Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ІВАНА ФРАНКА

Гіков Леонід Вікторович

УДК 811.112.2'38'37

ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНИХ І ЛЕКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ В АВТОРСЬКОМУ СТИЛІ (на матеріалі німецької художньої прози)

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Львів - 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі германського, загального та порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Левицький Віктор Васильович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри германського, загального та порівняльного мовознавства.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Кусько Катерина Яківна, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри іноземних мов для гуманітарних факультетів;

кандидат філологічних наук, доцент Меліка Георгій Іванович, Ужгородський національний університет, доцент кафедри німецької мови.

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України, кафедра германської філології.

Захист відбудеться „17” вересня 2003 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.15 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1, ауд. 405.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79001, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий „15” серпня 2003 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.А. Шпак

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

німецький проза дієслово прикметник

Реферована дисертаційна робота має за мету дослідити особливості вживання лексико-граматичних і лексичних одиниць в авторському стилі. Дослідження відношень і взаємозв'язків лінгвістичних одиниць і елементів тексту, які завдяки сполучуваності створюють цілісне полотно авторського задуму, збігається із загальною тенденцією до глибшого і всебічного розгляду тексту.

Питання, пов'язані з категорією авторського стилю, належать до числа тих суперечливих проблем мовознавства, які на кожному новому етапі розвитку лінгвістичної науки не втрачають своєї актуальності. Дослідники єдині в тому, що без усвідомлення поняття авторського стилю неможливо визначити композиційну своєрідність твору, проникнути в глибини художнього тексту, встановити особливості словесної архітектоніки твору.

У сучасній філології існує окремий напрямок щодо вивчення індивідуальних особливостей авторських стилів за допомогою низки лінгвостатистичних методів (В.І.Перебийніс, О.С.Ахманова, Е.В.Падучева, Р.М.Фрумкіна, Б.М.Головін, Л.Н.Засоріна, Г.Маєр та ін.).

Однак на даний час у вітчизняному мовознавстві немає досліджень особливостей вживання лексико-граматичних і лексичних одиниць в авторському стилі за допомогою лінгвостатистичних методів, які дають можливість розкрити такі закономірності сполучуваності слів, які неможливо виявити іншими методами. Лексико-семантичний аналіз слугує основою для вивчення змісту тексту і розкриття відображеного в ньому світосприйняття.

Творчість досліджуваних нами авторів Томаса Манна, Мартіна Вальзера, Генріха Белля, Зіґфріда Ленца, Ґюнтера де Бройна, Моніки Марон -- глибоко самобутнє явище в німецькій літературі. Оригінальні погляди цих письменників на літературу, суспільство, розвиток нації і особистості, своєрідності концепції світу і його художнього бачення зумовили індивідуально-неповторний характер авторських прийомів пізнання і відтворення дійсності в слові.

Актуальність вибору теми дисертації мотивується потребами вдосконалення описів лексико-семантичних особливостей авторського стилю і нового бачення цієї лінгвістичної категорії. В українській германістиці відсутні роботи, в яких домінантним був би комплексний квантитативний аналіз особливостей вживання всіх основних лексичних одиниць в авторському стилі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках реалізації наукової програми факультету іноземних мов “Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” та в руслі наукової проблематики кафедри германського, загального та порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича -- “Семантика та прагматика одиниць лексичного, фонетичного та морфологічного рівнів мови” (затвердженої 27 лютого 1997 року, протокол №2, № держреєстрації 0199U001872).

Автором у межах цього напрямку запропоновано методи об'єктивного встановлення розбіжностей і подібностей вживання певних лексичних і граматичних одиниць у текстах різних авторів. На підставі аналізу традиційних семантичних класифікацій лексико-граматичних класів слів створено власні класифікації.

На тлі загальної проблематики встановлюється мета наукової роботи -- дослідити і обґрунтувати особливості вживання лексико-граматичних і лексичних одиниць в авторському стилі.

Досягнення мети передбачає розв'язання таких завдань:

1) визначити лінгвістичний статус тексту і його елементів;

2) здійснити інвентаризацію лексико-семантичних груп іменників, дієслів, прикметників, прислівників;

3) з'ясувати частотну характеристику і здійснити порівняльний аналіз частот вживання кожної досліджуваної частини мови стосовно одна до одної;

4) дослідити частоти уживаності однієї і тієї ж лексико-граматичної одиниці у творах різних авторів і обґрунтувати їх вплив на особливості індивідуально-авторського стилю;

5) провести кількісний аналіз лексико-семантичного складу досліджуваних творів і встановити стилерозрізнювальний потенціал кожного з підкласів слів;

6) встановити подібність між авторськими стилями за розподілом частот лексико-семантичних підкласів слів та, виявляючи особливості реалізації лексико-семантичних підкласів слів у стилі кожного автора, визначити подібність між окремими його творами і ступінь стабільності авторського стилю.

Об'єкт дослідження -- авторський стиль. Предметом дослідження є лексико-граматичні і лексико-семантичні елементи авторського стилю.

Методи дослідження. Науковий аналіз здійснюється із врахуванням відомих положень про зв'язок мови і мислення, співвідношення форми і змісту мовних одиниць. Характер дослідження зумовив комплексне використання: індуктивного методу, який визначає напрям дослідження від накопичення мовного матеріалу до його систематизації та визначення закономірностей функціонування лексичних одиниць у авторському стилі; методу дистрибутивного аналізу та контекстологічного методу -- для дослідження функціонування лексичних одиниць у тексті; методу моделювання лексико-семантичних підкласів слів; методу компонентного аналізу, що скерований на уточнення семантичної структури досліджуваних частин мови, та лінгвостатистичного методу (у тому числі критерію “хі-квадрат”, коефіцієнта спряженості К та коефіцієнта кореляції r) -- для встановлення частотності окремих елементів мови.

