Размещено на http://www.allbest.ru/

УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 811. 161.2'28

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

НОМІНАТИВНІ ПОЛЯ СОМАТИЗМІВ ТА ВІДСОМАТИЧНИХ УТВОРЕНЬ В УКРАЇНСЬКИХ ДІАЛЕКТАХ

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

ДЯЧЕНКО НАТАЛІЯ МИКОЛАЇВНА

Ужгород - 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у відділі діалектології Інституту української мови НАН України.

Науковий керівник:

Гриценко Павло Юхимович, доктор філологічних наук, професор, Інститут української мови НАН України, завідувач відділу діалектології.

Офіційні опоненти:

Полюга Лев Михайлович, доктор філологічних наук, професор, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, провідний науковий співробітник відділу української мови;

Галас Борис Кирилович, кандидат філологічних наук, доцент, Ужгородський національний університет, доцент кафедри української мови.

Захист відбудеться "17" квітня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 61.051.05 при Ужгородському національному університеті (88017, м. Ужгород, вул. Університетська, 14).

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Ужгородського національного університету (88000, м. Ужгород, вул. Капітульна, 9).

Автореферат розіслано "15" березня 2008 року.

Дисертацію захищено 17 квітня 2008 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат філологічних наук О.Д. Пискач.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

У діалектній лексикології утвердилися різні прийоми інтерпретації лексики, які після створення та опрацювання емпіричної бази лексико-семантичних свідчень говірок є наступним обов'язковим кроком у їхньому осмисленні, пізнанні; збирання й систематизація матеріалу перестає бути самоціллю та кінцевим етапом у його дослідженні. Системний підхід зумовив таке вивчення тематичних груп лексики (ТГЛ), яке забезпечує врахування багатопланових зв'язків між елементами аналізованого сегмента лексичної системи (праці Й.О. Дзендзелівського, П.Ю. Гриценка, М.В. Никончука, І.В. Сабадоша, Г.Л. Аркушина, Г.І. Мартинової, К.Д. Глуховцевої, Л.Д. Фроляк, В.М. Мойсієнка, В.М. Куриленка, В.В. Лєснової, Н.В. Хобзей, П.Ф. Романюка, О.М. Никончука, В.Л. Конобродської, Г.І. Гримашевич, Т.О. Ястремської, Р.С. Омельковець, О.М. Євтушка, М.В. Поістогової та ін.).

Важливим є пізнання номінативних процесів - механізмів творення і закріплення мовних знаків за відповідними денотатами. Тому в сучасній лінгвістиці чільне місце посідають визначення типів мовних значень, номінативна специфіка одиниць різних частин мови, види номінації (пряма, непряма, первинна, вторинна). Однією з проблем номінації є виявлення продуктивності лексичної групи як бази творення вторинних та похідних назв. У дисертації здійснено спробу з'ясувати продуктивність окремої ТГЛ як бази творення нових номінативних одиниць на прикладі соматизмів (соматономенів) - назв, якими описують людину як біологічну істоту (позначення частин тіла, органів та інших елементів систем, які забезпечують життєдіяльність людського організму). Вибір ТГЛ соматизмів як об'єкта спостережень зумовлений належністю багатьох її елементів до давнього шару лексики, окремих - до індоєвропейського етапу розвитку мови; до того ж переважна більшість соматономенів має розгалужену семантичну структуру і виявляє значний словотвірний потенціал. Тому вивчення відсоматичних дериватів крізь призму ідеографічних зв'язків з іншими ТГЛ дає змогу комплексно дослідити номінативні процеси в говірках. Зауважимо, що соматизмам присвятили свої праці лінгвісти різних шкіл (О.В. Материнська, В. Дрвошанов, Д.Л. Лістон, Р.М. Вайнрауб, А.Р. Попова, А.П. Груцо, Т.Р. Геворгян, О.М. Каракуця, В.М. Мокієнко, М.В. Скаб, М.С. Скаб, В.П. Скнар, Н.О. Скоробагатько, Д.І. Терехова, А.М. Шамота, Л.Т. Цапулич, Т.Н. Чайко), звертаючи особливу увагу на історію соматичної лексики (В.А. Ткаченко, В.В. Німчук, О.І. Іліаді, А. Фаловський, А. Скужевська та ін.). При цьому міжтематичні зв'язки соматизмів, інтенсивність деривації на їхній базі докладно не розглядалися; досі не зібрано й не проаналізовано соматичну лексику всього українського діалектного континууму. Такий стан вивчення зазначеної проблеми зумовив актуальність дисертаційного дослідження.

З'ясування номінативної активності соматизмів спирається на аналіз номінативних полів цих лексем. Номінативне поле розглядаємо як сукупність усіх десигнатів, позначуваних однією лексемою. На підставі інваріантності : варіантності протиставлено поняття номінативне поле: семантичне поле; останнє становить набір значень, з якими лексема функціонує в говірці як комунікативній системі; для модельованого наддіалектного рівня оперуємо поняттям номінативне поле, яке охоплює всі можливі значення лексеми, виявлені в різних діалектних системах.

Пропоноване дослідження номінативних полів соматономенів та відсоматичних формальних дериватів спрямоване на виявлення тих тематичних груп, які поповнилися за їхній рахунок, на встановлення процесів семантичного розвитку, що відбуваються при словотворенні на базі первинних соматизмів. Щоб з'ясувати продуктивність соматономенів як бази творення похідних номінативних одиниць, окремо розглядаємо семантичні деривати, поява яких не викликає структурних змін у фонемному і морфемному складі слів, та формальні деривати - афіксальні похідні від соматизмів; останні аналізуємо в межах дериваційного гнізда - кінечного на момент опису репертуару одиниць, об'єднаних спільною твірною основою, з виразними чи зневиразненими на синхронному рівні ознаками формальних зв'язків. При цьому центральним об'єктом спостережень залишаються номінативні процеси, тому похідні диференційовано не за ступенем віддаленості від базового слова, а на підставі встановлення мотиваційних відношень між первинним соматизмом і відсоматичними дериватами; основну увагу зосереджено на сучасних мовних свідченнях, які дозволяють з'ясувати продуктивність основ соматономенів в українському діалектному континуумі як модельованій цілості.

