Структура та семантика складного речення в ідіостилі Євгена Гуцала (на матеріалі художньої прози)

Видо-часова організація безсполучникових складносурядних речень і конструкцій із недиференційованим синтаксичним зв'язком має таку специфіку: визначальними є конструкції з аспектуально-таксисними відношеннями одночасного тривалого розгортання дії між предикативними частинами. Форми залежного таксису реалізовано в незначній кількості речень; типовою формою другорядної предикації є дієприслівникові звороти теперішнього часу.

Загальний процес творення письменником безсполучникових конструкцій характеризується неоднорідним розвитком з яскраво вираженою домінантою у текстах 80-х років.

У художній прозі Євгена Гуцала найбільшу кількість становлять сполучникові складнопідрядні речення - 52 %. Ці конструкції чітко розмежовують, диференціюють висловлені думки, урізноманітнюють художнє мовлення, відвертають двозначність і насиченість, забезпечують високу культуру вислову.

За характером співвідношення підрядної і головної частин виявлено 30 % конструкцій прислівного і 22 % детермінантного типу. В межах прислівних речень більшість - приіменниково-означальні - 18 %, синтаксичних одиниць з'ясувального типу - 11,5 %, займенниково-співвідносних речень - 2,2 %.

У складнопідрядних реченнях із детермінантними підрядними частинами домінують семантико-синтаксичні відношення причини (6,07 %), часу (5 %), умови (3 %). Найуживанішими сполучними засобами є сполучник причини бо, сполучник і сполучне слово на позначення часу коли, сполучник реальної умови коли. У складнопідрядних двокомпонентних реченнях письменника не виявлено конструкцій із семантико-синтаксичними відношеннями місця й супровідності.

У структурній організації складнопідрядних приіменниково-означальних речень автор віддає перевагу сполучним словам який, що, котрий, меншою мірою - сполучному слову чий і сполучнику що. Семантичною ознакою цих речень є домінування в них опорних іменників з узагальненим значенням (17 % речень), назвою істоти (18 %). 15 % складають речення, в яких опорним словом виступає іменник з конкретним значенням.

Аналіз структурно-семантичної організації складнопідрядних речень з'ясувального типу в прозових художніх творах Євгена Гуцала дав змогу встановити, що визначальним сполучним засобом є асемантичний сполучник що, меншою мірою вжито сполучники як і щоб. Асемантичні сполучні слова - нетипові засоби для таких речень. Семантичною специфікою з'ясувальних складнопідрядних синтаксичних одиниць автора є домінування в них опорних дієслів-предикатів на позначення мислення 2,62 %, мовлення 2,2 % і внутрішнього стану особи 2,1 %. Ці семантичні типи вносять у текст елементи психологізму, зумовлюють його глибоку інформативну насиченість. Конструкцій з опорними словами, що виражають семантику руху в просторі, ставлення особи до іншої особи, зафіксовано обмежену кількість.

У незначній кількості - 2 % конструкцій - виявлено складнопідрядні речення з'ясувального типу, співвіднесені з безсполучниковими складнопідрядними конструкціями. Їхня стилістична вага зумовлена більш виразною інтонацією, що дозволяє передати емоційно-експресивну семантику висловлення.

Складнопідрядні речення займенниково-співвідносного типу в художній прозі письменника є досить продуктивним типом - 2,2 %. Визначальні в межах таких речень є конструкції несиметричної структури з адвербіальною семантикою 1,33%, оформлені поєднанням співвідносного і сполучного слів так ... що, стільки ... що, так ... наче. Семантика співвідносного слова так передбачає формування в підрядній частині якісної характеристики - способу дії, міри або ступеня її вияву.

Меншу кількість становлять займенниково-співвідносні речення симетричної структури (0,85 %). Домінантними є конструкції з адвербіальною семантикою (0,47 %), частини яких поєднуються скріпою так... як.

Видо-часовій семантиці сполучникових і безсполучникових складнопідрядних речень художньої прози Євгена Гуцала притаманне вираження одночасності виконуваних дій з поступовим її розгортанням, відсутність чіткої межі завершеності процесу. Письменник обмежено використав складні конструкції з формами залежного таксису. Основними формами його вираження є дієприслівникові звороти теперішнього часу.

Загальне видо-часове реченнєтворення автора характеризується кількісним зростанням сполучникових і безсполучникових складнопідрядних конструкцій одночасно з аспектуально-таксисними особливостями їх вираження у творах 80-х років, що зумовлено, насамперед, зверненням до ширшої тематики, яка вимагає урізноманітнення таких формальних синтаксичних засобів, як складне речення.

Художній текст як продукт діяльності Євгена Гуцала вибудувано на наявних у мові засобах з урахуванням їхнього потенціалу. Використання кількісних характеристик складних сполучникових і безсполучникових речень у художній прозі Євгена Гуцала дозволило уточнити особливості відбору цих конструкцій та функціонування їх у текстах. Висока частотність одних синтаксичних одиниць і низька інших зумовлюється літературно-нормативними правилами, жанровою специфікою тексту, тематикою творів, мовновиразовими уподобаннями письменника та ін. Спроба аналізу структурних характеристик тексту, доповненого кількісними даними, дозволяє виявити загальну картину функціональних особливостей синтаксичних побудов в ідіостилі Євгена Гуцала, що в перспективі може дістати продовження на основі дослідження мовних засобів інших письменників-прозаїків.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Морозова Н.В. Функціонування ускладнених речень в епічних творах (на матеріалі поеми І. Котляревського “Енеїда”) // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Зб. наук. праць. - №4 (48) квітень, 2002. - С. 33-39.

2. Морозова Н.В. Номінативні речення у “Мисливських усмішках” Остапа Вишні // Наука і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. - К.: Логос, 2001. - Том ХХХ. - С. 234-241.

3. Морозова Н.В. Просте ускладнене речення у “Чорній раді” П. Куліша // Наука і сучасність: Зб. наук. праць Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2002. - Том 32. - С. 243-250.

4. Морозова Н.В. Особливості функціонування нерозчленованих речень зі сполучним засобом що у романі М. Хвильового “Вальдшнепи” // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. - Вип. 11. - Ч. 1. - Донецьк: ДонДУ, 2003. - С. 187-192.

5. Морозова Н.В. Аспектуальні значення і таксисні відношення у складних (двокомпонентних) реченнях (на матеріалі роману-трилогії Є.П. Гуцала) // Наука і сучасність: Зб. наук. праць Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова - К.: Логос, 2004. - Том 43. - С. 252-261.

6. Морозова Н.В. Структурно-семантична організація складнопідрядних (двокомпонентних) речень з'ясувального типу в прозових художніх творах Є.П. Гуцала // Наука і сучасність: Зб. наук. праць Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. - Том 47. - С. 244-251.

7. Морозова Н.В. Формально-семантичні особливості сполучникових складносурядних (двокомпонентних) речень відкритої структури в прозових художніх творах Є.П. Гуцала // Наука і сучасність: Зб. наук. праць Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. - Том 49. - С. 230-236.

8. Караман С.О. , Морозова Н.В. Специфіка структурно-семантичної організації складних (двокомпонентних) речень займенниково-співвідносного типу в художній прозі Євгена Гуцала // Лінгвістика: Зб. наук. праць. Випуск 2. - Херсон: Видавництво ХДУ, 2005. - С. 171-177.

Особистий внесок: проведено аналіз типів складнопідрядних речень займенниково-співвідносного типу.

Размещено на Allbest.ru