Оцінно-образна номінація у структурі художнього тексту

Порівняймо: “Плачі опинилися перед Дзельманом, а він став їх розпізнавати: А то ви, Митришко-душко? - То ви, Василишко вгідна? - То ви, Марічко чічєна? - Ба ци то ти, Анничько срібна? - То ти, Кіцо солодка? - Люб'єтка мої любі, вас є штири ґаздині, а три дівчині... кажіть, сарачєта, чого плачете...” (Марко Черемшина); “Світку мій гіркенький!” (Л.Мартович).

Крім тлумачення оцінки як універсальної семантичної категорії, яка є результатом осмислення і відображенням навколишньої дійсності й об'єднує різноманітні засоби репрезентації оцінних значень, існує розуміння її як носія прагматичного значення.

З цього погляду, оцінність вважається атрибутом, що супроводжує будь-який художній текст і характеризується відповідною комунікативно-функціональною спрямованістю. В аналізованих текстах вона виявляється у таких процесах, як 1) нейтралізація (актуалізація) аксіологічної семантики, що породжує нові типи значень, зокрема й перехідного характеру (“Більмо” Марка Черемшини, “Невідомий” М.Коцюбинського, “Пістунка” В.Стефаника тощо); 2) компенсація - явище збереження позитивного чи негативного значення попри можливе його руйнування якимись додатковими аргументами (“Аврума всі знали в місті, завжди нужденного і завжди бадьорого, всі знали і всі любили за його щирі, хоч і невдалі вигадки” - С.Васильченко); 3) девальвація, що передбачає втрату кодифікованої оцінки внаслідок виникнення противаги - появи додаткових даних, що знижують/підвищують цінність об`єкта (“Справді, на Василевій балалайці - усі знали - грав сьогодні найменший брат його - жуплякуватий, завжди хоровитий, але веселий на вдачу хлопець” - Г.Косинка); 4) конотативна трансформація, що сприяє реалізації імпліцитного семантичного простору і його видозміні в різні моменти декодування тексту. Названий процес виявляється при інтерпретації усіх аналізованих нами текстів.

Важливою в процесі декодування текстів “малої прози” є роль і тих аксіологічних номінацій, які не стільки експліцитно маніфестують оцінку певного об'єкта дійсності, скільки є репрезентаторами імпліцитних смислів, способом виявлення основного текстового задуму, прихованого за “невідомістю” як фактом потенційного існування оцінних конотацій у семантиці найменування. Особливо це стосується номінацій зі згаданою семою, що є заголовками - стрижневим елементом, крізь призму якого інтерпретується текст.

За його межами визначальною для такого типу лексем є ознака відсутності інформаційності. У відповідному контексті вони можуть ставати оцінно значущими і давати читачеві можливість по-новому сприймати текстову інформацію.

Як текстові елементи номінації з конотаціями “незнаності”, “невідомості” виконують функцію зовнішньої оболонки. Будучи стилістично “порожніми”, у семантичному просторі художнього тексту вони здатні “наповнюватися” інформацією з відповідним аксіологічним знаком. Суб'єкт оцінювання, володіючи мінімумом онтологічних знань, емоційно-чуттєвого досвіду стосовно об'єктів найменувань такого типу, у процесі пізнання розкриває нові глибини “незнаності”, наділяючи незаповнену форму “невідомого” змістом з визначеною інформативністю, емоційно-оцінною характеристикою, психологізмом тощо.

Аналізуючи номінацію зі згаданою семантикою у новелі М.Коцюбинського “Невідомий”, спостерігаємо, як каркас “невідомості” поступово заповнюється оцінними конотаціями, що, насамперед, репрезентують прихований процес асиміляції особистості у співвідношенні “я -він”, у результаті якого протилежності стають єдиним цілим. Порівняймо:

А - Я - невідомий (порожня оболонка) > Аб1 - він буде мій > Аб2 - я і він - частини одного ланцюга > Аб3 - я вже не я, а тінь, примара > Аб4 - “він вростає у мене, як корінь у землю” > Аб5 - він - умова мого життя > Аб6 - він - в мені, не він мій, а я його > Б - Він - мій зміст, я - його порожня оболонка > а1Б - він виходить з мене, я можу пожертвувати ним, бо він - частина мене > А - Я - порожня оболонка.

Наведений потенційний вербалізований ряд є репрезентатором процесів аксіологізації та деаксіологізування як зворотньої активізації семи “незнаності” номінації-заголовка “невідомий”, а сама ознака “невідомості” - формою, яку можна “заповнити” необхідним оцінним змістом у тексті як самодостатньому утворенні, що характеризується смисловою цілісністю та зрощеністю.