Мета дослідження - з'ясування дериваційної продуктивності соматономенів, виявлення закономірностей формування номінативних полів соматизмів та аналіз відсоматичних похідних.

Завдання дослідження полягає в тому, щоб:

– встановити склад соматичної лексики українських діалектів;

– визначити структурну організацію соматичної лексики;

– змоделювати структури номінативних полів первинних соматономенів та гнізда відсоматичних дериватів в українських діалектах;

– встановити продуктивність первинних соматизмів у номінації інших реалій;

– з'ясувати інтенсивність та напрямки семантичної і формальної деривації на базі соматизмів;

– виявити особливості побутування соматизмів і відсоматичних похідних у сучасній говірці;

– визначити характер міжтематичних зв'язків у діалектній лексиці як цілості.

Об'єкт дослідження - номінативні поля соматизмів та афіксальних дериватів - похідних від соматизмів.

Предмет дослідження - формування номінативних полів соматизмів та відсоматичних утворень унаслідок вторинної номінації та формальної деривації.

Джерелами дослідження послужили власні польові записи, зроблені в с. Невгоди Овруцького р-ну Житомирської обл., картотека Словника поліських говорів (зберігається на кафедрі української мови Житомирського державного університету імені Івана Франка), діалектні словники та лінгвістичні атласи; репертуар первинних соматизмів - 125 одиниць; відсоматичних похідних - 2297 одиниць.

У роботі використано описовий метод, методики моделювання семантичних полів та лінгвостатистики.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше в українському мовознавстві системно описано номінативні поля соматизмів та відсоматичних похідних в українських діалектах; змодельовано номінативні поля соматономенів та їх афіксальних дериватів в українському діалектному континуумі, досліджено зв'язки соматичної лексики з іншими ТГЛ, зіставлено інваріантні наддіалектні моделі з їхньою реалізацією в сучасній говірці.

Матеріали дисертації можуть мати практичне значення для лінгводидактики вищої школи, створення діалектних словників та словника семантичних переходів, узагальнювальних праць із діалектної лексикології, мотивології.

Особистий внесок здобувача: формування вихідного корпусу матеріалу, моделювання наддіалектних номінативних полів соматизмів та відсоматичних утворень, перевірка інваріантних моделей у говірці, синтез результатів аналізу; формулювання наукових положень і висновків.

Апробація роботи. Результати дослідження апробовано на Міжнародній науковій конференції "Теоретичні та методологічні засади сучасної діалектології" (Житомир, 2002), діалектологічному семінарі "Історія діалектології: школи, постаті, проблеми" (Львів, 2003), Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 65-річчю від дня народження професора В.О. Шевчука (Житомир, 2004), діалектологічному семінарі "Актуальні проблеми української діалектології" (Львів, 2004), Міжнародній науковій конференції "Діалектна лексика: лексикологічний, лексикографічний та лінгвогеографічний аспекти" (Глухів, 2004), Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 100-річчю від дня народження професора М.А. Жовтобрюха (Черкаси, 2005), на сесії наукової школи-семінару "Актуальні проблеми етнолінгвістики" (Житомир, 2005) та на сесіях Міжнародної школи гуманітарних наук Східної і Центральної Європи "Українська і польська діалектології" (Львів, 2004), "Kontakty jкzykowe polsko-ukraiсskie" (Варшава, 2006).

Теоретичні положення та результати відображено в 9 публікаціях, 5 із яких уміщено у фахових виданнях.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дослідження виконано як складову теми відділу діалектології Інституту української мови НАН України "Українська діалектна мова: типологія сучасних діалектних систем" (№ держреєстрації 0105U001030).

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку умовних скорочень, списків джерел (50 позицій) та літератури (166 позицій), списку інформаторів, списку умовних скорочень назв діалектів, додатків: додаток А - "Продуктивність первинних соматизмів у творенні формальних дериватів", додаток Б - "Реєстри відсоматичних похідних", додаток В - "Мотивація відсоматичних похідних", додаток Г - "Номінативні поля назв ушкодженої кінцівки". Повний обсяг дисертації становить 408 с., додатки займають 228 с., текстова частина - 180 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У "Вступі" обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, визначено мету й завдання, об'єкт і предмет, окреслено наукову новизну, теоретичну й практичну цінність роботи, вказано методи та джерельну базу дисертації.

У першому розділі "Вторинна номінація в колі сучасних лінгвістичних проблем" проаналізовано стан дослідження вторинної номінації (праці В.Г. Гака, А.А. Уфімцевої, О.С. Азнаурової, О.С. Кубрякової, В.М. Телії, М.Е. Рут, В.М. Русанівського, О.О. Тараненка, Л.М. Полюги, А.М. Шамоти, В.М. Вовк, П.Ю. Гриценка, В.В. Лєснової, І.Я. Нестеренко та інших), підкреслено різне розуміння термінів вторинна, непряма та опосередкована номінація. Зазначено, що, попри наявність важливих праць, теоретичних узагальнень і спроб комплексного розв'язання проблеми, вторинна номінація як об'єкт лінгвістичних студій не втратила своєї актуальності, спонукає до подальших наукових пошуків.

Зауважено, що предметом дослідження ТГЛ соматизмів є їхня продуктивність у творенні вторинних номенів; окреслення тих тематичних груп лексики, які поповнилися семантичними та формальними відсоматичними дериватами, ієрархія цих ТГЛ, установлення архітектоніки семантичної структури соматизмів. Указано, що дослідження мотивації відсоматичних похідних цінне щодо встановлення характеру вторинної номінації та зв'язків між різними групами лексики. З'ясування мотивів творення найменування, опис основних моделей номінації дає змогу виявити закономірності називання, пізнати мовну картину світу українців у цілому чи носіїв окремого діалекту.

