Емотивнi дiєслова як база iменного словотвору (семантико-функціональний аналiз)

Размещено на http://allbest.ru

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

10.02.02 - Російська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Емотивнi дiєслова як база iменного словотвору (семантико - функціональний аналiз)

Чепурiна Інна Володимирівна

Сімферополь - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Таврійському національному університеті

ім. В.І. Вернадського, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Богданович Галина Юріївна, Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, завідувач кафедри міжмовних комунікацій та журналістики

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Ігор Іванович Меншиков, Дніпропетровський національний університет, завідувач кафедри загального та російського мовознавства;

кандидат філологічних наук Світлана Олегівна Соколова, старший науковий співробітник Інституту української мови НАН України

Провідна установа -

Черкаський державний університет ім. Б. Хмельницького, кафедра загального та російського мовознавства, Міністерство освіти і науки України, м. Черкаси

Захист відбудеться “28 березня ” 2003 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52. 051.05 Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (95007, м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (95007, м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 4).

Автореферат розісланий “ 28 ” лютого 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Лавров В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Зміна парадигм наукового знання дає можливість побачити відомі явища в новому світлі, а головне - адекватно пояснити їх. Повною мірою це відноситься і до вивчення дериваційних можливостей слів на рівні таких комплексних одиниць системи словотвору, як словотворче гніздо, словотворча парадигма. Об'єктом вивчення стають класи провідних слів і підсистеми мотивованих ними дериватів [В.В. Грещук, О.П. Єрмакова, О.А. Земська, І.І. Ковалик, О.С. Кубрякова, Р.С. Манучарян, І.С. Улуханов, І.О. Ширшов та ін.]. При цьому акцент дослідження зміщується в бік семантичної будови комплексних одиниць словотвору [Морозова, 1980; Ярулліна, 1980; Грушко, 1982; Тишківська, 1987; Янценецька, 1991; Шевчук, 1992]. Різні аспекти у вивченні семантичної структури словотворчих парадигм розширюють змістовний бік цього поняття, що обумовило появу його нових трактувань [Федотова, 1998; Чжун Сяовен, 2002].

Актуальність теми. Пропоноване дослідження відображає тенденції сучасних наукових парадигм - словотвір поєднується з різними галузями лінгвістичних знань. Словотворча парадигма вивчається в руслі теорії деривації, лексикології, семасіології, функціонально-ономасіологічного напрямку і концепцій семантичного синтаксису. Запропонований підхід розкриває міжчастеричні семантико-словотворчі зв'язки, виявляючи більш широкі дериваційні можливості різних лексичних мікросистем, зокрема ЛСГ емотивних дієслів.

Вивчення емотивної лексики - це необхідна сторінка в гуманізації мовознавства, що виражається в дослідніцькому принципі антропоцентризму. Опис семантичної побудови мотиваційно зв`язаних емотивних одиниць дає можливість адекватно реконструювати удавану картину світу емоцій, допомогає краще зрозуміти, як вона віддзеркалюється та концептуалізується вмові.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження узгоджується з планом науково-дослідної роботи Таврійського національного університету ім В.І. Вернадського і є фрагментом теми “Функціональний опис російської мови та її одиниць” (№ 0101V001797), розроблюваної викладачами кафедри російського мовознавства і кафедри міжмовних комунікацій та журналістики.

Мета цієї роботи полягає в комплексному вивченні семантико-словотворчих зв'язків російських емотивних дієслів та їхніх іменних похідних з урахуванням функціональних особливостей дериватів. Поставлена мета визначила ряд конкретних завдань: 1) встановити семантичні межі ЛСГ емотивних дієслів у сучасній російській мові; виділити її ядро та периферію; 2) виявити семантичні та структурні фактори словотворчої активності емотивів; 3) вивчити, як семантика дієслова впливає на формування і розвиток смислової структури іменних похідних на рівні словотворчих категорій “ім'я дії”, “ім'я особи”, “ім'я якості”; 4) встановити потенційний набір дериватів у субстантивному та в ад'єктивному блоці з урахуванням словотворчої семантики імен; 5) змоделювати розширений тип словотворчої парадигми, що включає регулярні семантичні деривати метонімічного характеру; 6) вивчити характер взаємодії міжслівної і внутріслівної мотивації в межах одного полісеманту; 7) встановити причини появи словотворчих лакун у системі дериваційної парадигми російських емотивних дієслів; 8) виявити особливості функціонування іменних похідних і роль цих особливостей у формуванні семантичної структури девербативів.

Об'єктом дослідження стала семантична структура словотворчої парадигми емотивних дієслів на рівні іменних дериватів.

Предметом дослідження є 387 словотворчих парадигм від дієслів-емотивів (що включають близько 1200 слів), одержаних за допомогою суцільної вибірки з тлумачних словників сучасної російської літературної мови (БАС, МАС, ВТС), з Нового словника російської мови (тлумачно-словотворчого) [Єфремова, 2000], а також майже 1500 фрагментів з художніх і публіцистичних текстів російських письменників другої половини ХХ століття. Як додаткове джерело залучалася картотека тлумачних словників російської мови (МАС, ВАС).

