Розвиток абстрактної лексики в ранньонововерхньонімецькій мові (на матеріалі полемічних текстів XVI ст.)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Розвиток абстрактної лексики в ранньонововерхньонімецькій мові (на матеріалі полемічних текстів XVI ст.)

1.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

іменник німецький мова абстрактний

Дослідження абстрактної лексики здійснювались у вітчизняній та зарубіжній лінгвістиці з найрізноманітніших позицій, оскільки абстрактність як семантична властивість лексичних одиниць є широким поняттям і пов`язана з універсальними мовними явищами полісемії та семантичної деривації. Увагу багатьох дослідників привертає РНВН, адже саме цей період історії німецької мови відзначається високою продуктивністю в області появи нових лексичних одиниць та семантичних змін в структурі значень старих слів.

Абстрактність значення не є мовною універсалією, сприйняття певних лексичних одиниць як абстрактних чи конкретних змінюється в різні періоди історії мови, а структура значень більшості полісемних слів містить як абстрактні, так і конкретні компоненти. Доцільно простежити динаміку цих компонентів, враховуючи внутрішні та екстралінгвістичні фактори їх розвитку - такі, як масові мовні культури Гуманізму та Реформації.

Таким чином, актуальність обраної теми зумовлена:

1) важливим значенням РНВН для формування сучасної лексико-семантичної системи німецької мови;

2) широким використанням абстрактної лексики РНВН в сучасних текстах;

3) відсутністю спеціальних діахронічних досліджень абстрактної лексики РНВН узагальнюючого характеру;

4) розпливчастістю самого поняття абстрактної лексики та необхідністю систематизації досліджень відповідної семантичної категорії.

Зв'язок роботи з науковими програмами

Дослідження розвитку німецької абстрактної лексики в діахронії безпосередньо пов'язане з міжкафедральною темою відділення західної філології Інституту філології Національного університету імені Тараса Шевченка “Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів (лінгво-дидактичні аспекти)” (01 БФО 147-01).

Основною метою дисертаційного дослідження є аналіз загальних процесів розвитку абстрактної лексики в РНВН та встановлення історичних закономірностей цих процесів. Для досягнення цієї мети було поставлено такі конкретні завдання:

визначення змісту семантичної категорії абстрактного і конкретного,

уточнення поняття абстрактної лексики в діахронії;

встановлення критеріїв розмежування абстрактних та конкретних іменників РНВН

аналіз мовних і позамовних чинників кількісних та якісних змін словника абстрактної лексики в РНВН;

опис найпоширеніших в першій половині 16-го ст. моделей словотвору abstracta , аналіз закономірностей та мовно-історичного впливу словотвірних процесів РНВН;

класифікація типів та процесів семантичної деривації abstracta, моделювання розвитку значень полісемних іменників;

6) загальна оцінка значення РНВН для формування сучасного словника абстрактної лексики.

Об`єктом дослідження визнаються власне імена абстрактні - тобто іменники, що за своїм знаковим характером належать до семантичного класу abstracta, а також окремі абстрактні значення в структурі полісемних іменників.

Предмет дослідження - кількісні та якісні зміни, яких зазнала німецька абстрактна лексика в першій половині шістнадцятого століття. Усього було проаналізовано понад 1050 лексичних одиниць та близько 3000 їх окремих значень.

Матеріалом дослідження стали оригінальні тексти РНВН, вибрані за принципом репрезентації різних мовних культур відповідного періоду - насамперед, Реформації, аде також і Гуманізму та Контрреформації.

Методи дослідження

Основний метод теоретичної частини дослідження - метод опозицій, обумовлений належністю самих понять абстрактного і конкретного до бінарної опозиції “абстрактність - конкретність”, поза якою відповідна семантична категорія втрачає свій зміст. В практичних розділах дослідження широко застосовуються також методи: порівняльно-історичний, статистичний, моделювання, компонентного аналізу та семантичного аналізу за І. Стерніним.

Наукова новизна дослідження полягає в:

а) практичному застосуванні привативних та градуальних опозицій для класифікації абстрактної лексики;

б) розробці шкали лексичної абстракції (на основі концепції М.В. Ільїна) та моделюванні рівнів абстракції для окремих груп іменників і для лексико-семантичної системи мови в цілому;

в) використанні концепції мовного поля для опису класу abstracta;

г) розширенні традиційного поняття абстрактної лексики;

д) вперше проведено частотний аналіз вживання абстрактних іменників в полемічних текстах 1520-тих рр., процесів словотвору та семантичної деривації абстрактної лексики в РНВН, а також статистичний аналіз abstracta за часом їх появи в словниковому складі німецької мови та походженням в діахронії.

Теоретичне значення роботи полягає, насамперед, у концептуально та методологічно новому підході до двох наукових проблем: встановлення чіткої ієрархії рівнів лексичної абстракції та систематичного опису процесу кількісних та якісних перетворень абстрактної лексики в діахронії. Узагальнюючий характер роботи дозволив використати результати наукових розвідок багатьох германістів і вийти на якісно новий рівень дослідження. Систематичний опис розвитку абстрактної лексики в РНВН на матеріалі публіцистики доби Реформації може стати основою більш широкої наукової праці, з охопленням всіх періодів історії німецької мови та використанням писемних джерел різних жанрів.

