Асоціативно-образний потенціал внутрішньої форми слова у поетичному тексті (на матеріалі української поезії 60 – 90 років ХХ століття)

Смисло-семантична еволюція ключового номена в аналізованих поетичних текстах розгортається приблизно за такою схемою: НО (ЗФ + ЛЗ + ВФ) > КС = образ > макрообраз = метафоричний концепт > символ НО - номінативна одиниця, ЗФ - зовнішня форма, ЛЗ - лексичне значення, ВФ - внутрішня форма, КС - ключове слово. .

Найчастотнішими лексемами, що функціонують за наведеною схемою, у поезії 60 - 90 років ХХ століття є номени світ (20 % картотеки), жінка (з кореферентними номінаціями 10 % картотеки), зоря (7 % картотеки) - тобто названі лексеми у стилосі української поезії другої половини ХХ століття найбільш семантично потужні і креативно розгорнуті.

Для отримання теоретичних результатів дисертації розглянуто близько тисячі прикладів художнього вживання слова-образу світ у поетичних збірках різних авторів.

В ідіостилі М. Віграновського, Л. Костенко, В. Стуса, Т. Мельничука, Г. Чубая лексема світ креатизується поетичною внутрішньою формою “той, що світиться” - ключова сема світло. Проте досліджувана лексема вступає у смисловий зв'язок із багатьма образами, маніфестованими епітетами, у результаті чого відбувається індивідуально-авторське розширення її смислу: світи зголілі, безобрійні (М. Воробйов), високий світ, широкий світ, веселий світ (А. Кичинський), захмілілий світ (Т. Мельничук), світ болючий, ошалілий (В. Михайлищук), самотній світ (Я. Дорошенко), світ щасливий (І. Низовий), працьовитий зелен-світ (В. Лучук ).

Персоніфікований образ світ у досліджуваній поезії безсердечний, без лиця (Я. Руданець), отарний (В. Старун), мішаний, строкатий (І. Мироненко), легкий (В. Гужва), страшний, абсурдний, кольоровий (Т. Крижанівська), непроникальний (П. Мовчан), чорно-білий світ, / бо є Чорнобиль (М. Пшеничний), ярий, реальний (Л. Горлач), інтимний (С. Вишенський), многоликий, живий (І. Римарук), легкий і голубий, сякий-такий, бридкий, чудесний, власний (І. Жиленко), розкішний (О. Слоньовська), щедрий (П. Гірник), дивний (І. Маленький), мудрий, сірий (П. Скунць), еталонний (Т. Шаповаленко) тощо (виявлено 120 асоціативно-образних означень).

Креативне моделювання семантики номінації жінка (+ кореференти) є менш частотним (500 карток), проте смисловий і образний спектр лексеми асоціативно розгалужений і потенційно інформативний (частотність - не основний параметр ядерності, тематичності слова).

Наприклад: лексеми берегиня, лепетуха, безсоромниця, розпутниця, шалапутниця, злочинниця, перекупка, володарка, чаклунка (Л. Костенко) креативно розширюються завдяки реалізації асоціативно-образного потенціалу їхніх внутрішніх форм (“та, що береже, лепече, без сорому” тощо). Порівняймо ще: любаска, баламутка, молодиця (Т. Мельничук), блудниця (В. Симоненко), красуня (Н. Білоцерківець), місяцівна (І. Мироненко), господиня (П. Шкраб'юк), наречена, дружина (Б. Олійник), жона (В. Діденко), дівчина-блискавка (В. Коломієць), богиня-берегиня (В. Герасим'юк), привітниця-мати (Ф. Карпенко), співачка, грішниця, жартівниця, розрадниця, вісниця (М. Бажан), жебрачка, царівна (М. Василенко), супутниця, мандрівниця, помічниця, танцівниця (О. Лупій), солдатка-удова (Д. Луценко), кріпачка (Р. Качурівський), чумачиха (А. Бортняк), цариця-володарка (В. Бровченко), панівна (І. Цариний), купувальниця, зухвальниця, плакальниця (І. Малкович) тощо. В усіх найменуваннях актуалізована ВФ, яка креативно розширює їх семантичні межі.

