі: персонажі, прийоми їх змалювання, мова та принципи побудови сюжету характеризуються спрощеною шаблонністю, набувають риси штампа. Для творів такого типу обов'язковими є діючі особи із заздалегідь заданими константними позитивними або негативними параметрами. Риси зовнішності та характеру персонажів даються в однозначному оформленні, при цьому їх первісна контрастність не затушовується, а навпаки, експліцитно підкреслюється автором та являє собою ознаку пригодницької поетики.

Меліоративна та пейоративна забарвленість образів СП указує на те, що стереотипізація діючої особи тісно пов'язана з поняттям оцінка; моральна імперативність роману пригод є варіантом етичної оцінки, яка встановлює відповідність або невідповідність того, що зображується, з точки зору автора художнього твору, вимогам моралі. Стереотипи утворюються у тому разі, коли ціннісні уявлення про об'єкт, явище переносяться на всі схожі об'єкти та явища, внаслідок чого у відношенні до останніх і створюється певна настанова (стереотипи включають стандартні дескриптивні властивості об'єктів плюс їх співвідношення з оцінною шкалою). Створення та опис персонажа художнього твору припускає суб'єктивне оцінне ставлення до нього автора, яке виражається через оцінні висловлювання оповідача або інших персонажів. Поняття СП співвідноситься з поняттям оцінний стереотип, який являє собою об'єкт, що має стандартні набори ознак. Стереотипізація стандартів реалізується в образах найбільш типових носіїв будь-яких властивостей - фізичних або моральних - та бере участь у створенні специфічної картини світу. В наш час існує велика кількість досліджень, присвячених різноманітним аспектам категорії оцінки (Н.Д.Арутюнова, А.Г.Баранов, О.Л.Бессонова, Н.В.Вишивана, Є.М.Вольф, В.І.Говердовський, Г.А.Золотова, С.Н.Колесник, Н.А.Лукянова, В.М.Телія та інш.). Наприклад, Н.Д.Арутюнова, враховуючи орієнтацію оцінки на певну форму, еталон, стандарт, стереотип, віддає перевагу нормативному визначенню оцінки: “добре” означає відповідність ідеалізованій моделі макро- або мікросвіту, яка усвідомлюється як мета буття людини, отже, його діяльності; “погане” означає невідповідність цій моделі за одним із властивих їй параметрів. Поняття стандарту, норми як необхідного елементу оцінки, зустрічається у багатьох дослідників (Е.А.Азнаурова, Н.В.Пазич, А.Н.Шрамм та інш.), адже будь-який обєкт оцінюється на основі певної відповідності нормі.

Методологічною основою виникнення категорії оцінки є загальнофілософська теорія аксіології. Аксіологічна система розглядає два основні поняття: цінності, під якою розуміється функція об'єктів пізнання задовольняти або не задовольняти потреби та інтереси суб'єкта, та поняття оцінки, - виявлення суб'єктом того значення, яке має для нього даний обєкт. Для лінгвістичної категорії оцінності релевантним є лише другий елемент цієї системи - оцінка як відношення субєкта (автора твору, оповідача) до об'єкта (предмета зображення, мовлення), який виступає по відношенню до субєкта як цінність. Характер (або знак) оцінки реалізується у двох основних варіантах: позитивний та негативний. Позитивна (меліоративна) та негативна (пейоративна, дерогативна) оцінки традиційно розглядаються як полярні, що припускають деяку нейтральну оцінку, яка виступає як точка відліку при оцінній кваліфікації об'єкта. Іншими словами, ставлення субєкта може варіювати від простої констатації наявності даних властивостей в об'єкта до позитивного/негативного ставлення до них. Але у нашому дослідженні нульові оціночні характеристики не розглядаються, бо констатація наявності яких-небудь ознак образу персонажа не дозволяє віднести цей персонаж до того чи іншого стереотипу, важливою властивістю якого є емоційне оцінне забарвлення. До того ж, у лінгвістиці уявлення про оцінку насамперед пов'язане з предикатами добре/погано. Наприклад, під пейоративною оцінкою розуміється наявність семи поганий у значенні лексичної одиниці, яка відображає осудження об'єкта з точки зору субєкта.