Практичне значення отриманих результатів

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для укладення історичного словника РНВН. Статистичні дані, отримані в розділах 2 і 3, можуть бути використані германістами - дослідниками РНВН та фахівцями в галузі історичної лексикології, а також в навчальних посібниках і курсах з історії німецької мови та лексикології.

Особистий внесок здобувача полягає в концептуально новому підході до проблематики дослідження абстрактної лексики в діахронії та в отриманні численних фактичних даних, на яких базується проведене дослідження, а також у здійсненні статистичної обробки та інтерпретації отриманих результатів.

Публікації та апробація роботи

Основні результати дослідження відображено в п`яти статтях, опублікованих у фахових виданнях.

Робота обговорювалась на засіданнях кафедри германської філології Київського університету імені Тараса Шевченка (1998-2001) та на фахових семінарах відділення мовознавства філософського факультету університету м. Констанц, Німеччина (2001). Результати досліджень, що включені до дисертації, було оприлюднено на наукових конференціях:

1) Наукова конференція викладачів і аспірантів факультету іноземної філології Київського університету імені Тараса Шевченка 15 квітня 1998 року, доповідь на тему “Абстрактна лексика німецької Реформації”, тези доповіді опубліковано в збірнику матеріалів

2) Наукова конференція аспірантів і студентів факультету іноземної філології Київського університету імені Тараса Шевченка 30 квітня 2000 року, доповідь на тему: “Методи дослідження абстрактної лексики в діахронії”.

На захист виносяться такі положення:

1. Традиційне поняття абстрактної лексики можна розширити, якщо розглядати лексичну абстракцію як польову структуру в семантиці. Концепція мовного поля найбільше відповідає принципу ієрархічності іменників abstracta, що був визнаний багатьма дослідниками. До ядра поля лексичної абстракції належать іменники, які мають незаперечні семантичні та формальні ознаки класу abstracta. У спірних випадках, коли іменник має ознаки обох класів abstracta i сonсreta, можна віднести його до периферії, що не перешкоджає розглядати цю лексичну одиницю як абстрактну.

2. Побудувавши чотириступеневу шкалу на основі концепції інформатизації та матеріалізації словопонять М.В. Ільїна, та прийнявши розподіл абстракції на вищу - метафізичну та нижчу - фізичну, можливо класифікувати за рівнем абстракції всі іменники та їх окремі значення.

3. Лексичну абстракцію слід розглядати не тільки як постійну властивість значень, окремих слів та їх класів, а й як послідовний процес в історії мови. Рівень абстракції в діахронії можна визначити також за чотириступеневою шкалою - як для окремих лексичних одиниць, їх ЛСВ, словотвірних формантів та тематичних груп, так і для лексико-семантичної системи мови в цілому, порівнюючи розвиток ступеня лексичної абстракції в різних мовно-історичних періодах.

4. Період РНВН характеризується загальним зростанням рівня лексичної абстракції - у порівнянні з попередніми періодами СВН та ДВН, відповідно, на 25% і 50 %. Ці дані враховують як збільшення кількості абстрактних іменників за рахунок їх словотвору та запозичення, так і розвиток нових ЛСВ полісемних понять.

5. Семантична деривація - більш продуктивний засіб створення нових абстрактних понять в РНВН, ніж словотвір. Полемічні тексти 1520-тих років містять приблизно 25% абстрактних неологізмів, але при цьому 80% іменників ДВН та СВН вживаються в нових значеннях.

6. З морфологічних способів словотвору в РНВН найпродуктивніша афіксація (33%), з семантичних - розширення структури значень (30%). РНВН може вважатись періодом появи таких словотвірних моделей, як утворення з напівафіксами, серійна композиція за аналогією та комбінування композиції з афіксацією.

7. З видів семантичної деривації в РНВН переважають імпліцитні - переоцінка та міжсистемне запозичення лексем. (близько 60%), в той час як серед морфологічних неологізмів на імпліцитні способи припадає менше 10% випадків. Проте можна відмітити тенденцію до поєднання експліцитних та імпліцитних способів створення нових abstracta та їх ЛСВ (модель конверсія + основоскладення, випадки одночасного розширення та секуляризації, звуження та конотативної переоцінки значень і т. п.)

8. Саме мовні процеси РНВН, спричинені в основному екстралінгвістичними факторами, сприяли формуванню словника абстрактної лексики німецької мови в його сучасному варіанті.

Обсяг та структура роботи

Повний обсяг тексту дисертації становить 211 сторінок, основна частина викладена на 146 сторінках.

Робота складається зі вступу, трьох основних розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, бібліографії (230 наукових та лексикографічних джерел) та додатків.

Перший розділ присвячено теоретичному висвітленню проблеми абстрактної лексики та розробці методологічних засад дослідження.

