Епітет у конфесійному стилі сучасної української мови (функціонально-семантичний аспект)

Релігійно-етичні, релігійно-естетичні та інші поняття здатні трансформуватися на рівні буденної релігійної свідомості, набуваючи необов'язкових (з погляду релігійних канонів), особистісних характеристик. Вони вербалізуються насамперед посередництвом епітетних одиниць, що характеризують внутрішні якості людини згідно з християнською мораллю (людина праведна, богобоязлива, смиренна, щира; безбожні, грішні, облудні, злі люди), або опосередковано позначають явища інтелектуальної, емотивно-вольової сфер свідомості людини (недосконалий розум, праведні вчинки, духовні помисли, вічна любов, неземна радість, несамовитий гнів). Поняття прекрасного стійко асоціюється з концептуально-світоглядною основою християнства, напр.: божественна краса, небесна краса, Господня краса, неземна велич.

Епітети є невід'ємним компонентом лексико-семантичної системи конфесійного тексту. Вони сприяють творенню портретних, мовних характеристик осіб, виражають оцінку певних рис характеру і внутрішніх переконань. Епітети характеризують предмети та явища реальної дійсності й світу ідеального, духовного: безводна земля, вороний кінь, високий кедр, густий туман і Боже Царство, небесний престол, божественний ангел, нетлінний Бог, пресвята Богородиця.

Епітети в конфесійному стилі становлять цілісну систему, яка визначена його диференційними ознаками, передусім особливостями лексичного складу, специфікою функціонування образних мовних одиниць. У межах такої системи епітетні одиниці здатні вступати в синонімічні й антонімічні відношення.

Функціонування епітетів у конфесійному тексті підпорядковане його загальному ідейно-концептуальному спрямуванню: а) прилучати людину до вищих, божественних істин, силою слова переконувати в істинності християнського вчення; б) за допомогою образно-виразових засобів мови забезпечити максимальний емоційний вплив на свідомість вірян.

Особливості семантики, стилістичних функцій епітетів найповніше виявляються в ЕС. Опорне слово зазвичай мотивує сполучуваність із відповідним епітетом, певною мірою уточнюючи, конкретизуючи його значення, а функціональний обсяг епітета впливає на варіативність поєднуваних із ним іменників-дистрибутів. Семантику епітетів, що відображають знакові для релігійної свідомості характеристики, оцінки, детермінують християнські канони. Синтагматика таких епітетів також обумовлена традиціями релігійного спілкування.

У конфесійних текстах зафіксовано епітети, вживані і в прямому значенні, і в переносному (власне образні, художні означення). Залежно від контексту епітет може набувати метафоричності, семантико-стилістичних конотацій. У метафоричному контексті відбувається певна видозміна семного складу епітетів, перерозподіл смислових акцентів, напр.: гострий меч - гостре слово; гірка трава - гірка мова, гірка заздрість; солодкий хліб - солодке світло. Значна кількість ЕС є мовними образами-символами, що традиційно закріпились у релігійній свідомості з певним емотивним маркуванням: пресвята кров Господня; чесний, животворний хрест; Агнець непорочний; свята жертва. Унаслідок фразеологізації багато біблійних ЕС стали загальномовними: вавилонський мур, манна небесна, земля обітована, наріжний камінь, хліб насущний, Хома невірний та ін. Стилістично маркованими виступають складні прикметникові епітети: рукотворний храм, вогненосний архангел, високопрестольна слава та ін.

Емоційно-експресивне забарвлення багатьох епітетів є показником високого естетичного потенціалу. Як носії оцінної семантики вони виступають активним мовно-психологічним чинником, що окреслює коло ідеалів, ціннісних орієнтацій людини, а також визначає основні параметри емотивно-чуттєвого сприйняття світу. На рівні ЕС виразно простежується така конститутивна ознака конфесійного стилю, як урочистість.

Завдяки потенційній полісемантичності епітети здатні сполучатися з різними за значенням словами, входити до складу кількох лексико-семантичних полів, утворювати численні лексико-тематичні групи. Багато епітетів стосуються власне релігійної сфери. Вони пояснюють такі лексеми, як віра, Бог, жертва, храм, молитва, душа тощо. Епітети, що позначають концептуальні християнські поняття, характеризуються строгою канонічністю, вони регламентовані узвичаєними в релігійному мовленні принципами слововживання. Багато епітетів, зокрема в тексті Біблії, означують те, що пов'язано з фізичним і духовним життям людини, мікро- і макросередовищем її існування, тобто епітетні характеристики конкретизують значну частину денотативного простору. До того ж означальні лексеми можуть мати діаметрально протилежну оцінну семантику (оцінка предметів, явищ найчастіше дається з позицій релігійного світогляду і моралі).

Укладений „Словник сполучуваності епітетів конфесійного стилю” доповнює загальномовний словник, оскільки завдяки використанню нового фактичного матеріалу розширює традиційні межі функціонування епітетних одиниць. Зафіксовані у додатку ЕС представляють власне релігійну (стилістично забарвлену) і міжстильову (стилістично нейтральну) лексику. За походженням у межах релігійної лексики конфесійного стилю можна вирізнити власне українські мовні одиниці та старослов'янізми.