Єдиним суб'єктом оцінки у художньому творі є автор, що дає можливість визначити загальну емоційну спрямованість позитивної/негативної оцінки, яка має поліелементну структуру та складається з оцінок більш дрібних текстових суб'єктів - оповідача та співдіючих персонажів. Суб'єкт оцінює обєкт у процесі практичного його освоєння та виявлення в ньому цінностей, потім на основі критеріїв цього знання та практики створюються нові критерії - стереотипи, стандарти, норми та ідеали, які суб'єкт використовує як інструмент оцінки (В.М.Телія).

Виходячи з чітко вираженого у пригодницьких романах аксіологічного (позитивного або негативного) відношення автора, об'єктом нашого аналізу є засоби створення двох основних типів персонажів - стереотипа позитивного героя та стереотипа його антагоніста, навколо яких зосереджена уся дія. Стереотипні персонажі одного типу можуть незначно відрізнятися за своїми зовнішніми характеристиками, однак їх об'єднує одне й те ж ідеологічне відношення до дійсності, до добра та зла, їм надається ідентична оцінка, як із боку оповідача, так і з боку співдіючих персонажів.

До основних критеріїв, за допомогою яких можливе як визначення того, чи є даний персонаж стереотипним, так і віднесення діючої особи до певного функціонального типу, належать такі ознаки: фізичні якості персонажа (особливо зовнішність); психоемоційний стан; інтелект; моральні якості; соціально значущі риси. Дані параметри є складовими елементами образу СП, його портретного опису, аналіз якого дозволив найбільш ефективно виділити стереотипні риси та ознаки, які константно повторюються та які ми об'єднуємо у дві основні групи: зовнішні ознаки та етичні ознаки. Зовнішні ознаки поділяються на соматичні (обличчя, руки, фігура та інш.) та кінетичні (жестова поведінка). Під етичними ознаками у реферованій роботі розуміються моральні якості, характер персонажа. Крім того, опис моральних якостей припускає й зазначення зумовлених ними манер поведінки та міжособистісних відносин діючих осіб, характерні особливості яких у пригодницьких творах традиційно випливають із переваги позитивного або негативного у моральному обличчі персонажа. Отже, як Герой, так і Антагоніст мають набір окремих, прив'язаних до одного (позитивного або негативного) стрижня зовнішніх та етичних якостей-ознак, які, відповідно, також маркуються як позитивні або негативні.

Властивість безпосередньо вказувати на розподіл авторських симпатій та антипатій відноситься перш за все до портрета (Б.С.Галанов, І.Я.Чернухіна), що дозволяє припустити, що стереотип Героя та Антагоніста найбільш явно проявляються у портретному описі.

У нашому дослідженні портрет персонажа розглядається як один з елементів, що складають художній образ, служать творчим прийомом розкриття характеру та реалізують у своїй структурі та семантиці категорію оцінки. У понятті "портрет персонажа" ми об'єднуємо як зовнішні, фізичні, так й внутрішні, психологічні характеристики персонажа.

Етичні та зовнішні ознаки СП є структурно-композиційними особливостями портретних форм роману пригод. Ці ознаки виступають у функції розсередженої домінанти - деталі, що припускає багаторазове звернення автора до опису персонажа, звичайно, оцінному, адже деталь завдяки своїй концентрованій образності завжди емоційно забарвлена та придає опису емоційні та оцінні конотації (В.А.Кухаренко). Таким чином, СП пригодницького твору зображується за допомогою вагомих виразних характерологічних деталей, що складають лейтмотивний деконцентрований портрет та у вибору яких проявляє себе авторська оцінність. Отже, в роботі зроблено спробу показати не тільки, як саме той чи інший портрет характеризує дійову особу, але й як він передає ставлення автора до персонажа. При цьому ідейний зміст образів, авторське емоційне аксіологічне сприйняття гармонує із засобами їх мовного виразу. Навмисне системне повторювання певного елементу в художньому тексті сприяє концентрації уваги читача на акцентуванні певної риси, ідентифікації об'єкта опису та характеризації, втіленню основної інформації про образ.

Експліцитність характеристик СП у текстах пригодницького роману створюється за допомогою лексико-морфологічних мовних одиниць, які прямо описують предмет (а саме: моральна характеристика СП; форма, риси обличчя; кольорова характеристика вигляду персонажа, жести та манери поведінки, міміка, фонічна характеристика (голос)), а також за допомогою мовних одиниць, які доповнюють образ СП, роблять його рельєфним, об'ємним, характеризуючи об'єкт опису через його зв'язки з іншими об'єктами дійсності, із використанням паралельних образів (семасіологічні та лексико-синтаксичні стилістичні виразні засоби).

