Функціонально-адаптивна система питання – відповідь у англомовному розмовному дискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

У реферованій дисертації представлено результати аналізу діалогічної єдності питання - відповідь (ДЄПВ) як функціонально-адаптивної системи у англомовному розмовному дискурсі.

Дослідження комунікативної взаємодії індивідів, орієнтованої на діалогічне взаєморозуміння у співвідношенні із параметрами мови, середовища, культури є приоритетною метою сучасної лінгвістики (О.О. Селіванова). Інтерактивний характер діалогічної мовленнєвої взаємодії зумовлює зосередження уваги мовознавців на дослідженні проблем діалогу; розуміння комунікації як обміну інформацією сприяє тому, що значне місце у дослідженнях посідає ДЄПВ, що найбільш повно реалізує цей обмін. Такими авторами як Г.В. Бирдіна, Р. Конрад, В.П. Ніколаєв, І.П. Святогор, Н.Ю. Шведова, E. Keenan, D. Hull та ін. вивчено різні аспекти структурної та семантичної організації ДЄПВ; у працях Є.В. Вохришевої, С.Ф. Гедз, Г.С. Заїкіна, Г.В. Шевченко, А. Stenstrцm та ін. описано деякі комунікативно-прагматичні та актомовленнєві характеристики; В.В. Красних, H. Sacks, E. Schegloff, J. Jefferson, A. Tsui та ін. приділили увагу ДЄПВ як одиниці структурної організації діалогу; У. Ленерт, Н. Sarles та ін. дослідили її окремі риси у соціально-інтеракційному вимірі. Розмаїття функціональної семантики питання сприяє широкому трактуванню ДЄПВ, вводить у коло наукових спостережень поряд із діалогом інформаційного обміну і інші типи, водночас у наявних працях залишаються недостатньо вивченими проблеми ДЄПВ інформаційного обміну; опис окремих аспектів не створює цілісного уявлення про її сутність. Усе це зумовлює необхідність комплексного, багатоаспектного аналізу ДЄПВ інформаційного обміну.

Системно-діяльнісний підхід, що базується на філософських засадах недетермінізму, характерних для наукового знання на межі XX - XXI ст. уможливлює такий аналіз. Розуміння вербальної комунікації як специфічного типу діяльності людини сприяє орієнтації лінгвістичних штудій на всебічний опис об'єктів у розмаїтті їх мовних, мовленнєвих, національно-культурних, соціальних та інших особливостей. Поняття системності, що є традиційним для лінгвістики, зазнає істотних змін: увага зосереджується на складних та відкритих системах. В зв'язку з цим виникає необхідність залучення до мовознавчого аналізу основних понять синергетики; виникає новий напрямок досліджень - лінгвосинергетика (І.А. Герман, Л.С. Піхтовнікова та ін.); плідним визнається використання різних модифікацій теорії систем, зокрема теорії функціонально-адаптивних систем (І.В. Арнольд, Є.В. Сидоров, О.В. Тарасова Т.М. Пудровська та ін.).

Всебічний та системний підхід відкриває перспективу дослідження ДЄПВ інформаційного обміну у термінах взаємодії системи та середовища та надає можливості послугуватись накопиченими знаннями про ДЄПВ, що переконливо демонструє спадковість розвитку лінгвістичної думки.

Актуальність даного дослідження зумовлена загальною тенденцією до розвитку інтегральної лінгвістичної парадигми, зміцнення міждисциплінарних зв`язків та новим, викликаним антропоцентризмом, уявленням про системність з позицій постмодернізму.

У зв`язку з цим назріла необхідність і сформувались теоретико-методологічні передумови комплексного та системного вивчення ДЄПВ інформаційного обміну, розробці її синергетичної моделі, яка базується на поняттях системи й середовища. Актуальним також є аналіз вербальної комунікації як специфічної складової діяльності людини та системної природи діалогу як сукупності мовно-мовленнєвих та немовних (національно-культурних, соціокультурних, особистісних) виявлень.

Своєчасність дослідження також стимульована недостатнім вивченням діалогу інформаційного обміну в сучасному англійському дискурсі.

Метою даного дослідження є виявлення закономірностей варіативності характеристик ДЄПВ шляхом дослідження взаємозв`язків між тематичними, комунікативно-прагматичними, семантичними, синтаксичними особливостями ДЄПВ та чинниками контексту (етнокультурними, соціальними, індивідуально-особистісними).