Таким чином, з'ясування номінативної продуктивності соматономенів та формальних дериватів на їхній базі вимагає комплексного підходу, залучення свідчень різних ТГЛ.

У другому розділі "Номінативні поля соматизмів та відсоматичних формальних дериватів в українських діалектах" розглянуто структуру номінативних полів соматономенів та відсоматичних дериватів, зафіксованих в українських діалектах. Опис гнізд із основою-соматизмом включає: соматизм; його номінативне поле (з паспортизацією матеріалу); відсоматичні похідні та їхню мотивацію; для частини соматизмів подано етимологічні, етнолінгвістичні коментарі, пояснення діалектоносіїв, які є особливо цінними для встановлення зв'язків між соматизмом та похідним утворенням; наведено дані про кількість дериватів від основ первинних соматизмів.

Первинні соматономени виявилися різними щодо продуктивності творення від них похідних назв, інтенсивності входження в різні ТГЛ. Це дало можливість окреслити ядро і периферію цієї групи лексики, належність до яких визначається кількістю вторинних назв, яка увиразнює функціональну та культурну значущість відповідних органів і частин тіла людини. Зауважимо, що визначити належність лексем до ядра чи периферії можна не лише на кінцевому етапі аналізу шляхом установлення кількості похідних; нерідко його можна спрогнозувати, наприклад, соматизм пах?ва `внутрішня частина плечового згину', незважаючи на існування спеціальної назви, часто заступається описовими назвами, які передають відношення до більш значущих частин тіла: п'ід?рушник, пуд ру?койу, пуд пле?че, пуд пле?чом; це дозволяє припустити незначний номінативний потенціал лексеми пах?ва. Водночас важливість рухомих кінцевих частин кисті руки або ноги людини реалізується в опозиції Зпалец' `палець руки або ноги' : перст `палець руки'; крім того, анатомічні та функціональні відмінності пальців руки, їхня ієрархія втілені в назвах пальців: (?палец) ве?ликий; ~ д?ругий; ~ т?ретий / ~ се?редн'ій; ~ чет?вертий / кри?зениц' / прими?зинец; м'і?зилний / ми?зениц' / ма?дз'іл'ник / м'і?зерник / miЗzynnyj paіec / nizynec / mizynok / ?пал'чик. Як наслідок - дериваційні гнізда з вершинами-соматизмати Зпалец' і Зперст охоплюють різну кількість похідних - відповідно 25 і 14; більше дериватів серед назв частин руки зафіксовано лише від соматизму плеЗче (37).

До базових одиниць ТГЛ соматономенів належать назви голови, кінцівок та їхніх частин; зауважимо, що в "наївному" анатомуванні людини назву кінЗцівки як спільне позначення верхніх і нижніх кінцівок не використовують, її заміщують лексеми Зруки, Зноги.

На позначення верхньої кінцівки людини від плечового суглоба до кінчиків пальців в українських діалектах використовують лексему руЗка; за цим звуковим комплексом також закріплені значення `поперечний брус, який скріплює середину крокви', `урочище'. Семема `поперечний брус, який скріплює середину крокви' з'явилася внаслідок перенесення за функціональною подібністю і зовнішньою схожістю реалій. Підтвердженням цього є семантична реконструкція для індоєвропейської прамови лексеми *ar?ma- `рука, суглоб, з'єднання', яка спочатку позначала місце з'єднання з тулубом, а згодом, імовірно, на підставі суміжності, була перенесена на те, що приєднувалося до тіла - верхню кінцівку. Значення `урочище' ілюструє розширення семантики внаслідок метонімічного перенесення, що зумовило деетимологізацію, втрату зв'язку між первинним і вторинним номенами. Його поява, очевидно, є наслідком переосмислення первинного значення лексеми руЗка: на певному етапі розвитку мови сформувалося значення `одиниця виміру' (пор. широкою рукою `у великій кількості'), просторового орієнтиру і локалізації (пор. похідні з основою рук- прислівники типу поруч, фраземи рукою подати `близько', по обидві руки `з двох боків, з лівого і правого боку від кого-небудь; обабіч'). Це підтверджують паралелі в розвитку семантики спільнослов'янських лексем як одиниць виміру на зразок лікоть, горстка, пучка та ін. Припускаємо, що значення `урочище' в семантичній структурі лексеми рука виникло внаслідок включення компонента `частина об'єкта (простору), яку можна охопити руками (умовно)', а його закріплення спричинило розширення сфери функціонування лексеми аж до семантичного розриву із соматизмом. Творення омоніма засвідчила, зокрема, і поява мікротопоніма ЗРуки Представлений фактичний матеріал зберігає орфографію цитованого джерела, за винятком передачі наголосу: уніфіковано наголос позначено значком “З”. `поле' та компонента рука в структурі полікомпонентних власних назв полів СеЗредня РуЗка, СаЗмарська РуЗка, ЗПерша РуЗка, ДруЗга РуЗка, ТЗретя РуЗка, ЗДовга РуЗка, БерегоЗва РуЗка, ЗЖитня РуЗка, лук - ПоЗпова ЗРуча, ТЗри РуЗки, які відтворюють уявлення про кількісно і територіально визначений, хоч і дещо розмитий, просторовий сегмент. Є.О. Черепанова зазначає, що такий ряд мікротопонімів дозволяє припустити існування апелятива Зрука `рівне поле' (пор. лаЗдон' `рівне поле').