Оскільки образ СП створюється переважно на протязі усього тексту, що підтверджується перевагою деконцентрованого портретного опису у творах, які аналізуються у нашому дослідженні, план змісту образу Героя та Антагоніста в їх протидії один одному є адекватним ідейному змісту усього твору (протидія добра та зла), а план виразу створюється мовними одиницями, які складають твір. Найчіткіше образ персонажу проявляється на лексичному рівні.

У другому розділі Лексичні засоби зображення стереотипного персонажа аналізуються особливості лексичних засобів безпосереднього зображення Героя та Антагоніста, надаються лексичні структури стереотипних образів головних діючих осіб пригодницького твору.

Матеріал дослідження показує, що для пригодницьких романів, що аналізуються, характерними є обидва види протилежно (позитивно та негативно) орієнтованої лексики, які являють собою маркери відповідного відношення автора до персонажа.

У якості основи конкретного аналізу корпуса пейоративів та меліоративів, виділених нами, ми обрали їх частиномовну належність, а також розкласифікували їх за типом об'єкта оцінки (Герой - Антагоніст). Крім того, об'єкт оцінки диференціюється на аспекти об'єкта оцінки, або ознаки (зовнішні (ЗО) та етичні (ЕО)), оскільки один і той самий об'єкт може мати декілька релевантних для оцінки характеристик.

Найбільш частотним розрядом є прикметники (66,5% від загальної кількості зафіксованих лексичних одиниць (ЛO) та 52,1% від загальної кількості слововживань), найважливішою якістю яких є емоційна оцінність. Ад'єктиви складають основну масу лексики, яка виконує в тексті пригодницького жанру функцію характерологічної деталі, адже є важливим мовним засобом, за допомогою якого можливо безпосередньо виділити найсуттєві, з точки зору автора, етичні та зовнішні ознаки СП. Наступними за частотністю використання морфологічними розрядами виступають прислівники та іменники (14,2% та 14% від кількості ЛO при відповідно 8,5% та 25,3% від загальної кількості слововживань). Вони використовуються в портретних описах СП не тільки для ідентифікації предмета мовлення, але й для виразу суб'єктивного аксіологичного відношення до нього. Дієслівні одиниці складають найменшу частину лексики, яка застосовується для створення образу СП (5,3% та 14,1%), але вони відрізняються крайнім ступенем стандартизованості, адже даний розряд має максимальний показник середньої частоти вживання оцінних слів (65,4) у порівнянні з іншими частинами мови.

Аналіз портретних описів СП, що виражають набір їх ознак у різних творах, показують, що змінюються лише окремі риси зовнішності та поведінки; більша ж їх частина атрибутується різним персонажам у різних творах перманентно.

Вивчення особливостей функціонування портретного опису в авторському та персонажному мовленні дозволило встановити закономірності виразу різних точок зору оповідача та персонажів на зовнішність, характер, вчинки особи, що описується, зіставлення яких виявляє авторське відношення до персонажа та дозволяє виділити стереотипні риси як Героя, так й його Антагоніста.

У випадку використання рис, які усталено повторюються, за персонажем закріплюється та чи інша ознака. Ітеративні лінгвістичні засоби, що використовуються в мовній репрезентації два та більше разів, створюють у читача "загальне уявлення" про образ персонажа, яке викликає у реципієнта позитивні та негативні емоції, встановлюють асоціативний або контрастивний зв'язок образів. Для вивчення взаємодії деталі з цілим текстом релевантне таке її повторення, яке є стилістично значущим та навмисно, свідомо здійснюється автором. Наприклад, зовнішні ознаки "narrow eyes", "grіn", які константно вживаються в характеристиці Антагоніста в різних творах різних авторів (35 випадків), автоматично, без додаткового декодування визначають персонаж як людину злобну, недовірливу, похмуру: narrow eyes and mouth, nose like a knife-blade (Rosenberg); his face, in the hard-edged light, grinned like a death's head (Sabatini).

