Словотворча прагматика у сучасній англійській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

СЛОВОТВОРЧА ПРАГМАТИКА У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Анотація

Врабель Т.Т. Словотворча прагматика у сучасній англійській мові. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.04 - германські мови. - Донецький національний університет. - Донецьк, 2005.

Дисертацію присвячено вивченню комунікативно-прагматичного та словотвірного аспектів різних похідних утворень, які функціонують у межах ілокутивних дієслів сучасної англійської мови. Проведеним дослідженням вперше здійснено спробу закласти основи вивчення англійського словотворення не як сформованих, готових і закріплених у мові похідних одиниць, а в ситуативно зумовлених мовленнєвих актах, що дало змогу виявити й описати цілий ряд прагматично орієнтованих моделей і компонентів семантики. Комплексний прагматико-актомовленнєвий аналіз похідних перформативів дав змогу продемонструвати, що дериват є носієм великого за обсягом комунікативного заряду, який орієнтує мовця на різноманітне смислове вживання одного й того ж самого слова та дозволяє йому одночасно свідомо, а не механічно оперувати лексемами, творчо пристосовуючи їх до адекватного висловлення думки в кожному конкретному мовленнєвому акті. На значному за обсягом мовленнєвому матеріалі виявлено можливості словотворення, його прагматично зумовлений потенціал у процесі реалізації дериваційних одиниць в акті комунікації, що передбачає їхнє вивчення у тексті, в якому відображаються процеси відбору, сполучення і вживання всієї сукупності мовних засобів.

Ключові слова: ілокутивне дієслово, прагматичний тип, ілокутивний клас, мовленнєвий акт, комунікативна стратегія, тактика, експліцитний, первинний перформатив, неперформативне висловлювання.

Аннотация

Врабель Т.Т. Словообразовательная прагматика в современном английском языке. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Донецкий национальный университет. - Донецк, 2005.

Диссертация посвящена изучению коммуникативно-прагматического и словообразовательного аспектов производных иллокутивных глаголов современного английского языка. Проведённым исследованием впервые совершена попытка заложить основу изучения английского словообразования не как сформировавшихся, готовых и закреплённых в языке производных единиц, а в ситуативно обусловленных речевых актах, что дало возможность раскрыть и описать целый ряд прагматически ориентированных моделей и компонентов семантики. Комплексный прагматико-акторечевой анализ производных перформативов сделал возможным продемонстрировать, что дериват является носителем огромного и объёмного коммуникативного заряда, который ориентирует говорящего на разнообразное смысловое употребление одного и того же слова и позволяет ему одновременно осознанно, а не механически оперировать лексемами, творчески приспосабливая их к адекватному выражению мысли в каждом конкретном речевом акте. На обширном языковом материале раскрыты возможности словообразования, его прагматически обусловленный потенциал в процессе реализации деривационных единиц в акте коммуникации, что предусматривает их изучение в тексте, отображающем процессы выбора, сочетаемости и употребления всего спектра языковых средств.

Ключевые слова: иллокутивный глагол, прагматический тип, иллокутивный класс, речевой акт, коммуникативная стратегия, тактика, эксплицитный, первичный перформатив, неперформативное высказывание.

Abstract

Vrabel' T.T. Word-building Pragmatics in Modern English. - Manuscript.

A Thesis for the Scholarly Degree of Candidate of Philology in Speciality 10.02.04 - Germanic Languages. - Donetsk National University, 2005.

The thesis focuses on the study of communicative-pragmatic and word-formation peculiarities of derivative illocutionary verbs in Modern English. The investigation has been carried out in the paradigm of speech act theory and word-building studies, in the centre of which are the problems of creating utterances and their comprehension by the addressee, as well as the elucidation of the correlation between the use of derivatives, formed according to a particular derivational pattern, in speech acts of a certain pragmatic type and their influence on the addressee.

The study aims at endeavouring to describe the dependence between the speaker's intentions and his use of particular strategies, tactics as well as word-formation means in speech acts of certain pragmatic types. It also aims at investigating the frequency of derivatives belonging to a particular illocutionary class and the productivity of certain derivational patterns.

Chapter 1 characterizes the main theoretical principles underlying the present study. The problem of defining linguopragmatics has been considered, the scope of pragmatic information of a derivative and its correlation with connotation has been outlined. It has been argued that pragmatics unlike speech act theory is dynamic while the latter is static in analyzing language units and derivatives in particular. The creative, processual character of word-formation has been paid special attention to as well as the contexts in which derivatives function. It has been stated that codified language units are interpreted with the help of typical contexts while for the occasional formations non-typical ones are used. For the adequate interpretation of an utterance special notion has been introduced - pragmatic setting of the text, meaning the general purpose, type and genre of a text. Cognate to it is the illocutionary structure of the text, though different in the scope, means not only the communicative aim, but also the author's thoughts that he or she wants to share with the addressee.

Chapter 2 focuses on describing the whole scope of pragmatically preconditioned peculiarities of derivatives functioning in different types of speech acts (SA). All the derivatives have been classified into 6 monoillocutionary and 3 polyillocutionary pragmatic types. It has been revealed that pragmatic types with the greatest number of speech acts, like directives (14 SA) and directive-implicatives (13 SA), are expressed by a small number of strategies and tactics, while interrogative-implicatives (4 SA) and interrogatives (1 SA) are rich in strategies and tactics of their expression.

The most productive way of word-formation of English illocutionary verbs is conversion, namely pattern N > V. The sample of desubstantival verbs includes 84.75% of the whole number of derivatives, testifying to the fact of the highest productivity of this pragmatically oriented word-formation pattern in modern English. This is well illustrated in the formation of derivatives of the following pragmatic types: representatives, directives, interrogatives, commissives, implicatives, directive-implicatives and representative-implicatives. Affixal derivatives, on the other hand, comprise only 9.53%, including 6.64% of prefixal ones. Affixation is the central way of word-formation in descriptive and interrogative-imlicative pragmatic types.