У додатку відображено і рівень сполучуваності епітетів, за яким можемо зробити висновок про їхнє стильово-стилістичне навантаження. Ядро лексичного складу конфесійного стилю (на рівні епітетних одиниць) становлять ті лексеми, які сполучаються з найбільшою кількістю дистрибутів (10 і більше), напр., Божий, Господній, святий, Христовий, духовний, гріховний, земний, небесний, живий. Це епітети, що безпосередньо репрезентують релігійну сферу, та загальновживані, потенційно багатозначні слова, які в релігійному спілкуванні мають специфічні значеннєві відтінки. Периферія епітетних означень конфесійного стилю представлена переважно тими загальновживаними, нейтральними лексемами (мають низький рівень сполучуваності), що дають логічні характеристики конкретним предметам або поняттям: дерев'яний храм, глиниста земля, дрібна худоба, завтрашній день, вечірній час.

Установлено, що в перекладних текстах частина епітетів є результатом адаптації чужомовних номінацій до нашої мовної традиції, інші - відтворюють власне українську образну систему, причому відчутним є вплив особи перекладача. Особливості вживання епітетів у конфесійному стилі зумовлені також ідейно-функціональним спрямуванням, жанровою специфікою тексту, а в посланнях і проповідях - ще й індивідуальним стилем автора. У текстах молитов, акафістів, проповідей і послань значна кількість епітетів виступає у складі традиційних етикетних формул, визначених основними нормами та правилами релігійної комунікації.

Епітетні одиниці функціонують в єдності з метафорами, порівняннями. Часто вони виступають елементом таких стилістичних фігур, як повтор, ампліфікація, антитеза. Це сприяє збільшенню художньо-естетичних можливостей епітетів, оптимізує вплив на свідомість реципієнта.

Отже, дисертаційна робота засвідчила вагомість епітетної системи в структурі конфесійного стилю як одного з показників урочистості, образності, наскрізного символізму релігійної мови; продемонструвала тісний зв'язок вербальних засобів із концептуально-смисловими, психологічними чинниками.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Деравчук С.В. Семантико-стилістичні особливості означення Божий у тексті Біблії (переклад І. Огієнка) // Культура слова. - К., 2002. - Вип. 61. - С. 48-51.

2. Деравчук С.В. Функціонально-семантичний статус епітетів у конфесійному стилі // Дивослово. - 2003. - № 1. - С. 17-19.

3. Деравчук С.В. Епітет як засіб вираження концепції людини у релігійному тексті // Проблеми славістики. - Луцьк, 2003. - Ч. 3. - С.79-82.

4. Деравчук С.В. Лексико-тематична група епітетів на позначення найменувань Бога, святих у конфесійних текстах сучасної української мови // Українське мовознавство. - К., 2003. - Вип. 26. - С. 41-44.

5. Деравчук С.В. Домінантні лексико-семантичні поля епітетів у конфесійному стилі сучасної української мови // Українське мовознавство. - К., 2003. - Вип. 27-28. - С. 193-196.

6. Деравчук С.В. Стилістичне навантаження епітетів у поетичних текстах В. Свідзинського // Науковий вісник ВДУ імені Лесі Українки. - Луцьк, 2003. -№ 12. - С. 259-262.

7. Лук'янчук С.В. Особливості епітетного слововживання у тексті Біблії (на матеріалі перекладу І. Огієнка) // Вісник Львівського університету. - Львів, 2004. - Вип. 34. - Част. ІІ. - С. 298-302.

8. Лук'янчук С.В. Особливості семантичної структури епітетів, домінувальних у конфесійному стилі // Науковий вісник ВДУ імені Лесі Українки. - Луцьк, 2007. - № 9. - С. 30-34.

АНОТАЦІЯ

Лук'янчук С.В. Епітет у конфесійному стилі сучасної української мови (функціонально-семантичний аспект). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Інститут української мови НАН України. - Київ, 2008.

Дисертацію присвячено дослідженню функціонально-семантичних особливостей епітетів у конфесійному стилі сучасної української мови. Аналіз проведено на матеріалі оригінальних та перекладних україномовних релігійних текстів, вивчено специфіку реалізації епітетної системи в основних конфесійних жанрах.

Доведено, що епітети значною мірою сприяють вербалізації релігійної картини світу, оскільки епітетні словосполучення виступають важливими концептуально-смисловими, аксіологічними маркерами релігійної свідомості.

У роботі описано найважливіші лексико-семантичні макрополя епітетних словосполучень, визначено семантику домінувальних у конфесійному стилі епітетних одиниць. Розглянуто функціонування епітетів у складі інших мовно-виразових засобів та стилістичних фігур, досліджено епітетні словосполучення, що відображають знакові релігійні символи.