Прикладами стереотипів лексичних засобів характеристики Героїв можуть слугувати ЗО "tall" та "lean". Вони константно вживаються в портретних описах позитивного персонажа, бо за традицією, яка склалася в пригодницькій літературі, струнка, фізично красива людина має позитивні якості (якщо заздалегідь не вказані негативні риси характеру): tall, lean man dressed in a sober gentlemanly fashion… He had natural grace (Sabatini); tall… man, assured and very dignified (Massey); a very handsome figure and countenance, swarthy, lean, long, with a quick, alert look, as one who was a fighter and accustomed to command (Wren).

Таким чином, ємність та компактність деконцентрованих лейтмотивних портретних описів, їх емоційність та експресивність дозволяє автору пригодницького твору знаходити таке позначення об'єкта, яке б не тільки називало ті або інші ознаки персонажу, але й передавало пов'язаний з ним комплекс авторських суб'єктивних оцінок, відчувань та асоціацій. Отже, красномовна оцінність безпосередніх мовних засобів, що виражають зовнішні та етичні ознаки, характеризують СП як стереотип Героя або Антагоніста, зумовлює особливе семантичне та емоційне навантаження одиниць, що складають портретний опис.

Дистрибутивно-статистичний аналіз портретних описів Героя та Антагоніста у текстах авторів, яких ми розглядаємо у роботі, дозволив виділити ряд зовнішніх та етичних ознак, які, повторюючись з твору у твір, складають стереотип образу персонажа, відображають прагнення авторів до емблематичного зображення.

При всій різноманітності лексики, яка характеризує зовнішність Героїв, у її семантичній структурі міститься загальне для усіх мовних одиниць значення - фізична, зовнішня привабливість. Завдяки цьому семантичному компоненту можна встановити зв'язок між ними. У своїй сукупності вони передають інформацію, яка є результатом підсумовування значення кожного окремого слова, у результаті чого індивідуальні позитивні риси зовнішності Героїв відтворюються як щось загальне, притаманне їм усім у майже кожному творі пригодницького жанру як концентрована сутність цих позитивних рис. Це веде до інтеграції усіх позитивних персонажів у єдиний образ - стереотип Героя пригодницьких творів. Аналогічний результат демонструє й аналіз портретних описів негативних персонажів, де, навпаки, підкреслюється відштовхуюче враження, яке справляють Антагоністи.

Етичні ознаки звичайно гармоніюють із зовнішніми. У результаті акцент переноситься із самих властивостей на їх зовнішні прояви. В текстах, що розглядаються, немає ретельного та копіткого аналізу внутрішнього стану та переживань діючих осіб. Такий прийом зображення надає характерам свого роду лубочне забарвлення. Автор пригодницького твору має у своєму розпорядженні різноманітні засоби номінації різних ознак персонажа. Однак дані дескриптивні ознаки цілком умовні, оскільки можуть застосовуватися практично до усілякого Героя або Антагоніста пригодницького роману, вони не роблять зображення більш конкретним та не створюють індивідуалізованого зримого образу. Частіше за все вони виражені за допомогою шаблонних ідентичних або подібних за семантикою прикметників, іменників, прислівників та дієслів, які константно повторюються. Таким чином, розроблені у пригодницькій літературі стереотипи позитивних та негативних характерів зумовили формалізацію лексичних засобів, які використовуються у портретному описі персонажів, їх клішований характер. Шляхом підбору декількох константних деталей, письменники створюють цілісні, але штамповані образи Героя та Антагоніста.

У третьому розділі Стилістичні засоби зображення стереотипного персонажа визначаються та класифікуються лінгвостилістичні виразні засоби та прийоми, які експресивно передають інформацію про зовнішні та етичні ознаки Героя та Антагоніста, а також досліджується контраст як основний принцип організації мовного матеріалу портретних характеристик СП пригодницького твору.