The main word-formation means in the analyzed speech acts are prefixes re-, dis- and suffixes -ize, -en. They show a tendency to form derivatives of certain pragmatic types. Thus, derivatives with prefixes re-, dis- express mostly representative, interrogative, descriptive and representative-implicative speech acts. Prefix re- takes an active part in the formation of derivatives, expressing mostly commissives, while prefix dis- tends to form implicative and interrogative-implicative illocutionary verbs. Derivatives with suffixes -ize, -en express representative, descriptive, implicative, interrogative-implicative and representative-implicative speech acts. For the expression of directive-implicative acts communicants mostly use illocutionary verbs formed with the help of suffix -ize. Directives are expressed almost exclusively by desubstantival verbs. It testifies to the fact that in modern English there is a tendency, connected with the specialization of affixes to predominantly participate in the performing the function of expressing particular speech acts.

Another important result of the investigation is revealing the correlation between derivative and deriving stems of illocutionary verbs and the definite pragmatic type of the derivatives. Verbs expressing mental activity function in representative, implicative and descriptive speech acts; the use of verbs meaning different types of communication depends on the presence of connotative meaning; verbs of feeling express implicative or hybrid speech acts, while verbs that denote movement and working processes function mostly in descriptive and representative speech acts.

прагматика мовленнєвий комунікативний ілокутив

1. Загальна характеристика роботи

Характерною ознакою сучасної науки про мову є інтенсивні пошуки в галузі комунікативної лінгвістики, формування якої висуває на порядок денний необхідність залучення комплексних методів вивчення одиниць різних рівнів. У той час, як комунікативна фонетика (фонетика мовлення), комунікативно-орієнтована граматика (комунікативний синтаксис), комунікативний підхід до аналізу тексту вже існують, комунікативне словотворення робить тільки перші кроки. Комунікативний підхід до розгляду похідного слова дозволяє виявити й описати ті суттєві особливості прагматично зумовленого словотворення, які залишаються дотепер невисвітленими. До них у першу чергу можна віднести вивчення умов, що суттєво впливають на вживання й формування різноманітних смислів, притаманних похідним одиницям у мовленні поряд із установленням сукупності тих прагматично зумовлених факторів, які здійснюють безпосередній вплив на формування й функціонування словотвірних одиниць у різних мовленнєвих актах сучасної англійської мови.

Ознайомлення з наявними теоретичними джерелами свідчить про відсутність будь-яких цілісних досліджень у галузі дериваційної прагматики, виконаних на матеріалі англомовної художньої літератури, яка найповніше і найточніше віддзеркалює живе природне мовлення. Сучасні лінгвістичні розвідки прагматичних аспектів похідного слова концентруються навколо: загального опису словотвірної системи германських мов (І.К. Архіпов, В.А. Сударікова, Л.С. Агаханянц, А.Б. Сергєєва, Д.І. Ашурова, О.А. Зємская, І.П. Іщенко, О.А. Косенко, С.Ж. Нухов, І.А. Снєжкова, Н.А. Севідова, Д. Кастовський, Л. Бауер), афіксації англійської, німецької та французької мов (А.М. Вінокуров, Л.Г. Нєчаєв, Ф.Н. Нурісламова, С.Ш. Нуруллова, М.М. Полюжин, О.Б. Полянчук, А.В. Трухачова), словоскладання (Т.В. Андрюхіна. Е.А. Петру, Т.Г. Попова) й інших способів словотворення (Р.А. Кісельова, Л.І. Петрова, Ю.А. Зацний), неологізмів, індивідуальної та оказіональної номінації [С.В. Голик, Т.М. Сакал], певних прагматичних компонентів значення слова, як наприклад, оцінки, емотивності, образності, експресії та ін. (Н.Б. Савмінкіна, М.С. Ретунська, Ю.О. Крючкова, В.Г. Гак, В.А. Чабаненко, С.В. Гладьо, О.Л. Бєссонова, С.І. Потапенко), демінутивів, мовної гри (О.Б. Паньков, Л.Ю. Резніченко), певних сфер комунікації, зокрема, преси, політичної пропаганди (А.Н. Третьюхін, Ю.Ф. Сухоплещенко) й певної терміносистеми (К.С. Махнутіна, Т.А. Космеда, В.І. Пушкар).

Актуальність роботи зумовлена загальною спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень на виявлення прагматичних особливостей різних за параметром і структурою мовних одиниць, важливістю вивчення висловлювань у контексті їхньої реалізації, з одного боку, та дослідження мовленнєвих актів (далі - МА) крізь призму вербальних засобів їхньої реалізації - з іншого. Звідси випливає важливість проведення комплексного аналізу сукупності дериваційних ресурсів, які беруть активну участь у вираженні різнотипних ілокутивних актів сучасної англійської мови. Актуальним, на нашу думку, є також вивчення словотвірних засобів із точки зору їхньої валентності у процесі реалізації актів номінації при утворенні похідного дієслова з певною ілокутивною метою. Неабиякий інтерес із цього приводу викликає і виявлення залежності вибору самого способу словотворення від конкретної комунікативної ситуації (далі - КС) та чітко окреслених дериваційних засобів, які залежно від типу твірної основи й окремого способу проявляють різний ступінь мовленнєвої активності в тих чи інших номінативно-ілокутивних актах.

Ми виходимо з гіпотези про те, що поява нової лексичної одиниці у мовленні пояснюється перш за все прагматичними потребами комунікантів. Мовець вибирає зі свого словотвірного лексикону те, що найкраще виражає, на його думку, комплекс висловлених ним почуттів та інтенцій. Якщо адекватна похідна одиниця відсутня, то він видозмінює стару або утворює цілком нову. Нові лексичні одиниці конструюються у процесі мовлення як реалізація мовцем конкретного наміру, а не як наперед запланований дериват.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження пов'язаний із загальною науковою темою кафедри англійської філології Ужгородського національного університету “Дослідження функціонально-прагматичних, номінативних та когнітивних аспектів англійської мови”. Тему дисертації затверджено Вченою радою УжНУ (протокол № 7 від 29 червня 2000 року).

