Джерела вивчення історії мови в українському та російському мовознавстві ХІХ–ХХ століть

5. У кінці ХІХ ст. - на початку ХХ ст. виникла й розроблялася методика опрацювання таких джерел вивчення історії східнослов'янських мов, як запозичення зі східнослов'янських мов у інші мови, запозичення в східнослов'янські мови з інших мов, свідчення іноземців про східнослов'янські мови (транскрипція східнослов'янських слів за допомогою графічних засобів інших мов), дані топоніміки. У російському мовознавстві першим до цих джерел звернувся О. О. Шахматов, який показав їхній допоміжний характер. Методика використання зазначених джерел одержала теоретичну розробку в працях А. Ю. Кримського та М. М. Дурново.

6. Українські й російські мовознавці 20-х - 60-х рр. ХІХ ст. використовували різноманітні джерела вивчення історії мови: матеріал давніх писемних пам'яток, дані сучасних східнослов'янських мов у сукупності їх діалектів, явища інших слов'янських мов, свідчення фольклорних текстів. При цьому для дослідників був характерний недиференційований підхід до джерел без чіткої методики їх використання. У 20-і - 60-і рр. ХІХ ст. ще не було здійснено територіального розподілу давніх писемних пам'яток. Говори східнослов'янських мов були досліджені недостатньо. Це значною мірою обмежувало можливості співвіднесення матеріалу давніх писемних пам'яток і сучасних діалектних даних. Приклади поєднання сучасних діалектних даних і матеріалу давніх писемних пам'яток містять праці вчених Харківської лінгвістичної школи, хоч порівняння джерел не завжди було продуктивним, оскільки локалізація пам'яток була ще неповною. Ця повнота виникає в студіях О. І. Соболевського, який вніс упорядкованість у вивчення давніх пам'яток писемності. Зразки поєднання двох найважливіших джерел вивчення історії мови, а також інших джерел містять праці О. О. Шахматова, Л. Л. Васильєва, А. Ю. Кримського, І. І. Огієнка та ін.

7. На важливість комплексних досліджень, із залученням даних археології, антропології та інших наук, указували О. О. Шахматов і П. О. Бузук. Цей напрям виявився перспективним у мовознавстві другої половини ХХ ст.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДБИТО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Рябініна І. М. Проблема джерел вивчення історії мови в українському та російському мовознавстві (лінгвоісторіографічний аспект) // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии: Научно-методич. сб. / Отв. ред. В. А. Глущенко. - Славянск: СГПИ, 2001. - Вып. ІХ. Ч. 1. - С. 25 - 31.

2. Глущенко В. А., Рябініна І. М., Брагіна Е. Р. Джерела вивчення історії мови в концепції О. О. Потебні // Словознавчі студії: Науково-методич. зб. / Відп. ред. В. А. Глущенко. - Слов'янськ: СДПІ, 2001. - С. 77 - 83.

3. Рябініна І. М. Давні писемні пам'ятки як джерело вивчення історії мови в концепції О. О. Шахматова // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии: Научно-методич. сб. / Отв. ред. В. А. Глущенко. - Славянск: СГПУ, 2002. - Вып. Х. Ч. 1. - С. 41 - 49.

4. Глущенко В. А., Рябинина И. Н. А. А. Шахматов и А. И. Соболевский об источниках изучения истории языка // Беларуска-руска-польскае супастаўляльнае мовазнаўства, літаратуразнаўства, культуралогія: Матэрыялы VI міжнароднай навуковай канферэнцыі 15-17 мая 2003 г. / Пад агульн. рэд. Л. М. Вардамацкага, Г. М. Мезенкі. - Віцебск: Выдавецтва УА “Віцебскі дзяржаўны універсітэт імя П. М. Машэрава”, 2003. - Ч. І. - С. 13 - 16.

5. Рябініна І. М. Джерела вивчення історії мови в українському та російському мовознавстві 20-х - 60-х рр. ХІХ ст. // Вісник Луганського державного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка: Філологічні науки / Відп. ред. В. Д. Ужченко. - Луганськ: Вид-во ЛДПУ, 2003. - Вип. 10 (66). - С. 22 - 29.

6. Рябініна І. М. Джерела вивчення історії мови в концепції вчених Казанської лінгвістичної школи // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии: Научно-методич. сб. / Отв. ред. В. А. Глущенко. - Славянск: СГПУ, 2003. - Вып. ХІ. Ч. 1. - С. 56 - 65.

7. Рябинина И. Н. Русская компаративистика ХІХ в. - 30-х гг. ХХ в. о современных говорах как источнике изучения истории языка // Современные говоры в системе языковой культуры: Сб. статей / Отв. ред. С. В. Пискунова. - Тамбов: Изд-во Тамбовск. ун-та им. Г. Р. Державина, 2004. - С. 241 - 245.