В другому і третьому розділах аналізуються, відповідно, процеси словотвору та семантичної деривації абстрактних іменників РНВН. Для практичного аналізу було відібрано понад тисячу одиниць абстрактної лексики (переважно з текстів публіцистичного жанру, зокрема з полемічної літератури прихильників та противників Реформації).

У загальних висновках підводяться підсумки проведеного дослідження. Додатки містять 5 статистичних таблиць, лексикон неологізмів РНВН, зразки аналізу семантичної структури деяких абстрактних іменників в діахронії, зведений історичний словник ЛСВ багатозначних іменників та список ста найуживаніших абстрактних іменників з публіцистичних творів 1520-1550 рр.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. “Основні аспекти дослідження абстрактної лексики в діахронії”. Логічна категорія абстрактного та конкретного належить до плану змісту, отже в лінгвістиці вона може розглядатись як одна з семантичних ознак. Існує також давня традиція ототожнення логічної категорії абстрактного і конкретного з граматичними категоріями морфологічних класів. Тоді конкретне пов`язується з категоріальним значенням предметності у іменників, а абстрактне - з відповідними значеннями процесуальності у дієслів та ознаковості у прикметників. Незважаючи на те, що велика кількість абстрактних іменників є назвами дій та ознак, відповідний семантичний клас далеко не вичерпується цими словами, до нього належать також абстрактні іменники - не похідні від інших частин мови, а також ті значення, що з`явилися в результаті семантичної деривації конкретної лексики. Ідентифікувати та описати такі іменники можливо лише з використанням семантичних категорій та методів - таких, як компонентний аналіз структури значень.

Структура значень полісемного слова може описуватись як багаточленна (а в діахронії і градуальна) опозиція, за умови визнання ієрархічного принципу цієї структури. Слід підкреслити, що початкове значення не завжди збігається з головним, і це необхідно враховувати при побудові опозицій: в діахронії вони матимуть інший характер, ніж в синхронії. Структурно багаточленні опозиції пов`язуються з семантичними полями, отже, їх основами можуть стати різні типи відносин між значеннями полісемного слова. Умовно процес лексичної абстракції можна зобразити у вигляді шкали, кожний ступінь якої фіксує зміну досліджуваного об`єкта на певному етапі його розвитку. В нашому дослідженні використовується чотириступенева шкала, розроблена автором на основі герменевтичної концепції матеріалізації та інформатизації словопонять сучасного російського філософа М.В. Ільїна. М.В. Ільїн виділяє 5 послідовних стадій переходу від феномена - явища навколишньої дійсності до ноумена - відповідного словопоняття. Перша з описаних ним стадій відображає акт первісного найменування одиничних унікальних явищ. Оскільки цей рівень може бути співвіднесений з появою іменників сonсreta - назв реальних предметів, ми не включаємо його до шкали, призначеної для класифікації абстрактної лексики.

Запропонована шкала описує такі рівні лексичної абстракції:

1. Перший рівень абстракції - ізолюючий, внаслідок якого виникають найпростіші словопоняття, структура яких окрім денотативного містить і виражене сигніфікативне значення - наприклад, назви дій та процесів.

2. Другий рівень абстракції - за М.В. Ільїним, “сходження від слів та дій до понять чи концептів... на рівень більш високих узагальнень та понятійного мислення”. В формальній логіці цей рівень співвідноситься з узагальнюючою абстракцією, на ньому утворюються назви класів предметів та родові поняття дій та процесів.

3. Третій рівень абстракції вимагає філософського осмислення явищ розумової та психічної діяльності, причому з застосуванням процесів як ізолюючої, так і узагальнюючої абстракції. Доцільним видається термін “ідеалізуюча абстракція”. Відповідні семантичні класи - назви родових понять мисленнєвих, психологічних, соціальних, моральних та інших категорій, властивих суб`єктивному (тобто, ідеальному) світу людини.

4. Максимальний рівень абстракції М.В. Ільїн пов`язує з останнім ступенем інформатизації - тобто сходження від реальності матерії до реальності форми, від феномена до ноумена. Традиційно найвищий рівень абстракції називають символічним, до нього належать імена наукових понять та загальні імена - іменники з високим ступенем десемантизації.

Для класифікації абстрактної лексики в діахронії ми пропонуємо таку робочу схему:

І. Фізична абстракція (лексика зі значенням належності до “зовнішнього”, фізичного світу)

Перший рівень

Назви реальних дій та процесів - іменники дієслівного походження (Sprechen, Abwaschung, Ьbergang);

Ознаки та властивості матеріальних предметів - іменники прикметникового походження (Dicke, SьЯigkeit).

Другий рівень

Родові поняття реальних дій та процесів, а також їх результатів (Errichtung, Ьbung);

Назви реальних соціальних інститутів (Kirche, Reich);

Колективні поняття соціальної сфери (Bauerschaft, Priestertum).

Третій рівень

Родові назви соціальних відносин та категорій (Dienst, Amt, Beruf).

Четвертий рівень

Терміни точних наук - назви властивостей реальних явищ та предметів (GrцЯe, Zahl);

Десемантизовані іменники - символічні позначення реальних категорій (Zeit, Werk).

