Конфесійна лексика у творчості українських поетів 60–80-х років ХХ століття

Більшість художніх уживань прикметників, утворених від біблійних реалонімів, виявляють інтерлінгвальні конотації останніх, однак іноді такі слова реалізують національно-культурний компонент мотивуючої лексеми, унаслідок чого підвищується загальна інформативність контексту. Наприклад: “І вже мандрівним спудеєм / топчу снігові верети, / промінявши жупища келій / на біблійну скриньку вертепу” (І. Калинець). Поети широко послуговуються й відгеортонімними одиницями, актуалізуючи їхні периферійні хрононімні семи за рахунок звуження (“І на мандрівку в світ і в сніг / в Різдвяну ніч тебе покличе” (Ір. Калинець)) або розширення темпоральних меж (“Жахає - весь синичий рід / Померз в хрещенські ночі” (М. Cамійленко)).

Авторські словотвірні модифікації конфесійних ономастилістем характеризують обрії поетичного освоєння КЛ. Найпродуктивнішою основою для творення таких новацій є, подібно до узуальних відонімних конфесійних лексем, Бог-/Бож-, а також рай-.

Утворені від конфесійних онімів (або за аналогією до них) оказіоналізми характеризуються різним ступенем вияву релігійної семантики й відтворення об'єктивної дійсності та поділяються на: 1. Лексеми, що позначають реальні (імовірно реальні) предмети, явища, ознаки, які стосуються релігійної сфери: “І на чім світі проклинали / і папу римського й папеж!” (В. Стус). 2. Авторські номінації реального референта світської сфери: “У райчистилищі сьогодні танці” (М. Руденко). 3. Інновації, що позначають вигадані авторами релігійні поняття: “…беззаконіє людинолюбства / ізціляється ім'ям / ріллі житньої / воочоловіченої / одиявовленням / хліба його в крові її непогрішенній…” (С. Сапеляк). 4. Оказіональні слова на позначення вигаданих автором з метою сатиричного опису дійсності сигніфікатів світського змісту, але з виразним релігійним відтінком: “А синьоокий рідний край в сльозах / І судорогах корчиться під спрутом, / У радіонуклідах і отрутах, / У “ізмах”, іудизмах-стукачах” (М. Пилипчук). 5. Оказіоналізми - яскраві авторські образи, в основі яких лежить ототожнення релігійних і світських предметів чи явищ: “Ген-ген, де жито, як печалі, / Чекало жнив собі на пні, / Принишклі, наче на причалі, / Ковчеги-скирти на стерні” (І. Гнатюк).

Серед стилістичних засобів підсилення виразності аналізованих оказіоналізмів - уживання з ними в одному контексті мотивуючих слів, побудова на їхній основі тропів. Також вони можуть виступати засобом алегоричної сатири, набуваючи смислової двоплановості: “Вірш з'явився у “Районці” / найстрашніший в ті роки, / а сьогодні ось такий: / “Вже чортів нема портретів, / Торжествує вся раїна” (В. Сіренко). Вторинна семантико-стилістична обробка таких неузуальних слів сприяє зростанню їхньої естетичної інформативності, динаміці семантичного поля, підсиленню ефекту новизни.

Висновки

У дисертації досліджено семантико-стилістичні особливості КЛ в контексті української поезії й доведено, що лексичні зв'язки конфесійного та художнього стилів є продуктивними. Навіть приречений на повний занепад тривалою державною політикою руйнування української церкви, конфесійний стиль продовжував виконувати важливу роль поповнення виражальними засобами інших різновидів української літературної мови.

КЛ є складною системою функціонально маркованих лексичних засобів, позначених неоднаковим ступенем вияву релігійної семантики й експресії, яка тісно взаємодіє з іншими, тематично суміжними терміносистемами чи лексичними групами, перебираючи на себе інтегруючу функцію. Вона характеризується строкатим складом, оскільки їй властива семантична і лексико-граматична поліфункціональність.

