Сполучуваність та функціональні особливості прикметників на позначення портретної характеристики людини в сучасній німецькій мові

Підкласи іменників [Augen], [Bein], [Kleidung], [Schmuck], та [Mensch] мають по чотири синтагматичних зв'язки. Найменше стандартних зв'язків утворюють іменники підкласу [Gesicht], [Kopf], [Organe], [Kleid], [Hemd], [Anzug], [Blick] (по два зв'язки) та [Mantel], [Hut], [Gefьhle], [Kind] (по одному). Отже, найчастіше синтагматичні зв'язки утворюють такі підкласи іменників: [Bewegung], [Mann], [Frau], [Hand] та [Lachen]. Найуживанішими підкласами прикметників є [Farbe], [Form] та [GrцЯe].

Для встановлення парадигматичних зв'язків між лексико-семантичними групами прикметників був проведений кореляційний аналіз. Його результати засвідчили, що за загальною кількістю цих зв'язків підкласи прикметників можна розташувати так: [Aussehen] - 12 (8 сильних + 4 середніх), [Bau] - 11 (9+2), [Temporal] - 10 (9+1), [Privat] - 10 (9+1), [Nachteile] - 10 (7+3), [Andere] - 11 (10+1), [Charakter] - 11 (7+4), [Soziale] - 9 (8+1), [Herkunft] - 9 (7+2), [Verhalten] - 11 (4+7), [Dimension] - 10 (5+5), [Vergleich] - 6 (3+3), [Stimmung] - 4 (2+2), [Farbe] - 3 (1+2), [Form] - 1 (1+0), [Grad] - 1 (1+0), [Zustand] - 4 (1+3), [Lage] - 1 (1+0), [Temperatur] - 0. Cемантичні зв'язки між досліджуваними підкласами прикметників можуть бути сильними, середніми або ж слабкими. За кількістю парадигматичних зв'язків 19 підкласів прикметників ми розділили на три нерівні групи. До першої входять дев'ять підкласів: 10-12 зв'язків; до другої - шість: 4-9 зв'язків, до третьої - чотири: 0-1 зв'язок. Найбільшу кількість парадигматичних відношень утворюють підкласи [Aussehen] та [Bau], найменшу - [Lage]. Підклас прикметників [Temperatur] не вступає у парадигматичні відношення з досліджуваними підкласами.

Ми проаналізували шість найбільш уживаних підгруп прикметників, що позначають колір, розмір, вік, форму, вигляд та стан людини і вживаються при її портретній характеристиці. Використання тих чи інших груп прикметників у творах німецькомовних авторів розподіляється нерівномірно. Це залежить не тільки від обсягу обраних творів, але й від змісту, індивідуального стилю кожного автора. Статистичний аналіз виявив такі закономірності: 1) для творів усіх авторів характерна найвища частотність використання прикметників кольору та стану; 2) найнижчу частотність використання мають прикметники вигляду та розміру; 3) найменша частотність застосування досліджуваних прикметників у Г. Бьоля та П. Гертлінґа; 4) найвищі показники сполучуваності прикметників: стану: у В. Баум; кольору: у Ф. Дюрренматта, М. Фріша, Й.М.Зіммеля; розміру: у В. Баум; темпоральні: в І. Бахманн та К. Гайна; форми: у К. Вольф та Е. Гакля; вигляду: у Р. Вальзера.

Результати аналізу ще раз засвідчують, що кожен із авторів володіє індивідуальною манерою письма, яка вирізняється з-поміж інших характером представлення тексту, системою подачі і ґрунтується на багатому описами викладі, чи, навпаки, короткому логічному підході до реалій життя, в чому виявляється насамперед особистість автора та його професійний рівень. Використання тим чи іншим автором меншої кількості прикметників на позначення портретної характеристики людини не є недоліком його авторського стилю, а свідчить про індивідуальне світосприйняття. Наведений розподіл груп прикметників, використаних авторами у літературних творах, є тільки однією із ланок проведення ґрунтовного аналізу кожного твору та творчої діяльності автора. Та все ж він допомагає нам отримати уявлення про те, наскільки пильною є увага тих чи інших авторів до опису зовнішності людини.

Проведений аналіз дозволяє зробити нам такі висновки:

1. Семантика слова розкривається не ізольовано, а у сполученні з іншими словами. Саме сполучуваність лексико-семантичного варіанта в контексті дає можливість збагнути його справжнє значення.

2. Вивчення послідовності та почерговості сполучуваності прикметників підтвердило, що послідовність характеризується стійкістю, незмінністю позиції прикметника, а почергові ад'єктиви можуть вільно змінювати своє місцеположення. Приблизно 90% становлять двочленні почергові чи послідовні прикметники. Кількість прикметників, що вживаються в предикативній функції, становить 18% (740 одиниць із 4134). Отже, сполучуваність прикметника в ролі означення з іменником є типовою для 82% проаналізованих прикметників.