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в роботі використовується ряд методів, що дозволяють здійснити комплексне дослідження матеріалу: метод морфемного і словотворчого аналізу, що дає змогу охарактеризувати формальні та семантичні зв'язки лексичних одиниць в середині словотворчих парадигм; компонентний аналіз - для виділення емоційних дієслів на основі дефініцій, що містять емотивні семи в логіко-предметній частині. При описі актантного розподілу семантики дієслова та виявленні потенційно можливих вихідних і вторинних значень дериватів використовувався метод пропозиційного аналізу, а також метод лінгвістичного прогнозування. Визначення сфер деривації та виділення видів словотворчої семантики опиралося на трансформаційний метод. При складанні розширеної типової словотворчої парадигми, що включає формально-семантичні та семантичні деривати, застосовувався метод моделювання. емотивний дiєслово дериват похідний

Наукова новизна дослідження полягає в принципі опису системних дериваційних зв'язків через семантичний пристрій словотворчої парадигми, що розуміється як набір потенційних похідних двох рівнів - формального і семантичного. Вперше до складу словотворчої парадигми дієслова включаються семантичні деривати, утворені за регулярними метонімічними моделями. У зв'язку з цим вводиться поняття розширеної типової словотворчої парадигми (ТСП).

Розширена ТСП емотивного дієслова виявила регулярні моделі семантичних дериватів у сфері емотивних похідних на рівні словотворчих категорій “ім'я дії”, “ім'я особи”, “ім'я якості”.

Визначено роль пропозиційних структур дієслова у формуванні семантики емотивних іменних похідних. Типи первинних і вторинних значень девербативів виділені на основі предикатно-аргументного підходу, що свідчить про його релевантність й у дослідженнях абстрактної лексики.

Особливості реалізації пропозиційних структур у семантиці похідних багатозначних субстантивів і ад'єктивів виявляються на основі аналізу міжслівних, міжслівно-внутріслівних та внутріслівних мотивацій, виявляючи три однойменних рівні метонімії. Встановлено, що в сфері емотивних іменних дериватів словотворча і семантична мотивації діють паралельно, міжслівні відносини ідентичні відносинам внутріслівного характеру.

У сфері похідних емотивних імен виявлена тенденція, зв'язана з підвищенням питомої ваги міжслівно-внутріслівної деривації, що актуалізує горизонтальні та вертикальні зв'язки в системі дієслівного словотвору.

Практичне значення одержаних результатів. Пропонована методика аналізу мотиваційно зв'язаних лексичних одиниць може бути використана при вивченні дериваційного потенціалу інших ЛСГ дієслів. Матеріал і висновки дисертації можуть знайти застосування в створенні тлумачних, словотворчих і спеціальних словників російської мови, зокрема гніздового тлумачно-словотворчого словника емотивної лексики; у процесі викладання курсів словотвору та лексикології сучасної російської мови у вищих навчальних закладах, у спецкурсах з дериватології, функціональної ономасіології, функціональної семантики.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації представлені в доповідях і виступах на конференціях професорсько-викладацького складу Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського (Сімферопольського державного університету) у 2000 - 2002 р., на чотирьох міжнародних і регіональних конференціях (Донецьк 2001, Черкаси 2001, Сімферополь 2002, Алушта 2002). Дисертація в цілому, а також окремі її розділи обговорювалися на засіданнях кафедри російської мови Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського.

Публікації. Основні положення дисертації відображено в семи публікаціях, з них чотири (без співавторів) опубліковано в провідних наукових фахових виданнях України, дві - доповіді наукових конференцій.

Структура роботи. Дисертація складається зі списку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (263 найменування) і додатка (24 сторінки). Обсяг основного змісту дисертації становить 196 сторінок.

ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано тему дослідження, відзначається актуальність і наукова новизна, формулюються мета, завдання, теоретична та практична цінність отриманих результатів, називаються методи дослідження, наводяться відомості про структуру роботи.

У першому розділі “Основні проблеми й аспекти вивчення емотивної лексики та її словотворчих можливостей” розглядаються теоретичні передумови дослідження емотивних дієслів та їх словотворчого потенціалу; виявляється семантична специфіка, встановлюються семантичні межі аналізованої ЛСГ; описуються сучасні аспекти вивчення словотворчої парадигми; вводиться поняття розширеної типової словотворчої парадигми (розширена ТСП), до складу якої включаються деривати формально-семантичного та семантичного рівня.

У першому підрозділі аналізуються основні класифікації емотивної лексики, наведено теоретичні положення, що обгрунтовують вибір як предмет дослідження денотативно-емотивних лексичних одиниць. Встановлюється типологія емотивних значень у структурі досліджуваних дієслів на підставі таких фактів:

1. У мовній моделі емоційно-психічної діяльності емоції з'являються як різні субстанціональні сутності, що відображають таксономію, наявну в картині світу природної мови. Так, емоції можуть передаватися дієсловом як стан (горевать - “испытывать горе, горесть”) і як становлення стану (расстроиться - “прийти в плохое подавленное настроение; огорчиться”), як відношення (ненавидеть - “испытывать ненависть к кому-, чему-л.”) і як вплив (смешить - “вызывать у кого-л. смех, заставлять смеяться”), а також як зовнішній прояв емоцій (смеяться - “издавать смех”).

2. Семантичне поле емоцій активно взаємодіє з іншими семантичними полями. Ця взаємодія здійснюється: а) через ядерні та периферійні компоненти того чи іншого семантичного класу. Дієслова цього роду дводенотативні, здатні позначати однією лексемою відразу дві ситуації, одна з яких (емотивна) передається диференційною семою згорнуто, як додаткова. Наприклад: ругать = говорити + виражати невдоволення; оцепенеть = стати нерухомим + сильне почуття; б) через кореляції прямих і переносних значень (ущемить 1 “сжать между чем-л.; сдавливая с двух сторон; защемить” (ущемить палец) ® ущемить 2 “причинить нравственную боль, обиду, страдание” (ущемить самолюбие)) та ін.

