Інтелектуалізація української літературної мови: лінгвістична та теоретико-епістемологічна аспектологія

1. Теорія інтелектуалізації української літературної мови є перспективним напрямком сучасного лінгвотеоретичного знання, що спирається на синтез мовознавства й інших антропологічно зорієнтованих галузей науки. Концепція визначена як методологічна система принципів (зворотного зв'язку, відкритих визначень, додатковості та ін.), критеріїв (системності, логічності, парадигвального структурування, абстрагування, функціональної поліваріантності, історико-цивілізаційної закономірності та ін.), репрезентативних форм (розвиток значення слова, символу, фразеологізму, функціонального стилю та ідіостилю), характеристик і закономірностей вербальної реалізації еволюціонуючої свідомості (лінгвістична дистрибуція причиновості - “факт vs подія” - в семантичних категоріях “пізнавальне - ціннісне”, “об'єктне - чуттєве” і т. ін.).

2. Теорія інтелектуалізації конкретизується у таких вимірах : а) інтелектуальна динаміка мовних форм (вербалізація динамічної мисленнєвої діяльності в історичному і психологічному часі); б) інтелектуальний розвиток наукового знання (еволюція теорії мовознавства). Лінгвістична системність і категоріальність концепції корелюється з принципами і методами теоретико-епістемологічного знання: історичного (Ф. Боас, А. Крьобер та ін.), етнопсихологічного (Л. Уайт, М. Самінс, Е. Сервіс, Дж. Стюард та ін.), інтерпретативного (М. Фуко, Ж. Дельоз, Ж. Лакан, Ж. Дерріда та ін.). Інтепретативні методології, звернені до функцій мови і виявлені в концептуальному аналізі категоріальних значень, що не мають жорсткої бінарної структури, аргументовані як найбільш продуктивні для сучасного мовознавства .

3. Теорія інтелектуалізації літературної мови в лінгвістичній аспектології актуалізує і синтезує традиційно представлені як опозиція логіко-теоретичні концепції та пояснення й інтерпретативні підходи, системно аргументовані в епістемології: “Об'єктивне знання” К. Поппера vs “Особистісне знання” М. Полані. Встановлено логіко-теоретичну кореляцію між найбільш перспективними в сучасній науці теоріями множинних відношень (аналіз типів культури Дж. Фейблмана, “наявне знання” М. Полані, аналіз “події традиції”, “часової дистанції” між текстом і розумінням та ін. Г. - Ґ. Гадамера, інтерпретативних методологій несвідомого структурованого як мова Ж. Лакана, “мовних парадоксів” значення М. Фуко, Ж. Дельоза та ін.) і лінгвотеоретичним знанням в сучасному національному мовознавстві, що має характеристики стадіальності та віднесеності до сформованих дискурсів світової науки, зокрема, щодо “внутрішньої форми слова” О.О. Потебні (Л.А. Лисиченко, Ю.О. Карпенко, О.І. Чередниченко та ін.), теорії історичної еволюції мови (Л.А. Булаховський, В.Г. Скляренко, Г.П. Півторак та ін.), теорії значення (О.С. Мельничук, О.О. Тараненко та ін.), порівняльної та історичної типології мов (В.М. Русанівський, А.П. Непокупний, В.В. Німчук, Г.І. Халимоненко, М.А. Собуцький, К.І. Тищенко, С.В. Семчинський та ін.), системної та функціональної граматики (І.К. Кучеренко, І.Р. Вихованець, А.П. Грищенко, Л.О. Кадомцева, К.Г. Городенська, М.М. Пещак та ін.), стилістики (Д.Х. Баранник, В.С. Калашник, Л.І. Мацько, С.Я. Єрмоленко, Л.А. Лисиченко та ін.), які відбивають динамічний характер інтелектуального осягнення світу.