II. Метафізична абстракція (лексика для позначення ментальних та психологічних явищ “внутрішнього світу” людської свідомості)

Перший рівень

Назви ментальних та психічних дій і процесів (Gedanke, Auslegung);

Ознаки та властивості ментальної сфери (Einfachheit, MдЯigkeit).

Другий рівень

Поняття якісної характеристики осіб та явищ - іменники з eмотивно-оціночним компонентом (Buberei, Gьte, Listigkeit);

Поняття відносин між людьми, їх взаємного ставлення (Gehorsam, Gewalt, Zwang).

Третій рівень

Родові назви психічного та емоційного стану, явищ ментальної сфери, почуттів (Freude, Sorge, Kummer, Liebe);

Назви моральних та етичних категорій (Gerechtigkeit, Ehre).

Четвертий рівень

Терміни гуманістичних наук - символічні позначення ментальних категорій (Sinn, Geist, Gestalt);

Багатозначні прономіналізації символічного характеру (Ding, Wert, Bild).

Якщо зобразити лексичну абстракцію схематично, у вигляді поля, то до його ядра увійдуть всі іменники метафізичного типу, та іменники ІІІ-ІV рівнів фізичного типу абстракції. Чим більше семантичних ознак конкретності містить структура іменника, тим ближче він до периферії. До проміжної між ядром та периферією області належать іменники змішаного типу, до віддаленої периферії - іменники, що мають в структурі значень сему “особа”, але носять переважно сигніфікативний та конотативний характер (це nomina agentis, назви професій та національностей - іменники фізичного типу абстракції: Priester, Kьnstler, Deutsche, а також модально-оціночні імена осіб за їх окремими якостями: Heilige, Heuchler, Lьgner, які можна віднести до першого рівня метафізичної абстракції). Звичайно, розмежування ядра та периферії, як і градуювання рівнів абстракції, має дещо умовний характер. Але метод градації найбільш зручний для опису процесів лексичної абстракції в діахронії, якщо ми приймаємо основне положення про постійне зростання рівня абстракції як окремих лексичних одиниць, так і лексико-семантичної системи мови взагалі.

Розділ 2. “Кількісні зміни словника абстрактної лексики в ранньнонововверхньонімецькій мові”. Визначальним фактором усіх процесів розвитку лексики в РНВН справедливо вважаються екстралінгвістичні явища. Нові суспільні інститути, що виникли в результаті Реформації, потребували відповідних нових позначень в мові. . Взагалі ж мовні та позамовні чинники часто впливають на виникнення нових лексичних одиниць комплексно, і розглядати їх слід як такі, що тісно пов'язані між собою.

За допомогою статистичного аналізу на матеріалі вибірки полемічних текстів 16-го ст. було визначено такі основні тематичні групи абстрактних неологізмів:

Теологічна лексика - 21%

Назви людських якостей та почуттів - 19%

Церковна лексика - 18%

Експресивна полемічна лексика - 18%

Суспільно-політична лексика - 17%

Терміни гуманітарних наук - 4%

Юридичні терміни - 3% .

Аналіз текстів РНВН та зіставлення абстрактних іменників - неологізмів РНВН з утвореннями ДВН та СВН переконливо свідчить, що саме під час досліджуваного періоду остаточно виробилась система словотвору одиниць абстрактної лексики, характерна і для сучасної німецької мови. Найпоширенішим та найпродуктивнішим способом словотвору, як і в попередні періоди, лишилась афіксація. Більше половини всіх абстрактних іменників, що зустрічаються в текстах РНВН - афіксати дієслівного, прикметникового та іменникового походження. Найуживаніші афікси: суфікси -ung (12,6%), -heit\keit (6,8%), префікси ge- (5%), ver- (4,6%). Відмічається зростання (у порівнянні з СВН) кількості утворень з суфіксом -ei\erei (3,3%) та латинських запозичень з суфіксами -on\tion, -ment, -um, -ik та ін.(3,6%). Суфіксація як спосіб словотвору більш продуктивна, ніж префіксація; в той же час більшість віддієслівних іменників являють собою суфіксально-префіксальні утворення, і не в усіх випадках можна встановити належність префікса дієслову - основі чи неологізму (особливо це стосується префіксів be-, er-, ver-, оскільки вживання таких іменників як Berьhmnis, Erretung, Erweisung, Versicherung датується більш раннім періодом, ніж це встановлено для відповідних дієслів). Основні моделі афіксації успадковані з СВН, зокрема, з ужитку середньовічних містиків та схоластів, мовна творчість яких мала значний вплив на словотвір М. Лютера та Т. Мюнцера.