Враховуючи виявлену специфіку семної будови, а також різні типи мотивації емотивних значень, ми визначили семантичні межі досліджуваної ЛСГ, виділили її ядро і периферію. До складу ЛСГ емотивних дієслів входять:

1. Дієслова з первинною емоційною семантикою. Серед них переважають лексеми зі значенням стану (горевать, грустить, тужить, скорбеть); емоційного впливу (ожесточить, злить, забавлять, огорчать), рідше зустрічаються найменування зі значенням відносин (любить, жалеть, ругать).

2. Вторинні метафоричні предикати емоцій. Вони представляють найближче оточення центра описуваної лексичної безлічі та мають різний ступінь образності. Порівн.: смутить 2 - “привести в смущение, замешательство”; унизить - “задеть, оскорбить чье-л. самолюбие, достоинство; поставить в унизительное положение кого-л.”, а також опьянеть 2, трястись 5, бушевать 4, прилипать 4 та ін.

Дієслова із задавненою первинною емоційною семантикою і вторинні метафоричні предикати емоцій найбільш численні, мають дериваційне продовження. Вони складають ядро досліджуваної ЛСГ.

3. Асоціативні емотиви. Їм властиве асоціативне значення, що містить порівняння з тим, що названо утворюючим словом, і яскраво виражене емоційно-стилістичне забарвлення. Наприклад: крыса (асоціативні семи “сладковатый”, “розово-белый”, “нежный”) ® крыситься “злиться на кого-то”; миндаль (асоціативні семи “сладковатый”, “розово-белый”, “нежный”) миндальничать - “быть сентиментальным, приторно-ласковым; нежничать”, а також бык - бычиться, зверь - зверствовать, сатана - сатанеть, столб - остолбенеть та ін.

4. Емотиви з “парадоксальною внутрішньою формою”. Це маргінальна група, де мотивації протиставлена псевдомотивація, при якій вибір мотиватора найменування когнітивно не забезпечений і його зміст не відображений на семантиці слова. В неї включені розмовні просторічні чи, частіше, жаргонні дієслова типу тащиться - “получать удовольствие от кого-, чего-л., радоваться кому-, чему-л.”, огорошить - “неожиданно удивить”; втрескаться - “сильно влюбиться” і т.д.

Дієслова третьої і четвертої груп з яскраво вираженим емоційно-стилістичним забарвленням містять емотивні змісти двох рангів: денотативно-емотивні (наприклад, у дієслові крыситься - “злиться”, тащиться - “удовольствие”, “радоваться”) і коннотативно-емотивні, що задають окрему емоційну тональність і, часто, негативну оцінку того, хто говорить. Наслідком цього є комплексне зображення одним словом умоційного стану й емоційного відношення до нього того, хто говорить. Подібні дієслова представляють відповідно периферію і далеку периферію досліджуваної ЛСГ. Таким чином, виділені групи - ці послідовний перехід емотивних дієслів від центра до периферії в міру посилення в їх семантиці коннотативно-емотивного компонента і відповідно - послаблення їхньої дериваційної активності.

В другому підрозділі викладається теоретико-методологічна основа дослідження. За основну одиницю аналізу приймається словотворча парадигма. У рамках сучасних підходів актуальне дослідження типової словотворчої парадигми, її семантичної будови. Це визначило комплексний опис даної одиниці - як функціональної мікросистеми, через яку виявляються зв'язки словотовру з різними мовними рівнями (лексикою, морфологією, синтаксисом).

Зважаючи на особливості полісемії похідних емотивних імен, ми включаємо до складу ТСП семантичні деривати, утворені за регулярними метонімічними моделями. Підставою для цього служить виділення двох рівнів метонімічного переносу: внутріслівного і міжслівного, що діють паралельно, наприклад:

У зв'язку з цим у дисертації вводиться поняття розширеної ТСП, до складу якої включаються похідні формально-семантичного і семантичного, внутріслівного рівня.

У рамках пропонованої парадигми словотворчі значення (СЗ) розуміються як своєрідні маркери “ономасіологічних ролей учасників описуваної ситуації”, зв'язані самим безпосереднім чином “з моделюванням однотипних семантичних відносин між вихідними і похідними одиницями” [Кубрякова, 1981]. Це визначило використання ономасіологічного підходу як вихідного. Підставою для цього служить визнання синтаксичних джерел словотворчої семантики, зокрема валентнісних властивостей продукуючих, що зумовило застосування предикатно-аргументного підходу у визначенні типів первинних і вторинних номінацій у емотивних девербативах.

Специфіка аргументів емотивного предиката визначається особливостями його пропозиційної структури. Так, майже будь-яке емоційне переживання активізує всі інші системи людини. Наприклад, щоб відчути страх, людина повинна (1) сприйняти чи хоча б розумово уявити деяке положення речей і (2) оцінити його як небезпечне для себе чи якихось інших об'єктів, що знаходяться в його особистій сфері. Результатом цього є (3) власне емоція - неприємне почуття, викликане (1) чи (2). Це почуття може виявлятися в (4) непідконтрольних суб'єкту фізіологічних реакціях його тіла і/чи (5) у бажаннях, що можуть в свою чергу спричиняти контрольовані суб'єктом (6) моторну активність чи (7) мовну діяльність [Апресян, 1995]. Цьому сценарію виникнення і розвитку емоції на граматичному рівні відповідають такі учасники: суб'єкт емотивного стану, причина, власне емоція, її прояв, інтенсивність. Кількість їх може збільшуватися і буде варіюватися залежно від семного складу дієслова. Релевантною, зокрема, уявляється наявність у ньому несубстантивних сем, таких, як “побутовість”, “становлення”, “стан”, “відношення”, “вплив”. Різні їхні комбінації в остаточному підсумку обумовлюють словотворчу активність емотивних дієслів - як на рівні структури СП (нульові, одночленні та багаточленні типи парадигм, подані в іменному блоці категоріями “ім'я дії”, “ім'я особи”, “ім'я якості”), так і на рівні її лексичної наповненості (частки значення, що заповнюють ці категорії).