У системі КЛ виділяється велика група ономалексем, семантика яких виявляє, що власним назвам властивий безпосередній зв'язок з поняттям, а іноді їхній сигніфікат може навіть домінувати над денотативним компонентом значення. Конотативна специфіка конфесійних онімів, що, як правило, несуть у собі багату культурну інформацію, зумовлюється дією інтра- й особливо екстралінгвальних факторів. Їхні співзначення мають вихід на національно-мовний і міжмовний рівень, окрім того конфесійно марковані власні назви часто набувають ознак символів загальнолюдського і загальнонаціонального плану. конфесійний лексика український поет

Конфесійні ономастилістеми є номінаціями об'єктів реального й ірреального простору та поділяються на 2 типи - широко розгалужені за тематичним принципом реалоніми й міфоніми з проміжним дихотомічним розрядом агіонімів. Ці одиниці стають одним з важливих засобів художньої експресії, утілення мистецької концепції відображення дійсності й узагалі необхідним конструктивним елементом поетичної текстової тканини. Кожен з розрядів таких функціонально маркованих лексем виявляє свої закономірності використання в художньому мовленні, зумовлені передусім тематикою, а також культурним ореолом імені й у цілому його конотативними характеристиками. Саме тому міфонімні конфесійні одиниці вирішують більше стилістичних завдань порівняно з реалонімними. Особливо велике експресивне навантаження виявляють у поетичному контексті теоніми, за референтами яких постає комплекс філософських і релігійних переконань, емоційних відчуттів, естетичних прагнень тощо.

Конфесійно марковані лексичні одиниці інтенсивно застосовуються для продукування специфічних власних назв - заголовків та оказіонімів, що вирізняються значною стилістичною вагою. Уживаючись як художній заголовок або його частина, вони набувають ознак гіперсемантичності, стають смисловим центром твору/групи творів. У більшості випадків вони не зазнають змістових зсувів, актуалізуючись у традиційних прямих і переносних (метафоричних та символічних) значеннях. Проте поети програмують такі бібліонімні одиниці, передусім однокомпонентні, і на переосмислення в процесі читацького сприйняття твору/групи творів.

Головним способом творення оказіонімів є онімізація апелятивів, унаслідок чого зберігаються, але по-новому реалізуються семантичні й стилістичні ознаки мотивуючої конфесійної лексеми в напрямку підвищення емоційності та загалом експресивності. Такі інновації характеризуються надзвичайною енергетичною інформативністю і входять до системи ключових слів тексту.

Активним складником українського поетичного словника 60 - 80-х років ХХ століття є також відонімні конфесійні лексеми. Вони утворюються від представників майже всіх розрядів конфесійно маркованих онімів і засвідчують великий експресивний потенціал, хоча й дещо менший, ніж у мотивуючих слів, з якими мають незаперечний зв'язок. Він актуалізується в контексті не лише ядерними семами твірних онімів, але й їхньою культурно-енциклопедичною інформацією, емоційно-оцінними співзначеннями. Останні виявляються для художнього мовлення одними з найважливіших: потрапляючи в нове семантичне поле, конфесійні відонімні деривати лише зрідка змінюють свої аксіологічні конотації у зворотному напрямку.

Яскравою ілюстрацією впливу конфесійного стилю на художній є переосмислення поетами конфесійно маркованих власних назв у напрямку авторської словотвірної перебудови. Виникнення похідних від конфесійних онімів оказіоналізмів зумовлюється низкою екстралінгвальних та лінгвальних факторів, а їхнім найпершим функціональним обов'язком стає увиразнення поетичного мовлення. У семантичній структурі утворених від конфесійних онімів (або за аналогією до них) оказіональних лексем обов'язково представлені релігійні семи, хоча й у різній кількості.

Активне функціонування КЛ, зокрема тієї, що концентрується навколо поняття оніма, у мові української поезії 60 - 80-х років ХХ століття є відбитком посиленого інтересу поетів-дисидентів до духовних надбань християнства. У більшості своїй подібні стилістеми виступають ключовими словами поетичних текстів, стаючи засобом сакралізації, надаючи їм піднесеності, урочистості чи, значно рідше, створюючи ефект іронії або комізму. Найпоказовішими з погляду семантико-стилістичних інтерпретацій конфесійних лексем є твори Василя Стуса, Ігоря Калинця, Миколи Руденка, Івана Гнатюка, хоча вони й різняться засобами введення таких стилістем до контексту.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Конфесійна поетонімія І. Калинця // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. - К.: ІЗМН, 1998. - Ч. ІІ. - С. 230-236.