Найпродуктивнішим афіксом абстрактних іменників РНВН є суфікс -ung. Переважна більшість утворень на -ung - віддієслівні іменники, причому утворені від дієслів з префіксами, або ж суфіксально-префіксальним способом. Найпоширеніші значення таких іменників - значення реальної дії чи процесу (І рівень фізичної абстракції): Austreibung, Absonderung, а частіше поняття соціальних процесів та ментальних дій (І-ІІ рівень метафізичної абстракції): Prophezeiung, EmblцЯung, Fдlsсhung. Для багатьох іменників характерне подвійне значення дія - результат, встановити яке можливо лише при контекстуальному аналізі. Серед утворень на -ung більше фахових термінів і менше композит та слів з емотивно-оціночним компонентом, ніж серед іменників з іншими продуктивними суфіксами, особливо суфіксом -heit/keit. Утворення на heit/keit у більшості випадків мають прикметникову основу, отже, являють собою назви опредмечених властивостей та якостей, які самі по собі мають більш абстрактний і суб'єктивний рівень сприйняття, ніж назви опредмечених дій та процесів. Іменники на -heit/keit належать, як правило, до 3-4 рівнів метафізичної абстракції (Geizigkeit, Holdseligkeit, Sittlichkeit, Gutwilligkeit, Sorgfдltigkeit).

Характеру “мовної моди” набуло утворення лексичних одиниць з пейоративною конотацією, вираженою за допомогою афіксів. Суфікси -ei\erei, -ling та запозичений префікс erz- стають стилістичними засобами негативної оцінки та іронії(Dieberei, Sophistrei, Pдpstrei, Pдpstling, Rцmling, Erzgotteslдsterer; Erzmechelmцrder).

Характерним явищем РНВН можна вважати утворення афіксатів з запозиченими суфіксами на основі німецьких лексичних одиниць. Поширеним це явище не стало (як і в сучасній німецькій мові), за винятком іменників на -ist, утворення яких в 1520-тих роках набуло характеру “мовної моди”. Форми на -ist конкурували з іменниками на -er та -ling: Papist - Pдpstling, Romanist - Rцmer/Rцmling, Prophеtist - Schwдrmer, Buchstаbilist - Buchstaber. Вживання цих форм вказує на сприйняття запозичених афіксів як потенційних словотвірних формантів.

РНВН можна вважати і періодом якщо не появи, то поширення словотвору за допомогою афіксоїдів (за термінологією М.Д.Степанової, -amt, -geist, -macher, -meister, -stьck, -volk і т.п. елементи є саме напівсуфіксами, а не частотними компонентами складних слів, хоча останнє визначення видається також припустимим). Окрім напівсуфіксів -hengst та -maul з вираженою пейоративною конотацією, більшість суфіксоїдів стилістично нейтральні, найпоширеніше їх значення - збірність, колективність (-amt, -volk, -stand, -stьck є регулярними синонімами до суфіксів -heit/keit, -schaft, -tum, -ei/erei). Суфіксоїди -geist і -kopf синонімічні до суфіксів -er, -ling, -ist. Різноманітні процеси афіксації в РНВН тісно переплітались як з семантичними дериваційними процесами, так і з паралельним словотвором (часто від тих самих основ) за допомогою інших способів. Тому характерна риса текстів 1520-тих років - наявність великої кількості словотвірних синонімів, використання їх зi стилістичною метою, а також конкуренція між різними формами одного абстрактного поняття (Beschwer-Beschweren-Beschwerung).

Імпліцитні моделі словотвору трапляються рідше, ніж експліцитні. Трансфігурація дієслівних основ (часто з внутрішньою флексією), яка була поширеним засобом утворення абстрактних понять в ДВН та СВН, в РНВН не відіграє помітної ролі. В РНВН зросла роль конверсії: більшість імпліцитних утворень являють собою саме номіналізації дієслівних інфінітивів (Erwдhnen, Dichten, Bedьnken) та прикметників (Stolz, Eifer). Серед абстрактних неологізмів РНВН такі новоутворення становлять в середньому 7%. Щоправда, більшість з них були оказіоналізмами, але їх поява також є важливим свідченням розвитку конверсії. Переважна більшість номіналізованих інфінітивів в полемічних текстах 1520-тих років вживаються при серійному перерахуванні дій чи якостей з метою риторичного впливу на читача Номіналізовані інфінітиви можуть також вводитись до серії абстрактних іменників з іншою морфологічною структурою і конкурувати з однокорінними афіксатами, утвореними в більш ранні історичні періоди. Поширення конкурентних форм імпліцитних дериватів та афіксатів свідчить про посилення рівня лексичної абстракції в мові взагалі, а диференційоване вживання, наприклад, іменників на -ung в значенні “результат процесу” і аналогічних номіналізованих інфінітивів в значенні “процес, перебіг процесу” є показником семантичної деривації словотвірних моделей.