Дериваційне гніздо з вершиною-коренем -рук- (друге за кількістю зафіксованих похідних утворень) охоплює 140 одиниць. Характерною рисою цього корпусу номенів є відчутна деетимологізація. Аналіз семантики відсоматичних дериватів виявив ідеографічні зони, з якими найтісніше пов'язана в уявленнях діалектоносіїв ця частина тіла, а також інтенсивність творення похідних у кожній з них. Так, найбільшу кількість похідних від соматономенів утворено на позначення людини як суспільної істоти (94), зокрема, на позначення понять із галузі сільського господарства (обЗручка `металеве кільце, щоб скріплювати косу з кіссям'), ремесел і професій (рукоЗмесник `ремісник'), транспорту (об?руч `металева шина на колесі'); у ТГЛ людина як жива істота зафіксовано 40 дериватів (рукат'?ко `людина з довгими, великими руками'); a priori - 29 (?наручно `з руки, зручно'); значна кількість метронімів (22 одиниці), а відповідно і велика питома вага в структурі ТГЛ а priori засвідчує провідну роль руки в пізнанні довкілля. У структурі інших ТГЛ похідні з основою рук- представлені менше (соціальна організація та соціальні інститути - 12; земля, рослинний світ, душа і розум - по 4), в окремих - відсутні (небо і небесні тіла, тваринний світ).

На відміну від мов, у яких активно використовуються спеціальні назви різних частин верхньої кінцівки (нім. Hand, англ. hand `кисть руки,' нім. Arm, англ. arm `частина руки від кисті до плеча'; чеське paze `рука', ruka `кисть руки', rameno `рука від кисті до плеча'), українська мова хоч і зберігає цю диференціацію, однак у мовленні вона актуалізована рідко. Зокрема, номен руЗка в розмовному мовленні часто заступає соматизм кист' `частина верхньої кінцівки від зап'ястя до кінчиків пальців'; так само назва Зц'іўка `частина руки від кисті до плеча' часто субституюється лексемою руЗка.

Номінативна специфіка назв частин руки виявляється в тому, що порівняно з назвою кінцівки руЗка, яка стосується лише людини (у ТГЛ тваринний світ не відзначено похідних з основою рук-; це вирізняє їх із-поміж інших відсоматичних мікросистем), серед назв її анатомічних складників відбувається взаємообмін між ТГЛ людина як біологічна істота і тваринний світ: Зпалец' `одна з п'яти рухомих кінцевих частин кисті руки або ноги в людини' та `кінцева частина лап тварин і птахів'; Зн'ігот' `рогове захисне покриття на кінцях пальців людини' і `кіготь хижої птиці', `кіготь нехижої птиці'; зафіксовано факти використання назв Зк'ігт'і, пазуЗри, раЗпузи на позначення нігтів людини із негативною конотацією тощо; відзначено випадки номінації тією самою лексемою частини тіла в цілому та її складників: ?пал'чик `будь-який маленький палець' і `мізинець', перст `палець руки' і `м'який кінчик пальця' (такі самі семантичні зрушення засвідчують і соматизми руЗка, ноЗга та ін.).

Зв'язок із позамовною дійсністю - характерна риса лексико-семантичного рівня, який часто є визначальним для постання нових значень. Зокрема, функціональне навантаження кінцівок та їх частин зумовило використання їх назв як бази творення багатьох метрономенів: Зручка `півмандля льону', `міра лика', `посудина з клепок, якою міряли зерно', `один покіс трави', `кількість конопель, яка береться для м'яття ногами за один раз', `жменя волокна льону, конопель', `жмут соломи, зв'язаний на товщому кінці, яким ушивають стріху', пуў?ручки `міра зерна - 12,5 кг', ру?чайка `міра волокна конопель чи льону', `кількість конопель, яка береться для м'яття ногами за один раз', Знаруч `така кількість чогось однорідного, яку можна взяти на одну руку', ?лікот' `старовинна міра довжини, приблизно в півметра', `довжина витканого полотна, яка набивається за один раз на навій'.

Нерідко складно з'ясувати механізми появи похідних від соматизмів: на?персниц'а `сукняна накладка на пальці ніг', адже вона виявляє етимологічну близькість зі словом перст, що позначає `палець руки'; і навпаки, використання лексеми ногаЗвиц'а для номінації `рукавиці', тоді як інші її значення цієї лексеми (`штанина', `панчохи', `спіднє') абсолютно закономірні.

Зафіксовано випадки двоспрямованого номінаційного процесу, наприклад: голоЗва `частина тіла людини або тварини', `головка капусти' - каЗпуста `головка капусти', `голова - частина тіла' і криЗжавка `головка квашеної капусти', `голова - частина тіла'.

Формальні похідні від соматизмів утворено різними способами - суфіксальним (ф'і?гурниi `статурний, той, що має струнку, гарну, пропорційно складену фігуру'), префіксальним (приЗч'іл `вершина гори') та префіксально-суфіксальним (Зсукровица `жовтувата рідина, що витікає разом із кров'ю з уражених тканин тіла, сочиться з гнійних ран'); зафіксовано також композити (т'ілогЗр'іiка `тепла безрукавка з ватною пiдкладкою', доўго?носиi `людина з довгим носом'), кілька юкстапозитів (дурЗман-голоЗва `дурман звичайний; Datura stramonium L.', д'ід-боро?д'ід `дідуган', Зл'іктик-боЗродик `чорт', Згубка-Змаiстер `майстер на словах'). Серед полікомпонентних назв переважають номени за моделлю атрибутивних словосполучень (іЗсусина кров, хрисЗтова кров, іЗвана кроў, Збожа кЗр'іўц'а `звіробій звичайний; Hypericum perforatum L.', укра?йінс'к'і рука?ви `вид вишивки на рукавах жіночої сорочки'), кілька пропозитивів (боЗл'ачка у голоЗв'е `людина, в очах якої бруд, гній', за?ход'ат' шЗпари у Зруки `процес охолодження рук', взу?ват' на ?голу ?ногу `взуватися на босу ногу, без онучі чи шкарпетки').

Номінативні поля первинних соматизмів і відсоматичних дериватів засвідчили неоднакову активність творення відсоматичних похідних у різних ТГЛ (табл. 1).