2. Конфесійні дієслова у поетичному мовленні 60 - 80-х років ХХ століття // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. - К.: Логос, 1999. - Ч. 1. - С. 229-236.

3. “...Віщунське слово мовиться не всує...” (Про прислівник всує у творчості українських репресованих поетів 60 - 80-х років ХХ століття) // Культура слова. - К., 2000. - Вип. 55-56. - С. 41-45.

4. Конфесійна лексика як об'єкт лінгвостилістики // Рідний край. - 2004. - №1. - С. 71-77.

5. Семантико-стилістичні інтерпретації християнських теонімів у поезії Василя Стуса // Дивослово. - 2005. - №1. - С. 44-48.

6. До питання функціонування лексем Бог і бог в українській мові (на матеріалі поеми “Енеїда” І.П. Котляревського) // Іван Котляревський і світова культура. - Полтава: Українське народознавство, 1998. - С. 185-189.

7. Заголовки-конфесійні лексеми у мовленні поезії 60 - 80-х років ХХ століття // Вивчення мови на комунікативній основі: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (17-19 квітня 2000 р.). - Полтава, 2000. - С. 54-56.

8. До питання взаємодії конфесійного і художнього стилів (лексичні оказіоналізми, утворені від сакральних лексем, в українських поетів 60 - 80-х рр. ХХ ст.) // Християнство й українська мова: Матеріали наукової конференції (Київ, 5-6 жовтня 2000 р.). - Львів: Вид-во Львівської Богословської Академії, 2000. - С. 420-427.

9. Християнська лексика в поезії Панаса Мирного // Панас Мирний і літературний процес: Зб. наук. ст. - Полтава: ПДПУ, 2000. - С. 114-118.

Браїлко Ю.І. Конфесійна лексика у творчості українських поетів 60 - 80-х років ХХ століття (семантико-стилістичний аспект). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, 2005.

Дисертація присвячена дослідженню семантико-стилістичних особливостей конфесійної лексики, зокрема в поетичному мовленні. Водночас з'ясовуються лінгвістична природа конфесійно маркованої лексики, принципи її відокремлення від суміжних тематичних груп, одиниць інших функціональних стилів. Визначено семантичну структуру конфесійних онімів, здійснено їх класифікацію. Проаналізовано стилістичну реалізацію й значеннєві трансформації конфесійних онімних і відонімних одиниць у творах українських репресованих поетів 60 - 80-х років ХХ ст. Описано різні шляхи утворення від конфесійних стилістем особливих видів власних назв - заголовків і оказіонімів, а також продукування від конфесійних онімів індивідуально-авторських новацій.

Практично доведено, що конфесійний стиль сучасної української літературної мови, незважаючи на припинення розвитку в 40 - 80-х роках ХХ ст. в Україні, залишався потужним джерелом поповнення виражальними засобами поетичного мовлення.

Браилко Ю.И. Конфессиональная лексика в творчестве украинских поэтов 60 - 80-х годов ХХ столетия (семантико-стилистический аспект). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Национальный педагогический университет имени М.П. Драгоманова, Киев, 2005.

Диссертация посвящена исследованию семантико-стилистических особенностей конфессиональной лексики, в частности в поэтической речи. В то же время выясняются лингвистическая природа конфессиональной лексики, принципы ее отделения от смежных тематических групп, единиц других функциональных стилей. Определено семантическую структуру конфессиональных онимов, произведено их классификацию. Проанализировано стилистическое поведение и смысловые трансформации конфессиональных онимных и отонимных единиц в произведениях украинских репрессированных поэтов 60 - 80-х годов ХХ в. Описано разные пути образования от конфессиональных стилистем особых видов собственных имен - заголовков и окказионимов, а также продуцирование от конфессиональных онимов индивидуально-авторских новаций.