ВИСНОВКИ

У дисертації представлене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми “Функціонально-комунікативна спрямованість оцінки і художній текст”, що виявляється у прагматичному аналізі власне аксіологічних та контекстуально аксіологічних номінацій як стрижневих, смисловизначальних, характеризуючих, образотвірних компонентів кваліфікативних мовленнєвих актів й аксіологічних текстів у цілому.

1. Оцінка як універсальна лінгвофілософська категорія пройшла тривалий шлях становлення, формування та розвитку. Починаючи з найзагальніших уявлень про добро і зло з часів античності та давніх слов'ян, наступного розширення аксіосемантики та вдосконалення мовленнєвих форм її вираження (піфагорійці, платоніки, Аристотель), розгляду оцінки у концептуальному аспекті (класичний період західноєвропейської філософії), - формування кваліфікації завершилося виникненням функціонально-комунікативного, прагматичного підходів до аналізу аксіологічних понять (післямурівський період західноєвропейської філософії), запровадженням культурологічного, етнолінгвістичного, логіко-психологічного принципів розгляду кваліфікативних явищ (теперішній етап розвитку вітчизняного та зарубіжного мовознавства).

У сучасний період кваліфікація трактується як граматикалізована філософська категорія, що виявляється на різних рівнях системи мови; має універсальну структуру (аксіологічну модальну рамку), зумовлена властивостями об'єкта настільки, наскільки експлікується ними; явно чи приховано репрезентується окремими номінаціями, мовленнєвими актами та цілими текстами різноманітного стилістичного спрямування; у художньому тексті є смисловизначальним, образотвірним та текстоструктурувальним засобом.

2. Оцінка, розглянута в такому аспекті, вже не може сприйматися лише на формально-семантичному рівні. Її розкриття вимагає інтегративного (інтерпарадигматичного) підходу, суть якого полягає у синтезуванні різних поглядів на лінгвістичний об'єкт з метою окреслення його концептуального, логіко-семантичного, психологічного і функціонального вимірів, що стосується і виділення окремих класифікацій оцінних значень. Як показали результати дослідження, для всебічного висвітлення ролі і значення оцінно-образних номінацій у процесі породження, структурування та інтерпретації художнього тексту найдоцільніше використовувати поділ кваліфікативних найменувань на власне оцінні та контекстуально оцінні, оскільки саме прагматичний принцип класифікування найчіткіше репрезентує текстові можливості оцінно-образних номінацій, їх високий значеннєвий потенціал та гнучкість аксіосемантики.

3. Функціонуючи у художньому тексті, будь-яка кваліфікативно маркована лексема відтворюється в аксіологічній структурі, що маніфестується оцінною модальною рамкою з явно вираженими та прихованими компонентами. Одним із найважливіших експліцитно-імпліцитних компонентів аксіологічної рамки є суб'єкт кваліфікації. У дисертаційному дослідженні виявлено 13 форм реалізації аксіологічного суб'єкта в окремих комунікативних ситуаціях, що сприяє формуванню різних типів оцінки, індивідуалізації та експресивізації мовленнєвих актів. Тісна взаємодія суб'єкта оцінної модальної рамки з суб'єктом денотативної структури, суб'єктом мовлення та суб'єктом “користі” виявляє у межах текстів “малої прози” кінця XIX - початку XX століття різні види семантичної трансформації; процес неоднозначного оцінювання об'єкта з боку кількох суб'єктів, що є принциповою особливістю оцінки в цілому, дозволяє поєднувати характеристики з протилежними знаками, створюючи тим самим ефект аксіологічної суперечки.

4. Загальнооцінні найменування хороший (гарний) і поганий та їх синоніми як полісемантичні різновиди оцінно-образних номінацій виражають аксіологічний підсумок або співвідносяться з окремою ознакою об'єкта, що оцінюється. Прагматично зумовлюючись окремими комунікативними ситуаціями, вони виконують в аналізованих текстах “малої прози” кінця XIX - початку XX століття такі функції: 1) характеризуючу; 2) заміщувальну (кореферентну); 3) конденсаційну. Прагматична зумовленість аксіологічних найменувань холістичного виду виявляє різний ступінь градації позитивної чи негативної ознаки у відповідних контекстах, регулює частотність вживання їх синонімічних варіантів. Згідно з результатами дослідження, доведено, що частотність використання загальнооцінної номінації хороший (гарний) та її синонімів є значно вищою, ніж загальнооцінних найменувань негативного характеру (65 семантичних різновидів (63,1%) і 390 вживань (77,5%) лексеми хороший; 18 семантичних варіантів (17,5%) і 80 вживань (15,9%) лексеми поганий). Це пояснюється існуючою в суспільстві тенденцією до позитива, що активізує розвиток і використання лексики, яка займає “позитивну” позицію на кваліфікативній шкалі.