Нарешті, основоскладення відіграло значну роль в формуванні як терміносистеми протестантської теології (Genugtuung, Rechtfertigung, Gottesgericht), так і в утворенні великого пласту полемічної лексики з експресивним компонентом (Papstketzer, Pfaffenopfer, Teufelshurhaus, Ohrenkriecher). Статистичний аналіз показав: близько 10% усіх абстрактних іменників, що вживаються в полемічних текстах 1520-тих років, являють собою детермінативні композити, з яких 89% були утворені вже в періоді РНВН. Подібний кількісний стрибок можна помітити лише у вживанні напівафіксів, яке семантично наближається до деяких видів основоскладення з частотними елементами. Але слід враховувати і специфіку публіцистичного жанру: звичайно, в науковій та іншій фаховій літературі РНВН вживається значно менше композит. Семантичні фактори основоскладення відіграють не меншу роль, ніж морфологічні та синтаксичні, але їх взаємозв'язок досліджений мало. Можна помітити деякі кореляції, хоча їх системність лишається досить спірною. Так, серед метафоричних композит частіше зустрічаються складені іменники, компоненти яких належать до різних частин мови. Здебільшого, це композити, при утворенні яких застосовується афіксація дієслівних основ: Seligmacher, Menschwerdung, Herrlichmachung, Genugtuung, Ehrerbietung. Трапляються і безафіксні форми: Larvenspiel, Werkheiliger, Sanftleben. Семантична мотивація цих композит досить складна і, на відміну від синтаксичних утворень, не може бути встановлена шляхом аналізу кожного з компонентів, оскільки значення таких іменників, засновані, передусім, на емотивних комплексах та асоціаціях.

Розділ 3. “Якісні зміни словника абстрактної лексики в ранньонововерхньонімецькій мові”. В сімнадцятому та вісімнадцятому століттях відбувався послідовний процес секуляризації теологічних понять РНВН, пов'язаний з розвитком художньої літератури та суспільних наук, незалежних від теології. В НВН змінювались також значення іменників з інших тематичних груп. При цьому можна помітити певну закономірність: чим більший рівень абстракції іменника і чим менше його семантична структура містить конотативних компонентів, тим більша вірогідність зміни значення (як правило, це не витіснення попереднього значення, а поява нових ЛСВ і розвиток полісемії поняття на основі різних видів асоціативного переносу).

За аналогією зі словотвором, можна виділити два основні види процесів зміни значень: експліцитну та імпліцитну деривацію.

Визначити вид деривації можна за допомогою етимологічних та історичних словників: здебільшого, вони фіксують лише випадки експліцитної деривації - явної зміни значень, коли з'являються нові ЛСВ або виходять з ужитку попередні значення. Випадки імпліцитної деривації досліджені менше, лише деякі з них описані в лексикографічних джерелах. В таких випадках змінюється денотативне значення внаслідок зміни реальних денотатів, або ж конотативне значення внаслідок переоцінки понять. Найпоширенішими типами семантичної деривації абстрактних іменників досліджуваного періоду є метафора, метонімія, інші форми асоціативного переносу значень (напр. алегорія), узагальнення, конкретизація, пейоративізація (меліоративізація загалом вважається досить рідкісним явищем, і в РНВН спостерігаються лише поодинокі її випадки, як от хрестоматійний приклад з позитивною переоцінкою поняття Arbeit).

Більше третини ЛСВ абстрактних іменників ДВН та СВН в РНВН змінили свою основну сферу вжитку: 20,6% з них перейшли до терміносистем різних наук та фахової лексики, 13,5% колишніх термінів та професіоналізмів стали загальними поняттями. Більш високий процент термінологізації свідчить про інтенсивний розвиток наукової думки та професійної свідомості. Основна маса (85%) термінів, створених на основі абстрактних іменників ДВН та СВН, що зустрічаються в текстах полемічного жанру 1520-1550-тих років, належить до церковної та теологічної лексики. Звичайно, це пояснюється специфікою текстів. Проте Реформація торкнулась не лише церковного устрою та основних догматів релігійного віровчення; це був широкий суспільних рух, і до середини XVI ст. не лишилось жодної сфери суспільного життя, яка б не зазнала впливу нової ідеології. Тому слід враховувати поліфункціональність більшості термінів, які дуже швидко стали надбанням мовних сфер, пов'язаних з Протестантизмом, але не церковних: наприклад, військової та юридичної лексики, а також терміносистеми філософії, яка до епохи Просвітництва у XVIІІ ст. офіційно лишалась "служницею теології” і викладалась виключно на богословських факультетах.

Розширення структури значень є найчастотнішим процесом семантичної деривації в РНВН, що охоплює майже третину всіх випадків. Це пояснюється універсальністю цього явища, що включає в себе практично всі типи експліцитної деривації: від метафізичного переносу до спеціалізації. Екстралінгвістичною причиною розширення значень є, передусім, розвиток нових ідеологій, галузей наук і т.п., що потребували створення відповідних терміносистем. Автори XVI ст. часто надавали перевагу семантичним неологізмам перед новоутвореннями чи запозиченнями - очевидно, як з причини мовної економії, так і з прагнення бути доступними та зрозумілими масовому читачеві.

При розширенні структури значень рівень лексичної абстракції підвищується приблизно в 30% випадків, зменшується в 17%, більше половини нових ЛСВ зберігають рівень абстракції вихідного значення. Проте результати аналізу окремих випадків не враховують розширення значень як комплексного явища, що змінює семантичну структуру іменників в цілому. Висока семантична валентність іменника сама по собі може вважатись критерієм його високого ступеня абстракції (не тільки на лексико-семантичному, а й на лексематичному рівні, якщо ми визнаємо існування основного категоріального значення, яке характеризує семантичну структуру іменника в цілому).