Практически доказано, что конфессиональный стиль современного украинского литературного языка, несмотря на прекращение развития в 40 - 80-х годах ХХ в. в Украине, оставался мощным источником пополнения выразительными средствами поэтической речи.

Ключевые слова: конфессиональная лексика, конфессиональная стилистема, конфессиональный стиль современного украинского литературного языка, поэтическая речь, оним, окказионим, семантическая структура онима.

Brajilko U.I. Confessional lexicon in the works of the Ukrainian poets 1960 - 80's (semantics and stylistics aspects). - Manuscript.

The dissertation on the scientific degree reception of the candidate of philological sciences behind a specialty 10.02.01 - Ukrainian language - Dragomanov National Pedagogical University, Kyiv, 2005.

This dissertation is a research of language and speech peculiarities of the confessional lexicon, in particular onyms and lexicon derived from them. It gives a definition of the confessionally featured lexicon, which fall into one category on the basis of the common connotative (functional and stylistic) meaning. It defines principles of its separation from the adjacent thematic groups (religious, Christian, ecclesiastical, sacral lexicon, theological, ecclesiastical and ritual terminology, etc) and also from the units of other functional styles. It proves a necessary of the separation of confessional onyms from appellative and phraseological units. While determining the meanings of confessional proper names it was established that they, like all the onyms, are characterized by their semantical and componental non-uniformity and had obvious connections with notions. Many intra and extralinguistic, language and interlanguage connotations belong to specific characteristics of confessionally featured proper names. Besides, such onyms often gain the distinctions of symbols.

The work presents a classification of confessional onym stylistems in the works of the Ukrainian poets-dissidents of the 60 - 80's of the 20th century. The classification is based on the opposition "real - hypothetical", and according to the referent nature it divides the confessional proper stylistems into realonyms and mythonyms with an intermediate category of agionyms.

While analysing the artistic adaptation of each sequence of confessional proper names, it was explored that the stylistic behaviour and semantic transformation of such language units were mainly caused by their significative and denotative relation, cultural information and general connotative characteristics. Therefore, the mythonyms prevail in the analysed poetic texts over the realonyms, carrying out more expressive functions. In poetic speech, an exceptional stylistic stress concentrates on theonyms as exponents of the philosophical and religious faith complex, emotional feelings, aesthetical desires, etc. Toponyms have the highest descriptive potential among confessional realonyms.

It examines different formation ways of peculiar forms of proper names - titles and ocasionomies, which are the keywords of a text, its semantic and descriptive dominants from confessional stylistemes. Besides, the confessional lexemes, which express as titles, are characterised by the greatest stylistic value, hyper-semantics and artistic independence. However, in most cases the titles of poetic works such stylistems do not undergo meaningful shifting; poets programm confessional biblionyms, first of all single-component ones, to be used for a comprehension of a work or a group of works. The most effective way of formation of the lexeme oсcasionyms from confessional lexicon is onymisation; therefore the confessional word acquires a very powerful self-descriptiveness.

As a result of the observation of usual and occasional units formed from onomastics, motivated by confessional lexemes, it was determined that they were special poetic means, which continue an onomastic "game" in artistic speech. The confessional lexemes formed from onyms are characterised by a significant semantic and stylistic potential, although they give way in this respect to the motivated words. Their poetic functions are similar to the functions of the formative proper names in the works, although the confessional lexemes formed from onyms frequently lose the status of keyword due to shifting of the semantic emphases to another component of syntagma.

In the connotative sphere, changes of the confessional proper names and units formed from onyms are caused by many factors both linguistic and extra linguistic.

The confessional style of the modern Ukrainian literary language also influences on the artistic type at the level of an individual author's word formation of confessionally featured onym stylistemes having big derivative possibilities. As a result of this, lexical innovations have a certain sacral value represented by a number of semes, and they are characterised by a real or unreal denotative and significative characteristic.

The research practically proved that the confessional style of the modern Ukrainian literary language, in spite of its development cessation during the 40 - 80's of the 20th century in Ukraine, remained a strong source of expressive means of artistic sorts of language. Poetic speech uses a wide powerful stylistic potential of the confessional lexemes for fulfilling diverse artistic targets.

Размещено на Allbest.ru