Матеріалом для дослідження став лексичний склад, зібраний методом вибіркового виписування (кожна десята сторінка) із текстів різнотематичних творів сучасної німецької художньої прози. Джерельну базу дисертації складають систематизовані вибірки фактичного матеріалу з вісімнадцяти романів шести німецьких авторів (Генріха Белля, Зіґфріда Ленца, Ґюнтера де Бройна, Томаса Манна, Моніки Марон, Мартіна Вальзера). Всі іменники, дієслова, прикметники, прислівники і особові займенники виписано у формі, яка прийнята у словниках. Картотека фактичного матеріалу складає 69930 словоформ.

Наукова новизна одержаних результатів.

1. Уперше темою окремого дисертаційного дослідження став аналіз особливостей вживання лексико-граматичних і лексичних одиниць в авторському стилі, здійснений за допомогою лінгвостатистичних методів.

2. На основі об'єктивних даних комплексно досліджено вплив семантики лексико-граматичних класів слів на реалізацію авторського стилю в сучасній німецькій літературі і дано пояснення виявлених залежностей.

3. Новим у дисертаційній роботі є обґрунтування поняття стабільності авторського стилю як особливостей вживання автором певних лексико-семантичних підкласів слів у всіх досліджуваних творах.

4. Встановлено закономірності функціонування лексико-граматичних і лексичних одиниць та проведено порівняння з творами інших авторів.

5. Доведено переважання у вживанні лексико-граматичних класів іменників та дієслів у всіх творах, що збігається з результатами аналогічних досліджень у інших мовах.

6. Введено нові поняття стилерозрізнювальний потенціал лексико-семантичного підкласу, широта стильової селективності лексико-граматичного класу, лексико-семантична селективність авторського стилю та розроблено методику їх дослідження та вимірювання.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що результати проведеного дослідження доповнюють вчення про художній текст і авторський стиль. Запропоновані в роботі поняття „стилерозрізнювальний потенціал”, „стильова селективність” також уточнюють існуючі уявлення про особливості авторського стилю і методи його дослідження.

Практичне значення одержаних результатів. Спостереження і висновки, отримані в результаті аналізу мовного матеріалу, можуть бути використані в лекційних курсах із загального мовознавства, лексикології і стилістики, аналізу художнього тексту, при написанні підручників, посібників, спецкурсів з семасіології, морфології та стилістики сучасної німецької мови, при виконанні курсових та дипломних робіт.

На захист виносяться наступні положення:

1. Текст -- основа для дослідження авторського стилю. Текст і елементи, що його складають, можуть бути досліджені за допомогою квантитативних методів.

2. Частота вживання лексико-граматичних елементів тексту (частин мови) розподіляється нерівномірно. Найвищою частотою реалізації характеризуються іменники і дієслова. Такий розподіл спостерігається і в інших мовах.

3. Виявлено спряженість між частотою вживання певних частин мови і авторським стилем. Реалізація лексико-граматичних елементів тексту не однакова у творах досліджуваних авторів.

4. Індивідуально-авторський стиль характеризується особливостями реалізації певних лексико-семантичних груп слів. Кожен з досліджуваних авторів надає перевагу вживанню певних лексико-семантичних підкласів. Точні дані про лексико-семантичний склад того чи іншого тексту можуть бути отримані за допомогою лінгвостатистичних методів.

5. Спостерігається різний ступінь залежності частоти вживання певних лексико-семантичних підкласів слів від тематики твору. Стиль одних авторів характеризується більшою стабільністю лексико-семантичного складу різнотематичних прозових творів, стиль інших авторів менш стабільний.

Апробація дисертації. Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри германського, загального та порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича, на науково-теоретичних конференціях і семінарах професорсько-викладацького складу ЧНУ (1998 - 2002). Основні теоретичні положення, а також практичні результати дисертації викладено у формі доповідей на міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях: “Іноземні мови сьогодні і завтра” (Тернопіль, 1999), “Единство системного и функционального анализа языковых единиц” (Бєлгород, 1999), на колоквіумі докторантів інституту мовознавства та комп'ютерної лінгвістики Клаґенфуртського університету (2000) в Австрії.

Публікації і особистий внесок. За темою дисертації опубліковано три наукові статті та двоє тез, які виконані одноосібно.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох основних розділів, висновків, списку літератури та списку використаних джерел, додатків.

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, об'єкт та предмет дослідження, визначено мету, завдання та основні методи дисертаційного дослідження, його новизна, теоретичне значення та практичне застосування.

У першому розділі розглянуто теоретичні положення, пов'язані з дослідженням авторського стилю, а саме: визначено лінгвістичний статус тексту і його елементів, складові загальномовної категорії стилю, елементну структуру авторського стилю; аналізуються методи дослідження частоти вживання лексико-граматичних і лексичних одиниць, як однієї з функціональних характеристик тексту, а також засоби квантитативного дослідження авторського стилю.

У другому розділі досліджуються частини мови (іменник, дієслово, прислівник, прикметник, займенник (особовий)) як елементи художнього тексту, які взаємопов'язані між собою і зумовлені тематичною спрямованістю, особливостями світогляду та творчою манерою письменника; дається загальний і порівняльний аналіз частотного вживання лексико-граматичних класів слів авторами в цілому та у кожному творі зокрема; визначено вплив частоти на особливості авторських стилів.

У третьому розділі вивчено вплив семантики лексико-семантичних підкласів слів на реалізацію авторського стилю, поділ лексико-граматичних класів за лексико-семантичним фактором, особливості вживання лексико-семантичних підкласів слів у творах окремих авторів, закономірності їх стилерозрізнювального функціонування в текстах романів; вводяться нові лінгвістичні поняття, що зумовлюють ефективність дослідження та об'єктивність висновків; встановлюються якісно-кількісні особливості авторських стилів.

У висновках узагальнюються основні положення, формулюються підсумки дослідження та окреслюються напрямки можливих розробок у цій галузі.