Досягнення даної мети зумовлює необхідність вирішення наступних завдань:

визначення ДЄПВ як мікроодиниці дискурсу та уточнення поняття розмовного дискурсу як макроодиниці;

уточнення понять системи, середовища, функціональної адаптації стосовно ДЄПВ;

дослідження динаміки взаємодії характеристик ДЄПВ (тематичного, комунікативного, прагматичного, семантичного, синтаксичного аспектів) і чинників зовнішнього середовища, що репрезентовані у контексті розмовного дискурсу;

виявлення сутнісних характеристик, що демонструють система та середовище, визначення характеру їхньої взаємодії;

встановлення набору основних конфігурацій, що утворюються в процесі функціональної адаптації; вибудування синергетичної моделі дискурсивної одиниці ДЄПВ.

1. Теоретико-методологічні основи аналізу діалогічної єдності питання - відповідь як функціонально-адаптивної системи

Системно-діяльнісний підхід, що відображає характерний для сучасної лінгвістики інтерес до проблематики реального функціонування мовних одиниць у комунікативній взаємодії індивідів втілюється у низці сучасних лінгвістичних теорій, зокрема у теорії дискурсу.

Дискурс як сукупність процесу та результату, єдність тексту та контексту, інтегральне мислекомунікативне утворення (А.Д. Бєлова, В.М. Макаров, О.О. Селіванова, І.С. Шевченко, О.І. Морозова), представлено двома формами: монологічною та діалогічною, в останній найбільш повно втілено інтерактивний характер мовленнєвої взаємодії.

Узагальнення даних, отриманих дослідниками у межах різних підходів до аналізу діалогу, дає підстави вважати ДЄ мінімальною одиницею діалогічного дискурсу, що підсилюється сформованим у лінгвістиці тексту розумінням ДЄ як діалогічного тексту. Виходячи з цього, визначаємо ДЄПВ як одиницю діалогічного дискурсу - текст ДЄПВ, занурений у дискурсивний контекст.

Текст ДЄПВ трактуємо як мінімальний діалог, що складається з двох мовленнєвих дій (мовленнєвих актів - МА): першої незалежної, ініціативної - запиту інформації та другої залежної, реактивної - повідомлення інформації (або повідомлення про відсутність інформації), об`єднаних структурно, семантично, комунікативно-прагматично, тематично, що характеризує текст ДЄПВ як цілісну комунікативно значущу одиницю.

Серед різноманітних типів діалогічного дискурсу найбільш адекватним, з урахуванням цілей даного дослідження, видається розмовний дискурс, який розуміємо як дискурс повсякденного спілкування, через його неінституційність, непрескриптивність, спонтанність.

ДЄПВ трактуємо як мікроодиницю дискурсу, по відношенню до якої розмовний дискурс виступає як макроодиниця.

Виходячи із розуміння системної організації мовленнєвої взаємодії на когнітивному рівні, здійснюємо моделювання когнітивних основ ДЄПВ у вигляді фрейму взаємодії, в якому обмін мовленнєвими діями, що полягає в отриманні продуцієнтом питання інформації і/або верифікації його припущення про наявність інформації у продуцієнта відповіді , визначає комунікативну подію як обмін інформацією, а комунікативну ситуацію як ситуацію співпраці.

Відповідність конкретних реалізацій ДЄПВ фрейму взаємодії забезпечується функціональною адаптацією, внаслідок чого ДЄПВ трактуємо як функціонально-адаптивну систему. Це потребує уточнення понять структури системи і середовища її функціонування стосовно ДЄПВ.

Структура системи ДЄПВ, у термінах даного визначення, включає складові: питання і відповідь та компоненти: антропокомпонент і лінгвокомпонент.

Питання й відповідь - мовленнєві дії або МА подані, відповідно, квеситивом, а саме, простим, моноіллокутивним; полііллокутивним з основною іллокуцією питання; складним МА, де квеситив займає домінуючу позицію та констативом - простим, моноіллокутивним; полііллокутивним з основною іллокуцією повідомлення; складним МА, де констатив займає домінуючу позицію.