Актуалізація компонентів емотивного сценарію на рівні субстантиву й ад'єктиву простежується в межах словотворчо-пропозиційного [Араєва, 1994] значення, що обумовило кваліфікацію його як основного типу словотворчої семантики в сфері віддієслівних емотивних іменників і прикметників.

В другому розділі “Фактори словотворчої активності російських емотивних дієслів” встановлюється залежність словотворчих здібностей емотивів від їх семантичних і морфемно-словотворчих особливостей.

У першому підрозділі виявлені фактори дериваційної активності, визначена категоріально-лексичним і лексичним рівнем організації сем, а також типом похідності емоційного значення в дієслівному слові: а) наявність у семантичній структурі мотиватора семи “вплив”. Змістовно-валентнісна характеристика дієслів впливу визначає якісне і кількісне наповнення парадигм (порівн.: искушать искушение, искуситель, искусительный, искушенный; хвалить - хвала, хвальба, хвалитель, хвалительный, хвалебный, хваленый), а також семантичний розвиток дериватів (утешение 2 “то, что утешает, доставляет кому-л. успокоение, в горе” - утешение 2 // “участливые, успокоительные слова, речи”; б) присутність у семній структурі емотивних дієслів семи “прояв емоції”, що також стимулює розвиток вихідних і похідних значень девербативів; в) дводенотативність емотивів, що виявляється в пересіченні їх з іншими семантичними полями, головним чином мови, звучання, поводження (порівн. наповнення парадигм від дієслів ругать - ругание, ругань, руготня, ругня, ругатель, ругательный, ругательский; хвастаться - хвастанье, хвастовство, хвастун, хвастливый і т. д.); г) семантична недоцільність емоційного значення.

В другому підрозділі проводиться аналіз морфемної та словотворчої структури, у результаті якого встановлюється: а) активна участь у процесі словотвору дієслівних зв'язаних основ і основ з історичними префіксами; б) словотворча пасивність відіменних дієслів. Чіткість словотворчої структури, нефразеологічність семантики, “зайнятість місця” однокорінними іменами від вихідних ланок послабляють словотворчі можливості відсубстантивних і відад'єктивних емотивів; в) активність девербативних дієслів, утворених префіксальним способом. Деяка “кількість” граничності впливає на транспонування дієслівної семантики в ім'я [М.Н. Янценецька].

У третьому розділі “Розширена типова словотворча парадигма емотивних дієслів” дається структурно-семантична характеристика девербативів, досліджується вплив семантики дієслова на формування і розвиток значеннєвої структури іменних похідних на рівні категорій “ім'я дії”, “ім'я особи”, “ім'я якості”; встановлюються причини появи словотворчих лакун у сфері похідних емотивних імен; моделюється розширений тип словотворчої парадигми, що включає семантичні деривати метонімічного характеру; виявляються особливості функціонування іменних похідних і роль цих особливостей у семантичному формуванні дериватів.

У першому підрозділі досліджується семантична природа вихідних і вторинних значень похідного, встановлюється потенційний набір дериватів на рівні категорії “ім'я дії” з урахуванням словотворчої семантики імен, розкривається вплив текстової семантики на формування значеннєвої структури девербатива.

У першому пункті зроблено висновок про те, що емотиви зі значенням відхиленого дії-стану обслуговуються суфіксами з різним семантичним обсягом і тому з різними перетворюючими можливостями. У субстантивному полі дії-стану явище транспозиціїї неоднорідне. Значеннєва структура досліджуваних дериватів характеризується складним співвідношенням предметного і процесуального значень. У даному пункті встановлюються також причини лакун у сфері імен дії-стану. В другому пункті виявляється специфіка вихідних і вторинних значень імен дії-стану, простежуються стадії ослаблення дієслівної семантики і переходу її в субстантивну, аналізується регулярна багатозначність емотивних дерватів, описується характер взаємодії міжслівної та внутріслівної мотивації в межах одного полісеманта.

У першому підпункті встановлюється, що значній частині похідних властивий лексико-синтаксичний характер деривації. Порівн.: раскаяние - “сознание своей вины, сожаление о совершенном поступке”; сострадание - “сочувствие, жалость, вызываемые чьим-л. страданием, несчастьем”, де іменники - своєрідні абстрактні поняття, у яких значення відхиленого дії-стану нерозривно злите з її змістом, що призводить до послаблення процесної семи і надоє дериватам більшості лексичної визначеності. Лексична визначеність транспозитів - це наслідок впливу категорійних ознак іменника, що в емотивному дериваті підсилюється особливостями семного складу мотиватора: логічно обов'язкові значення результату як високого ступеня концентрації почуття, причини і зовнішнього його прояву складають зміст і наповнення емоції. Вираженням цієї особливості є поєднання в семантиці деривата різних за типом сем і, як наслідок, “паростки” нових видів словотворчої семантики. Виділені компоненти, актуалізуючись у похідному, продукують словотворчо-пропозиційний тип словотворчого значення. Порівн.: почитать “уважать кого-л., что-л., относиться с почтением к ком-, чему-л.” - почести мн. “внешнее выражение уважения, почтения к кому-, чему-л., публичное признание чьих-л. заслуг” (модель: дія - її вираження); уморить 3 “насмешить до изнеможения” - умора “о ком-, чем-л. крайне смешном” (модель: дія причина дії).