Повний обсяг дисертації -- 247 сторінок, з них -- 163 сторінки тексту, 19 сторінок списку використаних джерел і 65 сторінок додатків. Найважливіші 23 таблиці і діаграми включені до тексту дисертації, решта 88 таблиць подані в додатках. Бібліографія нараховує 247 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі авторський стиль розглядається як проблема текстології, адже основою для дослідження авторського стилю є текст, подається аналіз наукових робіт, присвячених дослідженню стилю та авторського стилю вітчизняними та зарубіжними вченими, визначаються напрями цього дослідження, описується загальна методика та конкретні методи аналізу; розглядаються теоретичні питання, пов'язані з проблемами лексико-семантичних особливостей авторського стилю.

Дослідження стилю автора як однієї з характеристик тексту набуло широкого розвитку в сучасному мовознавстві. Вперше цю категорію розробив і ввів у науковий обіг В.В.Виноградов, а подальші дослідники збагатили і розширили її. Вченими визначено, що текст складається із відносно великих і відносно малих складових частин, які прийнято називати компонентами (див., наприклад, Тураєва З.Я.) або елементами тексту (див. Лингвистический энциклопедический словарь). Ці елементарні складові тексту можуть бути одиницями всіх рівнів: фонемами, морфемами, лексемами, синтагмами (див. Тураєва З.Я., Fleischer. W., Michel G.). Ми надаємо перевагу терміну „елементи тексту”.

Вибір автором лексичних одиниць у художньому тексті залежить від декількох факторів. Найважливішими можна вважати три наступні: властивості позамовної дійсності, специфіку структури мови та відношення автора до об'єктів оточуючої дійсності.

Різноманітність об'єктів, явищ та відношень позамовної дійсності викликає необхідність існування в мові різноманітних засобів найменування цих об'єктів, властивостей та відношень між об'єктами. Звідси випливає, що вживання тієї чи іншої лексичної одиниці в тексті буде залежати в першу чергу від того, що (які об'єкти зовнішнього світу) описує автор. Однак кожна мова володіє специфічним набором лексичних засобів позначень об'єктів зовнішнього світу, і тому реалізація в тексті тієї чи іншої лексичної одиниці також залежить від наявності в мові певних засобів позначення об'єктів зовнішнього світу. Нарешті, вибір певної лексичної одиниці з числа тих, якими володіє лексична система даної мови, може бути зумовленим ставленням автора до предметів, які він зображає у своєму творі. Вказані вище три чинники можна умовно назвати „будова зовнішнього світу”, „будова мови” та „відношення автора до описуваного ним предмету” (у сучасному мовознавстві ці поняття прийнято називати „сигматика”, „семантика” та „прагматика”).

Оскільки текст є результатом добору засобів мови, то на нього впливають багато факторів: особистість автора, тема, форма викладу, закони мови, жанру, стилю. Під час дослідження тексту взяти до уваги всі ці чинники фактично неможливо. Тому враховується тільки їх рівнодія, що виражається в частоті одиниць тексту. Таким чином, частота -- одна з функціональних характеристик тексту, яка стає актуальною проблемою сучасного мовознавства (див. Best K.-H., Eggers H.).

Авторський стиль -- характерна для письменника манера вибору і вживання слів. Найефективнішими новітніми методами дослідження особливостей авторського стилю, на думку сучасних лінгвістів, вважаються квантитативні статистичні методи. Ці методи, не замінюючи прийоми якісного аналізу тексту, дозволяють визначити такі його властивості, які неможливо встановити за допомогою інших засобів аналізу. Саме тому дослідження, не підтверджені цифровими даними, можуть стати суб'єктивними. Дисертаційне дослідження за допомогою методу лінгвостатистичного аналізу дало змогу прослідкувати всі особливості авторського добору мовного матеріалу та його розташування, розкрити кількісне співвідношення окремих лінгвостилістичних явищ, що беруть участь у творенні авторського стилю, скласти повну кількісну характеристику в цілому і зробити об'єктивні висновки про особливості стилю кожного з авторів.

Джерельну базу дисертації складають систематизовані вибірки фактичного матеріалу з творів, які належать до різних періодів творчості, охоплюють різну тематику і кількість яких представлена пропорційно. Дослідження різних мовних одиниць, аналіз їх зв'язків, встановлення закономірних залежностей між частотами одиниць проводилося з використанням одних з найбільш ефективних статистичних прийомів: так званого критерію “хі-квадрат”, коефіцієнта спряженості К, коефіцієнта рангової кореляції r, похибки вибірки .

У другому розділі досліджуються частини мови як складові художнього тексту, які взаємопов'язані між собою і зумовлені тематичною спрямованістю, особливостями світогляду та творчою манерою письменника. У текстах, які належать різним авторам, спостерігається неоднакова частота вживання лексико-граматичних класів і лексико-семантичних підкласів слів. Під лексико-семантичними підкласами слів розуміємо більші чи менші за своїм обсягом лексичні угрупування, які об'єднані спільною семантикою або спільною тематичною приналежністю, Під лексико-граматичними елементами тексту -- такі розряди слів, які прийнято називати частинами мови, оскільки такі розряди слів характеризуються спільними морфологічними лексичними ознаками та спільною синтаксичною роллю (О.І.Москальська).

Загальний корпус отриманих лексичних одиниць складає 69930 словоформ. У цій вибірці нами виявлено 33773 іменники 19063 дієслова, 7711 прикметників, 10719 прислівників, 6664 особових займенники. Відносні похибки при розрахунках вибірки не перевищують критичні величини. Отже, висновки, зроблені на основі проведеного аналізу матеріалу, можна вважати достатньо достовірними.

Розподіл частот вживання авторами лексико-граматичних класів (діаграма 1) засвідчує переважання у реалізації іменників (35%) та дієслів (27%), що збігається з результатами аналогічних досліджень в інших мовах (дані наведено в дисертації).

Дослідження частоти вживання частин мови у творах письменників сфокусовує значне переважання у вживанні іменників і дієслів; суттєвою є різниця у Т.Манна, де кількість іменників значно перевищує кількість дієслів. У цілому вживання лексико-граматичних класів (ЛГК) слів у творах шести авторів виявило статистично суттєві розбіжності.