Антропокомпонент включає тематичний і комунікативний аспекти, зокрема, макро- і мікротему ДЄПВ і комунікативні статуси продуцієнтів зумовлені інтенціями мовленнєвих дій.

Лінгвокомпонент включає власне вербальний аспект, а саме - синтаксичні, семантичні і прагматичні характеристики мовних засобів оформлення питання й відповіді у прямих і непрямих реалізаціях відповідних МА.

Середовищем у лінгвістичних дослідженнях традиційно визнається контекст (І.В. Арнольд, М.П. Кочерган), у якому зовнішні умови комунікації подані ментальними репрезентаціями. Вважаючи всю розмаїтість зовнішніх умов комунікації середовищем у широкому розумінні цього слова, а контекст - середовищем у вузькому розумінні, структуру дискурсивного контексту трактуємо як сукупність трьох рівнів - мета-, макро- і мікроконтексту (О.В. Тарасова), в основі яких лежать відповідні когнітивні структури: когнітивна база, колективний когнітивний простір, індивідуальний когнітивний простір (В.В. Красних).

Виходячи із визначення ДЄПВ як комунікативної події обміну інформацією, вважаємо інформацію релевантним чинником зовнішнього середовища. При аналізі репрезентації інформації на різних рівнях контексту приймаємо визначення типів інформації: фактуальна, концептуальна, підтекстова (І.Р. Гальперин).

Фактуальна інформація, що відповідає знанням, і концептуальна інформація, що відповідає уявленням, належать до структур когнітивної бази, на підставі чого вважаємо репрезентації цих типів інформації чинниками середовища рівня метаконтексту.

Підтекстову інформацію співвідносимо з інформацією про ситуацію спілкування, умови комунікації у широкому розумінні, що включає соціальні та особистісні характеристики комунікантів. Відповідність репрезентацій цієї інформації структурам колективного когнітивного простору та індивідуального когнітивного простору зумовлює визначення її репрезентацій як факторів рівня макро- і мікроконтексту. Зокрема, релевантним чинником макроконтексту вважаємо репрезентацію інформації про соціальні ознаки комунікантів, а чинником мікроконтексту - репрезентацію інформації про їхні мовленнєві стратегії.

Функціональна адаптація являє собою процес та результат: взаємодію властивостей елементів системи й середовища та конфігурації, що вони утворюють; вивчення функціональної адаптації передбачає аналіз якісно-кількісного аспекту кореляцій між характеристиками елементів структури та середовища у різних вимірах.

2. Функціональна адаптація діалогічної єдності питання - відповідь до факторів метаконтексту

Репрезентації фактуальної та концептуальної інформації як чинників середовища рівня метаконтексту, трактуємо як знання та уявлення (А.Д. Бєлова, В.В. Красних). Використовуючи когнітивну процедуру, різницю між ДЄПВ, які містять обмін знаннями та уявленнями, зображуємо наступним чином:

ЩО ТИ ЗНАЄШ ПРО Х?

Я ЗНАЮ ПРО Х, ЩО...

ЩО ТИ ДУМАЄШ ПРО Х?

Я ДУМАЮ, ЩО Х...

Знання та уявлення визначаємо як макротеми ДЄПВ.

Функціональна адаптація антропокомпоненту ДЄПВ виявляється у кореляціях: фактуальна/концептуальна інформація - макротема (знання/уявлення) - співвідношення комунікативних статусів продуцієнтів (комунікативний статус продуцієнта питання вищий за комунікативний статус продуцієнта відповіді; продуцієнт питання вводить макротему, продуцієнт відповіді продовжує її).

Ці кореляції мають стійкий характер і відображають як взаємодію факторів середовища з одним із елементів системи - тематичним аспектом антропокомпонента ДЄПВ, так і взаємодію елементів системи під впливом факторів середовища: тематичний аспект - комунікативний аспект антропокомпоненту ДЄПВ.

Функціональна адаптація лінгвокомпонента ДЄПВ виявляється у взаємодії елементів системи під впливом чинників середовища: варіативність макротем (тематичний аспект антропокомпоненту ДЄПВ) корелює з відмінностями лінгвокомпонента - структурно-синтаксичними, структурно-семантичними, семантико-прагматичними, прагматичними параметрами.