Основна мета дисертації полягає в тому, щоб виявити й комплексно описати словотвірні та функціонально-прагматичні особливості похідних ілокутивних дієслів, які є основним компонентом у вираженні мовленнєвих актів. Вона досягається шляхом вирішення низки конкретних завдань, а саме:

1) встановлення лінгвістичного статусу кожного з прагматичних компонентів слова;

2) класифікації похідних ілокутивних дієслів сучасної англійської мови;

3) виявлення стратегій і тактик, якими послуговуються комуніканти у вираженні мовленнєвих актів певного прагматичного типу;

4) визначення продуктивності дериваційних моделей та словотвірних засобів похідних дієслів, за допомогою яких реалізуються комунікативні стратегії й тактики;

5) вивчення залежності між лексико-семантичною групою твірної основи (далі - ЛСГ ТО), з якою вступає у сполучення афікс, і типом ілокутивного акту;

6) знаходження закономірності, що встановлюється між належністю похідної основи до певної ЛСГ, а також всього перформатива - до того чи іншого прагматичного типу;

7) висвітлення можливостей реалізації експресивного потенціалу перформативів та контексту їхнього вживання.

Об'єктом наукового аналізу слугують похідні перформативи, які беруть безпосередню участь у формуванні різнотипних мовленнєвих актів.

Предметом опису є лінгвопрагматичні та словотвірні характеристики похідних ілокутивів у системі форм і способів вираження мовленнєвих актів, притаманних конкретним комунікативним ситуаціям.

Матеріал дослідження базується на аналізі текстів художньої літератури англомовних авторів ХХ століття, що зумовлено типовим характером та передбачуваністю ситуацій функціонування похідних ілокутивів у цій сфері комунікації на відміну від інших загальновизнаних функціональних стилів, де ці ознаки не виражаються настільки чітко. Прагматично орієнтоване дослідження структури слова полягає у вивченні типових контекстів його вживання, оскільки словники не можуть дати повного уявлення про сфери комунікативно-прагматичної реалізації кожної лексичної одиниці. З базового художнього тексту обсягом 4487 сторінок було відібрано висловлювання в ситуаціях, що містили похідні дієслова, загальна вибірка яких складає 6264 одиниці.

Положення, що виносяться на захист:

1. Похідний ілокутив є складовою частиною МА в художньому творі, який забезпечує реальну репрезентацію сукупності умов його функціонування. Похідне ілокутивне дієслово визначає вихідну КС, імпліцитно номінуючи її учасників і вказуючи на обставини, час та місце її реалізації.

2. Ядровими ілокутивними класами похідних дієслів є репрезентативи, дескриптиви та імплікатори, які знаходять вираження у дериватах, утворених за допомогою найширшого спектру способів словотворення.

3. Між ЛСГ твірної та похідної одиниць і належністю дериватів до певного прагматичного типу встановлюється певна закономірність. Дієслова, що виражають розумову діяльність, функціонують у складі репрезентативних, імплікаторних та дескриптивних МА; уживання дієслів комунікації залежить від наявності у висловлюванні конотативного значення; дієслова на позначення почуттів виражають імплікаторні або гібридні МА, а дієслова на позначення руху та робочих операцій актуалізуються за допомогою ілокутивів, що функціонують переважно у дескриптивних та репрезентативних МА.

4. Комунікативна ситуація визначає вибір адресантом перформативної формули для вираження його мовленнєвого акту. Експліцитні перформативи вживаються переважно у ситуаціях емоційного стану одного з комунікантів, у якому мовець експліцитно виражає ілокутивну мету висловлювання для полегшення його інтерпретації адресатом. Первинні перформативи функціонують в асиметричних ситуаціях, де адресант має вищий соціальний статус за адресата і виконує директивний МА, або в симетричних КС для передавання дружнього ставлення до співрозмовника у репрезентативних чи імплікаторних МА. Неперформативні висловлювання описують минулі події або міркування мовців із приводу певного стану справ.

5. Найбільш продуктивною є конверсивна дериваційна модель N > V, за якою утворюється більшість похідних із числа виділених нами прагматичних типів.

6. Основними словотвірними формантами є префікси re-, dis- і суфікси -ize, -en, які виявляють явну тенденцію до утворення похідних певного прагматичного типу. Решта досліджуваних афіксів та словотвірних моделей є периферійними і функціонують у різнотипних ілокутивних класах, що можна пояснити їхньою низькою продуктивністю.

Методологічною основою дисертаційного дослідження виступає системний метод, за допомогою якого всі прагматичні явища й параметри МА вивчалися не ізольовано, а у взаємозв'язку, на принципах інформативності, когезії, структурності, адресації його частин. Теоретична база роботи інтегрує основні положення сучасної прагмалінгвістики, теорії мовленнєвих актів, словотворення, номінації, соціолінгвістики та психолінгвістики. Авторська концепція у дослідженні похідних перформативів склалася під впливом праць Дж. Остіна, Дж. Серля, Дж. Ліча, Г.Г. Почепцова, М.М. Полюжина.

Конкретні методи і прийоми дослідження визначаються метою, завданнями та зібраним нами фактологічним матеріалом. Метод індуктивного й дедуктивного аналізу та синтезу використовувався при виведенні закономірностей функціонування похідних ілокутивів у теоретичних узагальненнях і формулюванні висновків. Аналіз за безпосередніми складниками слугував для з'ясування словотвірної структури досліджуваних ілокутивних дієслів. За допомогою прагматичного аналізу МА встановлювався ілокутивний статус і типи висловлювань. Методики імплікаційного та пресупозиційного аналізу вживалися для виявлення інтенційної спрямованості похідних дієслів. Контекстологічний аналіз застосовувався для пояснення вибору адресантом комунікативної стратегії під впливом КС, умов, мети комунікації та фонових знань адресата. Метод поля слугував для виділення ядрових і периферійних словотвірних формантів у досліджуваних ілокутивах. Проведення кількісних підрахунків, які дають змогу точно окреслити квантитативні параметри функціонування та об'єктивно висвітлити прагматично зумовлені суттєві характеристики похідних перформативів у тому вигляді, в якому вони відображені в художніх текстах сучасної англійської мови.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що в ній уперше:

· здійснена спроба пов'язати різноманітні процеси синхронного словотворення сучасної англійської мови з мовленнєвою діяльністю їхніх носіїв взагалі та функціонально-номінативною специфікою, притаманною їм, зокрема. Це дозволяє здійснити перехід від розгляду системи словотворення як сформованих, готових і закріплених у мові похідних одиниць, до вивчення дериваційних процесів у прагматико-діяльнісному аспекті, що передбачає розгляд їхньої динаміки функціонування у різнотипних МА;

· на основі дослідження великого за обсягом фактологічного матеріалу здійснено аналіз змістових, структурних і номінативних особливостей похідних перформативів у МА певного прагматичного типу, комунікативних ситуацій та характеру взаємодії учасників комунікації за чітко визначених умов.