Найбільша кількість холістичних оцінно-образних номінацій з різним ступенем градації позитивної ознаки наявна у текстах О.Кобилянської та А.Тесленка. Ідіостиль письменниці характеризується детальними експлікаціями аксіологічних найменувань на позначення зовнішності індивіда крізь призму психологічних особливостей його внутрішнього світу (риса модерної течії в українській літературі, що маніфестує формування модерної української свідомості та розрив із романтичною народницькою культурософією). Манера письма А.Тесленка вирізняється репрезентацією позитивних загальнооцінних найменувань, які характеризують суто зовнішність персонажів або виконують функцію заміщення частковоаксіологічних значень. Це зближує його стиль зі стилем письменників - представників “народницького” реалізму з виразними рисами етнографізму та “ідилічного” сентименталізму (І.Котляревський, Г.Квітка-Основ'яненко, М.Костомаров, Ю.Федькович та інші), у творах яких холістичні номінації часто не мали вагомого змістового навантаження, а використовувалися як традиційні “супроводжувачі” наскрізь позитивних характеристик персонажів з відповідним зниженням рівня їх аксіологічної значущості як засобів характеро- та образотворення.

5. Включення оцінно-образних номінацій у комунікативний акт передбачає актуалізацію двох чинників, які одночасно є і компонентами аксіологічної структури найменувань: об'єктивного та суб'єктивного. У структурі художнього тексту (в аналізованих текстах зокрема) вони взаємодіють, є контекстуально зумовленими. Процеси взаємозаміщення кваліфікативної та денотативної номінативних структур, явища нейтралізації оцінних та деонтичних значень сприяють виявленню глибинних текстових смислів, визначають спрямування сюжетної лінії, активізують характеро- та образотворення, розкриття імпліцитних текстових потенцій та експлікацію прихованих сем лексико-семантичного поля ключових найменувань.

6. Одним із вагомих імпліцитних виявів оцінності номінації є її внутрішня форма - первинна ознака, закладена в основу найменування у процесі його творення. Активізуючись у відповідному контексті, внутрішня форма слова може викликати позитивні чи негативні за емоційним сприйняттям асоціативно-образні уявлення і бути основою конотації. На текстовому рівні вона часто є імпліцитним виявом кваліфікації, точкою відштовхування у процесі розширення значеннєвого обсягу номінації. Аналіз текстів “малої прози” кінця XIX - початку XX століття засвідчив, що, активізуючись, внутрішня форма оцінно-образних номінацій сприяє модифікації своєрідних асоціативно-образних сценаріїв, “текстів-вірогідностей” чи “передтекстів”, виконуючи тим самим прогнозувальну функцію. Коливання аксіосемантики, що відбуваються в її межах, виявляють приховані смисли, які репрезентують взаємостосунки героїв, їх внутрішній світ; вони здатні “передбачати” основні напрямки розгортання тексту, а також сприяти виявленню його естетичної вартісності.

7. Максимально реалізуючись у кваліфікативних мовленнєвих актах текстів“малої прози” кінця XIX - початку XX століття, оцінка виконує особливого виду ілокутивні функції, які передбачають модифікацію відповідної емоційної реакції адресата повідомлення, а також формують цілісність та зв'язність художнього тексту. Це такі функції аксіологічних висловлювань: 1) акумуляційна; 2) евфемізаційна; 3) дисфемізаційна; 4) експресивізаційна; 5) трансформаційна. Однак в аналізованих текстах оцінно-образні найменування найчастіше репрезентують синтез зазначених функцій, комплексність дії яких передбачає глибше мотивування образів, повніше виявлення аксіосемантичного потенціалу тексту та “гібридизацію” його змісту. Процес втрати мовленнєвими актами аксіологічної інформативності зумовлює їх трансформацію і зміну виконуваних ними функцій на функції модальностей інших типів (схвалення, заохочення, комплімент, осуд, задоволення чи невдоволення), передбачаючи тим самим відповідну позицію оцінно-образних номінацій у структурі висловлювань.