Мовні засоби оформлення питання й відповіді, їх сполучуваність у ДЄПВ мають певний інвентар і низку загальних рис в ДЄПВ з макротемою знання та уявлення, що характеризує впорядкованість структури системи та забезпечує її цілісність. Відмінності характеристик лінгвокомпонента ДЄПВ з макротемою знання та уявлення вбачаємо у поширеності/непоширеності властивостей мовних структур, що визначаються кількісно і/або якісно.

Структурно-синтаксичними параметрами ДЄПВ вважаємо: для питань - реалізованість реченнями питальної (займенникової або незайменикової), розповідної та спонукальної структури; для відповідей - реалізованість короткою, повною, поширеною синтаксичною структурою. Ці параметри демонструють загальні риси та відмінності у ДЄПВ з макротемою ЗНАННЯ та УЯВЛЕННЯ.

До загальних рис належать: перевага речень питальної структури у питаннях: ДЄПВ з макротемою знання - 78,7 %, ДЄПВ з макротемою уявлення - 75,5 %; сполучуванність усіх перерахованих параметрів питання та відповіді.

Відмінності полягають у більшій частотності:

* займенникових питань (52,5 %) та коротких відповідей (43,2 %) в ДЄПВ з макротемою знання:

“And what do you know about it?”

“Oh, nothing!” (G. Heyer);

* незайменникових питань (52,5 %) і розширених відповідей (52,1 %) у ДЄПВ з макротемою уявлення:

“Can't you understand what it was like for me, growing up with this

sense that I was less loved and less wanted than he was?”

“We did want you, Anna. We did love you. But you must realize that we

were.inhibited.” (P. Read).

Структурно-семантичним параметром ДЄПВ вважаємо вільномодельованість/ фразеологізованість синтаксичної структури, останні поділяються на замкнені та незамкнені. Загальною рисою цього плану у ДЄПВ є перевага вільномодельованих структур.

Відмінності виявляються у межах фразеологізованих структур: від загальної кількості питань фразеологізованої структури у ДЄПВ з макротемою знання питання замкненої фразеологізованої структури складають 52,6 %:

“What`s up?”

“Nothing.” (P. James).

У ДЄПВ з макротемою уявлення питання незамкненої фразеологізованої структури складають 71,7 %:

“Why don't you think he was unhappy with his work?”

“He liked it just fine.” (B. Delinsky).

Аналогічно, відповіді у межах фразеологізованих структур у ДЄПВ з макротемою знання представлені у 68,7 % замкненими структурами:

“I wonder if you could come over for tea?”

“Certainly.” (M. Cheek);

в ДЄПВ з макротемою уявлення у 82,6 % незамкненими структурами:

“And you suspect - why?”

“As far as I can tell, the house was not entered forcibly from outside, that seems to point to some member of my household, and yet I cannot believe.” (A. Christie).

Крім цього мають місце і відмінності якісного плану, що виявляються у різному наборі моделей фразеологізованих питань для ДЄПВ з макротемою знання та уявлення. Були також зареєстровані деякі відмінності, характерні для ДЄПВ у цілому, а саме: комбінації, що включають фразеологізовані структури, складають 61,4 % від загальної кількості ДЄПВ з макротемою знання та 39,2 % від загальної кількості ДЄПВ з макротемою уявлення.

У якості семантико-прагматичного параметра ДЄПВ розглядаємо експліцитність/ імпліцитність способу представлення об`єкту когнітивного дефіциту, відзначаючи при цьому перевагу експліцитного способу як загальну рису питань, відповідей та ДЄПВ у цілому, властиву як ДЄПВ з макротемою знання, так і ДЄПВ з макротемою уявлення.

Проведений аналіз демонструє також ряд відмінностей, зокрема більшу поширеність імпліцитних питань у ДЄПВ з макротемою уявлення (39,7 %):

“Have I got to make an ass of myself in fancy dress?”

“Of course.” (A. Christie).

(імпліцитне питання є запитом інформації про думку адресата, щодо необхідності одягати карнавальний костюм) порівняно з ДЄПВ з макротемою знання (17,6 %):

“A very close friend?” a dark look crossed his face.

Teri laughed. “Not that sort of close friend!” (C. Matthews).

(імпліцитне питання є запитом інформації про наявність сексуального партнерства).