Таблиця 1. Наявність відсоматичних дериватів ТГЛ

Зміщення домінування у творенні похідних із ТГЛ тваринний світ (у структурі номінативних полів семантичних дериватів) на ТГЛ рослинний світ (у структурі номінативних полів формальних дериватів), імовірно, можна пояснити збереженням первинної семантичної близькості між соматономенами і зоономенами в першому випадку та їх утратою - у другому. номінативне соматизм український діалектний

Таким чином, аналіз соматичної лексики на наддіалектному рівні засвідчив наявність ідеографічних зв'язків неоднакової інтенсивності з різними ТГЛ; це дозволяє зробити висновки, що відсоматичні похідні представлені в багатьох сегментах лексичної системи мови, в окремих із них творять відчутну групу назв. Загалом це ілюструє відому тезу про антропоцентризм у пізнанні людиною довкілля.

Дослідження репертуару словотвірних гнізд із вершинами-соматизмами дало змогу встановити ієрархію ТГЛ, які поповнилися відсоматичними утвореннями (див. таблицю 1, колонка "Формальні деривати"); засвідчило тенденцію залежності між тактильністю, "близькістю" ТГЛ до людини та кількістю представлених у її структурі відсоматичних вторинних назв: так, для номінації абстрактних понять цей корпус лексики використовується значно рідше (ТГЛ небо і небесні тіла), навіть у випадках опису життєдіяльності самої людини (ТГЛ соціальна організація та соціальні інститути, душа і розум).

У третьому розділі "Реалізація наддіалектних моделей номінативних полів соматизмів у сучасній середньополіській говірці" з'ясовано функціонування в говірці (с. Невгоди Овруцького р-ну Житомирської обл.) змодельованих номінативних полів первинних соматизмів та гнізд відсоматичних дериватів. На тлі спільних із наддіалектними моделями елементів своєрідність досліджуваної говірки репрезентують наявні в мовленні її носіїв лексеми: скалоЗзуб'і^ийе `криві зуби, які ростуть нерівно', серЗдешни<sup>і</sup>ца `людина з хворим серцем', ш'ест'іп'ерсЗнова Зк'ішка `кишка (?)', руЗкаўца `вставка в рукаві жіночої сорочки', непудЗрушни^ік `вказівний палець', пкт'іЗпалцна `(рукавиця) з відділеннями для кожного пальця', рукоЗводник `керівник' (імовірно, оказіональне утворення); семеми: руЗчайка `качалка', ла?дон'а `дівчина, якій догоджають у всіх бажаннях', ?пучка `суглоб пальця руки'. До наддіалектного реєстру первинних соматизмів, діалектоносії ввели номени пуджоЗлудош(ч)на `підшлункова залоза', шчетоЗв'ідка `щитовидна залоза' (назва актуалізована після аварії на ЧАЕС); інші зафіксовані в говірці лексеми не виходять за інваріантну модель. Зокрема, семему `внутрішній бік кисті руки' в українських діалектах позначають назви доЗлон', доЗлон'а, доЗлошка, лаЗдон'а, лаЗдошка, Зл'апка (від Зл'апати `плескати в долоні'). Лексема ла?доня відома не лише із соматичною семантикою, а й як назва рівнини в загальному значенні. Її семантичний розвиток відбувався шляхом спеціалізації, оскільки раніше вона позначала не лише частину тіла, а й `рівне місце'. Важливим у цьому семантичному ланцюжку є фразеологізм як на долоні `дуже добре видно', який виявляє одну з визначальних сем лексеми до?лон'а - `рівний'. У досліджуваній говірці `внутрішній бік кисті руки' позначають номени до?лон'а, лоЗдон'а. Водночас номен ла?дон'а виступає із семантикою `дівчина, якій догоджають у всіх бажаннях', виникнення цього значення діалектоносії коментують так: мазЗни<sup>і</sup>чку нази<sup>і</sup>Звали // о Зтака ла?дон'а ў Зматер ти<sup>і</sup> Зв'і<sup>и</sup>росла / Зпан'і таЗка // це ўже так поЗман?уйут //... (Зд'кўка) ў Зматер Зв'і<sup>и</sup>росла йак на доЗлон'ц'і теЗбе Зв'і<sup>и</sup>носи<sup>і</sup>ла. Отже, в говірці назви долоні (зокрема ла?дон'а) не використовуються на позначення `рівнини'; натомість зафіксовано семему `дівчина, якій догоджають у всіх бажаннях', що розширила наддіалектну модель первинного соматизму. Як формальний дериват зафіксовано соматизм доЗлон'ка (пор. на надділектному рівні засвідчено 5 похідних з основою долон'-).

Частина соматономенів та відсоматичних дериватів, зафіксованих у говірці, має фонетичні варіанти: Зпалякц / Зпал'ец / Зпалец; м'еЗзын:иⁱ / м'еЗзин:и^і (палець); до?лоня / лоЗдон'а; Зкфхт'і / Зкфпт'і; пле?че / плеЗч'е; доўго?рук'і / доўгоЗрукяиⁱ; руш?ни^іца / руш?ниц'а; наЗперсток / наЗпяерсток, ?сан'і руш?ныйе / Зсан'і рушЗни^ійе; окремі частини тіла мають синонімічні назви: обЗлКи^іч':е / л'іЗцо / ли^іЗце / Зп'і^ика / Зморда / р?і^ило; Зпузо / Зч'ере^иво (наЗйкў ч'ере^иво) / Зк'енд'ух / ж'і^иЗвфт / йак Збочка, бЗрухо / Зч'еряево; пахЗва / пахв'і^иЗна / пудЗми^ішка; ўкаЗзат'ел'ниⁱ / непудЗрушни^ік `вказівний палець'. Кількість відсоматичних дериватів досліджуваної говірки у структурах різних ТГЛ представлено у вигляді таблиці (табл. 2).