Збагачуючи семантичні можливості віддієслівних іменників, транспозиція робить припустимим сприйняття емотивної дії, чи процесу стану як окремого суб'єкта чи об'єкта. Так, у контексті “О если бы! - воскликнул я мысленно, пытаясь совладать с разочарованием (І. Бродський)” - емотив сприймається як окремий, самостійний об'єкт, що вступає в окремі відносини з “я” оповідача, що актуалізовано основним предикатом “совладать”. Назви емоцій часто виконують функцію надтекстового узагальнення, переводячи ситуацію в загальнолюдський план. Це сприяє “екстеоризації” [Н.Д. Арутюнова] названих станів і поданню її як окремих, самостійних об'єктів, своєрідних аналогів предметів у невидимому світі [О.С. Кубрякова]. Наприклад: Как снова все прекрасно, мой друг. Похмелье, разочарование, отчаяние, кофе, гольф! (В. Аксьонов). Імена “разочарование” і “отчаяние” виконують функцію значеннєвого резюмування не тільки стосовно змісту, вираженого в безпосередньому передтексті, але й мають узагальнююче, у межах розповіді як цілісного тексту, значення. “Екстеоризацію” емоцій підсилює відсутність синтагматичних зв'язків та синонімічні вживання предикатів з більш конкретними поняттями - іменниками “кофе”, “гольф”. Вступаючи в нові словосполучення і набираючи нових значеннєвих відтінків, емотивний дериват починає мати потребу в самостійній фіксації в словнику, де описується його власна значеннєва структура.

Другий підпункт присвячений аналізу семантичного розвитку емотивних імен дії-стану. Компоненти семантики мотиватора, що формують вихідні значення деривата (причина, спосіб/засіб вираження емоції, непредметний результат), визначають і розвиток його значеннєвої структури. Ступінь їхньої об'єктивації в похідних значеннях різна. Так, у внутріслівній парадигмі субстантивів відзначені семантичні компоненти можуть бути представлені як: 1) доповнення до назви відверненого дії-стану (ликование - “действие по знач. глаг. ликовать; торжество, радость”); 2) відтінок до назви відверненого дії-стану (истязание - “действие по знач. глаг. истязать // Жестокие мучения, пытки”); 3) самостійне номерне значення з різною питомою вагою предметності (порівн.: хвала 1 - “прославление, восхваление” и хвала 2 - “возглас, выражающий одобрение, восхищение, признание кого-, чего-л.”). Дана шкала відображає послідовні етапи посилення предметної семантики і відповідно послаблення процесуального значення й ілюструє, як ускладнення окремого лексичного значення “перетворюється” в ускладнення значеннєвої структури девербатива.

В результаті дослідження складено типову лексично-семантичну парадигму емотивного іменника, що визначає якісне наповнення розширеної ТСП на рівні словотворчої категорії “ім'я дії”.

відхилена емоційна дія (осмеяние - “действие по знач. глаг. осмеять”);

емоційний стан (ошеломление - “состояние по знач. глаг. ошеломить”);

відхилена емоційна дія чи стан, синкретичний з його властивостями” (огорчение - “чувство горечи; неприятность, расстройство”);

причина (джерело), що викликає емоційний стан (увеселение 2 - “развлечение, зрелище, которое доставляет удовольствие”);

вираження емоційної дії, стану чи відносин (насмешка 2 - “выражение ироничного отношения во взгляде, голосе и т.д.”);

спосіб/засіб емоційного впливу ( утешение 2 // - “успокоительные слова, речи”)

суб'єкт - причина, що викликає емоційний стан чи ставлення (очарование 3 - “о ком-, чем-л. пленительном”);

наслідок-результат емоційного впливу (очарование 2 - “состояние подвергшегося чарующей силе”).

Встановлено, що вторинні метонімічні значення є результатом як внутріслівної, так і міжслівної деривації і мають своєрідну “множинність” мотивації. Міжслівні та міжслівно-внутріслівні дериваційні відносини реалізуються в рамках декількох рівнів узагальнення словотворчої семантики, представленої словотворно-пропозиційним, лексико-словотворчим та індивідуальним лексико-словотворчим значеннями.

Проведений нами аналіз виявив подібність значеннєвих структур досліджуваних одиниць з непохідними і похідними іменниками, що називають емоції. Загальними для всіх структурних груп є значення причини, суб'єкта-джерела і прояву емоції. Отже, однотипність словотворчої семантики похідного емотивного субстантиву обумовлена як семантикою мотивуючого дієслова, так і загальними ознаками лексико-семантичного поля емоції. У формуванні інших вторинних значень віддієслівних імен, зокрема об'єкта, способу і наслідка-результата емоційного впливу, семантика вутворюючого дієслова є визначальною.

В другому підрозділі визначені потенційні похідні в межах категорії “ім'я особи”. Вони реалізуються значеннями “ім'я суб'єкта емоційної дії”, “ім'я об'єкта емоційної дії”.