Також реєструємо більшу кількість ДЄПВ з макротемою уявлення, які включають імпліцитні складові у різних комбінаціях у цілому (63,9 %) порівняно з кількістю аналогічних ДЄПВ з макротемою ЗНАННЯ (17,6 %).

Дослідження прагматичного аспекту ДЄПВ передбачає аналіз представленості прагматичних маркерів, до яких відносимо маркери суб`єктивної модальності та маркери оцінності. Загальними рисами цього плану є перевага прагматично немаркованих питань і прагматично маркованих відповідей. Прагматично немарковані питання складають 87,5 % від загального числа питань (61,8 % в ДЄПВ з макротемою знання та 51,4 % у ДЄПВ з макротемою уявлення); прагматично марковані відповіді складають 64,5 % від загального числа відповідей (37,7 % в ДЄПВ з макротемою ЗНАННЯ та 91,3 % у ДЄПВ з макротемою УЯВЛЕННЯ); перевага маркерів суб`єктивної модальності у питаннях - 50,2 % від загального числа прагматично-маркованих питань і перевага маркерів оцінності у відповідях - 54,5 % від загального числа прагматично-маркованих відповідей.

Відмінності виявляються у широкій представленості прагматично немаркованих відповідей в ДЄПВ з макротемою ЗНАННЯ та абсолютній перевазі прагматично маркованих відповідей у ДЄПВ з макротемою УЯВЛЕННЯ, а також у перевазі маркерів суб`єктивної модальності в ДЄПВ з макротемою ЗНАННЯ (65,7 %) та маркерів оцінності у ДЄПВ з макротемою УЯВЛЕННЯ (65,3 %) у межах прагматично-маркованих структур:

“How long were you in?”

“I don`t know. Maybe just five minutes.” (M. Phillips)

“Your friend Melvin? Is he some sort of expert?” Eric bristled

“Melvin is absolutely brilliant! It's amazing how much he knows…and he's such a darling!” (J. Krantz).

Таким чином, взаємодія системи з факторами середовища рівня метаконтексту має лінійний характер, що виявляється у системному характері кореляцій: фактуальна/концептуальна інформація - макротема ДЄПВ; співвідношення комуніативних статусів продуцієнтів; характеристики різних аспектів мовного оформлення ДЄПВ.

Виявляємо також взаємодію система - середовище, проявом чого є значна перевага ДЄПВ з макротемою ЗНАННЯ над ДЄПВ з макротемою УЯВЛЕННЯ (відповідно 62,0 % та 37,1 % загальної вибірки), що відбиває властиву англомовній етнокультурній спільноті норму невтручання в особистісний простір та характеризує систему як відкриту, а процес її функціональної адаптації як інтерактивний.

3. Функціональна адаптація діалогічної єдності питання - відповідь до факторів макро- та мікроконтексту

Чинники зовнішнього середовища рівня макро- та мікроконтексту - інформація про соціально значущі параметри комунікантів, подані в контексті у вигляді репрезентацій статусу комуніканта - сукупності соціальних, рольових, інтерперсональних ознак, з яких одна актуалізується у конкретній ситуації спілкування (І.Є. Фролова) та стратегій - плану дій яким керується мовець, для досягнення своєї мети (О.С. Іссерс). Істотними характеристиками статусу комуніканту вважаємо ступінь його зумовленості ситуацією (лабільність/нелабільність) та його місце розташування на шкалі соціальних та міжособистісних відмінностей. До стратегій відносимо стратегії ввічливості та неввічливості, відзначаючи також можливість їх відсутності у ДЄПВ, на підставі чого мовленнєві дії - питання та відповідь, класифікуємо як ввічливі/неввічливі/стратегічно нейтральні.

Функціональна адаптація антропокомпонента ДЄПВ на рівні макроконтексту виявляється у кореляціях: статуси комунікантів - мікротема (тематичний аспект); співвідношення соціальних та комунікативних ознак продуцієнтів питання та відповіді (комунікативний аспект).

При аналізі взаємодії статусів комунікантів та мікротеми відзначаємо наявність стійких кореляцій між ступенем прив`язки до ситуації статусу та мікротеми:

“You're not related to my friend Sam, are you?”

“Only by blood,” I said, adding, when Hugo seemed declined to press me. “He's my father.” (J. Rossner).

(ситуація дружньої розмови, статуси та мікротема лабільні - ситуативно незалежні)

“What tests have you done?”