4. Розглянутий матеріал про кореляцію епістемологічних і лінгво-теоретичних підходів до інтелектуалізації дає змогу стверджувати, що поняття і категорії розсудку фіксуються в мові, і саме розсудок визначає формальну структуру мови. Спираючись на дослідницьку парадигму Ф. Гегеля, сформульовано лінгвістичний аргумент про залежність характеру граматичної будови мови від еволюції мислення. Інтерпретовано в проекції на мову парадокс Ф. Гегеля, за яким інтелектуальна еволюція - це рух від абстрактно-формального (твердого - fest, фіксованого - fixirt, нерухомого - unbewegt, засохлого - trocken, холодного - kalt, мертвотного - todt, відірваного - getrennt, розірваного - zerrissen, відчуженого - geschieden, розваленого - zerlegt) - до творчого, натхненного, діалектичного, синонімізованого з розумом й інтерпретативними можливостями мови. Логіко-теоретичне спостереження про вербалізований інтелект дозволяє твердити, що розсудок дає лише назву змісту, але сам зміст (і його мовна форма) іманентний предметові.

5. Сформульовано тезу про розум (рефлективний, рухливий, гнучкий), який є найвищим рівнем інтелекту, зосередженим на пізнанні загального, суті понять. Лише рефлективна, теоретична, по-філософськи мисляча свідомість відтворює логічний сенс понять і явищ, не виражених буквально, зовні, в апробованих, статичних схемах і моделях зв'язків та асоціативних узагальненнях. Мова - як вербалізований корелятив розуму - втілює здатність пізнавати новий інтелектуальний простір.

6. Теоретично обґрунтовано і системно диференційовано об'єктність дослідження інтелекту в епістемології та лінгвістиці: інтелект є корелятивом розумової діяльності, онтологічний статус і характер його відбито у типології мислення (абстрагування, логічної й асоціативної систематизації, конструювання аналогій, тотожностей, опозицій, ієрархічних послідовностей та ін.); інтелект є регулятивом ментальної свідомості; інтелект становить інтегральну цілісність розумових можливостей суб'єкта; інтелект сформульовано як вербальну репрезентацію мислення.

7. Концептуально сформульовано теоретичні засади і лінгвістичну перспективу множинних методів постмодерного аналізу інтелектуалізації літературної мови, аргументовано наукові метафори, що інтерпретують її як інтелектуальний парадокс (М. Фуко, Ж. Дельоз), як вербалізовані мовою структури несвідомого (Ж. Лакан), як граматикалізовані форми асоціативно-символічної свідомості (Ж. Дерріда), як архетипи колективного несвідомого, символізованого в мовних формах (К.Г. Юнг) та ін.

8. На підставі здійсненого дослідження поняттєвої та операціональної дефінітивності інтелекту в епістемології розроблено скорельовану систему категорій теоретичної лінгвістики: інтелектуальна свідомість (віднесеність до світоглядних концептів чи об'єктивного / ідеального у світосприйманні), інтелектуальні характеристики (віднесеність / невіднесеність до інтегральних особливостей інтелекту), інтелектуальний стиль (ідіостиль, орієнтований на об'єктивно новий, нестандартний мовно-естетичний пошук, відкритість інноваціям), інтелектуалізм (сукупність диференційних ознак, критеріїв і функцій інтелекту), інтелектуалізація (процесуальний розвиток інтелектуальних характеристик, функцій, критеріїв аналізу літературної мови, лінгвістичної теорії, культурного простору в історичному і психологічному часі).

9. Лінгвістичні критерії інтелектуалізму диференціюються в аспекті взаємозумовленості онтологічного статусу людини і вербалізованих форм мислення, що відбивають іманентні характеристики мови (парадигвальна систематизація та структурна ієрархічність мовних форм, рівнів, функцій, лінгвальна картина світу та ін.); в аспекті закономірності становлення і розвитку системно-структурної організації мови в історичному і психологічному часі; в аспекті ієрархії та взаємозв'язку поняттєво-логічних парадигм мовних одиниць та функціонально-стильових мовних парадигм.

10. Аргументовано, що мова як системно-структурна субстанція репрезентує у формах знаків і відношень диференційні ознаки інтелекту, мова як функція актуалізує іманентні характеристики комунікативності, мова як інтерпретація реалізує множинні дискурси пізнання.