Діаграма 1

Розподіл частот вживання лексико-граматичних класів слів авторами

У дисертації досліджено, що частота вживання ЛГК слів у творах письменників перевищує деяку теоретично очікувану величину. Наприклад, за частотою вживання прикметники займають у Т.Манна лише 4-е місце, проте порівняно з іншими авторами -- 1-е місце.

Аналіз особливостей вживання ЛГК слів у авторському стилі за частотою розподілу тієї чи іншої лексичної одиниці значно перевищує теоретично очікувану величину і виявляє найбільшу відносну частоту реалізації прикметників у творах Т.Манна -- письменника з глибоким чуттям слова. Зафіксована у його творах найвища величина хі-квадрат іменників допускається також при великій кількості епітетів, які відіграють художньо-стилістичну функцію. Це зумовлено тим, що Т.Манн, використовуючи багато означень, найчастіше вдається у своїх творах до детального опису живих істот, явищ природи, предметів тощо, до поглиблення чи уточнення раніше поданої характеристики. Так, у романі „Buddenbrooks” при описі зовнішності людини майже всі іменники конкретизовані означенням, епітетом, наприклад: „Ein weit offenstehender Rock, eine helle und geblьmte Weste, eine goldene Uhrkette“. Використані епітети та означення формують “описову систему” автора, основними складовими якої є прикметники та іменники. Схожа тенденція спостерігається у творах „Lotte in Weimar“ та „Doktor Faustus“. Накопичення прикметників, поширення означень з великою кількістю іменників надають сили образності та емоційності в зображувальній ситуації. Через призму добору цього виду лексики письменник відтворює нам не тільки індивідуально пізнаний світ, але й індивідуальність митця.

У творах М. Вальзера порівняно з іншими авторами превалюючою є частота розподілу прислівників, які надають своєрідності мовотворчості письменника та вказують на чуттєву основу бачення світу і його відображення. Слово автора живе, виразне. Прислівники присутні майже в кожному реченні, навіть найкоротшому: „Plцtzlich war es nur noch heiЯ“ [Seelenarbeit]. Вони часто використовуються у якості реченнєвих модифікаторів і функціонують як детермінантні члени речення і залежать не від окремого слова, а від предикативного центру: „Und ьbernachtet hatte er auch noch einmal“ [Ehen in Philippsburg].

На третьому місці за частотою розподілу частин мови знаходяться особові займенники, частота вживання яких виявилась вагомою у творах Г.Белля (2=40,5) і М.Марон (2=30,58).

Виявлено, що у художній літературі займенникові форми вживаються як спрощена форма опису подій та явищ, назв осіб, предметів, які передусім зустрічаються у монологічних творах, наприклад: “...Und sagte kein einziges Wort”, “Ansichten eines Clowns” Г.Белля та “Animal triste”, “Die stille Zeile sechs”, “Flugasche” М.Марон. “Ich weiЯ nicht, ob er merkte, wie ich erschrak.” [H.Bцll. Und sagte kein einziges Wort]. Особливість авторського стилю у даних творах, зумовлена невидимою присутністю співрозмовника, вимагає ясності і виразності правильно дібраних мовних елементів. Завжди попередньо обдумуються кожна фраза, кожне слово.

Статистично вагома частота розподілу дієслів виявлена лише у єдиному випадку -- у творах З.Ленца (2=38,95), це свідчить про вербальність авторського стилю письменника і про присутність динамізму у його творах. Результати дослідження романів З.Ленца підтверджують схильність автора до використання насамперед семантично неспоріднених дієслів, а також дієслів на позначення різних рухів, які виконуються однією особою протягом короткого часу. Більшість речень -- складні; прості речення, як правило, поширені й ускладнені багатьма дієслівними присудками, які створюють ефект активної діяльності та текстової напруги (“Er wartete, bis die Tinte eingezogen war, wischte sich die Hдnde an den Hosen ab, legte Messer, Rasierklinge und Tinte weg, und dann schwenkte er das Buch hin und her und drьckte es zuletzt behutsam gegen die Fensterscheibe.” [S.Lenz „Der Mann im Strom”]).

Найменшою зафіксованою підрахунками величиною 2 виявилась частота розподілу іменників у творах Ґ.де Бройна (2=4,43). Автор надає деяку перевагу використанню іменників порівняно з іншими частинами мови, що може свідчити про сповільнену і одночасно особистісну манеру розповіді. Це стосується роману “Zwischenbilanz. Eine Jugend in Berlin”, у якому частотність краєзнавчих лексем (Rheinland, Bayern, mдrkische Seen, pommersche Kьsten, Eberswalde, Trebbin, Chorin, Nuthe-Burgen) найбільше відповідає жанру автобіографічних хронікальних творів, яким властива повнота, закінченість, логічна послідовність писемного мовлення.

Наступним важливим етапом дослідження було встановити: 1) чи статистично суттєво відрізняється частота вживання ЛГК слів шістьма авторами в цілому; 2) між якими письменниками спостерігається найбільша подібність у вживанні ЛГК слів; 3) який з них найбільше наближений до деякої середньої (теоретичної) частоти вживання ЛГК.

Результати дослідження дали можливість зробити висновок, що у кожного з авторів частота реалізації ЛГК слів суттєво не відрізняється одна від одної. Натомість, згідно аналізу, частота вживання ЛГК слів шістьма авторами в цілому виявляє статистично суттєві розбіжності. Найбільшою сумою 2 характеризуються прикметники (201,67) та особові займенники (196,81). У три рази меншим є показник 2 для іменників (71,16). Проміжний варіант виявився у прислівників (134,21) та дієслів (103,2).