“Just the X ray of her arm.” (J. Lee).

(ситуація професійної розмови, статуси та мікротема нелабільні - ситуативно залежні)

Аналіз співвідношення соціальних та комунікативних ознак продуцієнта питання та відповіді виявляє відсутність стійких кореляцій: вони як збігаються:

“You don't think I did it? Inspector, you can't think I would do such a thing?”

“It's too early for me to think anything, madam. On the face of it, it seems that anyone in the house could have had access to the bottle at any time.” (G. Heyer).

(збіг співвідношення: продуцієнт питання - поліцейський, продуцієнт відповіді - підозрюваний);

так і не збігаються:

“Do I see three healed-over fractures, Doctor?”

“Yes, three” (J. Lee).

(незбіг співвідношення продуцієнт питання - медсестра, продуцієнт відповіді -лікарь);

“What do you eat most of”, she asked, “if not cake?”

“Lobster, probably” he answered. (D. Francis).

(незбіг співвідношення продуцієнт питання та продуцієнт відповіді - друзі).

При взаємодії тематичного та комунікативного аспектів антропокомпонента ДЄПВ реєструємо стійкі кореляції між нелабільністю мікротеми та співвідношенням соціальних й та комунікативних ознак продуцієнтів та нестійкі, ризоморфні кореляції між лабільністю мікротеми та співвідношенням соціальних й комунікативних ознак продуцієнтів у ДЄПВ.

Досліджені кореляції відображають взаємодію тематичного та комунікативного аспектів антропокомпонента ДЄПВ з чинником середовища рівня макроконтекста, а також взаємодію елементів системи під впливом чинників середовища (тематичний аспект - комунікативний аспект).

Функціональна адаптація антропокомпонента ДЄПВ на рівні мікроконтексту виявляється у кореляціях стратегія - мікротема (тематичний аспект), стратегія - комунікативний статус (комунікативний аспект).

Аналіз взаємодії стратегій та мікротеми демонструє наявність стійких корелятивних зв`язків між стратегією ввічливості/неввічливості/стратегічною нейтральністю та мікротемою, що підтверджують результати інших досліджень (див., напр., J. Culpeper).

Аналіз взаємодії стратегій та комунікативних статусів проводився з урахуванням їх векторної спрямованості: виходячи із визначення питання та відповіді як мовленнєвих дій, позначаємо комунікативний статус продуцієнта питання нисхідним вектором, а комунікативний статус продуцієнта відповіді - висхідним; стратегії мовленнєвих дій позначаємо: стратегію ввічливості висхідним вектором, стратегію неввічливості та відсутність стратегічної маркованості - нисхідним. Дослідження співвідношення векторної спрямованості стратегій та комунікативних статусів свідчить, що кореляції тут є нестійкими ризоморфними, а саме, векторна спрямованість стратегій й комунікативних статусів у ДЄПВ може: * повністю збігатися:

“Mum, you look ghastly, what on earth's happened to you?”

Ruth said, “I'm sorry, Fergus. I'm quite all right, really. Joe shouldn't have called you.” (N. Bawden);

* повністю не збігатися:

“Pretty hard to get a girl if you`re not communicating with her, isn`t it? And as a corpse you can`t communicate, can you?”

“I`m going to wreck you”, Greg said, throwing a match at his metal wastebasket. “I told you before, and I can do it. Wait and see. I want you out of this town. Out of the state. First you`re going to lose your job.” (P. Highsmith);

* частково збігатись/незбігатись:

“What happened?”

“The mother left her alone, and the house almost burned down”, the officer said. (M. Jane).

Виявляємо також взаємодію чинників макро- і мікро контексту: тип мікротеми та співвідношення соціальних й комунікативних ознак продуцієнтів корелює із різними типами співвідношення векторної спрямованості стратегій й комунікативних статусів.

Таким чином, функціональна адаптація антропокомпонента системи ДЄПВ до факторів макро- та мікроконтексту демонструє складну багатовимірну взаємодію у межах середовище - система, система - система, середовище - середовище, система - середовище, при якому чинники соціального контексту та індивідуально-особистісні чинники утворюють ряд конфігурацій, з урахуванням яких варіативність характеристик мікротем і незмінність співвідношення комунікативних статусів структурують взаємодію у ДЄПВ.