Тематичні групи абстрактних іменників, структура значень яких розширилась, загалом збігаються з тематичними групами словотвірних неологізмів РНВН. Це теологічна та церковна лексика (30%), поняття суспільного та політичного життя (25%), поняття ментальної та психічної сфери (22%), терміни гуманітарних та точних наук (8%), терміни права (7%), загальні категоріальні поняття (8%). Відсутня лише тематична група експресивної полемічної лексики, для якої семантичні неологізми характерні менше, ніж словотвірні.

Звуження структури значень досліджене менше, ніж розширення, що пояснюється його відносно низькою частотністю: на нього припадає менше 10% випадків семантичної деривації в РНВН. Найчастіше (75% випадків) звуження значень пов'язане зі спеціалізацією іменника. Для РНВН, як і для СВН характерні процеси спеціалізації насамперед іменників з тематичних груп теологічної та церковної лексики.

З усіх процесів імпліцитної деривації найменше досліджена в філологічних працях денотативна переоцінка (15% всіх випадків зміни значень) . Очевидно, так трапилось через суто екстралінгвістичні причини цього явища. Пояснюючи його, неможливо оминути питання індивідуальної інтерпретації окремих понять, що потребує не тільки контекстуального аналізу, а й залучення концепцій герменевтичної теорії.

Слід зазначити, що практично всі основні поняття Реформації з'явились саме внаслідок денотативної переоцінки яка, здебільшого, не супроводжувалась експліцитними змінами структури значень. Характерна особливість денотативної переоцінки - можливість у багатьох випадках встановити авторство нових інтерпретацій. Найбільша кількість семантичних неологізмів цього типу (до 80%) може вважатись особистим внеском двох видатних діячів Реформації - М. Лютера і Т. Мюнцера. Закріплення їх інтерпретацій в мові як сталих ЛСВ здійснювалось завдяки поширенню власних текстів реформаторів та популяризаторським зусиллям їх прибічників. Денотативної переоцінки зазнали, насамперед, такі тематичні групи абстрактних іменників, як:

1. Церковні та теологічні терміни - усього 70% випадків денотативної переоцінки.

2. Теологічні терміни, що пізніше стали термінами філософії, символічні іменники - 22%.

3.Поняття громадського життя, зокрема терміни політики та права. - 8%.

Денотативна переоцінка іменників групи 1 часто поєднується з експресивною переоцінкою, в той час як для іменників груп 2 і 3 характерні процеси експліцитної деривації (здебільшого, розширення значень ) та секуляризація.

Визначальними для НВН стали переоцінки понять:

1) Gesetz - постійно діючий закон;

2) Kirche - не тільки спільнота віруючих, а й суспільний інститут;

3) Wille - невід`ємна властивість духовного світу особистості;

4) Gewalt - інститут виконавчої влади;

5) Wahrheit - істина як те, що відповідає дійсності;

6) Gemeinde - спільнота однодумців;

7) Gerechtigkeit - справедливість як відповідність до встановлених законів.

Випадки конотативної переоцінки (майже без винятків пейоративізації) складають 8,5% від усіх випадків семантичної деривації в РНВН. Конотативної переоцінки в РНВН зазнали як нейтральні іменники (Laie, Pfaffe), так і слова з наявним ЕОК (List, Wohllust).

Випадки пейоративізації іменників з позитивними ЕОК пояснюються, здебільшого, морально-етичною переоцінкою їх реальних та ідеальних денотатів, спричиненою теологічними вченнями Реформації.

Конотативність властива більшості абстрактних неологізмів (як семантичних, так і словотвірних), що зустрічаються в полемічних текстах доби Реформації. Але тільки в 5% випадків вона стає постійним елементом семантичної структури іменника, решта слововживань з ЕОК - індивідуальні контекстуалізми, або нестійкі оказіоналізми періоду РНВН.

Ступені абстракції семантичних неологізмів РНВН

Понад 50% нових ЛСВ полісемних іменників належать до ядра лексичної абстракції (випадки повної конкретизації настільки рідкісні, що ними можна знехтувати).

Як правило (особливо коли мова йде про ІV ступінь), іменники, що стали основою утворення семантичних неологізмів, вже мали розгалужену структуру значень різних типів та рівнів абстракції, серед них і значення, принаймі, ІІІ ступеня.

Якісні стрибки відразу від периферії до ядра лексичної абстракції не характерні для досліджуваного періоду.

Підвищення ступеня абстракції - тривалий процес в діахронії, який складається з кількох послідовних стадій. Отже, практичним відображенням наслідків цього періоду можна вважати кількісне зростання ЛСВ високих ступенів абстракції.

ВИСНОВКИ

В дисертаційному дослідженні ми намагались вирішити два основні завдання: сформулювати теоретичні засади дослідження абстрактної лексики в діахронії та здійснити за їх допомогою загальний аналіз тенденцій розвитку абстрактних іменників в РНВН на матеріалі полемічних текстів прибічників та противників різних течій Реформації.