11. У контексті інтелектуалізації літературної мови розроблено проблему евристичної цінності тексту, конкретного висловлювання відповідно до ідей про регулятивні принципи розуму (І. Кант), неокантіанської опозиції “пізнавальне - ціннісне” (В. Віндельбанд, Г. Ріккерт): об'єктивно значущі цінності втілені в мові як формі культури. Розуміння ціннісної буттєвості світу розвинено в аналіз інтелектуалізації як персоніфікованої системи інтерпретацій вербалізованої свідомості, що корелюється з функціями мови, її текстовими маніфестаціями. Філософська опозиція “об'єктне - чуттєве” (М. Мерло-Понті, Е. Гуссерль) конкретизована в лінгвістичному аналізі перспективи культурної динаміки національної мови, тобто “об'єктне - чуттєве” - грані цілісного світобачення, які визначають інтелектуальні потенції вербалізованої свідомості, системність і динаміку мовних одиниць.

12. Функціоналізм становить домінантну модель лінгвістичного аналізу, що визначає інтелектуалізацію мови, діалектичну опозицію “даного - нового”, формує критерії комунікативної ієрархії мовних одиниць у тексті (закономірного і спорадичного, центру і периферії, активу і пасиву). Статусна лінгвістична категорія функції є абстракцією, що реалізує мовні потенції в тексті та окреслюється в поняттєвих підходах: 1) онтологічної сутності мови, котра зумовлює роль (призначення) останньої в суспільстві; 2) корелятивної природи детермінованих відповідностей одиниць одного мовного рівня (парадигми, структури, сукупності) - іншому. Науковий контекст інтелектуалізації літературної мови аргументовано реалізацією основних функцій (стилістична стратифікація мови в її функціональному розвитку; даність і можливість в аспекті потенцій мови та її маніфестацій) та похідних (актуалізація мовного маргінесу).

13. Лінгвістична сутність інтелектуалізації визначається в аспектологічному дискурсі: мова постає формалізованою матрицею, символічним записом характеру засвоєння людиною позамовної дійсності. Водночас мовні одиниці, форми є відбитком людського буття, виступають засобом мовної концептуалізації світу, формуючи мовну картину останнього. Мовні форми ментальності накладають відбиток на сприйняття реальності людиною - сприйняття “крізь призму мови”, що доводить залежність когнітивної семантики від ментального досвіду людини.

14. Теорія інтелектуалізації літературної мови в проекції на когнітивну проблематику становить дослідницький інваріант традиційного структуралізму та генеративізму: актуальні ідеї “культурного концепту” (Ю.С. Степанов), “прототипу” (А. Вежбицька), “прототипового об'єкта”, “прототипової ситуації” (Г.І. Кустова) та ін. мають безумовну евристичну цінність і перспективу.

15. Націомовна картина світу розширює коло універсумів - здатностей, віднесених до онтологічного статусу інтелектуальної діяльності та її мовних маніфестацій. Ментальні форми мови репрезентовані в культурній пам'яті - еволюційно трансформованих символах, що “пам'ятають” чи “реконструюють” культурні концепти. Мовні форми ментального виявляють іманентні характеристики мислення у вербалізації свідомості від номінації до символу, від атомічно репрезентованої мовної картини світу до структурованих семантико-поняттєвих та інших парадигм.

16. В історії української літературної мови знаковою є вербалізована християнська модель світу, поняттєві, символічні та мовно-знакові форми якої зумовили тенденції формування староукраїнської літературної мови, визначили її інтелектуальні потенції. Системно репрезентовані в сучасній літературній мові, вони еволюціонують від текстових сполук різного ступеня абстракції до символічних, світоглядних формул свідомості, зокрема в культурних концептах біблійної фразеології.

17. Ознакою вияву інтелектуалізації літературної мови є динаміка розвитку її функціональних стилів, аналіз яких продуктивний в інтерпретативному дискурсі. Мовні стилі є феноменом національної культури, вищим еволюційним розвитком цивілізаційних вимірів нації - діалектичним, закономірним, віднесеним у вербалізованих формах існування до культурного простору, історичного і психологічного часу. У період глобалізації, пріоритетного розвитку електронної комунікації, комунікативної дифузії жанрів і типів мовлення критерії інтелектуалізації літературної мови у функціональному аспекті формують актуальну лінгвістичну проблематику, оскільки є прогностичними для визначення еволюційних тенденцій мови.