Реєструємо також взаємодію чинників метаконтексту з чинниками макро- і мікроконтексту, що виявляється у: перевазі нелабільних мікротем у ДЄПВ з макротемою УЯВЛЕННЯ, відмінностях у конфігураціях, що утворюються при взаємодії мікротеми, векторної спрямованості стратегій й комунікативних статусів. Також виявлено, що ДЄПВ з макротемою ЗНАННЯ характеризуються збігом, а ДЄПВ з макротемою УЯВЛЕННЯ - незбігом співвідношення соціальних й комунікативних ознак продуцієнтів.

Функціональна адаптація лінгвокомпонента ДЄПВ виявляється у варіативності комунікативно-прагматичного аспекту питання й відповіді під впливом факторів макро- і мікроконтексту, які взаємодоповнюють або заміняють один одного.

Визначивши як релевантну характеристику комунікативно-прагматичного аспекту функцію зніження/підсилення категоричності (термін О.М. Старікової), вважаємо, що вона пов`язана як з соціокультурними стереотипами, так і з особистісними проявами.

Структурно-синтаксичні, структурно-семантичні, семантико-прагматичні, прагматичні характеристики питання та відповіді є за комунікативно-прагматичною спрямованістю засобами зниження/підсилення категоричності або нейтральні відносно модифікації прагматичного значення.

Частина мовних засобів оформлення питання й відповіді однозначно корелює зі зниженням категоричності/підсиленням категорічності / нейтральністю; інші можуть бути як засобами зниження, так і засобами підсилення категоричності.

Дані кореляції відображають взаємодію лінгвокомпонента системи ДЄПВ з чинниками макро- і мікроконтексту та взаємодію елементів системи між собою, визначають характер даної взаємодії як лінійний або нелінійний.

Процес функціональної адаптації ДЄПВ до факторів макро- і мікроконтексту характеризує систему ДЄПВ як відкриту, таку, що репрезентує у свідомості та у комунікації певний тип соціальної та міжособистісної інтеракції в залежності від конфігурацій, що утворюються при взаємодії властивостей компонентів і складових системи з характеристиками чинників середовища.

Процес функціональної адаптації ДЄПВ характеризує також і середовище, відбиваючи зокрема, наявність соціально-культурних стереотипів невтручання в особистісний простір партнера. Порушення даних стереотипів пов`язано, як доводить дослідження, з мінімальною дистанцією між комунікантами на шкалі інтерперсональних стосунків, ситуативною залежністю або орієнтацією на конфронтацію.

У взаємодії рівней контексту чинники метаконтексту домінують, а чинники макро- і мікроконтексту доповнюють та/або замінюють один одного.

Висновки

діалогічний дискурс сутнісний

Використання лінгвосинергетики для системного та комплексного аналізу ДЄПВ інформаційного обміну відповідає сучасному науковому світосприйняттю і системно-діяльнісному підходу у лінгвістиці. З урахуванням попередніх досліджень, проведених у межах системно-структурної, функціональної парадигм, конверсаційного аналізу, лінгвістики тексту та із використанням поняттєвого апарату теорії дискурсу, ДЄПВ визначено як мікроодиницю дискурсу. Уточнено поняття розмовного дискурсу та обґрунтовано його релевантність як макроодиниці аналізу. Проведено когнітивне моделювання фрейму взаємодії - прагмакогнітивної моделі комунікативної події обміну інформацією. Визначено необхідність дослідження функціональної адаптації ДЄПВ, із метою відповідності конкретних реалізацій фрейму взаємодії. Проведено моделювання структури системи та середовища ДЄПВ.

Структура системи визначена як сукупність двох мовленнєвих дій - питання (мовленнєвий акт квеситив) та відповіді (мовленнєвий акт констатив) та компонентів - антропокомпонента (тематичний, комунікативний аспекти) та лінгвокомпонента (синтаксичний, семантичний, прагматичний аспекти) питання та відповіді. Середовище визначено як контекст, у якому інформація, що її визнаємо релевантним чинником, репрезентована на різних рівнях: фактуальна/концептуальна інформація на рівні метаконтексту, інформація про соціальні ознаки комунікантів - на рівні макроконтексту, інформація про індивідуально-особистісно визначені стратегії мовленнєвих дій - на рівні мікроконтексту.