Визначивши значення суми 2 та коефіцієнта спряженості К, можна констатувати, що стилі авторів, що досліджувалися, суттєво відрізняються один від одного. Це стосується не тільки пар ознак, де спостерігається перевищення емпіричних частот над теоретичними, але і тих, де спостерігаються зворотні явища. Інакше кажучи, ми встановили, які частини мови той чи інший автор вживає найрідше. Найбільше негативних відхилень зафіксовано для пар [З.Ленц] + [іменник] - 2=25,4, [Т.Манн] + [дієслово] - 2=60,36, [М.Вальзер] + [прикметник] - 2=80,1, [М.Марон] + [прислівник] - 2=47,7, [Т.Манн] + [особовий займенник] - 2=63,1.

Наведені статистичні дані зумовлюють доцільність введення в практику текстологічних досліджень понять -- “стабільність” і “варіативність” вживання елементу тексту. Індекси стабільності і варіативності можуть бути встановлені емпірично. Узагальнюючи проаналізований нами матеріал, фіксуємо, що до найстабільніших елементів тексту належать іменник і дієслово, а до найбільш варіативних -- прикметник та особовий займенник.

Суттєві розбіжності у вживанні певної частини мови у творах шести досліджуваних авторів підтверджують, який ЛГК слів характеризується найбільш “нестійким” статусом. Зазначимо, що більшою своєрідністю відзначаються: прикметники (2=201,7), особові займенники (2=196,8), прислівники (2=134,2); меншою -- дієслова (2=103,02) та іменники (2=71,16).

Найбільша подібність у вживанні ЛГК слів спостерігається між наступними авторами: Г.Белль та З.Ленц, Г.Белль та Ґ.де Бройн, Г.Белль та М.Марон, Ґ.де Бройн та Т.Манн, Ґ.де Бройн та М.Марон, Ґ.де Бройн та М.Вальзер. Причому частоти розподілу ЛГК слів збігаються у вигляді різних комбінацій, жодна з яких не була ідентичною.

Підсумувавши сказане вище, засвідчуємо факт відсутності пар авторів, між якими існувала б статистично зафіксована повна подібність за вживанням ЛГК слів. Це ще раз підтверджує авторську художню індивідуальність, яка, однак, не виключає елементів подібності.

Порівняльний аналіз частот у текстах кожного автора з середніми частотами виявив, хто з авторів найбільше наблизився до деякої середньої частоти реалізації ЛГК слів. Зрозуміло, що чим більшою буде сума 2 і, відповідно, К, тим меншим є наближення відповідного автора до деякої середньої частоти вживання ЛГК слів, і, навпаки, чим меншою є сума 2, тим більш наближеним є відповідний автор до деякої середньої частоти вживання ЛГК слів. Дані таблиць загального та індивідуально-авторського вживання ЛГК слів (абсолютні величини, суми 2) дозволили порівняти розподіл частот всіх авторів, зіставивши їх з деякою середньою частотою реалізації ЛГК слів, і встановити відхилення індивідуально-авторського стилю від теоретичної норми (величини коефіцієнту К). За нашими дослідженнями, Ґ.де Бройн є найбільш наближеним до деякої середньої частоти вживання ЛГК слів. Все ж, у кожного з письменників виявлено подібність у певній комбінації частоти розподілу ЛГК слів. Існує така схожість між текстами Ґ.де Бройна та текстами чотирьох інших авторів, Г.Белля та трьох інших авторів, М.Марон та двох інших авторів. Мовні стилі Т.Манна, З.Ленца та М.Вальзера є найбільш своєрідними, оскільки виявили подібність лише в одній парі ознак.

Третій розділ дисертації присвячений дослідженню лексико-семантичних елементів авторського стилю. Лексичний склад проаналізованих романів систематизовано і поділено на лексико-семантичні підкласи (ЛСП), зокрема використано розроблені нами або запозичені в інших авторів семантичні класифікації ЛГК іменника, прикметника, дієслова, прислівника, які базуються на інтуїтивно-логічному підході.

Висока частота вживання того чи іншого підкласу лексики може бути зумовлена трьома основними факторами: а) „актуальністю” того чи іншого предмета чи явища в оточуючому людину світі ідей та речей, тобто тим фактором, який прийнято називати „дійсність”; б) особливістю авторської манери відтворення цієї дійсності; в) „об'ємом підкласу”. Щоб оцінити фактичну частоту вживання слова, що входить до складу певного підкласу, використано відносну величину, яку прийнято називати „уживаністю” підкласу. Для її знаходження абсолютну частоту підкласу поділено на його об'єм і знайдено уживаність кожного підкласу окремим автором та загальну.

У подальшому аналізі вивчено ступінь впливу фактора „авторський стиль” на частоту реалізації ЛСП слів за допомогою критерію 2, з використанням при цьому альтернативних таблиць (див. розд. 2.4). Ті випадки, де суми всіх величин 2 невеликі, свідчать про те, що даний підклас вживається різними авторами більш-менш рівномірно і не володіє ніякими стилетворчими особливостями. Навпаки, там, де суми 2 великі, семантичні підкласи лексики мають яскраво виражену здатність розрізняти авторський стиль.

Для ефективності і точності дослідження лексико-семантичних одиниць авторського стилю введено поняття стилерозрізнювальний потенціал лексико-семантичного підкласу, під яким розуміємо сукупне перевищення емпіричних (зафіксованих у тексті) частот вживання ЛСП слів.

Запропонований стилерозрізнювальний потенціал лексико-семантичного підкласу піддається вимірюванню і процедура вимірювання всіх нових понять досліджена у дисертації. Оскільки в практиці аналізу ЛСП слів у авторському стилі спостерігається варіативність -- зафіксовано перевищення емпіричних частот над теоретичними, тому введено ще поняття -- широта стильової селективності лексико-семантичного підкласу (кількість авторських стилів, у яких спостерігається суттєве перевищення емпіричних частот певного підкласу) та широта стильової селективності лексико-граматичного класу.