Номінація жінка (+ кореференти) у досліджуваному текстовому просторі художньо означується лексемами з яскравими внутрішніми формами: неосяжна, безконечна, сумноока, золота (Д. Павличко), осіння, мовчазна (І. Римарук), зболена (Р. Лубківський), чіплива, пекуча (М. Тимчак), розгублена, пізня (С. Короненко), уявна (П. Скунць), світла (Б. Олійник), темнава, схвильована (М. Вінграновський) тощо.

Усі кореферентні (49 прикладів) та епітетні (90 слів) вияви досліджуваної лексеми базуються на експліцитній поетичній внутрішньоформній ознаці (“та, що дає життя, чинить зло, баламутить, стає на блудну дорогу”, “така, як неосяжність, відкритість, безконечність, осінь, золото” тощо), у результаті чого і відбувається вторинна семантизація названого слова-образу.

Третім за смисло-креативним навантаженням у поетичному дискурсі 60 - 90 рр. ХХ століття є номен зоря (350 карток), означений 70 асоціативно-образними означеннями: прозора (Н. Федорак), золота (В. Стус), рідна, далека, осіння (Д. Павличко), блаженна (М. Бажан), багряна, манлива, многогранна, вечорова (О. Лупій), осяянна (М. Кубик), вінчальна (Т. Шаповаленко), зіронька-свічарниця (І. Калинець), зірка-добро, зорі-егоїсти (І. Лембрик), диво-зорі (І. Гаврилович), мигавиці-зірниці (М. Клименко).

Номінація зоря (як і лексема світ) у поетичних текстах персоніфікується, вступає у метафоричні зв'язки, набуває додаткових асоціативно-образних прирощень, смисловою основою яких є ВФ слова: зоря зорить, звіздує (І. Калинець), розквітає (В. Простопчук), стоїть-світить (В. Коломієць) тощо.

У всіх випадках креативного використання провідних ключових лексем (світ, жінка, зоря) актуалізується насамперед поетична ВФ слова, оскільки вона - один із найфункціональніших засобів індивідуально-авторського переосмислення семантики лексеми.

У Висновках узагальнюються результати дослідження, які можна звести до таких положень:

1. Базисною одиницею поетичної картини світу є слово, що матеріалізує концепт реалізацією асоціативно-образного потенціалу своєї внутрішньої форми, яка синкретизує мотиваційну, концептуальну та асоціативно-образну ознаки лексеми.

Реалізація асоціативно-образного потенціалу внутрішньої форми слова в поезії забезпечується насамперед її основною - асоціативно-образною функцією (активізує різні типи асоціацій, сприяє відображенню внутрішньоформного образу номінації). Ілюстрація поетичного образу в номені - результат експресивно-відображальної функції його внутрішньої форми. ВФ слова зумовлює появу чуттєвого образу-уявлення, що є експресивним доповненням до лексичного значення найменування (естетичний ефект мовлення).

ВФ слова як джерело образності у поетичному тексті виконує креативно-регенерувальну (перекодування семантики шляхом “оживлення” (регенерації) внутрішньої форми номінації), тропотвірну (конструювання метафор, епітетів, оказіоналізмів, паронімічних атракцій) та когезійну (забезпечення змістової єдності тексту) функції, уможливлюючи глибинне декодування асоціативно-образного змісту поетичного тексту.

2. Відсилаючи до різнорідних знань про дійсність, відображену в лексемі, ВФ номена активізує в уяві реципієнта онтологічні (буття слова), емпіричні (суб'єктивно-об'єктивний досвід носіїв мови), психологічні (узуальні та індивідуально-авторські, випадкові) асоціації, формує синтагматичні (конструювання епітетів), парадигматичні (створення метафор, порівнянь), тематичні (ілюстрація експліцитних та імпліцитних кореферентних образів ключового слова), фонетичні (асоціативне звуко-смислове зближення найменувань), словотвірні та лексично зв'язані асоціації. Асоціативний потенціал внутрішньої форми слова, який реалізується як зв'язок між двома і більше психічними образами (відчуттями, ідеями, уявленнями), спрямований на творчий пошук референта. Він “провокує” семантично різновекторну сполучуваність слів у поетичному тексті, яка зумовлює локалізацію вербальних асоціацій взаємозамінності, входження/включення, маргінальних. ВФ слова як асоціативна “пам'ять” уможливлює виникнення нових асоціативно-креативних планів номінації, що формують її вторинне значення - інгерентне (онтологічно споріднене із внутрішньоформним образом) та адгерентне (метафоремне).