8. Рябініна І. М. Джерела вивчення історії мови в українському мовознавстві 20-х - 30-х рр. ХХ ст. // Лексико-граматичні інновації в сучасних слов'янських мовах: Матеріали ІІ Міжнародної наукової конф. (Дніпропетровськ, 14 - 15 квітня 2005 р.) / Упорядник Т. С. Пристайко. - Дніпропетровськ: Пороги, 2005. - С. 363 - 365.

9. Рябініна І. М. Українські компаративісти про джерела вивчення історії мови // Вісник Дніпропетровського університету: Мовознавство / Відп. ред. Л. П. Столярова. - Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2005. - Вип. 11. Т. 2. - С. 138 - 144.

10. Рябініна І. М. Джерела вивчення історії східнослов'янських мов у студіях В. В. Колесова і Ю. В. Шевельова // Східнослов'янська філологія: Зб. наукових праць / Відп. ред. С. О. Кочетова. - Горлівка: Вид-во ГДПІІМ, 2006. - Вип. 11. Т. 2. - С. 152 - 159.

11. Глущенко В. А., Овчаренко В. Н., Рябинина И. Н., Каламаж М. А. А. Шахматов об истории фонемі e // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии: Научно-методич. сб. / Отв. ред. В. А. Глущенко. - Славянск: СГПУ, 2007. - Вып. ХV. Ч. 1. - С. 3 - 13.

АНОТАЦІЯ

Рябініна І. М. Джерела вивчення історії мови в українському та російському мовознавстві ХІХ ст. - 30-х рр. ХХ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.15 - загальне мовознавство. Донецький національний університет. - Донецьк, 2007.

У дисертації вперше в лінгвістичній історіографії порушено проблему джерел вивчення історії мови в українському та російському мовознавстві ХІХ ст. - 30-х рр. ХХ ст. Переважно на матеріалі історичної фонетики східнослов'янських мов розкрито специфіку теоретичного і практичного розв'язання зазначеної проблеми в порівняльно-історичному мовознавстві першого (20-і - 60-і рр. ХІХ ст.) та другого (70-і рр. ХІХ ст. - 30-і рр. ХХ ст.) періодів з урахуванням наступності та еволюції наукової думки. Визначено внесок українських і російських компаративістів у вирішення таких питань, як встановлення кола джерел вивчення історії мови та пріоритетності джерел, виникнення та вдосконалення методики дослідження матеріалу давніх писемних пам'яток, сучасних діалектних даних, інших джерел, прийомів поєднання різних джерел вивчення історії мови. Відзначено, що другий період порівняльно-історичного мовознавства порівняно з першим характеризується розширенням кола джерел вивчення історії східнослов'янських мов, визначенням пріоритетних джерел, удосконаленням методики опрацювання різних джерел вивчення історії мови.

Ключові слова: джерела вивчення історії мови, пріоритетне джерело, матеріал давніх писемних пам'яток, сучасні діалектні дані.

Рябинина И. Н. Источники исследования истории языка в украинском и русском языкознании ХІХ в. - 30-х гг. ХХ в. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.15 - общее языкознание. Донецкий национальный университет. - Донецк, 2007.

В диссертации впервые в лингвистической историографии поставлена проблема источников изучения истории языка в украинском и русском языкознании ХІХ в. - 30-х гг. ХХ в. Преимущественно на материале исторической фонетики восточнославянских языков раскрыта специфика теоретического и практического решения указанной проблемы в сравнительно-историческом языкознании первого (20-е - 60-е гг. ХІХ в.) и второго (70-е гг. ХІХ в. - 30-е гг. ХХ в.) периодов с учетом преемственности и эволюции научной мысли. Определен вклад украинских и русских компаративистов в решение таких вопросов, как установление круга источников изучения истории языка и приоритетности источников, возникновение и совершенствование методики исследования материала древних письменных памятников, современных диалектных данных, других источников, приемов соединения различных источников изучения истории языка. Указано, что второй период сравнительно-исторического языкознания по сравнению с первым характеризуется расширением круга источников изучения истории восточнославянских языков, определением приоритетных источников, совершенствованием методики использования различных источников изучения истории языка.