18. Інтелектуальні потенції української літературної мови реалізуються в персоніфікованому слові, можливостях авторських текстових маніфестацій в ідіостилях. У концептах інтерпретативних методологій дискурс інтелектуалізації літературної мови об'єктивізує діалектику загального і особистого в диспозиції норми і варіанта, статичної сукупності і персоніфікованої “єдності”, гіпотетичної можливості та законів її реалізації. Прогресивна динаміка української літературної мови нового часу корельована з цивілізаційними віхами розвитку старого, нового та новітнього періодів. Барокова ідіостилістика (Г. Сковорода) зосереджує семантичний та естетичний пошук навколо конструювання персоніфікованих інтерпретацій символічних сутностей, вербалізованого культурного коду, що його успадковує нова літературна мова. Зміна парадигм осягнення світу зумовлює еволюційні трансформації функціональних можливостей української мови: слово І. Котляревського визначило новий етап у розвитку літературної традиції, репрезентуючи в літературних формах живомовну стихію; інтелектуальні обрії Шевченкового слова в новій літературній мові є діалектичною єдністю авторської рефлексії та суспільних очікувань, що для культурного простору України зреалізовано як інтелектуальний імпульс до зміни функціонально-мовної парадигми розвитку.

19. Інтелектуальні тенденції мовно-художньої творчості нового часу як проблема інтенцій мови виражаються у векторах даності і можливості. Даність є узагальненою характеристикою художньо-естетичних настанов авторів на поетичну інсталяцію слова - запис комунікативної реальності, сформованої та репрезентативно представленої мовою. Можливість постає як творча орієнтація на мовний пошук, мовне конструювання, на трансформацію як художньо-естетичний прийом. Можливість є найбільш продуктивним і перспективним напрямком розвитку мови, виявом її інтелектуалізації.

20. Інтерпретативний дискурс, сформований в епістемології ХХ ст., актуалізує лінгвістичний контекст сучасного наукового плюралізму та його множинні дослідницькі підходи.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

Інтелектуальна еволюція української літературної мови: теорія аналізу. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2001. - 498 с. (Монографія).

Синонiмiя як об'єкт стилiстичного вивчення. Проблематика, методика аналiзу // Вiсник Київського унiверситету. Лiтературознавство. Мовознавство. - К.: Вид-во при Київ. держ. ун-тi, 1986. - Вип. 28. - C. 133-139.

Синонiмiя як об'єкт стилiстичного вивчення. Функцiонально - стилiстичнi пiдстави класифiкацiї // Вiсник Київського унiверситету. Лiтературознавство. Мовознавство. - К.: Вид-во при Київ. держ. ун-тi, 1987. - Вип. 29. - С. 135-142.

Синонiмiя як об'єкт стилiстичного вивчення. Функцiї синонiмiв у текстi // Вiсник Київського унiверситету. Лiтературознавство. Мовознавство. - К.: Вид-во при Київ. держ. ун-тi , 1989. - Вип. 30. - С. 138-142.

Логiка термiна “iнтелектуалiзацiя мови” у лiнгвiстичнiй теорiї // Терминологические чтения (Цикл 2) “Проблемы языков для специальных целей, научной и профессиональной коммуникации” - К.: Вид-во при Київ. держ. ун-тi, 1991. - Ч. 2. - С. 213-214.

Діалектика наукового пошуку і проблеми інтелектуалізації української мови // Українське мовознавство. - 1991. - Вип. 18. - С. 3-5.

Функцiональний розвиток мови у лiнгвiстичнiй концепцiї А.Ю. Кримського // Українське мовознавство. - 1992. -Вип. 19. - С. 52-58.

Розвиток i функцiонування української мови як проблеми лiнгвiстики i соціології // Українська мова й iсторiя: Зб. наук. праць - К.: Навч.-метод. каб. вищ. освiти Мiносвiти України, 1993. - С. 61-66.

Концептуальнiсть теорiї мовної iнтелектуалiзацiї //Сучаснi проблеми філології. Тематичний збірник наукових праць. - К.: Ін-т системних досліджень освіти, 1993. - С. 230-237.

Діалектика інтелектуального та мовної свідомості в концепції Ф. Гегеля // Вісник Київ. ун-ту. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 1993. - Вип. 1. - С. 165-175.

Mowni formy mentalitetu i styl // Wspуіczesne problemy stylistyki porтwnawczej. - Opole. - 1993. - C. 219-226.

Тенденции развития украинского литературного языка и современный мир // Jкzyki sіowiaсskie wobec wspуlczesnych przemian w krajach Europy њrodkowej i wschodniej. - Opole. - 1993. - C. 205-212.