Досліджено взаємодію мінливості характеристик елементів системи при варіюванні чинників середовища; функціональну адаптацію вивчено шляхом аналізу якісно та/або кількісного аспекту кореляцій, що демонструє ця взаємодія.

При вивченні функціональної адаптації антропокомпонента системи питання - відповідь дослідженні такі характеристики, як: макротема, тип мікротеми (за ознакою ситуативної залежності); зумовлене інтенціями мовленнєвих дій ієрархічне співвідношення комунікативних статусів продуцієнтів. При дослідженні функціональної адаптації лінгвокомпонента вивчені структурно-синтаксичні характеристики (питання - речення питальної (займенникової чи незайменникової), розповідної, спонукальної структури; відповідь - коротка, повна, поширена синтаксична структура); структурно-семантичні характеристики (вільномодельованність/ фразеологізованність); семантико-прагматичні характеристики (експліцитність, імпліцитність; наявність прагматичних маркерів); прагматико-комунікативні характеристики (підсилення/зниження категоричності або нейтральність щодо модифікації прагматичного значення).

Встановлено, що чинники метаконтексту - фактуальна/концептуальна інформація, корелюють із макротемою (знання/уявлення) та специфікою вербальних засобів оформлення питання та відповіді (структурно-синтаксичний, структурно-семантичний, семантико-прагматичний аспекти). Водночас, чинники макро- та мікроконтексту - актуалізовані соціальні ознаки комунікантів та стратегії їх мовленнєвих дій, демонструють як стійкі, так і нестійкі, ризоморфні кореляції із типом мікротеми, співвідношенням комунікативних статусів, комунікативно-прагматичним значенням.

Виявлено різницю цих кореляцій у ДЄПВ, які містять обмін фактуальною/концептуальною інформацією; що демонструє домінування чинників метаконтексту. З'ясовано також зв'язки між типом мікротеми, співвідношенням комунікативних статусів та актуалізованих соціальних ознак, стратегічною орієнтацією мовленнєвих дій, що свідчить про взаємодію чинників макро- та мікроконтексту.

Продемонстровано, що система питання - відповідь конструює взаємодію індивідів із урахуванням національно-культурних, соціальних норм та особистісних проявів, що відбиває інтерактивність системи та середовища.

Перспективи дослідження вбачаємо у вивченні взаємодії системи питання - відповідь із іншими чинниками середовища (зокрема, з гендерними характеристиками комунікантів); встановленні когнітивної типології мікротем, що належать до макротем знання та уявлення; аналізі функціональної адаптації ДЄПВ у різних типах дискурса. Запропонована методика синергетичного аналізу може також бути використана при дослідженні ДЄ інших типів.

Література

Фролова И.Е., Высоцкая А.В. Некоторые проблемы коммуникативной семантики диалогических единств вопрос-ответ // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. - 2001. - № 537. - С. 104-109.

Высоцкая А.В. К определению статуса ДЕ вопрос-ответ и его составляющих // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. - 2002. - № 567. - С. 231-237.

Высоцкая А.В. Проблема классификации реплик-реакций в микродиалоге вопрос-ответ // Матеріали Всеукраїнської науково-методичної конференції з проблем вищої освіти. - Харків, 2002. - С.11-12.

Высоцкая А.В. Вариативность структурно-синтаксической организации ДЕ вопрос-ответ как проявление взаимодействия системы и среды // Вісник Харківськ. нац. ун-ту - 2003. - № 586. - С. 71-74.

Высоцкая А.В. Фразеологизированные структуры в диалогическом единстве вопрос-ответ как универсалии // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: зб. наук. пр. - Донецьк, 2003. - Вип. 8. - С. 129-135.

Высоцкая А.В. Вариативность прагматических характеристик ДЕ вопрос-ответ // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. - 2003. - № 609. - С. 136-139.

Высоцкая А.В. Лингвопереводческий аспект маркеров снижения и усиления категоричности в ДЕ вопрос-ответ. // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. - 2003. - № 611. - С. 20-23

Высоцкая А.В. Диалогическое единство вопрос-ответ как функционально-адаптивная система // Матеріали міжвузівської наукової конференції молодих учених “Актуальні дослідження іноземних мов і літератур”. - Донецьк, 2003. - С. 51-54.

Размещено на Allbest.ru

...