Таблиця 2. Кількість відсоматичних дериватів у ТГЛ говірки с. Невгоди Овруцького р-ну Житомирської області

Дослідження соматичної лексики в опозиції модель / говірка підтвердило припущення: інваріантні моделі, відтворюючи сукупний результат мовотворення в різних говірках, водночас є інструментом виявлення реального наповнення семантичних полів аналізованих номенів у говірках, окреслюють спільне і відмінне, локальне у різних говірках. У структурі говірки відчутно менша кількість формальних дериватів порівняно з інваріантом (у говірці зафіксовано 272 деривати, а в інваріантній моделі - 2290; наприклад, у гніздах із вершинами-соматизмами: похідних з основою голов- у говірці с. Невгоди 16, на наддіалектному рівні - 160; з основою йазик- у говірці 2, на наддіалектному рівні - 19).

Дані окремих говірок можуть доповнювати наддіалектні моделі новими елементами, усуваючи лакуни в представленні матеріалу, зумовлені диференційним характером більшості діалектних лексикографічних праць, фрагментарністю охоплення території тощо. Такі двопланові - на рівні інваріанта й окремих говірок - дослідження мають перспективу, оскільки, припускаємо, набори елементів, напрямів і засобів деривації у говірках можуть бути відмінними, зокрема говірки можуть зберігати ендемізми. Результати такого зіставлення, які ґрунтуватимуться на матеріалі, зібраному в різних говірках, можуть бути покладені в основу їх зіставного вивчення.

ВИСНОВКИ

У "Висновках" узагальнено спостереження над складом, номінативним потенціалом соматичної лексики в українських діалектах у цілому та в окремій говірці. Аналіз номінативних полів соматизмів та відсоматичних утворень засвідчив:

1. Відсоматичні семантичні і формальні утворення становлять значний за обсягом шар лексики з окресленим центром і периферією. Причиною такого структурування відсоматизмів є те, що назви частин тіла та органів людини як база пізнання довкілля оцінюються по-різному. Така неоднорідність реалізується у творенні вторинних назв та в словотвірній активності. На підставі останньої до ядра соматичної лексики належать: голова - 160 формальних дериватів, рука - 140, зуб - 94, око - 82, нога - 72, сідниця - 65, лице - 53, кров - 52, ступня - 51; до біляцентрового сектора: кістка, дихало - 40, губа - 39, коси - 38, ніс, вухо, плече - 37, лапа - 35, гузиця - 34, вуса, горло - 33, борода, зів - 32, волосся - 30, потрух, кожа - 29, коліно, шкіра - 28, чуб - 27, пузо - 26, палець - 25, шия, п'ята, груди - 23, лоб, глаз, черево, зад - 22, чоло - 21, пуп, трибухи - 20, язик - 19, ребро, жила - 18, череп, серце - 17, тіло, крижі, дупа, кудли - 16, потилиця - 15, морда - 14, патли, срака - 13, стан, цицьки, скелет, кишка - 12, тулуб, пахва - 11; до периферії: пасть, писок, нутрощі - 10, брова, хавка, сосок - 9, литка, рот - 8, щока, варґа, ковть, тельбо, нерв - 7, мозок, брюхо - 6, труп, твар, живіт, теливо, желудок, печінка, уста, кланц, скула, стегно - 5, спина, лікоть, зап'ястя, ніздря, тєлєсо, воло, глотка, калюх, бедро - 4, образ, песлик, пелехи, тім'я, челюсть, карк, в'язи, перса, талія, пипка, хребет, жопа, раґа - 3, вид, плоть, фігура, пейси, клювак, гуша, п'ять, ніготь, шпик, залоза, жила - 2, постановка, статура, макітра, маґлевка, мармуза, мандрика, клапоть, вія, кирпа, храп, ґемба, ікло, скивиця, пучка, голинь, хрящ, шлунок, кендюх, бебіх, пазуха, дойок, барки, рамено, ґирґа, чикунда, підошва, клуб, кульша - 1. Зафіксовано також низку лексем, які не мають жодного деривата: скроня, щелепа, ясна, перенісся, носулька, мочка вуха, кадик, гланда, селезінка, легке, нирка, лопатка, ключиця, плесно `верх стопи', ляшка, (колінна) чашка, хребець, суглоб, щиколотка, куприк, сухожилля, вена, судини (рівень продуктивності первинних соматономенів у творенні похідних назв у дисертації представлено у вигляді таблиці).

2. До базових одиниць ТГЛ соматизмів належать назви голови, кінцівок та їх частин; до периферії - назви частин тулуба та внутрішніх органів, статевих органів, а також деяких частин голови. Статус соматономена визначається особливостями сприйняття позначуваного ним сегмента людського тіла, його значущістю у свідомості діалектоносіїв.

3. З огляду на сфери номінації соматономени можна поділити на кілька груп: а) лексеми, що описують елементи людської анатомії (руЗка, Зперст, Зтал'ійа); б) назви, які описують частини тіла та органи людини і тварин (голоЗва, ніс, Зоко, ноЗга, сЗпина); в) номени, для яких первинною функцією є номінація частин тіла тварин (Злапа, Зморда, Зпашча); останні творять периферію соматичної лексики; так само на периферії перебувають назви, перейняті з інших ТГЛ (п'іЗдошва, Зпойас) або утворені від основ таких слів (кл'уЗчиц'а, лоЗпатка); часто вони синонімічні до основних (п'іЗдошва - ступЗн'а; Злико `здерта шкіра пальця біля основи нігтя' - заЗусениц'а `т.с. ' та ін.).

4. Виявлення дериваційної потужності соматономенів на наддіалектному рівні відтворює мовну картину світу українців у цілому, тоді як реалізація номінативних полів соматизмів у сучасній говірці - особливості світосприйняття її носіями. Зокрема, на наддіалектному рівні зафіксовано найбільшу кількість похідних з основою голов- (160), а в говірці найбільше похідних з основою рук- - 42 (з основою голов- - 16).