Особистий внесок полягає в отриманні й систематизації фактичних даних, розробці методики аналізу похідних перформативів у художній літературі, у створенні класифікації похідних ілокутивних дієслів, у визначенні прагматичного навантаження дериваційних і номінативних засобів сучасної англійської мови.

Теоретичне значення роботи визначається тим, що вона є певним внеском у теорію мовленнєвих актів, напрацювання проблем прагматично зумовленого словотворення, синтаксису, семантичного і структурного варіювання мовних одиниць. Теоретичне значення дослідження полягає також у вперше проведеному виявленні та описі продуктивних словотвірних типів і моделей англійського похідного перформатива з точки зору комунікативно-прагматичного підходу. Результати дослідження дозволяють розширити наявні у лінгвістиці знання про прагматичні потенції і способи реалізації словотвірних засобів англійського ілокутивного дієслова не тільки у цілому ряді МА, але й різноманітних за характером КС і, таким чином, зробити певний внесок у закладення основ дериваційної прагматики - нової галузі мовознавства, яка знаходиться на етапі становлення й розвитку.

Практична цінність дисертації полягає в можливості використання отриманих результатів у курсах лексикології сучасної англійської мови (розділ “Словотворення”), теоретичної граматики (розділи “Теорія мовленнєвих актів”, “Аналіз дискурсу”) та стилістики англійської мови (розділи “Стилістичний синтаксис”, “Інтерпретація дискурсу”). Результати дослідження можуть також використовуватися у курсах за вибором із лінгвістики тексту, основ теорії мовленнєвої комунікації, аналізу дискурсу, на заняттях із практики усного та писемного мовлення, при проведенні науково-дослідної роботи студентів і аспірантів. Отримані результати дослідження словотвірно-прагматичного аспекту мовної комунікації можуть також знайти широке застосування у курсі практики викладання англійської мови у вищих навчальних закладах.

Апробація результатів дослідження. Про отримані результати дослідження були виголошені доповіді на наукових конференціях професорсько-викладацького складу, що проводилися в Ужгородському національному університеті (лютий 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005 рр.), на міжнародних наукових конференціях: „Мова і культура” у Київському національному університеті (червень 2001, 2002 рр.), „Функціонування російської та української мов у епоху глобалізації” у Таврійському національному університеті (вересень 2003 р.), „Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес” у Чернівецькому національному університеті (листопад 2004 р.), на міжвузівській конференції молодих учених у Донецькому національному університеті (лютий 2005 р.).

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, охарактеризовано стан її вивчення, визначено теоретичну значущість, мотивовано вибір об'єкта і предмета дослідження, сформульовано основну мету й завдання роботи, розкрито наукову новизну, представлено матеріал і методи дослідження, відображено апробацію результатів роботи та визначено положення, що виносяться на захист, описано можливі шляхи для практичного використання отриманих результатів.

Перший розділ “Сучасні напрями у дослідженні лінгвістичної прагматики” відображає теоретичне підґрунтя роботи. Його перший підрозділ розкриває суть різних точок зору на висвітлення основних завдань прагматики як лінгвістичної дисципліни. У сучасному мовознавстві під терміном лінгвопрагматика вчені мають на увазі науку, яка спрямована на: вивчення комунікативних властивостей мови, тобто дослідження мотивів, намірів, стратегій адресанта; аналіз реакцій адресата, його вміння правильно інтерпретувати непрямі й імпліцитні смисли мовця; вивчення соціальної, психологічної, етикетної, особистісної та інших форм мовленнєвої взаємодії; дослідження різних аспектів комунікативної ситуації. Лінгвопрагматика визначається багатьма дослідниками як функціональний аспект семантики, спрямований на виявлення умов вербальної комунікації, мети висловлювання та прагматичного ефекту, спричиненого повідомленням.

У другому підрозділі аналізується спектр прагматичної інформації похідного слова, який охоплює вивчення його конотативного аспекту у процесі функціонування. Наявність спільних рис лінгвопрагматики й конотації проявляється в оцінно-емоційному ставленні мовця до дійсності, проте їх не можна ототожнювати, оскільки обсяг першої є ширшим, тому що прагматичні компоненти вказують, крім настанови та суб'єкта мовлення (елементи конотації), ще й на умови комунікації та тональність КС. Спектр прагматичної інформації слова охоплює: експресивність, емотивність, оцінність, образність та інтенсивність. В одному слові може бути наявний один, два або одночасно всі прагматичні компоненти.

Зіставлення прагматики й теорії мовленнєвих актів (далі - ТМА) у третьому підрозділі привело до виявлення спільних і відмінних рис цих теорій. Спільним визнається предмет дослідження - дискурс як складне лінгвістичне явище, що виділяє в собі МА. Серед відмінних рис можна назвати, по-перше, поняття успішності комунікації, яке у ТМА висувається на перший план, а у прагматиці не є достатньо експліцитним, незважаючи на цілеспрямований характер процесу. Поняття „успішність” має дещо відмінний зміст у прагматиці, де воно більше пов'язане з впливовою силою висловлювання і має опосередкований характер, тоді як у ТМА успішність виражається експліцитно. По-друге, для ТМА характерний статичний підхід до вивчення комунікативного процесу, на відміну від прагматики, де динамізм є внутрішньою сутністю та потребою дискурсу, і завдяки цьому текстовий вплив набуває комплексного, а не просто сумарного характеру. Прагматика вбачає дію не у здійсненні ілокутивного акту, а в розгортанні опису подій за допомогою наявного мовного матеріалу.