Розробляючи сюжетну ситуацію або певний композиційний момент, виділяючи персонаж, автор пригодницького роману прагне до максимально чіткого наповнення сюжетних, конструктивних, характеристичних та мовленнєвих схем, тобто риси характеру основних дійових осіб даються у різкому, рельєфному оформленні, із нахилом до психологічного примітивізму. Отже, вираження оцінки нерідко зумовлює використання експресивних стилістичних можливостей мови. Цілеспрямоване використання стилістичного прийому на будь-якому відрізку висловлювання певним чином експресивно забарвлює дане висловлювання, веде до появи додаткових контекстуальних відтінків. Вибірка показує, що даний ефект досягається за допомогою таких експліцитних стилістичних засобів, як епітет (436 ЛO при 8 465 випадках використання), порівняння та метафора. Характеристики СП набувають як особливу виразність та чіткість, так і стереотипність за умови вживання авторами ітеративних колористичних епітетів: pale hand (Sabatini), white eyes (Wren), purple face (Stevenson), black gaze (Rosenberg) etc. Наявність інгерентних оцінних конотацій у назвах кольорів дозволяє наочно зображати важливу деталь, ознаку СП, лаконічно та експресивно виразити відношення до персонажа.

За даними дослідження важливу роль в описі зовнішності та характеру головних діючих осіб пригодницького твору виконують зоосемічні порівняння та метафори. Наприклад, нестримність, брутальність, жорстокість Антагоніста може передаватися через порівняння його зі скаженим биком: The young Lord… acted like an itchy bull (Wren). Неприємний сміх - із гавканням собаки, а невиразність, холод та пустоту погляду негативного персонажа - з очами змії: His laugh was like a dog's bark (Thomas). He looked …expressionlessly, his pale eyes veiled like serpеnt's (Coppel).

Порівняння та зіставлення з тваринами виступають яскравим авторським засобом піднесення або зниження персонажу. Необхідно зазначити, що у процесі творення портретних описів діючих осіб письменники вживають зоосемічні стилістичні засоби переважно з обмежувальним означенням, тому в основі зіставлення виявляються не всі якості, що властиві тому виду живої істоти, із яким порівнюється людина, а лише специфічні, релевантні у якийсь певний момент.

Крім зоосемічних, значне місце в характеристиках СП пригодницького твору займають їх порівняння з природними матеріалами та артефактами, як, наприклад: stonelike figure (L'Amour), red as a brick (Rosenberg), smile like a cheap seal (Gann). Особливо в цій групі слід відзначити уподібнення та порівняння зі зброєю, які зазначають смертельну небезпеку Антагоністів для інших персонажів: nose like a knife-blade (Rosenberg), black gun-muzzles of his eyes pointed threatenly (Fleming).

У портретних описах Антагоністів у пригодницьких творах також неодноразово зустрічаємо образ смерті та повязані з нею атрибути (кістяк, череп, привиди та інш.): He tapped the sheet with a skeletal forefinger (Massey). Radiance blossomed from Hamanus long, skeletal fingers (Abbey). Without the glow of his jewels, he looked even more like death, with sunken eyes and pale, parchment skin stretched over a skull-like face (Gardner). Подібні аналогії мають свої джерела ще в архаїчній літературі, де злобні сили, які загрожують Герою та перешкождують йому у здійсненні його подвигів, традиційно повязані з потойбічним світом.

Фактичний матеріал указує на те, що окремі образи, за допомогою яких описуються ЗО та ЕО СП, повторюються у різних авторів. Отже, можна говорити про стереотипність як даних образів, так і мовних стилістичних засобів, які їх вербально реалізують.

Таким чином, розроблені у пригодницькій літературі стереотипи Героя та Антагоніста зумовили формалізацію не тільки лексики, яка описує персонажі, але й використання шаблонних образів у порівняннях та метафорах.

Особлива виразність може досягатися й завдяки їх особливому розташуванню по відношенню цих слів одне до одного. Однією із закономірностей контекстуальної взаємодії засобів різних рівнів мови у художньому тексті є синтаксичне та, як його наслідок, інтонаційно-акцентне виділення слів, які складають логічний та експресивний центр висловлювання. Основними засобами виділення слова або словосполучення у портретному описі СП, як свідчить наше дослідження, є градація (в ході аналізу зафіксовано 92 випадки вживання), відокремлення (85), парцеляція (15), еліпсис (15), антитеза (14), інверсія (11) - лексико-синтаксичні прийоми, головною функцією яких, як свідчить фактичний матеріал, є винесення певної одиниці (ЗО та ЕО) на перший план за рахунок її специфічного розташування у висловлюванні. Наприклад: He saw the young mans eyes, intent, clever... (Thomas). Her eyes met his, cool and almost defiant (LAmour). An evident cruel amusement in his eyes… And visible contempt (Thomas). Саме завдяки відокремленню означень (intent,clever,cool and defiant,contempt) у наведених вище прикладах автори акцентують увагу читача на якостях-ознаках, які є важливими складовими деталями портретів Героя та Антагоніста.