5. При встановленні градації ТГЛ, які поповнилися за рахунок формальних і семантичних відсоматичних дериватів, виявлено тенденцію залежності кількості похідних у кожній ТГЛ від її близькості до ТГЛ людина. Тому відсоматичні похідні найширше представлені у ТГЛ людина як біологічна істота (назви зовнішності людини та її потреб - їжі, одягу і взуття) та ТГЛ людина як соціальна істота (назви знарядь праці, хатнього начиння, ремесел і професій, транспорту назви, пов'язані з сільськогосподарською діяльністю). З-поміж інших груп найбільше відсоматичних дериватів зафіксовано серед назв рослин. Найменше похідних у ТГЛ соціальна організація та соціальні інститути, земля, небо і небесні тіла, оскільки вони переважно представляють абстрактну лексику та об'єкти, які сприймаються як одне ціле (небесні тіла), що суперечить самій сутності соматизмів - назв частин організму.

6. Одним із шляхів творення соматономенів є поява внутрішньо мотивованих (у межах аналізованої ТГЛ) формальних і семантичних похідних від соматономенів; цей спосіб деривації є непродуктивним. В основі вторинних назв, утворених шляхом семантичної деривації, лежить принцип метонімічного перенесення - всі похідні лексеми репрезентують або видові назви частин тіла: обличчя > щока (?морда > ?морди), або перенесення відбувається за моделлю "те, що вміщене > форма, у яку вміщено": назва нутрощів > назва живота (?тел'бух). На рівні формальної деривації переважають суфіксальні утворення: палець > назва конкретного пальця (?пал'чик), ніс > ніздря (н'іс > но?сул'ка), спина > хребет (спи?н'ар); рідше префіксально-суфіксальні: рука > палець (руЗка > непудЗрушни^ік). Від деяких соматизмів утворилося кілька похідних назв інших частин тіла: ?морда `обличчя' > ?морди, мор?д'ага, мор?д'ака `щока'; горло `передня частина шиї' > гор?л'анка `передня частина шиї, в середині якої знаходиться початок стравоходу і дихальних шляхів', `адамове яблуко', п'ідЗгарл'а `відвисла шкіра під підборіддям у людини', `підборіддя людини', `ожиріле підборіддя людини'. Найширшу амплітуду охоплення денотатів ілюструє лексема лоб, яка має соматичні значення `верхня надочна частина обличчя людини або морди тварини', `череп', `голова', `верхня частина голови', `потилиця', `шия'.

7. Номінація частин тіла та органів людини характеризується наявністю кількох назв на позначення одного денотата: голоЗва, ?головойка, го?лоўча, голо?ван'а, голо?виц'а, голо?вишче, голоЗвеха, голоЗвешка, бамЗбеха, балаЗбеха, бамЗбула, баЗн'ак, баЗн'ак с поЗловойу, чиЗгун, чаЗган, Зрашка, маЗкотирка, кот'оЗлок, каЗпуста, чириЗпок, кЗлепка, лоб, ка?бека, ка?бешка, маца?ган, ма?кушка, бе?гета, мо?сир'а, капаЗцина, маґЗлевка, Зґовд'а, криЗжавка `голова'; лиЗце, обЗличе, Зобраз, твар', вид, Зфаца, Зписок, Зписа, Змуса, ?миз'а, Зморда, вид, марЗмиза, Зпика, Зрило, Зрожа, парЗсона, ре?мига `обличчя'; жиЗв'іт, живоЗт'іна, Зпузо, Зчерево, Збемц'о, баЗрило, брух, бЗр'ухо, Зборд'уг, Зчерево, Зтел'бо, тил'Збун, Змац'ух, Змац'о, Змац'ко, Зкенд'ух, утЗроба, ?ґеливо ?бебех, ?вант'ух, череЗвина, тЗрунок, мо?зол', триб?ло, Збочка, куЗди поЗмийі злиЗвайут', трудоЗви моЗзол' `живіт' (багато назв мають у говірках фонетичні та акцентні варіанти). У більшості випадків ці назви передають конотацію (переважно негативну).

8. Семантична деривація здебільшого не супроводжується "розривом" із первинною семантикою, зберігає зв'язок між твірними і похідними елементами семантичної структури; при формальній деривації цей зв'язок утрачається, часто спостерігається деетимологізація. Характерною особливістю низки дериваційних гнізд (наприклад, із вершиною-коренем ног-, нерв-, язик-) є те, що вони, хоч і різною мірою, зберігають семантичні зв'язки із первинними соматономенами, мають виразну внутрішню форму.

9. На семантичному рівні спостережено, з одного боку, полівалентність лексем, їхню здатність входити до різних ТГЛ, з іншого - полівалентність семем: деякі з них співвідносні з кількома звуковими оболонками (наприклад, `взуватися на босу ногу, без онучі чи шкарпетки': боЗсон'іж, босоЗнога, голо?н'іж, на босоЗногу, на боЗсон'іж, на Збосу Зногу, на баЗсуйу Зногу, взу?вать на ?голу ?ногу; `кількість конопель, яка береться для м'яття ногами за один раз': ?п'ідн'іжок, пуд?ножай, п'ід?нфжйе, п'ід?ножа, пуд?нфжн'ік, п'ідЗн'іжка).

10. Проекція наддіалектних моделей номінативних полів соматизмів на сучасні говірки виявляє спільне і відмінне між наддіалектною моделлю і говіркою.

Наступним етапом дослідження має стати обстеження соматичної лексики всього українського діалектного континууму за спеціально укладеною програмою.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Проблеми вивчення соматизмів // Вісник Житомирського педагогічного університету. - Житомир, 2004. - Вип. 14. - С. 216-219.

2. Проблема тотожності слова на прикладі відсоматичних семантичних дериватів // Діалектологічні студії. 5: Фонетика, морфологія, словотвір. - Львів, 2005. - С. 251-256.

