Лексико-семантичне поле "жестикуляція" в англійській мові та мовленні (на матеріалі словників і текстів)

У функціональному аспекті периферійні М₁ВК поділяються на жестові експресиви, директиви та ритуали. Серед них найбільша група М₁ВК, що називають рухи тіла, які сигналізують про емоційний стан персонажа. Тут згадуються жести руками, головою, плечима, ногами. Превалюють номінації мимовільних, часто неконтрольованих адресантом рухів, наприклад: “I believe you are made of stone”, he said, clenching his fingers so hard that he broke the fragile cup. Подібні мовленнєві ВК служать імплікуючою художньою деталлю в літературному тексті.

Директива як іллокутивна мета кінеми реалізується великою різноманітністю рухів тіла. Описи пластики директивних жестів скупі, кінетичні параметри не уточнюються. Експлікація сигніфікативного вузла „для чого рухається” здійснюється вербально напряму: “He put out hand to slow her down” або непрямо: a peremptory hand, an admonitory finger, семантично через семний склад, наприклад: to beckon to summon by a nod або вичитується з контексту: He crooked his finger and the waiter glided over to him.

Група М₁ВК, що називають ритуальні жести, включає кінематичні дії релігійного, забобонного характеру: хрестити, благословляти, стукати по дереву; а також світські, військові ритуали: віддавати честь, запрошувати на танок, просити чиєїсь руки. Знання читачами відповідних ритуалів допомагає адекватно інтерпретувати жестову поведінку персонажів.

ВИСНОВКИ

На завершення виконаного дослідження сформулюємо загальні висновки, отримані після класифікації, опису та інтерпретації лексико-семантичного поля „жестикуляція” в сучасній англійській мові та мовленні.

В дисертації пропонується та доводиться наукова концепція про специфічний семіотичний характер конституентів ЛСП „жестикуляція”. Ми виходимо з посилання, що вербалізована кінема є знаком другого порядку, оскільки вона мовно означує жестову кінему, яку трактуємо як знак першого порядку, або протознак, тобто соціально значущу єдність означаючого й означуваного. Означаючим в кінемі є рух або положення тіла адресанта (в тому числі його рук, ніг, голови, корпусу). Означуваним є остенсивне визначення предмета, директива, ритуал, емоція або оцінка адресата кінеми або третьої особи, предмета, ситуації.

Семіотично використаний жест називаємо кінемою, мовну одиницю, що позначає знаковий жест, називаємо вербалізованою кінемою (ВК). Лексикографічно зареєстровані ВК трактуємо як мовні вербалізовані кінеми (МВК). Мовленнєві одиниці, які домінують, характеризують, описують кінеми, називаємо мовленнєвими вербалізованими кінемами (М₁ВК). Відповідно, МВК та М₁ВК утворюють мовне та мовленнєве ЛСП „жестикуляція”.

Сигніфікат ВК містить облігаторні жмутики смислів, які ми називаємо сигніфікативними вузлами, позначаємо їх „що рухається”, „як рухається”, „для чого/чому рухається”. Згідно з нашою концепцією перші два вузли відображають формальну складову протознака (що та як рухається), а третій вузол відображає змістовну компоненту кінематичного знака (для чого/чому рухається). Ядерно-периферійне структурування мовного поля підпорядковується семантичній ознаці: від загального до окремого, від семантично-облігаторного до факультативного. В найбільш узагальненій рамочній формі сигніфікативні вузли представлені в ключовому слові мовного ЛСП „жестикуляція” gesture. Поряд з ним інші широкозначні ВК to gesticulate, to motion, to sign, to signal гіперонімічно позначають кінетичні способи спілкування та утворюють ядро мовного поля. У міру віддалення від ядра лексичні одиниці медіальної зони набувають більш вузького, спеціального значення, збільшуючи кількість сем в семантичних жмутиках, додаючи до своєї семантики інформацію про кожен з трьох облігаторних сигніфікативних вузлів. До периферії поля потрапляють ВК з послабленою або відсутньою експлікацією облігаторних вузлів.

Мовленнєве поле „жестикуляція” структуровано за ознакою активності використання конституюючих його кластерів М₁ВК (тобто мовленнєвих одиниць, що номінують одну й ту ж кінему): від найбільш частотних та регулярних ядерних, через досить активні медіальні та далі до найменш активних периферійних. Ядро поля складають 2 кластери М₁ВК NOD та SHAKE HEAD, які реєструються в кожному аналізованому тексті та сумарно покривають майже третину всіх зареєстрованих використань мовленнєвих ВК. Ядерний статус таких кінем пояснюється їх надзвичайно високим комунікативним попитом. Медіальна зона об'єднує 6 кластерів: POINT, SHAKE, HANDS, GESTURE, WAVE, SHRUG, BOW; в них входять мовленнєві ВК, які на порядок менш частотні, ніж ядерні, і не мають 100% регулярності вживання. Периферія мовленнєвого поля включає М₁ВК, які через значну формальну та змістовну неоднорідність, а також розкиданість кількісних показників не входять до кластерів, але групуються за тематичними та функціональними ознаками у підмножинності М₁ВК, які називають контактні та дистантні жести, жести експресиви, директиви та ритуали.

Мовленнєве поле „жестикуляція” включає узуальні ВК, оказіонально модифіковані ВК та індивідуально-авторські оказіональні М₁ВК. Виходячи з викладеного вище, можна зробити висновок про те, що мовленнєве ЛСП „жестикуляція” є в принципі відкритою множинністю, чиї межі проникні для входження в нього будь-яких мовленнєвих інновацій з відповідною семантикою, а також для виходу за межу поля його периферійних конституентів (у випадку втрати облігаторних семантичних компонентів) та їх переміщення у суміжні ЛСП.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНІ У ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Попик И. П. Словарное означивание кинем // Записки з романо-германської філології. - Випуск 7. - Одеса: Латстар, 2002. - С. 223 - 228.

2. Попик И. П. Кинема жестикуляции в языке и речи // Записки з романо-германської філології. - Випуск 8. - Одеса: Латстар, 2000. - С. 202 - 214.

3. Попик И. П. Семантическое поле “жестикуляция” в англоязычной художественной прозе // Записки з романо- германської філології. - Випуск 12. - Одеса: Латстар, 2002. - С. 146 - 153.

4. Popik I. Dictionary of Kinemеs as a Source of ELT and Culture Studies // Third South Ukraine Regional Conference. - Odessa, 2001. - P. 68 - 69.

5. Tkhor N., Popik I. Use of Paralanguage and Kinesics in Everyday Life // Друга Міжнародна науково-практична конференція з питань методики викладання іноземної мови, присвячена пам'яті доктора педагогічних наук, професора В. Л. Скалкіна. - Одеса: Астропринт, 2000. - С. 84 - 89.

6. Popik I. Informative Potential of Gesticulation // III Міжнародна наукова практична конференція з питань методики викладання іноземної мови, присвячена пам'яті доктора педагогічних наук, професора В. Л. Скалкіна. - Одеса: Астропринт, 2002. - С. 95 - 99.

7. Колегаєва І. М., Попік І. П. Вербалізовані кінеми як явище мовної та мовленнєвої презентації паравербальної поведінки // Треті Каразинські читання: методика і лінгвістика на шляху до інтеграції. Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції. - Харків: ХНУ, 2003. - С. 88 - 90.

8. Попік І. П. Крос-культурні аспекти паравербальної комунікації // Прикладна лінгвістика у XXI столітті і лінгводидактичні та культурологічні стратегії. Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції. - Львів: ЛНУ, 2003. - С. 36 - 39.

Размещено на Allbest.ru