Проблематика цінності в лінгвістиці як проекція філософської традиції // Вісник Київ. ун-ту ім. Т. Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 1994. - Вип. 2. - С. 180-188.

Функції української літературної мови як об'єкт дидактики // Українське мовознавство. - 1997. - Вип. 21. - С. 132-137.

Категорія ментальності. Лінгвістична інтерпретація // Вісник Київ. ун-ту ім. Т. Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 1998. - Вип. 6. - С. 65-68.

Мовні форми менталітету // Kieleckie studia rusystyczne. - 1998. - T. 8. - C. 277-284.

Прасимволи культури в українській ментальності: жито - життя - душа // Вісник Київ. ун-ту ім. Т. Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 1998. - Вип. 7. - С. 62-65.

Стилі сучасної української мови. Проблема структуризації // Українська мова: з минулого в майбутнє. - К.: НАН України, 1998. - С. 183-186.

Творчість І. Котляревського в ракурсі еволюційного розвитку літературних форм української мови // Творчість І. Котляревського в культурологічному контексті доби. Зб. праць. - К.: РВЦ “Київський університет”, 1998. - С. 206-213.

Мовні стилі як феномен національної культури. Програма для магістрантів філологічного факультету. - К.: ВЦ Київського університету, 1998. - 12 с. (Свідоцтво про державну реєстрацію прав автора на твір ПА № 904 від 13 січня 1998 р.).

Символіка рослинного світу у Тараса Шевченка (лінгвістична інтерпретація) // Шевченкознавчі студії. Збірник наукових праць, присвячений 185-річчю від дня народження Т.Г. Шевченка. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 1999. - С. 119-126.

Моделювання категорії “інтелектуалізація мови” в сучасній теоретичній лінгвістиці // Вісник КІ “Слов'янський університет”. - К., 1999. - Вип. 3. - С. 128-135.

Інтелектуальна динаміка української літературної мови: від літописного жанру до стильової систематики // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. - 2000. - Вип. 3. - С. 259-266.

Гіпотеза у сучасній лінгвістиці. До проблеми інтелектуалізації мови // Вісник Київ. ун-ту ім. Т. Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2000. - Вип. 8. - С. 66-70.

Архаїзми в дискурсі проблем функціонального розвитку мови // Дискурс сучасної історичної романістики: поетика жанру. Наукові студії. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2000. - С. 508-516.

Функція як лінгвістична категорія: теоретичне моделювання, статус // Вісник Київ. ун-ту ім. Т. Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2000. - Вип. 9. - С. 64-69.

Термінологія як проблема інтелектуалізації мови // Сучасні проблеми термінології та термінографії: Тези міжнародної наукової конференції. - К.: КМУЦА, 2000. - С. 11-12.

Теоретичні проблеми сучасного українського мовознавства: пошук дослідницьких парадигм // Слов'янські мови і сучасний світ. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2000. - С. 5-14.

Знаковість християнської моделі світу в лінгвістичній рецепції. (До питання про витоки української літературної фразеології) // Вісник КІ “Слов'янський університет”, 2000. - Вип. 9. Філологія. - С. 210-217.

Парадокси М. Фуко - Ж. Дельоза і мовний інтелектуалізм // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2000. - Вип. 1. - С. 3-11.

Лінгвістична інтерпретація символіки Тараса Шевченка: Сад // Шевченкознавчі студії. Збірник наукових праць. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2001. - Вип. 3. - С. 134-142.

Несвідоме структуроване як мова. Лінгвістичний контекст Жака Лакана // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2000. - Вип. 2. - С. 20-33.

Функції мови як об'єкт дидактики у вищій школі // Сучасний стан вищої освіти в Україні: проблеми та перспективи. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2000. - С. 240-243.

Епістеміологічна дискурсивність стилістики: інтерпретація як метод // Компаративні дослідження слов'янських мов і літератур. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2000. - С. 42-51.

Мова як рівень аналізу в епістемології нового часу: лінгво-філософський дискурс // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2001. - Вип. 3. - С. 20-29.

Інтелектуальна інсталяція літературної мови. Дискурс В. Винниченка // Літературознавчі студії. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2001. - С. 339-348.

Михайло Максимович і проблеми становлення лінгвістичної теорії в Україні // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2001. - Вип. 4. - С. 14-21.