Предметом аналізу у четвертому підрозділі є процеси утворення похідних слів та їхні результати - словотвірні конструкції. Творчий, процесуальний характер словотворення уможливлює комбінування знаків у структурі слова, у чому вбачається певна паралель із синтаксичною побудовою слів у словосполученні та реченні. Тому будь-який опис словотворення повинен враховувати як творчо-процесуальний, так і результативно-аналітичний аспекти.

У п'ятому підрозділі значна увага приділяється виявленню типів контекстів, здатних розрізняти значення й прагматичну спрямованість дериватів двох основних способів словотворення: конверсії та афіксації. Поряд із прагмаконтекстом, який являє собою ієрархію комунікативних програм для створення та інтерпретації висловлювання, у дисертації ми, слідом за іншими лінгвістами, виділяємо горизонтальний і вертикальний контексти. Під першим маємо на увазі сукупність одиниць одного ярусу комунікативної підсистеми, під останнім - співвідношення одиниць різних мовних ярусів. Залежно від використання слова відповідно до норм, прийнятих у тому чи іншому мовному колективі або індивідуально-суб'єктивному осмисленні, контексти поділяються на типові й нетипові. Інакше кажучи, для інтерпретації кодифікованої одиниці використовуються типові контексти, а для оказіональної номінації - нетипові.

Для адекватної інтерпретації висловлювання нами було виділено поняття прагматичної настанови тексту, яке полягає у загальному призначенні, виді, жанрі тексту. Відповідно до ілокутивної мети мовленнєвих актів різного типу прагматичною настановою може бути повідомлення, запитання, наказ, прохання, пропозиція, обіцянка, привітання тощо. Спорідненим із прагматичною настановою є поняття ілокутивної структури тексту, яке відрізняється від першого тим, що воно не лише експлікує комунікативні наміри, але й відображає світ мисленнєвих дій автора тексту, який повинен привести у відповідність свій хід думок з ходом думок адресата.

Розділ 2 “Прагматично зумовлене функціонування похідних ілокутивних дієслів” присвячений дослідженню комунікативно прагматичних характеристик похідних ілокутивів, які функціонують у різнотипних МА для вираження інтенцій адресанта у конкретних КС. Ми виходимо з розуміння ілокутивів, започаткованого англійськими філософами Дж. Остіном і Дж. Серлем як дієслів, що виражають певний намір адресанта у процесі його вербальної взаємодії з адресатом. Похідні ілокутивні дієслова є головною складовою частиною МА у художньому творі, в якому репрезентовані всі умови для успішного функціонування різних за структурою та способом словотворення дериватів. Похідні дієслова визначають КС, називають її учасників, указуючи на весь спектр умов реалізації МА. На базі проведення аналізу наявних класифікаційних досліджень запропонована власна класифікація ілокутивних дієслів, яка складається з шести груп: репрезентативів, директивів, інтерогативів, комісивів, дескриптивів та імплікаторів на тій підставі, що вони адекватно передають потенційні ілокутивні сили МА повідомлення, наказу, прохання, пропозиції, запитання, обіцянки, гарантії, опису умов перебігу КС, емоційного ставлення мовця до пропозиції висловлювання. Крім зазначених вище моноілокутивних МА, виділяємо також поліілокутивні - ті, що одночасно виражають дві ілокутивні сили, наприклад: інтерогативну, директивну або репрезентативну у поєднанні з імплікаторною. При цьому перша з них є основною, а друга - другорядною, оскільки надає запитанню, наказу або повідомленню емоційно-оцінне конотативне значення.

Для проведення дослідження методом суцільної вибірки з художньої літератури були відібрані та проаналізовані похідні ілокутиви з точки зору їхньої належності до певного прагматичного типу, а відтак і до МА. При цьому аналізувалися стратегії й тактики, якими послуговується мовець у вираженні мовленнєвих актів, зокрема, визначалися словотвірні засоби їхньої реалізації. Це відбувалося шляхом установлення словотвірної структури похідного дієслова та належності його твірної основи (далі - ТО) до певної лексико-семантичної групи (далі - ЛСГ). Крім того, визначалася ономасіологічна категорія афікса, за допомогою якого був утворений дериват (у випадку афіксального похідного). У похідних, утворених іншими способами словотворення, виявлялася ЛСГ похідної основи, оскільки саме вона, а не ТО, належить до дієслів і виражає акт виконання вербальної або невербальної дії. Усі кількісні показники функціонування досліджуваних одиниць упорядковані у вигляді таблиць, які стали предметом докладного опису.

Одним із основних параметрів, яким ми оперуємо при дослідженні похідних ілокутивів, є репрезентативність, що маніфестується загальною кількістю дериватів, утворених різними способами словотворення, для вираження різнотипних МА. Репрезентативність похідних перформативів у МА різних прагматичних типів зображена у таблиці 1.

Таблиця 1 Репрезентативність похідних ілокутивів у прагматичних типах

Як це видно з таблиці, найпоширенішим класом похідних перформативів виявилися репрезентативи. Ядровими мовленнєвими актами цього прагматичного типу є МА повідомлення й опису. У вираженні МА повідомлення, передбачення основною є реактивна стратегія; ініціативна стратегія є близькою до ядра, а описова - периферійна, на відміну від МА опису, планування (міркування), у яких вона є ядровою. В експлікації МА вираження власної думки (припущення) головними є описова й реактивна стратегії. Основними тактиками МА повідомлення, опису, вираження власної думки (припущення), планування (міркування) є несхвалення та нейтральна оцінка. У вираженні МА передбачення остання є основною. До найчастотніших перформативних формул належать: первинні перформативи для передавання ілокутивної сили МА повідомлення та неперформативні висловлювання - для МА опису й планування (міркування). МА передбачення й вираження власної думки (припущення) реалізуються за допомогою обох типів висловлювань. Ядровим способом словотворення для всіх репрезентативів є конверсія (модель N > V), афіксація наближена до ядра, тоді як скорочення є периферійним. Серед найпродуктивніших засобів словотворення відзначимо префікси: re-, dis-, fore- (для вираження МА передбачення) та суфікси -ize, -en. У реалізації МА вираження власної думки (припущення), планування, розмірковування афіксальні похідні є малохарактерними. Наведемо приклад.