Образотвірний потенціал внутрішньої форми слова забезпечує інтексацію на його “чуттєвий” образ (номінує), володіє потенційно інформативним, зображувальним змістом (“імажинізує”), формує “ідеальний” образ, семантичний код, синкретизуючи смисловий спектр номена.

ВФ слова забезпечує образну та асоціативну мотивацію креативного використання номена, є асоціативно-образною ознакою лексеми.

3. ВФ слова - центр консенквента (семантичного умовиводу) при його аперцепції, оскільки у ній перехрещуються онтологічна, когнітивна та семантична вісі найменування.

Аперцепційна роль внутрішньої форми слова найбільшою мірою виявляється при декодуванні смислу лексем-складників паронімічної атракції та оказіоналізмів. Смисловий спектр названих художніх конструкцій неузуальний, і власне реалізацією асоціативно-образного потенціалу їхніх внутрішніх форм конструюється, а також дешифрується неосемантика наведених тропів.

Аперцепційним кодом креативного значення епітетів, метафор, порівнянь тощо є поетична ВФ слова, яка зумовлює сприйняття людиною різнотипних явищ об'єктивного світу, виконуючи роль асоціативно-образного апелята до наочних, фонових і тезаурусних знань.

ВФ слова - інтуїтивний образ, перцептивний еталон оказіоналізму, епітета, метафори, лексем-складників паронімічної атракції - актуалізатор смислу будь-якого креативного конструкта, засіб дешифрування ускладненої індивідуально-авторської семантики мовної одиниці.

Реалізація асоціативно-образного потенціалу внутрішньої форми слова забезпечує конструювання і аперцепційний фон художнього змісту поетичної номінації.

4. ВФ слова як його асоціативно-образний мотив проектує створення тропеїчного ускладнення лексеми - набування номінацією вторинних значень за моделями семантичної деривації. Наслідком реалізації асоціативно-образного потенціалу внутрішньої форми слова у поетичному тексті є конструювання метафори, епітета, оказіоналізму, паронімічної атракції (асоціативність, метафоричність, оказіональність, звукосмислова гра лексем - основні виразники поетичного дискурсу).

Роль внутрішньої форми слова у функціонуванні художнього тропа полягає в актуалізації образного уявлення тієї реалії, ознаки якої входять у нове креативне значення переосмисленого автором найменування.

Асоціативно-образний потенціал синкретичної внутрішньої форми метафоричного слова (нашарування когнітивних, асоціативно-креативних знань про референт тропа) мотивує творче зіставлення первинного і креативного образів метафори. Образ, що знаходиться в основі метафори, відіграє роль її внутрішньої форми і є концептуальною базою для створення вторинних значень - метафорем.

Атрибутивна функція внутрішньої форми художнього означення зумовлює експлікацію нових семантичних відтінків центрального слова, номінативна - креативно моделює семантично цільну конструкцію прикладки, будуючи одну з двох її смислових складових, де слово-означник набуває однаковою мірою атрибутивного і номінативного характеру.

Процес створення індивідуально-авторських лексем зумовлюється взаємодією твірної основи та асоціативно-дериваційного (епідигматичного) форманта - внутрішньої форми слова, неосемантичне забарвлення якої конструюється образним уявленням неореферента. “Етимологічна свіжість” оказіоналізму формується завдяки образному перекодуванню його внутрішньої форми (регенерація, “оживлення”), що базується на креативно-регенерувальній функції внутрішньої форми номінації.

ВФ лексичних конструктів паронімічної атракції творить і пояснює семантику метафори, епітета, порівняння.