Крім традиційних для будь-якої аксіологічно маркованої лексеми функцій репрезентації та ідентифікації об'єкта, у аналізованих текстах “малої прози” кінця ХІХ - початку ХХ століття оцінно-образні найменування виконують роль конденсаторів змістової інформації, виступають образотвірним засобом, здатні окреслювати основну дотекстову ідею; вони сприяють тому, що невеликі за обсягом тексти передають високу концентрацію, динамізм почуттів та дії. Збільшення семантичного навантаження на аксіологічні номінації викликає згущення художнього простору, ущільнення сюжету, підсилення ваги індивідуального, суб'єктивного світосприймання героїв. Оцінно-образні найменування не тільки конструюють єдність, внутрішню цілісність аналізованих текстів, а й забезпечують їх глибшу інтерпретацію, виявлення латентних значень, здатних залишатися інваріантними при будь-яких текстових трансформаціях.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Інтродуктивна номінація і художній текст (на матеріалі новел Василя Стефаника) // Вісник Прикарпатського університету. Філологія. - Випуск 4. - Івано-Франківськ, 1999. - С.130-135.

2. Національна ідея та родинні стосунки: від суперечності до гармонії інтересів (на матеріалі новели В.Стефаника “Марія”) // Українська національна ідея. - Львів, 2000. - С.59-64.

3. Об'єктивний та суб'єктивний фактори оцінки у художньому тексті (на матеріалі новели В.Стефаника “Пістунка”) // Вісник Прикарпатського університету. Філологія. - Випуск 5. - Івано-Франківськ, 2000. - С.131-135.

4. Внутрішня форма номінації як імпліцитний вияв оцінності у художньому тексті (на матеріалі твору В. Винниченка “Уміркований” та “щирий”) // Літературознавчі студії. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2001. - С. 307-312.

5. Ілокутивна функція оцінних номінацій у художньому тексті (на матеріалі новели О.Кобилянської “Жебрачка”) // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов'янська філологія. - Випуск 106. - Чернівці: Рута, 2001. - С. 139-144.

6. Функціональне навантаження оцінних номінацій у художньому тексті (на матеріалі новели О.Кобилянської “Природа”) // Збірник наукових праць. Українське і слов'янське мовознавство. - Випуск 4. - Ужгород, 2001. - С. 119-121.

7. Оцінно-образна номінація у художньому тексті (на матеріалі етюду М.М.Коцюбинського “Невідомий”) // Вісник. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. - Випуски 12-13. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2002.- С.48-52.

8. Внутрішня форма оцінно-образної номінації як засіб вираження християнської моралі (на матеріалі новели В.Стефаника “Злодій”) // Християнство в Україні на межі третього тисячоліття. - Івано-Франківськ: Плай, 2002. - С.119-123.

АНОТАЦІЯ

Соловій У.В. “Оцінно-образна номінація у структурі художнього тексту (на матеріалі української “малої прози” кінця XIX - початку XX століття)”. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, 2003.

У дисертації окреслено лінгвістичний статус категорії оцінки, з'ясовано її сутність і структуру, проаналізовано основні класифікації типів абсолютної оцінки, розкрито прагматичну зумовленість функціонування власне оцінних та контекстуально оцінних номінацій у кваліфікативних мовленнєвих актах.

На основі ґрунтовного вивчення фактичного матеріалу (картотека налічує близько 6000 найменувань з конотативною оцінною семою) здійснено комплексний системний аналіз оцінно-образних номінацій з урахуванням їх структурно-семантичних, комунікативно-функціональних особливостей; встановлено співвідношення об'єктивного (деонтичного, ознакового) та суб'єктивного (аксіологічного, власне оцінного) факторів оцінки у процесі активізації конотативних сем позитивного чи негативного характеру; з'ясовано роль внутрішньої форми слова як імпліцитного вияву оцінності.

У дисертації проаналізовано ілокутивні функції, що актуалізуються оцінно-образними номінаціями. Згідно з результатами аналізу текстів “малої прози” кінця XIX - початку XX століття, доведено, що оцінно-образні найменування як стрижневі елементи окремих мовленнєвих актів і художнього тексту в цілому є характеризуючими, образотвірними компонентами, засобами текстотворення й структурування, а також індивідуалізації авторської манери письма.

Ключові слова: категорія оцінки, оцінно-образна номінація, власне оцінна номінація, контекстуально оцінна номінація, суб'єктивний фактор оцінки, об'єктивний фактор оцінки, внутрішня форма слова, кваліфікативний мовленнєвий акт, ілокутивна функція, художній текст.

АННОТАЦИЯ

Соловий У.В. “Оценочно-образная номинация в структуре художественного текста (на материале украинской “малой прозы” конца XIX - начала XX века)”. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Прикарпатский университет имени Василия Стефаника, Ивано-Франковск, 2003.