У першому пункті дається структурно-семантична характеристика агентивів, виявляється неоднорідність у наборі ознак агенса в сфері емотивних дериватів: вони здатні позначати як активного (шутник, угодник, обольститель, хулитель, надоеда, обидчик і ін.), так і пасивного діяча (вздыхатель, обожатель, страдалец, рыдалец, брезгун і т. д). Пасивність, з одного боку, і динамічність, активність семантики агенса, з іншого, - це відображення класифікації виробляючих емотивів: від дієслів стану до дієслів емоційного впливу. Останні часто межують із ЛСГ мови і поведінки, у яких суб'єктна валентність на словотворчому рівні реалізується вільно. В другому пункті встановлюються також причини лакун в сфері агентивних похідних. У третьому пункті розглядаються особливості реалізації семантики мотиватора в іменах особи в традиційному і нетрадиційному, зокрема пропозиційному, аспекті. Специфіка відносин в опозиції “емотивне дієслово - ім'я особи” визначається насамперед динамікою лексичних процесів, що обумовило використання традиційного підходу як основного. Він дозволяє інтерпретувати ідіоматичність деривата як результат взаємодії семантики мотивуючого і форманта. В результаті аналізу виділені джерела семантичного “відокремлення” емотивних агентивів, що виражаються: а) у розбіжності наступності дієслівних валентностей в іменах (успокоить кого, что - успокоитель кого); б) у семантичних нарощеннях типізованого (приставала - “прост. Тот, кто постоянно пристает”) і нетипізованого характеру (обожать - “питать к кому-, чему-л. чувство сильной, доходящей до преклонения любви” - обожатель - “мужчина, ухаживающий за женщиной; поклонник”); в) у нарощенні прамовцем оцінки дії действия (плакать - “проливать слезы (от обиды, горя, боли и т.п.) - плакса - “человек, склонный плакать от любой обиды, от боли и т.п. (чаще о детях)” - і це погано). Семантичні й оцінні нарощення ускладнюють лексичне значення дериватів, актуалізуючи в них оцінно-ознаковую семантику. У емотивних агентивах відбувається згущення емоційно-оцінного компонента. Останній виявляється в них найбільш яскраво в порівнянні з дієсловом та ім'ям дії-стану. У четвертому пункті описується номінативна специфіка досліджуваних дериватів, обумовлена приналежністю їх до предметно-ознакових імен. Встановлюється, що емотивні імена осіб неоднорідні за ступенем представленості в їхньому значенні ознакових властивостей. Ознака емотивних агентивів знижується в міру ослаблення в їхній семантиці мовно-поведінкового компонента.

У третьому підрозділі виявляється семантична природа вихідних і вторинних значень похідного імені прикметника, встановлюється потенційний набір дериватів на рівні словотворчих категорій “ім'я якості” з урахуванням словотворчої семантики імен, показано вплив синтагматичних властивостей ад'єктиву на формування його значеннєвої структури.

У першому пункті дається структурно-семантична характеристика ад'єктивних похідних у складі словотворчої парадигми, виявляються особливості прикметників, омонімічних дієприкметникам, у системі дериваційного вираження ознакового значення. В другому пункті встановлюються причини утворення лакун у сфері емотивних ад'єктивів. У третьому пункті виявляється специфіка вихідних і вторинних значень імен якості, аналізується регулярна багатозначність у дериватах, описується характер взаємодії межслівної та внутріслівної мотивації в межах одного полісеманта, виявляється список дериваційних значень емотивних прикметників, що визначає якісне наповнення розширеної ТСП на рівні ад'єктивної зони:

суб'єкт як носій чи виробник емоції (обидчивый ребенок);

суб'єкт як джерело емоційного стану (трогательный рассказ);

об'єкт, на який спрямована емоція (безутешный отец);

об'єкт як джерело емоції (любимый сын);

вираження емоційної дії (стану, ставлення) (удивленный взгляд);

властивість суб'єкта емоційної дії (стан, відносини) (вспыльчивый характер);

власне емоційний стан (ставлення) (почтительное отношение);

інтенсивність, тривалість прояву ознаки (потрясающий успех);

локативна ознака (язвительная статья);

каузативна ознака (удивительное совпадение);

слідчо-результативна ознака (отчаянный шаг).

Дослідження показало, що значеннєвий пристрій ад'єктивів задається утворюючим дієсловом, певними типами лексичного поєднання, а також впливом лексико-семантичного поля емоцій у цілому. Так, виділений ряд дериваційних значень виявляється у відіменникових і непохідних прикметниках, що обумовлено однаковою денотативною віднесеністю всіх лексичних одиниць досліджуваного поля.

Внутріслівна лексико-семантична парадигма ад'єктивного деривата виявляє подібність зі змістом субстантивного похідного: спільність мотивуючої дієслівної бази сприяє паралелізму у формуванні дериваційних значень віддієслівного прикметника й іменника. Наприклад: “суб'єкт як джерело емоційного стану”, порівн.: очарование “о ком-, чем-л. пленительном” [ваш сын (его взгляд) - просто очарование] і очаровательный “чарующий, прелестный, восхитительный” (очаровательный сын; взгляд); “каузація емоційного стану чи відношення”, порівн.: унижение “то, что умаляет, оскорбляет достоинство кого-л.” (этот поступок - унижение для нас) і унизительный “оскорбительный для чьего-л. достоинства, самолюбия” (унизительный поступок) і т.д. Загальні значення репрезентуються більш регулярно в прикметниках. У ознакових дериватах, на відміну від субстантивів, спостерігається і диференціація однойменного актантного значення, що може супроводжуватися об'єктивацією різних мовних ситуацій. Порівн.: привязаться 2 “перен. Разг. Пристать к кому-л., надоедая или придираясь” - привязчивый 2 “надоедливый, назойливый, навязчивый” (н. посетитель) и привязчивый 3 “склонный к придиркам, придирчивый” (п. цензура) - у похідних значеннях реалізується суб'єктна валентність. Відзначені факти означають можливість більш детального опису такого феномена, як емоції, у сфері ознакових дериватів. Даний висновок підтверджується особливостями реалізації пропозиційних структур у семантиці похідних ад'єктивів, що ілюструють більш активну реалізацію лексико-словотворчого й індивідуального лексико-словотворчого значення.