Тенденції розвитку української термінології в контексті проблеми мовного планування // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: Зб. наукових праць. - К.: ІВЦ Держкомстату України. - 2002. - Вип. 2. - С. 11-18.

Ментальність у дискурсі інтелектуалізації літературної мови // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2002. - Вип. 5. - С. 29-41.

Семантика “універсалізмів” в історичному і психологічному часі // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2002. - Вип. 5. - С. 62-71.

Лінгвістична аргументація в психологічних теоріях інтелекту // Вісник Київського університету. Лiтературознавство. Мовознавство. Фольклористика. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2002. - Вип. 12. - С. 62-64.

Мова в операційній теорії інтелекту Ж. Піаже // Вісник Київського університету. Лiтературознавство. Мовознавство. Фольклористика. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2002. - Вип. 13. - С. 148-150.

Категорії історичного і психологічного часу: лінгвістична інтерпретація // Проблеми семантики слова, речення та тексту. Зб. наук. праць. - Вип. 8. - К.: ВЦ КНЛУ, 2002. - С. 356-360.

Лінгвістичний пошук в дискурсі постмодерних методологій: український контекст // Наукова спадщина професора С.В. Семчинського і сучасна філологія. Зб. наук. праць. Ч. ІІ. - К.: ВЦ “Київський університет”, - 2002. - с.587-593.

АНОТАЦІЯ

Шевченко Л.І. Інтелектуалізація української літературної мови: лінгвістична та теоретико-епістемологічна аспектологія. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальностями 10.02.01 - українська мова, 10.02.15 - загальне мовознавство. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2002.

У дисертації в лінгвотеоретичному та епістемологічному дискурсах розглянуто і концептуально обґрунтовано інтелектуальну еволюцію української літературної мови. Інтелектуалізація визначена як фундаментальний статус проблематики дослідження. У лінгвістичній та лінгвальній аспектології інтелектуалізацію співвіднесено з питаннями онтологічних вимірів мислення і мови, цивілізаційної еволюції мовних ресурсів та їх потенцій у культурному просторі нації, функціональними можливостями мови в комунікативно стійких й ідіостилістично модельованих типах мовлення, тенденціями розвитку національної літературної мови. Концептуальність інтерпретативних методологій у теоретико-лінгвістичній парадигмі відкритих визначень зумовила аналіз мовно-культурних концептів в історичному і психологічному часі, обґрунтування функцій літературної мови в ракурсі інтелектуальної перспективи і цінності, моделювання ментальності літературної мови, відбитої у мовній картині світу. Досліджено інтелектуалізацію як еволюцію слова, інтелектуалізацію як функцію в проекції на синтез антропологічно зорієнтованого знання, герменевтичних й епістемологічних ідей, що визначають когнітивний аспект лінгвістичної проблематики.

Ключові слова: вербалізована свідомість, еволюція української літературної мови, ідіостиль, інтелектуалізація української літературної мови, інтерпретативний аналіз, історія функціональних стилів, культурний простір літературної мови, ментальність, мовний концепт.

АННОТАЦИЯ

Шевченко Л.И. Интеллектуализация украинского литературного языка: лингвистическая и теоретико-эпистемологическая аспектология. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени доктора филологических наук по специальностям 10.02.01 - украинский язык, 10.02.15 - общее языкознание. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2002.

В диссертации впервые концептуально в лингвотеоретическом и эпистемологическом дискурсах сформулирована и обоснована проблематика интеллектуализации украинского литературного языка. Фундаментальный статус аспектологии исследования обусловил анализ лингвотеоретических проблем: онтологической взаимосвязи языка и мышления, цивилизационной эволюции языковых единиц как форм динамического сознания, анализа языковых ресурсов и их потенций в контексте культурного пространства нации, функциональных возможностей языка в речевых стилях и идиостилистических интерпретациях, тенденций развития современного украинского литературного языка.

Интеллектуализация рассмотрена в дискурсе лингвистической онтологии и определена как фундаментальная проблема современной лингвистической теории, способность её к интеллектуальному конструированию, интеллектуальной аналитической и прогностической деятельности.