Ключові слова: епітет, епітетне словосполучення, дистрибут, конфесійний стиль, жанри конфесійного стилю, лексико-семантичне макрополе, лексико-тематична група.

АННОТАЦИЯ

Лукьянчук С.В. Эпитет в конфессиональном стиле современного украинского языка (функционально-семантический аспект). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Институт украинского языка НАН Украины. - Киев, 2008.

Диссертация посвящена исследованию функционально-семантических особенностей эпитетов в конфессиональном стиле современного украинского языка. Анализ произведен на материале оригинальных религиозных текстов и переводов Библии. Особенное внимание уделено изучению реализации эпитетной системы в жанрах конфессионального стиля.

Доказано, что эпитеты в большой степени способствуют вербализации религиозной картины мира, поскольку эпитетные словосочетания часто выступают концептуально-смысловыми, аксиологическими маркерами религиозного сознания.

Эпитеты отражают такие важные стилистические признаки конфессиональных текстов, как торжественность, возвышенность и стандартность. Благодаря эпитетам религиозный категориальный аппарат конкретизирован средствами описания и характеристики, что чрезвычайно важно для формирования определенных взглядов и убеждений верующих.

В работе осуществлен анализ типологических лексико-семантических макрополей эпитетных словосочетаний. Большинство дистрибутов, образующих макрополя, выступают знаковыми религиозно-философскими понятиями. В сочетании с тем или иным дистрибутом эпитеты могут иметь диаметрально противоположную оценную семантику. Предметы, явления окружающего мира оцениваются преимущественно с точки зрения религиозного сознания и христианской морали.

Определены особенности семантической структуры доминирующих в конфессиональном стиле эпитетов. Эпитеты, принадлежащие к общеупотребительной лексике, обогащают свой семантический потенциал благодаря расширению сочетаемости, детерминированному спецификой контекстов, экстралингвальными факторами. При этом они сохраняют смысловое ядро, узуальный компонент значения. Семантика эпитетов, представляющих стилистически маркированную (собственно религиозную) лексику, обусловлена богословскими канонами, традициями религиозной коммуникации.

Отмечена текстообразующая роль эпитетов в создании многих словесных образов, формировании стилистических фигур, в частности - антитезы, амплификации. Эпитеты выступают также неотъемлемым семантико-стилистическим компонентом метафорического контекста, во многом определяя его эмоционально-оценочные параметры.

Употребление метафорических эпитетов связано с тем, что конфессиональные тексты в значительной степени направлены на утверждение высоких духовных истин, а этому соответствует торжественно-возвышенная форма изложения. Метафорические эпитеты отражают также некоторые особенности религиозного восприятия мира: от конкретного к абстрактному, от материального к духовному.

В диссертации проанализированы тематические группы сложных эпитетов, представляющих один из важных стилистических признаков религиозного общения.

Эпитеты способствуют актуализации скрытого значения некоторых дистрибутов в тексте Библии. Путем фразеологизации многие библейские эпитетные словосочетания попадают в общеязыковой фонд.

В библейских переводах одни эпитетные словосочетания отражают результат адаптации заимствованных номинаций к украинской языковой традиции, другие - представляют собственно украинскую образную систему. Сопоставительный анализ переводов Библии (на уровне эпитетных единиц) показал, что перевод И. Огиенко ориентирован преимущественно на украинские языковые ресурсы, а И. Хоменко - на традиционное использование церковнославянизмов.

Особенности употребления эпитетов в конфессиональном стиле обусловлены также жанровой принадлежностью, в религиозных проповедях и посланиях - еще и индивидуальным стилем автора. Для религиозных молитв и акафистов характерны ряды перифрастических эпитетных номинаций, создающих особенную эмоциональную тональность.

Ключевые слова: эпитет, эпитетное словосочетание, дистрибут, конфессиональный стиль, жанры конфессионального стиля, лексико-семантическое макрополе, лексико-тематическая группа.

SUMMARY

Lukyanchuk S.V. Epithet in confessional style of modern Ukrainian language (functionally-semantic aspect). - Manuscript.

Dissertation for the degree of the candidate of philological sciences in speciality 10.02.01 - Ukrainian language. - Institute of Ukrainian language of the National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2008.

Dissertation is dedicated to the research of epithets functionally semantic features in confessional style of modern Ukrainian language. An analysis based on the material of original and translated Ukrainian-language religious texts has been conducted, the specific of realization the epithet system in basic confessional genres has been studied.

It has been proved that epithets promote verbalization of world religious to a great extent, because epithet word combinations come forward as important conceptually semantic, axiological markers of religious consciousness.

In the work the major lexical and semantic macro-fields of epithet word combinations are described, semantics of dominated in confessional style of epithet units are determined. Functioning of epithets in structure of the other +linguistic-expressional facilities and stylistic figures are considered, epithet word combinations representing sign religious symbols are investigated.

Key words: epithet, epithet word combination, distribute, confessional style, genres of confessional style, lexical and semantic macro-field, lexical and semantic group.

Размещено на Allbest.ru