Диссертационное исследование предлагает новое решение научной проблемы “Функционально-коммуникативная направленность оценки и художественный текст”, которое выражается в прагматическом анализе собственно аксиологических и контекстуально аксиологических номинаций как стержневых, смыслоопределяющих, образотворческих компонентов квалификационных речевых актов и аксиологических текстов в целом.

В диссертации определён лингвистический статус оценки как универсальной грамматикализированной философской категории, истолкованы её сущность и структура, рассмотрены основные этапы развития, проанализированы классификации общеоценочных и частнооценочных значений, обоснована прагматическая обусловленность функционирования собственно оценочных и контекстуально оценочных номинаций в составе квалификационных речевых актов.

На основании детального изучение фактического материала (картотека насчитывает примерно 6000 оценочно-образных наименований) осуществлён комплексный системный анализ аксиологических номинаций, приняты во внимание их структурно-семантические, логико-психологические, коммуникативно-функциональные особенности; установлено соотношение объективного (деонтического, дескриптивного) и субъективного (аксиологического, собственно оценочного) факторов оценки в процессе активизации коннотаций положительного или отрицательного характера; определена роль внутренней формы слова как имплицитного выражения оценочности, признака, который уже первоначально содержит аксиологическую сему с соответствующим знаком.

Кроме истолкования оценки как универсальной семантической категории, свойственной всем языкам как результат осмысления и отображения окружающей действительности, доказано, что квалификация обьединяет различные средства категоризации и обозначения оценочной семантики, является репрезентатором, а также необходимым компонентом прагматического значения. Исходя из этого, оценочность, проявляясь и модифицируясь в таких текстовых процессах, как нейтрализация (актуализация) аксиологической семантики, компенсация, девальвация кодифицированной оценки, коннотация как существование латентных текстовых смыслов, считается атрибутом, сопровождающим любой художественный текст.

На материале “малой прозы” конца XIX - начала XX века соискателем проанализированы иллокутивные возможности, функции оценочно-образных номинаций, активизирующиеся в квалификационных речевых актах. Среди них выделены характеризирующая, замещающая (кореферентная), конденсационная функции общеоценочных наименований, выражающих аксиологический итог - холистическую оценку, а также акумуляционная, эвфемизационная, дисфемизационная, экспрессивизационная, трансформационная функции квалификационных номинаций обще- и частнооценочного типа.

Исследованные иллокутивные функции определяют перлокутивний эффект аксиологического речевого акта - изменение эмоционального или психического состояния адресата в результате речевого воздействия, а также способствуют реализации прагматических возможностей текста, полному изъявлению его аксиосемантических потенций, экспликации глубинного, сущностного содержания методом интерпретации отдельных оценочно-образных номинаций как стержневых елементов коммуникативных актов и и художественного текста в целом, которые являются характеризирующими, образотворческими единицами, средством текстообразования и текстоструктурации, а также индивидуализации авторского стиля.

Ключевые слова: категория оценки, оценочно-образная номинация, собственно оценочная номинация, контекстуально оценочная номинация, субъективный фактор оценки, объективный фактор оценки, внутренняя форма слова, квалификационный речевой акт, иллокутивная функция, художественный текст.

ANNOTATION

Soloviy U.V. “Valuing-Figurative Nomination in the Structure of the Fiction Text (Based on the Material of Ukrainian “Small Prose” of the End of XІX century - the Beginning of XX century)” - Typescript.

Filological candidate's thesis at speciality 10.02.01 - Ukrainian language. - Precarpathian University named after Vasyl Stefanyk, Ivano-Frankivsk, 2003.

In the thesis linguistic status, essence and structure category is outlined, some classifications of absolute valuing's types are analysed, pragmatic conditioning of proper valuing and contextually valuing nominations' functioning in qualificating speech acts is exposed. On the basis of the deep investigation of the actual material (the card-index includes approximately 6000 names with connotational valuing meaning) complex and systematic analysis of valuing-figurative nominations is done taking into account their structural - semantical, communicational-functional peculiarities; correlation of objective and subjective factors of valuing in the process of activating of connotational meanings with positive or negative characters is determined; role of word's inner form as implicit manifestation of valuation, feature that has an acciological meaning with corresponding sign in its basis. It has been analysed ilocutive functions that actualize through valuing-figurative nominations, it is proved that valuing-figurative nominations as main elements of separate speech acts and fiction text in whole are characterizing, image-creating components, means of text-creating and structurization and also means of individualization author's manner of writing.

Key words: category of valuing, valuing-figurative nomination, proper valuing nomination, contextually valuing nomination, subjective factor of valuing, objective factor of valuing, word's inner form, qualificating speech fact, ilocutive function, fiction text.

Размещено на Allbest.ru