ВИСНОВКИ

1. Розуміння емотивних дієслів як бази іменного словотвору спирається на поняття словотворчої парадигми, що розглядається нами як набір потенційних похідних двох рівнів - слів і значень (ЛСВ). Словотворча парадигма емотивного дієслова трактується як комплексна одиниця, що включає формально-семантичні та семантичні деривати метонімічного типу. Підставою для включення останніх у СП послужила наявність двох рівнів метонімічного переносу: внутріслівного та міжслівного, що діють паралельно.

Даний підхід обумовив введення поняття розширеної типової словотворчої парадигми, що являє собою набір похідних словотворчого і семантичного типу. У рамках виділеного поняття ми виявили список потенційних дериваційних значень емотивних імен у межах словотворчих категорій “ім'я дії”, “ім'я особи”, “ім'я якості”. На рівні лексико-семантичних варіантів вони визначають якісне наповнення розширеної ТСП. Аналіз полісемії похідного слова в межах словотворчих категорій дає нове бачення даного мовного феномена, створеного семантичною структурою категорії.

2. Аналіз фактичного матеріалу показав, що головним фактором дериваційної активності емотивних дієслів є така особливість їхньої семної організації, як дводенотативність. Пересічність емотивів із семантичними полями мови, звуку і поведінки дає максимальну кількість похідних слів і значень.

3. Встановлено, що в основі формування семантики іменних емотивних дериватів лежить реалізація елементів структурно-логічної схеми утворюючого дієслова. Це обумовило використання пропозиційного підходу в описі системних зв'язків мотивуючих і мотивованих одиниць і виділення словотворчо-пропозиційного значення як основного типу словотворчої семантики в сфері досліджуваних імен. Об'єктивація словотворчо-пропозиційного значення складає наповнення типових внутріслівних парадигм іменника і прикметника.

4. Проведене дослідження показало, що пропозиційні структури в семантиці похідних багатозначних субстантивів і ад'єктивів реалізуються на рівні міжслівних, міжслівно-внутріслівних і внутріслівних мотивацій, що виявляють три однойменних рівні метонімії. Внутріслівні відносини адекватні відносинам міжслівного характеру.

У сфері похідних емотивних імен виявлена тенденція підвищення питомої ваги міжслівно-внутріслівної деривації. Цей факт свідчить про актуалізацію вертикальних зв'язків у системі дієслівного словотвору.

5. В результаті дослідження складена така розширена ТСП емотивного дієслова:

6. Наведена парадигма свідчить про паралельне формування дериваційних значень віддієслівних емотивних імен. При цьому прикметники відрізняються більш активною конкретною реалізацією словотворчо-пропозиційної семантики на рівні лексико-словотворчого та індивідуального лексико-словотворчого значення.

7. Встановлено, що на формування семантичної структури лексем впливає не тільки мотивуюче дієслово, а також і виділені лексико-семантичні параметри поля емоцій.

8. Опис словотворчих парадигм з позицій семно-компонентного аналізу, у тому числі актантноо розподілу дієслівної семантики, органічно поєднується з концепцією фреймів: називаючи якийсь процес, ми відтворюємо у свідомості валентнісний склад слова, що дозволяє співвіднести дію з його компонентами і структурою. Так, виявлені значення - це окремі фрагменти, що, складаючись у деяку систематизовану послідовність подій, являють собою структурну схему фрейму (фреймів) емоцій. Аналіз словотворчої парадигми як лінгвістичного конструкта, що формує фрейми на дієслівно-предикатній основі, побудова фреймів на основі похідних віддієслівних імен представляє самостійний ракурс дослідження, який ми розглядаємо як перспективний.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНІ В ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Чепуріна І.В. Формування семантики ад'єктива в тричленному словотворчому ланцюзі // Вчені записки Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського. - Сімферополь. - 2000. - № 13 (52). - С. 101 - 106.

2. Чепуріна І.В. Семантична структура емотивних похідних (на прикладі віддієслівних іменників зі значенням особи) // Вчені записки Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського. - Сімферополь. - 2001. - Т. 14 [53]. - № 1. - С. 84 - 91.

3. Чепуріна І.В. Лінгво-когнитивний потенціал емотивних дієслів // Культура народів Причорномор'я. - Сімферополь. - 2002. - № 27. - С. 111 - 121

4. Чепуріна І.В. Похідний емотивний агентив: функціонально-комунікативний аспект // Вчені записки Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського. - Сімферополь. - 2002. - Т. 15 [54]. - № 2. - С. 128 - 132.

5. Чепуріна І.В. Ресурси індивідуальної семантики ад'єктиву // Філологічні студії: Український міжвузівський філологічний журнал - Сімферополь. - 2001. - № 3. - С. 154 - 156.