Під „лексико-семантичною селективністю авторського стилю”, з позиції квантитативного аналізу, розуміється сукупне переважання частот вживання того чи іншого ЛСП слів у певному авторському стилі. Визначено, що стиль кожного письменника розглядаємо в двох аспектах: а) особливості реалізації ЛСП слів у творах даного письменника в цілому; б) особливості вживання тих же підкласів у тому чи іншому досліджуваному творі.

Так, у Г.Белля зафіксовано найбільше перевищення частот для підкласу іменників [їжа] -- 2 = 192. Цю цифру одержано на основі порівняння творчості Г.Белля з жанровими особливостями інших письменників. Даний підклас у всіх своїх творах Г.Белль вживає однаково часто, однак може виявитись, що підклас [їжа] вживається в одному творі частіше, ніж у інших. Таким чином, при порівнянні одних творів Г.Белля з іншими його творами розподіл підкласу [їжа] може бути однаковим або неоднаковим. У першому випадку сума 2 буде близькою до нуля, а в іншому -- виявиться значущою. Це означає, що суми 2, подані в таблиці („Стиль автора в цілому”), не обов'язково повинні збігатися з сумами 2 для окремих творів того ж автора. Отже, характеризуючи стиль кожного з авторів за двома наведеними вище аспектами, ми встановили наступне:

1. Частоти реалізації ЛСП слів у сучасній німецькій мові не однакові. До найуживаніших належать: іменники - власні назви, прізвиська; прикметники - оцінка об'єкту щодо його форми, об'єму, величини; дієслова - неспіввіднесені; прислівники - часу.

2. Виявили перевагу емпіричних величин над теоретично очікуваними: іменники: кожен із 21-го підкласу; дієслова: 24 із 26 підкласів; прикметники: 16 із 17 підкласів; прислівники:кожен із 6-ти підкласів.

Таким чином, широта стильової селективності ЛГК становить: для іменника -- 1, для прикметника -- 0,941, для дієслова -- 0,923, для прислівника -- 1.

3. Превалюючий показник широти стильової селективності проявили такі ЛСП: а) іменників: зовнішність та частини тіла людей і тварин; б) прикметників: температура, звук; в) дієслів: симетричні;

г) прислівників: кількісні прислівники-інтенсифікатори.

Увагу привертає аналіз подібностей між окремими творами одного і того ж автора у реалізації ЛСП слів. Обґрунтовано: а) найбільше сукупне перевищення ЛСП слів, б) які з авторських стилів характеризуються найбільшою лексико-семантичною селективністю у виборі підкласів іменників, прикметників, дієслів, прислівників, в) найбільшу подібність між авторськими стилями за розподілом частот ЛСП усіх частин мови.

Подібність між авторськими стилями в цілому було встановлено шляхом знаходження середніх коефіцієнтів всіх чотирьох досліджуваних частин мови. Найбільшою схожістю характеризуються стилі М.Марон та Ґ.де Бройна, М.Вальзера та М.Марон, М.Вальзера та Ґ.де Бройна, найменшою -- Ґ.де Бройна та З.Ленца. Вдалий спосіб реалізації і добору лексичних одиниць властивий авторському стилю З.Ленца, що виявив найнижчу подібність, оскільки при порівнянні його з стилями інших авторів всі коефіцієнти кореляції виявилися меншими за середній.

У стилі кожного автора досліджено наявність подібностей у частоті вживання семантичних підкласів іменника, прикметника, дієслова та прислівника. Ступінь таких подібностей не однакова. Це свідчить про те, що манера письма того чи іншого автора відрізняється певною однорідністю або постійністю, яку ми називаємо „лексико-семантичною стабільністю авторського стилю“.

З приводу причин виникнення подібностей між творами одного і того ж автора у вживанні ним лексико-семантичних підкласів слів висунуто такі три гіпотези: а) близькість хронологічних рамок, в яких створені аналізовані твори; б) подібність тематики цих творів; в) належність творів одному автору.

Перші два фактори не мають вагомого впливу на вибір письменником тієї чи іншої групи семантично подібних слів, бо тематика творів різна. Однак певні властивості у вживанні морфологічних класів та їх лексико-семантичних підкласів поширюються, згідно належності творів одному автору, автоматично на всі його твори, не залежно від їх тематики, а, отже, зумовлені існуванням авторського творчого кредо.

ВИСНОВКИ

Проведене в обсязі даної дисертації дослідження особливостей вживання лексико-граматичних і лексичних одиниць в авторському стилі підтверджує, що розкриття кількісних співвідношень окремих лінгвостилістичних явищ, які беруть участь у творенні авторського стилю, дає змогу виділити його особливості та прослідкувати індивідуальну психологію творчості автора.

У дисертації визначено лінгвістичний статус тексту і його елементів, здійснено системне вивчення лексичного складу творів та інвентаризацію лексико-семантичних груп іменників, дієслів, прикметників, прислівників, досліджено лексико-граматичні і лексико-семантичні елементи авторського стилю і обґрунтовано закономірності їх функціонування в текстах романів.

1. Вивчення частоти уживаності різних лексико-граматичних одиниць у тексті передбачає два можливих підходи: а) при першому підході досліджується уживаність кожної частини мови стосовно одна до одної. Частоти уживаності лексико-граматичних елементів у досліджуваних прозових творах розподіляються (у порядку спадання) таким чином: іменники, дієслова, прислівники, особові займенники, прикметники. Отримані нами результати в основному збігаються з даними аналогічних досліджень у інших мовах; б) другий підхід дозволяє порівнювати не частоти реалізації різних частин мови, а частоти уживаності однієї і тієї ж частини мови у творах різних авторів. Проведений у дисертації аналіз показав, що найбільшою лексико-семантичною селективністю (сукупне перевищення частот) у виборі підкласів іменників характеризуються стилі З.Ленца, Т.Манна, Ґ.де Бройна; прикметників -- Т.Манна, Ґ.де Бройна Г.Белля, З.Ленца; дієслів -- 3. Ленца, Г.Белля, Т.Манна; прислівників -- 3.Ленца та Ґ.де Бройна. Отже, можна з упевненістю прогнозувати, що якщо у авторському стилі зафіксовано перевищення частот реалізації прикметників, слід чекати високої частоти вживання в цьому ж художньому тексті іменників. Аналогічно: якщо в тексті зафіксована висока частота реалізації прислівників, то можна очікувати високу частоту вживання дієслів і прикметників. Ці спостереження зі всією очевидністю підтверджують той факт, що системність, тобто взаємопов'язаність та взаємозумовленість елементів, притаманна не тільки мові, але й писемному мовленню (тексту).