3. Принципи і методи дослідження вторинної номінації на прикладі семантичної структури лексеми голова // Діалектна лексика: лексикологічний, лексикографічний та лінгвогеографічний аспекти. Матеріали доповідей Міжнародної наукової конференції. - Глухів: РВВ ГДПУ, 2005. - С. 60-64.

4. Вторинна номінація крізь призму діалектологічних студій // Лінгвістичні студії: Зб. наук. пр. - Черкаси: Брама-Україна, 2006. - С. 202-206.

5. Лінгвальний антропоцентризм як одна з особливостей світосприйняття мовців // Етнолінгвістичні студії. 1: Зб. наук. пр. - Житомир: "Полісся", 2007. - С. 153-157.

6. Соматизми, мотивовані іншими соматизмами // Волинь філологічна: текст і контекст. Західнополіський діалект у загальноукраїнському та всеслов'янському контекстах: Зб. наук. пр. - Вип. 4. - Луцьк: РВВ "Вежа", 2007. - С. 376-383.

7. Відсоматичні утворення в говірках як об'єкт гніздового опису // Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Зб. наук. пр. - Вип. 21. - Ізмаїл, 2006. - С. 99-103.

8. Наддіалектна модель відсоматичних утворень та її реалізація в сучасній говірці // Лінгвістика: Зб. наук. пр. - Луганськ: Альма-матер, 2008. - № 1. - С. 177-183.

9. Соматична лексика в повісті В. Шевчука "Мор" // Волинь - Житомирщина. - Житомир, 2004. - Вип. 12. - С. 176-181.

АНОТАЦІЯ

Дяченко Н.М. Номінативні поля соматизмів та відсоматичних утворень в українських діалектах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Ужгородський національний університет. - Ужгород, 2008.

У дисертації досліджено номінативний потенціал соматичної лексики, виявлено закономірності формування номінативних полів соматизмів та відсоматичних похідних. Установлено склад соматичної лексики українського діалектного континууму; досліджено структуру номінативних полів первинних соматономенів та відсоматичних дериватів в українських діалектах; визначено структурну організацію соматичної лексики; з'ясовано продуктивність первинних соматизмів у номінації інших реалій; окреслено інтенсивність та напрямки семантичної і формальної деривації.

Виявлено особливості побутування соматизмів і відсоматичних похідних у сучасній говірці. Проекція створених наддіалектних моделей на говіркову систему дозволила докладніше виявити реальне наповнення семантичних полів досліджуваних номенів у діалектній системі говірки; засвідчила, що говірка як локальна мовна система демонструє меншу кількість одиниць у структурі дериваційних гнізд порівняно з наддіалектною моделлю, водночас матеріал, зафіксований у говірці, дозволив доповнити наддіалектні моделі новими елементами.

Ключові слова: номен, лексема, соматизм, соматономен, номінативний потенціал, інваріантна наддіалектна модель, діалектний континуум, говірка, дериват, дериваційне гніздо.

АННОТАЦИЯ

Дьяченко Н.Н. Номинативные поля соматизмов и отсоматических образований в украинских диалектах. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Ужгородский национальный университет. - Ужгород, 2008.

В диссертации представлено системное исследование номинативного потенциала соматической лексики украинских диалектов; определены закономерности формирования номинативных полей соматизмов и отсоматических производных; очерчен состав соматической лексики украинских диалектов; исследованы структуры номинативных полей первичных соматономенов и отсоматических производных.

Соматизмы и отсоматические производные в украинском диалектном континууме образуют обширный пласт лексики со сложной структурной организацией, четко выявленными центром и периферией. Это обусловлено тем, что названия частей тела и органов человека по-разному оцениваются при познании окружающего мира, что проявляется в образовании вторичных наименований и формальной деривации. К ядру соматической лексики в украинских диалектах принадлежат: голова - 160 дериватов, рука - 140, зуб - 94, око - 82, нога - 72, сідниця - 65, лице - 53, кров - 52, ступня - 51; к околоцентровому сектору: кістка, дихало - 40, губа - 39, коси - 38, ніс, вухо, плече - 37, лапа - 35, гузиця - 34, вуса, горло - 33, борода, зів - 32, волосся - 30, потрух, кожа - 29, коліно, шкіра - 28, чуб - 27, пузо - 26, палець - 25, шия, п'ята, груди - 23, лоб, глаз, черево, зад - 22, чоло - 21, пуп, трибухи - 20, язик - 19, ребро, жила - 18, череп, серце - 17, тіло, крижі, дупа, кудли - 16, потилиця - 15, морда - 14, патли, срака - 13, стан, цицьки, скелет, кишка - 12, тулуб, пахва - 11; к периферии: пасть, писок, нутрощі - 10, брова, хавка, сосок - 9, литка, рот - 8, щока, варґа, ковть, тельбо, нерв - 7, мозок, брюхо - 6, труп, твар, живіт, теливо, желудок, печінка, уста, кланц, скула, стегно - 5, спина, лікоть, зап'ястя, ніздря, тєлєсо, воло, глотка, калюх, бедро - 4, образ, песлик, пелехи, тім'я, челюсть, карк, в'язи, перса, талія, пипка, хребет, жопа, раґа - 3, вид, плоть, фігура, пейси, клювак, гуша, п'ять, ніготь, шпик, залоза, жила - 2, постановка, статура, макітра, маґлевка, мармуза, мандрика, клапоть, вія, кирпа, храп, ґемба, ікло, скивиця, пучка, голинь, хрящ, шлунок, кендюх, бебіх, пазуха, дойок, барки, рамено, ґирґа, чикунда, підошва, клуб, кульша - 1; часть лексем не имеет производных (скроня, щелепа, ясна, перенісся, носулька, мочка вуха, кадик, гланда, селезінка, легке, нирка, лопатка, ключиця, плесно `верх стопы', ляшка, (колінна) чашка, хребець, суглоб, щиколотка, куприк, сухожилля, вена, судини).