В процесі створення образів Героя та Антагоніста автори пригодницьких творів широко використовують метод протиставлення. Характеризуючи одну з головних діючих осіб, автор зображує іншу за контрастом, що дозволяє актуалізувати певні компоненти системи ЗО та ЕО, створити відношення контрапозиції (І.Я.Чернухіна), підкреслити подібність або відмінність, яскравіше відтінити стереотипне. Наприклад, така зовнішня ознака, як посмішка, описується таким чином: Антагоністу в тій чи іншій ситуації властиві "ghastly smile" (Cooper), "insane smile" (Cooper), "cold smile", "false, acid smile" (Fleming), "hungry smile" (Wren), "crimped, terrible smile" (L`Amour), "wide, bloody grimace", "a weird upward corkscrewing of the lips" (Abbey). За контрастом, посмішка Героя в творах цих же авторів характеризується як "warm", "friendly" або "quiet". Отже, в якості базового принципу організації мовного матеріалу описових характеристик Героя та Антагоніста виступає контрастність, яка являє собою композиційно-стилістичний прийом розгортання мовлення, що міститься в динамічнім протиставленні двох змістовно-логічних (а також структурно-стилістичних) планів оповідання (В.В.Одинцов).

Основним прийомом, який бере участь у створенні контрасту, виступає антитеза - контактне розташування описів протиставлених ознак СП у межах сполучення, речення або фрази. Виходячи з особливостей проаналізованого фактичного матеріалу, ми можемо відзначити, що всі мовні одиниці, які розглядаються в реферованій роботі, створюють багатоярусну антитезу.

Одним із важливих результатів дослідження виступає також той факт, що найбільш різноманітними та численними є мовні засоби, які служать для виразу негативної оцінки. Ряд дослідників (В.А.Кухаренко, Є.І.Френкель) відзначає, що це пов'язано з більшою розповсюдженістю пейоративної оцінності у мові (або тексті) узагалі (за Френкель вони складають 74%, тоді як позитивних одиниць налічується 26%) та відрізняються більшою диференціацією. У фактичному матеріалі, відібраному нами для дослідження, вони складають 71% від загальної кількості зареєстрованих ЛО при 74,9% від загального числа слововживань.

Цей факт свідчить про те, що багато які негативні якості, що виражені оцінними словами, не мають позитивних оцінних корелятів. Дане явище можливо пояснити двома основними причинами. По-перше, меліоративна оцінка фактів та явищ, що зображуються, не завжди фіксуються: значення, які є відповідними параметричній нормі, так званому аксіологічному еталону, рідко відмічаються свідомістю субєкта.

Особлива диференційність пейоративів може бути пояснена на основі уявлень когнітивної психології, відповідно з якими знання, що повязані з неприємними для людини емоціями, відчуваннями (біль, небезпека т.п.) більш різноманітні, ніж знання, які мають позитивні конотації.

Другим фактором є той факт, що у пригодницьких творах осудження супротивних добрим сил носить ригористичний характер. Таким чином, моральний концепт твору жанру, що розглядається, - ідея перемоги добра над злом - реалізується через своєрідну художньо-етичну опозицію з несиметричними у плані конкретно-мовного виразу складовими - вербальну репрезентацію переважно має її негативно маркований аспект, що й зумовлює високу переважну кількість пейоративів у лексичній структурі романів.

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи результати реферованого дисертаційного дослідження, підкреслимо такі найбільш суттєві висновки:

Стереотипний персонаж (СП) художнього твору - це емоційно забарвлений, сталий збірний образ певної групи діючих осіб, які мають схожі фізичні, психологічні або моральні характеристики, зафіксовані літературною традицією - постійний набір зовнішніх та етичних константних ознак, що складаються із суми авторських оцінок та повторюються в різних творах одного жанру.

Категорична однозначність морально-етичних критеріїв, яка є характерною рисою пригодницького твору та яка проявляється в художньому тексті в меліоративній/пейоративній авторській оцінці, зумовлює поділ провідних персонажів оповідання на два основні типи: стереотипний позитивний персонаж - Герой та стереотипний негативний персонаж - Антагоніст, та детермінує статичність їх образів. Постійно повторюючись, авторські емоційно забарвлені оцінки створюють певні стереотипи якостей, які традиційно властиві СП пригодницького твору.