3. Прикметники на позначення портретної характеристики людини, можна поділити на 19 груп: 1) прикметники кольору (Farbe), 2) прикметники розміру (Dimension), 3) прикметники форми (Form), 4) прикметники будови тіла (Bau), 5) прикметники темпоральні (Temporal), 6) прикметники недоліку (Nachteile), 7) прикметники привабливості (Aussehen), 8) прикметники ступеня (Grad), 9) прикметники характеру (Charakter), 10) прикметники поведінки (Verhalten), 11) соціальні (Soziale), оцінки (Wert), 12) прикметники настрою (Stimmung), 13) особистісні прикметники (Privat), 14) компаративні (Komparative), 15) прикметники стану (Zustand), 16) прикметники походження (Herkunft), 17) прикметники положення (Lage), 18) прикметники температури (Temperatur), 19) інші (Andere).

4. За критерієм частотності підкласи прикметників суттєво відрізняються один від одного. Середня частота вживання підкласів прикметників становить 218. Найчастотнішими підкласами прикметників на позначення портретної характеристики в німецькій мові є [Farbe], [Aussehen], [Zustand], [Temporal] та [Dimension]. Вони використовуються приблизно у 60% усіх зареєстрованих нами слововживань. Частота вживання переважної більшості (10 підкласів прикметників) лежить в межах між 100 та 210, наприклад (Grad), (Lage). Підкласи з частотою від 20 до 100 становлять всього 6,5%. До них належать [Temperatur], [Herkunft], [Lage], [Nachteile].

5. Результати статистичного аналізу виявили синтагматичний статус кожного окремого підкласу прикметників, зокрема 244 суттєві словосполучення, більшість з яких занесені до словників. Найбільше значущих синтагматичних зв'язків зафіксовано у групах прикметників стану (47) кольору (36), вигляду (28) та розміру і ваги (23), найменше - у соціальних (3), спритності та інстинкту (3), поведінки (5), розуму та знань (5) і походження (5). Зовсім не зафіксовано - у групі компаративних прикметників і прикметників температури.

6. За допомогою кореляційного аналізу досліджено парадигматичні відношення між прикметниками. Його результати виявили сильні, середні або слабкі семантичні зв'язки між підкласами прикметників, які умовно поділено на три групи. До найбільшої (сильні зв'язки) входять дев'ять підкласів, що становить 48% від загальної кількості: 10-12 зв'язків; до другої (середні зв'язки) - шість підкласів (31%): 4-9 зв'язків, до третьої (слабкі зв'язки) - чотири підкласи (22%): 0-1 зв'язок. Найбільшу кількість сильних та середніх парадигматичних відношень утворюють підкласи [Aussehen], [Bau], [Temporal], [Privat], [Soziale], найменшу - [Form] [Grad], [Lage]. Підклас прикметників [Temperatur] не вступає у парадигматичні відношення з дослідженими прикметниками.

7. Використання прикметників на позначення портретної характеристики людини в аналізованих творах, частота їх слововживання залежить перш за все від індивідуального стилю кожного автора та форми викладу. Дослідженням виявлено, що прикметники кольору та стану домінують у творах усіх авторів, а найменш частотними є прикметники вигляду та розміру. Найнижча частотність вживання прикметників спостерігається у творах Г. Бьоля та П. Гертлінґа. Найвищі показники сполучуваності прикметників стану у В. Баум; кольору - у М. Фріша, Ф. Дюрренматта та Й.М.Зіммеля; розміру - у В. Баум; темпоральні: в - І. Бахманн та К. Гайна; форми - у К. Вольф та Е. Гакля; вигляду - у Р. Вальзера.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях автора

1. Ткачівська М.Р., Лазарович В.В. Сталі словосполучення типу «прикметник + іменник» у ролі національно-маркованих фразеологізмів // Вісник Прикарпатського університету. - Філологія. - Випуск 3. - Івано-Франківськ: Плай, 1999. - С. 50-55.

2. Ткачівська М.Р. Сполучуваність прикметників, що позначають зовнішність людини // Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія. - Чернівці: Рута, - 2003. - Вип.155. - С. 42-48.

3. Ткачівська М.Р. Прикметники на позначення недоліку в портретній характеристиці людини // Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія. - Чернівці: Рута, - 2003. - Вип.156. - С. 106-114.

4. Ткачівська М.Р. Почерговість та послідовність прикметників у реченні в сучасній німецькій мові // Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія. - Чернівці: Рута, - 2003. - Вип.165-166. - С. 332-345.

5. Ткачівська М.Р. Прикметники ступеня на позначення портретної характеристики людини в сучасній німецькій мові // Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія. - Чернівці: Рута, - 2003. - Вип.168. - С. 45-51.

6. Ткачівська М.Р., Ткачівський В.В. Відтворення німецьких прикметників на позначення портретної характеристики людини в українській мові // Матеріали VII міжнародної конференції «Семантика мови і тексту». - Івано-Франківськ: Плай, - 2003. - С. 495-499.

7. Ткачівська М.Р. Темпоральні прикметники на позначення портретної характеристики людини в сучасній німецькій мові // Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія. - Чернівці: Рута, - 2003. - Вип.188-189. - С. 116-121.

Размещено на Allbest.ru