Дифференцированы и дефинитивно определены категориальные сущности понятий “интеллект” - “интеллектуальное сознание” - “интеллектуальные стили” - “интеллектуальные характеристики” - “интеллектуализация” - “интеллектуализм” в историческом становлении философской, психологической и лингвистической теории.

Обоснованы и структурированы принципы лингвистического анализа интеллектуализации, позволяющие создавать аргументированные, эффективные исследовательские системы, адекватные проблематике и методологии современной науки.

Исследована системность интеллектуализма в языке, на уровне лингвистических абстракций проявляющаяся в инвариантах значений, функций и отношений, имеющая признаки регулярности, эволюционной закономерности и относительной стабильности.

Критерии интеллектуализации литературного языка коррелируются с дифференциальными признаками интеллекта и одновременно с имманентной сущностью языка: интеллектуализация анализируется в контексте эволюции слова (языковая картина мира в цивилизационных измерениях национальной культуры), в контексте функции языка (динамика развития стилей украинского литературного языка).

В системе анализа лингвистических моделей интеллектуализации исследуются языковые формы ментального как репрезентанты сущностных характеристик мышления (развитие слова от номинации - к символу - языковому концепту), определяются ментальная составляющая литературного языка, знаковость народнопоэтической и христианской фразеологии в концептуальном моделировании мира. Интепретативные методологии в теоретико-лингвистической парадигме актуализации соссюровской формулы s/S обусловили анализ языковых концептов культуры в историческом и психологическом времени, прогностическую мотивацию интеллектуального развития литературного языка.

Установлено, что репрезентативными признаками интеллектуализации являются эволюционное развитие функциональных стилей литературного языка, формирование стилевой нормы, актуализация потенций языковых ресурсов (синонимии, функциональной языковой периферии и др.).

Интеллектуальный ресурс идиостилей объективизирован в диалектике общего и частичного, диспозиции нормы и варианта, языковой парадигмы и её персонифицированной интерпретации, гипотетической возможности системной языковой единицы и законов её реализации. Интеллектуализм языковой картины мира Г. Сковороды, И. Котляревского, Т. Шевченко освещён в пространстве национальной культурной истории, определяющейся стадиальной эволюцией литературного языка, его перспективным развитием.

Ключевые слова: вербализированное сознание, эволюция украинского литературного языка, идиостиль, интеллектуализация литературного языка, интерпретативный анализ, история функциональных стилей, культурное пространство литературного языка, ментальность, языковой концепт.

ANNOTATION

Shevchenko Larissa I. Intellectualization of the Ukrainian literary language: linguistic, and theoretical and epistemological aspectology.--Manuscript.

Thesis for a Doctoral Degree in Philology. Specialty 10.02.01--Ukrainian Language, 10.02.15--General Linguistics.--Kyiv National Taras Shevchenko University.--Kyiv, 2002.

The thesis reviews and provides a conceptual rational of intellectual evolution of the Ukrainian literary language in lingual and theoretical, and epistemological discourses. Intellectualization is defined as a fundamental status of the problems of research. In linguistic and lingual aspectology, intellectualization is related to the ontological framework of thinking and language, civilization evolution of language resources and their potential in the cultural dimension of a nation, functional abilities of a language in communicatively stable and idiostylistically modeled types of speech, and trends in development of the national literary language. Conceptuality of interpretation methodologies in the theoretical linguistic paradigm of open definitions conditioned the analysis of language and cultural concepts in a historical and physiological time, substantiation of the functions of the literary language in the light of intellectual prospects and values, and modeling of mentality of the literary language reflected in the language picture of the world. Intellectualization is researched as evolution of a word and a function that influences upon the synthesis of anthropologically focused knowledge, hermeneutic and epistemological ideas that define the cognitive aspect of the linguistic problems.

Key words: verbalized consciousness, evolution of the Ukrainian literary language, idiostyle, intellectualization of the Ukrainian literary language, interpretation analysis, history of functional styles, cultural dimension of the literary language, mentality, language concept.

Підписано до друку 02.08. 2002 р. Формат 60 х 90/16.

Ум. друк. арк. 1,9. Обл.-вид. арк. 1,9.

Тираж 100 прим. Зам. № 152.

“АВТОРЕФЕРАТ”

01034, м. Київ-34, пров. Георгіївський, 2, оф. 29.

т. 578-04-14, 294-71-27.

Размещено на Allbest.ru