“When I've disagreed with her I've always been willing to listen, always been ready to come as far as I can meet her” (IMS).

Похідне disagree утворюється шляхом сполучення префікса dis-, який належить до ономасіологічної категорії заперечення (негації), з ЛСГ ТО „дієслова комунікації (зовнішнє вираження ставлення до оточення)”. Воно передає тактику несхвалення ініціативної стратегії репрезентативного МА повідомлення у формі первинного перформатива, яка є найбільш уживаною для вираження цього акту мовлення. Маркерами тактики несхвалення у наведеному вище прикладі є повторення інтенсифікатора always та вживання теперішнього доконано-тривалого часу, який уживається, зокрема, і для вираження скарг [Кобрина Н.А. et al., 2000: 33].

“I can visualize his reproachful limpid orbs,” Kathleen said (MSPI).

Дериват visualize утворюється за словотвірною моделлю Adj + -ize > V. Суфікс -ize належить до категорії каузативності (надавати певну властивість, обробляти з певною метою) і сполучається з ад'єктивною ТО ЛСГ „позначення фізичних і хімічних характеристик матеріалів та об'єктів”. МА повідомлення передається за допомогою тактики несхвалення ініціативної стратегії. Формою її вираження є первинний перформатив. Пейоративного забарвлення похідному visualize надає контекст його вживання, а саме - словосполучення reproachful limpid orbs.

Другими за репрезентативністю у таблиці 1 є дескриптиви. Обидві тактики вираження дескриптивів - кооперативна та конфліктна - належать до ядра, однак перша з них є більш частотною, ніж остання, що зумовлено бажанням комунікантів дотримуватися в бесіді принципу ввічливості та взаєморозуміння. Основною формою вираження є неперформативні висловлювання. До ядра способів утворення дескриптивів належить конверсія (моделі N > V та Adj > V), а також афіксація. Cловоскладання, скорочення й конверсивна модель Adv > V є периферійними. Найчастотнішими словотвірними формантами виявилися префікси: un₂-, re-, dis- і суфікс -en. Проілюструємо це на прикладі.

Three of them, reaching the door simultaneously, locked themselves together into a thick yelling tangle of small boys and upturned furniture in the doorway (IMS).

Відсубстантивний конверсив lock належить до дієслів діяльності (відкриття/ закриття) і виражає конфліктну тактику поведінки, яка проявляється і в контексті вживання похідного (locked themselves together into a thick yelling tangle of small boys and upturned furniture in the doorway).

I emptied his pockets and put everything on the table (JMLSR).

Відад'єктивне дієслово empty належить до дієслів діяльності (набуття / позбавлення від об'єкта). Конфліктна тактика поведінки проявляється у діях детектива, який обшукав та висипав на стіл усе, що було у кишенях незнайомця, який пробрався у його дім.

Основними актами імплікаторного прагматичного типу є МА особистого ставлення й емоційно-оцінного опису дій персонажів. Ініціативну, реактивну й описову стратегії відносимо до ядра. Вони реалізуються переважно за допомогою тактик схвалення, несхвалення або байдужого ставлення. Експліцитні, первинні й неперформативні висловлювання характерні для функціонування МА особистого ставлення та вибачення. МА подяки реалізується тільки в експліцитному перформативі, тоді як акти докору, компліменту й ритуальний - у первинному. МА іронії, сарказму виражається первинними й неперформативними висловлюваннями, а МА емоційно-оцінного опису дій персонажів тільки останніми. Конверсивна модель N > V є основною для всіх МА імплікаторного типу. До периферійних способів утворення ілокутивних дієслів належать афіксація, словоскладання, зворотна деривація та конверсивні моделі Adj > V, Int > V. Найчастотнішими словотвірними формантами є префікс dis- та суфікс -ize, наприклад:

“Nonsense,” I answered promptly; “I don't disapprove of the boa-constrictor; on the contrary, I'm interested in his mental processes” (WSMMS).

Похідне дієслово disapprove утворюється за словотвірною моделлю dis- + V > V. Заперечний префікс dis- сполучається з ТО ЛСГ „дієслова на позначення почуттів (вираження внутрішнього ставлення до оточення)”. Дериват виражає тактику схвалення реактивної стратегії у формі первинного перформатива. Подвійне заперечення - допоміжним дієсловом та заперечним префіксом - і контекст уживання похідного сприяють адекватній інтерпретації висловлювання.

“You know, Sir Charles is really cleverer than you'd think. He poses a lot, of course, dramatizes himself, but behind all that he's got brains” (ACMTA).

Похідне dramatize утворюється шляхом приєднання каузативного суфікса -ize до ад'єктивної ТО ЛСГ „позначення психолого-фізіологічних станів”. Воно вживається у первинно-перформативному висловлюванні, за допомогою якого героїня виражає своє ставлення, дає емоційну оцінку діям спільного знайомого. Це похідне має негативну конотацію завдяки мотивуючій ТО, проте контекст уживання похідного (is really cleverer than you'd think; but behind all that he's got brains) змінює оцінку з пейоративної на меліоративну.