5. Потенційним засобом творення індивідуального стилю письменника є поетична ВФ слова, у якій закладається власне авторське осмислення світу, сформоване на основі неологічного бачення референта, що і зумовлює неповторний естетичний ефект, надаючи узуальній лексемі оказіонального забарвлення. ВФ слова - асоціативно-образна ознака поетичного ідіостилю.

Реалізація асоціативно-образного потенціалу поетичної внутрішньої форми лексеми (експліцитної чи імпліцитної) виявляється в усіх досліджуваних текстах, тобто поетична ВФ слова є характерною для української поезії 60 - 90 рр. ХХ століття.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Внутрішня форма слова - один із засобів глибинного прочитання поетичного тексту старшокласниками // Українська мова: навчально-методичні та виховні аспекти. - Івано-Франківськ: Плай, 1999 . - С. 138 - 141.

2. Слово-образ “Україна” - конститутивний елемент поетичної системи Василя Стуса // Українська національна ідея . - Випуск 5. - Львів: Літопис, 2000 . - С. 121 - 127.

3. Внутрішня форма слова - аперцепційний фон паронімічної атракції в поетичному тексті // Семантика мови і тексту. Збірник статей YІ міжнародної конференції. - Івано-Франківськ: Плай, 2000. - С. 138 - 141.

4. Внутрішня форма слова - конститутивний елемент семантики оказіоналізму // Південний архів: Збірник наукових праць. Філологічні науки. - Випуск 14. - Херсон: ХДПУ, 2002 . - С. 245 - 249.

5. Внутрішня форма слова - центр перетину референтної, концептуальної та вербальної (поетичної) “картин світу” // Культура народов Причерноморья: Научный журнал. - Симферополь: ТНУ, 2002. - № 32. - С.143 - 147.

6. Функціональне навантаження внутрішніх форм слів “Месія”, “Спаситель”, “Учитель” у поезії Ліни Костенко // Християнство в Україні на межі третього тисячоліття: Збірник наукових праць. - Івано-Франківськ: Плай, 2002. - С. 264 - 269.

7. Асоціативно-образний потенціал внутрішньої форми епітета у поетичному тексті // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Збірник наукових праць. - Випуск 16. - К.: Твім-інтер, 2003. - С. 649 - 662.

АНОТАЦІЯ

Стефурак Р.І. “Асоціативно-образний потенціал внутрішньої форми слова у поетичному тексті (на матеріалі української поезії 60 - 90 років ХХ століття)”. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, 2003.

У дисертації визначено лінгвістичний статус внутрішньої форми слова, з'ясовано її креативну сутність. На основі вивчення широкого фактичного матеріалу (картотека налічує 5000 внутрішньоформних лексем, які входять у різні тропеїчні структури) розкрито функціональне навантаження внутрішньої форми слова у поетичному тексті (асоціативно-образна, креативно-регенерувальна, експресивно-відображальна, тропотвірна, когезійна функції). У дисертації проаналізовано асоціативні та образотвірні можливості внутрішньої форми слова, її конструювальні, аперцепційні, тропотвірні властивості, вплив на поетичний ідіостиль.

Згідно з підсумками аналізу текстів української поезії 60 - 90 років ХХ століття, доведено, що результатом реалізації асоціативно-образного потенціалу внутрішньої форми слова у поетичному тексті є вторинне переосмислення, тропеїзація номінації, конструювання і аперцепційний фон семантики оказіоналізму та лексем-складників паронімічної атракції, оскільки внутрішня форма слова є одним із засобів креативного бачення “картини світу” автором та реципієнтом.

Ключові слова: внутрішня форма (ВФ), поетичний текст (ПТ), лексичне значення (ЛЗ), асоціативно-образний потенціал, поетична внутрішня форма, слово-образ, концепт, референт, мотивація, аперцепція, сема, креативно-регенерувальна функція внутрішньої форми слова.

АННОТАЦИЯ

Стефурак Р.И. “Ассоциативно-образный потенциал внутренней формы слова в поэтическом тексте (на материале украинской поэзии 60 - 90 годов ХХ века)”. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Прикарпатский университет имени Василия Стефаника, Ивано-Франковск, 2003.