Характеристики, ознаки СП у художньому творі - критерії його стереотипності, які дозволяють віднести його до певного типу (Герой/Антагоніст) - розподіляються на зовнішні та етичні та найчіткіше відображаються у портретних описах.

До зовнішніх ознак ми відносимо соматичні та мовленнєво-жестову поведінку. До етичних - моральні якості, характер персонажу, його інтелект, манеру поведінки та особливості його відносин з іншими діючими особами твору. В проаналізованих нами текстах етичні ознаки відповідають зовнішнім.

Змінними є лише окремі риси зовнішності та поведінки, отже крім стереотипів самих діючих осіб існують і стереотипи засобів їх характеристики, які створюють певну модель, лінгвістичну структуру образу. Дана модель в конкретних текстах має величезну кількість реалізацій, але залишається при цьому незмінною в своїх конструктивних ознаках, причому лексичні одиниці виконують роль лейтмотивної зображувально-характерологічної деталі, що цілеспрямовано індукує у свідомості реципієнта зовнішньо яскравий, хоча й не індивідуалізований, образ персонажа, який має характерні особисті якості, що були заздалегідь задані.

Основним прийомом створення автором пригодницького твору образу СП слугує: пряма характеристика персонажа за допомогою слів для виділення певної риси зовнішності або поведінки, яка стає доминуючою при описі даного персонажа, та стилістичні засоби. Авторські позитивні або негативні оцінки образів СП у тексті пригодницького роману відображаються переважно експліцитним засобом виразу емоційно-оцінних позицій. Лінгвістична структура художнього образу СП представлена в тексті двома основними групами: лексико-морфологічні мовні одиниці; стилістичні мовні засоби.

Найбільш частотним розрядом із лексико-морфологічних мовних засобів є прикметники, найбільш стандартизованими - дієслова. Дослідження частиномовної семантики слів, які складають характеристики Героя та Антагоніста, свідчить про перевагу кваліфікативних мовних одиниць (прикметник та прислівник). Показники кількості слововживань ЛО у тексті пригодницьких романів дозволяють констатувати номінативність оцінних описів СП: 77,4% усіх оцінних слововживань складають іменники та прикметники. Стереотипи персонажів у пригодницькій літературі зумовили формалізацію лексичних засобів, що використовуються в портретних описах Героїв та Антагоністів, їх клішований, закріплений характер.

Під формалізованими в роботі розуміються мовні засоби, які константно повторюються в мовленнєвій репрезентації. Вони створюють у читача загальне уявлення про образ персонажа, вказуючи на його належність до того чи іншого функціонального типу, його стереотипність. Набори позитивних/негативних ЗО та ЕО можуть застосовуватися практично до будь-якого Героя/Антагоніста будь-якого пригодницького роману.

Використання постійного набору таких стилістичних засобів, як позитивно та негативно заряджені епітети, порівняння та метафори для характеристики різних персонажів в різних творах пригодницького жанру, з одного боку, та їх кореферентне функціонування в рамках одного твору з іншого, є важливим засобом стереотипізації персонажів.

До основних груп стереотипних образів, з якими константно порівнюються та яким уподібнюються зовнішні та етичні ознаки Героїв та Антагоністів пригодницького твору, відносяться живі істоти, артефакти, природні матеріали, містичні образи. Важливе значення має той факт, що стандартні рематичні компоненти наведених типів образів не пересичуються. Розроблені в пригодницькій літературі стереотипи позитивного та негативного персонажів зумовили не тільки формалізацію лексики, яка описує діючих осіб, але й лейтмотивне використання шаблонних образів у порівняннях та метафорах у рамках одного твору. Дослідження також свідчить про значну кількісну перевагу образів, які відносяться до негативного персонажа (62), над образами, що асоціюються з Героєм (12).

Основними засобами виділення слова або словосполучення у портретному описі СП, як свідчить наше дослідження, є градація, відокремлення, парцеляція, еліпсис, антитеза, інверсія. Широке використання вищезазначених лексико-синтаксичних стилістичних прийомів із високим ступенем інтенсивності аксіологічної ознаки їх лексичних компонентів надає особливу різкість та виразність персонажним характеристикам, сприяючи реалізації основного принципу організації мовного матеріалу при описі Героя та Антагоніста в художньому тексті - контрасту.