До ядрових актів репрезентативно-імплікаторного прагматичного типу належать МА експресивного висловлювання, емоційно-оцінного опису дій персонажів і зацікавлення. Ініціативна, реактивна й описова стратегії є основними, проте вони мають певну прагматичну зумовленість функціонування. Ініціативна й реактивна стратегії найбільш частотні у вираженні МА експресивного висловлювання, тоді як для МА емоційно-оцінного опису дій персонажів і зацікавлення характерна реалізація за допомогою описової стратегії. До ядра тактик передавання репрезентативно-імплікаторних МА відносимо схвалення, несхвалення й тактику нейтральної оцінки. Усі три перформативні формули є частотними, а їхнє функціонування у тих чи інших МА є прагматично зумовленим. Так, експліцитні перформативи найбільш характерні для МА зацікавлення; первинні - до МА експресивного висловлювання, передбачення, докору та звинувачення; неперформативні висловлювання найчастіше застосовуються комунікантами у вираженні МА емоційно-оцінного опису дій персонажів, міркування, припущення та іронії. До ядра способів словотворення, які беруть участь в утворенні ілокутивів цього прагматичного типу, належить конверсія (модель N > V); афіксація й дериваційні моделі Adj > V, Adv > V є периферійними. Префіксальні ілокутиви виражають лише перші два зазначені вище МА, а суфіксальні похідні, крім того, передають МА іронії, докору. Ядровими словотвірними морфемами є префікси dis-, re-, un₂- і суфікси -ize, -en, наприклад:

“There is nothing I would not do, M. Poirot, to save my son from this marriage.” She reiterated that word emphatically, “Nothing!” (ACTD).

Префіксальне похідне reiterate утворюється шляхом сполучення префікса re-, який належить до категорії фазовості (фази повторності), з ТО ЛСГ „дієслова комунікації (манера мовлення)”. Воно вживається у первинно-перформативному висловлюванні, за допомогою якого мовець виражає готовність піти на будь-які жертви заради врятування власного сина від одруження з актрисою, яка, до того ж, має погану репутацію.

Mrs. Ratched shall line us against the wall, where we'll face the terrible maw of a muzzle-loading shotgun which she has loaded with Miltowns! Thorazines! Libriums! Stelazines! And with a wave of her sword, blooie! Tranquilize all of us completely out of existence (KKCN).

Суфіксальне похідне tranquilize утворено шляхом сполучення постпозитивного форманта -ize, який належить до категорії каузативності (надавати певну властивість, обробляти з певною метою), з ад'єктивною ТО ЛСГ „позначення психолого-фізіологічних станів”. За допомогою цього похідного, яке передає тактику несхвалення описової стратегії, автор описує думки одного з головних героїв стосовно жахливої розправи головної медсестри з пацієнтами лікарні, що влаштували вечірку під час її відсутності.

Найважливішими МА прескриптивного типу є власне спонукання й наказ, які реалізуються через тактику прямого контролю у первинно-перформативних і неперформативних висловлюваннях. З реквестивних директивних МА головними є акти прохання й питання дозволу, які експлікуються тактиками опосередкованого та прямого контролю з незначним переважанням першої у первинно-перформативних висловлюваннях. У сугестивних директивних МА ядровими є МА власне пропозиції та МА застереження, які реалізуються переважно за допомогою тактики прямого контролю у первинних перформативах. Конверсивна модель N > V належить до ядра, інші моделі конверсії, а також афіксація і скорочення є периферійними. Проілюструємо це на прикладі.

“I will request,” went on Poirot, “that you permit me to ring up a certain person and ask him to come here” (ACTD).

Відсубстантивний конверсив request належить до дієслів комунікації (вольового впливу на оточення). Висловлювання I will request ми розглядаємо як сполучення модального дієслова will у значенні „бажання, рішучості” [Кобрина Н.А. et al., 2000: 183-184] з інфінітивом, а не як простий майбутній час. Це висловлювання ми відносимо до експліцитного перформатива, за допомогою якого мовець відкрито заявляє про свій намір, ідентифікує ілокутивну мету власного МА. Уживаючи офіційну форму висловлювання, Е. Пуаро намагається привернути до себе увагу й виглядати важливішим, ніж він є насправді.

Ядровим МА інтерогативно-імплікаторного ілокутивного класу є МА емоційного запитання, який реалізується за допомогою основних тактик зацікавлення і припущення / міркування. Ілокутиви, що виражають першу тактику, функціонують у первинних перформативах, тоді як для останньої більш характерною є неперформативна форма вираження. У дослідженні аргументується причина цієї відмінності функціонування. Ядровим способом словотворення є конверсія (модель N > V) для всіх МА інтерогативно-імплікаторного прагматичного типу; у МА докору / звинувачення близькою до ядра є афіксація, а у МА іронії префіксація належить до ядра. Найчастотнішим словотвірним формантом є префікс dis-, який бере участь в утворенні похідних ілокутивів, що виражають МА емоційного запитання та іронії, напр.,

“[…] I have also to enquire into those who have died or disappeared from the scene.”

“Who's disappeared?”

“An au pair girl,” said Poirot.

“Oh, well,” said Miss Oliver, “they're always disappearing, aren't they?” (ACHP).

Префіксальне похідне disappear утворене за моделлю dis- + V > V. Префікс dis- належить до категорії контрарності (реверсності, протидії) і сполучається з ТО ЛСГ „дієслова стадії”. Цей діалог є яскравим прикладом того, як одне й те саме похідне може виражати різні МА. Так, у другій репліці дієслово disappear передає ілокутивну силу повідомлення і належить до репрезентативів; у третій репліці це ж саме похідне виражає запит інформації і тому належить до інтерогативів; а у п'ятій - дериват disappear експлікує ілокутивну силу МА емоційного запитання. Індикатором емоційності є граматична форма теперішнього тривалого часу, інтенсифікатор always, а також висловлювання demanded Mrs. Oliver with some irritation, які вказують на емоційну стурбованість комуніканта.

Ядровими МА комісивного прагматичного типу є акти обіцянки й гарантії, оскільки саме вони найповніше узагальнюють ілокутивну мету комісивів. Якщо для МА обіцянки найпоширенішою є тактика зобов'язання виконати / не виконати певну дію, то для МА гарантії найчастотнішою є тактика запевнення. Два ядрових акти функціонують у трьох перформативних формулах, проте комуніканти надають перевагу первинним перформативам як найбільш „демократичній”, неофіційній формі вираження ілокутивних актів у симетричних МА. При абсолютному переважанні відсубстантивних конверсивів серед префіксальних похідних найбільш поширеними є ті, що утворені за моделлю re- + V > V, напр.,

“How on earth did you do that?”

“Look it up in the books, sir. It will repay reading - Frankland v. Morland, Court of Queen's Bench. It cost me Ј 200, but I got my verdict” (ACDHB).