6. Чепуріна І.В. Значеннєва структура імен дії-стану в її відношенні до мотивуючого дієслова (на матеріалі дієслів зі значенням емоційної діяльності) // Матеріали міжнародної наукової конференції “Діахронічне, типологічне і контрастивне дослідження германських, романських і слов'янських мов (семантика й словотвір)”. - Донецьк, 2001. - С. 227 - 332.

7. Чепуріна І.В. Особливості значеннєвої структури емотивних дієслів і їхніх похідних (на прикладі іменників) // Міжкультурні реалії і перспективи: Збірник доповідей наукової конференції Крим, Алушта, 27 - 31 травня 2002 р. - М.: Видавн. РУДН, 2002. - С. 154-165.

АННОТАЦИЯ

Чепурина И.В. Эмотивные глаголы как база именного словообразования (семантико-функциональный аспект). Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10. 02. 02 - русский язык. Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского, Симферополь, 2003.

Диссертация посвящена изучению русских эмотивных глаголов как базы именного словообразования. В работе предлагается комплексное исследование семантико-словообразовательных связей эмотивных глаголов и их именных производных с учетом функциональных особенностей дериватов. Под эмотивными понимаются глаголы с семой эмотивности в логико-предметной части значения. При этом семы эмотивности могут иметь статус категориально-лексических или дифференциальных. В качестве категориальных эмотивные семы выделяются как в прямых, так и в переносных значениях. Нами определены семантические границы ЛСГ эмотивных глаголов, выделены ее ядро и периферия. В результате исследования установлены факторы деривационной активности эмотивных глаголов, обусловленные их лексико-семантической и морфемно-словобразовательной спецификой.

За основную единицу анализа принимается типовая словообразовательная парадигма. Специфика производного слова, обусловливающая связь словообразования с различными языковыми уровнями (лексикой, морфологией, синтаксисом), определила комплексный анализ ТСП. В диссертации вводится понятие расширенной типовой словообразовательной парадигмы, в состав которой включаются дериваты формально-семантического и семантического уровня, образованные по регулярным метонимическим моделям. Основанием для включения семантических дериватов послужило параллельное действие словообразовательной и семантической мотивации. В рамках отмеченного понятия выявляется список потенциальных деривационных значений эмотивных имен (типовые лексико-семантические парадигмы) в пределах словообразовательных категорий “имя действия”, “имя лица”, “имя качества”. На уровне лексико-семантических вариантов они определяют качественное наполнение расширенной ТСП.

Типы первичных и вторичных значений эмотивных девербативов выявляются на основе предикатно-аргументной концепции. Актуализация компонентов структурно-логической схемы в субстантивных и адъективных дериватах прослеживается на различных по степени абстракции уровнях словообразовательной семантики: словообразовательно-пропозициональной, лексико-словообразовательной и индивидуальной лексико-словообразовательной, что иллюстрирует неоднородность семантических отношений между эмотивным глаголом и производным именем.

Особенности реализации пропозициональной структуры глагола в семантике многозначных имен выявляются в процессе анализа различных уровней метонимии: межсловного, внутрисловного, межсловно-внутрисловного.

Установлено, что семантическая структура исследуемых имен формируется под воздействием как мотивирующего глагола, так лексико-семантических параметров поля эмоций. Окончательное становление и дальнейшее развитие эмотивных дериватов определяется фактором их функционирования как самостоятельных единиц лексико-семантической системы языка.

Ключевые слова: эмотив, дериват, семантическая деривация, словообразовательная семантика, пропозициональная структура, типовая словообразовательная парадигма.

АНОТАЦІЯ

Чепуріна І.В. Емотивні дієслова як база іменного словотвору (семантико-функціональний аспект). Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата філологічних наук за фахом 10.02.02 - російська мова. Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, Сімферополь, 2003.

Дисертація присвячена вивченню російських емотивних дієслів як бази іменного словотвору. У роботі пропонується комплексне дослідження семантико-словотворчих зв'язків емотивних дієслів та їх іменних похідних з урахуванням функціональних особливостей дериватів. В дисертації вводиться поняття розширеної типової словотворчої парадигми, до складу якої включаються деривати формально-семантичного та семантичного рівня, утворені за регулярними метонімічними моделями. В рамках відзначеного поняття виявлено список потенційних дериваційних значень емотивних імен на рівні словотворчих категорій “ім'я дії”, “ім'я особи”, “ім'я якості”, досліджується характер взаємодії міжслівної і внутріслівної мотивації в межах одного полісеманта.

Ключові слова: емотив, дериват, семантична деривація, словотворча семантика, пропозиційна структура, типова словотворча парадигма.

THE SUMMARY

Chepurina I. V. Emotive verbs as the base of nominal word-formation (semantically fucntional aspect). The manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of Cand.Phil.Sci. on speciality 10. 02. 02 Russian language. Vernadskiy Tavricheskiy National University, Simferopol. 2003

The dissertation is devoted to research of russian emotive verbs as the base of nominal word formation. The complex research of semantic functional links of emotive verbs and their nominal derivatives with the respect of fuctional specialities of derivates is conducted. In the dissertation the concept of the expanded typical word-formative paradigm which structure includes the derivatives of a formal - semantic and semantic level, created by regular metonimic models is entered. Within the borders of the specified concept the list of potential derivative meanings of emotive names comes to a light at a level of word forming categories “the name of an action”, “the name of a person”, “the name of quality” and also the character of interaction inter-word and intro-word motivation within the borders of a single polisemant being reserched.

Keywords: emotive, derivate, semantic derivation, word forming semantics, propositional structure, typical wordforming paradigm.

Размещено на Allbest.ru