Дихотомна лексична система, яка виявлена нами у процесі дослідження та аналізу художніх пригодницькіх творів, являє собою сукупність слів протилежної оцінної семантики: позитивної та негативної, які виражають відповідно два протилежних види ставлення автора. Отже, контраст, чия основна стилістична функція міститься в експресивній характеристиці осіб, предметів, подій шляхом їх зіставлення з антитетичними особами, предметами, подіями, стає організуючим принципом системи, що побудована на протиставленнях, основними членами якої є поняття стереотип позитивного персонажа (Герой) та стереотип негативного персонажа (Антагоніст).

Найбільш різноманітними є мовні засоби, які служать для виразу негативної оцінки, що пов'язано як з більшою розповсюдженістю негативної оцінності в мові у порівнянні з позитивною, так і з особливістю пригодницького жанру, моральний концепт якого (перемога добра на злом) реалізується через художньо-етичну опозицію з несиметричними в плані конкретно-мовного виразу складовими - вербальну репрезентацію переважно має її негативно-маркований аспект.

Запропоноване у реферованій дисертації дослідження образу СП не є вичерпним. Перспективним вбачається аналіз лінгвостилістичних засобів створення стереотипних образів у творах, що належать до інших жанрів та мов.

ЛІТЕРАТУРА

Борисова Т.С. Антитезное противопоставление эксплицитных языковых средств в портретных описаниях СП // Південний архів: Зб. наукових праць. Філологічні науки.- Вип.XV.- Херсон, 2002.- С. 40 - 43.

Борисова Т.С. Оцінні стереотипи образів персонажів у пригодницьких творах //Мовні й концептуальні картини світу: Зб. наукових праць факультету іноземної філології Київського університету ім. Тараса Шевченка. - К.: Логос, 2000.- С. 51-58.

Борисова Т.С. Експліцитні мовні засоби реалізації образу СП в художньому тексті пригодницького твору (на матеріалі англійської мови) // Записки з романо-германської філології: Зб. наукових праць Одеського державного університету ім.І.І.Мечникова.- Вип.6.- Одеса, 2000.- С. 17 - 28.

Борисова Т.С. Синтаксичні стилістичні прийоми у створенні рельєфної та динамічної оцінної характеристики стереотипного персонажа пригодницького твору // Наукові записки: Зб. наукових праць Кіровоградського державного педагогічного університету ім. Вл.Винниченка.- Вип.26.- Серія: Філологічні науки (мовознавство).- Кіровоград, 2000.- С. 35 - 44.

Борисова Т.С. До питання про мовні засоби стереотипізації образу персонажа художнього твору // Записки з романо-германської філології: Зб. наукових праць Одеського державного університету ім.І.І.Мечникова.- Вип.4.- Одеса, 1999.- С.5 - 10.

Борисова Т.С. Зоосемічні стилістичні засоби у портретних описах стереотипних персонажів пригодницького роману // Записки з романо-германської філології: Зб. наукових праць Одеського державного університету ім.І.І.Мечникова.- Вип. 5.- Одеса, 1999.- С. 29 - 40.

Борисова Т.С. До проблеми портретного опису персонажа художнього твору // Лінгво-методичні аспекти викладання іноземних мов: Зб. статей та доповідей Міжвузівської науково-практичної конференції. Івано-Франківськ, Прикарпатський університет ім. В.Стефаника (кафедра англійської філології).- Коломия: Вік, 1997.- 127 - 130.

Борисова Т.С. Стилістичне використання засобів для вираження контрастності й стереотипізації зображення персонажів в художньому тексті // Метода: Зб. наукових і методичних статей Херсонського державного педагогічного університету.- Вип.5.- Київ, 1997.- С.12 - 18.

Борисова Т.С. До проблеми створення образу стереотипного персонажа в художньому тексті // Метода: Зб. наукових і методичних праць Херсонського державного педагогічного університету.- Спец. вип. Іноземні мови.- Київ, 1997.- С.10 - 13.

Borisova T.S. The logical structure of description as a narrative compositional form // Метода: Зб. наукових і методичних праць Херсонського державного педагогічного університету.- Вип.5.- Київ, 1997. - С.18 - 20.

Размещено на Allbest.ru