В работе отмечено, что в трудах представителей украинского и русского языкознания 20-х - 60-х гг. ХІХ в. используются разнообразные источники изучения истории языка: материал древних письменных памятников, данные современных восточнославянских языков в совокупности их диалектов, свидетельства фольклорных текстов. Однако историки восточнославянских языков подходили к источникам изучения истории языка недифференцированно, без четкой методики использования различных источников. Вместе с тем в 20-е - 60-е гг. ХІХ в. наметились новые тенденции, заключавшиеся в критическом отношении к древним письменным памятникам и в положении о значительной ценности для историка языка явлений современных языков в совокупности их диалектов (И. И. Срезневский, Ф. И. Буслаев). Усилиями А. Х. Востокова, М. А. Максимовича, Ф. И. Буслаева, И. И. Срезневского, П. А. Лавровского, Я. Ф. Головацкого было положено начало разработке приемов изучения графики и орфографии древних письменных памятников. При этом для исследователей становится характерным дифференцированный подход к жанрам памятников (противопоставление произведений духовного и светского содержания). Изучение народных говоров в 20-е - 60-е гг. ХІХ в. концентрировалось преимущественно на познании экзотики “живого” говора и находилось в пределах антропологии. Вместе с тем был выдвинут ряд положений, которые указывали на потенциальные возможности приобретения диалектологией определенной самостоятельности (И. И. Срезневский). Говоры восточнославянских языков исследовались экстенсивным путем. Постепенно разрабатывалась методика, согласно которой факты, взятые из памятников письменности, соотносились с данными современных говоров. Возможности такого соотнесения ограничивались отсутствием территориального распределения письменных памятников и недостаточной изученностью говоров восточнославянских языков.

Подчеркнуто, что тенденция к четкому определению круга источников изучения истории языка, к осознанию степени ценности того или иного источника развивалась в 70-е гг. ХІХ в. - 30-е гг. ХХ в. Был значительно расширен круг источников истории языка. Лингвисты пытались установить приоритетные источники изучения истории языка, вспомогательные источники, их иерархию. Эти вопросы ставились как в теоретическом, так и в практическом аспекте. Источниками изучения истории восточнославянских языков были признаны материал древних письменных памятников, современные диалектные данные, данные топонимики, заимствования в восточнославянские языки из других языков, заимствования из восточнославянских языков в другие языки, транскрипция восточнославянских слов при помощи графических средств других языков. Ученые Харьковской, Казанской и Московской лингвистических школ считали современные диалектные данные приоритетным источником изучения истории языка; при этом материалу древних письменных памятников отводилась роль важнейшего среди вспомогательных при условии широкого использования разнообразных источников. Эти взгляды разделяли А. М. Селищев, Е. К. Тимченко и Е. Б. Курило. В работах А. И. Соболевского, Н. М. Каринского, А. Е. Крымского современные диалектные данные используются очень ограниченно и только с целью подтверждения результатов, полученных на материале памятников. Для Л. Л. Васильева, П. А. Бузука, А. М. Колессы, К. Т. Нимчинова, В. М. Ганцова указанные два источника выступают как равнозначные. В работах А. И. Соболевского, Н. М. Каринского, А. А. Шахматова, Л. Л. Васильева был собран материал о последовательности графических явлений и их изменений в памятниках различной локализации; были описаны заметные отличия в орфографии светских и церковных памятников. Материал исследовался как экстенсивным, так и интенсивным путем. В диалектологии постепенно начинает отдаваться предпочтение интенсивному методу. Образцы использования диалектного материала при исследовании истории языка можно найти в трудах А. А. Потебни, П. И. Житецкого, А. А. Шахматова, В. М. Ганцова, Е. Б. Курило и др. Примеры плодотворного соотнесения современных диалектных данных и материала древних письменных памятников, а также других источников содержат работы А. А. Шахматова, Л. Л. Васильева, А. Е. Крымского, И. И. Огиенко и др. На важность комплексных исследований, с привлечением данных археологии, антропологии и других наук, указывали А. А. Шахматов и П. А. Бузук. Это направление оказалось перспективным в языкознании второй половины ХХ в.

Ключевые слова: источники изучения истории языка, приоритетный источник, материал древних письменных памятников, современные диалектные данные.

Ryabinina I. М. The sources of the language history study in the Ukrainian and Russian linguistics of the 19th - 30s of the 20th centuries. - Manuscript.

Dissertation for a scientific degree of Candidate of Philolojical Sciences, 10.02.15 - General Linguistics. - Donetsk National University. - Donetsk, 2007.

The problem of sources of studying a language in the Ukrainian and Russian linguistics of the 19th - 30s of the 20th centuries is touched upon in this thesis for the first time in the linguistic historiography. Specific features of the theoretic and practical solution of the problem in question in the comparative-historical science of languages of the first (20s-60s of the 19th century) and the second (70s of the 19th-30s of the 20th century) periods with account taken of the continuity and evolution of the scientific thought are revealed primarily on the feature items of historical phonetics of the East-Slavic language group. The contribution of Ukrainian and Russian comparativists into solving such problems as: defining the circle of sources concerning the language history study and prioritiveness of these sources, emergence and perfection of the methods of investigating the material of ancient literary texts, modern dialectical data and other sources, the ways of combining different sources in the process of studying the history of a language, is defined in the paper. It is noted that the second period of the comparative-historical linguistics in comparison with the first one is characterized by widening the range of sources in studying the history of the East-Slavic languages, defining the priority sources, perfecting the methods of handling different sources of the language history investigation.

Key words: the sources of the language history study, priority source, items of the ancient literary texts, modern dialectical data.

Размещено на Allbest.ru