Префіксальне похідне repay утворене шляхом сполучення префікса re-, який належить до категорії контрарності (реверсності, протидії), з ТО ЛСГ „дієслова побутової семантики (працювати)”. Форма первинного перформатива підкреслює й інтенсифікує наявність вигоди від витрачених коштів на виграну у суді справу.

Ядровими МА директивно-імплікаторного ілокутивного класу є МА спонукання, прохання та пропозиції. До ядра стратегій вираження МА цього прагматичного типу належить „прямий контроль” і лише при передаванні МА пропозиції ядровою є стратегія опосередкованого контролю, що зумовлено низькою категоричністю останнього. Тактика емоційного опису є найважливішою у вираженні абсолютної більшості актів цього типу. Винятками є МА заборони, наказу, погрози, іронії, де головною є тактика несхвалення, а також етикетні формули, для експлікації яких комуніканти застосовують тактику схвалення. Це пояснюється особливостями ілокутивної мети кожного з МА. Основною перформативною формулою є первинні перформативи, проте МА примусу виражається у формі неперформативних висловлювань. Ядровим способом словотворення є конверсія (модель N > V). До периферійних належать афіксація, редуплікація та модель Adj > V. Серед префіксальних похідних найчастотнішим дериваційним формантом є суфікс -ize. Наведемо приклад.

“Look, Harold…it's a certainty that Page'll phone you sometime this forenoon. When he does, go round, soap him up, and get his signature” (AJCNL).

Відсубстантивний конверсив soap up належить до дієслів комунікації (манери мовлення) і виражає пораду мовця, як обдурити Генрі Пейджа, отримавши від нього підпис про продаж ним його газети „Північне сяйво”. Мовець застосовує стратегію прямого контролю для того, щоб його вказівки були зрозумілими й однозначними. Тактика емоційного опису використовується для надання висловлюванню експресивного забарвлення і водночас збільшення впливу на адресата.

У художній літературі мовці надають перевагу тактиці прямого запиту інформації для полегшення інтерпретації адресатом інтерогативних МА. Близькою до ядра є тактика припущення, а решта - периферійні. Єдиною перформативною формулою є первинні перформативи, що зумовлено нехарактерністю експліцитної форми вираження цього МА в сучасній англійській мові та неможливістю неперформативного вираження. Основним способом словотворення є конверсія (модель N > V), що спричинено, на нашу думку, широким її поширенням в англійській мові. Префіксація та словоскладання є периферійними, проте серед префіксальних похідних найбільш продуктивними є ті, що утворені за допомогою префікса dis-. Проілюструємо це на прикладі.

“But seriously, Tollie, have you noticed her face? It's got two eyes, a nose and a mouth, but it's not what you would call a face - not a female face. The most scandal-loving cat in the neighbourhood couldn't seriously connect scandal with a face like that.”

“You underrate the imagination of the British spinster.” (ACMTA).

Похідне notice належить до дієслів сприйняття. У наведеному прикладі інтерогативний МА прямого запиту інформації у формі первинного перформатива є частиною аргументативного дискурсу виправдовування. Мовець подає докази, аргументи власної точки зору (It's got two eyes, a nose and a mouth, but it's not what you would call a face - not a female face), вживаючи нейтральні оцінні одиниці, які в контексті висловлювання набувають експресивного забарвлення. Висловлювання (The most scandal-loving cat in the neighbourhood couldn't seriously connect scandal with a face like that) містить експліцитні пейоративні одиниці.

Висновки

Звернення до комплексного вивчення похідного дієслова в різних мовленнєвих актах під кутом зору головного призначення природної мови - бути ефективним засобом спілкування між людьми - дозволило виявити деякі невідомі до цього часу прагматичні особливості деривата, що визначають його статус як мовної одиниці, викликаної та обумовленої комунікацією. Виходячи з того, що базовою функцією мови є комунікативна, на її реалізацію спрямовані всі мовні ресурси, серед яких особливе місце займає словотворення, тісно пов'язане з іншими лінгвістичними феноменами. У дослідженні потенцій словотворення у тексті як основній одиниці комунікації, в оцінці прагматично зумовлених похідних одиниць з урахуванням їхньої структури й семантики у різних мовленнєвих актах і полягає вивчення комунікативної функції різних за характером та способом утворення дериватів.

У дисертації вперше здійснено спробу закласти основи вивчення англійського словотворення не як цілісної системи сформованих, готових і закріплених у мові похідних одиниць, а в різних ситуативно зумовлених мовленнєвих актах, що дало змогу виявити й описати цілий ряд прагматично орієнтованих моделей і компонентів семантики, які ще не стали предметом окремого дослідження. Новим є також започаткована в роботі методика проведення такого типу досліджень, яка може бути при відповідній модифікації перенесена і на вивчення інших мов.

Проведене дослідження показало, що активний та цілеспрямований характер комунікативно-пізнавальної діяльності людини не обмежується тим, що слово виконує роль тільки звичайної етикетки для позначення предметів та явищ об'єктивної дійсності, думок людини про них. Воно також є носієм великого за обсягом комунікативного заряду, який орієнтує мовця на різноманітне вживання одного й того ж самого слова та дозволяє йому одночасно свідомо, а не механічно оперувати лексемами, творчо пристосовуючи їх до адекватного висловлення думки в кожному конкретному мовленнєвому акті. Виявити можливості словотворення, його прагматично зумовлений потенціал можна лише у процесі реалізації дериваційних одиниць в акті комунікації, що передбачає їхнє вивчення у тексті, в якому відображаються процеси відбору, сполучення, вживання всієї сукупності мовних засобів. Ступінь збігу спільних фонових знань також визначає адекватне мовне оформлення інформації, що передається комунікантом для уникнення комунікативних невдач, які можуть перешкоджати реалізації його прагматичної мети. З викладеного вище стає очевидним, що як словотвірні засоби, так і моделі утворення дериватів мають вибірковий характер, спеціалізуючись у прагматичному плані перш за все на обслуговуванні тих похідних структур, які найадекватніше і найповніше виражають інтенції мовця в конкретній КС.