Оскільки в сучасній лінгвістиці не існує загальноприйнятих критеріїв поділу лексики на абстрактну та конкретну, а деякі класи іменників відносять до “суміжної”, “спірної” зони, доцільним видається застосування теорії семантичного поля та принципу градуальної класифікації лексичної абстракції, що уможливлює не лише лексико-семантичний аналіз абстрактних та конкретних значень, а й схематичне визначення ступеня абстракції за ієрархічним принципом. В діахронії категорія абстрактного та конкретного розглядається не як постійна константа лексичного значення, а як змінна величина, що може розвиватись в двох протилежних напрямках - як конкретизації, так і підвищення ступеня лексичної абстракції. Ці зміни, квантитативне значення яких можливо зобразити за допомогою умовної шкали лексичної абстракції, відбуваються в історії мови постійно, під впливом різноманітних лінгвістичних та екстралінгвістичних чинників. Відсоток абстрактних слів в словниковому складі може вважатись суттєвим показником для визначення рівня розвитку відповідної мови взагалі. Високий загальний рівень лексичної абстракції свідчить про високий рівень розвитку наукової та філософської думки, а також художньої літератури та публіцистики, оскільки саме терміносистеми цих галузей розумової діяльності людини можуть вважатись основним джерелом поповнення словника абстрактної лексики. Якісні зміни у формі існування мови (такі як розвиток писемності та формування національної мови на основі одного чи кількох варіантів літературної мови та регіональних діалектів), очевидно, завжди супроводжуються кількісним та якісним стрибком у розвитку абстрактної лексики, появою нових тематичних груп abstracta, розвитком моделей їх словотвору та зміною і розвитком значень лексичних одиниць більш ранніх періодів. Всі ці процеси хронологічно співвідносяться з епохальними історичними змінами в житті суспільства і мають безпосереднє відношення до зростання загального рівня лексичної абстракції в мові.

Період РНВН характеризується загальним зростанням рівня лексичної абстракції - у порівнянні з попередніми періодами СВН та ДВН, відповідно, на 25% і 50 %. Ці дані враховують як збільшення кількості абстрактних іменників за рахунок їх словотвору та запозичення, так і розвиток нових ЛСВ полісемних понять. Основні причини появи нових лексичних одиниць абстрактної лексики та розвитку нових абстрактних значень в РНВН - екстралінгвістичні та тісно пов`язані з загальними тенденціями суспільних процесів Нового Часу. Виникнення нових суспільних ідеологій спричинило нагальну потребу у створенні нових понять, нової лексики, нових терміносистем. З самого початку Реформація була широким суспільним рухом і об`єднувала кілька різних течій, ідеологи яких полемізували не тільки зі спільним противником в особі римського католицизму, а й між собою. Суперечності в таборі Реформації, а також вплив представників Гуманізму, багато з яких приєднались до боротьби з Римом, сприяли одночасній появі та розвитку кількох мовних культур, провідні ідеологи яких (такі, як М. Лютер, Т. Мюнцер, У. фон Гуттен та інші) особисто сприяли появі нових одиниць абстрактної лексики та нових значень в струкурі полісемних іменників.

Потреба в нових термінах спричинила бурхливий розвиток словотвору абстрактних понять, особливо на початковому етапі Реформації. Власне “революційним часом” можна вважати 1518-1525 рр., коли Реформація охоплювала широкі народні верстви. Саме на цей час припадає найбільша кількість полемічних текстів, написання яких сприяло підвищеній інтенсивності словотвору та семантичної деривації старих понять внаслідок їх переосмислення. Значна кількість абстрактних іменників, створених в період Реформації, прижилась в національній німецькій мові і являє собою важливу складову частину сучасних терміносистем філософії, теології, суспільних наук. Іноді ці іменники зазнавали семантичної деривації, шо було спричинено переоцінкою ідей Реформації на протязі історії.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Застосування методу опозицій для дослідження абстрактної лексики в діахронії // Наука і сучасність. К.: Логос, 1999, вип. 2, ч. 4. - С. 31-37.

2. Абстрактна лексика полемічних творів німецької Реформації (статистичний аналіз на матеріалі текстів М. Лютера і Т. Мюнцера)// Наука і сучасність. К.: Логос, 2000, вип. 1, ч.2 . - С. 227-233.

3.Німецькі абстрактні іменники в теологічних текстах // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. “Іноземна філологія”.- К.: Київський університет, 2000, випуск 30. - С. 28-30.

4. Основні моделі словотвору абстрактних іменників у ранньонововерхньонімецькому періоді// Вісник Запорізького державного університету. Філологічні науки. - Запоріжжя: Запорізький державний університет, 2000, № 1. - С. 109-112.

5. Рецепція абстрактної лексики середньовічних німецьких містиків і схоластів в текстах Мартіна Лютера // Sententiaе: збірка наукових праць Спілки дослідників модерної філософії. - Вінниця: Універсум, 2000. Вип. 1. - С. 239-244.

Размещено на Allbest.ru