2. Сукупність усіх прозових текстів, що досліджуються в дисертації, можна розглядати як деякий цілісний текст („функціональний стиль”), відносно якого індивідуально-авторські стилі виступають в якості текстів-варіантів. Однак такий розподіл має умовний характер. Звідси випливає, що сукупність усіх текстів автора можна розглядати як деякий цілісний текст, відносно якого текст окремого твору виступає в якості варіанту. Використані в дисертації квантитативні методи дозволили зіставити розподіл частот досліджуваних елементів у кожному тексті-варіанті порівняно з ієрархічно вищим цілісним текстом.

3. Порівнюючи різні тексти-варіанти один з одним, визначено ступінь подібностей і відмінностей між ними і виявлено творчий розвиток у реалізації лексичних одиниць у всіх досліджуваних стилях. Встановлено найбільшу подібність між авторськими мовними стилями за розподілом частот ЛСП: іменників -- Вальзер + Белль, Вальзер + Марон, Марон + де Бройн, Ленц + Белль, Манн +де Бройн, Марон + Белль; найменшу -- Манн + Белль; прикметників -- де Бройн + Марон, де Бройн + Вальзер, найменшу -- Вальзер + Ленц; дієслів -- Вальзер + Манн, де Бройн + Манн, найменшу -- де Бройн + Ленц, Белль + Ленц; прислівників -- Белль + Манн; Марон + Белль, найменшу де Бройн + Ленц.

4. Здійснене в дисертації дослідження лексико-семантичних елементів тексту показало, що поряд із вивченням вживання окремих -- більших чи менших за об'ємом -- лексико-семантичних груп у тексті художнього твору доцільне і можливе дослідження всього основного лексичного складу мови, використаного в сучасній німецькій прозі. Такий підхід дав можливість реконструювати всю систему взаємовідносин і взаємозв'язків між лексичними підкласами і дати відповідь на питання глобального характеру: а) які лексико-семантичні підкласи слів відіграють найважливішу роль у німецьких прозових творах і, відповідно, володіють найбільшим ступенем стильової селективності; б) яким із цих підкласів надано перевагу в стилі того чи іншого письменника; в) чи зберігається перевага у вживанні певних лексико-семантичних підкласів у всіх творах автора незалежно від теми та змісту. Зокрема, можна стверджувати наступне: найбільше сукупне перевищення частот вживання (найбільший стилерозрізнювальний потенціал) мають підкласи іменників, що означають: почуття, емоції, стосунки між людьми; прикметників, що означають: оцінку об'єкту щодо його вартості, значення, функції; дієслів: неспіввіднесених; стативних; прислівників: якісних; умови.

5. Фактичний матеріал засвідчує перевагу вживання певних лексико-семантичних підкласів у всіх творах одного і того ж автора, в деяких випадках -- незалежно від теми і змісту твору, внаслідок чого спостерігається більша або менша стабільність авторського стилю. Найменшою лексико-семантичною стабільністю відрізняються авторські оповіді 3.Ленца та Г.Белля; найбільшою -- М.Вальзера та М.Марон.

Дисертаційне дослідження має прямий зв'язок з теорією дискурсу. Методи відбору і аналізу характеристичних лексем як елементів структури авторського стилю можна вважати ефективними при дослідженні лінгвістики тексту в цілому.

Перспективним видається дослідження авторського формування абзацу, який є вагомою складовою тексту. Узявши за основу фактор частотності, можна проаналізувати лексико-семантичні зв'язки між елементами одного абзацу та між сусідніми абзацами.

Виявлені закономірності у вживанні лексико-семантичних підкласів слів доцільно дослідити та порівняти на матеріалі інших мов.

Основний зміст дисертації викладено у таких публікаціях

1. Гіков Л.В. Лексичні особливості авторського стилю (на матеріалі німецької прози) // Науковий вісник Чернівецького університету: збірник наукових праць. Вип. 68: Германська філологія. - Чернівці: Рута, 1999. - С. 63-72.

2. Гіков Л.В. Семантичні особливості авторського стилю (на матеріалі німецької прози) // Науковий вісник Чернівецького університету: збірник наукових праць. Вип. 72: Германська філологія. - Чернівці: Рута, 2000. - С. 21-37.

3. Гіков Л.В. Аналіз розбіжностей і подібностей між авторськими стилями // Науковий вісник Чернівецького університету: збірник наукових праць. Вип. 114: Германська філологія. - Чернівці: Рута,

2001. - С. 156-165.

4. Гиков Л.В. Частота употребления частей речи в литературном произведении Материалы международной конф. „Единство системного и функционального анализа языковых единиц”. - Белгород: БГУ. - 1999. - Вып. 4. - С. 24-26.

5. Гіков Л.В. Лексико-семантичні особливості авторського стилю // Тези міжнар. конф. „Іноземні мови сьогодні і завтра”. - Тернопіль: Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. - 1999. - С. 8-9.

АНОТАЦІЯ

Гіков Л.В. Особливості вживання лексико-граматичних і лексичних одиниць в авторському стилі (на матеріалі німецької художньої прози). - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04. - германські мови. - Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2003.