Диссертационное исследование предлагает новое решение научной проблемы семантики художественного текста, центральное место в которой пренадлежит внутренней форме слова. В диссертации определён лингвистический статус внутренней формы слова, истолковано её ассоциативно-образную (креативную) сущность.

На основании детального изучения фактического материала (картотека насчитывает примерно 5000 внутреннеформных слов, входящих в тропеические структуры поэтического текста - эпитеты, метафоры, паронимические аттракции) впервые раскрываются особенности реализации ассоциативно-образного потенциала внутренней формы номинативной единицы. Внутренняя форма слова рассматривается как конститутивный и апперцепционный фон лексического и тропеического контекстов, один из важнейших способов построения поэтического идиостиля.

На материале украинской поэзии 60 - 90 годов ХХ века соискателем проанализированы функции внутренней формы слова в поэтическом текстовом пространстве, поскольку именно внутреннеформность есть центральной особенностью, способом лингвистического конструирования поэтической модели этого периода.

Реализация ассоциативно-образного потенциала внутренней формы слова в поэзии обеспечивается её основной ассоциативно-образной функцией (активизация разного рода ассоциаций). Иллюстрация поэтического образа в слове - результат экспрессивно-отображательной функции внутренней формы номинации. Внутренняя форма слова как источник образности в поэтическом тексте выполняет креативно-регенерирующую (переосмысление семантики слова путём “оживления” (регенерации) внутренней формы номинации), тропообразующую (конструирование метафор, эпитетов, окказионализмов, паронимических аттракций) и когезийную (смыслосвязывающую) функции, обеспечивающие глубинную дешифрировку асоциативно-образной семантики поэтической коммуникации.

Анализ текстов украинской поэзии 60 - 90 годов ХХ века показал, что результатом реализации ассоциативно-образного потенциала внутренней формы слова в поэтическом тексте есть вторичное переосмысление, тропеизация лексемы. Внутренняя форма слова - конструирующий элемент и апперцепционный фон семантики окказионализмов, лексического состава паронимических аттракций, поскольку она является одним из основных способов креативного видения поэтической “картины мира” наратором и реципиентом.

Ключевые слова: внутренняя форма (ВФ), поэтический текст (ПТ), лексическое значение (ЛЗ), ассоциативно-образный потенциал, поэтическая внутренняя форма, слово-образ, концепт, референт, мотивация, апперцепция, сема, креативно-регенерирующая функция внутренней формы слова.

SUMMARY

Stefurak R.I. “Associational-imaginative potency of the word's inner form in a poetic text (based on Ukrainian poetry of the 60-s - 90-s years of the XX century)”. - Manuscript.

The thesis for obtaining a scientific degree of candidate of philology at speciality 10.02.01 - Ukrainian language. - Precarpathian University named after Vasyl' Stefanyk, Ivano-Frankivsk, 2003.

The thesis describes linguistic status of the word's inner form, its creative essence. Taking into account wide actual material (the card-index has 5000 inner formal lexemes that are members of different prophetical structures) functional load of word's inner form in a poetic text was revealed (associational-imaginative, creative-regenerative, expressive-imaginistic, tropcreatind, cogesical functions). Word's inner form's associative and image-creative opportunities were analyzed and also its constructing, aperceptive and trop-creating characteristics, influence over poetic idiostyle were examed.

According to analysis of the Ukrainian poetry of the 60-s - 90-s years of the XX century texts it was proved that the result of realization of the word's inner form's associative-imaginative potency in a poetic text is secondary rethinking, tropehization of a lexeme, constructing and aperceptional background of occasionalizms' and paronimic attractions' semantics because nomination's inner form is one of means of creative suing of “world picture” by narrator and receptor.

Key words: inner form (IF), poetic text (PT), lexical meaning (LM), associational-imaginative potency, poetic inner form, word-image, concept, referent, motivation, apperception, seme, creative-regenerative function of the word's inner form.

Размещено на Allbest.ru