У дисертації проведено комплексне дослідження лексико-семантичних особливостей авторського стилю. За допомогою квантитативного аналізу вивчено розподіл частоти вживання іменника, дієслова, прикметника, прислівника та особового займенника у сучасній німецькій художній прозі. Встановлено, що найбільшою частотою вживання характеризуються іменники (35%) та дієслова (27%), що збігається з результатами аналогічних досліджень у інших мовах. Здійснено класифікацію та аналіз ЛСП слів, досліджено частоти їх реалізації, визначено переважання у вживанні того чи іншого ЛСП слів у певному авторському стилі. Обґрунтовано схожість між авторськими стилями за розподілом частот вживання ЛСП слів, подібність між окремими творами одного й того ж автора та лексико-семантичну стабільність авторського стилю.

Лексико-семантичним аналізом художніх творів встановлено, що добір мовних засобів, частота їх вживання залежать насамперед від творчої індивідуальності художника-літератора. Виявлені закономірності у вживанні ЛСП слів доцільно дослідити та порівняти на матеріалі інших мов.

Ключові слова: авторський стиль, лексико-граматичні класи, лексико-семантичні підкласи, частота вживання семантичних підкласів слів, сполучуваність, елементи тексту, лексико-семантичні класифікації, квантитативний аналіз.

АННОТАЦИЯ

Гиков Л.В. Особенности употребления лексико-семантических и лексических единиц в авторском стиле (на материале немецкой художественной прозы). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2003.

Диссертация посвящена исследованию особенностей употребления лексико-семантических и лексических единиц в авторском стиле и раскрытию качественно-количественных соотношений лингвостилистических явлений, которые принимают участие в его создании.

Работа состоит из вступления, трех разделов, заключения, списка литературы и приложений.

Во вступлении обосновывается выбор темы, ее актуальность, определяются объект и предмет, цель и задачи, основные методы диссертационного исследования, его новизна, теоретическое и практическое значение.

В первой главе определено лингвистический статус текста и его элементов, обосновываются методы и средства квантитативного анализа, рассматриваются теоретические вопросы, связанные с исследованием авторского стиля.

Во второй главе исследуются существительные, глаголы, причастия, личные местоимения, дается общий и сравнительный анализ частотного употребления лексико-грамматических классов (ЛГК) слов автором в целом и в каждом произведении в частности.

В третьей главе изучено влияние семантики лексико-семантических подклассов (ЛСП) слов на реализацию авторского стиля, проанализированы частотные показатели ЛСП слов и особенности их употребления в текстах романов. Установлены отличия и сходства между авторскими стилями.

В заключении обобщаются основные положения, формулируются итоги исследования и намечаются направления возможных разработок в этой области.

Результаты исследования дают возможность сделать такие выводы:

В работе осуществлено системное исследование лексического состава разнообразных по своей тематике прозаических произведений шести известных немецких писателей XX века.

С помощью квантитативного анализа исследовано распределение пяти частей речи (существительного, глагола, прилагательного, наречия и местоимения (личного)) в современной немецкой художественной прозе.

Установлено, что наибольшей частотой употребления характеризуются существительные (35%) и глаголы (27%), что совпадает с результатами аналогичных исследований в других языках. Осуществлена классификация и анализ лексико-семантических подклассов (ЛСП) слов, выявлены особенности их употребления, что позволило установить закономерности их стилеразличительных функций в текстах романов.

Исследованы частоты реализации ЛСП существительных, прилагательных, глаголов, наречий и определена широта их стилевой селективности, то есть превышение эмпирических частот над теоретически ожидаемыми частотами. Определены стилеразличительный потенциал (суммарное превышение частот употребления) ЛСП исследуемых частей речи и лексико-семантическая селективность авторского стиля (превышение в употреблении того или иного ЛСП слов в определенном авторском стиле).

Обоснованы: 1) сходство между авторскими стилями по распределению частот употребления ЛСП слов; 2) сходство между отдельными произведениями одного и того же автора; 3) лексико-семантическая стабильность авторского стиля, то есть особенности употребления ЛСП слов в стиле каждого автора. На основании объективных данных комплексно проанализировано влияние семантики лексико-грамматических классов слов на реализацию категории авторского стиля в современном немецком языке и дано объяснение установленным фактам.

Диссертационное исследование имеет прямую связь с теорией дискурса. Методы отбора и анализа характеристических лексем как элементов структуры авторского стиля можно считать эффективными при исследовании лингвистики текста в целом.

Выявленные закономерности в употреблении ЛСП слов целесообразно исследовать и сравнить на материале других языков.

Ключевые слова: авторский стиль, лексико-грамматические классы, лексико-семантические подклассы, частота употребления семантических подклассов слов, сочетаемость, элементы текста, семантическая классификация, квантитативный анализ.

SUMMARY

Gikov L.V. The Peculiarities of the Usage Lexico-Grammatical and Lexical Units in the Author's Style (on the material of the German emotive prose). - Manuscript.

A thesis for the Scholarly Degree of Candidate of Philology. Speciality 10.02.04. - Germanic Languages. - L'viv Ivan Franko National University. - L'viv. - 2003.

The dissertation is dedicated to investigation of lexico-grammatical and lexico-semantic elements of the author's style in Modern German as well as to revelation of qualitative-quantitative correlation between linguo-stylistic phenomena which participate in its creation. The research focuses on the influence of the frequency peculiarities of speech structure and lexical semantics upon the features of the author's style.

By means of quantitative analysis we established the regularities of noun over-usage (35%) and verbs over-usage (27%) in all investigated novels, which coincides with the results of similar investigations in other languages. Lexico-semantic word subclasses were singled out and analyzed. The usage frequencies of the lexico-semantic subclasses of nouns, adjectives, verbs, adverbs were investigated. The following issues have been proved:

1. Similarity of different authors' styles according to usage frequency of lexico-semantic subclasses.

2. Similarity of different novels written by one and the same author.

3. Lexico-semantic stability of the author's style.

The revealed regularities features in lexico-semantic subclasses usage may be further investigated and compared on the material of other languages.

Key words: author's style, elements of text, lexico-semantic subclasses, lexico-grammatical classes, quantitative analysis, semantic classification, frequency of usage of semantic subclasses, combinability.

Размещено на Allbest.ur

...